До Дня студента Шановні друзі!
| Вид материала | Документы |
- Головуючий. Шановні друзі, колеги, давайте будемо починати, тому що ми трішки затримались, 826.74kb.
- Вступ шановні колеги, друзі!, 4025.51kb.
- Дорогі друзі! Шановні вчителі, батьки, гості! Сьогодні ми зібралися на незвичайне свято,, 315.03kb.
- Президенту України Леоніду Даниловичу Кучмі. Прошу вас, Леоніде Даниловичу. Кучма, 1331.46kb.
- «Інтернаціоналізми та «фальшиві друзі перекладача», 641.54kb.
- України Білоруса Олега Григоровича. Давайте привітаємо його, побажаємо міцного здоров'я, 1288.54kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні народні депутати, відповідно, 1023.45kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні колеги, прошу послухати оголошення., 1229.13kb.
- Верховної Ради України оголошую відкритим. Шановні колеги, прошу прослухати оголошення., 1058.32kb.
- Шановні вінничани! Шановні депутати, колеги!, 640.73kb.
Ірина Логачова, студкор АФ
Вітаємо ювілярів
(які народилися у жовтні)
Михайла Абовича Подригало – завідувача кафедри технологiї машинобудування та ремонту машин.
Євгенiю Борисiвну Угненко – завідувача кафедри вишукувань та проектування автомобiльних дорiг i аеродромів.
Олександра Миколайовича Врублевського – доцента кафедри двигунiв внутрiшнього згоряння.
Галину Андрiївну Вальтер – доцента кафедри екології.
Наталiю В’ячеславiвну Ярещенко – доцента кафедри транспортних технологiй.
Любов Миколаївну Полозову – доцента кафедри iнформатики.
Миколу Володимировича Розенфельда – доцента кафедри будiвельних i дорожнiх машин iм. А.М. Холодова.
Олександра Анатолiйовича Наконечного – доцента кафедри метрологiї та безпеки життєдіяльності.
Наталiю Йосипiвну Нiкiфорову – доцента кафедри економiки пiдприємства.
Олену Юрiївну Лаврентьєву – викладача-стажиста кафедри iнженерної та комп'ютерної графіки.
Сергiя Володимировича Оксака – асистента кафедри технологiї дорожньо-будiвельних матеріалів.
Олесю Олександрiвну Скорiк – асистента кафедри транспортних технологiй.
Олександру Михайлiвну Нiкiтiну – асистента кафедри мiжнародної економіки.
Галину Іванівну Мармут – провідного економіста бухгалтерії.
Вікторію Вікторівну Фараносову – бібліографа 1 категорії бібліотеки.
Миколу Петровича Сотнікова – начальника навчальної науково-виробничої бази.
Романа Васильовича Алексеєва – молодшого наукового співробітника кафедри автомобілів.
Елладу Михайлівну Чернову – інженера-метролога 1 категорії відділу стандартизації та метрології.
Івана Арсентійовича Лучка – майстра виробничого навчання кафедри будівельних і дорожніх машин ім. А.М. Холодова.
Еллену Анатоліївну Шапошнікову – майстра виробничого навчання кафедри технології металів та матеріалознавства.
Зою Олексіївну Гайдамаку – прибиральницю господарчого відділу.
Олександра Сергійовича Кобзаря – верстатника деревооброблювальних верстатів 6 розряду будівельної дільниці.
Зичимо Вам, шановні ювіляри, міцного здоров’я, щастя, сімейного благополуччя, миру і добра на довгі роки та нових високих досягнень на освітянській ниві.
Колектив ХНАДУ
Наш «Автодорожник»
Важливу роль в нашому житті відіграють засоби масової інформації. Адже саме вони надають нам достовірну і своєчасну інформацію про події, що відбуваються. Сьогодні ми не уявляємо нашого життя без телебачення, Інтернету, радіо і газет.
Першою друкованою газетою був «Столичний вісник», який почав виходити в Китаї у VIII столітті, де публікувалися Укази імператора і повідомлення про найважливіші події. Газети друкували з дошок, на яких вирізали ієрогліфи, покривали їх тушшю і робили відтиски. До перших газет, які стилістично нагадують нам сучасні видання, прийнято відносити і газету «La Gazette», засновану її видавцем дворянином Теофрастом Ренодо 30 травня 1631 року у Франції.
