1. Поняття, завдання та значення кримінального процесу. Кримінально-процесуальне законодавство України > Загальні поняття та історичні форми кримінального процесу
| Вид материала | Закон |
- Поняття І завдання кримінального процесу в період формування правової держави в Україні, 43.76kb.
- Навчальний курс: „Кримінальний процес України Система курсу: Тема Поняття, завдання, 630.41kb.
- Одеська Національна Юридична Академія Миколаївський Навчальний Центр Прокурорсько-слідчий, 842.88kb.
- Лекція №1. Поняття І сутність кримінального процесу., 4192.56kb.
- Кримінальне процесуальне право України, 2089.49kb.
- Цивільне процесуальне право України, 797.43kb.
- Методичні рекомендації з питань вивчення кримінального права для вчителів які викладають, 564.86kb.
- 1. Поняття Особливої частини кримінального права України, 664.74kb.
- Робоча навчальна програма на 2011-2012 н р. Кримінальний процес, 1266.74kb.
- 1. Предмет, основні поняття І завдання кримінального процесу України, 38.65kb.
179. Особливості провадження у справах приватного обвинувачення
Виходячи із принципу публічності, ст. 4 КПК України зобов'язує суд, прокурора, слідчого і орган дізнання в межах своєї компетенції порушити кримінальну справу у кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винуватих у вчиненні злочину, і до їх покарання.
Відсутність заяви потерпілого, його позиція при цьому не мають значення. Однак ч. 1 ст. 27 КПК, як виняток з цього загального правила, передбачає, що справи про злочини, передбачені у ст. 125 КК (умисне легке тілесне ушкодження), ч. 1 ст. 126 КК (побої і мордування), ст. 356 КК (самоправство), щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушується не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить у такому разі право підтримувати обвинувачення. У таких справах дізнання і досудове слідство не провадяться. Зазначені справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим чи підсудним. Примирення може статися лише до видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку.
Справи приватного обвинувачення порушує суддя Одноособово, тому скарги потерпілого повинні подаватися до районного (міського) суду за місцем вчинення злочину. Скарга потерпілого повинна відповідати вимогам, які встановлені щодо обвинувального висновку (ч.1 ст. 251 КПК). У скарзі належить викласти прохання про порушення справи щодо конкретної особи, зазначити в чому проявилися їх злочинні дії, вказати місце і час події та навести докази, що підтверджують вчинення злочину (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р. "Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ і матеріалів на розгляд товариських судів"). Ще до порушення кримінальної справи суддя повинен роз'яснити потерпілому надане йому законом право на примирення з особою, на яку подано скаргу. Якщо примирення відбулося, суддя відмовляє у порушенні кримінальної справи за п. 6 ч. 1 ст. 6 КПК.
Якщо скарга потерпілого про притягнення особи до кримінальної відповідальності надійшла до суду з органів прокуратури чи внутрішніх справ у порядку п. 3 ч. 2 ст. 97 КПК, суддя не має права відмовити у прийнятті такої скарги лише з тих підстав, що вона не була адресована безпосередньо судові. У такій скарзі в разі неявки потерпілого суддя повинен викликати його за власною ініціативою і з'ясувати, чи підтримує він своє прохання про притягнення особи до кримінальної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, необхідні для правильного вирішення (п. 3 "а" зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р.).
Оскільки провадження досудового слідства є обов'язковим у всіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми та особами, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати своє право на захист, суддя своєю постановою порушує кримінальну справу і передає її прокуророві для провадження досудового слідства або передає прокуророві матеріали для подальшої перевірки наявності підстав для порушення кримінальної справи щодо зазначених осіб.
Якщо примирення не відбулося, суддя за наявності достатніх даних, які свідчать про вчинення злочину, виносить постанову про порушення кримінальної справи і призначення справи до судового розгляду, в якій вперше офіційно формулюється обвинувачення у вчиненні злочину певною особою, визнає особу потерпілим і вирішує інші питання, пов'язані з підготовкою справи до судового розгляду.
