Р. С. Балакірєва конституційне право україни

Вид материалаДокументы

Содержание


Принцип розподілу влади
Конституційне право України
Конституційне право України
Конституційне право України
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
Конституційне право України


норми (ci.S). Правосуддя це соціальна цінність демократичного суспільства. Без законною і справедливого правосу;ідя не можна реалізувати інші соціальні цінності і інституте демократ.

Заков «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 p.. запрова­джуючи в судову практику Інститут присяжних і народних заеіда-іе ив правовими механізмами забезпечує рсальнх участь населення в процесі судочинства, значно поширює межі демократії в системі судоустрою. Суп свою характеристикою правової держанії г неза­лежність суду, якніі мас захистити людину від беззаконня та сва­волі посадових осіб та оріаиів виконавчої влади (ст. 126. ч. І).

Сьогодні Україна на шляху до створення правової держави, по­лі' іашія «телефонного права» в судочинстві, никл влади на суди.

Крім незалежності і неупередженосп судів суттєвою ознакою правової держави о надійне гарантування проголошених Коне і и-гущею прав і свобод людини і громадянина, наявність громадянсь­кого суспільства з його незалежними від держави інституціями, а га-кож відповідна правова свідомість і правова культура населення. Ці ознаки правової держави в НИНІШНІХ умовах лише формуються.

Якщо суверенність с внутрішньою характеристикою влади і держави, умова її незалежності, то незалежність України цс харак­теристика міжнародною статус) держави. її непідпорядкованість будь-якій зовнішній силі, владі піших країн.

Незалежність як cj гтева риса сучасної української держави роз-і вдасться в конституцШно-правовом) і політичиом) аспекті бага­тогранно як спроможність держави проводит самосініну внут­рішню і зовнішню політику, що здатна забезпечиш незалежність політичну, фінансову, економічну і інформаційну.

Таким чином суверенітет забезпечує незалежність держави. її гериторіа іьн\ цілісність, її економічну і а інформаційну безпеку.

Характеристика України як демократичної республіки була б недостатньою без визначення її історичного типу. В історії людст­ва в залежності від характеру панівних соціально-ехоношчннх відносин розрізняю 11. рабовласницькі, феодальні, буржуазні і сота не пічні держави. Виходячи з конституційного визначення панівних форм власності в Україні, які виникли в період переходу до ринкової економіки і перш за все властен- припаї ну. можна го­ворити про Україну як державу посгсопіаліспічною nun. держав) перехідною періо. і\

Загальна характеристика України буде неповною без аналіз) фор­ми державного устрою. Форма державної о устрою цс спосіб органі-

54

запії державної влади який реалізується через взаємовідносини дер­жави в Цілому і складових її часині адміїїісіраііінно-їернторіаль-шіх і по.ніііко-іериіоріальпих ОДИНИЦЬ. І амімії ОДИНИЦЯМИ можуть бути державні утворення тину авіономннх республік, округів, зе­мель, провінцій, департамента, штатів, областей, регіонів та інше.

Державний, адмшіеіраіивно-гериторіа. ни устрій країни зале­
жні ь від баї а і ьох факторів (сі пічного складу населення, історичних
умов формування держава, традицій, міжнародної сіп уани га ін.).

В процесі розробки Конституції і обговорення її у Верховині Раді йшли пошуки найбільш ефективної форми державного vci-рою. В світовій практиці державотворення відомі такі форми дер­жавного устрою, як конфедерація, федерація іа унітарна держана. Враховувалось, що територія федеративної держави с сукупністю територій суб'єктів федераті, с игтус суб'єктів федераті визна­чається федеральною конституцією і юнетнтуціямя самих рес­публік, а інших суб'єктів федерації федеральною конституцию і статуї вмн них суб'єктів (Росія).

