Информация о готовой работе

Бесплатная студенческая работ № 13958

Роль оц�нки у сусп�льному п�знанн�: �стина й омана

Вступ Основною метою вивчення ц��� теми � б�льш доц�льне ознайомлення з п�знанням, як творч�стю, з проблемами �стини, з обФ�ктивними � субФ�ктивними характеристики �стини, з абсолютними й в�дносними характкристиками �стини, з шляхами та способами п�знавального осво�ння св�ту, з джерелами п�знання. П�знання-процес ц�леспрямованого, активного в�дображення д�йсност� в всв�домост� людини, зумовлений сусп�льно-�сторичною практикою людства. в�н � предметом досл�дження такгоь розд�лу ф�лософ��, як теор�я п�знання. Теор�я п�знання (гносеолог�я)-це розд�л ф�лософ�� , що вивча� природу п�знання, законом�рност� п�знавально� д�яльност� людини, �� п�знавальн� можлвост� та зд�бност�; передумови , засоби та форми п�знання , а також в�дношення знання до д�йсност� , закони його функц�онування та умови й критер�� його �стинност� й достов�рност�. Визначемо також , що у теор�� п�знання � питання про в�дношення знання про св�т до власне св�ту , чи спроможна наша св�дом�сть (мислення, в�дчуття, уявлення) давати адекватне водображення д�йсност�. Тривалий час матер�ал�стична ф�лософ�я процес п�знання розгладала �зольовоно в�д св�домост� сусп�льно-пол�тично� практики людства, виключно, як пасивний споглядальний процес, у якому субФ�ктом був окремий абстрактний �ндив�д з в�чними � незм�нними п�знавальними зд�бностями, заданими йому природою , а обФ�ктом -така ж в�чна � незм�нна в сво�х законом�рностях природа. Для сучасно� матер�ал�стично� ф�лософ�� процес п�знання носить сусп�льно-�сторичний характер , що виявля�ться, по-перше , у тому, що вс� людськ� п�знавальн� зд�бност� й можливост� формуються на основ� практики � зумовлен�нею; по-друге, окрема людина навча�ться мислити � п�знавати разом �з засво�нням форм � способ�в людсько� д�яльност�, набутих людством знан, мови, тобто завдяки зосво�нню сусп�льно-�сторичного досв�ду, нагромадженого попередн�м покол�ннями ; по-трет� , сам процес оволод�ння цим досв�дом передбача� життя в сусп�льств�, в людському колектив�; по-четверте , те , що людина може п�знати � що вона п�зна�, теж визнача�ться р�внем сусп�льно-�сторичного розвитку людста, всесв�тньо-�сторичним розвитком загально� системи знань, закр�плених у предметах матер�ально� та духовно� культури, в категор�альн�й будов� мислення, в його структур�, в мов�. П�знавальна творч�сть як п�знання можливостей. П�знання � процесом �деального осво�ння реального св�ту. Реал�зуючись у ход� в�дображення його св�дом�стю, п�знавальний процес посяга� принципово творчим в�дображенням обТ�ктивно� реальност�, оск�льки його результатом не � створення �деально� коп�� наявного стану речей, УповторенняФ в �деальн�й форм� того, що � (а саме так уявлялася суть п�знання в матер�ал�зм�, та й багато хто з природодосл�дник�в саме так уявляюгь зм�ст п�знання). П�знання виявля� обТ�ктивний зм�ст реальност� як д�алектично� �дност� д�йсност� (того, що �) � можливост� (того, що могло бути в минулому, але не зд�йснилося, � того, що буде � може бути в майбутньому). Таким чином, п�знання в�добража� не т�льки д�йсно �снуюч� (або т�, що д�йсно �снували чи будуть д�йсно �снувати) предмети, процеси � явища, але й ус� �х можлив� модиф�кац��. �накше кажучи, п�знання в�добража� загальне. Згадаймо у звТязку з цим полем�ку середньов�чних ном�нал�ст�в � реал�ст�в щодо статусу �снування загального. � т�, й �нш� мали рац�ю �, водночас, помилялися. Головна помилка обох стор�н полягала в ототожненн� поняття У�снуванняФ з �снуванням у форм� наявного, д�йсного. Зв�дси прагнення реал�ст�в ствердити �снування Убудинку взагал�Ф як однопорядкового з �снуванням конкретних одиничних будинк�в (звичайно ж, Убудинок взагал�Ф в такий спос�б не �сну�, в�н �сну� як �дн�сть д�йсного �снування разом з ус�ма можливими). Ном�нал�сти ж, ц�лком справедливо заперечуючи �снування Убудинку взагал�Ф лише як д�йсного �снування, помилково заперечували на ц�й п�дстав�, що загальне (будинок взагал�) не �сну� як таке (адже можливе теж �сну�). �дея тотожност� д�йсного (Учутт�вогоФ) �снування з �снуванням взагал� м�цно трималася у св�домост� ф�лософ�в � природодосл�дник�в аж до недавнього часу. Так, в�домий природодосл�дник англ��ць Томас Генр� Гексл� (1825-1895) наприк�нц� минулого стол�ття робить агностичний висновок в�дносно п�знаваност� матер��-Уне зна�мо � не можемо знатиФ - лише на т�й п�дстав�, що матер�я як така не �сну� в статус� д�йсного �снування. УЩо нам, в к�нцевому рахунку, в�домо, -розпачливо запиту� Гексл�, -при цю жахливу Уматер�юФ, кр�м того, що це назва нев�домо� г�потетично� причини стан�в нашо� св�домост�?Ф: Для в�дображення, яке ф�ксу� лише д�йсне (Учутт�веФ) �снування (а саме до такого, УдзеркальногоФ в�дображення � зводив св�дом�сть старий матер�ал�зм), загальне просто недосяжне. Не випадково природн� форми в�дображення � не ф�ксують загальне. Лише св�дом�сть, яка завдяки практичному сво�му походженню ор��нту�ться на в�дображення Уконструктивно� схемиФ реальност�, виявля� здатн�сть в�добразити специф�чне �снування загального. УКонструктивна схемаФ т��� чи �ншо� реч�, по сут�, вказу� на ту множину можливостей, яку здатен реал�зувати певний спос�б д�яння, тому, в�дображаючи Уконструктивну схемуФ речей, св�дом�сть в�добража� можливост�. Отже, п�знавальний процес в�добража� не саму реальн�сть як таку, а Уконструктивн� схемиФ речей � процес�в, що складають ��, � тому в�добража� не т�льки Узд�йснен�Ф вар�анти цих УсхемФ (д�йсн�сть, наявний стан речей), але й одночасно � всю сукупн�сть незд�йснених вар�ант�в, тобто-можливост�. Як можуть в�дображуватися можливост�? Адже щоб реал�зуватися в практиц�, вони повинн� бути заф�ксован� в усьому сво�му розма�тт�, проанал�зован� з точки зору �х в�дпов�дност� �нтересам людини, щоб на ц�й основ� зробити виб�р саме тих можливостей, як� цим �нтересам в�дпов�дають, � п�сля цього-запропонован� практиц� (як мета, що визнача� спос�б д�яння). Таке в�дображення, як уже говорилося, реал�зу�ться завдяки мов�. Саме в н�й можливост� набувають статусу сво�р�дного Учутт�вогоФ (у субстрат� звук�в усно� чи знак�в письмово� мови) �снування. Водночас таке �х Учутт�веФ �снування не � �х справжн�м перетворенням у д�йсн�сть (зазначене перетворення принципово неможливе-� не т�льки тому, що таких можливостей дуже багато, але головним чином через те, що реал�зац�я одн��� можливост� робить принципово неможливим, заперечу� реал�зац�ю ц�ло� групи �нших), оск�льки �х �снування в мов� � �деальним �снуванням у матер�альн�й Уоболонц�Ф слова. Адже, як вже неодноразово наголошувалося, Умова � безпосередня д�йсн�сть думкиФ, п�дкреслимо, Убезпосередня д�йсн�стьФ саме думки, а не реч� чи явища. Зд�йснюючись пост�йно в Учутт�в�йФ мовн�й оболонц�, п�знання, так би мовити, Ув�дчутноФ ф�ксу� сво� резулультати, залишаючись водночас �деальним процесом. Завдяки УперевдяганнюФ можливостей у мовну оболонку вони стають ц�лком доступними для анал�зу й вибору, збер�гаючи разом з тим св�й Уможлив�снийФ статус �снування. � п�знаючий субТ�кт (учений, мислитель тощо) безпосередньо ма� справну саме з� специф�чним Усв�томФ людських значень процес�в � явищ навколишнього св�ту, а не з самим цим св�том. Говорячи про минуле (про те, чого вже нема� в д�йсност�) або про майбутн� (про те, чого ще нема�), ми фактично безпосередньо ма�мо справу з� знанням про минуле чи майбутн�, яке в�дчутно �сну� для нас у вигляд� Умовно� реальност�Ф. Та й про тепер�шн� ми говоримо, значною м�рою маючи на уваз� не ст�льки д�йсн�, ск�льки можлив�сн� його аспекти. . Про це ж фактично говорили вже в XIX ст. представники марбурзько� школи неоканс�анства, твердячи, що науков� проблеми виникають �з неузгодженост� в наявн�й систем� знань, а �х розвТязання вчен� шукають не в досл�дженн� само� д�йсност� (як вони сам� про це думають), а в так�й Уперебудов�Ф системи знання, яка б ц� неузгодженост� л�кв�дувала. �, нарешт�, в XX ст. неопозитив�зм фактично ототожню� реальний св�т з мовною реальн�стю. В м�ркуваннях названих мислител�в � багато ц�кавого й пл�дного, оск�льки опосередкован�сть п�знання реальност� Умовною реальн�стюФ справля� �стотний вплив на сам п�знавальний результат (неврахування цього впливу може призвести до �стотного спотворення �стини). Так, джерелом наших знань про минуле � стародавн� тексти � залишки матер�ально� культури (буд�вл�, знаряддя прац�, предмети побуту тощо, як� також � сво�р�дним УтекстомФ). Однак �х треба правильно витлумачити. Зм�ст понять минулого й аналог�чних понять сучасност� далеко не �дентичний, Нав�ть близьк� покол�ння - батьки � д�ти, наприклад, часто по-р�зному тлумачать одн� й т� ж поняття й принципи. Отже, великого значення для адекватного знання про минуле набувають так�, по сут�, мовн� проблеми, як Урозум�нняФ � УтлумаченняФ. Саме ф�лософське досл�дження цих проблем становить головний зм�ст герменевтики. Аналог�чн� оц�нки можна дати н �ншим аспектам питання про мовну реальн�сть, як� розробляються названими мислителями � школами. ОбТ�ктивн� � субТ�ктивн� характеристики �стини. З характеристики п�знавального процесу як в�дображення навколишньо� реальност� виплива� характеристика �стини як правильного, адекватного �� в�дображення. Якщо ж з якихось причин адекватн�сть в�дображення порушу�ться, деформу�ться, результат п�знання набува� протилежного характеру - заблудження (омана). Однак, як уже зазначалося, наше в�дображення н�коли не � дзеркальною коп��ю реального св�ту, а якщо м�ж реальним предметом � його п�знавальним образом не �сну� тако� абсолютно� (Удзеркально�Ф) под�бност�, то виника� питання про критер�� розр�знення м�ж правильним � деформованим в�дображенням, м�ж �стиною � заблудженням. Старий матер�ал�зм св�дченням �стинност� знання вважав найб�льш повну м�ру його обТ�ктивност�. Для того, щоб досягти високо� м�ри обТ�ктивност� в�дображення, з його зм�сту прагнули максимальною м�рою вилучити субТ�ктивн� моменти, п�д якими розум�лося все те у зм�ст� в�дображення, що ма� сво�м джерелом п�знаючого субТ�кта. Якоюсь м�рою под�бний зах�д мав певний сенс адже той чи �нший емоц�йний стан, �ндив�дуальн� особливост� будови орган�в чуття, вплив на результати в�дображення лабораторних, прилад�в � установок тощо здатн� справляти негативний вплив на результати п�знання. Проте абсолютне протиставлення обТ�ктивному субТ�ктивного як виключно Уруйн�вногоФ в�дносно адекватност� в�дображення чинника � принципово неправильним. Адже за сво�ю природою субТ�ктивне в п�знанн�-це не т�льки (� не ст�льки) УперешкодиФ � Удеформац��Ф, що �х спричиня� субТ�кт у процес� п�знання (до реч�, обТ�кт не меншою м�рою здатний на аналог�чний УспотворюючийФ адекватн�сть в�дображення вплив), оск�льки сама основа п�знавального процесу-практика. ОбТ�ктивн�сть �стини, безперечно, � одн��ю з най�стотн�ших �� характеристик. Однак обТ�ктивн�сть �стини не ознча� �� Узагальнозначущост�Ф, згоди вс�х чи. принаймн�, б�льшост� людей в�дносно того чи �ншого твердження приклад, у стародавн� часи вс� люди були згодн� з твердженням про плоску форму земно� поверхн�, але ця УзгодаФ аж н�як не означала обТ�ктивно� �стинност� такого твердження. ОбТ�ктивн�сть �стини правильн�ше тлумачити як незалежн�сть зм�сту нашого знання в�д людей � людства в ц�лому. Зауважимо, Унезалежн�сть зм�сту знанняФ, а не самого знання (тобто �стини, оск�льки вона � � знанням) в�д людини. Тим-то неможливо в�дд�ляти обТ�ктивний зм�ст �стинност� знання в�д неминуче субТ�ктивного способу його �снування. На вс�х етапах свого �сторичного �снування людське знання виступало д�алектичною �дн�стю обТ�ктивного � субТ�ктивного, �дн�стю, в як�й вони наст�льки т�сно вза�мод�яли � вза�мопроинкали, що н� про яку Углуху ст�нуФ м�ж ними, тим б�льше про якесь УпротистоянняФ не може бути й мови. В�домий французький психолог Анр� Валлон (1879--1962) зазначав: У�нтелектуальний тип сучасно� науки не � б�льше типом картез�ансько� науки. Ф Якщо ж ми повернемося ще на к�лька в�к�в назад, тип знань зм�ниться ще глибше, до тако� м�ри, що ми п�ддамося спокус� вважати, що тут йдеться б�льше не про знання, а про �люз��, передсуди � в к�нцевому рахунку про м�фиФ. # Продовжуючи думку Валлона � враховуючи перспективи поступального розвитку науки, задума�мося: а чи не зда�ться з позиц�� науки далекого майбутнього � наше сучасне знання чимось таким, що нагадуватиме У�люз�юФ чи Ум�фиФ? Точн�шим, на наш погляд, буде виявлення т��� функц��, яку зд�йснювали м�фолог�чн� (антропоморфн�) уявлення про н�мф, русалок, стародавн�х бог�в � т. п. Ус� ц� м�фолог�чн� образи виявляли себе не ст�льки як фантастичн� уявлення про людинопод�бних �стот, що УуправлялиФ навколишньою природою, ск�льки як сво�р�дн� Укатегор��Ф, за допомогою яких осмислювався й упорядковувався наявний п�знавальний матер�ал. На думку рос�йського ф�лософа Ю. М. Бородая, антропоморф�зм був не просто теор��ю, а способом (схемою) уявлення. УСучасна людина бачить у м�ф�, - писав Бородай, - лише продукт уяви. � �накше вона не може, як не може вона бачити � М�сяць з людським носом. Але Для перв�сно� людини м�ф був далеко не продуктом в�льно� фантаз�� УхудожникаФ. Перв�сна людина взагал� ще майже не в�др�зняла свою уяву в�д реального �снування, саму себе (з ус��ю сво�ю св�дом�стю) в�д природи в ц�лому. М�ф для не� був ц�л�сною, остаточною, �дино реально �снуючою. . . д�йсн�стюФ#. Для сучасно� людини м�фолог�чн� уявлення здаються просто заблудженнями, оск�льки для не� в б�льшост� випадк�в залиша�ться нев�домим зм�ст тих в�дношень, як� виражали м�фолог�чн� образи. Так, анал�зуючи факт, узятий з роб�т в�домого французького психолога � етнографа Лю-сь�на Лев�-Брюля (1857-1939), про те, що люди з племен� гу�чол�в ототожнюють олен�в � п�рТя птах�в, олен�в � пшеницю � т. п. , рос�йський психолог О. М. Леонть�в (1903) зауважу� неприйнятн�сть тлумачення цього факту самим Лев�-Брюлем, який робив з нього УвисновокФ про принципову в�дм�нн�сть лог�ки перв�сно� людини в�д лог�ки людини сучасно�. Заперечуючи Лев�-Брюлю, О. М. Леонть�в пише: УЗближення значень УоленьФ - УпшеницяФ �. . . вочевидь лише формою усв�домлення переносу �х смислу, тобто переносу практичних в�дношень колективу з оленя на пшеницю. Цей перенос, що в�добража� перех�д в�д пан�вно� рол� полювання � скотарства до пан�вно� рол� вирощування рослин. . . � закр�плю�ться �деолог�чно. . . Ф# Отже навряд чи можна оц�нювати м�фолог�чн� уявлення як Усуц�льнеФ заблудження. Сл�д, мабуть, говорити лише про менший обсяг знання перв�сно� людини, про б�льш поверховий його характер пор�вняно з сучасним. Проте �нколи твердять, що м�фолог�чн� образи, будучи сво�р�дною формою перв�сного знання, все ж не можуть йти н� в яке пор�вняння за ступенем обТ�ктивност� з такими категор�ями наукового мислення XVIII-XIX ст. , як УмасаФ, Уенерг�яФ та �н. , оск�льки в останн�х менше субТ�ктивност� й тому вони �стинн�ш� в�д знань перв�сно� людини. Спробу�мо роз�братися в ц�й ситуац��. Антропоморф�зм створю� уявлення про св�т як про поле д�яльност� Улюдинопод�бнихФ сил, як� люблять � ненавидять, рад�ють � страждають. Наукове мислення XVIII- XIX ст. уявля� св�т у Увигляд� якогось величезного м�хан�зму, повед�нку якого можна ц�лком точно описати, задавши положення вс�х його частин у простор� й зм�ни положення з часомФ (Ле Бройль). Обидв� картини св�ту - антропоморф�чна � механ�чна, як бачимо, визначаються тим способом практичного д�яння людини на навколишн�й св�т, який був пан�вним у в�дпов�дний �сторичний пер�од. У перв�сну епоху людина д�яла на св�т головним чином природними органами свого т�ла. Зв�дси й антропоморф�зм, що базу�ться на уявленн� про Улюдинопод�бнийФ характер стих�йних руш�йних сил навколишнього середовища. У XVIII-XIX ст. людина д�� на св�т головним чином за допомогою машин � механ�зм�в. Зв�дси й механ�стичний п�дх�д, що базу�ться на уявленн� про св�т як про гранд�озну машину. В обох випадках картина св�ту створю�ться за образом � подобою способ�в людського д�яння на реальн�сть. До реч�, багато категор�й наукового мислення не так вже й виграють (нав�ть зовн�) у сво�й УобТ�ктивност�Ф п�д час пор�вняння �х з категор�ями перв�сного мислення. Механ�стично-рац�онал�стична картина св�ту, зг�дно з якою Всесв�т уявлявся велетенським Умехан�змомФ, який управля�ться строгими детерм�н�стичними законами, через що увесь подальший розвиток може бути передбачений за допомогою диференц�альних р�внянь механ�ки, вже на початку XX ст. пережива� глибоку кризу. Образно змальовуючи цю ситуац�ю, американський ф�лософ Джордж Сантаяна (1863-1925) писав: УКоли я був молодшим, те, що помпезно �мену�ться наукою, мало �мпозантний вигляд. В �нтелектуальному св�т� �снувало благополучне корол�вське с�мейство, яке розраховувало правити протягом невизначеного строку: суверенн� акс�оми, незм�нн� закони й управляюч� г�потези. . . Нин� в нас демократ�я теор�й, що обираються на короткий строк служби, розмовляють на д�алект� крамар�в � навряд чи здатн� бути представленими широк�й публ�ц�Ф. # Сьогодн� форму�ться нова картина св�ту, у зм�ст� яко� досить ч�тко вир�зня�ться тенденц�я до в�дмови в�д жорстко натурал�стичних схем буття, прагнення серйозного ставлення до гуман�стичних ц�нностей. Ця обставина виявля�ться в р�шуч�й перебудов� вс��� системи п�дготовки спец�ал�ст�в у вищих навчальних закладах. Сьогодн� в пров�дних ун�верситетах св�ту п�дготовка природничонауковнх кадр�в (не кажучи вже про гуман�тарн� спец�альност�) передбача� �рунтовну гуман�тарну осв�ту. В Гарвардському ун�верситет� (США), Ток�йському (Япон�я), Боннському (ФРН), Сорбонн� (Франц�я) гуман�тарн� дисципл�ни на природничих факультетах становлять до 20 % в навчальних програмах. Для пор�вняння скажемо, що на природничих факультетах Ки�вського держун�верситету у 1989/90 навчальному роц� сусп�льн� дисципл�ни становили лише 7, 3-9, 9 %. Об'�ктивн�сть �стини, незалежин�сть �� зм�сту в�д людини й людства, отже, н�як не означа� �� незалежност� в�д �нтерес�в � потреб людини. Навпаки, �стина завжди була й залиша�ться одн��ю з найващих гуман�стичних ц�нностей людний. Будь-яка спроба в�дд�лити �стину в�д суб'�ктивно-практичного, гуман�стичного контексту людсько� житт�д�яльност� (вже не йдеться про протиставлення �� цьому контексту) неминуче оберта�ться не просто трагед�ями й катастрофами, а й знищенням само� �стини. Абсолютн� й в�дносн� характеристики �стини. Об'�ктивн�сть � вих�дною фундаментальною характеристикою �стини, з якою (об'�ктивн�стю) т�сно пов'язана �нша фундаментальна характеристика �стини - абсолютн�сть, тобто �� принципово ст�йкий, сталий характер. �стинне знання � �стинним завжди, воно практично в�чне. Проте вказан� риси абсолютност� �стини � справедливими лише в д�алектичн�й �дност� з �ншою фундаментальною характеристикою �стини - п� в�дносн�стю. Порушення ц��� д�алектично� �дност�, спроба в�докремити абсолютн�сть в�д в�дносност� (й навпаки) так само, як � в раз� в�докремлення об'�ктивност� в�д суб'�ктивно-практичного грунту �стини, ведуть до зникнення �стини, перетворення �� на свою протилежн�сть-заблудження (оману). Розглянемо д�алектичну вза�мод�ю абсолютност� й в�дносност� �стини на простому �сторичному приклад�. Як уже зазначалося, в античному й феодальному сусп�льств� люди були твердо переконан� в тому, що земна поверхня � площиною. Сьогодн� ми кажемо, що це - заблудження. Кожний школяр (� нав�ть дошк�льнята) нин� зна�, що Земля ма� сферичну поверхню, � може навести в�дпов�дну