Учебники

4.3.5. Етнонаціональна політика України

Становлення етнонапдональної політики України припадає на період початку 90-х років XX ст. Саме у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року відзначено принципи побудови держави за моделлю побудови поліетнічної української нації. Декларація проголошувала рівність усіх громадян незалежно від походження, соціального стану, расової та національної належності. Документ містив норму про визнання колективних, групових прав національних меншин та специфічних прав національностей, етнічних груп. Ці норми було удосконалено в інших нормативно-правових актах незалежної України.

Концептуальні засади державної етнополітики України відображені у наступних політико-правових документах:

• Звернення Верховної Ради України до громадян України всіх національностей (серпень 1991 p.);

• Декларація прав національностей України (листопад 1991 p.);

• Закон України "Про національні меншини в Україні" (червень 1992 p.);

• Конституція України (червень 1996 p.);

• Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" (травень 1997 р.) та інші.

В Україні широко запроваджено застосування у національному законодавстві міжнародних стандартів захисту прав меншин:

• Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (листопад 1992 p.; ратифікована ВРУ 15 травня 2003 p.);

• Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин (листопад 1994 p.);

• Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту (жовтень 1996 p.);

• Ословські рекомендації щодо мовних прав національних меншин (лютий 1998 p.).

Чинне законодавство України удосконалюється під впливом міжнародного фактору, процесів євроінтеґрації. Нині розроблено ряд проектів Законів України, які регулюють сферу міжетнічних взаємин ("Про концепцію державної етно-національної політики", "Про внесення змін до Закону України "Про національні меншини України", "Про зміни до Закону України "Про мови"). Тобто законодавчого вирішення потребують ряд проблем у сфері розширення прав представників національних меншин, підтримки репатріантів, надання особливого статусу корінного кримськотатарського етносу тощо.

Центральним органом державної виконавчої влади, який координує питання етнополітики в Україні, є Державний комітет України у справах національностей та міграції. У Верховній Раді України створено Комітет з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин. При Президентові України діє Рада представників громадських об'єднань національних меншин України. Консультативно-до-радчим органом при Президентові України є також Рада представників кримськотатарського народу.

Реалізація міжнародних програм співробітництва обумовила потребу формування не тільки правових, а й відповідних організаційно-структурних механізмів, зокрема — створення двосторонніх та змішаних міжурядових комісій.

З 1994 року діє двостороння українсько-словацька комісія з питань національних меншин, освіти і культури, завданням якої є сприяння співробітництву між Словацькою Республікою і Україною в галузі питань національних меншин, культурних, освітніх і наукових контактів обох країн на основі Договору про добросусідство, дружні відносини і співробітництво. Змішана українсько-угорська комісія з питань забезпечення прав національних меншин сприяє практичній реалізації основних положень щодо задоволення етнокультурних потреб українців в Угорській Республіці і угорців в Україні.

Змішана міжурядова українсько-румунська комісія з питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин, координує діяльність міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення прав української меншини в Румунії та румунської меншини в Україні. Українська частина Комісії взаємодіє з відповідними комітетами Верховної Ради України, а також національно-культурними товариствами, об'єднаннями громадян і релігійними організаціями для виконання нею відповідних завдань. Основним її завданням є організація та розроблення комплексу заходів щодо співробітництва між Україною і Румунією у питаннях забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.