Конфедерація с особлива форма міждержавного союзу, якніі може передувати утворенню федераті (США. Австралія) або само-ліквшнашся (Об'єднана Арабська Республіка — Сгнпеї і С ірія). Конфедерація може виступай як суб'скі міжнародного права, але вона не маг ознак суверенності. Суверенітет збсрііаюгь держави, що входя п. до складу конфедерації. В сучасних умовах можливе поєднання в міждержавному союзі ознак федерації і конфедерації (Об'єднані Арабські Єміратн. до склад] яких входить 7 суверенних держав).

Враховуючії цс і посилаючись на полісгнічпий склад населення України, частина депутатів Верховної Ради під час роботи над Конституцією пропонувала федерацію для країни, поділ її на авто­номні, відносно незалежні землі. Але в ході дискусії була прийнята і відтворена в Конституції ідея унітарності Ст.2 проголошено, що Україна і унітарною (інша лаг., єдиний), тобто єдиною держа­вою. Вона складається з 24 областей, міст Києва. Севастополя та АРК. Конституція України ст.132 визначає територіальний устрій України як і.ікиіі. ню «і рунтуеться u засадах і дності га цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості соціально-еко­номічного PO3BHIKV регіонів, з урахуванням їх історичних, еко­номічних, екологічних, географічних і демографічних особливос­тей, етнічних і культурних градацій».

55

Р.С. Балакірєоа

Конституційне право України


Ці ознаки властиві унітарній державі, якою с Україна.

В унітарній державі с единиц вищій представницький орган влади, єдина Конституція, єдина податкова система, едина ірошо-иа одиниця, державний бюджет. Особливіш статус в Украпи м;м Автономна Республіка Крим. Вона має статус гериторіальної авто­номії і самостійно виріши державні питання, що віднесеш до її комнсіенцп розділом X Конституції. Лде не зважаючи на наявність АРК \ складі України, Україна є унітарною державою, її с\не-реипеї поширюється на всю ісршорно. яка в межах іспмочою кордон) є цілісною і недоторканною (ст.2).

Крім загальні характеристики держави, Конституція України розділом І дає правове закріплення основних засад здійснення вла­ги, визначає принцип розподіл) влади.

Конституційний принцип здійснення влади в Україні сформу­льовано у ст.б, як основний принцип організації державної влади ■ її функціонування. «Державна влада и Украпи здійснюється на іа-са (ах п поділ) на законодавчу, виконавч) №■ судову».

Принцип розподілу влади вперше було георетнчно обі рунтоввно в XVI11 еі.анілпїськіїм філософом Джоном Локком та франц) юм Шарієм Моїпсск'с. Виходячи з «доіовірпої» теорії походження держави, природних прав людини, воші вважала за необхідне централізувати державну влад) і обмежити влад) монарха в інтере­сах молодою клас\-о\рж\аіи. Вважали за необхідне розподілити функції законодавчі, виконавчі і судові і закріпити їх м органами влади, які б мали певні повноваження і прерогативи. Гакни розпо­діл влади запобії ав би сваволі, і пранії і забезпечував би реалізацію природних прав людини.

Принцип розподіл) влади використовується і закріплюється Конституціями багатьох країн світу, хоча pea мис і і.ея він по-різно­му, коли може бути жорстка або менш /Корсіка система розподіл) м іади і протшми. Конституція України ст.б та 7 закріплює горизон-1.1.п.піні і вертикальний розподіл влади як основини принцип функціонування оріашв влади.

У відповідпоспдо Конституції України державна влада в Украпи ді піп.ся на законодавчу Верховна Рада України, виконавчу — Кабінет Міністрів, судову Верховний Суд і Конституційний Суд

Це горизонтальний розподіл влади, w яким органи законодав­чої, виконавчої і судової влади щіґіснюють свої повноваження вп-піп.х органів влади в межах, встановлених Конституцією і відпо­відно до іаконів Украйні.

56

Крім них і їдок влади. Конституцією визначається статус Пре-ііідсніа як і лави держави, ЙОГО взасмоди з ВИЩИМИ органами дер­жавної влади.

Вертикальний РОЗПОДІЛ влади передбачає децен і ратанію вла­ди, передачу певної частини повноважень місцевим органам влади. Конституцією, сг.7, р.ХІ визначається і гарантується місцеве само­врядування.