Підсудному не пізніше як за три доби до дня слухання справи належить вручити копію скарги потерпілого, копію постанови судді про порушення кримінальної справи та повістку про виклик його на судове засідання (ч. 3 ст. 251 КПК).
Зустрічні обвинувачення у справах про злочини, зазначені у ч. 1 ст. 27 КПК, можуть бути об'єднані в одну справу (ч. 4 ст. 251 КПК). Під зустрічними обвинуваченнями слід розуміти взаємні обвинувачення у вчиненні злочинів, що містяться у скаргах потерпілих або їх законних представників. У разі надходження скарги про зустрічне обвинувачення суддя виносить постанову про порушення кримінальної справи за зустрічним обвинуваченням і призначення справи до судового розгляду. Об'єднання зустрічних обвинувачень в одному провадженні й одночасний їх розгляд допускається в тому разі, коли в них йдеться про злочини приватно-публічного обвинувачення. Таке рішення викладається в одній постанові про порушення кримінальної справи і призначення справи до судового розгляду. В резолютивній частині цієї постанови зазначається рішення про віддання кожної особи до суду за одним обвинуваченням і визнання їх потерпілими - за іншим.
Якщо скарга про зустрічне обвинувачення надійшла вже під час судового розгляду справи і суддя, який розглядає справу, дійшов висновку про наявність підстав для об'єднання справ в одне провадження, то він своєю постановою г порушує кримінальну справу, призначає справу до судового розгляду та об'єднує обидві справи в одне провадження і відкладає розгляд справи не менше як на три дні із врученням підсудному за зустрічним обвинуваченням копії постанови про порушення кримінальної справи та повістки про виклик його на судове засідання, що надає йому можливість реалізувати своє право на захист. Про час вручення повістки зазначається у протоколі судового засідання.
Якщо ж справу за зустрічним обвинуваченням можна розглянути окремо, суд продовжує розгляд справи у звичайному порядку.
У виняткових випадках справа приватного обвинувачення може порушити прокурор і за відсутності скарги потерпілого. Таке право надасться прокуророві. Справа, порушена прокурором, направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а після закінчення розслідування розглядається судом у загальному порядку.
180. Провадження у справах про діяння неосудних або обмежено осудних осіб
Згідно з діючим законодавством, не підлягають кримінальній відповідальності і покаранню особи, які під час вчинення суспільно небезпечного діяння перебували у стані неосудності, тобто не могли усвідомлювати своїх дій (бездіяльності) і керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи, за рішенням суду, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку захворіла на психічну хворобу, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До неї, за призначенням суду, можуть бути застосовані заходи медичного характеру, а після видужання вона підлягає покаранню, якщо не скінчилися строки давності притягнення до кримінальної відповідальності або не настали інші підстави, які звільняють від кримінальної відповідальності й покарання.
Примусові заходи медичного характеру застосовуються лише до осіб, які є суспільно небезпечними (ч. 2 ст. 416 КПК).
Підлягає кримінальній відповідальності особа, яку суд визнав обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними.
Визнання особи обмежено осудною враховує суд при призначенні покарання, це може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 КК).
Провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру має ряд особливостей. Наявність даних про психічну хворобу особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, зумовлює необхідність порушення кримінальної справи. Не кожна психічно хвороба може призвести до визнання особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, неосудною відповідно, до звільнення її від кримінальної відповідальності і покарання. Тому для встановлення факту вчинення такою особою суспільно небезпечного діяння, що містить ознаки конкретного злочину, вимагається винесення постанови про порушення кримінальної справи.
Якщо особа у стані неосудності вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки злочину, що віднесений до категорії справ приватного обвинувачення (ч. 1 ст. 27 КПК), або за яким провадження здійснюється за протокольною формою досудової підготовки матеріалів (ст. 425 КПК), провадження досудового слідства у таких випадках є обов'язковим, оскільки особа, внаслідок психічних вад, не може сама реалізувати своє право на захист (ст. 111 КПК).
