1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська

Вид материала

Документы

Содержание 124. Центральний банк Японії. Функції і управління 124 Центральний банк Японії 125 ЦБ Німеччини

Подобный материал:

• 1. «Нейтральність грошей»: класична та монетаристська, 1851.91kb.
• 1. Нейтральність грошей, 1042.65kb.
• Класична кількісна теорія грошей І сучасний монетаризм, 158.21kb.
• Реферат на тему: Вартість грошей Однією із найскадніших проблем теорії грошей є проблема, 54kb.
• Теми для контрольних робіт, 46.82kb.
• Програма комплексного вступного іспиту з фахових дисциплін на продовження навчання, 81.52kb.
• Обсяг: 22ст (Times New Roman 14, інтервал – 1,5) Ціна: 60грн, 18.22kb.
• Реферат на тему, 66.75kb.
• Сутність та функції грошей походження грошей. Роль держави у творенні грошей, 7187.67kb.
• План Розвиток форм вартості та виникнення грошей > Суть І функції грошей, 134.8kb.

123 Центральний банк та кредитна сист Китаю.

Сучасна гр-кр сист країни сформ в період розвитку економіки на засадах адмін-команд моделі з характерною надцентралізацією фін ресур державою та їх розподілом відповідно до плану. Залежністю банк інститутів від держ фінансів.Реформи у кред-банк сфері передбач утвор кред системи, яка б відповідала потребам ринк екон. Осн завд реформування кред системи:• утвор системи ЦБ, який під керівництвом Держради КНР повинен впровадж в життя гр політ держ;• утвор сист кред інстит з розмеж функції здійснення політ та комерційної функції, сполучною ланкою між якими стануть держ КБ;• створ різнопрофільних кред установ;• створ сист єдиного відкритого кред ринку, який допускає конкуренцію;• впровадж єдиних валют курсів, які відбив ринковий попит та пропоз, поступ перетвор китайськ юаня на вільно конвертовану валюту.

ЦБ країни почав запровад методи регулюв гр маси, зокрема опер на відкрит ринку, які більше відповідали ринк віднос.У 1986 р. у Шеньяні, Ухані, та ін створюються гр ринки. В країні виник ринки міжбанк короткостр позик , ринки "коротких" грошей, довгостр кредитів, позичкових облігацій підпр-ств, облігацій держпозик, ринки векселів, регульовані валютні ринки, ринки акцій та ін. Запровадж плаваючі курси % ставокЕк реформа фін сист, особливо реформа зовн торгівлі, стимулювала розвиток нац валютної сист

1985 р. у Шеньчжені при відділенні Народного банку Китаю створ перший у країні центр валютного обміну та регулювання (діяльність регламентувалася: обмінні курси валют не могли перевищувати встановлених державою меж, продавці та покупці не мали права контактувати між собою. - 1986 р. ці обмеження були зняті. 90-х рок у Китаї вже склався валютний ринок, який об'єднав 40 центрів і 60 пунктів розподілу та обміну валют. Спеціалізованими банками: Торгово-промисловий банк Китаю, Народний будівельний банк Китаю, Сільськогосп банк Китаю та Банк Китаю (зовнішньоек). Кредити Світового банку розподіляє Інвестиційний банк. Поступово спеціаліз банки перетвор на комерційні. З 1986 р. уряд дозволив спеціальним банкам здійсн взаємно-перехресні опер що ознаменувало зародження кредитного ринку.Політика відкритості - іноз банки активізують діяльн у країні. Відкрито відділення іноз банків і створ спільні банк устан з участю іноз капіталу(1995 р. - понад 100 банків з іноз участю, У кред сист країни розвив також фін установи, що діють на принципах спільного кред-ня і фінансують малі підприємства. Створено 53 тис. С/г кред кооперативів.У 90-ті роки розвив фондовий ринок Китаю, торгівля цінними паперами (держ облігації: держ зобов'язання скарбниці, облігації на будівництво провідних об'єктів народ господар, облігації фін позики. У 1993 р. розширилися масштаби операцій на ринку акцій..Гонконгу належить 2 місце в Азії за обсягами капіталізації фондового ринку. Понад 350 банків, фін компаній мають представництва або відділення у Гонконзі.Певна закритість кит фондового ринку від зовн ринків капіталу, держ контроль над фін сектором сприяли його невразливості до спекулятивних комбінацій на валютному та фондовому ринках азійських країн.


124. Центральний банк Японії. Функції і управління

Центральний банк Японії ("Ніппон Гінка"; створений у 1882 р. на 30 років. Згодом цей термін був продовжений ще на ЗО років, а 1942 р. банк набув безстрокового статусу). Функції установи визначені спеціальним законом від 1942 p., основні зміни до якого вносилися в 1979 та 1998 pp. Відповідно до закону 1942 р. основний капітал Банку Японії визначений у розмірі 100 млн. ієн: 55% капіталу належить державі, 45% — акціонерам (фінансовим інститутам, страховим компаніям тощо). Акціонерам були гарантовані дивіденди в розмірі 4%, які за умови високої прибутковості банку могли бути переглянуті до 5%. Інша частина прибутку надходила до державного бюджету Японії.

