СІ. Чорнооченко цивільний процес

Вид материала

Документы

Содержание 23.3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної 23.4. Повноваження суду апеляційної інстанції 23.5. Рішення і ухвали 23.6. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції 24.2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації

Подобный материал:

• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Одеська національна юридична академія, 548.25kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка, 1283.07kb.
• Прикарпатський національний університет імені василя стефаника, 1123.13kb.
• Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник, 5326.94kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 3071.65kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка осетинська ганна анатоліївна, 355.9kb.
• “Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України”,, 44.56kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису Безклубий, 2337.3kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького фурса, 688.71kb.

22»
не заявляють таких вимог, незалежно від їх участі в судовому засіданні.

Оскільки третя особа із самостійними вимогами має в справі самостійний інтерес, висуває самостійні вимоги на предмет спору, вона може скористатися правом подання апеляційної скарги на рішення, що не задовольнило в тій чи іншій частині її вимог. Навіть якщо рішення не було оскаржено сторонами, третя особа із самостійними вимогами незалежно від цього, вважаючи, що даним рішенням порушені її права, вправі оскаржити його.

Третя особа без самостійних вимог, яка має процесуальний і матеріальний інтерес у результаті справи, також не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження, оскільки винесене в справі рішення безпосередньо впливає і на її права та обов'язки і згодом може мати преюдиціальне значення для ухвалення іншого рішення.

До суб'єктів апеляційного оскарження відносяться і правонаступники сторін та третіх осіб. Судові представники (адвокати, юрисконсульти й ін.) можуть оскаржити судове рішення тільки в тому випадку, якщо такі повноваження спеціально обговорені у виданому представникові дорученні. Ця вимога не відноситься до законних представників (батьків, усиновителів, опікунів, попечителів), які можуть здійснювати без спеціального доручення всі процесуальні дії від імені осіб, що ними представляються, у тому числі оскаржити в апеля­ційному порядку рішення суду першої інстанції.

Суб'єктом апеляційного оскарження є і прокурор, який реалізує своє право шляхом внесення апеляційного подання.

Новий цивільно-процесуальний кодекс України розши­рює коло суб'єктів, які мають право на апеляційне оскарження. Зокрема, до їх числа включені особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Нагадаємо, що згідно з чинним ЦП К особи, які не брали участі в справі, не названі як суб'єкти, що мають право на апеляційне оскарження дій судів першої інстанції. На практиці

336

робити їм це дозволяла Конституція України, зокрема ст. 55 Основного Закону, що гарантує право кожного на оскарження в суді рішення, дій або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. З приводу застосування цієї статті було кілька рішень Конституційного Судові України, а також постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 р. Виходячи з цього, новий ЦПК привів норми цивільного апеляційного судочинства у відповідність з нормами Консти­туції в частині суб'єктів апеляційного оскарження, крім того, згідно з ст. 45, 46 нового ЦПК України до суб'єктів права апеляційного оскарження відносяться Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, органи державного управління та місцевого самоврядування.

За правилами ст.294 ЦПК України апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора подаються через суд першої інстанції, який розглянув справу. Такий порядок скорочує строки їх розгляду, тому що дозволяє судді негайно зробити процесуальні дії, передбачені ст.295 ЦПК України. У випадку надходження апеляційної скарги (апеляційного подання) безпосередньо до суду апеляційної інстанції ці процесуальні документи підлягають направленню до суду, що ухвалив рішення.

Новий ЦПК з метою посилення захисту прав громадян передбачив, що до заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги додаються копії заяви, скарги та доданих письмових матеріалів до кількості осіб, які беруть участь у справі (п.7 ст. 295 нового ЦПК України).

Порядок подачі апеляційної скарги (апеляційного по­дання) охоплює питання про строки здійснення цієї дії, про вимоги до форми і змісту таких процесуальних документів, а також про наслідки їх недотримання.

Апеляційні скарги, апеляційне подання прокурора на рішення суду першої інстанції можуть бути подані протягом

337

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


одного місяця з наступного дня після проголошення рішення (ч.і СТ.292 ЦПК). Додаткове рішення (ст.214 ЦПК) може бути оскаржене у цей строк, починаючи також з наступного дня його проголошення (ч.2 СТ.292 ЦПК).

Пропущений строк на подачу апеляційної скарги (по­дання) може бути поновлений судом на заяву особи, яка ЇЇ подала за наявності належних підстав. При їх відсутності скарга, подання залишається без розгляду, про що поста­новляється ухвала.

Новий цивільно-процесуальний кодекс дещо змінює строки апеляційного оскарження. Зокрема, заяву про апеля­ційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двад­цяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заяву про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції може бути подано протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (ст. 294 нового ЦПК України).

Право апеляційного оскарження і внесення подання обумов­лено об'єктом оскарження. Ним є рішення суду першої інстанції (повністю або частково), які не набрали чинності (ч. 1 ст.231 ЦПК). Обмеження в оскарженні окремих рішень суду першої інстанції в главі 40 ЦПК, якою врегульовано апеляційне провадження, не передбачено, але з аналізу норм ЦПК, які не допускають оскарження рішень суду першої інстанції, постановлених у справах з виборчих і адміністративно-правових відносин, можна зробити висновок, що вони не підлягають апеляційному оскарженню і перевірці. До них відносяться рішення судів,

338

постановлених по першій інстанції у справах по скаргах на неправильності у списках виборців і у списках громадян, які мають право брати участь у референдумі; по скаргах на рішення і дії територіальної, окружної (територіальної) виборчої комісії по виборах депутатів і голів сільських, селищних, районних, міських, районних міських, обласних Рад і заявах про скасування рішень виборчих комісій; по скаргах на рішення, дії або без­діяльність Центральної виборчої комісії, територіальної, дільничної виборчої комісії по виборах Президента України та заявах про скасування реєстрації кандидатом у Президенти України; по скаргах, заявах на рішення, дії або бездіяльність виборчих комісій по виборах народних депутатів України; по скаргах на рішення, дії або бездіяльність Центральної виборчої комісії; по скаргах на дії органів і службових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень.

