1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська
| Вид материала | Документы |
- 1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська, 1851.91kb.
- 1. Нейтральність грошей, 1042.65kb.
- Класична кількісна теорія грошей І сучасний монетаризм, 158.21kb.
- Реферат на тему: Вартість грошей Однією із найскадніших проблем теорії грошей є проблема, 54kb.
- Теми для контрольних робіт, 46.82kb.
- Програма комплексного вступного іспиту з фахових дисциплін на продовження навчання, 81.52kb.
- Обсяг: 22ст (Times New Roman 14, інтервал – 1,5) Ціна: 60грн, 18.22kb.
- Реферат на тему, 66.75kb.
- Сутність та функції грошей походження грошей. Роль держави у творенні грошей, 7187.67kb.
- План Розвиток форм вартості та виникнення грошей > Суть І функції грошей, 134.8kb.
73 Передумови та історичні аспекти виникнення грошових систем.
Гроші – це ЦП, який дає право на придбання необхідних благ.
Гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватись на інший товар, тобто є загальним еквівалентом.
Грошова система – це встановлена державою форма організації грошового обігу в країні.
Передумовами виникнення грошей були:
поділ праці; перехід від натурального до товарного виробництва; майнове обособлення виробників товарів-власників; багаторівнева спеціалізація виробництва та діяльності людини.
Слід з'ясувати дві концепції походження грошей: еволюційну та раціоналістичну та роль держави у формуванні феномена грошей. Зупинитися на еволюції грошового товару.
Перші монети з’явились в Китаї та в Стародавній Лідійській державі у VII ст. до н. е., перші паперові гроші існували в Китаї у VIII ст. до н. е. У 1500р. уряд Китаю змушений був зупинити випуск паперових грошей через труднощі, пов’язані з їх надлишком та інфляцією
Сучасні кредитні гроші мають кілька форм прояву - готівкову, депозитну, електронну, форму "торгових" грошей, кожна з яких має свої переваги і недоліки.
Грошова система створюється державою і має нормативно - правовий характер, тобто це явище суб'єктивне, але є об'єктивним в тих чи інших умовах розвитку суспільства. Складовими елементами грошової системи е: грошова одиниця, її найменування, масштаб цін, валютний курс, види законних та інших засобів, регламентація готівкового та безготівкового обігу, інструменти регулювання грошового обігу та валютного ринку, емісійна система та органи, що здійснюють регулювання грошового обігу. Грошові системи різних держав класифікуються за певними критеріями в залежності від типу економіки і рівня розвитку суспільства.
Основними рисами сучасних грошових систем зарубіжних країн є:
демонетизація золота, відміна золотого вмісту грошових одиниць; перехід до кредитних грошей; збереження в грошовому обігу поряд з кредитними паперових грошей у формі казначейських білетів; випуск банкнот в обіг в порядку надання кредитів та під приріст резервів; переважання безготівкових розрахунків; посилення державного регулювання грошового обігу; дотримання принципу відповідності кількості грошей потребам економіки.
75. Поняття грошово-кредитної політики
Грошово-кредитна політика - це сукупність взаємозв’язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обороту, які здійснює держава через свій центральний банк.
Грошово-кредитна політика провадиться і розробляється ЦБ,спрямована на підтримання курсу нац гр одиниці і успішний розвиток кредитно –банківської системи.Через інструменти ГКП,держава,в особі ЦБ, регулює діяльність установ кредитно-банківської системи. На основі законодавчо встановлених ЦБ вимог та нормативів, комерційні банки визначають основіні засади власної діяльності,формують перелік послуг та операцій, кредитні та депозитні ставки. Основний субєкт кредитно-банк системи-НБ,він безпосер і займається реалізацією ГКП,розробляє осн напрямки ГКП.Для успішного проведення ГКП необхідно створення власної розвинутої банк системи.
Проведення ГКП передба-ся зд-ти при збереженні осн принципів та механізмів її реалізації,із спрямуванням їх на закріплення досягнутих резул щодо цінової стаб та відповідної стабільності ГКР і банківської системи в цілому.Досягнення даної мети зд-ся шлях регулювання ГКР через його кред,банк сегменти з використ відпов монетарних механізмів та інструментів.