аргументац�ю на користь свого уявлення. Та чи не виника� при цьому питання: хай люди � справд� помилялися, вважаючи Землю пласкою, але ж чому вс� помилялися однаково? Чи не �снувала тут якась об'�ктивна обставина, що породжувала в головах людей однакове (хай � помилкове) уявлення? А чи було це уявлення взагал� помилковим? Попри всю, здавалося б, неймов�рн�сть такого припущення, воно виявля�ться не таким уже й неймов�рним. Згадаймо ту важливу обставину, що зм�ст нашого знання (�стинного насамперед) визнача�ться не самою реальн�стю як такою, а Узм�ною �� людиноюФ, тобто практикою. Звичайно ж, земля � в античност�, � в середн� в�ки, як � тепер, була сферичною. Але ж тогочасна � нин�шня практика-далеко не одне й те ж. Люди давн�х час�в народжувались, жили � вмирали, як правило, на одн�й � т�й же, переважно невелик�й, територ�� (д�лянц� земно� поверхн�), адже практика далеких мандр�в не була розвинута. Далек� подорож� зд�йснювали одиниц�, � про них складали легенди (подорож аргонавт�в у Колх�ду, мандри Од�ссея � т. п. ). �накше кажучи, практика вза�мод�� �ндив�да тих далеких час�в з поверхнею Земл� обмежувалася надзвичайно невеличкою ��: (земно� поверхн�) д�лянкою. Нав�ть легендарн� подорож� аргонавт�в � Од�ссея якщо сп�вв�днести �х маршрут з ус��ю поверхнею земно� кул�, виявляться надзвичайно скромними. Якщо розм�ри тако� д�лянки з�ставити з розм�рами вс��� поверхн� земно� кул�, то перша щодо друго� виявиться неск�нченно малою величиною. З геометр�� ж нам в�домо, що кривизна сфери на неск�нченно мал�й д�лянц� �� поверхн� пряму� до нуля, тобто форма поверхн� тако� д�лянки практично � площиною. Тому стародавн� твердження про плоску форму поверхн� земл� аж н�як не були заблудженням. Навпаки, це була �стина-об'�ктивна (т�льки-но ми навели математичн� аргументи на �� користь) � абсолютна (форма земно� поверхн� на неск�нченно малих �� д�лянках практично � площиною). Зазначимо, що арх�тектор, який обира� д�лянку для майбутнього будинку, н�коли не вносить у сво� досить складн� розрахунки поправку на кривизну земно� поверхн�. � все ж люди того часу помилялися не в тому, що вважали ту невелику територ�ю, на як�й вони проживали, пласкою за формою (тут вони мали рац�ю), а в тому, що поширювали правильне, �стинне в певних рамках (у рамках неск�нченно мало� д�лянки земно� поверхн�) положення за рамки його чинност�. � справд�, поступово розширюючи сферу чинност� �стинного положення про плоску форму земно� поверхн�, ми на якомусь етап� досяга�мо т��� меж�, за якою кривизна земно� поверхн� переста� бути незначущою) величиною. Це рамки, залишаючись в яких, в�дносно яких наша �стина залиша�ться абсолютною (� взагал� �стиною). Отже, абсолютн�сть �стини � абсолютн�сть в�дносно певних рамок, � в�дносною абсолютн�стю. Таким чином, кожна �стина, розглядувана в рамках сво�� чинност�, � абсолютною, але водночас вона ж щодо самого факту �снування таких рамок � в�дносною. Абсолютна й в�дносна �стина - це не дв� р�зн� �стини, а одна й та ж �стина, розглядувана п�д р�зними кутами зору. Зрозум�ло, що порушення рамок в�дносност� �стини негайно веде до �� перетворення у свою протилежн�сть - заблудження (оману). Таким чином, кожне заблудження можна розглядати як �стину, поширену за меж� �� чинност�. � це не просто формальне м�ркування. В �стор�� науки в�домо немало факт�в, коли, пров�вши спец�альний анал�з легенд, стародавнього епосу, знаходили у цих в ц�лому фантастичних текстах фактичну (�стинну) основу. Так було визначено, що. в основ� давньогрецького м�фа про Фаетона лежить реальний факт пад�ння на естонському остров� Сааремаа 3-3, 5 тис. рок�в тому велетенського метеорита. Багато ц�кавих розв�док фактично� основи давн�х м�ф�в знаходимо в працях 3. Фрейда. Але особливо сенсац�йними в цьому план� сл�д визнати в�дкриття н�мецьким археологом-самоуком Г. Шл�маном легендарно� Тро� � трохи п�зн�--ше могили Атрид�в у М�кенах. Це були в�дкриття, в яких Шл�ман керувався виключно текстом У�л�адиФ (при визначенн� м�сця, в якому сл�д шукати Трою) � м�фолог�чними переказами про траг�чну долю Агамемнона, ватажка грецького в�йська п�д ст�нами Тро� (при розкопках у М�кенах). Згодом метод Шл�мана використовували й �нш� археологи. З анал�зу д�алектики абсолютно� � в�дносно� �стини виводиться й наступна �� фундаментальна характеристика - конкретн�сть. � справд�, абстрактна постановка питання про �стинн�сть того чи �ншого твердження приводить до неозначеного (такого, що включа� вза�мовиключаюч� в�дпов�д�) р�шення. Так, на загальне запитання: корисний чи шк�дливий дощ?-отрима�мо таку загальну в�дпов�дь:-� корисний, � шк�дливий; або: плоска чи сферична поверхня Земл�? В�дпов�дь - � плоска, � сферична. Звернемося для прикладу до оц�нки в�домого вчинку гетьмана Укра�ни �. Мазепи рос�йським �мператором Петром � у лист� до полтавського полковника п�сля одержання зв�стки про виступ Мазепи проти Москви: УИзменник, богоотступник, вор. . . для собственной своей тщетной славы й властолюбия учиннл, а шведа для того в Украину призвал, дабы поработить сей малороссийский народФ'. Ц� слова на стол�ття стали, оф�ц�йною оц�нкою укра�нського гетьмана в Рос�йськ�й �мпер��, а п�сля краху останньо� набули статусу оф�ц�йно� оц�нки � в радянськ�й �стор��. Але ж у реальному �сторичному контекст� УзрадникомФ був не Мазепа, а Петро �, оск�льки саме в�н зламав УБерезнев� статт�Ф 1654 р. , п�дписан� царським урядом. �сторично адекватною вбача�ться оц�нка малов�домого рос�йського �сторика Мартинова: УСоюз з� Швец��ю не становив н�яко� небезпеки для пол�тично� свободи Укра�ни. . . Спроба Мазепи знищити чужинське панування па Укра�н� справжня й щираФ#. Таким чином, будучи об'�ктивною за сво�м зм�стом, �стина виявля� при цьому риси абсолютност� � в�дносност�, що характеризу� �� як �сторично багатопланову �, отже, конкретну. Вс� ц� фундаментальн� характеристики �стини розкривають �� як складну, д�алектичне суперечливу й водночас ц�л�сну гносеолог�чну конструкц�ю. Така ц�л�сн�сть знаходить св�й вияв у пост�йн�й незавершеност� �стини. Ор��нтовна на можливост� �х виявлення та реал�зац�ю �стина пост�йно в�дкрива� за межами тако� реал�зац�� нов� можливост�, виявлення та реал�зац�я яких в�дкрива� все нов� й нов� горизонти наступних можливостей. Адже, як вже п�дкреслювалося, �стина не � Убайдужим в�дображеннямФ всього �снуючого, вона � в�дображенням реального св�ту як Уполя потреб � �нтерес�вФ людини. �стина н�коли яе поста� У�стиною-результатомФ, вона- � в цьому �� чи не найголовн�ша характеристика-завжди � �стиною-процесом.

ШЛЯХИ � СПОСОБИ П�ЗНАВАЛЬНОГО ОСВОкННЯ СВ�ТУ Наукове передбачення. Тривалий час у рамках старого матер�ал�зму (а в нов�тн� часи-серед позитив�стськи ор��нтованих ф�лософ�в) загальноприйнятою була �дея так званого вир�шального експерименту, зг�дно з якою повинен �снувати факт чи група факт�в, як� мають остаточно Уп�дтвердитиФ (чи ысто УспростуватиФ) ту чи �ншу теор�ю. Саме такого Увир�шального експериментуФ шукали в 20-т� роки Улог�чн� позитив�стиФ на основ� Увериф�кац��Ф, тлумачачи �стину як результат Уп�дтверджуваност�Ф теор�� фактами. К. Поппер ц�лком слушно заперечував проти такого тлумаченпя, оск�льки варто з'явитися хоча б одному факту, що суперечить теор�� (а такий факт рано чи п�зно з'явля�ться), � теор�я Уфальсиф�ку�тьсяФ. Проте УаргументФ Поппера, попри всю його слушн�сть, виходить з ц��� ж �де� Увир�шального експериментуФ, т�льки зам�сть Упозитивно�Ф рол� факту (його Уп�дтверджувально� силиФ) висува�ться його УнегативнаФ роль (здатн�сть факту УостаточноФ заперечити, Усфальсиф�куватиФ теор�ю). Спробу вийти за меж� Узачарованого колаФ емп�ричного (детерм�нованого фактами - УпозитивноФ чи УнегативноФ) знаходимо в �. Лакатоша, в його так зван�й методолог�� досл�дницьких програм, зг�дно з якою зростання (розвиток) наукового знання в�дбува�ться як посл�довна зм�на сер�� теор�й, як� об'�днуються на основ� певних базисних положень. Така досл�дницька програма ст�йка щодо Уфальсиф�куючо�Ф д�� негативних факт�в, оск�льки включа� в себе сукупн�сть допом�жних г�потез, як� оточують УядроФ програми, н�би приймаючи на себе УудариФ негативних факт�в. Так, в�дкриття аномал�й у рус� планети Уран у минулому стол�тт� суперечило (Уфальсиф�кувалоФ) теор�� небесно� механ�ки. Проте астрономи не в�дмовилися в�д не�, а висунули (в особ� Д. Адамса � У. Левер'�) допом�жн� г�потези, як� допомогли зберегти теор�ю небесно� механ�ки � нав�ть в�дкрити нову планету-Нептун. На жаль, � Лакатошу не вдалося здолати �дею Увир�шального експериментуФ (хоча в його м�ркуваннях � багато слушного), оск�льки. в�н залишився па загальнопозитив�стськ�й позиц�� визнання емп�ричного (УфактуальногоФ) джерела �стинност� теор��. Безперечно слушною в м�ркуваннях Лакатоша � думка про Уст�йк�стьФ теор�� прот�� Уфальсиф�куючо�Ф сили негативних факт�в. Нав�ть у давн� часи, коли з'явилися факти, як� суперечили пануюч�й на той час геоцентричн�й систем�, астрономи (� серед них перш за все Птоломей), розробивши складну теоретичну побудову Уеп�цикл�вФ � Уексцентр�вФ, зум�ли несуперечливо Уприв'язатиФ негативн� факти до геоцентрично� теор��. Б�льше того, висунута вже в III ст. до н. е. Ар�стархом Самоським гел�оцентрична концепц�я, хоч � набагато прост�ше узгоджувалася з� згадуваними негативними (щодо геоцентризму) фактами, р�шуче була в�дкинута, оск�льки суперечила теоретичн�й систем� наук того пер�оду. У сво�й прац� УАмальгестФ Птоломей писав: УЯкби Земля мала рух, сп�льний з ус�ма важкими т�лами, то вочевидь внасл�док сво�� маси випередила б ц� т�ла, залишила б ус�х тварин � р�вною м�рою �нш� важк� т�ла без усяко� п�дтримки в пов�тр� �, зрештою, скоро й сама випала б з неба. Так�, висновки, до яких ми прийшли: безглузд�ш� й см�шн�ш� важко