Дицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства до такої категорії хворих як хворі на туберкульоз у термінальній стадії
| Вид материала | Регламент |
- Діабетична ретинопатія (ДР) мікроангіопатія судин сітківки ока у хворих на цукровий, 1083.23kb.
- Довідка про підсумки роботи органів праці та соціального захисту населення установ, 174.01kb.
- Інформаційні послуги, які надаються управліннями праці та соціального захисту населення, 59.17kb.
- Особам, звільненим з місць позбавлення волі, 31.55kb.
- План проведення засідань колегії головного управління праці та соціального захисту, 76kb.
- Інформація про роботу управління праці та соціального захисту населення Козівської, 125.2kb.
- Сучасний стан та проблеми розвитку системи соціального захисту населення україни петращук, 116.01kb.
- Україна монастириська районна державна адміністрація, 36.86kb.
- Управління праці та соціального захисту населення, 71.57kb.
- Програми соціального захисту населення "Турбота " на період до 2015 року, 234.88kb.
Аналіз
чинної нормативної бази України, що регламентує надання паліативної та хоспісної допомоги хворим на туберкульоз у термінальній стадії
Вступ. Мета і метод.
В умовах формування України як правової, соціальної, демократичної держави особливої уваги та актуальності набуває правове регулювання суспільних відносин у галузях медицини та соціального захисту населення, формування гуманістичного ставлення суспільства до такої категорії хворих як хворі на туберкульоз у термінальній стадії.
Вирішення цієї проблеми пов’язане з необхідністю створення та функціонування служби паліативної допомоги в галузі охорони здоров’я, реалізація якої повинна більш повно враховувати таку категорію хворих, як хворі на туберкульоз у термінальній стадії, тобто людей, які страждають на туберкульоз в останній стадії розвитку, які не можуть здійснювати повноцінне життя, не мають жодного шансу на одужання, яким медицина винесла вирок і подальше симптоматичне лікування не приносить користі хворому, а тільки посилює страждання.
Актуальність теми аналізу визначається високим рівнем захворюваності на туберкульоз, у тому числі резистентними формами, високими показниками смертності, збільшенням кількості людей, хворих на поєднану інфекцію туберкульоз-ВІЛ/СНІД, в їх кінцевій стадії розвитку, які потребують не стільки медичної, скільки соціальної допомоги, сучасними потребами наближення якісної та доступної медико-соціальної, паліативної допомоги хворим, які знаходяться в безнадійному стані.
Щороку від туберкульозу помирає більш ніж 8 тис. українців, з них більше 2 тисяч – від поєднаної інфекції туберкульоз-ВІЛ/СНІД. З усіх померлих від туберкульозу в Україні лише третина помирає вдома.
Зважаючи на зазначене, а також на відсутність в Україні багатопланових комплексних медико-демографічних, соціологічних, економічних, аналітичних досліджень з проблем медико-соціальної допомоги безнадійно хворим, що свідчили б про доцільність якісних перетворень у сфері державного управління паліативною допомогою, - обумовили актуальність аналізу.
Даний аналіз покликаний допомогти певною мірою усунути правові та нормативні прогалини, що стосуються управління паліативною допомогою у державі, сприяти підвищенню якості надання послуг такій категорії хворих, як хворі на туберкульоз у термінальній стадії.
Мета – проаналізувати існуючий стан нормативної бази, що регулює надання паліативної та хоспісної допомоги хворим на туберкульоз у термінальній стадії, та визначити документи, які потребують зміни та прийняття найближчим часом.
Матеріал аналізу – існуючі Закони України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Академії медичних наук України.
1. Паліативна та хоспісна допомога. Цілі, завдання, принципи.
Паліативна допомога (від фр. palliatif від лат. pallium – покривало, плащ) – це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх родин, що зштовхнулися із проблемами захворювання, що загрожує життю, шляхом запобігання й полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й лікуванню болю й інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки.
Паліативна допомога:
- полегшує біль та інші симптоми;
- стверджує життя й ставиться до вмирання як до природного процесу;
- не прагне ані прискорити, ані віддалити настання смерті;
- включає психологічні й духовні аспекти допомоги пацієнтам;
- пропонує пацієнтам систему підтримки, щоб вони могли жити наскільки можливо активно до самої смерті;
- пропонує систему підтримки близьким пацієнта під час його хвороби, а також у період важкої втрати;
- використає мультидисциплінарний командний підхід для задоволення потреб пацієнтів та їхніх родичів, у тому числі в період важкої втрати, якщо виникає в цьому необхідність;
- підвищує якість життя і може також позитивно вплинути на перебіг хвороби;
- може застосовуватися на ранніх стадіях захворювання в сполученні з іншими методами лікування, спрямованими на продовження життя, наприклад з хіміотерапією, радіаційною терапією, ВААРТ;
- включає проведення досліджень з метою кращого розуміння і лікування клінічних симптомів.
