Geum.ru

Д людини стало одним із найважливіших завдань створеної після завершення Другої світової війни Організації Об’єднаних Націй, одним із засновників якої є Україна

Вид материалаДокументы

Содержание


Висновки та рекомендації
Подобный материал:
1   2   3   4   5

VІІІ. Розгляд Радою ООН з прав людини першої Національної

доповіді України про стан дотримання прав людини.

Висновки та рекомендації

Створена у березні 2006 р. Рада ООН з прав людини, яка стала правонаступницею однойменної Комісії ООН, з метою підвищення ефективності зусиль міжнародного співтовариства щодо захисту прав і основоположних свобод людини запровадила у червні 2007 р. механізм Універсального періодичного огляду Національних доповідей країн–членів ООН з питань дотримання ними прав людини.

Україні, яка традиційно бере активну участь в органах ООН з прав людини і переобрана до складу Ради ООН на черговий трирічний термін – до 2011 р., було запропоновано подати свою Доповідь однією з перших.

Представлення першої Національної доповіді України про стан дотримання прав людини відбулося 13 травня 2008 р. у Женеві на сесії Робочої групи повного складу Ради ООН з прав людини.

На розгляд членів Робочої групи, окрім Національної доповіді України, було представлено також Резюме, підготовлене Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, у якому викладені, зокрема, позиції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з широкого кола проблем дотримання прав людини в Україні, у тому числі: надання безоплатної правової допомоги; посилення боротьби з торгівлею людьми, одним з каналів якої є існуюча система міжнародного усиновлення; необхідність створення системи ювенального правосуддя; боротьба із застосуванням тортур у правоохоронних органах; подолання бідності, яка є джерелом порушення основних прав людини; посилення захисту прав трудових мігрантів. У цьому документі містяться також відповідні коментарі неурядових організацій.

Представники Уповноваженого з прав людини розповсюдили серед членів Робочої групи виданий за ініціативи Уповноваженого з прав людини та сприяння ПРООН в Україні збірник документів “Заключні зауваження та рекомендації конвенційних органів ООН щодо доповідей України в сфері дотримання прав людини”, Спеціальну доповідь Уповноваженого “Про стан дотримання та захисту прав громадян України за кордоном”, а також “Київську декларацію” – підсумковий документ Міжнародної конференції “Сучасні виклики правам і свободам людини”, присвяченої 60-й річниці Загальної декларації прав людини та 10-річчю інституції Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, що відбулася 14 квітня 2008 р. у сесійній залі Парламенту України під егідою Омбудсмана та Представництва ООН в Україні.

В інтерактивному діалозі, який розгорнувся після представлення Національної доповіді, взяли участь представники 26 країн, члени делегації України, у тому числі представники Уповноваженого з прав людини. Члени Робочої групи висловили подяку Україні за підготовку і представлення доповіді, відзначаючи її змістовне наповнення як якісне, відкрите і самокритичне. Позитивно оцінено активну участь у підготовці Національної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і низки неурядових організацій.

У підсумковій доповіді Робочої групи з Універсального періодичного огляду щодо України, яка була розглянута і схвалена Радою ООН з прав людини 12 червня 2008 р., викладені висновки і рекомендації, які Україна має здійснити, зокрема:

– якнайшвидше розглянути питання ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду;

– продовжувати зусилля з удосконалення законодавства, політики та створення інституційних механізмів для боротьби з усіма формами дискримінації, прийняти всеосяжне антидискримінаційне законодавство, як це було рекомендовано Комітетом ООН з економічних, соціальних та культурних прав у 2007 р.;

– підвищити рівень підготовки співробітників правоохоронних органів у галузі прав людини та ефективніше запобігати злочинам, скоєним на підґрунті нетерпимості;

– активізувати боротьбу проти расизму, зокрема шляхом виконання рекомендацій Комітету ООН з ліквідації расової дискримінації;

– включити боротьбу з расизмом до основних завдань діяльності Уряду України та інших державних органів;

