«Виробництво електричної енергії» для студентів спеціальності 6
| Вид материала | Документы |
- Типи акумуляторів, 217.46kb.
- Методичні рекомендації до виконання дипломної роботи для студентів спеціальності 05070107, 594.26kb.
- Договір про купівлю продаж електричної енергії, 432.12kb.
- План-конспект уроку з предмету: «Електротехніка з основами промислової електроніки», 305.51kb.
- Регіональна державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної, 41.43kb.
- Конспект лекцій до самостійного вивчення розділів з дисципліни, 899.63kb.
- Затверджено, 7410.01kb.
- Повідомлення про відхилення тендерних пропозицій по торгам (тендеру) на закупівлю інженерні, 275.09kb.
- Програма, методичні вказівки та контрольні завдання з дисципліни " виробництво виливків, 864.84kb.
- Для студентів спеціальності, 327.85kb.
Контрольні питання
1. З чого складається організаційна структура ТЕС?
2. Які цехи відносяться до цехів основного виробництва на теплових електростанціях?
3. Які цехи відносяться до цехів допоміжного виробництва на електростанціях?
4. Які функції виконують основні відділи організаційної структури ТЕС?
5. Яким чином здійснюється керівництво оперативним персоналом на електростанції?
Лабораторна робота № 9
Тема: Побудова функціональної схеми органіізаційної структури
підприємств електромереж.
Мета роботи: вивчити побудову функціональної схеми органіізаційної
структури підприємств електромереж.
Організаційна структура підприємств
електричних мереж
Для експлуатації електричних мереж напругою 0,4-110 кВ створюються підприємства електричних мереж (ПЭС), які з організаційно-правової точки зору є філіями Укренерго.
Основним завданням експлуатації електричних мереж є безперебійне постачання споживачів електроенергією належних параметрів. Це завдання забезпечується шляхом організації експлуатації електричних мереж, своєчасним їхнім ремонтом, оперативною ліквідацією ушкоджень і здійсненням необхідних технічних заходів.
Організаційна структура ПЭС повинна забезпечувати таке управління підрозділами, яке сприяло б виконанню їх основного експлуатаційного завдання. Структура керування електричними мережами повинна передбачати максимальне наближення виробничих підрозділів до об'єктів обслуговування, економічно виправданий ступінь централізації робіт, кваліфіковане керівництво
роботою персоналу, широке впровадження нової техніки.
Факторами, що визначають вибір тієї або іншої структури управління електромережами, є: принцип організації робіт, довжина ліній, що обслуго-вуються електричними мережами і перспективи їх розвитку, стан електромереж, отже, обсяги ремонтних і эксплуатаційних робіт, співвідношення обсягів високовольтних (напругою 35 кВ і вище) і розподільних (0,4-20 кВ) мереж, умови виробництва ремонтів і експлуатаційно-оперативного обслуговування (відстані між вузлами мереж, рельєф місцевості, стан доріг і т.п.). Залежно від принципу закріплення об'єктів електричних мереж за виробничими підрозділами підприємства можливі три типи систем керування:
1. Територіальна. Усі об'єкти закріплені за територіальними виробничими підрозділами підприємства – районами й ділянками, що несуть відповідальність за їхній стан і організуючими їхнє обслуговування. Територіальна система керування не виключає того, що ремонт окремого устаткування (мережних трансформаторів, засобів зв'язку і т.д.) або підстанцій у цілому може здійснюватися централізованим способом.
2. Функціональна. Усі об'єкти електромереж закріплені за відповідними виробничими службами, що здійснюють їх ремонт і експлуатацію персоналом, підлеглим службам, при цьому територіальні райони й ділянки в підприємстві не створюються.
3. Змішана. Деякі об'єкти електромереж, наприклад лінії електропередачі (35 кВ і вище), закріплюються за службами, а інші – за територіальними виробничими підрозділами – районами й ділянками. При цій схемі також не виключається можливість того, щоб капітальний ремонт устаткування, закріпленого за районами й ділянками, здійснювався централізовано.
Основна ідея, яка покладена в основу зазначених трьох систем керування, полягає в централізації й спеціалізації персоналу або у масштабі підприємства електромереж, або в масштабі його районів і ділянок. Кожна із трьох розглянутих систем керування мережними підприємствами має свої переваги й недоліки.