Мета і завдання паліативної допомоги:
- адекватне знеболювання і купіювання інших тяжких симптомів;
- психологічна підтримка хворого і родичів, що доглядають за ним;
- вироблення ставлення до смерті як до закономірного етапу шляху людини;
- задоволення духовних потреб хворого і його близьких;
- вирішення соціальних, юридичних і етичних питань, які виникають у зв'язку із важкою хворобою і наближенням смерті людини.
Хоспіс – медична установа, у якій хворі у термінальній стадії пацієнти одержують гідний догляд. Основна мета перебування в хоспісі - скрасити останні дні життя, полегшити страждання.
2. Законодавче та нормативно-правове забезпечення створення, розвитку та діяльності паліативної та хоспісної допомоги в Україні.
Законодавче закріплення прав, свобод і захисту безнадійно хворих є одним з головних завдань державного управління паліативною допомогою на сучасному етапі.
Без напрацювання досконалої нормативної бази неможливо налагодити повноцінну систему надання паліативної та хоспісної допомоги хворим на туберкульоз у термінальній стадії, яка останнім часом почала активно створюватися та розвиватися.
Питання забезпечення створення, розвитку та діяльності паліативної та хоспісної допомоги в Україні визначалося наступними нормативно-правовими документами:
Нормативні акти Верховної Ради України
- Закон України від 19 лютого 2009 року №1026-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки».
- Закон України від 23 грудня 2009 року №1794-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року».
- Закон України від 08.02.2007 року № 648-V «Про затвердження Загальнодержавної програми протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках».
- Постанова ВРУ від 19 червня 2003 року №989-IV «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання».
- Постанова ВРУ від 20 квітня 2004 року №1688-IV «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання».
Нормативні акти Президента України
- Указ Президента України від 10 грудня 1997 року №1347/97 «Про програму «Здоров'я літніх людей»
Нормативні акти Кабінету Міністрів України
- Постанова КМУ від 10 січня 2002 р. №14 «Про затвердження Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. №1906 «Про затвердження Державної програми будівництва сучасних інфекційних лікарень (відділень) в обласних центрах та великих містах на 2004-2010 роки»
- Постанова Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. № 208 «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров'я»
Нормативні акти Міністерства охорони здоров’я України та інших відомств
- Спільний наказ МОЗ України та АМН України від 07.07.1998 № 186/25 Про затвердження плану заходів щодо забезпечення виконання програми "Здоров'я літніх людей"
- Наказ від 23.02.2000 № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" (із змінами)
- Наказ МОЗ України від 02.09.2003 №408 "Про забезпечення виконання доручень Президента України від 04.08.03 № 1-1/952, Прем'єр-міністра України від 06.08.03 № 46886 та Кабінету Міністрів України від 09.08.03 № 46886"
- Наказ МОЗ України від 01.03.2004 № 105 Про недоліки надання фтизіопульмонологічної допомоги населенню України та їх усунення
- Наказ МОЗ України від 11.08.2004 № 408 На виконання постанови Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання" від 20.04.04 №1688-V
- Спільний наказ Мініпраці та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 р. за № 1209/11489) «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»
- Наказ МОЗ України від 11.12.2006 № 816 Про затвердження Заходів щодо виконання Програми міжрегіонального і прикордонного співробітництва між Україною і Російською Федерацією до 2010 року
- Наказ МОЗ України від 03.07.2007 № 368 "Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД"
- Наказ МОЗ України від 27.12.2007 № 866 Про затвердження примірних положень про хоспіс та відділення паліативної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію та СНІД
- Наказ МОЗ України від 17.04.2008 № 210 Про створення Координаційної ради з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України
- Наказ МОЗ України від 26.06.2009 № 463 «Про затвердження заходів щодо розвитку паліативної допомоги в Україні на 2009-2010 роки»
- Наказ МОЗ України від 11.06.2010 № 483 "Про затвердження Примірного положення про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз"
- Наказ МОЗ України від 02.07.2010 № 531 "Про створення робочої групи з питань удосконалення нормативно-правових актів щодо збільшення доступності паліативних пацієнтів з хронічним больовим синдромом в термальній стадії життя до сучасних високоефективних анальгетичних засобів, включаючи опіоїдні анальгетики
В хронологічному порядку розбудову системи паліативної та хоспісної допомоги в Україні можна розглядати наступним чином:
10 грудня 1997 року видано Указ Президента України від №1347/97 «Про програму «Здоров'я літніх людей», яким схвалюється програма "Здоров'я літніх людей".
Зазначеною програмою передбачається в термін 1998-2000 роки створити в обласних центрах і містах Києві та Севастополі лікарні для хворих на термінальній стадії (хоспіси).
Відповідальними за цей захід визначені: Міністерство охорони здоров'я України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.
7 липня 1998 року Міністерством охорони здоров’я та Академією медичних наук України видано спільний наказ № 186/25 «Про затвердження плану заходів щодо забезпечення виконання програми «Здоров'я літніх людей».
Пунктом 8 зазначеного плану визначено створення в обласних центрах, містах Києві та Севастополі лікарень для хворих на термінальній стадії (хоспісів). Термін виконання – 1998-2002 роки.