Місцеве самоврядування реалізується як право територіальної іромади-жиіедів села чи добровільного об'єднання у сільську ірома-д\ жшедів кількох сіл, селян іа жпіедів місіа самостійно вирішувати питання місцевою значення в межах Коне і и і мій і законів України.

Місцеве самоврядування сприяг залученню вайширшнх верств населення до управління державними справами, до безпосередньої демократ.

Іакпм чином, ідпкпюі п.ся ирактчио денен і ра.пзація влади. реалізується принцип локальної демократ на мкпях. Через роз­поділ влади реалізується конституційний принцип політичної, еко­номічної іа ідеологічної багатоманітності що запобігає готалтга-ріізм v і а монополізації влади певним органам влади або іншою полі пічною структурою, гаранту* від сповзання до диктатури.

Референдум 16 квіїня 20(H) рок) зробив ймовірним перероз­поділ державної влади, концентрацію ключових владних повнова­жень довкола інституту президентства, підвищення ролі регіонів \ державном> управлінні Додаткові підстави розпуск) ІІрсзиден-іом Верховної Ради, скасування або обмеження депутатського імунітету, скорочення кількості народних деп) газів з45()до 3(H), пе-рехі. і ві. і о. (нопала і ноі о, за Коне і н і уцією України, до двопала і но-ю парламент) істотним чином мож) гь вшшн) ги на обмеження по­вноважень єдиною законодавчого представницького органу вла­ди Верховної Ради України.

ініційована президентом Л.Д.Кучмою конституційна реформа

і є суттєво перерозподіли ні владні повноваження між гілками
влади, змінній процедуру формування органів виконавчої іа судо­
вої влади аі порядок їх взаємодії. А зміна структури парламенту,
перехід до двопалатної системи (бікамерізму) призведе хід-

носи конституційного визначення форм взаємодії між Державни­ми Зборами як нижньої палатою парламент) і Палатою регіонів, цим своєрідним сенатом. Мас змінитись і форма республіки Укра­їна з президентсько'парламентської на ііар.іаменісько-презн-іеитську.

57

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Статтею 5 Конституції України визначено, що Україна с рсс-пуб.пкою. Безпосередньо в текси Консінтунн ис конкрсіїповаио якою саме — президентською, парламентською, президеитсько-пар.іамспіською чи парламснгсько-прсзнденгською с сьогодні Ук­раїна. А.іс конституційно визначені повноваження гілок державної влади, функціонування існуючої моделі управління, сисісми стри­мувань і противаг, що діс у відносинах між Президентом, парла­ментом, урядом і судовою системою, дас підстава визначати Україну як прсзндсіїісько-парламсніську республіку.

Стратегічна мча конституційної реформа перехід від діючої моделі державного управління прсзиденстсько-пар.іамсніськоі рес­публіки до нарламснісі.ко-прсзндсніськоі. Однак оприлюднений на початку березня 2003 р. проект Закону «Про внесення змін до Кон­ституції України» шачно розширює повноваження Президента в сфері впливу на діяльність парламенту, на процедура формування уряду, и;ілія іьшс 11. судової сне і еми. Фактично передбачається кон-непірапія владних повноважень навколо інституту президенте і ва,

Конституція України визначила основні засади зовнішньої і внутрішньої політики держави.

Наііваж.іпвіпіпміі функціями держави» замісі суверенітету і ТЄ-рнторіальноі цілісності України, забезпечення її економічної і інформаційної безпеки (ст.17, ч.І).

Рев п іапія ЦИХ завдань ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ Збройними силами України.

Забезпечення державної безпеки і мхнсі державного кордону України поклад» гься на відповідні військові формування та пра­воохоронні ограни держави, організація і порядок діяльності яких визначаю гься законом.

Конституцією Украйні забороняється використання Збройних (її і України для обмеження прав і свобод громадян або ч метою повалення конституційного ладу і усувення органів в лади чи пере­шкоджання їх діяльності.

