К э. н., доцент Федорец М. С

Вид материала

Документы

Содержание До питання про сутність поняття «Організація обліку» Тохтарова Н.М. Особливості організації бухгалтерського обліку нематеріальних активів Державний контроль у зовнішньоекономічній діяльності Удосконалення обліку коштів цільового фінансування державних підприємств

Подобный материал:

• Культурология, 395.24kb.
• Рабочая программа по философии для специальности, 379.23kb.
• Методические рекомендации по выполнению, оформлению и защите выпускных квалификационных, 445.38kb.
• Учебно-методические указания по дисциплине отечественная история для студентов неисторических, 762.11kb.
• З виробничої практики, 169.38kb.
• Основные направления конференции, 72.62kb.
• Хмельницького Магістратура "Затверджую", 292.99kb.
• Программа всероссийской научно-практической конференции «проблемы современной экономики:, 87.2kb.
• Зачеты, 37.94kb.
• Программа вступительных испытаний «Финансы» в магистратуру по специальности 080200., 256.16kb.

До питання про сутність поняття «Організація обліку»

У період виходу Україні з кризи ринкове середовище вимагає раціональних взаємовідносин сучасних підприємств з покупцями, замовниками, банками, постачальниками, партнерами по виробництву й обслуговуванню. Рішення цих відносин визначає належна організація бухгалтерського обліку, за даними якого приймаються остаточні рішення. Роль і значення організації обліку особливо підвищилися з розширенням міжнародних економічних відносин. Отже, необхідним є визначення поняття терміну «Організація обліку».

Поняття «Організація обліку» було розглянуто в роботах багатьох вчених Бутинець Ф.Ф., Кужельний М.В., Сльозко Т.М.,Чацкіс Ю.Д [1-4] та інших, однак в ньому повно не були розкриті суб’єкти, об’єкти, мета, процес організації бухгалтерського обліку.

Метою статті є визначення поняття терміну «організація обліку» за допомогою аналізу робіт вчених, в яких вони дають визначення цього терміну (табл. 1).


Таблиця 1 – Аналіз понять «організація обліку» в інтерпретації різних авторів

Автор (джерело)	Визначення терміну	Аналіз поняття
Бутинець Ф.Ф.[1]	Організація обліку – це цілеспрямована діяльність керівників підприємства по створенню, постійному впорядкуванню та удосконаленню системи бухгалтерського обліку з метою забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.	Дане поняття чітко зазначає, що організація обліку - це цілеспрямована діяльність керівника, що є вірним. Розкрита мета, суб’єкти, об’єкти, але не вказано, що основним із елементів процесу є використання бухгалтерського обліку.
Кужельний М.В., Левицька С.О.[2]	Організація бухгалтерського обліку – система умов та елементів побудови облікового процесу з метою отримання достовірної та своєчасної інформації про господарську діяльність підприємства.	Система умов та елементів – це чинники, які впливають на цілеспрямовану діяльність керівника, а не є визначенням поняття «організація обліку». Поставлена мета, а суб’єкти взагалі не визначені.
Сльозко Т.М.[3]	Організація обліку - сукупність дій зі створення цілісної системи бухгалтерського обліку , функціонування якої спрямоване на забезпечення інформаційних потреб користувачів облікової інформації.	Не вказано,що це сукупність цілеспрямованих дій. Не визначені суб’єкти. Мета та об’єкт не чітко сформульовані.
Чацкіс Ю.Д.[4]	Організація бухгалтерського обліку розглядається як сукупність методів, заходів, що забезпечують функціонування обліку та його подальший розвиток, як цілеспрямовану діяльність з упорядкування та удосконалення системи бухгалтерського обліку.	Організація обліку – це система цілеспрямованих дій, а методи і заходи – це інструменти , за допомогою яких керівник створює, використовує та вдосконалює систему бухгалтерського обліку. Не визначені суб’єкти та мета.