23 лютого 2000 року виданий наказ № 33 «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» ,яким затверджені штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я, зокрема лікарень "Хоспіс" (додаток 50).
10 січня 2002 року постановою Кабінету Міністрів України №14 затверджена Міжгалузева комплексна програма "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки. У зазначеній програмі присутні 2 пункти, що стосуються хоспісної допомоги:
В розділі «X. Боротьба з раком» пунктом 12 передбачається створити мережу хоспісів для симптоматичного лікування онкологічних хворих у термінальній стадії. Терміни виконання: 2002-2005 роки, відповідальні: МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
В розділі «XXVIII. Спеціалізована і стаціонарна медична допомога» пунктом 2 передбачається сприяти розвитку стаціонарозамінних форм надання медичної допомоги, розширити мережу денних і стаціонарів вдома, закладів (відділень) медико-соціальної допомоги, хоспісів тощо. Термін виконання: постійно, відповідальні: МОЗ, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації.
19 червня 2003 року пунктом 4 постанови Верховної Ради України від №989-IV «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання» рекомендовано Верховній Раді Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським радам, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування:
- створити у кожному регіоні на базі протитуберкульозних закладів стаціонари (відділення) для утримання та лікування хворих на туберкульоз із числа соціально дезадаптованих осіб, місцеві хоспіси для зазначеної категорії хворих, а також стаціонари (відділення) для лікування хворих на полірезистентні форми туберкульозу.
2 вересня 2003 року наказом МОЗ України №408 "Про забезпечення виконання доручень Президента України від 04.08.03 № 1-1/952, Прем'єр-міністра України від 06.08.03 № 46886 та Кабінету Міністрів України від 09.08.03 № 46886" передбачається:
6. Уживати, починаючи з 2004 року, заходів щодо відкриття лікарень для хворих на термінальній стадії (хоспісів) у регіонах з високим рівнем інфікованості ВІЛ. Термін виконання: з 2004 року.
6.1. Підготувати узгоджені пропозиції щодо відкриття лікарень для хворих на термінальній стадії (хоспісів) у регіонах з високим рівнем інфікованості на ВІЛ. Термін виконання: до 30 вересня 2003 року.
6.2.Забезпечити відкриття лікарень для хворих на термінальній стадії (хоспісів) у регіонах з високим рівнем інфікованості ВІЛ за рахунок коштів міжнародних донорських організацій та місцевих бюджетів. Термін виконання: з 2004 року.
10 грудня 2003 року постановою Кабінету Міністрів України №1906 «Про затвердження Державної програми будівництва сучасних інфекційних лікарень (відділень) в обласних центрах та великих містах на 2004-2010 роки» протягом 2007-2007 років передбачалося будівництво Одеської обласної інфекційної лікарні з відділенням для ВІЛ-інфікованих та хоспісом для хворих на СНІД та туберкульоз у м. Одесі, на що передбачалося фінансування в обсязі 45 млн. грн.
1 березня 2004 року наказом МОЗ України № 105 «Про недоліки надання фтизіопульмонологічної допомоги населенню України та їх усунення» затверджені результати перевірки комісією Інституту фтизіатрії і пульмонології ім. Ф.Г.Яновського АМН України фтизіопульмонологічної служби Харківської, Львівської, Одеської, Херсонської та Донецької областей. В результаті перевірки Одеського обласного протитуберкульозного диспансеру встановлено, що в установі, яка є головною в області по забезпеченню якісного діагностично-лікувального процесу, перебуває досить значна кількість невиліковних хворих на хронічний туберкульоз, та хворих на поєднання туберкульозу з ВІЛ/СНІДом, що потребує перепрофілювання ліжкового фонду в межах області та створення хоспісу.
20 квітня 2004 року постановою Верховної Ради України №1688-IV схвалені Рекомендації парламентських слухань на тему: «Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання». Зазначеними рекомендаціями передбачено:
2. Міністерству охорони здоров'я України:
поетапно забезпечити створення спеціалізованих медичних закладів (хоспісів) на базі регіональних центрів та онкологічних диспансерів для надання медичної допомоги хворим у термінальному стані хвороби.
11 серпня 2004 року наказом МОЗ України № 408 «На виконання постанови Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання" від 20.04.04 №1688-V» затверджений план заходів, згідно якого в термін до грудня 2005 року передбачалося підготувати пропозиції щодо створення спеціалізованих медичних закладів (відділень) для надання медичної допомоги невиліковним хворим (хоспісів) на базі регіональних центрів та онкологічних диспансерів. Виконавці заходу: Міністерство охорони здоров'я АР Крим, управління обласних, Севастопольської міської та Головне управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міських державних адміністрацій.
5 жовтня 2005 року спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України №308/519 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 р. за № 1209/11489) «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення» затверджено Перелік закладів (підрозділів) та посад, робота в (на) яких дає право на підвищення посадових окладів (ставок) у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці, до якого увійшли:
2.25. Будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів Міністерства праці та соціальної політики України, лікарні, центри, відділення "Хоспіс", де шкідливими та важкими визначені умови праці лікарів, фахівців з базовою та неповною вищою медичною освітою та молодших медичних сестер усіх найменувань, сестер-господарок та реєстраторів медичних.