А в ХНАДУ газета, що отримала спершу назву «Автошляховик», а згодом «Автодорожник», з’явилася в 1931 році. Нині це газета колективу Харківського навчально-науково-виробничого комплексу з автомобільно-дорожньої освіти.
«Автодорожник» є невід’ємною складовою університетського життя. На кожному факультеті є свої кореспонденти, які діляться останніми новинами з читачами. Очолює університетську газету Ольга Дмитрівна Васильківська, яка виконує колосальну роботу: пише і редагує статті, навчає і допомагає студкорам, формує номер і ще багато чого іншого.
Більшість викладачів нашого університету читають «Автодорожник» від початку і до кінця. Величезну увагу приділяють газеті ректор ХНАДУ, професор А.М. Туренко, декани факультетів і керівники підрозділів, які теж є авторами публікацій. Від цього газета лише виграє.
Студенти також цікавляться, коли буде видано наступний номер «Автодорожника», адже кожен випуск містить корисну інформацію: новини про спортивні досягнення, конференції, конкурси, різні культурно-мистецькі заходи та багато цікавих статей на актуальні теми, які хвилюють студентів. Газета висвітлює нагальні питання, що цікавлять сучасну молодь. Саме тому наш «Автодорожник» користується такою популярністю. У гуртожитках ХНАДУ можна також побачити випуски «Автодорожника» і навіть на заняттях деякі студенти зацікавлено читають газету, де за прізвищами авторів впізнають своїх викладачів та одногрупників.
З нагоди 80-річного ювілею хочемо подякувати усім колегам по перу за таку цікаву, пізнавальну і змістовну газету, якою є наш «Автодорожник», і побажати творчої наснаги та журналістського хисту!
Тетяна Волобуєва,
Марина Плотникова,
студкори ФМТЗ
Подія місяця
80 років успіху!
Початок жовтня. Осінній ранок дарує жителям Харкова тепло останніх сонячних променів, приємну прохолоду лагідного вітру і неповторну красу жовтогарячого листя. У матінки-природи повно своїх турбот, адже вона активно готується до зимового сну, і немає їй діла до того, що 4 жовтня 2011 року газета «Автодорожник» відзначила свій ювілей – 80 років з дня заснування. 80 років роботи! 80 років натхнення! 80 років успіху!
Святково прикрашена конференц-зала радо вітала гостей, які взяли участь у роботі ювілейного Круглого столу «Університетська газета – осередок патріотичного, виховного і просвітницького життя вищого навчального закладу».
Хоч атмосфера, що панувала у залі, і була урочистою та офіційною, проте всі учасники почувалися комфортно і невимушено. Така вже у «Автодорожника» вдача, що він, будучи офіційним друкованим засобом масової інформації ХНАДУ, вміщує на своїх шпальтах і звіти про наукову роботу, і результати олімпіад та конкурсів, і репортажі зі студентських свят, і історичний екскурс в минуле університету. Будучи серйозним виданням, «Автодорожник» приділяє увагу і культурно-мистецьким заходам, чим помітно відрізняється від інших видань цього жанру. Будь-який якісний матеріал може знайти місце на шпальтах газети, кожному автору буде комфортно співпрацювати з редакцією, навіть найвибагливіший читач знайде на її сторінках цікаву і корисну для себе інформацію. Саме через це тягнуться до «Автодорожника» не тільки ректорат та студентська громада, а й поважні високі гості, які 4 жовтня завітали на наше свято.
За доброю традицією засідання Круглого столу відкрив ректор ХНАДУ, професор А.М. Туренко. Анатолій Миколайович подякував колективу газети за неоціненний внесок у розвиток суспільного життя нашого навчального закладу та закликав кореспондентів різнобічно висвітлювати всі аспекти університетського сьогодення. У вітальному слові Анатолій Миколайович зауважив також, що конструктивної критики на шпальтах газети замало, тому закликав кореспондентів висвітлювати події такими, як є, де не лише перемоги у міжвузівських змаганнях та наукових конференціях, а є безліч пропусків і заборгованостей з дисциплін.
Далі виступила головний редактор газети «Автодорожник», член національної Спілки журналістів України Ольга Дмитрівна Васильківська, яка коротко розповіла про етапи становлення та розвитку видання, майстерність і творчість її авторів, а також про просвітницьку та інформаційну функції газети.
