Учебники
2.1. Зародження світової управлінської думки
Первісне суспільство (виникло приблизно 10 000-9000 р. до н.е.) мало характер привласнюючого господарства з чіткими рисами мисливсько-збиральної діяльності людей. Розвиток первісного господарства, перехід від мисливсько-збиральної діяльності до землеробства сприяли початку виникнення поселень, а також управлінню в них. Отже, необхідність в управлінні виникла в результаті розподілу праці ще в первісному суспільстві. Розвиток людства щільно пов'язаний з розвитком управління.Щодо розвитку управлінської думки Стародавнього Єгипту, то про це свідчать як архітектурні споруди, так й письмова спадщина. Прикладом є піраміда Хеопса. Вона — заввишки 146,6 метрів і займає площу більше 5 га, складається з 2 млн 300 тис. кам'яних блоків, кожен з яких має в середньому 1,5 м3. За підрахунками, будівництво піраміди потребувало праці більше як сто тисяч людей протягом 20 років. За сучасними масштабами це означало керівництво стотисячним колективом будівельників. Є свідоцтва, що єгиптянам були відомі кількісні обмеження людей, які знаходились під керівництвом однієї людини (менеджера). На одного керівника (наглядача) припадало 10 робітників. Цей єгипетський принцип — «правило десяти» в майбутньому використовувався багатьма цивілізаціями.
В літературних джерелах Стародавнього Єгипту відображені численні питання організації й управління народним господарством, питання власності, товарно-грошових відносин. Перший термін «професійної» управлінської діяльності — «візир» датується 1750 р. до н.е.
Але не тільки Єгипет залишив приклади початкової практики управління. її демонструвала Вавилонська імперія, яка знаходилася неподалік від сучасного Багдада, між річками Тигр та Євфрат. Важливим внеском в управлінську думку є Кодекс Хаммурапі (король Вавилонії — 2123-2081 до н.е.). У цьому кодексі було вміщено 282 закони. Він регулював мінімальну заробітну платню, установлював відповідальність виконавців і т.ін. У ньому, наприклад, зазначалося, що будівельник, з вини якого завалився будинок, має зазнати смертної кари. За часів царя Навуходоносора (604 р. до н.е.) знаходимо приклади виробничого контролю та стимулювання заробітної плати. (Праця жінок-текстильниць оплачувалася продуктами харчування і кількість їх залежала від обсягу роботи.)
Як відомо, стародавня китайська цивілізація демонструвала високу культуру в багатьох сферах знань. Не є виключенням і управління. Більше ніж три тисячоліття тому в Китаї були відомі терміни, поняття, які широко використовуються в управлінні й сьогодні: організація, функції, кооперація, системний підхід до діяльності, заходи з підвищення ефективності, спеціалізація, різні види техніки контролю. Джерелом цих термінів є Конституція Чоу і літопису Менсиса (1100-500 рр. до н.е.). Питанням державного управління, зокрема добору людей на важливі урядові пости шляхом оцінки і перевірки їх заслуг перед суспільством, приділяв увагу видатний китайський мораліст Конфуцій (551-479 рр. до н.е.). Із збірника «Люнь юй» («Бесіди і роздуми») видно, що Конфуцій виступав за незмінний порядок, сувору соціальну ієрархію, управління на основі дотримання ритуалів, обрядів, визначених норм етики.
Питанням державного управління відвів належне місце в своїх наукових дослідженнях і великій державний діяч Індії Каутил'я — порадник царя Чандрагупти І. В його головній праці «Артхашаст- ра» (321 р. до н.е.) вміщуються рекомендації відносно встановлення і підтримки в державі економічного, соціального і політичного порядку.
Що стосується Стародавньої Греції, яка склала значну частину сучасної культури, то її економічна думка протирічна. Давши визначення самої науки «економіка» («ойкос» — дім, «номос» — закон), давши світу перших вчених у цій сфері, древні греки негативно ставилися до бізнесу. Представники виробничої праці і торгівлі займали низький ступінь у соціальній системі грецької демократії, не мали громадянства. Цього не можна було сказати про греків-арис- тократів чи греків-філософів. Зупинимось на грецьких вчених того часу.
Сократ (469-299 рр. до н.е.) вважав, що тільки той може управляти суспільством, хто досяг успіхів в особистих справах.
Аристотель (384-322 рр. до н.е.) пов'язував успіхи з такими елементами управління і організації, як спеціалізація праці, централізація, делегування повноважень, лідерство. Він вважав, що методом пізнання та прийняття рішень не може бути містицизм, реальність позначається через почуття та аналіз причин явищ. В подальшому цей дух наукового знання сформував основу щодо школи наукового управляння.
Цікавими є управлінські ідеї Ксенофонта (приблизно 350 р. до н.е.), записані в його творі «Домоустрій», яке являє собою керівництво з організації рабовласницького господарства. Особливу увагу Ксенофонт відводив зацікавленості рабів щодо результатів праці, а також матеріальному стимулюванню та моральному впливу.
Здатність управляти як суспільством, так і господарством продемонструвала Римська імперія. Вирішенню проблем управління сільським господарством присвячували свої праці Катон та Варрон більше двох тисяч років тому. Марк Порцій Катон (234-149 рр. до н.е.) був політичним діячем та літописцем Стародавнього Риму. З усіх видів господарської діяльності на перше місце ставив сільське господарство. В організації зразкового маєтку Катон належне місце відводив живій робочій силі, вважав, що рабів належало годувати та одягати, враховуючи їхню працю та поведінку. Марк Теренцій Варрон (116-27 рр. до н.е.) увійшов в історію завдяки своєму агрономічному трактату «Про сільське господарство». В цій праці знайшли відображення подальша раціоналізація, інтенсифікація сільського господарства через проникнення в його глибини товарно-грошових відносин.
< Назад Вперед >
Содержание