11 грудня 2006 року наказом МОЗ України № 816 затверджені Заходи щодо виконання Програми міжрегіонального і прикордонного співробітництва між Україною і Російською Федерацією до 2010 року, якими передбачається:
10.10. Розвиток прямих зв'язків між закладами соціальної сфери, зайнятих у процесі реабілітації дезадаптованих груп населення: Обмінюватися інформацією щодо створення і функціонування центрів медико-соціальної реабілітації для дітей-інвалідів та хоспісів для хворих на СНІД.
08 лютого 2007 року Законом України № 648-V затверджена «Загальнодержавна програма протидії захворюванню на туберкульоз у 2007-2011 роках», якою передбачене розроблення порядку надання паліативної допомоги хворим на туберкульоз.
3 липня 2007 року наказом МОЗ України № 368 затверджений Клінічний протокол надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВІЛ-інфекцію/СНІД.
27 грудня 2007 року наказом МОЗ України № 866 затверджені примірні положення про хоспіс та відділення паліативної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію та СНІД.
17 квітня 2008 року наказом МОЗ України № 210 створена Координаційна рада з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України.
19 лютого 2009 року Законом України №1026-VI затверджена Загальнодержавна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки, згідно з розділом «IV. Заходи з догляду та підтримки» якої передбачається:
Прискорення темпів впровадження паліативної і хоспісної допомоги із забезпеченням засобів знеболення шляхом застосування наркотичних анальгетиків хворим на СНІД.
26 червня 2009 року наказом МОЗ України № 463 «Про затвердження заходів щодо розвитку паліативної допомоги в Україні на 2009-2010 роки», на виконання Міжгалузевої комплексної програми "Здоров'я нації" на 2002-2011 роки з метою створення в Україні сучасної системи паліативної допомоги затверджено комплекс заходів, спрямованих на забезпечення пацієнтів з невиліковними хворобами та обмеженим строком життя доступною та ефективною паліативною допомогою.
23 грудня 2009 року Законом України №1794-VI затверджена Загальнодержавна програма боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року, якою передбачено:
- продовжити роботу з утворення в регіонах хоспісів для паліативного лікування, в тому числі шляхом перепрофілювання закладів охорони здоров'я;
- розробити стандарти надання паліативної допомоги хворим в умовах хоспісів.
17 лютого 2010 року постановою Кабінету Міністрів України № 208 «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров'я» затверджено Основні концептуальні напрями реформування системи охорони здоров'я, серед яких:
2. Проведення структурної реорганізації галузі, що передбачає:
створення для надання вторинної медичної допомоги міжрайонних та міжміських об'єднань комунальних некомерційних підприємств (госпітальних округів), до складу яких входять:
- заклади для надання паліативної допомоги (хоспіси).
11 червня 2010 року наказом МОЗ України № 483 затверджене Примірне положення про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз.
2 липня 2010 року наказом МОЗ України № 531 створена робоча група з питань удосконалення нормативно-правових актів щодо збільшення доступності паліативних пацієнтів з хронічним больовим синдромом в термальній стадії життя до сучасних високоефективних анальгетичних засобів, включаючи опіоїдні анальгетики.
3. Результати аналізу.
Утворення хоспісів в Україні вперше передбачене програмою «Здоров'я літніх людей», затвердженою Указом Президента України від 10 грудня 1997 року №1347/97 «Про програму «Здоров'я літніх людей».
Цією програмою передбачено створення в обласних центрах і містах Києві та Севастополі лікарень для хворих на термінальній стадії (хоспісів).
На виконання програми видано спільний наказ МОЗ України та АМН України, в якому визначено терміни створення хоспісів – 1998-2002 роки.
Наступним кроком у цьому напрямку було затвердження наказом МОЗ України від 23 лютого 2000 р. № 33 Штатних нормативів медичного, управлінсько-допоміжного персоналу міських лікарень "Хоспіс", а пізніше – постановою Кабінету Міністрів України від 10 січня 2002 р. №14 Міжгалузевої комплексної програми «Здоров'я нації» на 2002-2011 роки. Цією програмою передбачається створення протягом 2002-2005 року мережі хоспісів для симптоматичного лікування онкологічних хворих у термінальній стадії, а також сприяння розширенню мережі хоспісів.
Перший нормативний документ, в якому піднімалося питання хоспісної допомоги хворим на туберкульоз, це постанова Верховної Ради України від 19 червня 2003 року №989-IV «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Епідемія туберкульозу в Україні та шляхи її подолання». Цим документом рекомендовано регіональним органам влади та органам місцевого самоврядування створити у кожному регіоні на базі протитуберкульозних закладів місцеві хоспіси для утримання хворих на туберкульоз із числа соціально дезадаптованих осіб.