– вжити додаткових ефективних заходів з тим, щоб співробітники правоохоронних органів, прокуратури та судді, які займаються застосуванням закону стосовно злочинів на підставі нетерпимості й інших насильницьких актів расової дискримінації та ксенофобії, повною мірою усвідомлювали характер таких злочинів, а також забезпечити централізований облік і публікацію статистичних даних про інциденти расистського характеру;

– регулярно подавати доповіді Комітету ООН з ліквідації дискримінації щодо жінок; приймати більше жінок на державну службу та вжити заходів щодо забезпечення рівної платні за рівну працю жінок і чоловіків;

– посилювати захист прав дитини, включаючи протидію торгівлі дітьми, боротьбу проти дитячої проституції, порнографії та дитячої праці;

– виконати рекомендації конвенційних органів ООН, а також Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини стосовно якнайшвидшого запровадження окремої системи ювенального правосуддя для дітей та молоді відповідно до європейських та міжнародних стандартів;

– вжити заходів щодо кваліфікації актів побутового насильства як протиправних дій відповідно до рекомендацій Комітету ООН з економічних, соціальних і культурних прав; продовжувати фінансування та створення центрів надання послуг жінкам та дітям, які постраждали від побутового насильства;

– розробити програму поліпшення становища осіб, позбавлених волі, включаючи заходи, що призведуть до зниження рівня смертності серед ув’язнених;

– вжити заходів для реалізації рекомендацій Комітету ООН з економічних, соціальних і культурних прав, Комітету ООН проти тортур та Комітету ООН з прав людини з приводу створення належних умов тримання в місцях позбавлення волі й поводження з ув’язненими відповідно до міжнародних стандартів, а також виконання у повному обсязі рекомендацій Європейського комітету з запобігання тортурам;

– виділяти достатні ресурси на здійснення Державної програми та проектів з підготовки та підвищення обізнаності співробітників правоохоронних органів, які опікуються жертвами торгівлі людьми;

– сприяти реалізації рекомендацій Комітету ООН проти тортур щодо створення незалежного наглядового механізму для розслідування випадків застосування тортур;

– проводити оперативні розслідування та переслідувати посадових осіб пенітенціарних установ та правоохоронних органів, винних у жорстокому поводженні із затриманими та ув’язненими;

– внести до національного законодавства зміни, згідно з якими зізнання, отримані під час тортур, не визнавалися б як докази винуватості осіб, які зізналися;

– продовжити роботу щодо зміцнення незалежності судових органів та приборкання корупції в судовій системі та органах виконавчої влади всіх рівнів;

– вжити необхідних заходів з метою забезпечення розслідування всіх випадків перешкоджання журналістам виконувати їхні професійні обов’язки та винесення відповідного покарання за здійснення таких дій;

– забезпечити повну та ефективну відповідність національного законодавства та правозастосовної практики, особливо у сфері освіти й засобів масової інформації, ст. 27 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, а також зобов’язань України як сторони міжнародно-правових документів, включаючи ті, які стосуються захисту національних меншин;

– упорядкувати процедуру обробки заяв про визнання статусу біженця (надання притулку) та забезпечити, щоб повернення на батьківщину здійснювалося відповідно до керівних принципів Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ); привести законодавство, що стосується визнання статусу біженців, у відповідність до міжнародних стандартів;

– розробити національну стратегію освіти в галузі прав людини в шкільній системі згідно з Планом дій Всесвітньої програми освіти у галузі прав людини на 2005–2009 роки, включаючи аналіз та перегляд навчальних планів і посібників, підготовку викладачів з прав людини;

– ратифікувати Міжнародну конвенцію про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей;

– ратифікувати Конвенцію ООН про права інвалідів та Факультативний протокол до неї;

– впроваджувати рекомендації Комітету ООН з економічних, соціальних та культурних прав, визнати право на самовизначення всіх етнічних груп в Україні й забезпечити охорону та розвиток їхньої культурної спадщини.

Реалізація зазначених висновків і рекомендацій потребує скоординованих зусиль усіх гілок української влади, усього суспільства.

