Методичні рекомендації до виконання дипломної роботи для студентів спеціальності 05070107 "Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії"

Вид материалаМетодичні рекомендації

Содержание


1. Етапи виконання дипломної роботи
1.2. Графік виконання дипломної роботи
1.3. Організація захисту дипломних робіт
Перша частина
Друга, основна
2. Структура дипломної роботи
2.1. Графічна частина та візуальне супроводження доповіді
2.2. Вимоги до оформлення графічної частини та візуального супроводження
2.2.2. Правила оформлення електронних демонстраційних матеріалів дипломної роботи.
2.3. Пояснювальна записка
Зразок листа завдання на дипломну роботу наведено у Додатку Б.
2.4. Вимоги до оформлення пояснювальної записки
2.4.2. Загальні правила нумерації.
2.4.3. Вживання скорочень, розмірностей та математичних знаків.
2.4.4. Написання числівників.
2.4.5. Написання формул.
2.4.6. Правила оформлення графічного матеріалу.
2.4.7. Оформлення таблиць.
2.4.8. Правила оформлення посилань.
2.4.9. Правила оформлення додатків.
...
Полное содержание
Подобный материал:
  1   2   3   4



МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ I НАУКИ, Молоді та спорту УКРАЇНИ

Херсонський національний технічний університет

Кафедра енергетики та електротехніки




Рег.№ 25/685-29.02.12


МЕТОДИЧНІ рекомендації

ДО ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНої РОБоти


для студентів спеціальності

7.05070107 “Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії”

галузі знань 0507 „Електротехніка та електромеханіка”






ХЕРСОН 2012

Методичні рекомендації до виконання дипломної роботи для студентів спеціальності 7.05070107 “Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії” / Андронова О.В., Баганов Є.О. - Херсон, ХНТУ, 2012. – 56с.





Укладачі: Андронова О.В., Баганов Є.О.


Рецензент: к.т.н., доц. Курак В.В.


Затверджено на засіданні кафедри „Енергетики та електротехніки”

Протокол № 7 від ”23” лютого 2012 р.


Відповідальний за випуск:

к.т.н., доц. Є.О. Баганов

Зміст



Вступ
5

1. Етапи виконання дипломної роботи
6

1.1. Збір і вивчення матеріалів
6

1.2. Графік виконання дипломної роботи
7

1.3. Організація захисту дипломних робіт
7

2. Структура дипломної роботи
11

2.1. Графічна частина та візуальне супроводження доповіді
11

2.2. Вимоги до оформлення графічної частини та візуального супроводження
12

2.3. Пояснювальна записка
13

2.4. Вимоги до оформлення пояснювальної записки
15

3. Методичні вказівки з виконання розділів дипломної роботи
29

3.1. Реферат
29

3.2. Вступ
30

3.3. Оглядова частина
30

3.4. Конструкторська (методична) частина
31

3.5. Дослідницька частина
34

3.6. Економічна частина
36

3.7.Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях
36

3.8. Висновки
39

3.9. Оформлення списку використаних джерел
39

3.10. Додатки
40

ЛІТЕРАТУРА
41

Додаток А
42

Додаток Б
43

Додаток В
45

Додаток Г
46


Вступ


Розвиток та інтенсифікація виробничих процесів в Україні є неможливими без пріоритетного розвитку енергозберігаючих технологій та впровадження нетрадиційних джерел енергії, як основи прискорення переходу всіх галузей народного господарства на конкурентні ринкові відносини, розвитку підприємств малого бізнесу, забезпечення виходу вітчизняної продукції на міжнародний ринок, забезпечення енергонезалежності країни. Вирішення проблеми використання відновлювальних джерел енергії повністю відповідає Державним інтересам України та узгоджується з Комплексною державною програмою енергозбереження України, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів № 148 від 05.02. 1997 р.

В умовах нових виробничих відносин особливе значення набуває маркетинг, організація виробництва і відстеження змін ринку енергозберігаючих технологій та нетрадиційних джерел енергії.

У процесі виконання дипломної роботи студент повинен творчо вирішувати поставлені задачі з використанням сучасного методологічного апарату, технологічних і технічних засобів, що застосовується при реалізації практичних та наукових задач, розробляючи оптимальні інженерні рішення, вдосконалюючи існуючі і прогресивні види технологій з урахуванням проблем, поставлених внаслідок розвитку науково-технічного прогресу.

У методичних вказівках викладені об'єм, послідовність виконання, основні вимоги до оформлення дипломних робіт. З метою предметного і детального опрацювання матеріалів, пов'язаних з виконанням дипломних робіт, наведено необхідну бібліографію.


1. Етапи виконання дипломної роботи


1.1. Збір і вивчення матеріалів


Перший етап виконується у період проходження переддипломної практики і є початком дипломної роботи. Тема дипломної роботи та її керівник закріплюються за студентом відповідним наказом по Херсонському національному технічному університету, який передує наказу про проходження переддипломної практики.