А в грудні того ж року Постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. №1906 «Про затвердження Державної програми будівництва сучасних інфекційних лікарень (відділень) в обласних центрах та великих містах на 2004-2010 роки» передбачається будівництво в м. Одесі протягом 2004-2007 років обласної інфекційної лікарні з відділенням для ВІЛ-інфікованих та хоспісом для хворих на СНІД та туберкульоз.
З 2003 по 2010 роки виходить ряд нормативних документів, які умовно можна поділити на дві групи.
До першої групи можна віднести нормативні акти, якими декларується розширення мережі хоспісів та надання паліативної допомоги. Зокрема це:
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 02 вересня 2003 №408 "Про забезпечення виконання доручень Президента України від 04.08.03 № 1-1/952, Прем'єр-міністра України від 06.08.03 № 46886 та Кабінету Міністрів України від 09.08.03 № 46886", яким передбачається забезпечення відкриття лікарень для хворих на термінальній стадії (хоспісів) у регіонах з високим рівнем інфікованості ВІЛ;
- постанова Верховної Ради України від 20 квітня 2004 року №1688-IV «Про рекомендації парламентських слухань на тему: «Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання», якою рекомендується поетапно забезпечити створення спеціалізованих медичних закладів (хоспісів) на базі регіональних центрів та онкологічних диспансерів для надання медичної допомоги хворим у термінальному стані хвороби;
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 11 серпня 2004 № 408 на виконання постанови Верховної Ради України "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Онкологічні захворювання в Україні. Проблема та шляхи подолання" від 20.04.04 №1688-V, яким передбачається до грудня 2005 р. підготовка пропозицій щодо створення спеціалізованих медичних закладів (відділень) для надання медичної допомоги невиліковним хворим (хоспісів) на базі регіональних центрів та онкологічних диспансерів;
- Закон України від 19 лютого 2009 року №1026-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009-2013 роки», яким передбачається прискорення темпів впровадження паліативної і хоспісної допомоги із забезпеченням засобів знеболення шляхом застосування наркотичних анальгетиків хворим на СНІД;
- Закон України від 23 грудня 2009 року №1794-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року», яким передбачається продовження роботи з утворення в регіонах хоспісів для паліативного лікування, в тому числі шляхом перепрофілювання закладів охорони здоров'я, та розробка стандартів надання паліативної допомоги хворим в умовах хоспісів;
- постанова Кабінету Міністрів України від 17 лютого 2010 р. № 208 «Деякі питання удосконалення системи охорони здоров'я», якою затверджені Основні концептуальні напрями реформування системи охорони здоров'я, що передбачають в тому числі і створення закладів для надання паліативної допомоги (хоспісів).
До другої групи можна віднести нормативні документи, які регламентують певну сферу діяльності хоспісів, це зокрема:
- спільний наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров'я України від 05.10.2005 №308/519 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 жовтня 2005 р. за № 1209/11489) «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення», яки визначається порядок оплати праці працівників хоспісів;
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 23.02.2000 № 33 "Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я" (із змінами), яким затверджені штатні нормативи лікарень "Хоспіс";
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 11.12.2006 № 816 «Про затвердження Заходів щодо виконання Програми міжрегіонального і прикордонного співробітництва між Україною і Російською Федерацією до 2010 року», яким передбачається обмін інформацією щодо створення і функціонування хоспісів для хворих на СНІД;
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.07.2007 № 368 «Про затвердження Клінічного протоколу надання паліативної допомоги, симптоматичної та патогенетичної терапії хворим на ВIЛ-інфекцію/СНIД»;
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.2007 № 866 Про затвердження примірних положень про хоспіс та відділення паліативної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію та СНІД;
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 17.04.2008 № 210 Про створення Координаційної ради з паліативної та хоспісної допомоги при МОЗ України;
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 11.06.2010 № 483 "Про затвердження Примірного положення про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз";
- наказ Міністерства охорони здоров’я України від 02.07.2010 № 531 «Про створення робочої групи з питань удосконалення нормативно-правових актів щодо збільшення доступності паліативних пацієнтів з хронічним больовим синдромом в термальній стадії життя до сучасних високоефективних анальгетичних засобів, включаючи опіоїдні анальгетики».
Як видно із даних переліків, нормативні акти з питань надання паліативної та хоспісної допомоги видавалися безсистемно, за кожною хворобою окремо. Значна частина (перелічені у першій групі) мають загальний декларативний характер, не несучи шляхів та методів розв’язання існуючих проблем в галузі. Не були розроблені чіткі критерії функціонування хоспісів.
Так, наприклад, рішення про утворення хоспісів прийняте ще у 1997 році, проте розробка стандартів надання паліативної допомоги хворим в умовах хоспісів передбачається лише Законом України від 23 грудня 2009 року №1794-VI «Про затвердження Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 року».
Будівництво Одеської обласної інфекційної лікарні із хоспісом для хворих на туберкульоз та СНІД передбачене протягом 2004-2007 років, проте примірні положення про хоспіс та відділення паліативної допомоги хворим на ВІЛ-інфекцію та СНІД затверджене в грудні 2007 року, а примірне положення про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз взагалі затверджене лише у 2010 році.