соб� уявитиФ. #1 Щоб аргументовано спростувати м�ркування Птоломея, необх�дно використати поняття �нерц��, нев�доме вченим того часу � ч�тко не сформульоване нав�ть у часи Коперника (це поняття ч�тко сформулювали лише Г. Гал�леи � �. Ньютон). Тому нав�ть у Коперника гел�оцентризм багато в чому мав характер лише формально� теор��. Недаремно кардинал Р. Белларм�н писав одному з посл�довник�в Коперника: УГадаю, що ви � сеньор Гал�ле�� вчинили б обережно, якби задовольнилися б здогадними висловлюваннями и утрималися б в�д абсолютних; так чинив, як я завжди думав, � Коперник. . . � справд�, як�цо говорять, що припущення про рух Земл� � нерухом�сть Сонця краще поясню� спостережуван� явища, н�ж г�потеза еп�цикл�в � ексцентр�в, то це-прекрасне твердження � воно не м�стить у соб� н�яко� небезпеки. Його ц�лком досить для математикиФ. Геоцентрична теор�я, як бачимо, незважаючи на. �снування факт�в, що пп Уфальсиф�кувалиФ ще до початку нашо� ери, незважаючи на �снування альтернативно� �й гел�оцентрично� �де� (з III ст. до н. е. ), яка прост�ше пояснювала негативн� факти, ст�йко УпротрималасяФ 18 стол�ть � т�льки п�сля цього поступилася м�сцем (та й то не одразу) �деям ново� астроном��, фундамент яко� було закладено Коперником. Проте такий УконсерватизмФ теор�� ц�лком виправданий, адже �стор�я науки зна� багато випадк�в, коли поява факт�в, що суперечили т�й чи �нш�й теор��, аж н�як не була св�дченням �� не�стинност�. Б�льше того, побудова Удодаткових г�потезФ, що Уприв'язувалиФ негативн� факти до теор��, узгоджували �х з теор��ю, нер�дко приводила до наукових в�дкритт�в. Так було в уже згаданому випадку з аномал�ями в рус� Урана (останньо� в�домо� на початок XIX ст. планети сонячно� системи). Узгодження цих аномал�й з законами небесно� механ�ки, як�й вони, мабуть, суперечили, не т�льки зберегло теор�ю, але й привело до в�дкриття (суто теоретичним шляхом) пово� планети - Нептуна. Ц�лком аналог�чним шляхом була в�дкрита в 1930 р. остання в�дома на сьогодн� планета сонячно� системи Плутон. Ще один випадок. Коли Д. �. Мендел��в сформулював св�й знаменитий пер�одичний закон � склав на його основ� таблицю х�м�чних елемент�в, то виявилося, що розташован� в порядку зростання атомно� ваги елементи таблиц� далеко не скр�зь в�дпов�дали вимогам пер�одичного закону. Впевнений у. правильност� в�дкритого ним закону, Мендел��в вн�с у таблицю зм�ни, як� узгоджували факти з вимогами закону (а не навпаки). Це порушило неперервн�сть розташування елемент�в, у таблиц� з'явилися Упорожн� м�сцяФ. Мендел��в побудував лог�чну УмодельФ, що пояснювала наявн�сть Упорожн�х м�сцьФ �снуванням ряду ще не в�дкритих х�м�чних елемент�в з ц�лком певними (Мендел��в точно назвав, з якими саме) властивостями. Згодом ус� ц� елементи � справд� (б�льш�сть-ще за життя Мендел��ва) були в�дкрит�. Характерна деталь: числове значення атомно� ваги одного з ц��х елемент�в-гал�я-виявилося при його в�дкритт� �ншим, н�ж передбачав Мендел��в. Останн�й написав листа авторов� в�дкриття Лекоку де Буабодрану, в якому висловив упевнен�сть, що таке розходження � результатом неточност� досл�ду, а не неточност� теор��. Повторений б�льш ч�тко досл�д п�дтвердив правоту Мендел��ва. Под�бн� випадки мали м�сце � в �нших галузях науки. Наприклад, зд�йснене теоретичним шляхом в�дкриття рос�йським географом В. Ю. В�зе острова в П�вн�чному Льодовитому океан�. Згодом цей остр�в був справд� в�дкритий одн��ю з полярних експедиц�й � названий островом В�зе. Такий, зд�йснюваний суто теоретичними (лог�чними) засобами метод виявлення й пояснення факт�в звичайно називають науковим передбаченням. Меж� передбачення. Проте �стор�я науки зна� безл�ч випадк�в протилежного порядку, коли безсуперечне Уприв'язуванняФ до теор�� факт�в, що �й суперечили, не виправдовувалося наступним рухом теор��, внасл�док чого теор�я виявлялася не �стиною, а заблудженням, як це сталося з геоцентричною теор��ю. Чому ж так по-р�зному склада�ться доля Улог�чних моделейФ, що будуються для пояснення (Уприв'язуванняФ до теор��) нових факт�в? Конструювання под�бного роду Улог�чних моделейФ ма� на мет� отримання нового знання. Подальша доля цих моделей вочевидь залежить не в�д �х лог�чно� будови (лог�чна УмодельФ Птоломея � лог�чна УмодельФ Адамса � Левер'� з точки зору �х лог�чно� коректност� бездоганн�), а в�д самих об'�кт�в, що ними УмоделюютьсяФ. Звичайно, � аномал�� в рус� Урана, � аномал�� руху небесних т�л в геоцентричн�й теор�� були новими фактами щодо (в�дпов�дно) небесно� механ�ки й геоцентрично� теор��. Проте ц� факти були новими по-р�зному. Перший св�дчив про �снування нового елемента в наявн�й систем� знання (хоча Нептун � був новою планетою, але як планета в�н н�чим принципово не в�др�знявся в�д уже в�домих планет сонячно� системи), другий, як виявилося згодом, св�дчив про �снування такого нового, яке виходило за меж� наявно� системи знання. Таким чином, характер наукового передбачення ма� так� лог�чн� модел�, як� в�дкривають нов� елементи т��� сфери д�йсност�, основн� законом�рност� яко� вже заф�ксован� �снуючою системою теоретичного знання. Лог�чн� ж модел�, як� прагнуть пояснити факти, що лежать за межпми ф�ксовано� даною теор��ю сфери д�йсност�, неминуче виявляються заблудженням. Вони безп�дставно поширюють чинн�сть певних положень за меж� �х об'�ктивно� �стинност�. Сл�д зазначити, що пл�дн�сть т��� або �ншо� лог�чно� модел� виявля�ться вже п�сля �� конструювання (часто-набагато п�зн�ше). То чи можливе взагал� визначення тако� пл�дност� чи безпл�дност� в момент конструювання модел�? Чи можливо наперед (теоретично) визначити належн�сть модельованого об'�кта до наявно� системи теоретичного знання або його приналежн�сть до �ншо�, як�сно в�дм�нно� системи теоретичного знання? Об'�кт, що належить нов�й (ще нев�дом�й в �� законом�рностях) сфер� реальност�, виявля�ться принципово непояснимим наукою даного �сторичного пер�оду тому, що його структура � сам спос�б буття п�дпорядкован� законом�рностям, котр� як�сно в�др�зняються в�д законом�рностей, уже в�домих науц�. Тому при спроб� з�ставити �х (структуру � спос�б буття) з в�домими законом�рностями (пояснити �х цими законом�рностями) виника� в�дношення несум�рност�, под�бне до того, яке вперше було заф�ксоване в геометр�� в III ст. до н. е. Евкл�дом при з�ставленн� сторони � д�агонал� квадрата. Спроба виразити рац�онально (в однозначних одиницях вим�ру - рац�ональних числах) в�дношення таких р�знояк�сних геометричних Уоб'�кт�вФ, як довжина � рад�ус кола (число П), д�агональ � сторона квадрата ( 2) та �н. , на вс�х етапах сво�� реал�зац�� да� рац�ональний результат, але при цьому обов'язково зоста�ться � певний �ррац�ональний залишок, який св�дчить про неможлив�сть повного вираження об'�кта в одиницях вим�ру, який застосову�ться. Використа�мо наведену аналог�ю, скаж�мо, до так звано� Утеор�� еф�руФ, що свого часу була запропонована для пояснення хвильових властивостей св�тла. Ця теор�я вказувала на �снування якогось ф�зичного середовища, коливання якого � виступають св�тловими хвилями. Сформульована в такий спос�б зазначена теор�я давала певний рац�ональний результат, пояснюючи деяк� сторони процесу поширення св�тла. Та цей позитивний результат супроводжувався сво�р�дним �ррац�ональним залишком: поперечний характер св�тлових хвиль зумовлював необх�дн�сть для еф�ру бути в багато раз�в жорстк�шим за крицю, � в той же час еф�р не повинен був чинити н�якого опору т�лам, що рухаються в ньому. Цей парадокс був непояснимим. Щоб його усунути, почали розглядати еф�р уже не як ф�зичну, а як певну г�потетичну субстанц�ю, що дозволя� лише визначити системи координат, в яких � справедливою звичайна форма р�внянь Максвелла. Це зняло парадокс, але натом�сть з'явилася нова перешкода - не вир�шувалося питання, чому еф�р може служити абсолютно непорушним т�лом в�дл�ку. Розвиток уявлень про еф�р, що нагаду� процес добування квадратного кореня з числа 2, зрештою прив�в до повно� в�дмови в�д ц��� теор�� як в�д заблудження. Що ж до лог�чних моделей типу г�потези Адамса - Левер'� про �снування нев�домо� планети за орб�тою Урана або пер�одичного закону Мендел��ва, то вони давали повне, без �ррац�ональних залишк�в вир�шення проблемно� ситуац��, не потребували додаткових уточнень, що йшли в неск�нченн�сть. Таким чином, поява �ррац�ональних залишк�в при конструюванн� лог�чно� модел� може служити певним теоретичним (формальним) показником нежитт�вост� дано� Умодел�Ф, показником неможливост� отримати �стинне знання про об'�кт засобами дано� теор��. Отже, в межах певно�, тако�, що вже склалася, системи знань можна в�льно ор��нтуватися за допомогою специф�чно� (що виража� як�сну специф�ку дано� предметно� галуз�) Улог�киФ ц��� системи, можна нав�ть в�дкривати нове (нов�, ще нев�дом� елементи, як� належать до дано� галуз�). Проте неминуче наста� момент, коли специф�чна Улог�каФ дано� предметно� сфери виходить за �� меж� й зустр�ча�ться з об'�ктом �ншо� специф�ки. Формальним показником тако� ситуац�� е поява �ррац�ональних залишк�в при спробах УвключитиФ ц� об'�кти в традиц�йну систему пояснення. Наста� криза традиц�йно� системи пояснення � тлумачення реальност�. Нов� факти вимагають для свого осягнення нових, нетрадиц�йних п�дход�в � метод�в. Одначе як це зробити? Звернення до традиц�� тут не т�льки не допомага�, але й гальму� п�знавальн� зусилля. Штовхаючи до звичних стереотип�в � формул, традиц�я лише в�ддаля� шлях �стини, а нев�доме ляка� сво�ю неприступн�стю, невизначен�стю, нетрадиц�йн�стю. В пер�од одн��� з останн�х под�бних криз (кризи природознавства � ф�лософ�� на початку XX ст. ) Ф. Содд� � Б. Резерфорд, проводячи досл�ди з тор��м, одержали повий х�м�чний елемент - тор�й X. Под�бне