Рівненщина у Великій вітчизняній війні
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
° вели гарматні обслуги 3-ї батареї окремого зенітного артилерійського дивізіону.
В боях особливо мужньо діяли механік-водій 86-го танкового підрозділу молодший сержант Васильченко, червоноармієць Дорох, молодший лейтенант Круглянський, лейтенант 43-го механізованого стрілецького полку Зеленчонок. А танковий екіпаж, яким командував Герой Радянського СоюзуО.Ф.Фролов, 28 червня в районі с. Птича біля Дубного підпалив кілька ворожих машин. Проте від вибуху одного з ворожих снарядів спалахнула і його машина, ще один снаряд відбив у танка гармату. В цю мить Фролов і члени його екіпажу спрямували свій палаючий танк у ворожу головну машину.
Так було здійснено один з перших у Великій Вітчизняній війні танковий таран. Танкісти загинули.
Біля цього ж села Птича стояли на смерть радянські воїни під командуванням старшого сержанта П.Т.Попова, які, захопивши у ворога гармати вели з них вогонь по гітлерівцях. Усі герої загинули.
У боях за Рівне танкісти П. І. Абрамов та О.О. Голіков зі свого танка вогнем гармати та кулемета, а також гусеницями машини нищили гітлерівців, які вступали у місто. Тяжко поранені, вони загинули, але не здалися ворогу.
29 червня в районі села Ясениничі Рівненського району, прикриваючи відхід наших танкістів, батальйон В.Г.Богачова знищив 11 фашистських танків, 24 гармати, десятки кулеметів, понад 200 солдатів та офіцерів. Згодом комбату було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Полягли у цей час на Рівненщині старший політрук І. П.Гуров, командир полку М.Д. Болховітін, комбат капітан М. X. Мазаєв, генерал Т.А. Мішаній, полковник І. В. Васильєв, полковий комісар М.М.Немцев та сотні інших, у тому числі й невідомих героїв.
Радянським воїнам-учасникам битви на західній околиці Дубного споруджено монумент (1985; скульптор А.Скобликов, архітектори К.Сидоров, Г.Щербина).
Подвиги героїв учасників танкової битви найбільшої за кількістю в початковий період війни танків (2000) увічнено в памятниках, меморіальних дошках, назвах вулиць, шкіл.
Хоч радянські механізовані корпуси не змогли знищити 1-шу танкову групу, проте вони на цілий тиждень затримали її на цьому напрямку, завдали фашистам значних втрат і зірвали німецький план оточення головних сил Південно-Західного фронту.
На смертний бій
Уже в перший день війни в області розпочалася мобілізація в армію, запис добровольців. Одночасно створювались винищувальні батальйони, які знешкоджували ворожих диверсантів, їх пособників. Вони діяли в Рівному, Дубному, Сарнах, Висоцьку, Володимирці, Клесові, Костополі, Здолбунові, Радивилові та інших містах. Дружини санітарок надавали першу медичну допомогу пораненим, виносили їх із поля бою.
Протягом липня 1941 року фашисти окупували Рівненську область. Захоплену територію загарбники почали освоювати як воєнну здобич. Командування вермахту та чиновники гітлерівського рейху все тут проголосили власністю Німеччини.
З дальшим просуванням фашистських військ українські землі штучно розчленовувалися. Для управління ними на більшості території був утворений рейхскомісаріат Україна. Центром його стало місто Рівне. Під страхом смерті заборонялось переходити створені гітлерівцями штучні кордони. У серпні 1941 року на окупованій території була введена фашистська цивільна адміністрація: міські, районні і сільські управи, поліцейські органи. Вони одержали надзвичайні повноваження щодо загарбаної території. Рейхскомісар України Еріх Кох з цинізмом садиста наставляв своїх підлеглих: Я відомий як жорстокий собака. Тому і призначений рейхскомісаром України. Наше завдання висмоктати з України все, що тільки можна взяти, не беручи до уваги ні почуттів, ні власності українців. Я чекаю від вас крайньої жорстокості у ставленні до місцевого населення.
Окупована, проте нескорена, Рівненщина піднялася на смертний бій з фашистськими загарбниками. Окупанти зустрічали скрізь не тільки озброєний опір партизанів, а й саботаж населення. Таким чином паралізовувались всі заходи загарбників.
З перших днів окупації в області розгорнулась антифашистська боротьба. Вже в липні 1941 року почала діяти підпільна група В.О. Сосніна, яка вела розвідку, викриваючи зрадників українського народу, котрі пішли на службу до окупантів. У серпні 1941 року в Дубровиці виникла підпільна організація, якою керував О.О.Кринько. В Сарнах активно діяли підпільники, очолювані М.К. Фідаровим.
Розгалужена мережа підпільників, котрі завдавали відчутних ударів окупантам, діяла в Рівненському, Володимирецькому, Морочнівському, Ра-фалівському та інших районах області. Не давали спокою фашистам патріоти Рівного. Підпільники П.М. Мірющенка, Т.Ф.Новака, М.М.Остафова здійснили чимало диверсійних операцій, визволяли з таборів військовополонених, знищували зрадників і запроданців.
Антифашистська боротьба на Рівненщині ширилася з кожним днем. Уже в 1942 році створюються партизанські групи Д.Попова і М.Корчева в Морочнівському, А.Сидельникова, М.Мисюри в Рафалівському районах, які з часом переросли у партизанські загони.
З метою згуртування і посилення діяльності патріотичних сил 19 грудня 1942 року ЦК КП(б) У прийняв рішення про створення Рівненського підпільного обкому партії на чолі з В.А.Бегмою. Він почав діяти 5 березня 1943 року. Базою стало село Озерськ Висоцького району. Одночасно був створений обласний штаб партизанського руху, видавалась українською і польською мовами підпільна газета Червоний прапор (Червоний