Новий ЦПК України на відміну від чинного чітко закріпив перелік ухвал суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції:

1. відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу
   або скасуванні судового наказу;
   
2. забезпечення позову, а також щодо скасування забез­
   печення позову;
   
3. повернення заяви позивачеві (заявникові);
   
4. відмови у відкритті провадження у справі;
   
5. відкриття провадження у справі з недотриманням
   правил підсудності;
   
6. передачі справи на розгляд іншому суду;
   
7. відмови поновити або продовжити пропущений про­
   цесуальний строк;
   
8. визнання мирової угоди за клопотанням сторін;
   
9. визначення розміру судових витрат;
   

10. внесення виправлень у рішення;
    
11. відмови ухвалити додаткове рішення;
    
12. роз'яснення рішення;
    
13. зупинення провадження у справі;
    

22'

339

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

14. закриття провадження у справі;
    
15. залишення заяви без розгляду;
    
16. залишення заяви про перегляд заочного рішення без
    розгляду;
    
17. відхилення заяви про перегляд судового рішення у
    зв'язку з нововиявленими обставинами;
    
18. видачі дубліката виконавчого листа;
    
19. поновлення пропущеного строку для пред'явлення
    виконавчого документа до виконання;
    
20. відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення
    способу і порядку виконання рішення;
    
21. тимчасового влаштування дитини до дитячого або
    лікувального закладу;
    
22. оголошення розшуку відповідача (боржника) або
    дитини;
    
23. примусового проникнення до житла;
    
24. звернення стягнення на грошові кошти, що зна­
    ходяться на рахунках;
    
25. заміни сторони виконавчого провадження;
    
26. визначення частки майна боржника у майні, яким він
    володіє спільно з іншими особами;
    
27. рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи
    іншої посадової особи державної виконавчої служби;
    
28. повороту виконання рішення суду;
    

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню

окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення (ст. 293 нового ЦПК України).

Не можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду, якщо це перешкоджає подальшому розгляду справи. Вони можуть бути оскаржені в апеляційному порядку тільки разом з рішенням суду.

Законодавством детально регламентовані вимоги, пред'яв­лені до форми і змісту апеляційної скарги (апеляційного подання прокурора). Згідно зі ст.293 ЦПК апеляційна скарга, апеляційне

340

подання прокурора викладаються чітким машинописним текстом і повинна містити: 1) назву суду, до якого подається скарга, апеляційне подання прокурора; 2) назву особи, яка подає скаргу, подання, її місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 3) повну і точну назву інших осіб, які беруть участь у справі, їх місце проживання або знаходження, поштовий індекс, номер засобів зв'язку; 4) посилання на рішення, ухвалу, що оскаржується, та межі оскарження; 5) обґрунтування апеляційної скарги, апеля­ційного подання прокурора: у чому полягає неправильність рішення (ухвали) суду, обставини справи та закон, яким спростовується рішення; нові факти чи способи доказування, які мають значення для справи і заперечення проти доказів, коли суд першої інстанції необгрунтовано відмовив у їх прийнятті або коли неможливість їх подання раніше зумов­лена поважними причинами; перелік використаних судом першої інстанції доказів, що підлягають дослідженню в суді апеляційної інстанції; 6) прохання особи, яка подає скаргу, чи клопотання прокурора; 7) перелік письмових матеріалів, що додаються до скарги, апеляційного подання прокурора.

Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або ЇЇ представником, а апеляційне подання підписується проку­рором, що його подав.

До апеляційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає такого документа.

Апеляційна скарга, апеляційне подання прокурора, які не відповідають вимогам ст.293 ЦПК щодо її форми і змісту, а також апеляційна скарга, яка не оплачена державним митом, зали­шаються без руху, про що суд першої інстанції, до якого надійшла скарга, подання повідомляє суб'єкта оскарження, надаючи йому строк для усунення недоліків. Якщо у встановлений строк недоліки скарги, подання не будуть усунуті, останні вважаються неподаними і повертаються суб'єкту оскарження, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу (ст.ст. 294, 139 ЦПК).

341

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


Новий ЦП К передбачає подачу до суду спочатку апеля­ційної заяви, а потім - апеляційної скарги. В той же час особа не позбавляється права подати у визначені законом для подання апеляційної заяви терміни апеляційну скаргу. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі.

У заяві про апеляційне оскарження мають бути зазначені:

1. найменування суду, до якого подається заява;
   
2. ім'я (найменування) особи, яка подає заяву, її місце
   проживання або місцезнаходження;
   
3. рішення або ухвала, що оскаржуються.
   

В апеляційній скарзі мають бути зазначені:

1. найменування суду, до якого подається скарга;
   
2. ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце
   проживання або місцезнаходження;
   
3. ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх
   місце проживання або місцезнаходження;
   
4. дата подання заяви про апеляційне оскарження;
   
5. в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість
   рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які
   мають значення для справи, та (або) неправильність встанов­
   лення обставин, які мають значення для справи, внаслідок
   необгрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного
   їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних
   причин та (або) неправильне визначення відповідно до
   встановлених судом обставин правовідносин);
   
6. нові обставини, які підлягають встановленню, докази, які
   підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності
   причин неподання доказів у суд першої інстанції, заперечення
   проти доказів, використаних судом першої інстанції;
   
7. клопотання особи, яка подала скаргу;
   

8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

342

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга підписуються особою, яка їх подає, або її представником (ст. 295 нового ЦПК України).

Поділ терміну на апеляційне звернення на дві частини та запровадження поряд із апеляційною скаргою апеляційної заяви є складовою частиною процесуальної економії та спрямований на прискорення виконання судових рішень і ухвал. Коли протягом 5 днів на ухвалу і 10 днів на рішення суду не поступає апеляційна заява чи скарга, - вони можуть виконуватися.

Зникла вимога щодо викладу апеляційної скарги чітким машинописним текстом. Нове положення таке: „Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються у письмовій формі".

Прийняття судом скарги, подання породжує певні про­цесуальні правові наслідки — виникає процес у цій стадії. Особи, які беруть участь у справі, стають суб'єктами цивільно-процесуальних правовідносин в апеляційному провадженні і можуть здійснювати процесуальні права та обов'язки, визначені для них ЦПК в залежності від того, яким конкретним суб'єктом вони виступають. Вони мають право у встановлений судом строк подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу, подання до суду, рішення якого оскаржується, і до суду апеляційної інстанції. Такі пояснення і заперечення мають відповідати за процесуальною формою і змістом вимогам, що пред'являються до апеляційної скарги, подання, передбаченим СТ.293 ЦПК. їх мета - довести до відома суду суб'єктивні судження таких осіб з приводу підставності апеляційної скарги і переконливості їх обґрунтовування.

До апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора додаються їх копії з додатковими матеріалами в кількості екземплярів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Зазначене правило дає можливість таким особам підготуватися до судового засідання, ознайомитися з зазна­ченими в апеляційній скарзі (поданні) доводами і новими доказами, викласти свої заперечення в письмовій формі і т.д.

343

ЧорнооченкоС.І.

Цивільний процес


Суд не пізніше наступного дня після одержання належно оформленої апеляційної скарги чи апеляційного подання прокурора надсилає їх копії і додані матеріали особам, які беруть участь у справі, та встановлює строк, протягом якого вони можуть представити пояснення на апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора (ст.295 ЦПК).

За новим ЦПК України термін призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції скоротився в два рази. Так, справа має бути призначена до розгляду у розумний строк, але не пізніше п'ятнадцяти днів після закінчення дій по підготовці справи до розгляду (ст. 302 нового ЦПК України).

Новий ЦПК не встановлює вимоги для суду першої інстанції розсилати копії апеляційних скарг і доданих до них матеріалів особам, які беруть участь у справі. Відповідно суд першої інстанції не повинен встановлювати для них строк, протягом якого ці особи можуть представити пояснення на апеляційну скаргу. Трохи інакше новий ЦПК описує обов'язки суду першої інстанції з приводу апеляційного судочинства: суд першої інстанції після одержання всіх апеляційних скарг від осіб, що подали заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до апеляційного суду. Апеляційні скарги, що надійшли після цього, не пізніше наступного робочого дня після їхнього надходження направляються до апеляційного суду (ч.2 ст. 296 нового ЦПК України).

Згідно зі СТ.296 ЦПК особи, які беруть участь у справі, вправі у встановлений судом строк подати пояснення або заперечення на апеляційну скаргу, подання як до суду, що постановив рішення, так і до апеляційного суду. За змістом і формою пояснення чи заперечення на апеляційну скгргу, подання повинні відповідати вимогам ст.293 ЦПК. По за­кінченні строку на апеляційне оскарження суд надсилає апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора разом зі справою до апеляційного суду.

344

Співучасники, треті особи мають право приєднатися до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. Заява про приєднання до апеляційної скарги може бути подана в межах строку на апеляційне оскарження. Заява про приєднання до апеляційної скарги державним митом не оплачується (ст.297 ЦПК). Як видно, законодавець у цій статті чітко визначив, що приєднатися сторона (співучасник) може лише до апеляційної скарги, до апеляційного подання прокурора приєднатися не можна, хоча і мала місце співучасть.

Приєднання може мати місце лише при подачі апеляційної скарги суду першої інстанції, у межах місяця - на подачу апеляційної скарги на рішення суду та у межах п'ятнадцяти днів - на ухвалу. Законодавець таке приєднання до апеляційної скарги при слуханні справи в апеляційному суді не передбачив.

Порядок приєднання до апеляційної скарги чітко ви­значений — це заява, а не написання іншої апеляційної скарги. Як висловлено в юридичній літературі, приєднання припускає дві умови: 1) правове обґрунтування посилання на неза­конність чи необґрунтованість судового рішення в заяві про приєднання не повинне відрізнятися від обґрунтування, яке міститься в апеляційній скарзі; 2) вимоги заяви про при­єднання до апеляційної скарги повинні бути однакові; якщо в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, а в заяві про приєднання - про скасування рішення і припинення прова­дження в справі, таке приєднання не може бути прийняте судом.

Новим цивільно-процесуальним законодавством за­кріплено також право осіб, які беруть участь у справі, на приєднання до апеляційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До апеляційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Заяву про приєднання до апеляційної скарги може бути подано до початку розгляду справи в апеляційному суді. За

345

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


подання заяви про приєднання до апеляційної скарги судовий збір не сплачується (ст. 299 нового ЦПК України).

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а друга сторона має право визнати апеляційну скаргу об­ґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині, частково.

При відкликанні апеляційної скарги суддя, який готував справу до розгляду в апеляційному суді, постановляє ухвалу про повернення скарги.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, має право протягом усього часу розгляду справи відмовитися від неї повністю або частково. Питання про прийняття відмови від апеляційної скарги і закриття у зв'язку з цим апеляційного провадження вирішується апеляційним судом, який розглядає справу, в судовому засіданні. Повторне оскарження рішення, ухвали з тих з самих підстав не допускається.

Визнання апеляційної скарги другою стороною врахо­вується апеляційним судом у частині наявності або відсутності фактів, які мають значення для вирішення справи (ст.300 нового ЦПК України).

23.3. Підготовка і розгляд справи судом апеляційної

інстанції

Справи з апеляційними скаргами, апеляційним поданням прокурора направляються апеляційному суду через канце­лярію суду, де вони реєструються, оформляються і передаються в порядку черговості судді-доповідачу.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених ЦПК, а також у разі несплати суми судового збору чи несплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, скарга повертається до суду першої інстанції.

Про прийняття апеляційної скарги до розгляду або повернення скарги суддя-доповідач постановляє ухвалу.

346

Ухвалу судді про повернення апеляційної скарги може бути оскаржено в касаційному порядку.

При надходженні неналежно оформленої справи, з нероз-глянутими зауваженнями на правильність і повноту фіксу­вання судового процесу технічними засобами або без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення, суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки (ст. 297 нового ЦПК України).

Після того як буде встановлено, що судом першої інстанції витримані всі вимоги закону по прийняттю та оформленню апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора, суддя-доповідач апеляційного суду приступає до підготовки апеляцій­ного розгляду справи, провадить комплекс процесуальних дій, необхідних для забезпечення апеляційного розгляду справи:

1. з'ясовує склад осіб, які беруть участь у справі. Це
   необхідно для направлення ним повідомлень (повісток) про
   день і годину слухання справи, направлення повідомлень про
   відкликання скарги, про одержання додаткових матеріалів, про
   зміну скарги тощо;
   
2. визначає характер спірних правовідносин і матеріальний
   закон, який їх регулює. Суддя вивчає матеріали справи, зібрані
   судом першої інстанції, позовну заяву, представлені в суді
   докази робить їх оцінку тощо. На підставі цих даних визначає,
   якими нормами матеріального права вирішується той чи інший
   спір, чи правильно суд застосовував закон, виходячи з наявних
   у справі доказів;
   
3. з'ясовує обставини (факти), на які посилаються сторони,
   інші особи і прокурор, які брали участь у розгляді справи. Суддя
   вивчає протокол судового засідання, пояснення осіб, пока­
   зання свідків у судовому засіданні, висновки експертів тощо;
   