Зовіїїиіиьополпична дія.іьнісіь України спрямована па забезпе­чення її націоналі.них інтересів шляхом мирною і взасмовнидного співробпнпніваз членами міжнародного співтоварне і ва м Загаль-НОВЯЗЯаннмн принципами і нормами міжнародною права (сг. 18).

Декларацією про державний суверенне і України 1990 р. було проіолоінено наіп\ державу нейтральною і позаблоковою, яка до-грвмується трьох неядерних принципів: «не мати, не виюіов лящ і не набуваїи ядерної зброї». Виходячи з неядерних принципів, Ук­раїна в перин роки незалежності знищила іа передала Росії свою

58

ядерну зброю, провела в односіороііньому порядку за власною ініціативою скорочення ядерною потенціал) держави.

Все цс маг забезпечити Украпи захист її суверенітету і відпові­дає національним Інтересам українською народу. Реформи Зброй­них Сил України, шо проводяться нині, мають скоротити особовий склад армії і забезпечити перехід від обов'язкової військової с.іуж-би до служби в армії на контрактній, професійній основі, що ма< наблизити Украшу до світових стандартів організації Збройних Сил в сучасних умовах,

У сг. 17 Коне і п і у пи визначає і і.ся, шо захне г суверені і є і у 11 ерн-юріальної ЦІЛІСНОСТІ України, <абсзпсчсння її економічної та інформаційної незалежності покладається на відповідні збройні військові формування та правоохоронні органи держави.

Рсалізуюча доктрину позаблоковою статус) держави, Україна через систему конституційного законодавства проголосила забо­рону на створення і функціонування па і ери торії України будь-яких збройних формувань, не передбачених законом, на розташу­вання на території України іноземних військових баї.

Метою зовнішньої по лі піки держави є забезпечення національ­них інтересів і безпеки шляхом підтримання мирною і взасмо-віпі тою співробітництва і членами міжнародного співтовариства за загальяовнзиаанми принципами і нормами міжнародного права (сі. 18).

іасадя внутрішньої політики України визначаються ci.l.via \{> Конституції га відповідним чинним законодавством, яке per) DM економічні, соціальні, ідеологічні га культурні пронеси.

Найважливішими внутрішніми функціями держави в сфері внутрішньої політики с забезпечення правопорядку, економічної, політичної та ідеологічної багатоманітності, екологічної безпеки і їм при мания екологічної рівноваги на гернторй України, подолан­ня наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу, гаранта прав і свобод людина і громадянина.

Реалізація всіх них завдань обумовлена конкретними соиіаль-но-но.ті пічними реаліями сьогодення, періодом переходу від to-іа тарною суспільства радянських часів до ринкових відносин каппа.іісіичпоіо іипу.

Лібералізація, баіаіоманпніеіь суспільного життя обумовлене особливостями перехідною періоду, який нині переживає держава Без державної підтримки практично неможливо утвердження но­вих форм суспільпо-по.ппічних відносин.

59

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Державнії екологічна політика стала пріорятотною після іра-і оди 1986 р. Виникла погребі канстнтуюватв основні напрями іа-коі політики. Цс перш за все с творения відповідної нормативно-правової бази, яка б регулювала правові відносини в сфері скопи її: по-друк\ сіпорсния сне і емп ско юі ічиих нормативів і екологічно* ю контролю $а і\ доіримапням, по-іром . формування еколої ічної Культури іромадяп.

Конституційне право власності в Україні

Х.іракісрисіпка держава і п коне і н шинною да д\ була б непо­вною без аналізу економічної системи, основних форм власності в Украпи. Конституційне реї \.конання прана власності нсвід'см-на прерогатива будь-якої держави. Саме гак іде процес лсгпнміза-ціі певних иайппииі і економічних підноснії.

Спеціального розділу, присвяченого проблемам власності, в Конституції України нема* \ к виходячи з ряду статей, а саме і і ІЗ, 14, 41. 142, 143. можна зробиш ВИСНОВОК, то в умовах пе­рехідного періоду Конституція проголошує не.інше політичну, іде­ологічну, але Л скопо \іічіі\ оаі а і омані і ніс 11. (сі. 15).