Офіційну частину урочистостей продовжив Анатолій Миколайович, який за об’єктивне висвітлення університетського сьогодення, творче сприяння зростанню іміджу газети, її популяризацію серед студентського загалу та з нагоди 80-річчя від дня заснування нагородив преміями, дипломами та подарунками кращих громадських кореспондентів і студкорів.
Одну з найкращих університетських газет, якою є наш «Автодорожник», привітав Голова правління ХОО національної Спілки журналістів України Олександр Олександрович Голуб. Відомий і поважний майстер слова і пера високо оцінив і якість матеріалів, і чудове оформлення газети і, особливо, мелодійну українську мову видання, що у східному регіоні зустрічається дуже рідко.
Начальник управління зі зв’язків з громадськістю, головний редактор газети «Технолог» БДТУ ім. В.Г. Шухова Валентина Федорівна Носачова від імені ректора університету-побратима поздоровила колектив газети з ювілеєм, побажала всім причетним до її видання творчої наснаги і нових звершень.
Від колег – головних редакторів університетських газет – ювілярів привітала керівник газети «Політехнік» НТУ «ХПІ» Світлана Петрівна Землянська.
Від імені деканів факультетів ХНАДУ виступив проф. І.Г. Кириченко. Він подякував Ользі Дмитрівні за терпіння і старанність, а кореспондентам за їхню активність і небайдужість до того, що відбувається навкруги.
Громадських кореспондентів красномовно представила доцент кафедри українознавства Неля Василівна Нікуліна, а від дружної й талановитої команди студкорів на цих урочистостях випала честь виступати мені, представниці дорожньо-будівельного факультету. Голова студентської ради університету Микола Зіганшин також привітав колектив «Автодорожника» з ювілеєм і пообіцяв забезпечити плідну співпрацю його команди з газетою, аби студенти знали, чим займається студентське самоврядування і які питання може допомогти вирішити.
Не обійшлося цього дня і без концертних номерів художньої самодіяльності студентського клубу, учасники якого приготували декілька творчих подарунків. Наша поетеса, студентка 2 курсу ФУБ Антоніна Кулініч прочитала власний вірш «Улюбленій газеті – вісімдесят!», написаний спеціально до цієї дати, чим викликала бурхливі оплески. Доцент кафедри автомобілів А.І. Шилов порадував аудиторію піснею кореспондента, а золотий голос ХНАДУ – студент МФ Микола Мєшков – вічно актуальною «Чорнобривців насіяла мати». Родзинкою програми став виступ студента з Марокко Аюб Мазрауі, який артистично виконав пісню «Просто подари».
Вісімдесят років поспіль «Автодорожник» дарує читачам цікаві статті, репортажі та інтерв’ю. Просто, без зайвого пафосу та вихвалянь, університетська газета крокує в дев’яте десятиліття. Що на неї чекає далі? Успіх! Іншого варіанта у нас просто немає!
Марія Іщенко,
студкор ДБФ
Офіційно
Методична рада інформує
У жовтні місяці цього року відбулося два засідання методичної ради університету. Традиційно вони пройшли під керівництвом першого проректора, професора І.П. Гладкого.
Перше засідання відбулося 5 жовтня. Порядок денний включав три питання.
1. Основні напрями методичної діяльності університету у 2011− 2012 навч. році та завдання секцій і методичних комісій факультетів з планування цієї роботи.
2. Про стан підготовки до проведення Всеукраїнської науково-методичної конференції «Актуальні проблеми формування здорового способу життя студентської молоді методами фізичного виховання».
3. Затвердження плану видання навчально-методичної літератури на 2012 рік.
У доповіді з першого питання порядку денного перший проректор І. П. Гладкий висвітлив основні напрями навчально-методичної роботи, що були озвучені в звіті ректора університету, проф. А.М. Туренка, звернув увагу на забезпечення своєчасного та якісного контролю за її виконанням.
По другому питанню інформацію про стан підготовки до проведення першої Всеукраїнської науково-методичної конференції кафедрою фізичного виховання і спорту ХНАДУ повідомила старший викладач кафедри Т.В. Павленко. Вона зауважила, що план підготовки до проведення конференції виконується згідно з встановленими термінами, завіривши членів методичної ради, що конференція пройде на високому рівні.
При розгляді наступного питання проф. І.О. Школяренко представив план видання навчально-методичної літератури на 2012 рік, а також звернувся до деканів і завідувачів кафедр з проханням забезпечити своєчасне внесення змін до нього.