в�дкриття, що св�дчило про реальн�сть перетворення одних х�м�чних елемент�в у �нш�, виявилося докор�нно новим � тому викликало у вчених серйозн� вагання з приводу доц�льност� публ�кац�� результат�в свого досл�дження. Вагався з визнанням факту перетворення х�м�чних елемент�в � П. Кюр�, хоча факти наст�йно вимагали такого визнання. Водночас �стор�я науки переконливо св�дчила про ст�ну ворожост� й нерозум�ння, яка завжди виростала перед принципово новими �деями � �х авторами. Так, Г. А. Лоренц р�зко виступив проти квантово� механ�ки, хоча �� виникнення т�сно було пов'язане з його власними досл�дженнями. Нав�ть у Е. Шред�нгера, одного з творц�в квантово� теор��, в розмов� з Н. Бором вирвалася фраза: УЯкщо ми збережемо ц� клят� квантов� стрибки, то я взагал� жалкую, що мав справу з атомною теор��юФ. Але якщо вагаються нав�ть першов�дкривач�, то нема� н�чого дивного, що прихильники традиц�йних уявлень просто в�дкидають нове з порога. Так, в�двертим глузуванням було зустр�нуте сучасниками М. �. Лобачевського його видатне в�дкриття - неевкл�дова геометр�я. Анон�мний автор реценз�� на книгу Лобачевського УПро начала геометр��Ф �хидно запитував: УА чому не уявити, наприклад, чорне б�лим, круг-чотирикутним, суму вс�х кут�в у прямол�н�йному трикутнику меншим в�д двох прямих � один � той же визначений �нтеграл р�вним то - , то ? Дуже, дуже можна, хоча для розуму все це � незрозум�ле. . . Чому б зам�сть назви УПро начала геометр��Ф не написати, наприклад, УСатира на геометр��Ф, УКарикатура на геометр��Ф � що-небудь под�бне?Ф. УНавряд чи вартою увагиФ назвав книгу Лобачевського � видатний рос�йський математик М. В. Остроградський. Не дивно п�сля цього, що в�домий н�мецький математик XIX ст. К. Гаусе, який сам д�йшов деяких висновк�в неевкл�дово� геометр��, утримався в�д �х публ�кац��. УМожливо нав�ть, - писав Гаусе в одному з приватних лист�в, - що я не наважусь на це за все сво� життя, тому що я боюсь га-ласу беот�йц�в, який зд�йметься, коли я висловлю сво� думки ц�лком У. # Вище вже зазначалось, що емп�ричний погляд на �стину як на знання, Уп�дтверджуванеФ (чи УзаперечуванеФ) фактами, виявля�ться здатним в�добразити лише окрем� сторони �стини (�� абсолютн�сть або в�дносн�сть). Емп�ричний п�дх�д може нав�ть визнати ц�нн�сть теор��, витлумачену як здатн�сть оперувати фактами, як вм�ння Уприв'язуватиФ т� або �нш� факти, що суперечать певн�й устален�й систем� теоретичних положень, до ц��� системи. Такий п�дх�д здатний давати певне УприрощенняФ знання, якщо йдеться про нов� елементи дано�, вже усталено� теоретично� системи. Остання обставина нада� емп�ричному п�дходу нав�ть ореолу УтворчогоФ методу осягнення реальност�. Проте, зустр�чаючись з як�сно новими сферами реальност� � вперто прагнучи осво�ти ц� сфери, спираючись на традиц�йну (специф�чну для ц��� теоретично� системи) Улог�куФ, емп�ричний п�дх�д неминуче зупиня�ться перед зростаючою Упарадоксальн�стюФ, У�ррац�ональн�стюФ навколишнього св�ту. Роль Убожев�льнихФ �дей в науковому п�знанн�. Для подолання опору консервативного, традиц�йного мислення, яке не прийма� Унезвичайну д�йсн�стьФ, оск�льки у св�тл� традиц�йних п�дход�в вона вида�ться безглуздою, �ррац�ональною, абсурдною, потр�бний неупереджений погляд на нев�доме, п�дх�д, який ф�лософ Б. Г. Кузнецов назвав Ужорстким експериментомФ (тут зближуються творч� методи науки � мистецтва). #1 Проводячи у зв'язку з цим паралель м�ж творч�стю Ф. М. Досто�вського � А. Ейнштейна, Кузнецов пише: УКоли ми в�дтворю�мо лог�чний � психолог�чний шлях, яким Ейнштейн �шов до теор�� в�дносност�, ми бачимо дивовижну здатн�сть вченого глянути на св�т н�би в перший раз, очима, що в�дкрилися вперше, без тягара укор�нених асоц�ац�й. . . Стар�, звичн� асоц�ац�� роз�рван�. Д�йсн�сть, позбавлена звичних асоц�ац�й, засяяла св�жими барвами, як� здаються парадоксальними. Досто�вський досяга� цього результату Ужорстким експериментуваннямФ. В�н ставить сво�х геро�в у найтяжч�, неймов�рно важк� становища, � тод� виявляються так� сторони думки � характеру, як� у звичайних умовах неможливо виявити. Але ж под�бному Ужорсткому експериментуваннюФ вчений п�дда� природу, коли приходить до парадоксальних, таких, що у звичайних умовах прихован�, експериментальних результат�в. Як поводить себе т�ло, яке руха�ться в умовах Ужорсткого експериментуФ, що нада� йому швидкост�, близько� до швидкост� св�тла? Воно поводить себе вкрай парадоксальним способомФ. � справд�, щоразу, коли Уздоровий людський розумФ заводив науков� досл�дження у глухий кут, ставив його перед ст�ною, об яку розбивалися найвинах�длив�п�� рац�ональн� р�шення, вих�д знаходився в найнеймов�рн�шому напрямку, що його в�дкривала �дея, яка на перший погляд могла здатися Убожев�льноюФ, УабсурдноюФ, наст�льки вона суперечила традиц�ям здорового глузду. Для подолання одн��� з найтяжчих в �стор�� науки криз що сталася на меж� XIX-XX ст. , був потр�бен ц�лий спектр найсм�лив�ших припущень-Уприр�внювання енерг�� частки � частоти хвил�, -зазначав цей момент н�мецький ф�зик М. Борн, - вже само по соб� абсурднеФ. Так само � твердження А. Ейнштейна про в�дносн�сть простору � часу спочатку розглядалося багатьма як абсурдне. Проте саме так� - Уабсурдн�Ф на перший погляд - �де� � надали нового життя ф�зиц� на початку стол�ття. Один з пров�дних сучасних американських ф�зик�в-теоретик�в Ф. Дайсон наводить слова Н. Бора, як� той сказав при обговоренн� ново� �де� швейцарського ф�зика В. Паул�:УВс� ми згодн�, що ваша �дея божев�льна. Питання, що нас розд�ля�, поляга� в тому, чи достатньою м�рою вона божев�льна, щоб мати шанси бути �стинною. На м�й погляд, вона недосить божев�льна для цьогоФ. Нав�вши ц� слова Бора, Дайсон продовжу�: УТе ж саме заперечення - недостатня божев�льн�сть - може бути в�днесене � до вс�х �нших спроб створити радикально нову теор�ю елементарних часток, як� мали м�сце до цього часу. Це особливо стосу�ться тих, хто заперечу� будь-як� основи. Визнання в XX ст. науково� правом�рност� Убожев�льнихФ �дей св�дчить про те, що наука, нарешт�, подолала сл�пе дов�р'я до емп�рично� очевидност� й пересторогу проти всього, що на перший погляд суперечить здоровому глузду - цю сво�р�дну Удитячу хворобуФ ранн�х етап�в �� розвитку. Не можна, звичайно, вважати, що в попередн� стол�ття розвиток науки в�дбувався виключно в рамках Уздорового людського розумуФ. Нов� �де� завжди були парадоксальними. Коли йдеться про п�знання нових елемент�в вже п�знано� у сво�х фундаментальних законом�рностях сфери реальност�, тут нема� н�чого незвичайного. Це-творче п�знання, оск�льки п�зна�ться щось нове, але детерм�ну�ться воно вже в�дображеними в людськ�й св�домост� законом�рностями реальност�. Коли ж йдеться про так зван� божев�льн� �де�, то, хоча й тут мовиться про творч�сть, остання ма� принципову особлив�сть. Творч�сть в останньому випадку дола� наявн� (д�йсн�, вже п�знан� й опредметнен� в мов�) детерм�нац��. Саме тому виникнення Убожев�льнихФ �дей зда�ться якимось зовс�м недетерм�нованим актом. Насправд� ж воно також детерм�новане, але детерм�нуюч� чинники належать тут або ще не в�дкрит�й сфер� реальност�, або ж такому стану реальност�, який ще не склався в д�йсност� й �сну� поки як можлив�сть. Тобто детерм�нуюч� чинники тут належать не тепер�шньому, а майбутньому, не д�йсност�, а можливост�. Отже, виб�р ново� теор��, що повинна в�дображати як�сно нову сферу реальност�, � вибором напряму пошук�в нових, нетрадиц�йних �дей; тому цей виб�р � свободним, оск�льки в�н не детерм�ну�ться тими чи �ншими чинниками наявно� (традиц�йно�) системи знання. Проте, будуч�� свободним, цей виб�р не � дов�льним. В�н завжди визнача�ться ц�лком об'�ктивними чинниками, як�, щоправда, мають специф�чний характер - �хн� буття � майбутн�м буттям, буттям можливостей. Вище вже йшлося про Умехан�змиФ контакту людсько� св�домост� з можливостями, з майбутн�м. Тут хот�лося б лише сказати про роботи рос�йського вченого М. О. Бернштейна, автора концепц�� так звано� ф�з�олог�� активност�. Якщо проанал�зувати, на чому базу�ться формування рухових д�й, пише Бернштейн, то виявиться, що кожний значущий акт явля� собою р�шення (або вже спробу р�шення) певного завдання д��. Але завдання д��, �ншими словами, результат, що його орган�зм прагне досягти, � щось таке, що повинно стати, але чого ще нема�. Таким чином, завдання д�� � закодоване так чи �накше в мозков� в�дображення або модель потр�бного майбутнього. Вочевидь, житт�во корисне або значуще д�яння не може бути н� запрограмоване, н� зд�йснене, якщо мозок не створив для цього спрямовуючо� передумови у вигляд� названо� зараз модел� потр�бного майбутнього, Поняття Умодел� потр�бного мпйбутньогоФ#, сформульоване Бериштейном, да� змогу вказати на певн� ф�з�олог�чн� передумови, що беруть участь у формуванн� свободно� д�� людини. УЗаглядування в майбутн� або. . . модель майбутнього змушу� визнати, що в мозков� �снують свого роду �дност� протилежностей, дв� категор�� (або форми) моделювання сприйнятого св�ту: модель минуло-тепер�шнього, або того, що стало, � модель прийдешнього. Друга плине безперервним потоком � перетворю�ться в першу. Вони необх�дно в�дм�нн� одна в�д одно� насамперед тим, що перша модель однозначна � категорична, тод� як друга може спиратися т�льки на екстраполювання з т��ю чи �ншою м�рою ймов�рност�Ф. � дал�: УРуш�йне завдання, яке визнача� для себе �ндив�д, формулю� категорично �диний вих�д з наявно� ситуац��, якою б не була його апр�орна ймов�рн�сть у таблиц� сам�й по соб� (хоча б вона там дор�внювала нулю)Ф. Отже, поле людського вибору майбутнього виявля�ться надзвичайно широким, нав�ть можливий виб�р можливост�, яка в природ�, Ув таблиц� сам�й по соб�Ф (Бернштейн), взагал� не реал�зувалася б стих�йно.