Якщо в Конституції УРСР 1978 р. було проголошено існування 2-х форм власної її ни аяьнонародної як державної і колгоспно» кооперативної та особистої, го анголошена новою Конституцією економічна багатоманітність передбача< ширший спектр форм власності.

Коне і и і \ цінною новацією с прої олошення прива і ноі плаї пос 11 як такої, шо охороняється законами держави. Право приватної власності с непорушним (сі.41). Конституція визначає суб'єкти і об'єкти приватної власності, шляхи и набуття, правовий порядок відчуження об'єктів приватної власності (сі.41).

Другою формою власності с «властен, украївсвкого народу»
(гі.ІЗ). Це земля, п надра, атмосферне иокіїря і а інші природні ре-
cvpcii, які знаходяться па гервгторії України, природні ресурси и
континентального шельфу, виключної (морської) економічної
чопи. Від імені Українського народ) щ линка иіііепіокчі.

органи державної влади і а органи місцевою самоврядування.

Конституцією прої олі и ню основним національним багат­
ством с земле вона перебувас під особливою охор іва
(сі.14). Крім гою. громадяни України можуть користуватись
об'єктами права власності народ\. державною вннсністю на прв>

60

родш об'єкти. Так, законодавчо розрізнясп.ся заіальне і спеціаль­не пріі|)одокорпсіуваиня. Перше не передбачає оплати за корисіу-ваппя природними об'єктами, спеціальне природокорпсіунашія передбачаг и.іаі\ на піде і ані ліцензій (о.хоїа. вирубка лісу і і.д.). Реформа сільською господарства, започаткована Указами Прсзи-депіа України на початку 20(H) р. призвела до розпаювання землі і зміни форми власності на землю. і об'єму права вдасноси укра­їнського народу земля перетворюється на прнвапп власність.

Докорінно змінюється не лише правова природа власності на землю, змінюється також суб'єкт власності на землю, ного соціаль­ний статус як власника земельною паю.

Цей процес б\ло започатковано одраз) після проіолошення державної незалежності України. Вже Законом України «Профор­ми власності на землю» ні і ЗО січня 1992 р. Верховна Рада постано­вила запровадиш в Україні поряд з державною КОЛСКТИВН] і приватну форми власності на землю. Ці форми власності с рівно­правними сьогодні. Шляхом пріїванпаші амля, як і інші об'єми колективної і а державної власності в умовах переход] до ринкової економіки стає приватною власністю громадна України.

Конституція України закріпи 1.1 кпіпмнісіь іакої форми влас­ності як комунальна або муніципальна власність.

Об'єктами комунальної власності с комунальні підприємства, організації іа установи (ст.142 Конституції України). Суб'єктом права комунальної власносп є місцеві іромади вособі місцевих рад,

Конституцією України не іадек.іаровапо іак\ форму власносп як власність колективна. Але шин норматившнхравові акт стверджу* ють право колективної власносп і порядок її викорисіапня. Гак. Ь-коном України «Про споживчу кооперацію» від 10 квпия 1992 р. (розділ 4) властен, споживчої кооперації розглядапься як одна з сфер КОЛСК1ИВНО1 в.іасиосп. Вона складається з власності споживчих товариств, оріанізашіі іа і\ спільної власності Кожен ідея спожив­чого товарне і на мас свою частку майна в спільному майні споживчої кооперації, яка визначається розмірами пайового внеску та дивідендів на нього. Але пайовик не може самочинно користуватись, володііп і розпоряджались кооперативною власністю. Суб'єктом прана власності с юридична особа кооператив, спілка або утворе­не кооперативом підприємство, якщо воно мас відокремлене майно.

Іншою формою колективної власності була гакож власність ко­лективних сільськогосподарських підприємств, яка \ відповідності з Іеме IUIHM кодексом сьогодні нереіворюєіься у приватн) в икність.