Це не поодинокі приклади, а відсутність системного підходу у формуванні нормативного забезпечення діяльності хоспісів.
Також, потребує удосконалення нормативна база протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними.
Прикладом недосконалості чинної нормативно-правової бази, що регулює обіг опіоїдних анальгетиків в Україні, є порядок їх зберігання і відпуску з аптечних складів (аптек), що регулюється наказом МОЗ України «Про затвердження Порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів в державних і комунальних закладах охорони здоров’я України» № 356 від 18.12.1997 р. із змінами від 04.06.1999 р.
Так, у пункті 2.4.11. Порядку зазначено, що порошкові та в таблетках чи драже (ангро) наркотичні, психотропні лікарські засоби і прекурсори списку № 1 таблиці IV Переліку повинні відпускатися з аптечних складів лише в опечатаному вигляді, при цьому на кожній упаковці має бути етикетка із зазначенням назви аптечного складу, найменування згаданих вище засобів, номера і дати аналізу, номера і дати фасування та підпису особи, яка розфасувала даний лікарський засіб. Відпуск вказаних засобів, упакованих безпосередньо в папір чи целофан, категорично забороняється.
Ця процедура дуже детально виписана в Порядку, однак не застосовується через відсутність в Україні таблетованих форм опіоїдних анальгетиків.
В Україні медична допомога й обслуговування паліативних пацієнтів з вираженим больовим синдромом в передтермінальній стадії донедавна здійснювалося на основі ліміту наркотичних препаратів (50 мг на добу). Таке застосування опіоїдних анальгетиків західні лікарі небезпідставно називають «легалізовані тортури».
Сьогодні ситуація, як зазначають лікарі, дещо покращилася. Однак, і донині в якості одного з основних аргументів проти збільшення дози (інколи і самого призначення) опіоїдних анальгетиків вітчизняні фахівці наводять ймовірність виникнення наркотичної залежності у хворих.
Така політика по відношенню до застосування опіоїдних анальгетиків у терапевтичних цілях, на нашу думку, є неприпустимою та протирічить визнаним у світі міжнародним стандартам.
Окремо слід зупинитися на наказі МОЗ України від 11.06.2010 року № 483 «Про затвердження Примірного положення про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз».
Даним наказом затверджене Примірне положення про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз та дано доручення Міністру охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, начальникам головних управлінь, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій згідно із зазначеним Примірним положенням забезпечити створення та функціонування лікарень "Хоспіс" (відділень, палат паліативного лікування) для хворих на туберкульоз відповідно до потреб регіонів.
Нажаль у наказі відсутні терміни виконання пункту, що стосується створення та функціонування лікарень "Хоспіс" (відділень, палат паліативного лікування) для хворих на туберкульоз.
Примірне положення про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз складається з чотирьох частин:
1. Загальні положення, в якій визначається термін «Лікарня «Хоспіс», критерії госпіталізації та визначається нормативна база.
2. Основні завдання та функції Лікарні (Відділення, Палати).
3. Організаційна структура та штати Лікарні (Відділення, Палати), якою визначаються порядок утворення, управління, фінансування, матеріально-технічного забезпечення та формування штатів.
4. Облаштування Лікарні (Відділення, Палати), якою визначено розміщення Лікарні (Відділення, Палати) в окремій будівлі або відділенні, яке має бути забезпечена всіма умовами для перебування тяжкохворих, які потребують медичної та соціальної допомоги.
Також у цій частині визначено, що архітектурно-планові рішення розміщення Лікарні (Відділення, Палати), забезпечення санітарно-гігієнічного і протиепідемічного режиму, умов перебування хворих, праці і відпочинку обслуговуючого персоналу, дотримання інфекційного контролю здійснюється відповідно до пункту V. "Облаштування Відділення" Положення про відділення хіміорезистентного туберкульозу, затвердженого наказом МОЗ від 19.11.09 № 846.
Найболючішим питанням в умовах сьогодення залишається питання фінансування хоспісів. Так, Примірним положенням про лікарню "Хоспіс" (відділення, палату паліативного лікування) для хворих на туберкульоз визначено, що фінансування Лікарні (Відділення, Палати) здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, благодійних (добровільних) внесків, пожертвувань від юридичних та фізичних осіб, інших джерел, не заборонених чинним законодавством, а оплата праці медичного персоналу здійснюється згідно з діючими умовами оплати праці.
Проте, існуючі експертні дослідження свідчать, наприклад, що у 2009 році, поряд із зменшення фінансування протитуберкульозних заходів з Державного бюджету України, відбулося зменшення в цілому кошторисних видатків на забезпечення діяльності протитуберкульозних установ та виконання заходів обласних програм протидії захворюванню на туберкульоз за кошти місцевих бюджетів.
В цих умовах значні витрати на облаштування Лікарні (Відділення, Палати) в окремій будівлі (відділенні), забезпечення її усім необхідним обладнанням та устаткуванням можуть стати непід’ємним тягарем для місцевих бюджетів.