Етнонаціональвий склад населення України за результатами перепису 2001 р. Національність Кількість Національність Кількість Національність Кількість Українці 37541693 Карели 1622 Голландці 139 Росіяни 8334141 Аварці 1496 Рутульці 137 Білоруси 275763 Народи Індії та Пакистану 1483 Саамі 136 Молдовани 258619 Караїми 1196 Дунгани 133 Кримські татари 248193 Комі-перм'яки 1165 Тали ш і 133 Болгари 204574 Абхази 1458 Хорвати 126 Угорці 156566 Киргизи 1128 Абазини 128 Румуни 150989 Лакці 1019 Каракалпаки 117 Поляки 144130 Афганці 1008 Англійці 112 Євреї 103591 Табасаранни 977 Австрійці 112 Вірмени 99894 Іспанці 965 Агули 108 Греки 91548 Ороки 959 Євреї грузинські 108 Татари 73304 Іжорці 812 Евени 104 Цигани 47587 Кумики 718 Халха 104 Азербайджанці 45176 Американці 709 Ханти 100 Грузини 34199 Фіни 768 Цахури 83 Німці 33302 Серби 623 Алтайці 81 Гагаузи 31923 Удіни 592 Ульчі 76 Корейці 12711 Нівхи 584 Коряки 69 Узбеки 12353 Кабардинці 473 Тати 64 Продовження табл. Національність Кількість Національність Кількість Національність Кількість Чуваші 10593 Інгуші 455 Селькупи 62 Мордва 9331 Італійці 420 Негідальці 52 Турки 8844 Перси 419 Канадці 51 Литовці 7207 Кримчаки 406 Евенки 48 Араби 6575 Буряти 391 Японці 44 Словаки 6397 Ногайці 385 Нганасани 44 Чехи 5917 Адигейці 338 Тувинці 43 Казахи 5526 Турки-месхетинці 336 Мансі 43 Латиші 5079 Калмики 325 Удегейці 42 Осетини 4834 Якути 304 Нанайці 42 Удмурти 4712 Орочі 288 Кети 87 Лезгини 4349 Вепси 281 Шорці 33 Таджики 4255 Кубинці 262 Белуджі 31 Башкири 4253 Французи 258 Чукчі 30 Марійці 4130 Лівії 235 Долгани 26 В'єтнамці 3850 Чуванці 226 Енці 26 Туркмени 3709 Ненці 217 Тофалари 18 Албанці 3308 Балкарці 206 Ітельмени 19 Ассирійці 3143 Черкеси 199 Євреї середньоазіатські 13 Чеченці 2877 Уйгури 197 Чилійці 18 Естонці 2868 Карачаївці 190 Юкагири 12 Китайці 2213 Шведи 188 Алеути 6 Закінчення табл. Національність Кількість Національність Кількість Національність Кількість Курди 2088 Євреї гірські 166 Інші національності 3228 Даргинці 1610 Хакаси 162 Національність невказана 188639 Комі 1545 Ескімоси 153 Всенаселення 48240902 В Україні уже накопичено і досвід утворення та діяльності національних представницьких органів. Першою ластівкою стало створення у 1991 році кримськотатарського Меджлісу; у 1992 році створено Єврейську Раду, в 1996 році — німецький Фольксрат, у 1999 році — Руську Раду України, 2002 року — Конгрес ромів України.

В умовах державної незалежності України представники національних меншин охоплені етнополітичним ренесансом, який проявився у бурхливій динаміці зростання національно-культурних товариств. Якщо на червень 1992 року в державі їх нараховувалося тільки 186, то на початок 2001 року — вже 431, а в липні 2005 року — 1582 громадські об'єднання. Найбільше таких організацій в Автономній Республіці Крим, М.Києві, Закарпатській, Донецькій, Одеській областях.

Найбільш численною національною меншиною України є росіяни, кількість яких за переписом 2001 року становила 8,3 млн. чол. Упродовж 90-х років XX — на початку XXI ст. росіяни створили численні національно-культурні об'єднання, політичні структури. Всеукраїнський статус мають ряд громадських структур російської національної меншини України ("Русь", "Російська община України", "Російський рух України", "Росіяни України" та інші)* Проводять вони в основному культурно-просвітницьку роботу серед російськомовного населення країни. Водночас окремі організації росіян України політизують свою діяльність, позиціонуючи себе в рамках активності на виборах до ВРУ у форматі Слов'янської партії, "Руського блоку", партії політики Путіна.

Упродовж останніх років відбувається повернення на місця свого колишнього проживання в Криму корінного кримськотатарського етносу. Якщо у 1989 році кримських татар нараховувалося 46807 осіб, то у 2001 році— вже 248193 чол. Специфіка діяльності громадських організацій кримськотатарського етносу полягав у стрімких темпах їхньої динаміки. Національний рух кримських татар розпочався створенням у травні 1989 року Організації кримськотатарського національного руху на чолі з Мустафою Джемільовим. У червні 1991 року на Курултаї було утворено Меджліс як вищий повноважний представницький орган кримськотатарського народу.

Кримські татари також створили мережу національно-культурних товариств (Ліга кримськотатарських юристів "Ініціум", Асоціація кримськотатарських працівників освіти "Мааріфчі", Ліга кримськотатарських жінок та інші), що охоплюють усі сфери життя цього етносу. Останнім часом забезпечується виконання ряду програм для кримськотатарського населення, які орієнтовані на розселення та облаштування депортованих кримських татар, їх адаптацію та інтеграцію в українське суспільство, а також різнопланових молодіжних програм тощо.

Таким чином, поряд із етнополітичними проблемами (про-російський фактор, кримськотатарська проблема тощо) в незалежній молодій Українській державі активно удосконалюється відповідно до норм міжнародного законодавства нормативно-правова база етнополітики, розбудовується мережа національно-культурних організацій, які впроваджують у практику політику полікультурного та поліетнічного українського суспільства. Полікультурність спрямована на етнокультурний ренесанс українства та національних меншин задля творення потужної української нації

< Назад   Вперед >
Содержание