Слідування основним завданням ГКП(утрим рівня інфляції, забезпеч реального обмін курсу, створення умов для зменш ціни кред ресурсів, підвищення с-ми гарантування вкладів,та ін.) дозволяє ефективно працювати кредитно-банківській системі. Оскільки інститути ГКС в своїй діяльності орієнтується на дані показники,і досить тісно залежать від напрямків проведення ГКП.У сфері % пол гол завданням є зменшення рівня %ст банків,що передбачає застос нових механізмів впливу на процеси їх фор-ня.
Інструменти крошово - кредитної політики це: 1)інструменти прямиого впливу на грошовий ринок та економічні процеси - операції на відкритому ринку, регулювання норми обов’язкового процента, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти; 2) інструменти прямого впливу - установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків,установлення обмежень чи заборони на пряме кредитування центральним банком потреб бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо.
78. Попит на гроші та чинники, що впливають на його формування.
Поняття попиту на гроші. На відміну від звичайного попиту на товарних ринках, який формується як потік куплених товарів за певний період, попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб'єкти на певний момент.
Попит на гроші можна розділити на три частини: попит на поточний запас платіжних засобів; попит на постійний запас грошей як форму багатства, що призначена давати додатковий дохід їх власникові; попит на тривалий запас грошей для здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів.
Відповідно до вказаних цілей виділяються три групи мотивів попиту на гроші з боку економічних суб'єктів: трансакційний (операційний) мотив; мотив завбачливості; спекулятивний мотив.
Чинники впливу на попит:
Ключовий чинник впливу на попит – зміна обсягів виробництва ключовим чинником впливу на попит. Цей вплив обумовлюється трансакційним мотивом нагромадження грошей - чим більший обсяг виробництва валового національного продукту, а отже і національного доходу, тим більшим може бути обсяг операцій щодо його реалізації і тим більшим має бути запас грошей для виконання цих операцій. Цю залежність можна формалізувати як МД = f(Q), де Q - номінальний обсяг ВНП, МД - обсяг попиту на гроші.
Зміна обсягу валового національного продукту, у свою чергу, визначається двома самостійними чинниками - динамікою рівня цін та рівня реального обсягу виробництва, кожний з яких може діяти незалежно один від одного. Вплив кожного з цих чинників є прямо пропорційним - у міру зростання цін чи/та збільшення фізичного обсягу виробництва відповідно зростатиме попит на гроші, а при їх зниженні попит буде скорочуватися. Залежність МД від указаних двох чинників можна формалізувати як МД =f(Y, P), де Y - фізичний обсяг ВНП, Р - рівень цін.
При макроекономічному підході до аналізу попиту на гроші з'являється третій чинник - швидкість обігу грошей. Чим вища швидкість обігу грошей, тим меншим буде попит на гроші, і навпаки. Тобто вплив цього показника на попит обернено пропорційний. Оскільки швидкість обігу грошей формується під впливом багатьох чинників, то всі вони опосередковано теж впливають на попит на гроші.
При мікроекономічному підході до аналізу попиту на гроші швидкість обігу грошей зникає з поля зору. Замість неї використовується чинник зміни норми процента. Вплив цього чинника на попит виражається формулою: МД = f(R), де R - норма доходу на капіталізовані активи, яка значною мірою залежить від норми процента.
Сучасна теорія грошей, крім цих трьох, що вже стали традиційними, почала визнавати ще ряд чинників впливу на попит, які можна умовно назвати новітніми. Це, зокрема, накопичення багатства, інфляція, зміни в очікуваннях перспектив щодо кон'юнктури ринку та ін.
Чинник накопичення багатства полягає в тому, що економічні суб'єкти, накопичуючи багатство у формі різних активів, відносно рівномірно розміщують приріст його між всіма видами активів, у тому числі й у вигляді запасу грошей. Унаслідок цього в міру збільшення маси багатства зростатиме і попит на гроші.