4. з'ясовує, які обставини (факти) визнаються і проти яких
   заперечують сторони, інші особи і прокурор, які брали участь
   у справі;
   

347

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

5. визначає, якими додатковими доказами сторони і
   прокурор можуть обґрунтовувати апеляційну скаргу, апе­
   ляційне подання прокурора чи заперечення проти них, і
   встановлює строк для їх надання. Слід зазначити, що строк
   для їх надання визначається в межах справи, призначеної до
   розгляду в апеляційному суді. У випадку їх ненадання в
   зазначений строк апеляційна колегія може розглядати це як
   відмову надати докази і вирішує справу по суті;
   
6. визначає розмір судових витрат і строки їх сплати. У
   даному випадку суд повинен керуватися ст.63 ЦПК України,
   яка включає в судові витрати державне мито і витрати,
   пов'язані з розглядом справи;
   
7. за клопотанням сторін вирішує питання про виклик у
   судове засідання свідків, призначення експертизи, про
   залучення до участі в справі спеціалістів та про витребування
   інших доказів. Такі дії можливі тільки в десятиденний строк
   підготовки. Так, свідків у судове засідання суд запрошує за
   заявою сторони, оформленої відповідно до СТ.43 ЦПК, тобто
   особа повинна вказати, які обставини може підтвердити
   свідок.
   

Експертиза може бути призначена в справі, якщо суддя-доповідач прийде до висновку, що вона необхідна або обов'язкова, наприклад у справах про визнання громадянина недієздатним (ст.258 ЦПК);

8) виконує інші дії, пов'язані з забезпеченням апеляційного
розгляду справи, зокрема: викликає для попереднього
опитування сторони, проводить огляд на місці, надсилає
іншим судам доручення по збиранню доказів тощо.

Підготовка до розгляду апеляційних скарг, подань про­курора до судового слухання повинна проводитися з ура­хуванням особливостей тієї чи іншої категорії справ, а також характеру конкретного спору.

Про зміст і наслідки підготовки справи до апеляційного розгляду суддя, який її провадив, доповідає колегії суддів, яка постановляє ухвалу про її закінчення. Колегія суддів може

348

рекомендувати судді-доповідачу вчинити додатково окремі процесуальні дії, необхідні для підготовки справи до апе­ляційного розгляду (ст.299 ЦПК).

Після проведення необхідних підготовчих дій головуючий у колегії суддів призначає дату розгляду справи в судовому засіданні не пізніше місячного строку з дня їх закінчення. Канцелярія суду невідкладно направляє повідомлення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, про час і місце судового засідання (ст.300 ЦПК).

Справа повинна призначатися за часом з таким розра­хунком, щоб повістки могли дійти до адресата і їх корінці з підписом одержувача або посадової особи повернулися в суд до дня слухання справи. При цьому варто враховувати, що повістки повинні вручатися не пізніше, ніж за 5 днів до судового засідання (ст.91 ЦПК).

Справа в апеляційному суді розглядається у відкритому судовому засіданні в складі не менше трьох професійних суддів. Закритий судовий розгляд допускається за мотивованою ухвалою суду з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони особистого і сімейного життя осіб, які беруть участь у справі, а також забезпечення таємниці усиновлення.

Стаття 303 нового ЦПК чітко визначила межі розгляду справи апеляційним судом:

• під час розгляду справи в апеляційному порядку апе­
  ляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення
  суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та
  вимог, заявлених у суді першої інстанції.
  
• апеляційний суд досліджує докази, які судом першої
  інстанції були досліджені з порушенням встановленого
  порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмов­
  лено, а також нові докази, неподання яких до суду першої
  інстанції було зумовлено поважними причинами.
  
• апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної
  скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено
  неправильне застосування норм матеріального права або
  

349

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

• якщо поза увагою доводів апеляційної скарги зали­шилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі (ст. 303 нового ЦПК України).

Справи в суді апеляційної інстанції розглядаються за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими главою „Апеляційне провадження" нового ЦПК України.

Суддя-доповідач доповідає зміст рішення (ухвали), яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення (ухвали), встанов­люватися обставини і досліджуватися докази.

Після доповіді судді-доповідача пояснення дає особа, яка подала апеляційну скаргу. Якщо апеляційні скарги подали обидві сторони, - першим дає пояснення позивач. Далі дають пояснення інші особи, які беруть участь у справі.

Закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами, апеляційний суд надає особам, які беруть участь у справі, можливість виступити у судових дебатах в такій самій послідовності, в якій вони давали пояснення.

На початку судового засідання суд може оголосити про час, який відводиться для судових дебатів. Кожній особі, яка бере участь у розгляді справи в апеляційному суді, надається однаковий проміжок часу для виступу.

Після закінчення дебатів суд виходить до нарадчої кімнати.

У разі потреби під час розгляду справи може бути оголо­шено перерву або розгляд її відкладено (ст. 304 нового ЦПК України).

Апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде

350

визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ст. 305 нового ЦПК України).

В апеляційному суді позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.

Всі питання, які виникають під час розгляду і постановления рішення суду апеляційної інстанції, вирішуються більшістю голосів. При вирішенні кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування. Головуючий голосує останнім (ст.17 ЦПК).

Ухвалене апеляційною інстанцією рішення проголо­шується прилюдно. Головуючий роз'яснює зміст і строк його оскарження, (ст.212 ЦПК).

23.4. Повноваження суду апеляційної інстанції

Повноваження суду апеляційної інстанції - це сукупність його прав і обов'язків, пов'язаних із застосуванням проце-суально-правових наслідків щодо рішень і ухвал суду першої інстанції, які розглядаються в апеляційному порядку. Такі повноваження та підстави їх застосування визначені в ст.ст. 305-310 ЦПК.

Розглянувши справу за апеляційною скаргою, поданням, суд апеляційної інстанції має право:

1. постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги,
   апеляційного подання прокурора;
   
2. постановити ухвалу про скасування рішення суду
   першої інстанції і направити справу на новий розгляд до суду
   першої інстанції, якщо встановлено порушення проце­
   суального права, що перешкоджає суду апеляційної інстанції
   дослідити нові докази чи обставини, які не були предметом
   розгляду в суді першої інстанції;
   

351


23"'
Чорнооченко C.I.

3. постановити ухвалу про скасування рішення суду першої
   інстанції і закрити провадження у порушеній справі або
   залишити заяву без розгляду;
   
4. змінити або ухвалити нове рішення по суті позовних
   вимог (ст.305 ЦПК).
   