4. Висновки.
Розуміння вкрай важливої соціальної та гуманістичної проблеми, що розглядається, подальша робота із удосконалення нормативної бази надання хоспісної та паліативної допомоги хворим на туберкульоз у термінальній стадії неможлива відокремлено, без удосконалення нормативного забезпечення загальної системи хоспісної та паліативної допомоги.
В цілому існуюча нормативна база надання хоспісної та паліативної допомоги хворим на туберкульоз у термінальній стадії достатня для створення та функціонування хоспісів для хворих на туберкульоз, проте ряд питань, в першу чергу в сфері фінансового та матеріально-технічного забезпечення, не дають повною мірою реалізувати існуючи можливості по забезпеченню хворих на туберкульоз у термінальній стадії до послуг паліативної та хоспісної допомоги.
Вважаємо за доцільне подальшу роботу по вдосконаленню нормативної бази в сфері паліативної і хоспісної допомоги спрямувати в наступних напрямках:
Для Верховної Ради України:
1. Прийняти Закон України «Про внесення змін і доповнень до Основ законодавства України про охорону здоров’я» з метою забезпечення відповідності сучасним вимогам міжнародного та національного права. Зміни повинні бути спрямовані на:
забезпечення чіткого правового визначення понять «паліативна і хоспісна допомога», «медико-соціальні послуги», «паліативний хворий», «хоспіс та паліативне відділення», «паліативне ліжко» тощо;
запровадження доступу пацієнтів до спеціалізованої стаціонарної паліативної допомоги за наявності відповідних медичних та соціальних показань, незалежно від виду захворювання, соціального статусу, національності, віку і статі, і релігійних переконань, та визначення чіткого переліку умов, за наявності яких пацієнти мають право на безоплатну стаціонарну паліативну допомогу;
визначення чітких медико-правових та соціальних критеріїв госпіталізації, відмови у госпіталізації, перебування на лікуванні у стаціонарі (хоспісі та паліативному відділенні) та виписки зі стаціонару;
встановлення відповідальності за порушення прав хворих у термінальній стадії.
2. Прийняти Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», внести відповідні зміни до Постанов Кабінету Міністрів, Наказів МОЗ.
Насамперед необхідно:
– збільшити кількість та термін зберігання опіоїдів в стаціонарних медичних закладах;
– внести зміни у ліцензійні та акредитаційні вимоги до медичних та аптечних закладів, які створюють можливості для покращення обігу та доступності опіоїдів для паліативних хворих при збереженні заходів протидії нелегальному обігу наркотиків.
3. Прийняти Державну цільову соціальну програму розвитку паліативної та хоспісної допомоги та при формуванні бюджету держави враховувати фінансування служби паліативної допомоги, що дозволить реалізувати право паліативних хворих і членів їхніх родин на доступну та якісну паліативну медичну допомогу і соціальну підтримку, відповідну якість життя і гідну смерть тощо.
4. Удосконалювати законодавство України, яке стосується розвитку правових механізмів фінансування системи охорони здоров’я, в цілому, та розвитку паліативної та хоспісної допомоги зокрема.
5. Внести проекти змін до Бюджетного кодексу України, Законів «Про місцеве самоврядування в Україні» та «Про місцеві державні адміністрації», спрямованих на забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів системи охорони здоров’я регіональному (обласному) та місцевому (муніципальному) рівнях.
По внесенню змін та доповнень до Бюджетного кодексу України від 8 липня 2010 року № 2456-VI:
1. Викласти підпункт «б» пункту 8 «охорону здоров’я» частини 1 статті 87 «Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України» в наступній редакції:
б) спеціалізовану, високоспеціалізовану амбулаторно-поліклінічну, паліативну та стаціонарну допомогу (клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, лепрозорії, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, спеціалізовані медико-санітарні частини, спеціалізовані поліклініки, хоспіси, спеціалізовані стоматологічні поліклініки згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України);
2. Викласти підпункт «б» пункту 9 «соціальний захист та соціальне забезпечення» частини 1 статті 87 «Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України» в наступній редакції:
б) державні програми соціальної допомоги (грошова допомога біженцям; компенсації на медикаменти; програма протезування; програми розвитку паліативної і хоспісної допомоги; програми і заходи із соціального захисту інвалідів, у тому числі програми і заходи Фонду соціального захисту інвалідів; відшкодування збитків, заподіяних громадянам; заходи, пов'язані з поверненням в Україну кримськотатарського народу та осіб інших національностей, які були незаконно депортовані з України, та розміщенням іноземців і осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України; щорічна разова грошова допомога ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань; довічні державні стипендії; кошти, що передаються до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування; програми соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, інші види цільової грошової допомоги, встановлені законом);
3. Викласти підпункт «б» пункту 3 «охорона здоров’я» частини 1 статті 90 «Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів» в наступній редакції:
б) спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, хоспіси, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові);