Отже, можна сформулювати більш повне визначення поняття «організація обліку» – система цілеспрямованих дій власника підприємства по створенню, використанню та подальшому удосконаленню бухгалтерського обліку з метою забезпечення достовірною, неупередженої та правдивою інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів стосовно фінансово – господарської діяльності підприємства.


Література:

1. Бутинець Ф.Ф. Організація бухгалтерського обліку. Підручник для студентів спеціальності «Облік та аудит» вищих навчальних закладів/ за ред. Проф. Ф.Ф. Бутинця.- Житомир: ПП «Рута», 2006.-592 с.
   
2. Кужельний М.В., Левицька С.О. Організація обліку:Підручник .- К.:Центр учбової літератури, 2010.- 352с.
   
3. Сльозко Т.М. Організація обліку:Навч.посібник.-К.:Центр учбової літератури, 2008. – 224 с.
   
4. Чацкіс Ю.Д., Гейєр Е.С., Наумчук О.А., Власова І.О. Організація бухгалтерського обліку: Практикум для студ. ден. та заоч. форм навчання спец. «Облік та аудит» / М-во освіти і науки України, Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, ін-т обліку і фінансів, каф. бух. обліку; Ю.Д.Чацкіс, Е.С.Гейєр, О.А.Наумчук, І.О.Власова. – Донецьк: ДонНУЕТ, 2010. – 125 с.
   

Тохтарова Н.М.

Керівник: к.е.н., доцент Лисюк О.М.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського


ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ


Організація обліку нематеріальних активів являє собою процес вибору й упорядкування способів і прийомів, обробки й видачі достовірної та своєчасної вихідної інформації про наявність, рух, зберігання, використання і вибуття нематеріальних активів.

Метою організації бухгалтерського обліку нематеріальних активів є забезпечення інформацією про наявність та вартість нематеріальних активів, правильність визначення і списання зносу (амортизації), достовірні дані про призначення і ефективність використання кожного активу.

Розвитку теорії і практики питань бухгалтерського обліку нематеріальних активів присвячені роботи В.Д. Андреєва, А.В. Алексєєвої, В.В. Бабича, М.Т. Білухи, С.Ф.Голова, А.М.Герасимовича, Н.І.Дорош, В.І.Єфіменко, В.П.Завгороднього, В.Г.Лінника, В.В. Сопка, Н.В.Кужельного, Г.Г.Кірейцева, Д.Р. Кетлетта, Г.І.Олеховича, В.Г.Швеця, Л.С.Шатковської, В.Ф.Палія, О.А.Петрик, С.Яремчука й інших.

Для окреслення проблемних питань організації бухгалтерського обліку нематеріальних активів необхідною передумовою є визначення підходу до вирішення проблем трактування поняття «нематеріальні активи».

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», нематеріальний актив – немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований [2].

Згідно з Податковим кодексом України, нематеріальні активи - право власності на результати інтелектуальної діяльності, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані об'єктом права власності (інтелектуальної власності), право користування майном та майновими правами платника податку в установленому законодавством порядку, у тому числі набуті в установленому законодавством порядку права користування природними ресурсами, майном та майновими правами[1].

Як бачимо, в податковому визначенні нематеріальних активів обов'язковим є наявність права власності на об'єкт. В той же час бухгалтерське визначення нематеріальних активів не оперує категорією права власності, а ключовими є його нематеріальна форма.

Виділяють наступні передумови раціональної організації обліку нематеріальних активів [4]:

• наявність та застосування чинних нормативних документів, що регламентують порядок обліку нематеріальних активів;
  
• створення відповідної матеріально-технічної бази бухгалтерії (наявність бланків документів з обліку нематеріальних активів, засобів оргтехніки);
  
• наявність бухгалтера з обліку нематеріальних активів (для великих підприємств);
  
• чіткий розподіл обов’язків між працівниками бухгалтерії; взаємозв’язок бухгалтерії з іншими службами, відділами підприємства, з матеріально-відповідальними особами;
  
• контроль з боку головного бухгалтера за достовірністю інформації та обліковим процесом.
  