ДОСВ�ДНО-ПРАКТИЧН� ДЖЕРЕЛА П�ЗНАННЯ. ЛОПКО-ДИСКУРСИВНИЙ ТА �НТУпТИВНИЙ Р�ВН� П�ЗНАВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ Досв�дний р�вень п�знання. Перех�д в�д старо� теор�� до ново�-це, по сут�, перех�д до нових, несум�рних з притаманними стар�й теор�� вих�дних принцип�в. Такий перех�д, зрозум�ло, не може зд�йснюватися лог�чним шляхом, оск�льки суперечн�сть м�ж вих�дними посиланнями ново� � старо� теор�� � насамперед лог�чною суперечн�стю. Тому вироблення нових вих�дних принцип�в теор�� � в�льним, таким, що виводить думку за меж� старо� теор��, вибором. � джерело виникнення вс�х вих�дних принцип�в (акс�ом, базисних положень тощо) - практика. Оск�льки вих�дн� принципи теор�� � за формою теоретичними положеннями,

#. Бернштейн Н. А. Очерки по физиологии движений и физиологии. активности 1966 вони не можуть бути безпосередн�м продуктом практики (вона ж бо матер�альна, а не теоретична д�яльн�сть). У той же час вих�дн� принципи не можуть бути � продуктом теоретично-лог�чно� д�яльност�, позаяк за сво�ю суттю (як вих�дн� принципи) вони передують усяк�й теоретичн�й д�яльност�, � �� в�дправним пунктом. Однак р�ч у тому, що, кр�м теоретичного, �сну� ще УдотеоретичнийФ, досв�дний р�вень п�знання. Саме на цьому р�вн� й в�дбува�ться становлення вих�дних положень усяко� теор��. Досв�дний р�вень п�знання вироста� безпосередньо з практики, збер�гаючи з нею найт�сн�ший зв'язок, який виявля�ться в тому, що отримане таким шляхом знання � н�би безпосередньою д�яльною моделлю об'�кта. Звичайно, � теоретичне знання, як уже зазначалось, � д�яльним за сво�ю природою. Проте д�яльне (суб'�ктивно-практичне) тут н�би ув�йшло у фундамент теоретично� конструкц��, воно сховане, недосяжне безпосередньому погляду. Недаремно суб'�ктивне так важко знайти в теоретичному знанн�. �нша справа - досв�д. Тут практична природа знання безпосередньо явна. Саме досв�д � виявля� себе передус�м як знання тих д�й, як� необх�дно зд�йснити на шляху подолання опору нового, ще не п�знаного об'�кта. Таким знанням (назвемо його Удосв�днимФ, на в�дм�ну в�д теоретичного) � знання селянина, який ум�� вирощувати хороший врожай � в той же час не ма� уявлення про наукову агроном�ю. Досв�дний характер часто мають � науков� уявлення, як, наприклад, уявлення М. Планка про кванти або Е. ���рсд�нгера Упро Упс�-функц�юФ. Спочатку це були знання про способи подолання труднощ�в на шляху п�знання ф�зичних явищ у м�кросв�т�, як� не м�стили майже н�яко� �нформац�� про причини, що ц� труднощ� породжували. Звичайно, досв�дне й теоретичне знання н�коли не �снують окремо одне в�д одного, �х скор�ше сл�д розум�ти як функц�ональн� моменти певно� ц�л�сност�. Зустр�чаючись з принципово новими об'�ктами, теоретичне знання даного �сторичного пер�оду виявля�ться нездатним проникнути в �х суть. Об'�кти н�би опираються такому проникненню, внасл�док чого д�йсн�сть втрача� св�й рац�ональний характер. З точки зору лог�ко-дискурсивного п�знання усунення неадекватност�, здолання опору як�сно нових об'�кт�в у б�льшост� випадк�в зда�ться У�ррац�ональним стрибкомФ. Насправд� ж ця У�ррац�ональн�стьФ � лише �люз��ю, породжуваною т��ю обставиною, що сам стрибок зд�йсню�ться на �ншому, як�сно в�дм�нному в�д лог�ко-дискурсивного р�вн� п�знання - на р�вн� досв�ду. У досв�д� як форм� початкового п�знавального проникнення в новий об'�кт в�дбува�ться сво�р�дна У�нтеграц�яФ об'�кта з п�знаючим суб'�ктом, яка � створю� передумови перетворення об'�кта з чужого для людини в олюднений. Як УолюдненняФ природи, так � Унатурал�зац�яФ людини являють собою зм�ну структури кожного з названих компонент�в. Проте йдеться не про зм�ну ф�зично� (х�м�чно�, б�олог�чно� тощо) структури. Атмосферна електрика (блискавка) залиша�ться у ф�зичному в�дношенн� т��ю ж електрикою, незалежно в�д того, п�знана вона людиною чи н�. Так само � людина, незалежно в�д того, п�знала вона електрику чи н�, залиша�ться не т�льки б�олог�чно, але й соц�альне людиною. Зм�на структури, що в�дбува�ться в процес� �нтеграц��, � зм�ною типу вза�мод��. Електрика, залишаючись � п�сля �� п�знання тим же ф�зичним явищем, отриму� н�би новий-людський-Увим�рФ (набува� соц�ально� властивост�). Вона (електрика) включа�ться в практичну д�яльн�сть людини як одне з головних джерел енерг�� для машин, механ�зм�в � прилад�в, що складають Унеорган�чне т�лоФ людини. Те ж саме можна сказати про ф�зичн�, х�м�чн� та �нш� властивост� матер�ал�в, з яких зроблен� машини � механ�зми. УНатурал�зац�яФ ж людини виявля�ться в тому, що �� об'�ктивн� потреби стають щораз ун�версальн�шими, поступово охоплюють усе багатство навколишнього св�ту. Зд�йснювана в досв�д� �нтеграц�я суб'�кта � об'�кта � поста� тим початковим пунктом, що � сп�льним � для процесу Уолюдне��няФ природи, � для процесу Унатурал�зац��Ф людини. У сво�й елементарн�й форм� �нтеграц�я суб'�кта з об'�ктом добре знайома кожному, хто оволод�ва� тими або �ншими навичками, скаж�мо, вод�нням автомоб�ля чи �здою на велосипед�. При перших спробах оволод�ти навичками вод�я автомоб�ля новачок пережива� реальне в�дчуття УопоруФ. Автомоб�ль УповодитьФ себе як норовиста жива �стота, що не п�дкоря�ться зусиллям вод�я. Проте через деякий час новачок ста� досв�дченим вод��м, що так само реально в�дчува� сво� УзлиттяФ з автомоб�лем, як ран�ше в�дчував його Уоп�рФ. Зника� межа м�ж автомоб�лем � вод��м (зрозум�ло, не в буквальному розум�нн�), вод�й в�дчува� наитонш� нюанси Уповед�нкиФ автомоб�ля, з легк�стю керу� складними маневрами, н�би автомоб�ль � одним з орган�в т�ла само� людини. Отримуване в такий спос�б досв�дне знання, на перший погляд, може здатися тотожним, вих�дним принципам теор��. На користь тако� думки, здавалося б, св�дчить та обставина, що � дан� досв�ду, � вих�дн� принципи теор�� являють собою необумовлене (очевидне) знання. Проте м�ж досв�дним знанням � вих�дними принципами теор�� �сну� як�сна в�дм�нн�сть. Досв�дне знання виявля� об'�кт у в�дношенн� до активного д�яння на нього суб'�кта. Вих�дн� ж принципи теор�� (принаймн� безпосередньо) вже не м�стять у соб� сл�д�в суб'�ктивно-практичного походження. Такими постають акс�оми евкл�дово� геометр��, принципи в�дносност� Ейнштейна, поняття Ухвил�-часткиФ Л. де Бройля � т. п. �накше кажучи, вих�дн� принципи теор�� - це вже теоретичне знання, тобто вони несуть у соб� �нформац�ю про сам об'�кт. В�дм�нн�сть м�ж вих�дними принципами теор�� � досв�дним знанням виника� внасл�док того, що п�знавальне проникнення в структуру нового об'�кта, хоч � зд�йсню�ться майже ц�лком у сфер� досв�дного знання, сво� завершення знаходить вже за його межами, у сфер� теоретичн�й. При вивченн� нового об'�кта потр�бний певний пер�од УзживанняФ досл�дника з новим предметом чи проблемою. � т�льки п�сля того, як таке УзживанняФ в�дбулося (а воно ма� м�с- це ще в рамках досв�дного знання), приходить довгооч�куване р�шення. Так, Мендел��в довго � безрезультатно розробляв пер�одичний закон х�м�чних. елемент�в, але протягом цих шукань наст�льки УзживсяФ з досл�джуваною пробле мою, що �� р�шення прийшло до нього нав�ть не в момент активно� роботи, а ув� сн�, без. св�домо стимульованих зусиль. Проблема �нту�ц��. Таке безпосередн�, раптово (без видимо� витрати зусиль) зд�йснюване в�дкриття, якому переду� тривалий пер�од УзрощуванняФ суб'�кта з об'�ктом, � �нту�ц��ю (в�д лат. intuitus-споглядання, . бачення). �нту�ц�я, таким чином, � завершальним моментом процесу зд�йснення у сфер� практично� (предметно-д�яльн�сно�) вза�мод�� суб'�кта � об'�кта. У цьому процес� можна вид�лити так� посл�довн� етапи: 1) в�дчуття чужост� об'�кта (коли структури суб'�кта � об'�кта ще неадекватн� одна одн�й); 2) досв�дно-д�яльн�сне в�дображення об'�кта, вм�ння подолати його оп�р (момент становлення сп�льно� структури суб'�кта � об'�кта, що �нтегрують); 3) �нту�тивне знання власно� структури об'�кта, ф�ксоване у вих�дних принципах, акс�омах, базисних положеннях ново� теоретично� системи (момент завершення �нтеграц��, в результат� якого ста� можливим сво�р�дне Ув�дчуванняФ структури об'�кта, под�бне в�дчуванню суб'�ктом сво�х власних внутр�шн�х стан�в). Коли дев'ятир�чний син А. Ейнштейна одного разу запитав у батька, чому той такий знаменитий, Ейнштейн в�дпов�в: УБачиш, коли сл�пий жук повзе по поверхн� кул�, в�н не пом�ча�, що пройдений ним шлях з�гнутий, мен� ж поталанило пом�тити цеФ. УПоталанило пом�титиФ-в цих словах в�дображена сво�р�дн�сть виникнення всякого нового знання. Його безпосередн�м джерелом не � лог�чне м�ркування у в�дпов�дност� з гегел�вською формулою Узв�дкиФ � УкудиФ (де Узв�дкиФ поста� як Унеобх�дн�сть поняття, його доведення � дедукц�яФ, а УкудиФ як таке визначення, Увнасл�док якого окрема ланка спекулятивного кругооб�гу, як живий зм�ст методу, � в той же час початок ново� ланкиФ). Безпосередн�м джерелом нового знання � досв�д. Тому саме на р�вн� досв�дного (а не теоретичного) п�знання ста� можливим в�льний виб�р вих�дних принцип�в ново� теор��. Адже саме сфера досв�ду (жорстко не обмежена лог�чним Узв�дкиФ � УкудиФ) виявля�ться досить широкою для вибору � водночас досить вузькою (внасл�док т�сного зв'язку з матер�альною, практичною д��ю), щоб не дати вибору перетворитися на неосяжно безмежну сваволю. Визначен�сть (в�дпов�дн�сть об'�ктивному зм�сту п�знаваного об'�кта) - характерна риса як теоретичного, так � досв�дного знання. Проте, якщо на р�вн� теоретичного п�знання необх�дну визначен�сть знанню нада� лог�ка, то на р�вн� досв�дного п�знання ця визначен�сть досяга�ться