Р. С. Балакірєва конституційне право україни

Вид материала

Документы

Содержание Конституційно право України Інших вимог. Конституційне право України Конституційне право України Конституційне право України

Подобный материал:

• Курс Конституційне право, Тема Поняття та предмет галузі конституційного права. Рекомендована, 35.74kb.
• Конституційне право України як галузь права, 446.83kb.
• 1. Конституційне право України як галузь права, 544.62kb.
• Конституційне право України”, 2235.59kb.
• Міністерство освіти І науки україни конституційне право зарубіжних країн, 10400.57kb.
• В. М. Корецького назаренко олена Аркадіївна удк 342 міжнародні договори україни в системі, 397.09kb.
• Житлове законодавство конституційне право на житло. Житловий кодекс, 850.68kb.
• Програма вступного кваліфікаційного екзамену для здобуття освітньо-кваліфікаційного, 116.76kb.
• А. М. Колодій доктор юридичних наук, професор, 7165.85kb.
• Конституційне право та конституційний процес в україні н. М. Батанова, 205.88kb.

Конституційно право України


від 16 черная 1992 p.) Крім таких сипкіші Міністерство юстиції мо­же вкпа.п відмовиш В ретраті піч типичным париям, tipoiра­ма яких суперечить мпниом\ законодавству і Конституції України. Після проголошення незалежності України правом на створеная полііичшіх парші скористалися шсячі громадян України. Ніни в межах України діє понад 100 но иіпчних парші кі рухів. Деякі з них мають свої фракції в Парламент бер) її. безпосередню участь у розробці державних про] рам іа визначенні державної ПОЛІТИКИ.

Конституцією України проголошено право громадян брані безпосередню участь в управлінні державними справами, участь \ референд) мах, вільно обирал і б) ш обраним м орі ввів держав hoi влади та органів місцевою самоврядування (ст.38, 70, 71). < вме через участь у референдумах і виборах громадянам гарантується вільне волевиявлення.

Через референдуми (місцеві або Всеукраїнські) громадяни ма­ють право шляхом голосування висловити спою думку і свою волю відносно питань заіальнодсри.авною або реї шпальної о значения.

Висловлюючи свою волю на виборах, громадяни гим самим бс-руть участь у формуванні органів державної влади. Конституція передбачас, що вибори відбуваю і ься на основі заі ального. рівного і прямою виборчою права шляхом наемного і олосування

Правом обирані, тобі о активним виборчим правом, гористу-еоться вії громадяни України, яким па день виборів випопнилось 18 років. Пасивним виборчим правом, правом бути обраним і" місцевих органів влади, користуються громадяни, то на день ви­борів досяілп 18 років, до Верховної Ради 21 року, на па Президента 35 років.

Крім віковою цензу, пасивне виборче право мас ще деякі о ження при виборах деп) сатівдо Верховної Ради і а Президента, про не мова йтиме далі \ гемі «Про вибори і референдуми».

Полі пічним правом громадян с право збиратися мирно, без зброї, проводит ібори, мітинги, походи і демонстрації, про що своєчасно сповпиаюп.ся оріанн виконавчої влади, чи органи миневою самоврядування. Конституцию в цій частиш всіанов-ЛЮЄТЬСЯ певне обмеження, яке стосується іноземців іа осіб осі ір<> мадянгіва Лшдс іромадяип України конституційно надияю правом па проведення мі піні їв, демонстрацій. Таке обмеження су­перечить сі.II Європейської конвенції про захнсі прав і основних свобод людини, н їли») якої колін мас право на збори, мітим и і де­монстрації.

92

Консіитуція України передбачас також інші обмеження цього права судом в інтересах національної безпеки гя іромадською по­рядку, з мстою запобігання заворушенням чи злочинам, для охоро­ни здоров'я та захисту прав і свобод інших людей.

Громадянські права людини і громадянина

Серед політичних прав людини особливе місце посідає право на свобод) думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переко­нань. Частково таке право відповідає характеристикам невід'ємних прав людини, якщо річ йде про свободу думки Хоча і в пні частині мають бути вислов лет певні остереження. Психологам і соціоло-іам відомо як формується думка особи, інтегрованої в певне суспільство, як шляхом впливу 'ЇМІ на психічну структур) людей здійснюється витончено з використанням сучасних психологічних технологій зміна мотивів і цілей поведінки в потрібиомх владі иа-іірямкд Ні [бувається маніпулювання свідомості, коли людині, шля­хом вплив) на її підсвідомість навіюються чужі д\мкн. іцо в резуль­таті їх інісріорізаци. засвоєння сприймаються людиною як власні переконання Тим самим порушується одне з основних невід'ємних прав полини право на свободу думки. Ст.34 Конституції маг іа-кож і.п чі і ко виражений політичний зміст, бо проголошує свободу слова, виголошеної о чи надрукованого, як матеріального буия сумки. Відомо, шо думка людини реально існує для інших інше втілившись у вероа и.и\ форму. Умови ;тля висловлення думки ма­ють політичний характер; або заборонний або дозволяючий.