Так, територіальна система гарна тим, що наближає адміністративно-технічне керівництво до електромереж, віддалених від центру підприємства, і дозволяє вирішувати всі питання їх эксплуатаційно-оперативного обслугову-вання безпосередньо на місці. Однак при такий системі керування виробничі служби підприємства вилучені від об'єктів електричної мережі й технічне керівництво експлуатацією багатоступеневе. Якщо до того ж довжина електромереж напругою 35 кВ і вище невелика, то на території району або ділянки не вдається з повною ефективністю здійснити спеціалізацію персоналу, а при обмеженості парку машин і механізмів не вдається забезпечити необхідний рівень механізації робіт у кожному районі й ділянці. Тому територіальну систему керування слід уважати застосовної лише тоді, коли підприємство експлуатує електромережі на великій території й вузли зосередження електромереж перебувають на значній відстані від центру підприємства. Функціональна система керування дозволяє щонайкраще організувати централізований ремонт електромереж спеціалізованими бригадами.
Перевагою цієї схеми є єдність технічного керівництва. Але при цій системі ускладнюється розподіл між службами функцій оперативно-експлуа-таційного обслуговування підстанцій і розподільних мереж, що харчуються від них. Функціональна система зізнається найкращої для керування компактною електромережею великий щільності, коли відстані від центру підприємства до об'єктів невеликі.
Змішана система, представляючи собою комбінації функціональної й
територіальної систем керування, дозволяє залежно від місцевих умов обслуговування різних об'єктів електричних мереж створити умови для найбільш ефективної організації ремонтних і експлуатаційних робіт. Змішана система керування ПЕС знайшланайбільше застосування. Організаційна структура підприємства електричних мереж при змішаній структурі керування представлена на мал. 11.2.
При цій системі керування практично на кожній адміністративній території (район) створюється район електричних мереж (РЕМ), який здійснює практично в повному обсязі експлуатацію електричних мереж напругою 10-0,4 кВ.
Територія району може бути розбита на майстерні ділянки.
Для експлуатації електричних мереж напругою 35-110 кВ.
створені служба підстанцій (СлПС) і служба ліній (СлЛЕП).
Експлуатацією релейного захисту й автоматики електричних мереж
займається служба релейного захисту й автоматики (РЗіА).
Для організації керування ПЕС велике значення мають засобу зв'язки й телемеханіки. Ці функції забезпечує служба засобів диспетчерського й технологічного керування(управління) (СДТУ).
У ПЕС є оперативно-диспетчерська служба (ОДС),функцією якої є ведення оперативно-диспетчерського режиму мереж напругою 35 кВ і вище й оперативне керівництво черговим
оперативним персоналом РЕМ.
У районах електричних мереж створюються оперативно-диспет-черские групи (ОДГ) для оперативно-диспетчерського керування мережами району напругою 10-0,4 кВ.
Розглянемо основні функції інших підрозділів.
Виробничо-технічний відділ (ПТВ) – планування виробничої діяльності, розвитку мереж, контроль виконання планів і завдань, технічне забезпечення діяльності підприємства.
Служба ізоляції й перенапруг – контроль стану ізоляції електроустаткування й ліній електропередачі (кабельних і повітряних), профілактичні випробування ізоляції, захист устаткування й мереж від грозових і внутрішніх перенапруг.
Група інспекторів – контроль над дотриманням нормативних документів по експлуатації й техніки безпеки.
Відділ капітального будівництва (ВКБ) – організація капітального будівництва на підприємстві.
Відділ матеріально-технічного постачання – забезпечення підприємства матеріально-технічними ресурсами.
Адміністративно-господарський відділ (АГВ) – господарське обслуговування підрозділів підприємства.
Ремонтно-будівельна група (РБГ) – виконання експлуатаційних і ремонтних робіт будинків підприємства.
Служба механізації й транспорту (СМіТ) – забезпечення працездатності транспортних засобів і спеціальних механізмів (бурильно-кранових машин, автовишок, інших механізмів).
Електроремонтна майстерня (ЕРМ) – ремонт у стаціонарних умовах електроустатку-вання: трансформатори силові й вимірювальні, вимикачі, комплектні трансформаторні підстанції, інше устаткування, виготовлення запасних частин, механічні роботи.
Планово-економічний відділ (ПЕВ) – планування економічних показників підприємства й підрозділів в ув'язуванні з виробничими планами.
Бухгалтерія – облік фінансово-господарчої діяльності підприємства, фінансове планування й фінансовий контроль.
Відділ персоналу й соціальних відносин (ОПіСВ) – виконання усіх функцій по керуванню персоналом підприємства.
Юрисконсульт – юридичне забезпечення роботи підприємства.
