Учебники

4.2.7. Регіональна інтеграція як фактор нових реалій міжнародної економічної діяльності України

Вивчення як загальних глобальних тенденцій міжнародної економічної діяльності, так і типових моделей еволюції механізмів відкритої економіки окремих країн не може дати повної об’єктивної картини реалій сучасної міжнародної економічної діяльності. Для багатьох країн світу конкретні умови міжнародного співробітництва визначаються особливостями регіоналізації, щоправда, інколи — зворотними явищами дезінтеграції, ентропії соціальних систем. Більше того, ці останні явища іноді можуть взагалі змінювати уявлення про те, що в економічній діяльності окремих країн підпадає під класифікацію «міжнародної», а що — ні. Це трапляється, наприклад, тоді, коли принципово змінюється характер економічних контактів між суб’єктами комерційної діяльності, які належали до різних економік.

Характеризуючи міру сучасних інтеграційних процесів, слід відзначити, що відносини між країнами, які підлягали регулюванню відповідними міжнародними договорами між ними, іншими джерелами міжнародного права, перетворюються на «внутрішні», тобто такі, які здійснюються в межах міжкраїнового союзу того або іншого ступеня інтегрованості. І навпаки: сталі виробничо-торговельні контакти, які існували в однонаціональних партнерів, набувають ознак міжнародності, як це трапилося, наприклад, у колишніх радянських та югославських республіках — нових незалежних державах.

До такої групи держав, власне, і належить Україна, а проблеми, пов’язані з регіональними інтеграційними процесами, стають для неї особливо гострими. Тому оцінка тенденцій регіоналізації, які можуть радикально вплинути на умови міжнародної економічної діяльності країни, є важливим завданням.

Наприклад, цілком конкретні практичні ускладнення для неї, а особливо для українських виробників-експортерів виникають у зв’язку із недалекою втратою відносно сприятливого торговельного статусу, зокрема режиму вільної торгівлі з країнами, які незабаром інтегруються до ЄС: адже з Євросоюзом такого режиму Україна не має, і не дивно, що вимогою до кандидатів на вступ до нього є скасування таких торговельних режимів, які несумісні з існуючими в цьому блоці.

Важливою умовою формування ефективної системи міжнародної економічної діяльності України є визначення регіональних пріоритетів співробітництва з іншими країнами. При цьому очевидно, що особливий інтерес мають становити ті інтеграційні процеси, які локалізуються в географічній близькості від її кордонів.

Отже, інший аспект проблеми — це вибір своєрідних центрів гравітації — тих інтеграційних систем, на які слід орієнтуватися, формуючи власну геоекономічну модель. Для перспектив вітчизняної міжнародної економічної діяльності актуальним є питання: яка з двох таких, географічно найближчих систем є більш привабливою — ЄС чи СНД. Втім, ця проблема в практичному її ракурсі буде розглядатися нами пізніше.

Певні міжнародні інтеграційні процеси виявилися, з одного боку, недосяжними для України, а з іншого — навіть такими, що реально ускладнюють її становище. Для ілюстрації сказаного наведемо приклади, які позначилися на інтересах власне України. Формування єдиного європейського ринку супроводжувалось ускладненнями для українських виробників з погляду можливостей потрапити на ринки деяких західноєвропейських країн, що раніше мали нижчі митні ставки та нетарифні бар’єри, ніж ті, якими вони стали в Європі після єдиного ринкового простору. Утворення митного союзу між Росією та Білоруссю також призвело до погіршення умов торгівлі з останньою через те, що вона перейшла на російський, більш закритий стосовно України, режим.

Резюмуючи сказане про участь України в регіональних міжнародних економічних процесах, повноправним учасником яких вона є або прагне стати, можна відзначити, що, на жаль, нашій державі взагалі поки що не вдалося забезпечити собі повноцінну за глибиною спеціалізації й інтегративних контактів, а також за обсягами торговельних відносин участь в міжнародній інтеграції.

< Назад   Вперед >
Содержание