У справах про застосування примусових заходів медичного характеру специфічний предмет доказування. До обставин, що підлягають встановленню у справі, належать:
- час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння;
- вчинені суспільно небезпечні діяння даною особою;
- наявність у особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, психічного захворювання в минулому, ступінь і характер психічного захворювання в момент вчинення суспільно небезпечного діяння і під час розслідування справи;
- поведінка особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, як до його вчинення, так і після; характер і розмір шкоди, заподіяної суспільно небезпечним діянням.
Ретельне дослідження вказаних обставин дозволяє судити про наявність або відсутність підстав для застосування примусових заходів медичного характеру.
Для встановлення психічного стану особи, яка наявність або відсутність підстав для застосування примусових заходів медичного характеру вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо виникають сумніви щодо її осудності або здатності до моменту провадження у справі усвідомлювати свої дії та керувати ними, у справі обов'язково проводиться судово-психіатрична експертиза (ч. 3 ст. 76 КПК). Особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, знайомиться з постановою про призначення експертизи і висновком експерта за умови, якщо дозволяє її психічний стан.
У справі про суспільно небезпечне діяння, вчинене особою у стані неосудності, а також про злочини осіб, що захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину участь захисника є обов'язковою.
Можливість участі психічно хворої особи при провадженні слідчих дій залежить від їх психічного стану. Це питання вирішує слідчий з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи.
Щодо неосудного не виноситься постанова про притягнення як обвинуваченого. Слідчий має право затримати особу підозрюваного у вчиненні суспільно небезпечного діяння. За наявності підстав слідчий складає подання, яке узгоджує з прокурором і звертається до суду для вирішення питання про обрання запобіжного заходу взяття під варту.
У процесі провадження у справах про осіб, які вчинили суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, як і провадження у справах осіб, що захворіли на психічну хворобу після вчинення злочину, необхідно встановити характер і розмір шкоди, оскільки можливе пред'явлення цивільного позову до осіб, які несуть матеріальну відповідальність за діяння підопічних психічно хворих.
По закінченні досудового слідства потерпілий, цивільний повивач, цивільний відповідач та їх представники, захисник ознайомлюються з матеріалами справи (ст. ст. 217,219 КПК). їхні клопотання про доповнення досудового слідства вирішуються у встановленому законом порядку (ст. 221 КПК).
По закінченні досудового слідства, якщо буде встановлено неосудність особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, складається постанова про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В постанові належить викласти всі обставини, що підтверджують вчинення цією особою суспільно небезпечного діяння, а також дані, які підтверджують, що ця особа захворіла на психічну хворобу. Ця постанова разом із справою надсилається прокуророві (ст. 417 КПК).
Одержавши справу з постановою, прокурор:
1) погодившись із постановою, затверджує її і направляє справу до суду;
2) визнавши, що психіатрична експертиза та інші докази, що були зібрані у справі, недостатні для того, щоб зробити висновок про психічний стан обвинуваченого, або що у справі не зібрано достатніх доказів про те, що суспільно небезпечне діяння, щодо якого провадилось досудове слідство, вчинила дана особа повертає справу зі своєю письмовою вказівкою слідчому для проведення додаткового досудового слідства (ст. 418 КПК).
Слідчий і прокурор мають право також закрити кримінальну справу на підставах, передбачених у ст. 213 КПК.
Особливістю кримінальних справ даної категорії є те, що в них відсутня стадія попереднього розгляду справи суддею. Отримавши від прокурора кримінальну справу із затвердженою постановою слідчого, суддя або голова суду, якщо погодиться з постановою слідчого, виносить справу безпосередньо на судове засідання.
Розгляд вказаних справ провадиться на відкритому судовому засіданні за обов'язковою участю прокурора і захисника. Участь особи, щодо якої розглядається справа, не обов'язкова і можлива лише в тому випадку, коли цьому не перешкоджає характер захворювання.
На судовому засіданні допитуються свідки і перевіряються докази, що доводять або спростовують вчинення даною особою суспільно небезпечного діяння, а також перевіряються інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. В необхідних випадках на судове засідання викликається експерт.
Якщо особа, щодо якої розглядається справа, викликана на судове засідання, суд вислуховує її пояснення, а потім - висновок експерта. По закінченні судового слідства висловлює свою думку прокурор, а потім - захисник.
