Учебники

16. Адміністартивно-командна економічна система, її сутність та механізм

На межі 80—90-х років майже в усіх соціалістичних країнах змінився політичний устрій. Для суспільних сил, що прийшли до влади, постало завдання проведення глибоких економічних реформ. Суть їх полягала у трансформації адміністративно-командних національних економік у ринкові. сімдесят років у Радянському Союзі сформувалась і функціонувала адміністративно-командна економіка. Ця система базу- валась на засадах марксистських ідей соціалізму як першої фази комунізму. К. Маркс та його послідовники вважали, що капіталістична система на певному етапі перестає бути прогресивною, тобто втрачає внутрішні стимули для подальшого розвитку. Головну причину вони вбачали у приватній власності, яка зумовлює стихійний розвиток виробництва, загострює суперечності між працею і капіталом, породжує періодичні економічні кризи тощо. Характреними рисами такої системи є: суспільна (державна) власність практично на всі економічні ресурси; монополізація та бюрократизація економіки в специфічних формах; централізоване економічне планування як основа господарського механізму.

Соціалізм проголошував суспільну та класову рівність всіх людей. В той же час проголошувалася народна власність на всі ресурси держави – землю, фактори виробництва, результи виробництва та прибуток.

А насправді все належало суспільству, тобто державі. Проголошена суспільна власність народу була на справі державною власністю, а народ не мав майже нічого.

Господарський механізм має ряд особливостей. Він передбачає: безпосереднє управління всіма підприємствами з єдиного центру – вищих ешелонів державної влади; держава повністю контролює виробництво та розподіл продукції, в результаті чого виключааються вільні ринокові відносини між окремими господарствами; державний аппарат керує господарською діяльністю за допомогою переважно адміністративно-розпорядчих методів.

При надмірній централізації виконавчої влади розвивається бюрократизація госп. Механізму та економічних зв”язків.

Структура суспільних потреб визначалась безпесоредньо центральними плановими органами. Централізований розподіл природних ресурсів здійснювався без участі виробників та споживачів. Розподіл створеної продукції між учасниками виробництва жорстко регламентувався центральними органами шляхом тарифної системи та централізовано прийнятих нормативів

< Назад   Вперед >
Содержание