СІ. Чорнооченко цивільний процес

Вид материала

Документы

Содержание Численна підвідомчість Альтернативна підвідомчість Змішана підвідомчість 10.2. Загальні правила визначення підвідомчості Наявність спору про право цивільне Зміст спору. Цивільний процес За п'ятим критерієм

Подобный материал:

• План: Поняття та місце в системі права України. Функції цивільного права, 692.25kb.
• Одеська національна юридична академія, 548.25kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка, 1283.07kb.
• Прикарпатський національний університет імені василя стефаника, 1123.13kb.
• Міністерство освіти І науки україни цивільний процес навчальний посібник, 5326.94kb.
• Національна юридична академія україни імені ярослава мудрого, 3071.65kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка осетинська ганна анатоліївна, 355.9kb.
• “Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України”,, 44.56kb.
• Київський національний університет імені тараса шевченка на правах рукопису Безклубий, 2337.3kb.
• Національна академія наук україни інститут держави І права імені в. М. Корецького фурса, 688.71kb.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття цивільні процесуальні
   строки?
   
2. Проаналізуйте класифікацію процесуальних строків
   за способом визначення.
   
3. Назвіть види строків у цивільному процесі.
   
4. Як визначаються процесуальні строки?
   
5. В яких випадках процесуальний строк не вважається
   пропущеним?
   
6. Назвіть підстави для продовження процесуальних
   строків.
   
7. Охарактеризуйте поновлення процесуальних строків.
   
8. Визначить основні правила обчислення строків у
   цивільному процесуальному праві.
   

114

Розділ 10. ПІДВІДОМЧІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

10.і. Поняття підвідомчості та її види

Під підвідомчістю розуміють розмежування компетенції між органами держави. Компетенція суду в здійсненні правосуддя по розгляду і вирішенню певної категорії питань називається підвідомчістю судових органів або судовою юрисдикцією. Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Однак, право вирішення цивільних справ надано не тільки судовим, а й державним органам адміністративної юрис­дикції (органи державної влади, місцевого самоврядування, органи, що здійснюють виконавче провадження); не­державним юрисдикційним органам (товариські суди, третейські суди, Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України); змішаним органам (комісіям по трудових спорах); нотаріату.

У зв'язку з цим цивільна юрисдикція, або підвідомчість, визначає коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції кожного з цих органів.

Для того щоб відмежувати компетенцію судів загальної юрисдикції по розгляду і вирішенню цивільних справ від компетенції інших юрисдикційних органів, законодавцем і вводиться категорія підвідомчості. Підвідомчість означає коло цивільних справ, які віднесені законом на розгляд та вирішення суду.

В залежності від того, чи відносить закон вирішення спорів до відання виключно одного органу або до компетенції кількох органів підвідомчість поділяється на виключну і численну. Виключною називається підвідомчість, за якою розгляд певної

8» 115

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


категорії цивільних справ належить виключно до компетенції суду (справи по позбавлення батьківських прав, справи про усиновлення тощо).

Численна підвідомчість передбачає, що розгляд цивільних справ здійснюється судом та іншими названими юрисдик-ційними органами. Залежно від вибору юрисдикційного органу з кількох, яким справа підвідомча, чи недопущенні такого вибору численна підвідомчість поділяється на альтернативну, договірну, імперативну і змішану.

Альтернативна підвідомчість означає, що розгляд спору віднесено до компетенції кількох органів за вибором особи, яка потребує захисту своїх прав. Наприклад, спір про право може бути вирішений не тільки судом, а й третейським судом. Для передачі справи третейському суду потрібно волевиявлення двох сторін, і висновок угоди про передачу спору на розгляд третейського суду (третейський запис) повинен бути офор­млений письмово. Закон встановлює правило, відповідно до якого громадяни можуть передати будь-який виниклий між ними спір на розгляд третейського суду, за винятком спорів, що виникають з сімейних та трудових відносин.

Договірною є підвідомчість, яка визначається взаємною угодою сторін. Так, громадяни можуть за взаємною згодою передати справу про розірвання шлюбу до органів РАГСу або СУДУ-

Імперативною (умовною) є підвідомчість, за якою справи розглядаються юрисдикційними органами в певній послі­довності при обов'язковому дотриманні досудового врегу­лювання спору або звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування.