Чинник інфляції впливає на попит на гроші в кількох напрямах. В умовах інфляційного зростання цін запас грошей, який мають у своєму розпорядженні економічні суб'єкти, неминуче знецінюється, і вони зазнають втрат, що само по собі провокує скорочення їх попиту на гроші. Крім того, інфляційне зростання цін неминуче підштовхує вверх ставку процента і всі інші очікувані доходи на альтернативні грошам види активів. Унаслідок цього буде зростати альтернативна вартість грошових запасів і скорочуватися попит на гроші. Разом з тим слід пам'ятати, що зростання цін є чинником позитивного впливу на попит, якщо воно не значне і не провокує інфляційних очікувань.
З інфляційними очікуваннями тісно переплітаються очікування погіршення кон'юнктури ринків взагалі, зокрема скорочення товарної пропозиції, посилення товарного дефіциту, погіршення якості продукції тощо. В усіх цих випадках економічні суб'єкти віддадуть перевагу накопиченню багатства у товарній формі, а не в грошовій, і попит на гроші скоротиться.
З урахуванням новітніх чинників впливу на попит формулу його можна записати у такому вигляді:
МД=(Y(+),P(+),R(-),B(+),I(-),O(-)), де Y - реальний обсяг ВНП; Р - середній рівень цін; R - рівень очікуваного доходу на альтернативні грошам активи; В - обсяг багатства; I - рівень інфляції; О - очікування змін ринкової кон'юнктури.
82. Прямі кредитні операції комерційних банків (прямі кредитні послуги банків)
1) Кредитна лінія –згода банку-кредитора надати кредит у майбутньому у розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовленої суми за певний період без додаткових спеціальних переговорів.
2) Контокорентний кредит – це особистий вид кредиту, який надається лише тому клієнту, який має поточний рахунок в цьому банку. Це поєднання позичкового рахунка з поточним, і він може мати дебетове і кредитове сальдо.
3) Дисконтний кредит – дисконтування це операції купівлі банком векселя, за іншим індосаментом у векседядержателя до настання строку платежу.
4) Іпотечний кредит – кредит, який надається під заставу нерухомості.
5) Факторинг – це продаж Дт заборгованості на користь факторингової компанії чи комерційного банку раніше строку їх погашення з дисконтом від номінальної вартості.
6) Лізинг – це форма довгострокової оренди, яка передбачає передавання права користування майном іншому суб’єкту п-цької д-сті на платній основі і на визначений угодою строк.
7) Ломбардний кредит – короткостроковий кредит під заставу ліквідного нерухомого майна. В Укр. НБУ надає комерційним банкам ломбардний кредит під забезпечення державних ЦП.
8) Овердрафтний кред – форма короткотермінового кредиту, суть якого полягає у списанні коштів з поточного рахунка клієнта понад їх залишок на рахунку.
85. Світовий банк: структура, основні цілі діяльності, джерела формування та напрямки використання ресурсів.
Світовий банк (далі - Банк або СБ) - це міжурядова фінансово-кредитна організація, наймогутніший світовий інвестиційний інститут, що поєднує 182 держави-акціонера. СБ спочатку був покликаний за допомогою акумульованих їм засобів країн-членів і приваблюваних капіталів американських інвесторів стимулювати приватні інвестиції в західноєвропейські країни, економіка яких була підірвана другою світовою війною. Із середини 50- х рр., коли положення в західноєвропейських країнах стабілізувалося й почався розпад колоніальної системи, Банк міняє напрямок своєї діяльності. Його основною метою стає збереження держав, що звільнилися, у рамках світової системи господарства шляхом розвитку в них ринкових відносин.
Відповідно до уставу Світового банку його членами можуть стати тільки члени МВФ.
Офіційні цілі членів Групи Світового банку: зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн-членів шляхом сприяння ек розвитку останніх і залученням ресурсів із розвинутих креїн до креїн, що розвиваються. Світ Банк зосереджується переважно на середньо- та довгострокових проектах структурних та галузевих перетворень в ек-ках країн; концентрує свою увагу на перетвореннях на мікрорівні, на питаннях приватизації, дерегуляції галузевих пр\еретворень, сприяє реформуванню енергетичної галузі. Сільського госп-ва. Соціального сектора.