Таким чином, судові дебати у даній категорії справ, на відміну від інших кримінальних справ, не відкриваються
Заслухавши думку прокурора і захисника, суд виходить у нарадчу кімнату для винесення ухвали, де вирішує такі питання:
1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, з приводу якого порушена кримінальна справа;
2) чи вчинила це діяння особа, щодо якої розглядається справа;
3) чи вчинила особа зазначене діяння у стані неосудності або обмеженої осудності, чи захворіла вона після вчинення злочину на психічне захворювання, яка виключає застосування покарання;
4) чи слід застосувати до цієї особи заходи медичного характеру і якщо слід, то які саме (ст. 420 КПК). Якщо буде встановлено, що дана особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або обмеженої осудності або після вчинення злочину захворіла на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання, суд, коли визнає за потрібне, виносить ухвалу, а суддя - постанову про застосування до цієї особи примусових заходів медичного характеру, із зазначенням, яких саме.
Коли суд визнає непотрібним застосувати примусові заходи медичного характеру, справу належить закрити, про що виноситься ухвала (постанова).
Якщо неосудність або обмежена осудність особи на момент вчинення суспільно небезпечного діяння або на час розгляду справи не встановлена, суд виносить ухвалу, а суддя - постанову про направлення справи для досудового розслідування в загальному порядку.
Якщо вчинення суспільно небезпечного діяння особою, щодо якої розглядається справа, не буде доведене, суд своєю ухвалою, а суддя - постановою закриває справу (ст. 421 КПК).
Скасування або зміна призначених судом примусових заходів медичного характеру можливі лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування.
Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру можливі, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або обмеженої осудності, видужала, або коли в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосованих заходах медичного характеру.
Розгляд питання про скасування чи зміну примусових заходів медичного характеру провадиться за правилами ст. 419 КПК за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпорядкований медичний заклад, де тримають дану особу. До подання додається висновок комісії лікарів-психіатрів.
Коли особа, щодо якої були застосовані примусові заходи медичного характеру внаслідок її психічного захворювання після вчинення злочину, видужає, то суд на підставі висновку медичної комісії виносить ухвалу, а суддя - постанову про скасування застосованого заходу медичного характеру та направлення справи для провадження досудового слідства чи судового розгляду, якщо неосудність або обмежена осудність була встановлена під час судового слідства. Час перебування в медичній установі, якщо ця особа була засуджена до позбавлення волі або виправних робіт, зараховується в строк відбування покарання.
Ухвала (постанова) про відновлення справи може бути винесена в межах встановленої законом давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 423 КПК).
181. Протокольна форма досудової підготовки матеріалів
Протокольна форма досудової підготовки матеріалів - це особливе провадження у справах про злочини, які не становлять великої суспільної небезпеки. Перелік злочинів, провадження щодо яких здійснюється у порядку протокольної форми досудової підготовки матеріалів, передбачений у ст. 425 КПК, до яких належать: ч. 1 ст. 133 (зараження венеричною хворобою), ст. 164 (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей), ч. 1 ст. 185 (крадіжка), ч. 1ст. 186 (грабіж), ч. 1ст. 188 (викрадення шляхом демонтажу та іншим засобом електричних мереж, кабельних ліній зв'язку та їх обладнання), ч 1 ст. 190 (шахрайство), ч. 1 ст. 194 (умисне знищення або пошкодження майна), ч. 1 ст. 202 (порушення порядку зайняття господарською діяльністю), ч. 1 ст. 203 (зайняття забороненими видами господарської діяльності), ч. 1 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч.1 ст. 212 (ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів), ч.1 ст. 213 (порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом), ч. 1 ст. 225 (обман покупців та замовників), ч. 1 ст. 226 (фальсифікація засобів вимірювання), ч. 1 ст. 245 ( знищення або пошкодження лісових масивів), ст. 246 (незаконна порубка лісу), ст. 247 (порушення законодавства про захист рослин), ч. 1 ст. 248 (незаконне полювання), ч. 1 ст. 249 (незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом), ст. 250 (проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів), ч. 1 ст. 296 (хуліганство), ст. 395 (порушення правил адміністративного нагляду) Кримінального кодексу,У справах про злочини, перераховані у ст. 425 КПК, органи дізнання не пізніше як протягом десяти днів встановлюють обставини вчиненого злочину і особу правопорушника, отримують пояснення від правопорушника, очевидців та інших осіб, витребують довідку про наявність або відсутність судимості у правопорушника, характеристику з місця роботи або навчання та інші матеріали, що мають значення для розгляду справи у суді. У виключних випадках, за неможливості у десятиденний строк зібрати необхідні матеріали, цей строк може продовжити прокурор, але не більше ніж до 20 днів.