Так, зокрема, згідно з цивільно-процесуальним законодав­ством пред'явлення до перевізника позову, який витікає з договору перевезення, передбачає обов'язкове пред'явлення до нього претензії. П.5 ст.158 Земельного Кодексу України передбачає обов'язкове досудове звернення з питань земельних ресурсів до місцевих органів влади чи самоврядування.

116

Варто мати на увазі, що цей вид підвідомчості значною мірою втратив своє значення, тому що згідно зі ст.124 Кон­ституції України і п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про застосування Кон­ституції України при здійсненні правосуддя" судам підвідомчі усі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги тільки на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Змішана підвідомчість поєднує в собі ознаки, властиві іншим видам, зокрема альтернативній підвідомчості. Так, наприклад, деякі справи можуть бути подані до суду безпосе­редньо, або після оскарження до органу чи посадової особи, що постановила оспорюване рішення.

10.2. Загальні правила визначення підвідомчості

Стаття 24 ЦП К установлює три загальних критерії підвідом­чості справ суду: наявність спору про право, суб'єктний склад і зміст спору.

Наявність спору про право цивільне є обов'язковим кри­терієм, який повинен враховуватись при вирішенні питання щодо підвідомчості цивільних справ суду.

Стаття 24 ЦПК відносить до компетенції судів загальної юрисдикції розгляд і вирішення справ по спорах про право. Якщо здійснення суб'єктивного права не оспорюється, то такі справи в судовому порядку, як правило, не розглядаються. їх вирішують, наприклад, органи РАГС, нотаріат і ін. Однак ст.24 ЦПК передбачає і виключення з загального правила: судам підвідомчі справи окремого провадження, перераховані в СТ.254 ЦПК. Для цих справ характерним є те, що при їх розгляді спір про право цивільне вирішуватися не може, а може вирішуватися лише спір щодо факту, стану.

Крім того, дана стаття допускає вирішення у суді справ, що виникають з адміністративно-правових відносин, у яких може

117

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


бути спір, але не цивільно-правовий, а щодо законності дій адміністративних органів, посадових осіб і т.д.

Винятково судами вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що знаходяться у власності і користуванні громадян та юридичних осіб, а також спори відносно розмежування територій сіл, селищ, міст, районів і областей.

Важливим критерієм визначення підвідомчості суду справ позовного провадження є суб'єктний склад учасників спору.

Згідно з п.1 СТ.24 ЦПК загальним судам підвідомчі справи по спорах, які виникають з цивільних, сімейних, трудових та кооперативних відносин, якщо хоча б однією з сторін спору є громадянин. Таким чином, судам підвідомчі ті цивільні справи, де сторонами в спорі є громадяни або громадянин і організація.

З цього правила є виключення. Так, суду підвідомчі справи щодо захисту честі, гідності та ділової репутації, що виникають між юридичними особами (ст.7 ЦК); скарги релігійних організацій на рішення державних органів із приводу воло­діння і користування культовими будівлями і майном (ст.248 ЦПК); в той же час справи про банкрутство, порушені громадянами-кредиторами, підвідомчі господарському суду.

Незалежно від учасників спірних відносин при роз­межуванні компетенції між судом і господарським судом по справах, у яких об'єднані кілька зв'язаних між собою вимог, з яких одні підвідомчі суду, а інші - господарському суду - усі вимоги згідно зі СТ.26 ЦПК підлягають розгляду в суді.

Суди також розглядають справи, в яких беруть участь іноземні громадяни, особи без громадянства, іноземні підпри­ємства й організації.

Зміст спору. Згідно з роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України в постанові від 1 листопада 1996 р. „Про застосу­вання Конституції України при здійсненні правосуддя" і з урахуванням положення ст.124 Конституції юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, судам підвідомчі всі справи щодо захисту прав і свобод громадян.