Сферами діяльності Банку є: надання позик, грантів і технічної допомоги в першу чергу в інфраструктурних галузях економіки; надання консультаційно-аналітичних і трейнинг - послуг; стимулювання припливу інвестицій у країну з інших міжнародних фінансових джерел.
Структура: Багатостороння агенція гарантування інвестицій, МБРР, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнар Фін Корпорація, Міжнародний центр з врелюгулювання
87 Спеціалізовані банківські структури Німеччини
Представлені іпотечними банками, Поштовим банком і Кооперативним центральним банком.
Іпотечні банки становлять групу з тридцяти приватних банків, які спеціалізуються на кредитуванні земельних ділянок і модернізації об'єктів нерухомості. Ці банки надають довготермінові кредити також на фінансування житлового будівництва й модернізацію житлових будинків, для промислових і сільськогосподарських капіталовкладень, що гарантуються шляхом видачі заставних прав на земельні ділянки. Іншим видом діяльності цих установ є надання комунальних кредитів. Такі кредити надаються федераціям, землям і муніципалітетам, корпораціям і установам громадського права.
Поштовий банк — спеціалізована комерційна банківська установа в галузі розрахунків і вкладів. Цей банк заснований на базі двох поштово-ощадних установ і чотирнадцяти поштових жиро-централей німецької федеральної пошти, він розпочав свою діяльність 1990 р.
Кооперативні центральні банки — банківські установи, через які здійснюються розрахункові операції між окремими кооперативними кредитними товариствами. Головною організацією кооперативної банківської грутіи є "Дойче Геноссеншафтсбанк АГ". Як установа громадського права, він повинен сприяти (відповідно до закону) розвитку національного кооперативного руху. Як і універсальні комерційні банки, центральний кооперативний банк має право на випуск акцій і виконує банківські операції всіх видів.
88 Спеціалізовані банки та небанківські структури Англії.
Фінансові доми спеціалізуються на кредитуванні продажу з роз-строчкою платежу, споживчих товарів і деяких видів промислового об-ладнання. Основне джерело ресурсів цих установ — короткострокові депозити (строком від 3 до 6 міс.) промислових торгових фірм, банків і населення. Вага фінансових домів у загальному обсязі кредитних операцій невелика. Багато з них втратили самостійність і контролю-ються депозитними або торговими банками. Останнім часом фінан-сові доми активно займаються лізинговими операціями і кредитними картками.
До ощадних інститутів традиційно належали довірчо-ощадні банки, будівельні товариства і Національний ощадний банк. Основне джерело їх ресурсів — невеликі вклади населення. Довірчо-ощадні банки в минулому здебільшого відігравали роль місцевих ощадних кас. Пізніше вони були реорганізовані в 16 великих регіональних ус-танов, але їх правовий статус залишався невизначеним
Національний ощадний банк акумулює заощадження населення через мережу поштових відділень, кількість яких перевищує 20 тис. Банк провадить два види рахунків — звичайні та інвестиційні . Усі кошти банк інвестує у державні цінні папери.
Будівельні товариства існують понад 200 років, нині вони аку-мулюють найбільшу частину заощаджень населення, їх сумарні акти-ви в 90-х роках подвоїлись і можуть зрівнятися за їх величиною з про-відними депозитними банками. Серед будівельних товариств триває процес централізації, але вони залишаються кооперативними інсти-тутами. Ресурси будівельних товариств ідуть переважно на довго-строкове кредитування будівництва або купівлю житлових будинків (квартир) і вкладаються в цінні папери
Національний жиробанк — державне підприємство, створене в 1968 р. для розрахунків через поштові відділення. В цій ролі він є конкурентом системи чекового клірингу, характерного для комерцій-них банків.
Страхові компанії та пенсійні фонди спрямовують акумульова-ний позиковий капітал у довгострокові інвестиції. Фінансово-кредит-на діяльність є вторинною стосовно їх професійної спеціалізації —страхових справ і приватного пенсійного забезпечення. Англійські страхові компанії належать до найбагатших у світі.