Величезну роль для отримання повної та достовірної інформації про нематеріальні активи відіграють первинні документи. Проте на сьогодні є лише чотири типові форми з обліку прав інтелектуальної власності у складі нематеріальних активів, які не охоплюють усі види нематеріальних активів, що, на нашу думку, є суттєвим недоліком.

Узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів, їх знос здійснюється у Журналі 4. Витрати на придбання нематеріальних активів (за дебетом рахунку 154 «Придбання (створення) нематеріальних активів») відображаються у Відомості 4.1. Аналітичний облік нематеріальних активів ведеться у Відомості 4.3 [3]. Однак названа відомість 4.3 аналітичного обліку нематеріальних активів не зовсім пристосована для практичного використання, а саме вона не має: кореспонденції бухгалтерських рахунків; графи «Амортизація на початок місяця» та «Амортизація на кінець місяця»; визначення залишкової вартості об’єкта.

Права на всі об’єкти інтелектуальної діяльності охороняються згідно з положенням ЦКУ та нормам спеціального законодавства. Треба відмітити, що деякі правові норми законодавства у сфері охорони права інтелектуальної власності не погоджені між собою.

Таким чином, як бачимо, часто один і той же об’єкт інтелектуальної власності попадає під регулювання двох (а іноді і більше) нормативно-правових документів. При цьому можуть передбачатися різні обсяги правочинів, термінів дії виключних прав тощо.

Підґрунтям для визначення основних організаційних моментів ведення обліку в підприємствах та організаціях, у будь-якій країні, є документи нормативно-правового характеру, де закріплені відповідні норми права суб'єктів господарювання.

Проаналізувавши прийняті нормативні документи з бухгалтерського обліку, в тому числі обліку нематеріальних активів, можна виділити декілька рівнів нормативного регулювання обліку нематеріальних активів:

І – Податковий кодекс України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України; Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та інші законодавчі акти;

ІІ – П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»; П(С)БО 14 «Оренда» та інші нормативно - правові акти;

ІІІ – Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій; Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків; Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів; Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти;

ІV – Наказ про облікову політику підприємства; Положення про бухгалтерію, посадові інструкції, графік документообігу, робочий план рахунків для обліку нематеріальних активів; наказ про проведення інвентаризації.

Перших три рівні регулюються на рівні держави і є обов’язковими для виконання усіма підприємствами та організаціями. При чому документи певного рівня не повинні перечити документам більш вищого рівня. Документи четвертого рівня формуються безпосередньо на підприємстві. В статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу, а також підприємство самостійно визначає облікову політику та питання, які з цим пов’язані.

Таким чином, для раціональної організації бухгалтерського обліку нематеріальних активів необхідно дотримуватись вимог всіх чинних нормативно-правових актів, які зачіпають питання обліку даних активів, та розробляти власну облікову політику підприємства, яка б не суперечила чинному законодавству та враховувала специфіку діяльності конкретного підприємства.


Література:

1. Податковий кодекс України від 01.04.2011 №3741-VI [Електронний ресурс]: Верховна Рада України. Законодавство України. – Електрон. текстові дані. – Режим доступу: ссылка скрыта.
   
2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затв. наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. № 242.
   
3. Нашкерская Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009. – 503 с.
   
4. Сопко В.В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аналізу: підручник. / В.В.Сопко, В.П.Завгородній – К.: КНЕУ, 2004. – 411 с.
   

Хорош В.С.

