Учебники
Тема: Політика та етнонаціональні відносини
Мета заняття: дати означення понять „народ”, „етнос”, „нація”,„національні відносини”, „національна політика”;
- визначити місце націй та етнонаціональних відносин у політичному житті;
- з’ясувати поняття „національне” та „націоналізм”;
- визначити мету і завдання вітчизняної етнонаціональної політики.
План
1. Соціально-етнічні спільності: „народ”, „етнос”, „нація” як суб’єкти політики.
2. Поняття „національне” та „націоналізм”.
3. Національні відносини та національна політика.
4. Національна політика України.
Методичні рекомендації
Аналізуючи перше питання потрібно загострити увагу на тому, що національна проблема існувала завжди. А гноблення та експлуатація одних народів іншими і визвольна боротьба властиві були ще рабовласницькому ладові й тривали в епоху феодалізму. Проте гостро національне питання постало в період розпаду феодалізму та утвердження капіталізму, коли відбулося становлення націй. Донині проблема етнонаціональних відносин є однією з провідних у складній гамі соціально-політичних відносин.
Слід підкреслити, що нерідко поняття „народ”, „нація”, „етнос” трактують як синоніми, хоч вони мають істотні відмінності. Так етнологічно „народ” і „нація” – ідентичні поняття, що визначають біологічне походження групи людей, але в соціально-політичному аспекті вони не є тотожними. Нація – це найбільш розвинута етнічна спільність, в порівнянні з родом, племенем, народністю. Вона формується протягом тривалого історичного періоду в результаті поєднання, „змішування” представників різних племен та народностей, і як правило, появи у них спільних економічних зв’язків, території, мови, культури.
Додаткову інформацію з цього питання можна дізнатися за навчальними посібниками:
1. В.М. Піча, Н.М. Хома Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2000. – С.222-224.
2. О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко Політологія: Підручник. – К., 2002. – С.180-185.
3. Ф.М. Кирилюк Політологія: Навчально-методичний комплекс. – К., 2004. – С.378-385.
Відповідаючи на друге та третє питання необхідно показати відмінні риси „національного” та „націоналізму”, у чому суть національної політики, які суб’єкти та об’єкти цієї політики.
Слід підкреслити, що проблема етнонаціональних відносин посідає одне з перших місць серед проблем сучасності. Під її натиском розпалося багато імперій, а наприкінці ХХ ст. – СРСР і Югославія. Національне питання залишається складною внутрішньою проблемою у Великобританії (Ольстер), Бельгії (фламандсько-валлонський конфлікт), Канаді (англо-канадський і франко-канадський конфлікти), у США (негритянське, мексиканське, кубинське питання) та ін.
Сам факт існування понад 2000 національно-етнічних спільностей свідчить про наявність особливого типу соціальних відносин, що характеризуються як відносини національні (міжнаціональні).
Необхідно відмітити, що відносини бувають трьох типів: 1) рівноправні; 2) відносини панування й підлеглості; 3) відносини, що передбачають знищення інших суб’єктів.
Нація – вічно живий суб’єкт історичного процесу. Державність, на думку М. Бердяєва, не є ознакою нації, але будь-яка нація прагне утворити свою державу, зміцнити її. Це – здоровий інстинкт нації.
Слід підкреслити, що важливою і неодмінною ознакою нації необхідно вважати національну самосвідомість, національну ідею, національний інтерес, які формуються на рівні державної політики. Необхідно з’ясувати, у чому зміст і сутність національної політики, підкреслити, що вона повинна враховувати:
- географічні фактори, демографічні процеси, історичні особливості формування певної нації або народності, її національної державності;
- національний склад населення;
- співвідношення корінного і некорінного населення, релігійність, особливості національної психології, національні традиції, звичаї, взаємовідносини певної нації з іншими етносами.
У національній політиці будь-якої багатонаціональної держави важливо чітко відокремлювати вияв націоналізму:
1. Націоналізм агресивний, руйнівний, зоологічний (антилюдські доктрини – фашизм, нацизм, расизм.);
2. Націоналізм творчий, прогресивний, який здатний створити сприятливі умови для суспільного поступу.
