Рівненщина у Великій вітчизняній війні
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
штандар).
Активізації діяльності підпілля і розгортанню партизанського руху на Рівненщині сприяли партизанські рейди: в листопаді 1942 року був здійснений рейд з Бєларусі на Рівненщину загону під командуванням батальйонного комісара А.П.Бринського, в жовтнілистопаді 1942 року партизанських зєднань С.А. Ковпака і О.М.Сабурова. В різний час Велико? Вітчизняної війни на Рівненщині діяли зєднання і загони під командуванням Д.М.Медведева, 1.1. Щитова, Я.П.Шкрябача, О.Ф.Федорова, С.Ф.Маликом, В.М.Ярем-чука, М. І. Наумова, В, М.Таратути, П.С.Коротченка, П.П.Вершигори, М. І. Шукаєва, Я.С.Мельника, Д. І. Бурченка, М.А.Прокопюка. Як ні одна область на Україні, Ровенська область була центром, в якому сконцентрувались зєднання, згадував С.А.Ковпак, тут починалися головні рейди по глибоких тилах противника. Кожен партизан завжди з почуттям глибокої вдячності буде згадувати її ліси, допомогу, яку надавали йому ровенчани…
В результаті партизанського руху весною 1943 року на півночі області утворився партизанський край, який охоплював понад 1000 населених пунктів, де була відновлена Радянська влада.
15 серпня 1943 року створено три партизанські зєднання: Рівненське партизанське зєднання №1 (командир В.А.Бегма, комісар О.С.Повторенко, а згодом М.С.Корчев), Рівненське зєднання №2 (командир І. П.Федоров, комісар Л. Є. Кизя) і третє зєднання, сформоване з польських антифашистів (командир Р.Сатанинський, комісар X. Т.Кудояр, згодом С.Сайков). Усього в партизанських зєднаннях, загонах і диверсійних групах, які діяли на Рівненщині, налічувалося 13 586 бійців. Партизани і підпільники області пустили під укіс 607 ешелонів з живою силою і технікою ворога, знищили 4368 залізничних вагонів і платформ, понад 70км залізничного полотна, понад 160км звязку, підірвали близько 60 залізничних і більше 100 мостів на дорогах, зруйнували 209 підприємств, 63 маєтки, ліквідували 13 гарнізонів, знищили майже 1000 автомашин, більше 100 танків, 200 гармат, 60 бронемашин, вбили і поранили 26 365 гітлерівців.
Складовою частиною антифашистської боротьби в Україні стали дії УПА (Української повстанської армії). Перші партизанські загони, що потім увійшли до її складу, виникли на Поліссі й Волині й не були повязані з ОУН (Організацією українських націоналістів). Невдовзі, як розпочалася війна, Т.Бульба-Боровець, близький до уряду УНР (Української Народної Республіки), що перебував у Варшаві, сформував нерегулярну військову частину під назвою Поліська Січ. Метою утворення цього формування проголошувалося очищення регіону від залишків Червоної Армії. Коли наприкінці 1941 року німці спробували розпустити Поліську Січ, Бульба-Боровець розпочав партизанську війну з німцями.
Наприкінці 1942 року на Волині й Поліссі для боротьби з окупантами виникають збройні загони обох відгалужень ОУН бандерівців і мельниківців. Провід ОУН-Б у лютому 1943 року на III Надзвичайній конференції ОУН проголосив гасло боротьби на два фронти проти фашистських окупантів і проти більшовиків. Це гасло підтвердив і III Надзвичайний великий збір ОУН у серпні 1943 року. Виконуючи це рішення, провід ОУН-Б обєднує під своїм керівництвом роззброєні загони мельниківців і деякі відділи УПА Поліська Січ Бульби-Боровця. Створеному таким чином формуванню ОУН-Б дає назву Української повстанської армії. УПА здійснювала контроль над значною частиною Волинської і Рівненської областей, а згодом і Галичини. Поряд із сутичками з німцями підрозділи УПАОУН вели бої з радянськими партизанами, а потім і з регулярними частинами Радянської Армії. Між-партійні чвари між бандерівцями й мельниківцями вкрай негативно позначилися на українському національному русі опору, до того ж призвели до невиправданих жертв серед цивільного населення.
Активно діяло на території області польське партизанське зєднання, яким командував Р.Сатановський. Воно перебувало в тісному контакті з партизанськими зєднаннями В.А.Бегми і О.М.Сабурова, провело 35 боїв. Партизани зєднання брали активну участь у визволенні Польщі.
У селі Обарів Рівненського району формувалися чехословацькі, угорські, польські та інші парашутно-десантні групи, з якими летіли і найдосвідченіші радянські партизани, щоб допомогти патріотам визволити їхні країни від агресора. У тил ворога було перекинуто 7 груп, які налічували 462 чоловіка.
Визволення
Визволення Рівненської області від німецько-фашистських загарбників почалось у ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, яка розгорнулась наприкінці 1943 року. На правому крилі 1-го Українського фронту 13-та армія під командуванням генерал-лейтенанта М.П.Пухова після оборонних боїв під Коростенем перейшла в наступ і наприкінці грудня 1943 року перенесла бойові дії на територію Рівненщини. У першій половині січня 1944 року головні сили 13-ї армії визволили східні райони області Рокит-нівський і Березнівський, форсували річку Случ і штурмом оволоділи залізничним вузлом і містом Сарни. Передові загони вийшли до річки Горинь і після впертих боїв зайняли Костопіль, Корець, Гощу.
В Луцько-Рівненській операції (27 січня-11 лютого 1944р.) 13-та армія в результаті обхідного маневру і стрімкого удару оволоділа обласним центром Рівне, залізничним вузлом Здолбунів, районними центрами Млинів, Острог.
Визволення області завершилось у березні 1944 року в ході Проскурівсько-Чернівецької наступальної операції. Зєднання і частини 13-ї армії після впертих боїв оволоділи містами Дубне і Радивилі?/p>