Керівник: ст. викладач Тимчина Л.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі імені Михайла Туган - Барановського


ДЕРЖАВНИЙ КОНТРОЛЬ У ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ


Участь держави в організації і здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) є характерною особливістю високорозвинутих країн. Результативність та ефективність управління та контролю в цій галузі характеризує спроможність держави протистояти впливу зовнішніх негативних чинників, сприяє формуванню умов, що забезпечують збалансованість експортно – імпортного потоку товарів та послуг, впливає на розвиток національної економіки, захищає національного товаровиробника, сприяє зміцненню конкурентоспроможності та економічної незалежності країни, а отже, є основою забезпечення національної безпеки країни [3, с. 3].

Саме тому, одним з головних завдань сталого розвитку економіки України на сьогодні повинно стати посилення забезпечення економічних інтересів держави та ефективності функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності через дотримання в національній системі міжнародних правил та вимог, та здійснення державного контролю.

Серед сучасних вітчизняних науковців, які досліджували питання щодо державного контролю у зовнішньоекономічній діяльності, слід виокремити Волкову І., Мерзляк Д., Разумей М., Сидоренко Т. та інші.

Державне регулювання ЗЕД відбувається шляхом використання тарифних та нетарифних методів регулювання, ліцензування певних видів діяльності, валютного та митного регулювання, квотування, застосування спеціальних санкцій, введення спеціальних економічних зон [1, с. 237 - 238]. Органами державного контролю ЗЕД при цьому виступають Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки та зовнішньої торгівлі України, Державна митна служба України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі й органи місцевого управління в межах повноважень, визначених законодавством [1, с.237].

Незважаючи на значну кількість інструментів регулювання ЗЕД, існують наступні проблеми, що потребують подальшого контролю та дослідження у цій сфері:

1. Недосконалість та нестабільність нормативно – правового забезпечення. Існуюче законодавство України не визначає результати ЗЕД як об’єкт регулювання цієї діяльності, тобто регламентує тільки умови та порядок укладання угод, оподаткування суб’єктів ЗЕД і отримання ними податкових пільг, призупинення ЗЕД [2, с. 6]. Крім того, пакет законів, що регулюють ЗЕД, постійно і досить швидко змінюється, спостерігається протиріччя законодавчих та нормативних актів, що, в свою чергу, створює додаткові перешкоди до їх виконання [2, с 8].
   
2. Повільний процес детенізації експортно – імпортних операцій. Через здійснення зовнішньо – економічних операцій спостерігається виток основного капіталу за межі держави, що загрожує економічному розвитку країни та погрожує державні безпеці. Це відбувається здебільшого через складання торговельних угод, в яких складно простежити певні порушення, передусім: заниження цін на експортні товари, несвоєчасного повернення валютної виручки, завищення цін на імпортні товари, складання фальшивих імпортних контрактів, здійснення фіктивних кредитних угод [1, с. 238].
   
3. Недосконалість митної політики в Україні.
   
4. Обмеженість інформаційної бази та доступу до неї.
   

Таким чином, для вирішення розглянутих проблем, потрібно:

1. Забезпечення стабільності нормативно-правової бази, адаптація українського законодавства до міжнародних стандартів та угод.
   
2. Провести легалізацію тіньових капіталів за рахунок: формування спеціального реєстру та загального переліку декларацій із заявленими до відшкодування сумами ПДВ, які вважаються сумнівними; застосування мінімальних цін на високоліквідні імпортні товари (передусім підакцизні) для розрахунків і сплати податків; створення інституту представників митної та податкової служби в зарубіжних країнах (для обміну інформацією про оподатковування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів підприємництва); запровадження моніторингу за внутріфірмовими цінами в межах холдингових компаній; застосування жорстких адміністративних та каральних заходів щодо порушення законодавства [4, с. 152].
   
3. Необхідно посилити роль митних органів в процесі контролю операцій з ЗЕД та реалізації митної політики, яка також повинна відповідати сучасним вимогам євро інтеграційних процесів. При цьому головним завданням органів повинно стати забезпечення процесу збалансованості при реалізації політики захисту національної безпеки, національної економіки як інструменту створення національного добробуту і правами споживачів щодо доступу до якісних імпортних товарів [3, с. 4].
   