4. Викласти підпункт «б» пункту 4 «соціальний захист та соціальне забезпечення» частини 1 статті 90 «Видатки, що здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів» в наступній редакції:
а) державні програми соціального захисту та соціального забезпечення: допомога по догляду за інвалідами I чи II групи внаслідок психічного розладу; програми розвитку паліативної та хоспісної допомоги; виплати компенсації реабілітованим; дитячі будинки-інтернати; навчання та трудове влаштування інвалідів; будинки-інтернати для громадян похилого віку та інвалідів; будинки-інтернати для дітей-інвалідів; центри з нарахування та здійснення соціальних виплат; притулки для дітей, центри соціально-психологічної реабілітації дітей та соціальні гуртожитки для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (крім відповідних притулків, центрів і гуртожитків, визначених у підпункті "а" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу); пільгове медичне обслуговування громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; компенсаційні виплати інвалідам на бензин (пальне), ремонт, техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування, а також на встановлення телефонів інвалідам I і II груп; відшкодування витрат на поховання учасників бойових дій та інвалідів війни; центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів;
По внесенню змін та доповнень до Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 9 квітня 1999 року № 586-XIV:
1. Статтю 22 «Повноваження в галузі науки, освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, материнства і дитинства, сім'ї та молоді» доповнити пунктом 6-а:
6-а) розробляє і забезпечує виконання програм розвитку паліативної та хоспісної допомоги громадянам у термінальних стадіях захворювань;
По внесенню змін та доповнень до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР:
1. Розділ «а» статті 32. «Повноваження у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту» доповнити пунктом 10:
10) забезпечувати доступ населення та хворих громадян у термінальній стадії до послуг паліативної та хоспісної допомоги;
Для Кабінету Міністрів, Міністерства охорони здоров’я та Міністерства праці і соціальної політики України:
1. При плануванні стратегії та заходів розвитку охорони здоров’я враховувати потреби та приділяти більше уваги наданню паліативної та хоспісної допомоги дорослим, дітям та людям старечого віку в термінальних стадіях онкологічних і серцево-судинних захворювань, СНІДу і туберкульозу, хворим з важкими травматичними і дегенеративними ураженнями головного і спинного мозку, периферичної нервової системи і опорно-рухового апарату, печінковою та нирковою недостатністю, інфекційними захворюваннями та деменцією, інвалідам тощо та їхнім найближчим родичам.
2. Інтегрувати службу паліативної та хоспісної допомоги в існуючу систему охорони здоров’я та соціального захисту населення, забезпечивши ефективну міждисциплінарну та міжвідомчу координацію.
3. При розробці нормативно-правових документів:
Враховувати значення і роль рідних, близьких та опікунів в процесі надання паліативної та хоспісної допомоги вдома та передбачити надання їм матеріальної допомоги по догляду за паліативним хворим, аналогічній допомозі, що надається по догляду за дитиною, а також інші види підтримки та допомоги, зокрема, психологічної, соціальної, юридичної тощо;
Враховувати побажання паліативних хворих щодо місця та форми отримання паліативної та хоспісної допомоги (стаціонар, денний стаціонар, інтернат для людей похилого віку, вдома), забезпечивши при цьому координацію заходів паліативної та хоспісної допомоги, що надаються хворому в різних закладах та умовах;
Приділяти особливу увагу розвитку та достатньому фінансуванню мультидисциплінарних виїзних бригад паліативної допомоги для пацієнтів, які одержують паліативну та хоспісну допомогу вдома.
4. При реєстрації смерті обов’язково зазначати місце настання смерті (домівка небіжчика, лікарня, хоспіс та ін.), що дозволить покращити планування та розвиток системи паліативної та хоспісної допомоги.
5. Створити та вдосконалювати систему до – і післядипломної підготовки фахівців з паліативної та хоспісної допомоги, розробити навчальні програми підготовки студентів та підвищення кваліфікації фахівців для первинної паліативної допомоги та для закладів спеціалізованої паліативної і хоспісної медицини, розробити підручники та навчальні посібники для викладання курсу з паліативної та хоспісної допомоги, створити умови для набуття і удосконалення навичок надання паліативної та хоспісної допомоги, в першу чергу, стосовно контролю больового синдрому та інших проявів захворювань, що потребують паліативної та хоспісної допомоги, а також щодо спілкування та консультування паліативних хворих і членів їхніх родин.
6. Розробити відповідні доповнення до навчальних програм підготовки студентів та підвищення кваліфікації фахівців медичних і юридичних закладів з курсу «Медичне право», та до підручників та навчальних посібників для викладання курсу «Медичне право».
7. Створити систему моніторингу та контролю якості паліативної та хоспісної допомоги хворим на туберкульоз у термінальній стадії, приділяючи постійну увагу поширенню інноваційного досвіду і кращих практик.
8. Розробити національну стратегію та сприяти проведенню наукових досліджень з актуальних проблем розвитку паліативної та хоспісної допомоги та її особливостях при різних захворюваннях.
9. Розробити та впровадити в практику загальнодержавні стандарти і протоколи надання паліативної та хоспісної допомоги хворим на туберкульоз у термінальній стадії.