До основних лінійним підрозділам ПЕС ставляться: райони електричних мереж, служба ліній, служба підстанцій; до допоміжних – служба релейного захисту й автоматики, служба ізоляції, служба зв'язки, оперативно-диспетчерська служба, ремонтно-будівельна група, служба механізації й транспорту, електроремонтна майстерня.
Функціональні підрозділи підприємства електричних мереж: виробничо-технічний відділ, група інспекторів, відділ капітального будівництва, відділ матеріально-технічного постачання, адміністративно-господарський відділ, планово-економічний відділ, бухгалтерія, відділ персоналу й соціальних відносин, юрисконсульт.
При реформуванні електроенергетики організаційна структура ПЕС буде змінюватися убік централізації управлінських функцій.
Електричні мережі напругою 220-750 кВ експлуатуються єдиною мережною компанією, яка складається з підприємств, розташованих у ряді обласних центрів.
Організаційна структура енергетичного господарства
підприємств і організацій
Состав енергетичного господарства підприємств
Енергетичне господарство промислового підприємства являє собою комплекс найрізноманітнішого енергетичного устаткування. Ця різноманітність виникає зі складності й множинності технологічних процесів, що споживають енергію в енергоносіях різних видів і параметрів.
Енергетичне господарство підприємства складається із систем енергопостачання й енергоприймачів.
На більшості підприємств у систему енергопостачання як підсистеми входять: постачання твердим і рідким паливом; газопостачання; електропостачання; паро- і теплопостачання; водопостачання; повітропостачання й інші.
Системи енергопостачання включають:
• спорудження й установки, що забезпечують приймання, трансформацію й акумулювання
енергоресурсів і енергоносіїв від районних енергопостачальних організацій;
• енергетичні станції й установки підприємства для централізованого виробітку
інших необхідних споживачам підприємства енергоресурсів і енергоносіїв; їхня
трансформація й акумуляції (казанові, насосні, компресорні і т.д.);
• утилізаційні установки й станції, що роблять енергоносії за рахунок використання
вторинних енергетичних ресурсів (ВЕР) технологічного процесу;
• трубопровідні й інші підсистеми, що забезпечують транспортування до споживачів
підприємства й розподіл між ними отриманих з боку енергопостачальних організацій
енергоресурсів і зроблених на самому підприємстві.
Усі енергетичні процеси на підприємствах можуть бути представлені в такий спосіб.
До силових відносяться процеси, на які витрачається механічна енергія, необхідна для привода різних механізмів і машин (привод верстатів, насосів, вентиляторів, компресорів, димососів, підйомно-транспортного устаткування й ін.). Силові процеси в основному здійснюються електроприводами.
До теплових віднояться процеси, що витрачають тепло різних потенціалів. Вони можуть бути розділені на високотемпературні, середньотемпературні, низькотемпературні й криогенні процеси.
Організаційна структура служби енергетичного
господарства промислового підприємства
Енергогосподарство підприємства є енергетичною складовою частиною підприємства й разом з тим елементом енергогосподарства території, пов'язаним з енергопостачальними організаціями й енергогосподарством інших підприємств.
Традиційно в структурі підприємства енергогосподарство ставиться до числу допоміжних ділянок виробництва, що не відповідає тієї ролі, яку енергогосподарство відіграє в техно- логічному процесі промислового підприємства.
Енергетичне господарство промислового підприємства можна розділити на дві частини: загальнозаводську й цехову.
До загальнозаводської частини відносяться генеруючі установки (ТЕЦ, котельні, компресорні й газогенераторні станції), трансформаторні підстанції, розподільні пристрої, електричні, теплові, газові, повітряні мережі загальнозаводського призначення.
До цехової частини енергогосподарства відносяться всі енергоприймачі перетворювальні установки, енергоустаткування, опалювальні й вентиляційні пристрої, розподільні мережі цехів.
Експлуатація й ремонт загальнозаводської частини енергогосподарства здійснюється персоналом енергетичних цехів, що перебувають в підпорядкуванні головного енергетика (головного механіка) підприємства.
Енергогосподарство виробничих цехів будується по одній з трьох організаційних форм: централізованої, децентралізованої, змішаної.
При централізованій формі персонал енергетичних цехів здійснює всі роботи з ремонту й експлуатації енергетичного устаткування.
При децентралізованій формі персонал енергетичних цехів здійснює лише капітальний ремонт енергогосподарства цехів, а всі решта види ремонтів і експлуатацію енерго-господарства – персонал цехів.