4. Створити сприятливі нормативно - правові умови розширення прав митних органів в частині доступу до інформації, що знаходиться в базах даних інших органів державної влади; створити єдину систему використання попередньої інформації з метою оперативного виявлення потенційно небезпечних вантажів та попередження наслідків ввозу недоброякісної, небезпечної продукції ще на початковій стадії руху [2, с. 242].
   

Слід зазначити, що ефективне здійснення функцій регулювання і контролювання у сфері ЗЕД можливе лише за умови комплексного застосування всіх інструментів, наявних у цій сфері.


Література:

1. Волкова І. А., Калініна О. Ю. Державний контроль зовнішньоекономічної діяльності як головна передумова економічної безпеки країни // Економічний простір. – 2009 р.№ 22/2. – С. 236 – 243.
   
2. Мерзляк Д. С. Правовий механізм державного регулювання ЗЕД України // Державне регулювання процесів економічного і соціального розвитку. Теорія та практика державного управління – 2010 р. вип. 2 (29). – С. 1 – 9.
   
3. Разумей М. Зовнішньоторговельна безпека держави: управлінський аспект // Академія митної служби України. – 2010 р. – С.1 – 5.
   
4. Сидоренко Т.О. Детенізація економіки та легалізація капіталу в Україні // Інноваційна економіка. Всеукраїнський науково-виробничий журнал. С.150 – 154.
   

Чала Г.О.

Керівник: ст. викладач Іваненко Л.В.

Красноармійський індустріальний інститут

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет»


УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ КОШТІВ ЦІЛЬОВОГО ФІНАНСУВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ


Ефективність формування, обліку та контролю відображення в бухгалтерському обліку державних підприємств операцій з отримання та використання коштів цільового фінансування є запорукою їх стабільного функціонування та сталого розвитку.

Відповідно до стратегії розвитку вугільної промисловості, включеної до чинної Енергетичної стратегії України на період до 2030 року, метою державної політики у фінансовій сфері є створення умов для фінансового оздоровлення вуглевидобувних підприємств, підвищення їх платоспроможності та інвестиційної привабливості. Серед заходів, які реалізуються для досягнення вказаної мети наводяться підвищення ефективності фінансового менеджменту підприємств, а також проведення моніторингу їх фінансового стану. [1, c. 303].

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить про посилення уваги до питань удосконалення обліку і контролю цільового фінансування підприємств. В роботах Розумцева В.В. обґрунтовано концептуальну модель фінансового контролю цільового використання бюджетних коштів, що відбиває його цільову підсистему, елементи, методичне забезпечення й механізм реалізації; визначено етапи проведення та структуру результуючої інформації фінансового контролю. Удосконаленню методики та порядку аудиту фінансової звітності підприємств присвячено наукові праці Костирко Р.О. [2, с. 141]. Проблеми і методологія фінансового аналізу суб’єктів господарювання широко досліджені і представлені, зокрема в роботах Кононенко О., Клижеченко Я.[4, с. 103].

Відповідні державні органи продемонстрували свій підхід до розрахунку цих показників в близько десяти документах, покликаних встановити єдиний порядок та основні методичні засади для проведення аналізу фінансового стану підприємств, вдосконалення процесу проведення моніторингу фінансово-господарської діяльності по здійсненню випереджувальних заходів запобігання банкрутству, здійснення аналізу для виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємства.

В табл. 1 наведений дійсний порядок обліку цільового фінансування залежно від його призначення. Для узагальнення інформації про наявність та рух коштів, отриманих як цільове фінансування призначено рахунок 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», який кореспондує за дебетом з кредитом відповідних рахунків класу 7 «Доходи і результати діяльності», оскільки суми отриманого цільового фінансування є частиною доходу підприємства.