через �нту�ц�ю, яка викону� тут функц�� основного п�знавального засобу. Як лог�ко-дискурсивний, так й �нту�тивний способи п�знавального осягнення реальност� спрямован� на розкриття чогось УприхованогоФ в�д безпосереднього погляду, але розкриття зд�йсню�ться по-р�зному. Лог�чне передбачення, на думку М. Борна, � Уанал�тичним передбаченнямФ. У його основ� лежить анал�з, тобто розчленування Увидимо�Ф частини досл�джуваного явища на складов� елементи з метою-встановлення �х тотожност� (чи близько� подоби) чомусь добре в�домому. Оск�льки законом�рност� зв'язку цього добре в�домого заф�ксован� у в�дпов�дн�й теор��, то на основ� встановлено� тотожност� робиться висновок про справедлив�сть теор�� � щодо Уприховано�Ф частини явища. Анал�тичне передбачення - високоефективний спос�б наукового п�знання. Проте, вказуючи на так� його приклади, як г�потеза Адемса - Левер'� � передбачення Гам�льтеном кон�чно� рефракц��, � називаючи �х Удивовижним подвигом математичного мистецтва � терп�нняФ, М. Бори зауважував: УНе применшуючи �х значення, сл�д сказати, що це не розширювало кругоз�р теор��Ф Що ж до �нту�ц��, то вона да� �ншого роду передбачення - синтетичне. Синтетичне передбачення, зг�дно з Берном, базу�ться на г�потетичному припущенн�, що реальний образ частково в�домого явища в�др�зня�ться в�д того, який в�н зда�ться. Базою синтетичного передбачення � не анал�з, а синтез. �нту�тивне передбачення завжди спрямоване на специф�чн�сть досл�джуваного явища, на те, що робить його специф�чною (в�дм�нною в�д усього в�домого дос�) ц�л�сн�стю. �нту�ц�я, на в�дм�ну в�д лог�ко-дискурсивного осягнення об'�кта, � свого роду в�дчуванням справжньо� сутност� об'�кта, вона н�би проника� УвсерединуФ об'�кта � безпосередньо Учу�Ф його �ство. Знання, отримуване �нту�тивно внасл�док тако� його УУбезпосередност�Ф, набува� характеру очевидно� �стини, тобто тако�, що не вимага� лог�чного обгрунтування. Очевидн�сть ця може мати характер як чутт�во� наочност� (якщо �нту�тивний контакт з об'�ктом зд�йсню�ться у сфер� матер�ально� д�яльност�), так � �нтелектуально� наочност� (якщо породжуюча �� д�яльн�сть лежить у сфер� �деально� д�яльност�), у зв'язку з цим розр�зняють чутт�ву й �нтелектуальну �нту�ц�ю. Надаючи сво�м результатам характеру очевидно� �стини, �нту�ц�я тим самим обов'язково супроводжу�ться почуттям глибоко� певност� в �стинност� сво�х результат�в. М�льярди раз повторений на досв�дному р�вн� п�знавальний контакт людини з земними т�лами був �нту�тивно заф�ксований в акс�омах евкл�дово� геометр��, як� набули характеру очевидних �стин. Розширення меж досв�дного контакту людини з д�йсн�стю неминуче виводить його (контакт) на якомусь етап� за суто земн� рамки, приводить до нових, в�дм�нних в�д земного досв�ду результат�в. Внасл�док цього з'являються нов�, також ф�ксован� �нту�ц��ю � тому не менш очевидн� �стини. Зрозум�ло, що сама очевидн�сть набува� тут нового (нетотожного наочност�) характеру. Под�бного роду очевидн�, хоча й не наочн� �стини лягли в основу створених Лобачевським � Р�маном неевкл�дових геометр�й. Таким чином, як у сво�му функц�онуванн�, так � у зм�ст� сво�х результат�в �нту�ц�я визнача�ться специф�чно людською формою д�яльност�-практикою. Цей факт незаперечне св�дчить про людський характер �нту�ц�� як форми п�знавально� д�яльност�. На соц�альний, тобто суто людський, характер �нту�ц�� вказу� � рос�йський психолог Я. О. Пономарьов, який розгляда� �� як Ум�стФ з� сфери псих�чних вза�мод�й до сфери соц�ального. Сл�д зазначити, що неспроможн�сть багатьох конкретних �нту�ц�й поляга� в помилковому зближенн� �� з суто б�олог�чними чинниками. Саме таке ототожнення становило нар�жний кам�нь погляд�в одного з зачинател�в �рунтовного вивчення �нту�ц�� - французького ф�лософа Анр� Бергсона (1859-1941). Одн��ю з форм �нту�тивного осягнення реальност� � так зване Уперенесення в ситуац�юФ, яке дозволя� безпосередньо (на р�вн� досв�дного знання) вступати в контакт з тим чи �ншим об'�ктивним станом речей. Вище вже наводнися приклад такого Уперенесення в ситуац�юФ (Ужорстокий експериментФ Ейнштейна - перенесення в ситуац�ю т�л, що рухаються з швидк�стю, близькою до швидкост� св�тла). Зазначене Уперенесення в ситуац�юФ да� високий п�знавальний ефект у таких важкодоступпих для УбезпосередньогоФ п�знавального контакту сферах, як вивчення давно минулих �сторичних под�й. Яскравим прикладом такого роду �нту�тивного п�знання були подорож� в�домого норвезького вченого Т. Хей�рдала по Тихому, �нд�йському � Атлантичному океанах. Подорожуючи на плоту в�д берег�в П�вденно� Америки до остров�в Тихого океану, Т. Хей�рдал переконливо дов�в справедлив�сть висунуто� ним Убожев�льно�Ф �де� про п�вденно-американське походження високо� культури, пам'ятники яко� розкидан� по островах Океан��. П�сля Хей�рдала було зд�йснено чимало подорожей, як� в�дтворювали плавання X. Колумба, Ер�ка Рудобородого та �нших в�домих мандр�вник�в. Це пролило нове св�тло на ц�лий ряд обставин, дозволило по-новому оц�нити знаменит� под�� минулого. �нту�ц�я становить ядро усякого справд� творчого мислення, яке визнача�ться як Умислення, стимульоване завданням, розв'язання якого не може бути безпосередньо отримане шляхом лог�чного висновку з �снуючих засновк�в, а передбача� утворення нових способ�в д�яння або сво�р�дне використання вже �снуючих способ�в, що призводить до виникнення нових знаньФ. � хоча, як зазнача� Я. О. Пономарьов �нту�ц�я не тотожна творчост� (вона лише �� момент, хоча � найважлив�ший), �нту�ц�ю, як � творч�сть у ц�лому, не можна звести до д�яльност�, що зд�йсню�ться алгоритм�чно. Там, де � такий алгоритм, зауважу� Пономарьов, там творчост� нема�. Кульм�нац�йний акт творчост� характеризу�ться саме в�дсутн�стю такого алгоритму. # Безпосередн�сть, очевидн�сть результат�в �нту�ц��, безперечно, зближу� наукову творч�сть з художньою. В науковому мисленн�, зг�дно з Ейнштейном, завжди присутн�й елемент поез��. Справжня наука � справжня музика вимагають однор�дного мислительного процесу. � справд�, под�бно до того, як наукове досл�дження нових факт�в вимага� активного проникнення вченого УвсерединуФ цих факт�в, так � всякий художн�й тв�р, вводячи читача (глядача та �н. ) в ситуац�ю свого зм�сту, вимага� активного засво�ння цього зм�сту. Недаремно багато видатних учених п�дкреслювали велике значення для визначення �стинност� т��� чи �ншо� науково� теор�� не т�льки лог�чних, але й естетичних критер��в (критер�ю Увнутр�шньо�, досконалост�Ф в Ейнштейна або Уматематично� витонченост�Ф в А. Пуанкаре). Естетичним критер�ям належить особлива роль при визначенн� напряму свободного вибору вих�дних принцип�в ново� теор�� з певного числа формально можливих. УУ Ейнштейна, - пише Б. Г. Кузнецов, - математична витончен�сть набува� онтолог�чного смислу, витончен�сть теор�� в�добража� �� близьк�сть до д�йсного св�ту. . . При вибор� науково� теор�� з числа багатьох теор�й, що в�дпов�дають спостереженням (спостереження, зг�дно з Ейнштейном, не визначають теор�ю однозначним способом), св�дом�сть д�� активно � виходить з критер��в внутр�шньо� досконалост�, зокрема - з максимально� витонченост� теор��, з м�н�мально� к�лькост� �� незалежних засновк�вФ. # За св�дченням Д. Дан�на, англ�йський ф�зик П. Д�рак висловив думку, що красу ф�зично� теор�� сл�д визнати одним з критер��в �� �стинност�. Той же Д�рак говорив, що основн� �де� класично� механ�ки � закони, що керують засто суванням цих �дей, утворюють просту � витончену схему. Здавалося б, ця схема не може бути пол�пшена без втрати вс�х �� привабливих властивостей. Проте виявилося можливим ввести нову схему, названу квантовою механ�кою, яка б�льш придатна для опису явищ атомного масштабу � певною м�рою б�льш витончена � задов�льна, н�ж класична схема. П�знавальний процес як вза�мод�я лог�ки й �нту�ц��. Говорячи про лог�ко-дискурсивне та �нту�тивне осягнення реального св�ту, вказуючи при цьому на �х глибоку в�дм�нн�сть, багато автор�в виявляють тенденц�ю до �х абсолютного протиставлення. На нашу думку, таке протиставлення ма� рац�ю лише як протиставлення двох р�зних способ�в отримання знання про внутр�шню структуру досл�джуваних об'�кт�в. УЗа допомогою лог�ки доводять, за допомогою �нту�ц�� винаходятьФ -у цьому висловлюванн� Л. Пуанкаре вдало (хоч � не зовс�м точно) вказано межу м�ж лог�кою та �нту�ц��ю. �нту�ц�я да� початкове знання про об'�кт (УвинаходитьФ), лог�ка ж розгорта� з цього початкового знання низки висновк�в, роблячи явним те, що неявно, приховано вже м�стилося в цьому початковому знанн� (УдоводитьФ). Неточн�сть Пункаре поляга� в дещо спрощеному розум�нн� ним УдоведенняФ як нетворчого акту. Насправд� ж лог�ка УвинаходитьФ не в менш�й м�р�, н�ж �нту�ц�я. Прикладом цього може слугувати майже увесь зм�ст математичного знання або в�дкриття б�льшост� елементарних часток. В�дм�нн�сть м�ж лог�чним та �нту�тивним в�дкриттям поляга� в тому, що перше в�дкрива� елементи вже в�домо� людин� сфери буття, друге- сам� ц� сфери буття, створюючи фундамент для лог�чних в�дкритт�в. До реч�, �нту�ц�я також � УдоводитьФ, т�льки доведенням �нту�тивних положень слугу� не лог�чне м�ркування, а очевидн�сть. Протилежн�сть м�ж лог�кою та �нту�ц��ю, що особливо рель�фно виявля�ться при зустр�ч� п�знання з новою сферою буття, серед досл�дник�в проблеми �нту�ц��, як уже зазначалося, ф�ксувалась як абсолютна протилежн�сть. В основ� тако� абсолютизац�� лежала неможлив�сть зведення �нту�ц�� до лог�ки. Численн� спроби такого зведення незм�нно зак�нчувалися