Правління банку — головна ланка організаційної структури установи. Відповідно до закону про Центральний банк Японії, що діє з квітня 1998 p., на правління банку покладено загальне й оперативне керівництво банком. До складу правління входять дев'ять осіб. Голова і двоє його заступників призначаються Кабінетом Міністрів Японії за згодою з обома палатами парламенту.

Шістьох членів правління банку призначає Кабінет Міністрів Японії. Кандидатури на інші керівні посади затверджує міністр фінансів після відповідного подання правління банку: виконавчих директорів — терміном на чотири роки, радників — на два роки. Ревізори призначаються Кабінетом Міністрів на чотири роки.

Міністр фінансів затверджує бюджет банку. Кожні шість місяців банк звітує перед парламентом щодо грошово-кредитної політики, проте розробляє й проводить її як незалежний інститут.

Головний офіс банку знаходиться в Токіо. В країні функціонує також 33 його філії та 13 відділень, і ще 6 представництв знаходяться в Нью-Йорку, Лондоні, Парижі, Франкфурті-на-Майні та Гонконгу.

Банк має монополію на випуск банкнот, а обсяг банкнотної емісії встановлюється міністерством фінансів і погоджується з урядом. Резерви Банку Японії складаються з комерційних векселів, державних цінних паперів, іноземної валюти, золотого запасу.

Одним із найважливіших завдань Банку Японії є забезпечення безперервного функціонування системи розрахунків між кредитними організаціями.

Центральний банк Японії здійснює моніторинг тенденцій фінансового ринку і системи розрахунків, визначає ризик неліквідності, забезпечує збалансоване управління банківською системою.

Японські банки оподатковуються на загальних принципах оподаткування корпорацій. Банки сплачують корпоративний податок на прибуток та місцевий податок на прибуток.

Діяльність небанківських кредитно-фінансових установ Японії регулюється Агенцією фінансовій послуг Японії, Комісією з цінних паперів і нагляду, Радою публічних рахунків та аудиторського нагляду. Всі згадані державні органи підпорядковані Міністерству фінансів Японії.


124 Центральний банк Японії

У Японії діє шість основних фінансово-промислових груп, ядром яких виступають найбільші міські банки - "Мицуи", "Мицубиси", "Сумитомо", "Фудзи", "Дайити Канті", "Санва". Банківська система Японії включає загальнонаціональні приватні банки, кредитні асоціації, урядові фінансові інститути, а також філії іноземних банків. На чолі системи Центральний банк - Банк Японії, 55% акцій якого належить державі. Приватні акціонери в керуванні банком участі не беруть. Статутний капітал Банку Японії складає 100 млн ієн. До основних функцій Банку Японія, крім грошової емісії (це його монопольне право), відноситься грошово-кредитне регулювання економіки, у тому числі здійснення міжнародних розрахунків, проведення операцій на валютному ринку, а також касове обслуговування казначейства. Банк діє на базі закону 1942 р., що поставив його під твердий урядовий контроль і дав міністру фінансів право змінювати політику Банку Японії. У 1949 р. був створений Політичний комітет (Комітет з вироблення політики). Він став тим новим органом, що визначав вищі інтереси держави у фінансовій і грошово-кредитній сферах. Комітет виробляє принциповий курс банківської діяльності і керування Банком Японії. Його прерогативою є зміна рівня процентної ставки, визначення і зміна видів і умов векселів, що враховуються Банком Японії, а також видів, умов і оцінної вартості застав кредитування. Він визначає і змінює види, умови і вартість об'єктів при операціях на відкритому ринку і час початку і закінчення операцій. Політичний комітет з узгодження з міністерством фінансів вирішує питання про зміну максимального відсотка на ринку на підставі Тимчасового закону про регулювання відсотків, з дозволу міністерства фінансів установлює коефіцієнти резерву на підставі Закону про систему резервних внесків. Комітет приймає рішення щодо бюджету Банку Японії, однак при цьому необхідний дозвіл міністра фінансів. За узгодженням з ним же Банк Японії звітує перед парламентом. Банк Японії очолюється президентом банку і директоратом, у который входять віце-президенти банку, радники президента, інспектор по нагляду за веденням справ і директор. Банк Японії ліцензує банківську діяльність, установлює мінімальний розмір статутного капіталу банку, видає дозвіл на зміну фірмового найменування банку, злиття банків, створення і ліквідацію філій. Банк Японії встановлює для банків зобов'язання по наданню звітних документів про їхню діяльність. Інструменти грошово-кредитної політики Банку Японії пройшли значну еволюцію. Протягом декількох післявоєнних десятиліть такі класичні інструменти, як установлення дисконтної ставки відсотка, норм обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку цінних паперів, не грали ведучої ролі, уступаючи прямому кількісному лімітуванню кредиту в умовах штучно заниженого рівня відсотка. Грошово-кредитне регулювання здійснюється через Банк Японії, Міністерство фінансів, Федерацію економічних організацій ("Кейданрэн"). Основні методи регулювання: установлення норми позичкового відсотка, адміністративні міри, проведені разом з урядом через грошово-кредитну систему, система обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку і з іноземною валютою. Банк Японії називають "банком банків", він є партнером по висновку угод для приватних кредитно-фінансових установ, підприємств і окремих осіб. Він приймає на збереження внески від приватних фінансових установ, що називається системою резервних депозитів. Фінансові установи, що приєдналися, до цієї системи, зобов'язані здавати на зберігання в Банк Японії на свої поточні рахунки визначену суму резервних депозитів. У тих випадках, коли у фінансових установ не вистачає готівки, вони звертаються в Банк Японії, що надає їм позички. Відсоток по них визначається рівнем офіційної процентної ставки.


