Зовнішньополітичний курс Української держави Павла Скоропадського
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
?льтурного й політичного матеріалу своєму громадянству, своєму народові.
В Конституції закріплено, що статус державної має українська мова. Окрім того, Конституцією юридично визначено, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.
На початку лютого 2000р. Рада з питань мовної політики при Президентові України погодила проект постанови Кабінету Міністрів Про додаткові заходи з розширення функціонування української мови як державної.
Серед заходів, визначених постановою значились: 1) завершення роботи з приведення мережі навчальних закладів у відповідність з етнічним складом населення; 2) приведення режиму мовлення загальноукраїнських і регіональних недержавних телекомпаній у відповідність з вимогами виданих їм ліцензій; 3) розробка програм дерусифікації сфер спорту і туризму; 4) приведення репертуарів театрів у відповідність з їх мовним статусом та ін.
Заплановано переатестацію державних службовців усіх категорій і рангів з урахуванням рівня володіння ними українською мовою і використання її при виконанні службових обовязків.
Вказані заходи викликали своєрідну реакцію з боку різних політичних партій та громадських організацій.
5 лютого 2000р. в Києві відбувся Міжнаціональний форум України. На ньому відзначалися проблеми, які вимагали якнайшвидшого вирішення. По-перше, було констатовано неправомірність розформування Держкомнаціональностей. Етносоціальні, етнокультурні проблеми в Україні залишились, а державний орган, який би регулював і вирішував їх, відсутній. По-друге, вказувалося, що у проекті бюджету-2000 не передбачено підтримки національних товариств (а їх було 430), крім української Просвіти. По-третє, хоч закони України гарантують право усім меншинам на національно-культурну автономію, користування і навчання рідними мовами, розвиток культурних традицій, літератури, засобів масової інформації, використання символіки, проведення свят, практика не раз засвідчувала декларативність подібних гарантій. По-четверте, припинено випуск додатків до газети Голос України на семи мовах національностей, що мешкають в Україні.
Учасники форуму ухвалили звернення до керівних органів усіх рівнів і місцевого самоврядування з викладенням пропозицій щодо усунення недоречностей у галузі міжнаціональних відносин. Зокрема, вказувалося на неконституційність проекту постанови Кабінету Міністрів України Про додаткові заходи щодо розширення функціонування української мови як державної. При цьому підкреслювалося, що замість урівноваженої програми всебічної підтримки української мови, широкої пропаганди кращих зразків української словесності і культури, а також замість підтримки російської та інших мов, рідних для мільйонів громадян України, у постанові запропоновано серію фіскальних і, по суті, репресивних заходів.
О.Свистунов, обраний керівником Міжнаціонального форуму України, наголосив, що головним завданням нової структури є утвердження на державному рівні поліетнічної концепції розвитку нашої держави, яке передбачає формування українського суспільства рівноправними компонентами українською нацією, національними меншинами і корінними народами.
Характерно, що схожих підходів дотримувалися провідні вчені та політики України.
І. Дзюба вважав, що проблеми, повязані із утвердженням української мови як державної, не знімають з української держави обовязку піклуватися про мови національних меншин, особливо малих національних груп. До задоволення їхніх мовно-культурних потреб ще далеко, за винятком хіба тих меншин, які мають досвід самоорганізації і підтримку з боку держав походження (угорці, поляки, молдавани і румуни, євреї). Набагато гірша ситуація у тюркомовних груп, у греків Приазовя, гагаузів, а найтяжча у кримських татар, реальний мовно-культурний статус яких не відповідає їхній ролі корінного народу, конституційному статусові кримськотатарської мови, як однієї з трьох державних у Криму. Однак, при цьому підкреслювалося, що ключем до цілковитої нормалізації мовної ситуації в Україні є емансипація української мови.
Таким чином, у ситуації, що складалась на Україні після проголошення незалежності, державна мовна політика повинна була поєднувати цілеспрямованість і рішучість з розсудливістю, тактовністю і навіть обережністю в засобах.
Значну роль у визначенні заходів щодо життєдіяльності етносів, що мешкали в Україні, відігравала Рада представників громадських організацій національних меншин при Президентові України, яка покликана сприяти найшвидшому розвязанню найгостріших міжнаціональних проблем, не доводячи до виникнення конфліктів, прискоренню побудови в Україні демократичної держави.
В контексті вирішення проблеми міжнаціональних відносин в незалежній Україні слушною здається думка В.Войтенко, що ні греки, ні євреї, ні болгари, ні росіяни з примусу політичними партнерами українців не стануть. Ідеться про те, щоб усі мали право на вибір: 1) стати гідними громадянами України, зберігаючи свою культурну ідентичність, але розуміючи, що ця держава українська (і українською є державна мова); 2) забезпечити рівні права усім своїм громадянам, незалежно від їх етнічних коренів; 3) надати можливість тим, хто цього прагне, виїхати за кордон за правилами цивілізованої еміграції.
Отже, багатоетнічність Українського народу суттєво впливала на процеси розбудови громадянського