Члени МР заслухали також проект плану роботи методичної ради в осінньому семестрі та інформацію про надання пропозицій щодо структури дисциплін згідно з вимогами ЄКТС (Європейської кредитно-трансферної системи).
Друге засідання методичної ради відбулося 19 жовтня. Порядок денний включав також три питання.
У доповіді з першого питання «Система інформування студентів та викладачів з питань організації та змісту навчального процесу на Web-сайті університету (електронна бібліотека)» професор В.М. Кухаренко відмітив, що наш університет активно розвиває інформаційно-освітній простір для інформування студентів та викладачів. Одним з показників рівня розвитку інформаційно-освітнього простору університету є його місце у конкурсі сайтів університетів світу Вебометрікс. Протягом року університет піднявся на 1400 щаблинок і зараз посідає 8601 місце у світовому рейтингу, 70 місце серед університетів України і 7 місце серед університетів Харкова.
Для подальшого розвитку інформаційно-освітнього простору слід терміново створити електронну бібліотеку. В обговоренні питання взяли участь проф. І.П. Гладкий, доценти Н.В. Внукова та О.О. Догадайло, які акцентували увагу присутніх на тому, що необхідно рекомендувати вченій раді університету затвердити Положення про електронну бібліотеку університету та провести конкурс сайтів кафедр і викладачів.
Друге питання порядку денного «Підготовка до проведення міжнародної НМК «Інформаційне освітнє середовище у системі дистанційного навчання в закладах освіти: інноваційні та психологічні аспекти» доповів доц. В.В. Бондаренко. Він проінформував членів МР про те, що оргкомітет виконав всі заплановані заходи і завірив їх, що конференцію буде проведено на високому рівні.
Про першочергові завдання з самоаналізу та підготовки до чергової акредитації спеціальності «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» доповів проф. І.О. Школяренко, який зазначив, що кафедра дещо відстає від затверджених ректором термінів. Методична рада рекомендувала завершити розробку акредитаційної справи та затвердити її на методичній і вченій радах ХНАДУ, а також зареєструвати її в Міністерстві освіти і науки, молоді та спорту України.
Також методична рада розглянула питання втілення у навчальний процес ХНАДУ Європейської кредитно-трансферної системи, про проведення аудиторних занять з дисципліни «Сучасні інформаційні технології» у формі лабораторних занять за напрямом підготовки «Автомобільний транспорт», а також про готовність рукопису підручника «Будівництво транспортних тунелів і метрополітенів» до видання з грифом МОНМС України (автор А.В. Більченко).
В.П. Сударь,
провідний фахівець навчального відділу
Зустрічі
Як чудово, що всі ми тут сьогодні зібралися
З кожним роком в нашій пам’яті згасають події 1956 року, що суттєво вплинули на все наше подальше життя. Саме у цей рік перед Батьківщиною гостро стояло питання підготовки кадрів для всіх галузей народного господарства, у тому числі і для автомобільного транспорту. Перед кожним з нас, майбутніх однокурсників, постало питання – яку професію обрати.
Ми, 150 колишніх: курсанти військових училищ (перед цим було проведено скорочення армії) та випускники СШ, в основному діти-сироти, переступили поріг ХАДІ.
У ті буремні роки і жити, і вчитися було важко. Іноді не вистачало коштів, щоб купити пристойний одяг, взуття, сходити у кіно, театр чи музей. Але не дивлячись на великі труднощі, ми вперто гризли граніт науки і досягали високих результатів.
Наші стосунки базувалися на дружбі та взаємодопомозі.
Кожне «незадовільно» на іспиті або заліку розглядалося як надзвичайна ситуація. У цьому випадку допомагали «усім світом». Хто пропонував конспекти, хто роз’яснював складний матеріал, інші підтримували матеріально та морально.
У ці роки ми брали активну участь у збиранні врожаю на цілині в колгоспах та радгоспах. Лише 14 студентів «відсіялись» через перехід до інших інститутів, зміну місця проживання чи за сімейними обставинами.
Понад 50 років зміцнюється наша дружба. За ці роки ми зустрічалися у стінах нашого рідного ХАДІ – ХНАДУ вісім разів. 28 травня 21 однокурсник зі 112, які залишилися серед нас, прибули на чергову – дев’яту зустріч, присвячену 50-річчю закінчення ХАДІ.