Залишення без зміни рішення, ухвали суду, тобто від­хилення апеляційної скарги, подання можливо тоді, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права на підставі всебічного дослідження зібраних у справі доказів, правильної оцінки й обґрунтованих висновків, а доводи апеляційної скарги (подання) є несуттєвими. Згідно зі ст.306 ЦПК не може бути скасоване правильне рішення суду з одних тільки формаль­них міркувань.

Суд другої інстанції вправі скасувати рішення і направити справу на новий розгляд у суд першої інстанції, якщо допущені помилки не можуть бути виправлені при розгляді справи в апеляційному порядку. Незаконним є рішення, ухвалене з порушенням норм процесуального права. Згідно зі ст.307 ЦПК рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо:1) справа розглянута неповноважним суддею; 2) рішення ухвалено чи укладено не тим суддею, який розглядав справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, не притягнутих до участі в справі.

У зазначений перелік входять такі порушення, наявність яких при всіх обставинах тягне постановления неправильного рішення, а отже, недотримання основних процесуальних гарантій судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у справі.

Рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду на підставах, передбачених ст.ст. 227, 229 ЦПК. Положення СТ.308 ЦПК не застосовуються до випадків, коли

352

Цивільний процес

після ухвалення рішення судом першої інстанції у справі, у якій фізична особа - сторона в спірних правовідносинах, померла після ухвалення рішення, внаслідок чого не може бути здійснено правонаступництво. У тому випадку, якщо право-наступництво допускається, то суд, у порядку ст.221 ЦПК України, зобов'язаний зупинити розгляд справи до вступу спадкоємців у спірні правовідносини.

Апеляційний суд, встановивши наявність підстав, передба­чених СТ.227 ЦПК, зобов'язаний скасувати рішення суду першої інстанції і закрити провадження в справі. Таке закриття може мати місце, наприклад, у випадку виявлення під час апе­ляційного розгляду справи його непідвідомчості суду.

При наявності обставин, передбачених ст.229 ЦПК Укра­їни, апеляційна інстанція скасовує судові рішення, залишаючи заяву без розгляду, наприклад, заява залишається без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи (п.9 ст.136 ЦПК).

Згідно зі СТ.309 ЦПК підставами для скасування рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3. невідповідність висновків суду обставинам справи;
   
4. порушення або неправильне застосування судом норм
   матеріального права.
   

Неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, полягає в тому, що окремі обставини залишилися без розгляду, внаслідок чого суд не збирав доказів, що стосуються цих обставин, а якщо такі докази були наявні в справі, — не досліджував їх і не дав їм відповідної оцінки.

Завдання апеляційного суду полягають у виправлені помилок судів першої інстанції і спрямуванні їх роботи, забезпечуючи правильний і однаковий підхід до норм матеріального і процесуального права.

353

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


Необгрунтованим рішення суду може бути, якщо суд вважав доведеними всі обставини справи, незважаючи на те, що вони не підтверджені зібраними в справі доказами. Суд неправильно їх оцінив або прийшов до висновку про дове­деність певних обставин, які не мали достатніх доказів. У цьому випадку, якщо апеляційний суд прийшов до висновку, що суд необгрунтовано задовольнив позов, він повинен скасувати рішення суду, ухвалити своє рішення, відмовивши в позові за необґрунтованістю.

Невідповідність висновків суду обставинам справи, викладеним у його рішенні, полягає в неправильній оцінці з'ясованих судом обставин і помилковому визначенні в зв'язку з цим їх правового значення.

Норми матеріального права є порушеними або неправиль­но застосованими, якщо застосовано закон, який не поширю­ється на дані правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції лише за умови, якщо це порушення призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору (ст.309 ЦПК), наприклад, відсутність підпису головуючого на протоколі судового засідання.

За новим ЦПК повноваження суду апеляційної інстанції суттєво не змінилися. Дещо змінено підстави для скасування рішень суду першої інстанції, зокрема з закриттям про­вадження в справі або залишенні заяви без розгляду. Новий ЦПК не передбачає можливості скасування рішення суду першої інстанції і закриття провадження в справі у випадку недотримання стороною, що звернулася з позовом, правил попереднього досудового врегулювання. Це передбачено в діючому ЦПК, що не відповідає нормі Конституції України про те, що юрисдикція судів поширюється на всі право­відносини, що виникають у державі. Також апеляційний суд скасовує рішення і закриває провадження в справі у випадку

354

наявності рішення третейського суду, прийнятого в межах його компетенції. Діючий ЦПК передбачає таке скасування, якщо справа передана до третейського суду.

Виключені підстави і з приводу досудового врегулювання спорів і у випадку скасування рішення суду першої інстанції з залишенням заяви без розгляду. Новацією є те, що однією з нових значущих основ для скасування рішення суду першої інстанції з зупинкою провадження є неоплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

23.5. Рішення і ухвали суду апеляційної інстанції

За результатами розглянутої у апеляційному порядку справи суд постановляє рішення чи ухвалу, в яких даються відповіді на апеляційні скарги осіб, які беруть участь у справі, і подання прокурора з приводу наслідків нового (повторного) розгляду і перевирішення цивільної справи, перевірки з фактичної і правової сторони рішення, ухвали суду першої інстанції, що не набрали законної сили (чинності), їх обґрун­тованості і законності. Ці процесуальні документи иідгото-влюються суддею-доповідачем і підписуються всім складом суду, який розглядав справу (ст.ЗП ЦПК).

Згідно зі СТ.312 ЦПК за результатами розгляду справи суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу про:

1. відхилення апеляційної скарги, апеляційного подання
   прокурора і залишення без зміни рішення суду першої інстанції;
   
2. скасування рішення суду першої інстанції з направ­
   ленням справи на новий розгляд;
   
3. скасування рішення суду першої інстанції із закриттям
   провадження в справі або залишенням заяви без розгляду;
   
4. часткове задоволення апеляційної скарги чи апе­
   ляційного подання прокурора на рішення суду першої інстанції
   та часткову зміну рішення суду першої інстанції;
   
5. задоволення скарги чи подання прокурора на ухвалу суду
   першої інстанції із її скасуванням і направленням справи на
   новий розгляд;
   

355

Чорнооченко C.I.

6) відхилення скарги, подання прокурора і залишення
скарги без задоволення.