118

Відповідно до п.1 СТ.24 ЦПК судам підвідомчі справи, що виникають з чотирьох груп правовідносин: цивільних, сімейних, трудових і кооперативних. Однак вже в п.2 цієї статті передбачається виключення з загального правила: судам підвідомчі справи, що виникають з адміністративно-правових відносин, СТ.236 ЦПК (справи по скаргах на неправильності в списках виборців і в списках громадян, що мають право брати участь у референдумі; по скаргах на дії органів і посадових осіб у зв'язку з накладенням адміністративних стягнень і ін.).

Виключення з загального правила можуть передбачатися і галузевим законодавством. Так, ст.158 Земельного кодексу встановлює виняткову судову підвідомчість ряду спорів, що ви­никають із земельних правовідносин, — спору з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділян­ками, що знаходяться у власності громадян; ст.102 Земельного кодексу — про скасування земельного сервітуту тощо.

Галузеві нормативні акти можуть встановлювати виклю­чення і з чотирьох традиційно підвідомчих суду груп право­відносин. Так, хоча трудові спори про поновлення на роботі за загальним правилом підвідомчі суду, особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, що мають класний чин, у відповідності зі ст.222 КЗпП встановлюються законодавством, а працівників органів внутрішніх справ - Положенням про проходження служби. Це, однак, не виключає можливості їх звернення до суду.

Хоча суду підвідомчі справи, що виникають із сімейних правовідносин, однак розірвання шлюбу з особами, визнаними у встановленому порядку безвісно відсутніми, визнаними у встановленому порядку недієздатними, і засудженими до позбавлення волі на строк не менше трьох років, здійснюються в органах РАГС.

У новому ЦПК поняття судової підвідомчості не вжи­вається, проблеми підвідомчості справ розглядаються в трьох статтях глави 2 розділу 1 нового ЦПК України „Цивільна

119

Чорнооченко C.I.

юрисдикція". Згідно з нею суди розглядають в порядку цивіль­ного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. Суди розглядають справи в порядку позовного, наказного та окремого провадження (ст. 15 нового ЦП К України).

Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судо­чинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 16 нового ЦПК). Сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом (ст. 17 нового ЦПК України ).

Контрольні запитання

1. Дайте визначення поняття судової підвідомчості ци­
   вільних справ суду.
   
2. Розкрийте зміст імперативної підвідомчості цивільних
   справ.
   
3. Ким може здійснюватися захист цивільних прав, крім
   судів загальної юрисдикції?
   
4. Назвіть критерії підвідомчості суду загальної юрисдикції
   цивільних справ.
   
5. Охарактеризуйте види підвідомчості цивільних справ.
   
6. Проаналізуйте загальні правила визначення підвідом­
   чості суду.
   
7. Назвіть категорії справ, які підвідомчі судам загальної
   юрисдикції.
   
8. Які зміни внесені до визначення юрисдикції новим ЦПК
   України?
   

120

Розділ 11. ПІДСУДНІСТЬ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ

і і. і. Поняття і види підсудності

При порушенні цивільних справ після позитивного вирішення питання щодо підвідомчості певної цивільної справи суду важливим є питання щодо того, який суд її буде розглядати. Для цього в цивільному процесі розглядається питання підсудності.

Система судів України, яка зараз знаходиться в стані реформування, закріплена в Законі України „Про судоустрій" від 7 лютого 2002 р.

Судова система судів загальної юрисдикції складається з чотирьох ланок:

1) місцеві суди; 2) апеляційні суди, Апеляційний Суд України; 3) Вищі спеціалізовані суди України; 4) Верховний суд України.

Підсудність - це сукупність цивільних справ, які підлягають розгляду і вирішенню по суті в даній конкретній ланці судової системи й у даному конкретному суді цієї ланки. Перелік цих справ визначається, з одного боку, нормами права, які визна­чають повноваження конкретного суду, а з іншого — характером і властивостями кожної окремо взятої цивільної справи.

На відміну від підвідомчості, яка розмежовує компетенцію між державними органами і громадськими організаціями щодо вирішення цивільних справ, підсудність розмежовує компе­тенцію в сфері вирішення цивільних справ судами загальної юрисдикції. Тому підсудністю називається коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції даного суду.

Підсудність згідно з чинним законодавством поділяється на функціональну, родову і територіальну.