Ми вдячні професорсько-викладацькому складу ХНАДУ за особливо теплий прийом випускників автомобільного факультету 1961 року. Відмінно попрацював оргкомітет, який мені, доценту кафедри економіки підприємства, випала честь очолювати. Незалежно від загальноуніверситетських заходів ми провели: спільне фотографування та по групах, святковий концерт, дружній обід, створили невеликий фільм та буклет, де відображені історія створення автомобіля, м. Харкова, ХАДІ – ХНАДУ та трудовий шлях однокурсників, а також здійснили виїзд на природу.
А досягнення наші вагомі. Серед нас два доктори технічних наук, 11 кандидатів технічних та економічних наук, два начальники Облавтоуправлінь, 12 головних інженерів, заступників начальників автоуправлінь з пасажирських та вантажних перевезень, з економіки та безпеки дорожнього руху.
Лише у Харківській області відповідальні посади обіймали наші однокурсники: заст. начальника Вантажавтоуправління був А.Р. Григоренко; заст. начальника з пасажирських перевезень Облавтоуправління − А.П. Резуненко та заст. начальника з економіки Пасавтоуправління − В.Н. Кругляков.
Підготовці спеціалістів з автомобільного транспорту трудове життя присвятили 18 наших однокурсників, працюючи в автошколах, технікумах, інститутах та університетах.
Неможливо підрахувати скільки наших однокурсників читали лекції, вели дипломне проектування, були членами та головами державних екзаменаційних комісій, вели курси підвищення кваліфікації, підтримували матеріально ХАДІ – ХНАДУ через госпдоговірні угоди.
Шість осіб працювали в партійних та профспілкових організаціях першими керівниками. Майже всі пройшли через керівництво автопідприємствами. Сім осіб працювали спеціалістами та радниками в інших країнах, куди їх направила Батьківщина.
Усі ми після закінчення інституту були направлені в різні куточки Батьківщини, де почали трудову діяльність та присвятили її розвитку автомобільного транспорту. Тільки чотири однокурсники, за нашими даними, присвятили свою трудову діяльність розвитку інших галузей народного господарства і також досягли високих результатів.
Так Вадим Михайлович Петухов з 1962 року і до виходу на пенсію працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті промислової гідравліки (ВНДІ Гідропривід) на різних посадах. Опублікував понад 70 наукових праць, захистив 20 авторських свідоцтв та патентів, написав та опублікував декілька спеціалізованих книг. Захистив кандидатську дисертацію. Нагороджений Почесним знаком «Винахідник СРСР», медаллю «Ветеран праці», декількома золотими та срібними медалями ВДНГ СРСР та ВДНГ УРСР. Винайшов, виготовив і провів стендові дослідження та впровадив на багатьох ГЕС 55 регуляторів швидкості турбін, які працюють і зараз. У 1991 р. спільно зі своїми товаришами-спеціалістами та французькою фірмою «ALSTOM» створив міжнародне ЗАТ НВП «Е.Г.П. – Регулятор», де пропрацював більше 15-ти років головним інженером. Його і зараз часто запрошують в ЗАТ як консультанта та спеціаліста з регуляторів, а також пропонують повернутись на роботу. Вадим Михайлович у школі, в інституті, ВНДІ Гідропривід, перебуваючи на пенсії, завжди займався спортом, був членом команд з різних видів спорту і дуже часто був призером району, міста, інституту, України.
З 1990 року неодноразово брав участь у міжнародних змаганнях, першості України з волейболу. Вадим Михайлович – майстер спорту з чотирьох видів. Серед учасників – ветеранів збірної Харківщини: В.М. Петухов, ЗМС СРСР, Олімпійські чемпіони Ю.М. Поярков та Ю.Н. Венгеровський, МС СРСР Єрмаков, Чухраєв, Папшин та інші.
Головним конструктором великого машинобудівного заводу тривалий час працював В.Л. Винтонов.
Поступово закінчились бесіди і спогади між друзями – однокурсниками – колегами.
Бадьорі та збуджені від побаченого й почутого ми повернулися додому з повним розумінням того, що таких результатів ми досягти тільки тому, що у студентські роки поряд з нами були прекрасні наставники, викладачі, а також наші однокурсники, які невдовзі стали друзями. А досягнення в інших галузях народного господарства свідчать про те, що в нашому навчальному закладі дають міцні знання, виховують активних, всебічно розвинутих людей.