Саме через політичний зміст цієї норми ст.34 в ч. З мас заборо­ну. Обмеження, зберігання, викорнсіання. поширення інформації в ппересах національної безпеки, територіальної цілісності або іромадською порядку 3 метою запобігання заворушенням чи зло­чинам, ;іля охорони здоров'я населення, ,іля захист) репутації або прав інших людей, Л'ія запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупс-реджеяесті правосуддя.

Враховуючи, що конституційні норми цс норми прямої дц, судові органи, спираючись па ч. З с і.34 можмі. ніпначіпії санкції за висловлену або видр)ковану крамольну думку, що суперечнії, панівним ПОЛІТИЧНИМ докіринам. Судові позови до журналістів ос-іаннім часом сіа.іп буденною справою, а суми відшкодування мо­ральних збитків СТЯПЯ просто захмарними.

93

Р.С. Балакірєпа

Конституційно право України


Громадянські права записані у статтях 26, 25, 24, 57-64 Конеін­гуша України і вони перегукуються з деякими невід'ємними права­ми людини, які відображено \ сіаиях 21, 22, 23, 27, 28, 29, ЗО, 31 Конституції України.

Лсйімошвом в системі громадянських прав людина зв\чии. в Конституції України думка, то всі громадиш маю 11. рівні кон­ституційні права і свободи, іа • рівними перед законом (сі.24).

Рівність перед законом виключає будь-яку дискримінацію, пс-редбачас рінпісп. всіх громадян, незалежно від етнічних, еко­номічних, соціальних, мовних і статевих ознак. Всі мають дотриму­ватись закону, виконувати його і пес і її відповідальність за ного по­рушення.

Конституційною нормою с рівність жінки і чоловіка, що забез-печусіься рівною участю жінки в економічному, політичном) і культурному жиі п країни. рівн\ плат) г.\ рівн) працю з чоловіком. Але Консіпіунісіо України передбачено заходи щодо охорони пращ жінок, пенсійні пільги для них. правовий захист, матеріальна і моральна підтримка материнства, шляхом надання оплачуваних відпусток, пільї вагітним жінкам і матерям.

Па жаль, пі конституційні вимоїн ще недостатньо запроваджл-юіься у жпгія. Становище жінки в умовах переход] до ринк) знач­но ускладнюється. При скороченні працюючих безробіїнпмп перш за все стають жінки Іде процес «фемінізації безробіття)», процес «фсмніпанії бідності». Жінка виявляпься найменш сота іьпо захи­щеною і вона більш за всіх потерпає ви невдало проведених реформ.

Серед і ромадянськИХ прав слід наша і н право на громадянство, яке означає, що Україна sa будь-яких обставин гарантує своїм гро­мадянам відповідний мишеі з боку держави і збереження для них громадянства, що нона піклується про них. коли воин псрсб\ваіоп, за межами держави. Статтями Коне і и і уші 4 і а 25, Законом Ук­раїни «Про внесення імні і доповнень до Чакои\ України «Про іро-мадявство України» від 16 квітня 1997 p.. Указом Президента «Про порядок розіляд\ питань, пов'язаних з іромадянсівом України» реї ла.мсиі\єіься порядок наб\ 11 я і ромадянствя іа бої о с\ мис і ь.

Суп свою ознакою ірома„чянсіва с ііоіо сталість, неперервність з момент) набуття і до момент) припинення.

Конституційним правом визначено основні принципи грома­дянства і» N крани. Стаття 4 віпначаг існування в Украпи слиною громадянства. Цс означає, що для набуття громадянства України особа має позбутися громадянства іншої країни оскільки законо-

94

девство України не визнає подвійне іромадянсіво особи (так зва­ний біпатрцзм). Деякі країни (Росія. Іспанія) визнають подвійне і ромадянепю, хоча із певними застереженнями. Підсіави набуття і припинення громадянства визначаються чинним законодавством країни. І) міжнародній практиці існують гакі шляхи набуття грома­дянства як філіація, натуралізація і домни-шї. оптація.