невдачею. Под�бно до того, як анатом�чний розтин живого орган�зму, вбиваючи його, не може виявити сутн�сть життя (хоча � да� певну важливу �нформац�ю про деяк� моменти житт�вого процесу), так � лог�чний анал�з �нту�ц�� здатний дати нам лише статичну сукупн�сть елемент�в, �дн�сть яких � склада� �нту�ц�ю. Однак сама ця �дн�сть (�нту�ц�я) за умов лог�чного УрозвиткуФ не може бути в�дтворена у форм� УживогоФ, Уц�л�сногоФ процесу. Оск�льки звичайно факт не-зводимост� �нту�ц�� до лог�ки осмислю�ться з позиц��, що ототожню� мислення взагал� з дискурсивним (лог�чним) р�внем мислення, �нту�ц�я н�би виноситься за меж� мислення � абсолютно протиставля�ться йому. У зв'язку з цим деяк� мислител� зробили висновок про неп�знаван�сть �нту�ц��. Лог�ка та �нту�ц�я являють собою лише р�зн� моменти людського мислення. Лог�ка без �нту�ц�� прир�ка� мислення на беззм�стовн�сть, призводить до обезсмислювання науки, оск�льки з не� вилучаються �нту�тивно п�знаван� Унеобумовлен�Ф вих�дн� принципи. �нту�ц�я ж без лог�ки перетворю� мислення на Ув�дображення безпосередньо даногоФ. Таке мислення виявля�ться нездатним для �деально� перебудови наявного з метою його практичного перетворення, тобто робить неможливою практику як специф�чно людський спос�б буття у св�т�. � в тому, � в �ншому випадку мислення руйну�ться, втрачаючи сво� специф�чно людськ� риси. �нту�ц�я � лог�ка виступають не просто як елементи людського мислення, а як вза�мопроникаюч� його моменти. Тому неправильно було б р�зко розмежовувати досв�дне п�знання як сферу панування �нту�ц�� � теоретичне п�знання як сферу панування лог�ки. Доц�льно говорити лише про переважання �нту�ц�� чи лог�ки у вказаних сферах. У найстрог�ше лог�чне доведення орган�чно вплетена �нту�ц�я. Вона ста� тут елементом, що об'�дну� в ц�л�сн�сть увесь ланцюг елемент�в доведення (�нту�тивним � � перех�д в�д одн��� ланки ланцюга до �ншо�). Наявн�сть �нту�ц�� в будь-якому лог�чному м�ркуванн� виявля�ться у факт� недостатност� одн��� лише формально� сторони доведення. Кожному викладачев� в�домо, що мало просто посл�довно викласти х�д доведення того чи �ншого положення. Для слухач�в таке доведення виступа� лише як механ�чна сукупн�сть ланок лог�чного ланцюга. Необх�дн� певн� зусилля, щоб ц� ланки (кожна окремо добре в�дома слухачам) злилися в �х головах в �диний, ц�л�сний ланцюг - висновок. Сл�д зазначити, що й осягнення тако� ц�л�сност� отриму�ться �нту�тивно. Проблема �нту�ц�� ста� тут проблемою розум�ння, яка набула нин� глобального значення, далеко вийшовши за меж� суто навчальних питань. У ф�лософському план� ця проблема нин� �нтенсивно опрацьову�ться представниками герменевтики, в наш�й же ф�лософськ�й л�тератур� вона т�льки-но почина� розроблятися. До недавнього часу не т�льки досл�дженню, але й сам�й постановц� проблеми розум�ння заважали настанови на заперечення будь-якого �накомислення, утвердження Укласово� непримиренност�Ф до будь-яких прояв�в Унепролетарсько�Ф �деолог��. Не �сну� й �нту�ц��, Ув�льно�Ф в�д лог�ки. Лог�ка присутня в будь-якому �нту�тивному знанн� в наявному вигляд�. Адже лог�чне конструювання теоретично� системи на баз� �нту�тивно отриманих вих�дних принцип�в � не чим �ншим, як вт�ленням т��� неявно� лог�ки, яка в УзгорнутомуФ вигляд� м�стилася у вих�дних принципах. Б�льше того, лог�ка й �нту�ц�я являють собою, по сут�, один � той же рух п�знання, але т�льки в протилежних напрямах. Висловлюючись мовою математики, �м притаманн� Ур�зн� знакиФ. Вище вже йшлося про те, що вих�дн� принципи теор�� не можуть бути результатом лог�чних м�ркувань � п�знаються лише �нту�тивно. Та це справедливо лише тод�, коли йдеться п|ро лог�чн� засоби дано� теор��, як� ц�лком можливо отримати лог�чними засобами �ншо�, б�льш потужно� теоретично� системи. Так, класична механ�ка (з� сво�ми вих�дними принципами) може бути виведена з квантово� механ�ки як граничний випадок останньо�. Таким же чином парабол�чна (евкл�дова), г�пербол�чна (Лобачевського) � ел�птична (Р�мапл) геометр�� можуть бути отриман� лог�чними засобами геометр�� Р�мапа в широкому розум�нн�. Реальний рух п�знання, звичайно, йде в�д теор�� меншо� загальност� до теор�� б�льшо� загальност�. При цьому нова теор�я не виключа� попередню, а включа� �� в себе, по-новому орган�зуючи �� зм�ст. УКожна епоха в науц�, -зауважу� Б. Г. Кузнецов, - в�др�зня�ться в�д попередньо� не заходом вчорашнього сонця, а появою нового, б�льш яскравого св�тла. В новому осв�тленн� старе джерело св�тла не згаса� � не зника�. Воно тепер осв�тлю� лише частину картини св�ту. Стара теор�я ста� окремим випадком б�льш загально� � точно�Ф. Тому ц�лком природно, що засновки, з яких можуть бути отриман� лог�чним шляхом вих�дн� принципи теор��, завжди лежать за �� межами, у сфер� ново�, б�льш загально� теор��. Вих�д за меж� неможливий засобами дано� теор��, оск�льки тут правом�рна лише �нту�ц�я. Рухаючись в�д дано� до б�льш загально� теор��, а в�д не� до ще загальн�шо�. � т. д. , людина реал�зу� переходи за допомогою �нту�ц��. � лише оглядаючи з позиц�й б�льш загально� теор�� компоненти, що входять до не� як граничн� випадки, можна вивести за допомогою лог�ки те, що в реальному �сторичному рус� п�знання осягалося �нту�тивно. Отриман� засобами �нту�ц�� знання п�зн�ше можуть бути опредметнен� в мов�, виражен�, зг�дно з Я. О. Пономарьовим, у знакових моделях звичайно� мови, формал�зован� засобами метамови � т. п. Вони, таким чином, можуть зовс�м перестати бути �нту�тивним знанням. Однак за походженням вони завжди залишаться �нту�тивно здобутими знаннями. Тому лог�ка може обгрунтувати "вих�дн� принципи попередн�х теор�й лише Узадн�м числомФ, при зворотному рухов� - в�д тепер�шнього до минулого. Проте, щоб мати можлив�сть такого зворотного руху, необх�дно, щоб минуле вже зд�йснилось, а це можливо лише �нту�тивно. Таким чином, абсолютне протиставлення лог�ки й �нту�ц�� (як � всяка абсолютизац�я) неправом�рне. Лог�ка й �нту�ц�я орган�чно пов'язан�, вза�мопроникають у реальному процес� п�знання, � всяка спроба роз�рвати �х унеможливлю� саме п�знання. Осягнення �стини, отже, це не знаходження якогось готового результату. Таке осягнення � вибором, в�льним творчим вибором. Так, закони електрики (сукупн�сть об'�ктивних вза�мозв'язк�в, що утворю� сферу електричних явищ) у сво�му функц�онуванн� знаходять найр�зном�н�тн�ш� природн� прояви, як�, однак, обмежен� певним колом можливого в природ�. Н� електростанц��, н� високовольтн� л�н�� електропередач не народжуються в сам�й природ�. � яким би повним � глибоким не було в�дображення людиною природно� електрики, коли б це в�дображення лише коп�ювало природний процес, людина н�коли не т�льки не збудувала б жодно� електростанц��, але й найелементарн�шого громов�дводу. Але в тому-то й справа, що, осягаючи �стину про електрику, людина при цьому не просто УзнаходитьФ �� в певному об'�ктивному стан� речей, не просто Уйде усл�д за порядком природиФ, але й вносить у цей порядок щось в�д себе, ста� н�би сп�вавтором природи, а не лише �� слухняним учнем. Процес осягнення �стини, оск�льки в�н зд�йсню�ться в ход� п�знавально� д�яльност� реально� (а не зведено�, як у Гегеля до самосв�домост�) людини, � насамперед активним творчим процесом, а не автоматичним, однозначно детерм�нованим природною необх�дн�стю УдоведеннямФ �стини. В процес� п�знання людина не просто Увикону� настановиФ т��� чи �ншо� лог�чно� схеми, що в�добража� вимоги наявно� необх�дност�, а в�льно обира� св�й шлях. Висновок Розглянувши цей матер�ал ми познайомились з п�знанням як творч�стю, з проблемами �стини, з субФ�ктивними � оФб�ктивними характеристиками �стини, з �х абсолютними та в�дносними характеристиками. Познайомились � проанал�зуали шляхи � способи п�знавального осво�ння св�ту. Осво�ли, що �снують досв�дно-практичн� джерела п�знання. Розглянули поняття п�знання � визначили, що п�знання - процес ц�леспрямованого, активного в�дображення д�йсност� в всв�домост� людини, зумовлений сусп�льно-�сторичною практикою людства. в�н � предметом досл�дження такгоь розд�лу ф�лософ��, як теор�я п�знання. Визначили, що п�знавальний процес в�добража� не саму реальн�сть, як таку , а Уконструктивн� схемиФ речей � прцес�в , що складають ��, � тому в�добража� не т�льки Узд�йснен�Ф вар�анти цих УсхемФ, але й одночасно � всю сукупн�сть незд�йснених вар�ант�в, тобто-можливост�. Познайомились також з поняттям заблудження (омана). Заблудження- це такий зм�ст людського знання, в якому д�йсн�сть в�дтворю�ться неадекватно � який зумовлений �сторичним р�внем розвитку субФ�кта та його м�сцем у сусп�льств�. Заблудження -це ненавмисне спотворення д�йсност� в уявленнях суб"�кта. Воно ма� певн� законом�рн� п�дстави для свого �снування, будучи необх�дним моментом � результатом п�знання та практики. Визначили , що в п�знанн� бере участь багато фактор�в:не лише притаманн� людин� зд�бност�, а й вироблен� в ход� �сторичного розвитку р�зн� евристичн� , методолог�чн� та методичн� засоби, досл�дницьк� програми , а токож сусп�льновироблен� ц�нност� та оц�нки, в яких виражен� певн� граничн� ор��нтац�� знань, �нтерес�в, пр�оритет�в субФ�кта

Вы можете приобрести готовую работу

Альтернатива - заказ совершенно новой работы?

Вы можете запросить данные о готовой работе и получить ее в сокращенном виде для ознакомления. Если готовая работа не подходит, то закажите новую работуэто лучший вариант, так как при этом могут быть учтены самые различные особенности, применена более актуальная информация и аналитические данные