За результатами зустрічі була опублікована книга «Как здорово, что все мы здесь сегодня собрались», яка буде цікава не лише випускникам старшого покоління, але й нинішнім студентам, які наочно побачать перспективи своєї майбутньої діяльності.
Зустріч на цьому не закінчилася. Вона продовжується та проявляється в особистих стосунках з колегами і друзями, в кожній миті спілкування між нами – тодішніми і нинішніми хадівцями.
В.Г. Посипай,
А.П. Резуненко,
випускники АФ 1961 р.
Практикум
Чому б не злетіти?
Дивлюся на небо та й думку гадаю,
Чому я не сокіл, чому не літаю,
Чому мені, Боже, ти крилець не дав?
Я б землю покинув і в небо злітав.
Саме так писав Михайло Петренко в далеких 1850-х роках. Тоді він, страждаючи від нещасливого кохання, понад усе мріяв відірватися від землі, аби загоїти душевні рани. Зараз добігає до кінця 2011 рік, крилець Бог людям все ще не подарував, проте злетіти нині – зовсім не проблема. В цьому на власні очі переконалися студенти дорожньо-будівельного факультету і викладачі кафедри вишукувань та проектування доріг і аеродромів, яким у вересні пощастило відвідати аеропорт «Донецьк».
Поки наш мікроавтобус наполегливо долав кілометр за кілометром, наближаючи нас до пункту призначення, ми мимоволі поринули у власні думки. Звичайно, ця поїздка далеко не розважального характеру, і була вона чимось більшим, ніж екскурсія по східній Україні. Того вересневого дня ми вирушили до Донецька з професійними, навчальними та пізнавальними цілями. Лише кілька років тому студенти-дорожники почали вивчати дисципліни, пов’язані з проектуванням аеродромів. Тому нинішні студенти групи Д-53 вивчають специфіку будівництва аеродромів, організацію їх роботи та експлуатації.
Якщо з автомобільними дорогами все зрозуміло – їх кожен з нас бачить і використовує щодня, то з аеродромами справа дещо інша. Важко проектувати те, аналогів чому ти ніколи не бачив. Складно організувати роботу того, про що доводилося тільки чути. Саме тому, задля надання студентам і співробітникам кафедри уявлення про таку складну інженерну споруду як аеродром, і була запланована поїздка в аеропорт «Донецьк», де нині ведеться масштабне будівництво.
Чесно кажучи, ніхто з харків’ян не очікував такого теплого прийому. Дякуючи організаторам поїздки, завідувачці кафедри Євгенії Борисівні Угненко та старшому викладачеві Ігорю Миколайовичу Матлахову для нас в аеропорту не виявилося зачинених дверей чи заборонених територій. Все можна було побачити, до всього доторкнутися, про все запитати.
– Донецька область – найгустонаселеніша територія колишнього СРСР, – розпочав свою розповідь директор з технічного забезпечення аеропорту В.С. Дерганов. – Потреба в повітряному транспорті тут завжди була високою, а нині, коли Україна тісно співпрацює з багатьма країнами світу, можливість за кілька годин опинитися на іншому континенті приваблює все більше жителів Донеччини. До того ж Євро-2012 передбачає наплив шаленої кількості туристів з усього світу, тому, самі розумієте, сучасний аеропорт Донецьку був вкрай необхідний.
Розповідь Володимира Сергійовича виявилася настільки цікавою, що всі ми захоплено поглинали інформацію з вуст людини, під контролем якої знаходиться весь наземний і повітряний простір аеропорту. Сорок три роки він присвятив аерофлоту і 23 з них навчався: закінчив технікум, ХНАДУ, підвищував кваліфікацію в інституті управління вищими кадрами, 12 років пропрацював у Міністерстві громадянської авіації та підготувався для роботи за кордоном. Випускник нашого університету сьогодні є одним із провідних спеціалістів аеропорту «Донецьк», який консультував і брав участь у будівництві аеродромів у Ташкенті, Мурманську, містах Кореї, Китаю, Куби та Перу.
– 26 липня було відкрито найбільший в Україні аеродром, – продовжував розповідь Володимир Сергійович. – Сьогодні – це велетень, довжина якого сягає 4 км, а ширина – 60 м. Аеродром не має обмежень по масі, тому може приймати абсолютно всі види повітряних суден. В урочистостях з нагоди відкриття аеродрому його технічні можливості випробував і найбільший у світі літак «Мрія», якому тут було надзвичайно комфортно.