Зміст ухвали суду апеляційної інстанції регулюється ст.313 ЦПК, зокрема, у ньому повинно бути зазначено: час і місце її постановления; назва суду, прізвище і ініціали головуючого і суддів; прізвище і ініціали секретаря судового засідання; особи, які беруть участь у справі; короткий зміст заявлених вимог; посилання на рішення суду першої інстанції;

7. узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного
   подання прокурора;
   
8. мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов
   свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався;
   
9. наслідки розгляду апеляційної скарги, апеляційного
   подання прокурора, які формулюються в резолютивній частині
   ухвали.
   

При відхиленні апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора в ухвалі зазначаються конкретні обставини і факти, що спростовують її доводи.

У разі скасування рішення суду першої інстанції і направ­лення справи на новий розгляд у суд першої інстанції в ухвалі зазначається, в чому полягала неправильність рішення.

В ухвалі суду апеляційної інстанції, постановленій при розгляді скарги на ухвалу суду першої інстанції, зазначаються відомості, передбачені пунктами 1-4 частини першої ст.313 ЦПК, з посиланням на ухвалу суду першої інстанції.

Виходячи зі змісту ст.313 ЦПК, ухвала апеляційного суду складається з чотирьох частин: вступної, описової, моти­вувальної і резолютивної.

У вступній частині ухвали необхідно вказати час і місце постановления ухвали, назву і склад апеляційного суду, що розглядає справу, секретаря й осіб, які беруть участь у судовому засіданні (п.1-3 ст.313 ЦПК); далі в ухвалі вказується, по чиїй апеляційній скарзі, апеляційному поданню прокурора роз­глядається справа, який суд ухвалив оскаржуване рішення і дата його ухвалення.

356

Цивільний процес

Описова частина ухвали повинна містити короткий виклад заявлених вимог, посилання на рішення, прийняте судом першої інстанції, узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора, а також письмові або усні заперечення інших осіб, які беруть участь у справі; проти скарги (п. 1-7 СТ.314 ЦПК).

У мотивувальній частині ухвали повинні бути викладені мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку, і посилання на закон, яким він керувався:

• при відхиленні апеляційної скарги, апеляційного
  подання прокурора в ухвалі (мотивувальній частині) указу­
  ються конкретні обставини і факти, які спростовують доводи
  скарги (подання);
  
• у випадку скасування рішення суду і направлення
  справи на новий розгляд у мотивувальній частині необхідно
  вказати, у чому полягає неправильність рішення суду, які
  порушені норми - матеріального або процесуального права, у
  чому полягає це порушення, якими обставинами воно під­
  тверджується, яким способом порушення необхідно усунути.
  

Резолютивна частина відповідно до ст.312 ЦПК повинна містити короткий виклад результатів розгляду справи в апеляційній інстанції; аналіз доказів або посилання на обставини справи в резолютивній частині не допускаються. У резолютивній частині рішення вказується результат розгляду апеляційної скарги (подання). При цьому висновки суду повинні узгоджуватися з мотивувальною частиною ухвали і відповідними повноваженнями апеляційного суду. Так, у випадках, передбачених п. 2, 5 ст.312 ЦПК, у резолютивній частині ухвали повинно бути зазначено назву суду, якому направляється ця справа для нового розгляду.

Стаття 314 ЦПК передбачає форму і зміст рішення суду апеляційної інстанції у випадках скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення рішення за правилами ст.312 ЦПК, що не відрізняються від вимог, передбачених для ухвал (ст.313 ЦПК).

357

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


У рішенні суду апеляційної інстанції повинно бути зазначено: 1) час і місце його ухвалення; 2) назва суду, прізвище і ініціали головуючого, суддів і секретаря судового засідання; 3) особи, які беруть участь у справі; 4) короткий зміст заявлених вимог; 5) посилання на рішення суду першої інстанції; 6) узагальнені доводи апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора; 7) мотиви скасування рішення суду першої інстанції і необ­хідності постановления нового рішення; 8) встановлені факти і відповідні до них правовідносини; 9) порушення прав і свобод, на захист яких спрямоване звернення суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог; 10) назва статті, її частина, абзац, пункт, підпункт закону, за якими вирішено справу, норми процесуального закону, якими суд керувався; 11) висновок суду про задоволення позову чи відмову в позові повністю або частково, вказівка на розподіл судових витрат, строк і порядок оскарження рішення.

За письмовою заявою, що подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення, сторони чи іншої особи, яка бере участь у справі, суд у десятиденний строк з дня заявления вимоги обґрунтовує висновки суду в окремому процесу­альному документі, оформленому відповідно до вимог СТ.314 ЦП К України. Це роз'яснення повинно бути зафіксоване в протоколі судового засідання.

Це рішення, як і ухвала апеляційного суду, повинна містити чотири частини: вступну, описову, мотивувальну і резолю­тивну. Відповідно в кожній з них повинні бути повно і правильно вказані відомості, що до неї входять.

Проголошення постановленних ухвал і рішень суду апеляційної інстанції здійснюється за правилами ст.212 ЦПК, тобто ухвалені судом постанови (ухвали і рішення) ого­лошуються прилюдно. Головуючий роз'яснює зміст рішення, ухвали, порядок і строк їх оскарження.

Статтею 316 ЦПК передбачений порядок розгляду апе­ляційної скарги, апеляційного подання прокурора, що на­дійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи. У разі подання апеляційної скарги, апеляційного

358

подання прокурора на рішення суду першої інстанції в установлені строки, але якщо вони надійшли до суду апеля­ційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подачу апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора були поновлені або продов­жені, суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу чи апеляційне подання прокурора за правилами ст.ст.300-315 ЦПК і постановляє рішення або ухвалу відповідно до ст.305 ЦПК. При цьому суд апеляційної інстанції ні в якому разі не обмежений раніше ухваленим апеляційним рішенням, ухвалою і повинен проводити судовий розгляд справи в межах апеляційних доводів.

Згідно зі СТ.317 ЦПК України рішення або ухвала по апеля­ційній скарзі, апеляційному поданню прокурора, ухвалені судом апеляційної інстанції, набувають законної сили негайно після їх проголошення. З проголошенням судом апеляційної інстанції рішення або ухвали втрачають свою силу рішення або ухвали суду першої інстанції.

Апеляційний суд у випадках і в порядку, встановлених цивільно-процесуальним законодавством, може постановити окрему ухвалу, в якій зазначити порушення норм права і помилки, допущені судом першої інстанції, які не є підставою для скасування рішення чи ухвали суду першої інстанції.