Проте страховий ринок Великобританії залишається найконсервативнішим. Тут існує організація страхових синдикатів, які були і є світо-вими лідерами у страхуванні банківських ризиків.
Інвестиційні трести займаються виключно операціями з цінни-ми паперами. Через емісію акцій і облігацій вони залучають капітал, який вкладають у цінні папери інших компаній. При зниженні курсу цінних паперів вони зазнають фінансових труднощів, збитків і банк-рутують.
Довірчі пайові фонди за спеціалізацією подібні до інвестицій-них трастів, вони акумулюють грошовий капітал і вкладають його в цінні папери. Але оскільки пайовик будь-коли може продати свій пай провідній компанії, то капітал цих фондів змінюється: він залежить від переважаючого характеру операцій — продажу чи купівлі паїв. Структура активів фондів подібна до структури активів інвестиційних трастів: близько 80 % становлять акції приватних компаній.
Фінансові корпорації спеціалізуються на кредитуванні приватних фірм, які не мають доступу до звичайних джерел позикового капіта-лу. Держава надає фінансову допомогу таким корпораціям або ви-ступає в ролі гаранта.
89 Спеціалізовані кредитні установи Німеччини
До основних небанківських кредитно-фінансових установ Німеччини належать ощадні каси, жиро централі, кредитні товариства, гарантійні кредитні об'єднання, ощадні будівельні каси.
Ощадні каси окрім прямих економічних функцій з акумуляції заощаджень і видачі кредитів під заставу виконують функції універсальних комерційних банків.
Жироцентралі. Дванадцять жироцентралей є центральними організаціями ощадних кас регіонів. Вони оперують коштами ощадних кас і здійснюють кредитні операції. Окрім традиційних завдань, жироцентралі дедалі частіше беруть участь у фінансуванні великих промислових угод й угод зовнішньої торгівлі. За зобов'язаннями жироцентралей несуть відповідальність відповідна федеральна земля, ощадні каси і їх регіональні союзи. Державний контроль за діяльністю жироцентралей здійснюють відповідальні за це земельні міністерства.
Разом із жироцентралями ощадні каси утворюють велику жиросистему в галузі операцій безготівкового розрахунку. За винятком декількох випадків, вони є установами громадського права, їхні гаранти — насамперед громади міст і районів. Сфера діяльності цих кредитних установ поширюється тільки на регіон їхнього гаранта.
Кредитні товариства. Близько трьох тисяч кооперативних кредитних товариств знаходяться в містах здебільшого під назвою "Фольксбанк", а в сільській місцевості — під назвою "Райфайзен-банк". Частково тут ідеться про порівняно невеликі сільські кооперативні кредитні установи, кількість яких за останні роки через їхнє злиття поступово знижується. Підставою для створення кооперативного кредитного сектора в Німеччині є ідея про фінансову допомогу шляхом самодопомоги. Сьогодні кооперативні кредитні товариства пропонують універсальний асортимент послуг, незважаючи на те, що їхня діяльність зосереджується на одержанні безстрокових і ощадних вкладів та на видачі короткотермінових і середньотермінових кредитів своїм членам, причому обсяг довготермінових кредитів постійно збільшується.
Гарантійні кредитні offєднання — це організації самодопомоги підприємств середнього рівня. Основне завдання цих установ, які існують із середини 50-х pp., полягає в наданні необхідних фінансових ресурсів дрібним і середнім підприємствам. Крім того, гарантійні кредитні об'єднання надають гарантії на випадок збитків для підприємств у сфері торгівлі й промисловості.
Ощадні будівельні каси — кредитно-фінансові установи, які спеціалізуються на фінансуванні будівництва житла. Головна перевага таких установ — низькі відсоткові ставки за кредитами.
90 Спеціалізовані банки та небанківські кредитно-фінансові установи США
Спеціалізовані банки — тип комерційних банків, які спеціалізуються на проведенні певних банківських операцій.
Серед спеціалізованих комерційних банків Сполучених Штатів виділяються інвестиційні банки, котрі виникли в період громадянської війни (1861—1865 pp.) для розміщення облігацій федерального уряду, та Експортно-імпортний банк США.
