Учебники

Регіональні дисбаланси та основні загрози стабільності регіонального розвитку

Результатом посилення дисбалансів системного характеру на регіональному рівні стало погіршення ситуації у сфері соціально-трудових відносин, зниження якості людського капіталу.

Дисбаланси соціально-економічного розвитку регіонів , посилені кризою

? територіально-галузева розбалансованість економіки (індустріальні “регіони–локомотиви”; “проблемні” аграрні регіони; депресивні “периферійні” території);

? дисбаланси у сфері зовнішньоторговельної діяльності регіонів;

? неефективна структура інвестиційної та будівельної діяльності;

? диспропорційний характер соціально-трудових відносин, диференціація якості людського капіталу.

Головна причина збереження дисбалансів регіонального розвитку – домінування екстенсивного типу господарювання.

Асиметричність посилює невизначеність перспектив економічної динаміки регіонального розвитку у середньо- та довгостроковій перспективі.

Наслідки кризового періоду для економіки регіонів

? зростання диспропорційності соціально-економічного розвитку регіонів;

? локалізація центрів економічного зростання у промислових містах, фінансових і транспортних центрах, посилення проявів «периферійності» розвитку;

? посилення залежності економіки індустріально розвинених та старопромислових регіонів від коливань світової кон’юнктури на сировинні групи товарів та напівфабрикати;

? триваюче зниження інтенсивності міжрегіональних господарських зв’язків, скорочення ємності регіональних ринків;

? загострення проблем на регіональних ринках праці; зростання розривів у показниках доходів населення, зниження показників рівня та якості життя;

? подальший занепад транспортної інфраструктури, низька ефективність транспортно-логістичних схем та зв’язків на регіональному рівні;

? посилення неспроможності більшості громад та регіонів самостійно фінансувати власний розвиток.

? Ризики та загрози регіонального розвитку у післякризовий період

? збереження практики «ручного управління» регіональним розвитком, втручання держави у сферу компетенції місцевого самоврядування;

? неефективність дотаційних та субвенційних механізмів подолання соціально-економічної відсталості територій;

? різні темпи післякризового відновлення економіки регіонів, переважання екстенсивних чинників зростання;

? високий рівень енергетичної залежності локального виробництва, відсутність структурно-інноваційних зрушень;

? посилення експортної орієнтації промислового виробництва, домінування в експорті енергоємної продукції та продукції з низьким рівнем переробки.

Україна потребує нової регіональної політики, орієнтованої на раціоналізацію відносин «центр – регіони» та максимальне сприяння освоєнню і використанню власного економічного потенціалу регіонів

< Назад   Вперед >
Содержание