Це питання більш глибоко можна вивчити за навчальними посібниками:
1. В.М.Піча, Н.М. Хома. Політологія: Навчальний посібник. – Л., 2000. с. 222-227.
2. Ф.М.Кирилюк. Політологія: Навчально-методичний комплекс. К., 2004. – с. 383-385.
3. О.В.Бабкіна, В.П.Горбатенко. Політологія: Підручник. – К., 2002. –с. 185 – 190
4. І.С.Дзюбко. Політологія: Підручник. К., 2001. – с. 185-210.
При вивченні четвертого питання слід звернути увагу, на те, що основні напрями державної національної політики є:
- забезпечення рівних конституційних прав і свобод усім громадянам незалежно від раси, національності, етнічного походження;
- перетворення поліетнічності суспільства, його багатокультурності в консолідуючий фактор утворення громадянського суспільства;
- розвиток культурної самобутності українського етносу, всебічний розвиток української культури та мови;
- створення сприятливих умов для розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин;
- інтеграція в українське суспільство етнічних груп, що були незаконно депортовані; здійснення заходів щодо їх політичної, правової, соціальної і культурної реабілітації;
- розширення співробітництва із зарубіжними українцями, піклування про їх національно-культурні потреби;
- утвердження у міжетнічних відносинах атмосфери толерантності, дружби, взаємної довіри, поваги до мови, культури, традицій, звичаїв і релігій, етнічних груп;
- зміцнення гарантій, які виключали б прояви екстремізму, дискримінації громадян за національною, релігійною або мовною ознаками;
- удосконалення правових основ регулювання міжнаціональних відносин.
Необхідно підкреслити. Що правові засади державної політики у сфері міжнаціональних відносин визначені в Законах України «Про Національні меншини в Україні», «Про біженців», «Громадянство України», «Про мови в УРСР» та ін. Дані питання більш глибоко можна вивчити за посібниками:
1. О.В.Бабкіна, В.П. Горбатенко. Політологія: Підручник. – К., 2002. – с. 191-201.
2. В.М.Піча, Н.М.Хома. Політологія: Навчальний посібник. Л., 2000. – с. 227-232.
3.М.Ф.Юрій. Основи політології: Навчальний посібник. – К., 2003. – с. 277-285.
4. І.С.Дзюбко. Політологія: Підручник. – К., 2001. – с. 185 – 210.
5.М.І.Панов. Політологія: Підручник. – К., 2002.- с. 326-337.
Питання для обговорення
1. Що Ви розумієте під поняттям ,,нація’’, ,,національні відносини’’, ,,національна політика’’?
2. Які завдання покладені на національну політику?
3. Які риси характеризують національну політику?
Ключові терміни та поняття
Поняття ,,народ’’, ,,нація’’, ,,етнос’’.
Ідентичні поняття.
Відмінні риси ,,національного’’ та ,,націоналізму’’.
Основні проблеми етнонаціональних відносин.
Рівноправні відносини.
Відносини панування й підлеглості.
Відносини, що передбачають знищення інших суб’єктів.
Державність як здоровий істинкт нації.
Національна самосвідомість.
Національна ідея.
Національний інтерес.
Питання для повторення
1. Яка роль націй, етнонаціональних відносин у політичному житті?
2. Від яких чинників залежить національна політика?
3. Хто виступає обєктами та субєктами національної політики?
4. Які основні напрями державної національної політики?
Тематика доповідей та рефератів
1. Проблеми становлення й розвитку української нації.
2. Національні меншини в Україні.
3. Міжнаціональні конфлікти: причини виникнення та шляхи подолання.
4. Мовна політика в Україні.
5. Проблеми перехідного розвитку України в етнонаціональній сфері.
6. Політико-правове забезпечення національного етнічного відродження України.
Бібліографічний список
Обов’язкова література: 1; 2; 3; 4; 5; 7; 8; 10; 11.
Додаткова література: 93; 94; 97.
< Назад Вперед >
Содержание