На переконання Уповноваженого з прав людини, започаткування нової форми роботи Ради ООН з прав людини, якою є Універсальний періодичний огляд, свідчить про велике значення і увагу, які міжнародне співтовариство приділяє питанням дотримання прав людини в країнах – членах ООН. Вимоги щодо повного і беззастережного дотримання світових стандартів у галузі прав людини, які в сучасному глобалізованому світі набувають особливого значення, з часом лише посилюватимуться.

ІХ. Напрями підвищення ефективності співпраці України

з ООН щодо забезпечення міжнародних стандартів

у галузі прав і свобод людини

Огляд стану виконання Україною зауважень та рекомендацій конвенційних органів ООН дає змогу зрозуміти нагальні проблеми, з якими стикається Україна у процесі наближення забезпечення прав і свобод людини до міжнародних стандартів. Рекомендації та зауваження комітетів ООН та Ради ООН з прав людини чітко вказують на певне коло проблем, які необхідно наполегливо долати.

Водночас стає особливо зрозумілим, що формальне включення тієї чи іншої міжнародної норми до національного законодавства є важливою, але недостатньою умовою забезпечення реального захисту прав і свобод людини. Не випадково загальне зауваження конвенційних органів стосується проблем недотримання законів та невиконання судових рішень. Це простежується на прикладі Конституції України, яка містить один із найбільш досконалих у Європі розділів щодо прав і свобод людини, але на практиці громадяни України гостро відчувають величезну дистанцію між задекларованими правами, зокрема на житло, освіту, охорону здоров’я, і реальним станом їх забезпечення для десятків мільйонів жителів України.

У Конституції України також закріплено важливий конституційний принцип, згідно з яким проголошені в ній права і свободи людини і громадянина, не є вичерпними. Уповноважений вважає, що міжнародні стандарти прав і свобод людини, що мають забезпечуватися в Україні, потрібно розширити шляхом приєднання до низки універсальних міжнародних та європейських конвенцій з прав людини, а також зняти застереження до вже ратифікованих Україною конвенцій.

Питання відповідності законодавства України міжнародним стандартам та міжнародним зобов’язанням України постійно порушуються у доповідях Уповноваженого з прав людини. Так, у першій Щорічній доповіді, представленій Верховній Раді України у 2000 р., спеціальний розділ було присвячено питанню імплементації Україною міжнародних стандартів прав людини у правову систему України. Уповноважений запропонувала Парламенту України внести зміни до ст.9 Конституції України, щоб не тільки чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, були частиною національного законодавства України, як є нині, а й визнавався примат норм міжнародного права над національним у разі колізії норм законодавства. На жаль, до цього часу такі зміни до Конституції України парламентом не внесено.

Серед важливих міжнародних документів Організації Об’єднаних Націй, що стосуються прав людини і які ще не ратифіковані Україною, – Конвенція про права інвалідів, Конвенція про статус осіб без громадянства, Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень тощо.

Важливість цих конвенцій для України потребує додаткових зусиль уряду і парламенту для їх якнайшвидшої ратифікації та впровадження у правове поле України. Не випадково питання просування ратифікації Міжнародної конвенції про захист прав всіх трудящих-мігрантів та членів їх сімей (1990 р.) і Конвенції ООН про права інвалідів (2007 р.) стали предметом спільного плану дій відповідно до підписаного Меморандуму про взаєморозуміння між Уповноваженим і Представництвом ООН в Україні на 2008 р.

17 січня 2008 р. Уповноваженим з прав людини внесено подання Президентові України В.Ющенку щодо ратифікації Конвенції ООН про права інвалідів та Факультативного протоколу до неї. Цю позицію Омбудсмана активно підтримує і Національна асамблея інвалідів України. Безсумнівно, ратифікація цієї Конвенції дасть змогу створити відповідне правове поле для ефективнішого і справедливішого захисту прав людей з особливими потребами.

Також 23 жовтня 2008 р. Уповноважений звернулася з поданням до Президента України щодо підписання та ратифікації Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень.