Слухаючи розповідь про цікаві факти та коментарі фахівця і професіонала своєї справи нам дозволили побачити, підійти, доторкнутися та сфотографуватися (кому чого хотілося) зі злітною полосою, яка тільки будується. Якщо вірити Володимиру Сергійовичу, то за добу тут укладають 8000 т бетону, робота на об’єкті кипить 24 години на добу, тому розслаблятися немає часу.
В Україні достатньо заможних людей, які можуть дозволити собі приватний літак. Це – VIP-персони, до яких ставлення тут особливе. Аби не дратувати пересічних громадян присутністю привілейованих осіб в аеропорту було вирішено збудувати спеціальну стоянку, призначену для парковки 21 приватного літака. Це дасть можливість їх власникам безперешкодно злітати і приземлятися, не перешкоджаючи руху літаків, які слідують за розкладом. «Ось там, – показав рукою на абсолютно порожній майданчик наш екскурсовод, – буде аеровокзал для VIP-гостей. Ми прагнемо зробити усе можливе, аби задовольнити потреби всіх наших пасажирів».
«Зараз аеропорт «Донецьк» організовує як всеукраїнські, так і закордонні поїздки. Бажаючі за кілька десятків хвилин можуть опинитися в Києві або Львові. До послуг пасажирів рейси практично в усі країни Європи та до Китаю», – продовжував свою розповідь Володимир Сергійович.
Хоча, за великим рахунком, слова там були зайві, варто було лише озирнутися навкруги і побачити як всюди кипіла робота. Такої кількості якісної іноземної техніки в одному місці жодному з присутніх досі бачити не доводилося. Будівництво дійсно грандіозне і захоплююче. Скільки було радості, коли завдяки давній дружбі нашого Ігоря Миколайовича та В.С. Дерганова нас вивезли на злітну смугу, де ми уявили себе залізними соколами, які саме там відривалися від землі та успішно приземлялися на неї.
«За 27 років роботи аеропорту жодного рейсу не було відмінено через погодні умови (тільки через погану видимість). Адже аеропорт обладнано надсучасними засобами і приладами. Так, аеропорту «Донецьк» надали категорію 3А, яка дозволяє здійснювати посадку практично із закритими очима. Про безпеку та комфортність польотів тут піклуються понад усе. Злітна смуга оснащена 1658 вогнями, конструкція покриття товщиною приблизно 1 м, під ним знаходиться 184 км дроту. Все в цьому проекті вражає цифрами, – продовжував В.С. Дерганов. – Будується найбільша в Україні злітна смуга, найбільший за пропускною здатністю аеровокзал, що може обслужити 3100 осіб на годину. Ми – рекордсмени, як не крути».
І дійсно, масштаби будівництва і педантичний підхід до кожної дрібниці просто вражали. Але ще більше вразила практичність і турбота Євгенії Борисівни. Поки всі присутні фотографувалися на злітній смузі, вона разом з Ігорем Миколайовичем тактично і завбачливо вмовила керівництво аеропорту брати на практику студентів та аспірантів ХНАДУ. Саме завдяки турботі наших викладачів дехто з присутніх вже зовсім скоро приєднається до цього глобального будівництва, і, можливо, в майбутньому стане кимось на кшталт директора з технічного забезпечення.
Приємним бонусом для усіх нас стала екскурсія на один з найкращих у світі стадіонів – «Донбас Арену». Нам випала унікальна можливість побувати у VIP-ложах, побачити інфраструктуру стадіону зсередини, доторкнутися до вічнозеленого газону, сфотографуватися у роздягальнях та залі для прес-конференцій і посидіти на лавці запасних.
Не знаю, як наш мікроавтобус зміг рушити з місця. Адже кожен з пасажирів забрав з собою тонни емоцій, вражень, знань та досвіду. Донецьк приємно здивував парками, чистими вулицями, привітними людьми і, звісно ж, надсучасними аеропортом та стадіоном. Два дні подорожі забезпечили студентам 5 курсу глибоке розуміння того, що їм розповідають на лекціях, аспірантам подарували нові ідеї для дисертацій, а викладачам – задоволення від того, що їхні підопічні окрилені новими знаннями.
Так, люди все ще не мають крил, проте подібні подорожі викликають шалене бажання широко розправити свої, нехай і уявні крила, і соколом злетіти у небесну блакить, аби досягти небачених досі вершин!
Марія Іщенко,
студкор ДБФ