Натуралізація це набуття громадянства шляхом вільною во-кнпявлення особи. Передумовою натуралізації едомщедій як факі постійного проживання в крани, іа опіанія свідоміш вибір гро-мадянетва даної країни на користь громадянства пішої.

Законодавство України визнає філіацію набуття громадянства за народженням, хоча зміст філіації пов'язаний з «правом крові» і «правом грунту». «'Право крові» передбачає набуття дні иною громадянства батьків, а «право грунту» передбачає наб) 11 я і рома­дянства країни народження. В українськом) законодавстві закріплюється зминанні) принцип набуття громадянства.

і момент) проголошення Україною незалежності всі колишні громадяни СРСР мали можливість автоматично одержані ірома­дянсіво України незалежно від час) прожинання в крани, знання мови, расових чи національних ознак. В сучасних умовах крім філіації визнається також натуралізація, яка вимагає для набуття і ромадянства іноземцями, апатридами (особами без і ромадянства) псиної о іермшу проживання в Україні, знання мови та виконання

ІНШИХ ВИМОГ.

Консіиічия України передбачає прано громадян України змі­нній громадянство і передбачає, що держава не може позбавиш її*мину і ромадянства.

«Громадянин України не може бути позбавлений громадянст*

на...» «не може бути вигнаний за межі України або видатні пиши

к ржаві». Ця норма свідчи 11, про гуманізацію законодавства України

) порівнянні з правовою практикою радянських часів, коли громадян

держава позбавляла громадянства і їх висилали іа межі держави.

Конституція України забезпечу* громадянські права іноземцям іа особам без і ромадянства (апатридам), які перебувають в Украпи на законних підставах. Згідно сі.26 вони користуються гимн сами­ми правами і свободами, мають гаю самі обов'язки, як і громадяни України, іа винятком, встановленим Конституцією, законом га міжнародними модами України.

Держава гарантує іноземцям іа особам без громадянства врн-гулок у порядку, встановленому законом

95

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Бі или конкретно розкрию змісі сталі 26 у Законі України «Про правовий статус іноземців» віл А вотого IW4 р- Так, іноземні і особи без громадянства мають деякі економічні, соціальні, еко-лопчні. культурні права і корпсгуюіься ними нарінні з іромадяиа-\іп України. Але вони не мають прана на \інорсипя по іипчшіх парші, права обирані і буш обраними, не мають права брані участь у референдумах, на них не поширюй ься загальний військо­вий обов'язок, {мкоіюч регулюється порядок в'їзд\ і виїзду іно-ісмщв з України.

Громадянські права конституційно визначаються сі.55-63 Ос­новною закону України. Кожном) гаранту* 11.ся право знате свої права і обов'язки. Всі закони і а нормаїнвно-правові акт маки і. б) пі доведеш до відома і ромадян. вони с нечинними, якщо не до­полені до відома населення.

Законі іа ниш правові, нормативні акт (Постанова Кабінету міністрів, Укази Президента) не мають зворотної сили. Людина не може пест відповіде іі.ііісп. за діяння, вчинені до прииняі ія за­кону. Виняток може с сановні н ситуація, коли іакі закони пом'як­шуюсь або скасовуюсь відповідальність особи.

Прано на іори імчмші іахист

Конституція України декларує право кожною на правову допо-мої у. на захист прав і ромадяпшіа в с\ді (сі.55 і 59).

В основі юридичною захист) прав подиня і громадянина лс-ЖИТЬ принцип рівності всіх перед законом і в сому числі особи і держави як суб'єктів коне і п і уцШноі о права. В світовому консти с\ -а.нзмі ким принцип рівності особи і держави, але в реальному дер-жавіїо-по.ппічному житті гака рівність відсутня. Держава внгші.м як ирпориспііій і вихідний суб'екі правовідносин. Тому об'єктив­но виникає поереба конституційного визначення прав особи по відношенню до держави і заходів щодо захист) них прав від непра­вомірних дій або бездіяльпосп державних органів влади.

Виходячи саме з ціп тези законодавець передбачив ст.55 певні кімісіні права особи.

Кожному і аран і усі ься право на захист від обвинувачення, па ос­карження в суді рішені., дій чи бездіяльності органів державної вла­ди, органів місцевою самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен мас право захитані свої права і свободи незаборонсип-мн законом засобами віл о\дь-яких порушень і посягань.