Інвестиційні банки — спеціалізовані комерційні банки, які здійснюють фінансування інвестицій приватних підприємств та держави. Окрім надання кредитів інвестиційні банки здійснюють купівлю-продаж цінних паперів, організують злиття компаній.
Експортно-імпортний банк США — державний спеціалізований банк, створений у 1934 р. Банк є важливою ланкою державного регулювання економіки, зовнішньої торгівлі та міжнародних кредитних відносин. Діяльність банку регламентується окремим законом, прийнятим у 1945 р. Головним завданням банку є сприяння експорту американських товарів шляхом надання позик іноземним імпортерам та гарантій американським комерційним банкам за зовнішніми позиками. Кредити іноземним компаніям та урядам, як правило, пов'язані з оплатою товарів найпотужніших американських компаній ("Дженерал Електрик", "Боїнг" та ін.). Ресурси банку складаються із власного капіталу, який належить міністерству фінансів, та позик казначейства.
Крім комерційних і спеціалізованих банків інфраструктура грошово-кредитної системи Сполучених Штатів включає й інші, небанківські, кредитно-фінансові інститути. Роль небанківських інститутів зростає і становить конкуренцію комерційним банкам, особливо у сфері довготермінового кредиту.
Федеральні кредитні установи — Спеціалізовані державні кредитні установи, які діють у сфері сільського господарства, житлового будівництва, вищої освіти. їхні головні завдання — підтримка стабільності головних ланок грошово-кредитної системи й доповнення приватного бізнесу.
Державна система кредитування сільського господарства. Створено 1916 р. з ініціативи Конгресу США. Система кредитування складається з кооперативних банків, федерат ьних посередницьких кредитних банків і федеральних земельних банків, випускає цінні папери для акумуляції коштів під кредитування фермерських господарств.
До системи кредитування сільського господарства входить сім кооперативних банків, котрі забезпечують надання коштів 232 локальним асоціаціям позичальників. Крім того, існують два банки, створені спеціально для задоволення потреб сільськогосподарських кооперативів, систем електронного і телефонного зв'язку, водопостачання й каналізації. Ці банки фінансують також експорт сільськогосподарської продукції.
Державна система кредитування будівництва житла. Функціонує через три державні установи, які забезпечують коштами ринок заставних через продаж облігацій із використанням коштів на закупівлю заставних: Федеральну національну іпотечну асоціацію, Урядову національну асоціацію іпотечного кредиту, Федеральну компанію іпотечного кредиту житлового будівництва.
Державна система кредитування здобуття вищої освіти. Включає студентську асоціацію ринкових позик, яка забезпечує коштами здобуття вищої освіти через студентські позики, надані приватними фінансовими інститутами під гарантовану програму студентських позик. Пенсійні фонди виконують посередницькі функції і гарантують учасникам ше один вид захисту — виплати доходу після виходу на пенсію. Розрізняються пенсійні фонди за формою організації та управління, за структурою активів. Пенсійна система забезпечується коштами за рахунок внесків і доходів від інвестування у цінні папери.
Найважливішою системою пенсійного забезпечення є соціальне забезпечення держави — страховий фонд для практично всіх пенсіонерів, зайнятих у приватному секторі. В 1974 р. Конгрес прийняв закон про гарантію прибутків працівникам, які вийшли на пенсію. Згідно з цим законом було створено Корпорацію з гарантування пенсійних виплат. Корпорація страхує пенсійні виплати сумою до 2250 доларів США на місяць кожній особі на випадок, якщо пенсійний фонд збанкрутує або не зможе виконати своїх зобов'язань. Пенсійні фонди Сполучених Штатів мають статус найбільшого інституцшного інвестора у світі.
Страхові компанії спеціалізуються на страхуванні життя та майна і функціонують у фінансовому посередницькому бізнесі. В США налічується близько 2 тис. компаній зі страхування життя: і понад 3 тис. компаній зі страхування майна.
До інших небанківських фінансово-кредитних інститутів належать інвестиційні компанії, кредитні спілки, позиково-ощадні асоціації та фінансові компанії.