Функціональна підсудність визначає компетенцію окре­мих ланок судової системи України на підставі виконуваних

121

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


ними функцій. Районні, районні в містах, міські, міськрайонні суди, військові суди гарнізонів виступають судами першої інстанції, виконуючи функцію розгляду й вирішення по суті справ, підвідомчих цивільному судочинству.

Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів, Військово-Морських Сил виконують потрійні функції: 1) розглядають і вирішують справи по першій інстанції; 2) перевіряють в апеляційному порядку законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції; 3) переглядають у зв'язку з нововиявленими обставинами постановлені ними рішення і ухвали, що набрали законної сили.

Верховний Суд України є судом касаційної інстанції, переглядає рішення за винятковими обставинами і продовжує здійснювати інші надані йому повноваження.

Згідно з Законом України „Про судоустрій" в Україні передбачено створення Апеляційного Суду України, який буде розглядати апеляції на рішення обласних та прирівняних до них судів, коли вони були судами першої інстанції.

Родова підсудність - це розподіл підвідомчих судам цивільних справ між судами різних ланок, які входять до системи судів загальної юрисдикції, що діють як суди першої інстанції.

Критеріями такого розподілу є рід (категорія) справи, особливість суб'єктного складу сторін у спорі, наявність процесуальної ініціативи вищестоящого суду чи вказівки вищестоящого суду.

Правило про родову підсудність викладено, перш за все в СТ.123 ЦПК.

Місцеві (районні, районні у містах, міськрайонні та міські) суди розглядають і вирішують всі справи, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, крім тих, котрі

ВІДНеСеНІ ДО КОМПеТеНЦІЇ ІНШИХ СУДІВ (Ч.1 СТ.123 ЦПК).

Місцевим судам підсудні: 1) позовні справи, що випли­вають з цивільних, трудових, кооперативних і сімейних правовідносин, у яких хоча б однією стороною є громадянин;

122

2) окремі справи, що виникають з адміністративних право­відносин (ст.236 ЦПК); 3) справи окремого провадження (ст.254 ЦПК); 4) справи за участю іноземних громадян, осіб без громадянства, іноземних підприємств і організацій та деякі інші справи.

До ланки місцевих судів входять спеціалізовані військові суди, які згідно з п.1 СТ.19 Закону України „Про судоустрій" здійснюють правосуддя в Збройних Силах України й інших військових формуваннях, передбачених законодавством України.

У нашій державі діють військові суди гарнізонів як місцеві суди, військові суди регіонів і Військово-Морських Сил як апеляційні суди.

Військовим судам гарнізонів, відповідно до ч.2 ст.123 ЦПК, підсудні як судам першої інстанції цивільні справи за скаргами військовослужбовців на неправомірні дії і рішення посадових осіб і органів військового управління крім тих, які підсудні військовим судам регіонів і Військово-Морських Сил; справи щодо захисту честі і гідності, сторонами в яких є військовослужбовці і військові організації; інші справи, пов'язані з захистом прав і свобод військовослужбовців і інших громадян, прав і законних інтересів військових частин, установ і організацій.

Військовим апеляційним судам регіонів, апеляційному суду Військово-Морських Сил на підставі п.2 ст.18 Закону України „Про судоустрій" як судам першої інстанції підсудні справи за скаргами на незаконні дії і рішення військових посадових осіб і органів військового керівництва на рівні військових з'єднань і вище.

Основним суб'єктним критерієм для визначення юрис­дикції військових судів є належність до військовослужбовців, військово-зобов'язаних, які скликані на військові збори, окремих працівників оборонних підприємств.

Після тривалих дискусій у Верховній Раді України новим цивільно-процесуальним законодавством військові суди позбавлені права розглядати і вирішувати цивільні справи.

123

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


Відповідно до ст. 107 нового ЦП К України всі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами.