96

Для захисту своїх прав і свобод кожен може звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, ДО відпо­відних міжнародних судових установ, до міжнародних організацій, ч кном або учасником яких с Україна.

Цс положення с новацією в Конституційному праві України. Вперше егворсно правові механізми реалізації принцип) відповідаль­ності держави в особі її \рядових службовців і установ перед люди­ною, і рочадяиином. Передбачено можливість апеляції особи до між­народних правових організацій, якими с Європейська комісія з прав людніш. Європейський суд з прав людини. Скарга до цих оріаіпзацпі може б> пі спрямована чи оротя держави, чи пропі органів, шо при­пускаються порушень прав і свобод приватних осіб або громадських об'єднань. Якщо рішення Європейського суду державою, на яку по. іа-по скаргу не виконуються, скарі) передають до Комітет) Ради Євро­пи, який приймає рішення, котрим зобов'язує державу, протиправні дії якої було оскаржено позивачем, вжити заходів до вдосконалення законодавства і пави і. надані скрнвджшом) ві;іловідн> компенсацію.

Такою піну компенсації та відшкодування в разі незаконних дні державних органів передбачені сі.56 Консшімш України. Як­що органами державної влади чи органами місцевою самовряд)-вання незаконними діями людині завдано матеріальної або мо­ральної шкоди, 01.56 Конституції передбачається відшкодування завданої шкоди за рахунок держави чи органів місцевого самовря­дування. Моральна шкода гакож відшкодовується в матеріальній формі. Реалізація цієї правової норми об'єктивно може сирияпі розбудові саме правової держави, яка здатна забезпечити верхо­венство права у будь-якій правовій колізії.

В основі юридичної відповідальності особи лежить принцип презумпції невинуватості) шо мас місце в правових системах бага­тьох сучасних держав (сг.62).

Суть ного полягає в тому, що особа вважається невинуватою \ скоєнці ілочин) і не може буси піддана кримінальному покаран­ню, доки її вин\ ас буде доведено в законному порядку і встановле­но обвинувальним вироком суду, Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість \ скоєнні злочину.

Цей принцип закріп.юно \ сг. 15, ч.2 Кримінально-процесуаль­ного кодекс) України. На слідчі органи, прокурора і суд покла-і.м і ься обов'язок вважати особу невинною, доки не буде остаточ­ного встановлення її вини обвинувальним вироком суду, при мож­ливості захисту законних інтересів підсудного.

?*' 97



PC. Балакірєва

Конституційне право України


Конституція України захищає громадянські арап людина в міжнародному контексті у відповідності до міжнародних право­вих угод. Статтею 62 передбачено, пю ніч і о не може б> пі двічі при-іяі псиніі до юридичної відповідальності одною внд> за одне іі юж правопорушення.

Для розуміння міст) ilia правової норми слід звернути, до Європейської Конвенції «Про передачу кримінальних справ» (сг.35).

Чидно цього міжнародною документ) всіановлено правову норму, за якою особа, відносно якої с рішення кримінального суд) і воно виконується, не може бути пріпяі нута до суду за той самий злочин в іншій договірній країні. Ніхто не може бути пріпяі пенні) до відповідальності днічі. якщо особу визнано не винуватою v зло­чині, коли правопорушення підпадає піл амністію. Статтею 61 внз-начасп.ся, шо юридична відповідальність особи мас індивідуаль­ний характер. Принцип індивідуальної відповідальності означає, ПЮ при розгляді справи маю 11. бути враховані всі обставини спра­ви, конкретний склад правопорхімення, властиві людині індивіду­альні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення, ступінь громадської небезпеки і т.ш.

В залежності від ш.оі о визначається міра покарання і а СТО нен­ця, реалізується можливість призначення конкретного виду пока­рання від найбільш суворого до більш м'якою або умовною засу­дження, або відстрочка виконання вироку бо навіть звільнення від кримінального покарання.

Кожен мас право не лише на захист своїх прав і свобод, але іа-кож і право на правову допомогу- Ст. 59 Конституції передбачено, що така допомої а надаї 11.ся безоплатно у випадках, передбачених законом. Правова лопомої а надається адвокатами, юрнсконсуп. геми, нотаріусами шляхом консультацій, роз'яснень, письмових довідок щодо чинної о законодавсіва, посвідчення копій доку­ментів, ск іа.іаііпя позовних заяв, скарі. представництва пмересів особи в суді, правове забезпечення підприємницької діяльності та в інших випадках. Цивільний кодекс 2003 року р.І гл. З передбачає конкреції заходи і процедури захисту цивільних прав та інтересів особи (іл. З «Замісі ЦИВІЛЬНИХ прав і;і шісрссів»).