Таблиця 1 – Порядок обліку коштів цільового фінансування

Цільове призначення	Субсидії на покриття збитків	Дотації на фінансування капітальних вкладень
Текст П(С)БО 16	П.16. Цільове фінансування не визнається доходом до тих пір, доки не існує підтвердження того, що воно буде отримане і підприємство виконає умови за таким фінансуванням.
	П.17. Отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, в яких були понесені витрати, пов’язані з виконанням умов цільового фінансування.	П. 18. Цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об’єктів… пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об’єктів
Порядок відображення в обліку надходжень	Дт 311-Кт 48 – Отримано кошти цільового фінансування на розрахунковий рахунок підприємства Дт 48-Кт 718 – Відображено доход від цільового фінансування. або Дт 377-Кт 48 – Відображено заборгованість з цільового фінансування. Дт 48-Кт 719 – Відображено доход від цільового фінансування. Дт 311-Кт 377 – Отримана субсидія на покриття збитків	Дт 311-Кт 48 – Отримано кошти цільового фінансування на розрахунковий рахунок підприємства Дт 152-Кт 631 – Оприбутковано об’єкт основних засобів. Дт 104-Кт 152 – Введений в експлуатацію об’єкт основних засобів. Дт 48-Кт 69 – Витрачена на придбання об’єкта основних засобів сума віднесена до доходів майбутніх періодів. Дт 23-Кт 131 – Нарахована амортизація об’єкта основних засобів. Дт 69-Кт 745 – Відображене списання доходів майбутніх періодів в сумі нарахованої амортизації.
Відображення в статтях балансу	Ф. 1 Ряд.420 – Суми нарахованої і отриманої фінансової підтримки Ф.1 Ряд. 630 – Суми освоєних капітальних вкладень (за вирахуванням накопиченої амортизації)

Рекомендації з подолання проблем обліку та ефективності використання цільових коштів можна сформувати в окремі блоки, кожен з яких є логічним розвитком та конкретизацією попереднього рівня.

Загальнодержавними заходами удосконалення цільового фінансування мають стати:

• підвищення контролю держави за цільовим використанням бюджетних коштів за програмами цільового фінансування із залученням міжнародного досвіду, за яким в економічно розвинених державах кошти цільових програм знаходяться в розпорядженні державних казначейств і їх витрачання за кожною операцією контролюється державними бухгалтерами;
  
• удосконалення нормативно-правової бази обліку цільового фінансування, яке надається як внесок до статутного капіталу і тому не повинно відображатися в складі доходу вугільних підприємств (з використанням МСБО 20).
  

Загальне удосконалення обліку та аудиту цільового фінансування на вугільних підприємствах повинне вирішувати наступні задачі:

• впровадження на підприємстві, бажано з мінімальними витратами, системи контролінгу та аудиту використання цільового фінансування з метою дотримання законодавства та ефективного використання отриманих державних коштів;
  
• удосконалення обліку цільового фінансування шляхом внесення відповідних змін до наказу про облікову політику підприємства, які відображали б облікові підходи до відображення операцій отримання, використання та звітності за коштами цільового фінансування;
  
• створення інформаційного (програмного) забезпечення з метою систематизації та підвищення ефективності обліку та використання коштів цільового фінансування.
  

В умовах окремого підприємства удосконалення обліку цільового фінансування потребує наступних заходів:

• проходження працівниками бухгалтерії професійного навчання та перепідготовки для роботи з новими принципами обліку, вивчення зарубіжного досвіду бухгалтерського обліку;
  
• оновлення програмного забезпечення, яке використовується бухгалтерською службою;
  
• створення постійно діючої комісії з контролінгу та аудиту, до обов’язків якої зокрема увійде контроль обліку та використання коштів цільового фінансування.
  

Реалізація запропонованих заходів забезпечить принципове підвищення якості всієї системи бухгалтерського обліку підприємства, удосконалення методики аналізу фінансового стану підприємств, які отримують державну підтримку, а також облікового відображення цільового фінансування.