Копії судових рішень апеляційного суду повторно вида­ються судом першої інстанції, де зберігається справа. Після закінчення апеляційного провадження справа у семиденний строк направляється до суду першої інстанції, який її розглянув (ст.ст. 320-322 нового ЦПК України).

23.6. Апеляційне оскарження і перевірка ухвал суду першої інстанції

Нормами цивільного процесуального права передбачена можливість самостійного оскарження в апеляційному порядку не тільки рішень, а й ухвал суду першої інстанції.

359

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


Згідно зі ст.291 ЦПК сторони чи інші особи, якщо вони брали участь у розгляді справи, мають право протягом п'ятнадцяти днів після оголошення ухвали суду першої інстанції подати до суду апеляційної інстанції скаргу на ухвалу, а прокурор, який брав участь у розгляді справи, -апеляційне подання у випадках, якщо постановлены ухвали перешкоджають подальшому руху справи; а також у випадках, передбачених ст.ст. 39, 81, 83, 89, 132, 136, 157, 213, 214, 215, 223, 347, 350, 351, 353, 354, 355, 421 ЦПК.

Заперечення проти ухвал, що не підлягають оскарженню, можна включити до апеляційної скарги або апеляційного подання на рішення суду.

Порядок внесення апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора до апеляційного суду, визначений ст.294 ЦПК. Під час розгляду скарги, подання на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд всебічно і повно перевіряє за­конність ухвали на підставі матеріалів справи, досліджених судом першої інстанції, і на матеріалах, які представлені суду апеляційної інстанції.

При розгляді скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:

1. відхилити скаргу. Такі наслідки настають тоді, коли
   апеляційний суд встановить, що ухвала суду першої інстанції
   постановлена з додержанням вимог закону;
   
2. скасувати ухвалу, передати питання на новий розгляд
   суду першої інстанції, якщо суд порушив процесуальний
   порядок його вирішення;
   
3. змінити ухвалу суду першої інстанції у разі правильного
   по суті вирішення, але при наявності помилкового засто­
   сування норм ЦПК;
   
4. скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити
   нову ухвалу з питання, яке вирішене судом першої інстанції з
   порушенням норм ЦПК.
   

Ухвала апеляційної інстанції, постановлена з приводу перевірки ухвали суду першої інстанції, набирає законної сили (чинності) негайно після її постановления.

360

Новий ЦПК практично не змінив вимог до рішень суду апеляційної інстанції. Він лише чітко розділив судове рішення на вступну, описову, мотивувальну і резолютивну частини з указівкою, що повинно бути зазначене в кожній частині. У вступній частині ухвали апеляційного суду вказуються: час і місце ухвалення, найменування суду, прізвища й ініціали головуючого і суддів; прізвище й ініціали секретаря судового засідання, найменування справи і повні імена (найменування) осіб, що беруть участь у справі. Описова частина ухвали суду апеляційної інстанції містить у собі короткий зміст вимог апеляційної скарги і судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, що подали апеляційну скаргу; узагальнені доводи і заперечення інших осіб, що беруть участь у справі; установлені судом першої інстанції обставини. Мотивувальна частина вказує на мотиви, з яких виходив апеляційний суд при винесенні ухвали, і положення закону, якими він керувався. Резолютивна частина рішення містить висновок апеляційного суду, розподіл судових витрат, термін і порядок набуття законної сили визначення і його оскар­ження.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції не особливо відрізняється від змісту ухвали, однак врахована специфіка саме судового рішення.

Судове рішення повинно включати в мотивувальній частині: мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і постановления нового рішення; установлені судом першої інстанції і не оскаржені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначених стосовно них правовідносин; чи були порушені і ким, невизнані або оскаржені права, воля або інтереси, за захистом яких особа звернулася в суд; закон, яким керувався апеля­ційний суд при постанові нового рішення. У резолютивній частині повинні бути: висновок апеляційного суду про зміну або скасування рішення, задоволення позову або відмовлення в позові цілком або частково; висновок апеляційного суду по

361

Чорнооченко C.I.

суті позовних вимог; розподіл судових витрат; термін і порядок вступу рішення в законну силу.

Контрольні запитання

1. Визначте коло осіб, які мають право апеляційного
   оскарження рішення, ухвали суду першої інстанції.
   
2. Назвіть, хто має право принести апеляційне подання.
   
3. Визначити особливості апеляційної скарги.
   
4. Які мають права сторони в апеляційному провадженні?
   
5. Визначте об'єкт оскарження в апеляційному порядку.
   
6. Охарактеризуйте повноваження суду апеляційної
   інстанції при розгляді справи.
   
7. Назвіть підстави для скасування рішення в апеля­
   ційному порядку і передачі справи на судовий розгляд.
   
8. Які ухвали можна оскаржити окремо від рішення суду
   першої інстанції?
   
9. Визначте особливості рішення, ухвали апеляційного
   суду.
   

362

Розділ 24. КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

24.1. Суть і значення касаційного оскарження і перевірки рішень та ухвал суду першої і апеляційної

інстанції

Касація - це спосіб оскарження судових рішень, які набрали чинності (законної сили), на підставах неправильного застосування судом норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Процесуально-правовий інститут касаційного провадження у суді передбачає можливість оскарження рішень, ухвал, постановлених судом першої інстанції лише у зв'язку з по­рушеннями матеріального чи процесуального закону та які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішеннь і ухвал суду апеляційної інстанції. Основною функцією касаційного суду є перевірка законності розглянутих справ, в яких суд апеляційної інстанції не усунув істотні порушення закону або сам їх допустив, і забезпечення однакового застосування закону.

Касаційна система перегляду виникла у Франції, а потім була сприйнята багатьма європейськими державами (в деяких країнах вона має назву „ревізійний порядок"). Така система є додатковою гарантією захисту суб'єктивних прав та охоро-нюваних законом інтересів громадян, юридичних осіб і держави.

Завдання суду касаційної інстанції полягають в перевірці законності судових рішень, які набрали чинності, та виправленні судових помилок. Особливе значення має пов'язана з розглядом конкретних справ діяльність Верховного Суду України як суду касаційної інстанції щодо узагальнення та спрямування судової практики, забезпечення суворого й неухильного дотримання судами норм матеріального і процесуального права, однакового та правильного застосування законодавства.

363

Чорнооченко C.I.