Захист шісрссів особи в судах на професійному рівні здійснює адвокат, статус якою визначається Законом «Про адвокатуру» від 1У грудня 1992 р. Адвокатом може бути громадянин України, який ■in вищу юридичну освіту, стаж робо і н за спеціальністю юрпсіа не менше 2-х років, мас відповідне свідоцтво про кваліфікаційний іспні.

98

склав присяі \ адвоката. Для заияі ія адвокатською діяльністю інди­відуально адвокаті повинен мати ліцензію або відкріпи адвокатське бюро чи контору, об'єднуватись в колені чи інші об'єднання.

Оплата праці адвоката здійснюється на основі угоди між адво-Катом і КЛІЄНТОМ, але може надана і неї, і бсзоп.іаіно. ЦИВІЛЬНИЙ ко­декс 2003 p. CT.13 гл. З р.І передбачає можливість реалізації прана на самозахист свого цивільного права та права інших осіб від по­рушень і протиправних посягань. Способи самозахисту обирають­ся самою особою і мають відповідати змісту права, що порушене, не заборонені законом і не суперечать моральним засадам суспільства. Опріорі передбачається певна правова культура і ком-ветентність по суті справи особи, що обирає самозахист, як спосіб відстоювання власних інтересів.

Особа може взагалі відмовці псі. і від захисту і від самозахист). що не є підставою припинення розгляд) цивільної справи судом (ст.20 ч. II, гл. З Цивільною кодексу України. 2003 p.).

М кримінальних справах тік і підсудного здійснює сам підсуд­ний, його захисник чи законний представник (Закон України «Про внесення (мін до Кримшально-процесуял&иого кодексу України» від 21 червня 2001 p.).

Культурні та екологічні права людини

Для повної характерне піки системи прав і свобод іромадян слід іній аналіз культурним правам людини, що задекларовані статтею 54 Конституції України.

«Громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захнсі інтелектуальної власності, ічіих авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що ви-никають V зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності». Новий Цивільний кодекс прийнятії 16 січня 2003 р. ст.309 визна­чає право фізичної особи на свобод\ літературної, художньої, на­укової і технічної творчості, право на вільний вибір сфер. зміст\ і а форм (способів, прийомів) творчості.

Цензура пронесу творчості га результатів творчої діяльності не допускається.

Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуаль­ної, творчої діяльності. Законодавчо забезпечується охорона ав юр­ської о права державою. З авторськими правами пов'язані майнові права, які захищає Конституція, Цивільний кодекс, законодавство

т 99

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


України, при чом) оп єкіамн права інтелектуальної власності є не лише художні і нори .п і ера і урн і міси.шва. але її наукові прані, ви­находи, результата наукових досліджень, нові технології, комп'ютерні програми, фірмові знаки товарів, послуг іа інше.

Законом «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. авторське право визнається особпсінм, невідчужуваипм правом і охороняється державою. Значною підтримкою держави пачкової іа иа\ково-тсхнічноі діяльносіі є Закон «Про наукову і науково-технічну діяльність» який гарантував більш вагоміш соціальний заміс і працівників науки, забезпечив більш стабільніш розвиток наукових досліджень.

В умовах ідеологічної багатоманітності свобода художньої, ісмичпоі творчості не лише виголошується і декларуй ься право­вими нормами, але н гарантується державою. Відсутність цензури, державної регламеитаци духовного жні ія поштово воднвають п розвиток культури. Але крім художньої творчості в системі культу: рн існують також культурні заклади (іеаірн. бібліотеки, видав­ший ва і клуби), які сьогодні в умовах дестабілізації економіки зна­ходяться v скр\ гном) стані, потребують і не одержують достатньої державної підтримки.

Конституцією передбачено, що культурна спадщина охоро­няється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток іа інших об'єктів, що становлять культури) цінність, вжи­ває заходів для повернення в Україну к) іьтурннх цінностей наро­ду, які знаходяться за її межами. На жаль, проголошення державної гурботи про збереження культурних цінностей не підтримується в достатній мірі фінансово через брак бюджетних асигнувань;

До культурних нрав можна відносні і право на ocbiiv (сг.53), яке одночасно є й соціальним правом. Без обов'язкової середньої по­вної освіти розвиток національної культури стає проблема пічним.

Вперше в історії конституційного процесу в Україні в Основний закон записано