61

Р.С. Балакірєва

Конституційне право України


Таким чином, можна зробиш висновок, що конституційне рс-гулюмяня права власності передбачає скономічн\ баїато-мапіпіісп,, що базується на рівноправному існуванні гакях форм власності як власність державна, колективна, муніципальна га при­паї на. Основною тенденцією економіки перехідною періоду с при­ватизація державного, колективною і а муніципального майна, пріоритетний1 розцінок приватної власності На її основі фор-муєп.ся повнії піп посісоціалісіичпих виробничих відносин, нова економічна система української держави.

Визначивши найважливіші характеристики держави, її полти­ну і економічну систему, Конституція України регулює іакож принципи зяь'язк) громада t українською суверенною державою через розв'язання проблеми громадянства.

І ромадянство в Україні. Мовна і культурна політика держави

У відповідності з міжнародним! правовими актами Конститу­ція України проголосила існування единою громадянства, яке и-безпечус єдиний правовий статус .ия всіх громаддя України (сі.4).

Коне і н і мім більшості країн свіі\ запроваджують єдине грома­дянство. Але можливе і подвійне громадянство, гак званий білет-ризи. Біпатриди користуються правами громадян своєї стічної батьківщини і правами громадян країни проживання. Це створює певні іісзручноси не лише при виконанні громадянином своїх обов'язків, але н при використанні своїх прав, бо в різних країнах воші можу и. мані річні правові норми.

Тому у практиці міжнародних відносин держанії праінуп. мін-каїн бшатрюму і застосовують ііою лише за умови двосіоронніх міждержавних мод. Запровадивши принципи единого громадянст­ва, Конституція України сприяє збереженню стабільності в суспільстві, запобігає будь-яким міжетнічним конфліктам,

Механізми набуття громадянства України, втрати ііою га по­новлення викладено в конституційному Законі «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 р. Значно конкретніше умови набуття громадянства Украйні визначено законом України «Про грома­дянство», то набрав чинність з 1 березня 2(H) І р.

В різних країнах сві і > існують різні конституційно врегульовані способи набуття громадянства, і аи як філіація, натуралізація, домінс.ші га оптація. Найбільш оптимальним с спосіб філіації, який полягає в тому, то громадянство вабувається за народжен­ії

пям Філіація пов'язана з принципом «права крові» і «права грун-і\». Історично першим був принцип римського права - принцип «права крові». Він ліс і в українському законодавстві про грома­дянство. «Дії піна, батьки якої на момсіп її народження перебували н громадянстві України, с громадянином України, незалежно від того, чи народилась вона на території України, чи u її межами* ('Закон «Про громадянство України»).

Іншим способом набуття громадянства с натуралізація на­дання громадянства за вільним волевиявленням особи, яка с грома­дянином іншої країни, бажає набути громадянство країни прожи­вання. Такті спосіб існує в США, Іспанії, Франції і а ІНШИХ країнах

СВІ IV.

Доміцелій передбачає процес укорінення, що означає намір осо­би обрані крашу місцем постійного проживання, праці, одруження га інше. Оптація застосовується до біпатридів для виходу з подвійного громадянина і шлміоіо обрання ЄДИНО] 01 ромадянсіва.

Особи без громадянства апатриди це реали, що виниклії після розпаду Радянського Союзу, коли втративши старе грома* дяіісіво вже не ІСНУЮЧОЇ держави, люди не набули Громадянство нових суверенних держан. Цс торкається мешканців країн Ьа.іін. російськомовного населення, а іакож етнічних українців, що по­вернулись в Украін\ і інших регіонів СРСР і до 31 грудня 1999 р. не подали іаяву про визначення своєї належності до громадянства України. Законом України «Про ірома;іянство» 2001 р. передбача-юіься умови натуралізації для осіб, що виявили бажання набути громадянство України і перш за все проживання на і ери і ори Ук­раїни не менше 5-ти років, наявність засобів до існування, відмова від громадянства інших країн.

З мстою досяі нсніїя міжнаціональної злаюди Консппуція Ук­раїни (впроваджу* принцип єдиної