У формуванні організаційно-правових засад нового для України інституту касації нині є певні проблеми. У прийнятому в лютому 2002 р. Законі України „Про судоустрій" касаційною інстанцією в Україні повинен був стати Касаційний Суд України. Проте, протягом 2002-2003 pp. його створено не було. Згодом своїм рішенням від 11 грудня 2003 р. Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними) положення Закону України "Про судоустрій" щодо утворення в системі судів загальної юрис­дикції Касаційного Суду України; складу Касаційного Суду України , його повноважень, повноважень суддів, статусу голови, заступників голови та президії Касаційного Суду України. За таких умов касаційною інстанцією в Україні є палата в цивільних справах Верховного Суду України.

Відмінність апеляції від касації полягає в двох аспектах:

1) апеляція подається на рішення, що не набрали законної
сили, а касація - на ті, що набрали законної сили;

2) апеляційна інстанція переглядає рішення з питань факту
та права, а касаційна - з питань права.

Одночасне дослідження фактичних обставин справи, доказів, прийняття нових доказів разом з оцінкою правильності застосування норм матеріального і процесуального права забезпечує ефективний захист прав та зменшує можливість судових помилок.

Суть касаційного провадження полягає в тому, що суд касаційної інстанції за скаргою осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які не брали участі в справі, стосовно яких суд вирішив питання щодо їх прав і обов'язків, та за поданням прокурора перевіряє законність рішень і ухвал суду першої інстанції, їх відповідність нормам матеріального та процесуального права, котрі не були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, а також рішень і ухвал суду апеляційної інстанції з метою захисту прав, свобод заінтересованих громадян, прав і охоронюваних законом інтересів юридичних осіб, держави.

Зазначена стадія цивільного процесу є екстраординарною (виключною). На цій стадії забезпечується додаткова перевірка

364

Цивільний процес

судових актів, в тому числі і тих, що не підлягають апеляційному оскарженню. Лише в окремих, визначених законом, випадках законом можуть встановлюватись обмеження щодо перегляду судових актів у касаційному порядку. Зокрема, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення, ухвалені судовою колегією в цивільних справах Верховного Суду України в порядку діючої раніше процедури, а також судові рішення, ухвалені Верховним Судом як судом першої інстанції.

Як і будь-яка інша стадія, перегляд судових рішень, які набрали чинності, має свої специфічні ознаки, що відрізняють її від інших стадій процесу, в тому числі від провадження в суді апеляційної інстанції.

Перегляд судових рішень у касаційному порядку можливий лише за касаційною скаргою чи касаційним поданням осіб, зазначених у ст. 320 ЦПК. Предметом розгляду в касаційному порядку є судові рішення, які набрали чинності.

Підставами для касаційного перегляду є неправильне засто­сування судом норм матеріального права чи істотне пору­шення норм процесуального права, якщо це призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи (ст. 328 ЦПК).

Право на оскарження судових рішень у касаційному порядку не залежить від ціни і підстави позову (заяви), від розміру суми, належної до стягнення відповідно до рішення місцевого чи апеляційного суду.

Прийняті судом касаційної інстанції рішення або ухвали оскарженню не підлягають.

24.2. Право касаційного оскарження рішень і ухвал суду та процесуальний порядок його реалізації

Право касаційного оскарження і внесення касаційного подання - це право на порушення провадження в суді касаційної інстанції щодо перевірки законності рішень і ухвал суду, що набрали законної сили суб'єктами права касаційного оскарження і подання.

365

Чорнооченко C.I.

Суб'єктами права касаційного оскарження виступають позивачі, відповідачі, треті особи, а також усі інші особи, які беруть участь у справі, визначені у ст. 98 ЦПК. Таким правом наділений також прокурор, який представляв інтереси громадянина або держави в суді (ст. 36^і, 37 Закону "Про прокуратуру"), Уповноважений Верховної Ради України з прав людини в разі звернення до суду із заявою про захист прав і свобод осіб, які за станом здоров'я чи з інших поважних причин не можуть цього зробити самостійно (ст. 13 Закону "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини"), органи державної влади, місцевого самовряду­вання, фізичні та юридичні особи, якщо вони, відповідно до вимог закону, звернулися до суду із заявами про захист прав і свобод інших осіб (ст.ст. 98, 121 ЦПК), особи, зацікавлені у справах окремого провадження та справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (ст. 98 ЦПК). Залучені або допущені до процесу сторони та інші особи мають право оскар­жувати в касаційному порядку рішення незалежно від фактичної участі в судовому розгляді. Правом оскарження користуються також правонаступники, якщо спірні правовід­носини допускають правонаступництво і воно наступило до набрання судовим рішенням чинності (ст. 106 ЦПК).

Судовий представник (адвокат, юрисконсульт тощо) вправі подати касаційну скаргу на рішення, якщо таке повноваження спеціально обумовлено в дорученні, виданому особою, яку він представляє.

Новим ЦПК України право касаційного оскарження надане особам, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Право касаційного оскарження і касаційного подання обмежується об'єктом оскарження, яким є: рішення і ухвали, постановлені судом першої інстанції у зв'язку з порушенням ними матеріального чи процесуального права, які не були оскаржені в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали, постановлені судом апеляційної інстанції.

366

Цивільний процес

Новий ЦПК України дещо змінює підходи до об'єкта касації. Згідно з ним в суді касаційної інстанції можна буде оскаржити лише рішення і ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також постановлені за результатами їх перегляду ухвали апеляційного суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку, якщо вони пере­шкоджають подальшому провадженню у справі.

Притягнуті чи допущені до процесу сторони і інші особи вправі оскаржити в касаційному порядку рішення і ухвали незалежно від фактичної участі в судовому розгляді.

Касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається протягом одного місяця з дня проголошення рішення чи ухвали суду апеляційної інстанції або протягом одного року з дня проголошення рішення чи ухвали суду першої інстанції, якщо ці рішення або ухвали не були оскаржені в апеляційному порядку.

У разі пропущення строку на касаційне оскарження з причин, визнаних судом поважними, суд за заявою особи, яка подала скаргу чи подання прокурора, може поновити цей строк, але не більш ніж у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. Про поновлення строку на касаційне оскарження або повернення касаційної скарги, касаційного подання прокурора судом першої інстанції виноситься ухвала (ст.321 ЦПК).

Новим ЦПК України строк касаційного оскарження подовжено до двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Процесуальним законом регламентовані не тільки строки, а й порядок подачі касаційної скарги, касаційного подання прокурора. Згідно з ст.323 ЦПК касаційна скарга, касаційне подання прокурора подається через суд першої інстанції, в якому знаходиться справа.

Відповідно до ст. 323 ЦПК касаційна скарга (касаційне подання прокурора) подається через суд першої інстанції, в

367