1. Затвердити стандарт надання медичної допомоги хворим на хіміорезистентний туберкульоз (далі Стандарт), що додається

Вид материалаДокументы

Содержание


Симптоми серйозних побічних реакцій
Парааміносаліцилова кислота (pas)
Форма випуску та дозування
Оральна абсорбція
Спеціальні ситуації
Ниркові хвороби
Побічні реакції
Медикаментозні взаємодії
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Протипоказання


Індивідуальна підвищена чутливість до препарату, вагітність, годування груддю.



Моніторинг


Не потребує спеціального лабораторного моніторингу.




Симптоми серйозних побічних реакцій

Біль, набряк, розрив сухожиль, м’язів

Висипка на шкірі, кропивниця

Діарея

Пожовтіння шкіри та склер

Тривога, депресія




ПАРААМІНОСАЛІЦИЛОВА КИСЛОТА (PAS)




КЛАС: CАЛІЦИЛОВА КИСЛОТА




Активність

у відношенні МБТ, механізм дії та метаболізм

Має бактеріостатичну дію: є структурним аналогом амінобензойної кислоти; гальмує синтез фолієвої кислоти, що порушує синтез компоненту бактеріальної стінки мікобактерії; бактеріостатичний ефект опосередковується тільки по відношенню до мікобактерій людського типу; практично не діє на МБТ бичачого і пташиного типу, слабко діє на МБТ, розташовані внутрішньоклітинно; чутливі штами МБТ гальмує у концентрації 0,5–2,0 мкг/мл; притаманний швидкий розвиток медикаментозної стійкості при монотерапії; при комбінованому застосуванні резистентність не розвивається; не має перехресної медикаментозної резистентності з іншими протитуберкульозними препаратами; затримує розвиток резистентності МБТ до ізоніазиду і стрептоміцину.

Виводиться нирками.




Форма випуску та дозування

Гранули кишківниковорозчинні по 100 г (80 г); гранули, вкриті оболонкою, кишківниковорозчинні, 0,8 г/1 г по 4 г або 100 г у пакетах; р-н для інфузій 3% по 100 мл, 200 мл, 400 мл у фл.

Препарат приймають через півгодини чи 1 год. після їжі, запиваючи молоком або мінеральною водою; звичайно використовується у дозі 150 мг/кг маси тіла щоденно за один чи 2–3 прийоми у рівних дозах; середня доза 8–12 г/добу; застосування ПАСК в 2–3 прийоми використовують тільки при поганій переносимості препарату; одноразовий прийом внутрішньо усієї терапевтичної дози суттєво сповільнює інактивацію у порівнянні з фракційним прийомом тієї ж дози і підвищує концентрацію препарату у крові та тканинах організму; при в/в введенні для попередження виникнення побічних реакцій збоку ШКТ необхідно дотримуватись таких правил: при першому введенні ПАСК вводять в/в повільно (60 крапель за 1 хв.) у половинній дозі (не більше 200 мл — 6 г); у наступні призначення вводять повну дозу в один прийом 12-8 г (400–300 мл) повільно (60 крапель за 1 хв.); тривалість в/в крапельного введення повної дози ПАСК 400 мл (12 г) – 1–1,5 год. (але не менше 1 год.).



Зберігання


зберігати при t° 8°С - 15°С; термін придатності - 1 рік.




Оральна абсорбція

60–65,0 % абсорбується у шлунково-кишковому тракті.




Розподіл, пенетрація в СМР

Розподіляється у перитонеальній, плевральній, синовіальній рідинах.

Погано проникає у СМР (визначають 10-15,0 % препарату від його концентрації у сироватці).




Спеціальні ситуації

Вагітність/годування груддю: безпечність класу С. Вроджені вади у дітей виявляли при прийомі ПАСК у перший триместр. У високій концентрації проникає у грудне молоко.

Ниркові хвороби: не потребує прилаштування дози при нирковій недостатності. ПАСК може посилювати ацидоз, пов’язаний з нирковою недостатністю. Не призначають препарат пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю, обумовленою нирковокам’яною хворобою.




Побічні реакції

Часті: шлунково-кишковий тракт - погіршення або втрата апетиту, нудота, блювання, біль у животі, понос або запор; алергічні реакції (кропивниця, пурпура, енантема, пропасниця, біль в суглобах, астматичні явища, еозинофілія);

Не часті: біль та збільшення розміру печінки; вказані явища, як правило, зникають при зменшенні дози або короткочасному припиненні введення препарату, вони менше виражені при правильному триразовому регулярному харчуванні;

Поодинокі: можлива поява гематом та флебітів.




Медикаментозні взаємодії

Дігоксин: можливо зниження абсорбції дігоксину.

Ізоніазид: підвищення концентрації ізоніазиду у крові через зниження його ацетиляції у печінці. Дозу ізоніазиду підвищити.

Етіонамід: підвищує частоту гепатотоксичних реакцій, що потребує моніторингу ферментів печінки; гіпотіреоідизм при поєднаному призначенні.