Апеляційним судам по першій інстанції підсудні справи по скаргах на рішення, чи дії бездіяльність дільничних і територіальних комісій з виборів Президента України (ст.243⁶ ЦПК); на рішення, дії чи бездіяльність окружних виборчих комісій чи їх членів, що стосуються виборів народних депутатів України (ст.243¹² ЦПК); справи по скаргах на рішення місцевих державних органів, прийняті у відношенні релігій­них організацій (ст.248¹² ЦПК); справи по клопотаннях про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про його визнання таким, що не підлягає примусовому виконанню (ст.ст. 4, 11 Закону України 28 листопада 2001р. „Про визнання і виконання в Україні рішень іноземних судів").

Військовим судам регіонів, Військово-Морських Сил, що також відносяться до числа апеляційних, підсудні справи по скаргах на дії і рішення військових посадових осіб і органів військового управління на рівні військових з'єднань і вище.

За суб'єктним критерієм переважна більшість справ, де позивачами чи відповідачами є фізичні та юридичні особи, державні органи і установи, є місцеві суди.

З урахуванням тільки суб'єктного критерію родової підсудності обласному (й іншим апеляційної) суду підсудні справи будь-якої категорії, у яких однією з сторін є районний (міський) суд (ст.124 ЦПК).

Військовому суду регіону, Військово-Морських Сил підсудні справи, в яких однією зі сторін є гарнізонний (місцевий) суд. Відповідно до ст. 108 нового ЦПК України підсудність цивільних справ, у яких однією із сторін є суд або суддя цього суду, визначається ухвалою судді суду вищої інстанції без виклику сторін. Підсудність справ, у яких однією із сторін є Верховний Суд України або суддя цього суду, визначається за загальними правилами підсудності.

124

Відповідно до третього критерію - наявності процесуальної ініціативи вищестоящого суду - Голова Верховного Суду України, його заступники, а також Голова Верховного Суду АРК, обласних, Київського і Севастопольського міських судів, військових судів регіонів, ВМС у рамках своєї компетенції вправі витребувати будь-яку цивільну справу, яка знаходиться в провадженні того чи іншого суду в рамках їх компетенції, і прийняти її до власного провадження. Ст.133 ЦПК передбачає їх право зробити це за клопотанням сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, за заявою прокурора, а також за власною ініціативою.

У переважній більшості випадків суди вищої інстанції користуються цим правом при розгляді складних справ, справ, які мають значний суспільний резонанс, є принциповими для формування судової практики в даному регіоні. Але за будь-яких обставин суди вищої інстанції можуть вилучати з провадження районного й інших місцевих судів тільки одну справу, але ніяк не категорію цивільних справ.

Відповідно до четвертого критерію - вказівки вищестоящого суду - апеляційний суд може виступати як суд першої інстанції в тому випадку, коли Верховний Суд України скасує в касаційному порядку всі рішення і вкаже на необхідність вирішення цієї справи по суті апеляційним судом.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство передбачає, що Верховний Суд України розглядає по першій інстанції цивільні справи, які виникають з державних і адміністративних правовідносин: по скаргах на рішення, дії чи бездіяльність Центральної виборчої комісії (ст.243¹² ЦПК), а також заяви Центральної виборчої комісії про скасування реєстрації відповідної особи як кандидата у Президенти України (ст.243⁶ ЦПК); по скаргах на рішення державного органу України у справах релігій, прийняті відносно релігійних організацій (ст.248² ЦПК); за поданнями Міністерства юстиції України щодо анулювання реєстраційного посвідчення політичної партії у випадках, зазначених у ст.ст. 11, 24 Закону України

125

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес


від 5 квітня 2001 р. „Про політичні партії в Україні", про заборону діяльності профспілок і їх об'єднань зі статусом всеукраїнських і республіканських.

Верховним Судом України визначається також підсуд­ність справ по першій інстанції, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, на особливих режимних об'єктах, розташованих на території України.

За п'ятим критерієм, визначеним ст.133 ЦПК, місцевий суд чи будь-який інший суд, у провадженні якого знаходиться справа, може передати її на розгляд іншого суду, якщо суд визнає, що даний позов зручніше розглянути в суді за місцем проведення найголовніших дій, які підлягають перевірці, та коли прохання відповідача, місце перебування якого було невідоме, про передачу справи за місцем його дійсного проживання буде визнане таким, що заслуговує задоволення.