Проблема безвісти зниклих людей не оминула й Україну. Увесь світ знає про злочинне зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Попри те що слідство тривало кілька років, замовників і досі не знайдено. За останні сім років в Україні виявлено зникнення 28 тис. осіб, пошуком яких відповідні органи мало переймаються. Суди України щорічно приймають рішення по 8–9 тис. справ про визнання громадян безвісти зниклими або померлими.

З 6 лютого 2007 р. Конвенція ООН про захист усіх осіб від насильницьких зникнень відкрита для підписання і набуде чинності на тридцятий день після подання на зберігання Генеральному секретарю ООН двадцятої ратифікаційної грамоти або документа про приєднання. Нині учасницями Конвенції є п’ять держав, зокрема Албанія, Аргентина, Гондурас, Мексика, Франція. Загалом же її підписали 74 країни.

На переконання Уповноваженого з прав людини, ратифікація Україною Міжнародної конвенції про захист усіх осіб від насильницьких зникнень має стати вагомим інструментом як протидії на національному рівні безслідним зникненням людей, так і протидії державному тероризму на міжнародному рівні.

Потрібно також звернути увагу на стан підготовки періодичних доповідей України конвенційним комітетам ООН. Попри їх істотне поліпшення упродовж останніх років, вони потребують подальшого вдосконалення координації дій. Для цього необхідно створити дієвий механізм роботи з періодичними доповідями, який би включав етапи: підготовки проектів доповідей, їх громадського обговорення, урядового затвердження та подання до конвенційних органів ООН.

Особливої уваги потребують зауваження конвенційних комітетів щодо необхідності регулярного оприлюднення доповідей України, матеріалів їх обговорення у комітетах ООН, а також зауважень і рекомендацій, які висловлюються комітетами ООН за наслідками розгляду цих доповідей. На думку Уповноваженого, саме непрозорість дій влади в цих питаннях є головною проблемою щодо підготовки періодичних доповідей конвенційним комітетам ООН.

Тому започаткована Уповноваженим робота щодо публікації трьома мовами зауважень і рекомендацій конвенційних органів ООН одразу дістала схвальні відгуки як в українському суспільстві, так і на міжнародному рівні. Меморандумом про взаєморозуміння між Уповноваженим з прав людини і Представництвом ООН в Україні передбачено продовження та розширення таких публікацій. Це визнано пріоритетним напрямом співпраці сторін.

Уповноважений переконана, що і цього недостатньо. На законодавчому рівні має бути закріплено регулярне оприлюднення всіх матеріалів щодо виконання Україною зобов’язань перед конвенційними органами ООН не тільки державною мовою, а й мовами національних меншин.

Як свідчить аналіз стану дотримання Україною міжнародних стандартів у галузі прав людини, владою здійснюються кроки щодо приведення законодавства України у відповідність до міжнародних стандартів прав людини та їх запровадження у правозастосовну практику.

Водночас Уповноважений з прав людини вважає, що необхідно посилити заходи щодо забезпечення виконання взятих Україною зобов’язань у галузі прав і свобод людини. Насамперед треба розробити Національну програму щодо адаптації законодавства України до її міжнародних зобов’язань у галузі прав людини, в якій визначити перелік універсальних та регіональних конвенцій з прав людини, які потрібно ратифікувати в першочерговому порядку. Активними мають бути участь громадянського суспільства у процесі підготовки та представлення доповідей України, громадський контроль за виконанням державою зауважень та рекомендацій комітетів ООН та Ради ООН з прав людини.

Уповноважений з прав людини також переконана в необхідності підвищення адміністративної та кримінальної відповідальності посадових осіб за порушення конкретних прав людини, для чого мають бути внесені відповідні зміни до чинного законодавства.

Україна впевнено увійшла до міжнародної спільноти, тому забезпечення високих міжнародних стандартів у дотриманні прав і свобод людини є найважливішим обов’язком держави. Саме такі послідовні кроки держави мають бути кращим втіленням ідей і основних засад Загальної декларації прав людини.