У правопорушника відбирається зобов'язання з'являтися за викликом в органи дізнання і суду і повідомляти їм про зміни місця проживання.
Про обставини вчиненого злочину складається протокол, у якому вказується: час і місце складання, хто склав протокол; дані про особу правопорушника; місце і час вчинення злочину, його способи, мотиви, наслідки та інші суттєві обставини, фактичні дані, що підтверджують наявність злочину і винуватість правопорушника; кваліфікація злочину за статтею Кримінального кодексу України. До протоколу приєднуються всі матеріали, а також список осіб, які підлягають виклику до суду.
Протокол затверджує начальник органу дізнання, після чого всі матеріали пред'являються порушникові для ознайомлення, про що робиться відмітка у протоколі, що засвідчує підписом правопорушник. Протокол разом з матеріалами надсилається прокуророві.
Визнавши матеріали про злочини, перелічені у ст. 425 КПК, достатніми для розгляду на судовому засіданні, прокурор виносить постанову про порушення кримінальної справи, обирає щодо правопорушника в необхідних випадках запобіжний захід і складає обвинувальний висновок та направляє справу до суду або повертає матеріали для провадження досудового слідства, а в разі відсутності підстав для порушення кримінальної справи відмовляє в її порушенні.
Справи про злочини , перелічені у ст. 425 КПК, підлягають розгляду в суді не пізніше як у десятиденний строк з моменту надходження матеріалів до суду. При розгляді таких справ суд має право повернути їх для провадження досудового слідства, якщо виникає необхідність з'ясування істотних додаткових обставин, які не можуть бути встановлені на судовому засіданні.
Пленум Верховного Суду України у постанові № 6 "Про практику застосування судами України законодавства про протокольну форму досудової підготовки матеріалів" від 27 червня 1986 p. у п. З роз'яснив, які порушення при досудовій підготовці матеріалів за протокольною формою є суттєвими і служать підставами для повернення справи для провадження досудового слідства.
Матеріали протокольної форми підлягають поверненню судом для провадження досудового слідства, якщо:
- досудова підготовка матеріалів проведена щодо злочину, не передбаченого у ст. 425 КПК;
- правопорушник є неповнолітнім або особою, яка в силу своїх фізичних або психічних вад не може сама реалізувати своє право на захист, у справі яких відповідно до ст. 111 КПК обов'язково провадиться досудове слідство;
- зібраних матеріалів недостатньо для розгляду справи у суді;
- є підстави для пред'явлення правопорушникові обвинувачення у злочині, за яким досудова підготовка матеріалів не провадиться, або у злочині, у справах про який належить провадити досудове слідство;
- є підстави для притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, коли окремий розгляд справи щодо них неможливий;
- матеріали досудової підготовки не були пред'явлені правопорушникові для ознайомлення;
- зміст протоколу про обставини вчиненого злочину не відповідають вимогам КПК або він не затверджений начальником органу дізнання:
- орган дізнання застосував до правопорушника запобіжний
захід;
- під час досудової підготовки проведені непередбачені у ст. 426 КПК слідчі дії (крім огляду місця події);
- правопорушник зник і місцезнаходження його невідоме.
У постанові судді про повернення матеріалів досудової підготовки для провадження досудового слідства повинно бути вказано, які саме додаткові обставини підлягають з'ясуванню, в чому полягають істотні порушення кримінально-процесуального закону і які слідчі дії необхідно виконати.