125 ЦБ Німеччини

ЦБ країни заснований у 1765р. Спочатку він мав назву "Королівський", з 1846 р. — "Прусський", з 1871 р. — "Імпер-ський". "Імперський банк" був АТ з капіталом 180 млн марок. У його прибутку брала участь держава. Акціонери отримували з прибутку 3,5 %.

Керівництво ЦБ до 1924 р. здійснювалося рейхс-канцлером, президентом банку та правлінням. У 1924 цей банк став незалежним від нім уряду.

Після розгрому фашистської Німеччини в радянській зоні було за-крито всі відділення ЦБ, а в кожній землі ФРН створено ЦБ (всього 11). У 1948 р. створено держ банк німецьких земель. Він працював тільки з ЦБ земель, урядом та іноземними ЦБ. За законом ФРН у 1957 ЦБ злилися в єдиний Німецький феде-ральний банк (Дойче Бундесбанк). Кожна земля мала головне управ-ління — ЦБ землі.

Бундесбанк є держ юр особою, що залежить від федерації. Проте Бундесбанк не належить до орга-ну влади федерації. Він не підпорядковується ні уряду, ні парламенту, а тільки закону про Бундесбанк.

Повноваження Бундесбанку та уряду чітко розмежовані: Бундес-банк відповідає за монетарну пол, а уряд — за фіскальну. Річний звіт Бундесбанку публікується, але не подається ні уряду, ні парламен-ту. В його управлінні беруть участь 9 земельних банків (для спрощення прийняття рішень, хоча з 1990 р. налі-чується 16 земель). Представники земельних банків однозначно й монопольно керують функціями Бундесбанку.

Бундесбанк має дворівневу систему управління. Його керівними органами є Рада ЦБ та правління (Рада директорів).

Рада центральних банків є найвищим органом, який визначає вал-кр політику, загал напрямки операцій і діяльності прав-ління банку. До складу Ради входять правління (виконавчий орган) та президенти земельних банків, яких призначають уряди земель.

Правління (Рада директорів} відповідає за реалізацію гр-кр політики через відповідні монетарні інструменти, організа-цію управління діяльністю банку, інші повноваження, які випливають з функцій банку. Членами правління є президент, віце-президент та 8 членів правління, яких призначає на цю посаду президент ФРН терміном на 8 років за поданням федерального уряду.

Німецька модель ЦБ є базовою у країнах Цен-тр Європи.

Найважливіші функції Бундесбанку:

• емісія банкнот;

• операції із золотом та девізами;

• касове виконання бюджету;

• кредитування держави та міжнародних організацій;

• облікова політика;

• регулювання банківських резервів і гр маси

У 1999 р. у Бундесбанку працювало 16 тис. службовців.

На основі аналізу розвитку правового статусу Бундесбанку мож-на стверджувати, що він на практиці підтвердив свою роль у ви-значенні жорстких меж гр маси та їх дотримання. У його діяль-ності не було випадків, щоб він фінансував потреби німецького бюд-жету на пільгових умовах без оформлення боргових зобов'язань уряду. Закони ФРН визначають таку гр систему, яка рішуче об-межує доступ держави до кредитів емісійного банку.

Незважаючи на те що резервні вимоги є інструментом впливу на експансію банківського кредитування, протягом останнього десяти-ліття в індустріальне розвинених країнах обов'язкові резерви по-стійно зменшувалися

Обов'язкові резерви забезпечуються коррахун-ками у ЦБ і частково грошима у сейфах КБ.

У Німеччині (як і в світі) існує тенденція до зменшення обсягів на коррахунках і використання грошей у касах КБ.

Зменшення обов'язкового резервування, у свою чергу, впливає на співвідношення монетарної політики і платіжних систем. Тобто попит на коррахунки в умовах зменшення обов'язкового ре-зервування залежить від необхідності кредитних установ здійснюва-ти платежі. Тому монетарна політика і платіжні системи тісно взає-мопов'язані: зміни у платіжній системі потребують відповідних змін у монетарній' політиці. В умовах поступової відмови від обов'язкового резервуваній повною проблемою для Бундесбанку є управління за допомогою операцій на відкритому ринку величиною % ставок.