Найбільше поширення одержала змішана форма, при якій найбільш відповідальні й більші виробничі цехи мають децентралізовану форму експлуатації, а інші цехи перебувають в
веденні головного енергетика.
Вибір тієї або іншої форми експлуатації енергогосподарства залежить від обсягу й структури енергогосподарства цехів.
На чолі енергетичного господарства перебуває головний енергетик, безпосередньо підлеглий головному інженерові підприємства. Він відповідає за надійність енергопостачання, ефективність використання палива й енергії, дотримання правил техніки безпеки, правильність розвитку енергетики підприємства, добір і кваліфікацію кадрів і т.д.
Служба головного енергетика складається із цехів і інших підрозділів.
У підпорядкуванні головного енергетика є апарат – відділ головного енергетика (ВГЕ), до складу якого входять обліково-планова й технічна групи.
Обліково-планова група – облік і контроль використання енергії, технічну звітність по експлуатації енергогосподарства, планування енергопостачання підприємства.
Технічна група – організація ремонтів енергоустаткування й мереж енергопостачання, контроль над технічним станом обладнання й дотриманням правил технічної експлуатації й правил техніки безпеки, дотримання режимів роботи встаткування, розробка заходів по енергозбереженню, розвиток і реконструкція енергогосподарства, розробка питомих норм споживання енергії й палива.
Теплосиловий цех – експлуатація й ремонт теплотехнічного устаткування, газового господарства, а також експлуатація й інших систем енергопостачання.
До складу теплосилового цеху може входити й котельня підприємства, якщо така є.
Електротехнічний (електричний) цех – ділянки електричних мереж, ділянки ремонту електроустаткування цехів, експлуатація засобів зв'язку.
Електролабораторія – перевірка, ремонт, регулювання пристроїв релейного захисту, автоматика, контрольно-вимірювальні прилади, а також профілактичні випробування устаткування.
Ділянка електричних мереж – експлуатація зовнішніх (, що перебувають поза цехами) електричних мереж напругою 10-0,4 кВ, а при наявності й мереж більш високої напруги.
Для оперативного цілодобового керівництва всіма ланками складного енергетичного господарства організують підрозділи змінного оперативного (оперативно-ремонтного) персоналу.
Для підприємств зі складним, розвиненим енергогосподарством схема одержує подальший розвиток і ускладнення. Можуть з'явитися посади заступника головного енергетика по електротехнічній і теплотехнічної частини, створюються ряд спеціалізованих служб,
наприклад служби автоматизованого обліку енергоресурсів.
У середніх і невеликих підприємствах і організаціях состав енергетичних підрозділів і кількість персоналу зменшується.
Відповідно до вимог Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів і Правил техніки безпеки на всіх підприємствах для забезпечення експлуатації електрогосподарства повинні бути дотримані умови: наявність відповідальної особи за електрогосподарство й електротехнічного персоналу.
Контрольні питання
1. Організаційні форми ПЕС.
2. Склад підрозділів ПЕС, їхні основні функції.
3. Склад системи енергопостачання промислового підприємства.
4. Організаційні форми енергетичних служб промислових підприємств.
5. Склад персоналу промислового підприємства відповідно до Правилами техніки безпеки й Правилами технічної експлуатації електроустановок.
6. Склад підрозділів енергетичної служби промислового підприємства, їх основні функції.
Література
1. Варламов Г.Б., Любчик Г.М., Маляренко В.А. Теплоенергетичні установки та екологічні аспекти виробництва енергії: Підручник.- К.: ІВЦ «Видавництво «Політехніка»», 2003. -232с.: іл.
2. Петунин В. П. Теплоэнергетика ядерных установок М.: Атомиздат, 1960.
Левин В. Е. Ядерная физика и ядерные реакторы. 4-е изд. — М.: Атомиздат, 1979.
3. Шуколюков А. Ю. «Уран. Природный ядерный реактор». «Химия и Жизнь» № 6, 1980 г., с. 20-24
Методичні вказівки до виконання лабораторних та практичних робіт з дисципліни „Виробництво електричної енергії ”для студентів спеціальності 6.090603«Електротехнічні системи електроспоживання» усіх форм навчання
Укладач: Пархоменко Роман Олександрович
Реєстраційний № _____________
Підписано до друку ___________ 2007 р.
Формат __А5_________
Обсяг _____52______ стор.
Тираж ___________ прим.
Видавничий центр КТУ, вул. ХХІІ партз'їзду, 11,
м. Кривий Ріг