У період проходження переддипломної практики студент повинен зібрати і вивчити наступні матеріали:

Звіт про переддипломну практику, як правило, містить матеріали, присвячені сучасним досягненням в обраній галузі досліджень, існуючим технологіям, інженерним рішенням та є основою для побудування оглядової частини дипломної роботи. Звіт завершується критичним аналізом, та постановкою задачі, що буде вирішуватися під час виконання дипломної роботи.


1.2. Графік виконання дипломної роботи


З метою своєчасного виконання окремих розділів і всієї роботи загалом складається календарний графік, в якому відображені основні етапи виконання дипломної роботи та строки виконання цих етапів. При необхідності, керівник роботи корегує цей графік або складає додатковий графік з більш диференційованим розподілом матеріалу всередині кожного етапу.

У період виконання дипломної роботи керівник проводить періодичні перевірки ходу виконання роботи та відповідності кафедральному графіку, а також визначає відсоток готовності дипломної роботи. За результатами перевірки кафедра ухвалює рішення про продовження дипломної роботи кожним студентом.

Черговість виконання дипломної роботи визначає послідовність розташування матеріалу в розрахунково-пояснювальній записці. По мірі виконання окремі частини роботи підписуються консультантами, а по закінченні роботи керівником роботи. Закінчена дипломна робота разом із відгуком керівника подається на кафедру «Енергетика та електротехніка» для перегляду перед захистом.


1.3. Організація захисту дипломних робіт


Закінчена дипломна робота, підписана консультантами і керівником, одночасно з відгуком керівника, подається на попередній розгляд комісії, що складається з викладачів кафедри, де студент робить доповідь і відповідає на запитання.

Комісія вирішує питання допуску дипломника до захисту дипломної роботи перед державною екзаменаційною комісією (ДЕК), вказує на недоліки, які дипломник зобов'язаний усунути. Після цього роботу переглядає завідувач кафедрою, який остаточно вирішує питання про допуск роботи до захисту перед ДЕК, підписує титульний лист. Рішення завідувача кафедрою є основою для видачі напряму на рецензію. Дипломна робота разом з напрямом на рецензію представляється рецензенту. Готова рецензія, із змістом якої ознайомлюється дипломник, направляється секретареві ДЕК.

Дипломна робота, яку подано разом з заліковою книжкою, відгуком і рецензією захищається дипломником на відкритому засіданні ДЕК.

Під час захисту візуальний супровід роботи, у разі представлення у вигляді плакатів, вивішується на планшетах, у вигляді слайдів – виводиться на екран, а роздруківки слайдів надаються членам ДЕК; пояснювальна записка надається комісії.

Перед початком захисту секретар ДЕК оголошує прізвище студента, назву дипломної роботи та прізвище керівника роботи, і надає слово для доповіді дипломнику.

Для доповіді студенту надається час до 10 хвилин. У ході доповіді студент повинен: назвати тему роботи, обґрунтувати актуальність обраної теми, охарактеризувати проблемну ситуацію, що склалася у досліджуваній області, чітко визначити мету і завдання роботи, висвітлити практичну (наукову) значимість отриманих власних результатів і поле ефективного використання наведених рекомендацій.

У структурному відношенні доповідь можна розділити на три частини. Перша частина доповіді у своїх основних моментах повторює вступ до дипломної роботи. Тут обґрунтовується актуальність обраної теми, дається характеристика наукової проблеми, формулюються мета та завдання дипломної роботи. Далі потрібно назвати методи дослідження, на основі яких отримані основні результати роботи, дати загальну характеристику структури й логічного взаємозв'язку окремих частин роботи.

Друга, основна частина доповіді характеризує в логічній послідовності отримані дипломником наукові результати, результати аналітично-дослідницького розділу, аргументацію прикладних результатів, обґрунтування економічної доцільності.

Закінчується доповідь заключною частиною, що будується на основі тексту висновків дипломної роботи.

Доповідь має бути узгоджена з візуальним супроводом. У процесі доповіді необхідно зробити посилання на всі плакати (або слайди).

Для успішної презентації роботи студенту рекомендується заздалегідь скласти короткі тези.

Після закінчення доповіді до 5 хвилин відводиться на питання та обговорення дипломної роботи комісією: студент відповідає на запитання членів ДЕК і присутніх на захисті. У своїх відповідях студент повинен продемонструвати власну компетентність за всіма розділами роботи, достатній рівень теоретичної і професійної підготовки.

Після доповіді і відповідей на запитання зачитується рецензія і студенту надається можливість відповісти на зауваження рецензента.

Результати захисту дипломних робіт обговорюються ДЕК на закритому засіданні. В якості необхідних вимог висуваються: відповідність теми напрямку фахової підготовки і її актуальність, відповідність результатів поставленій меті і задачам, повнота розкриття проблеми, обґрунтованість висновків.

Оцінка виконаних робіт здійснюється на підставі об'єктивних критеріїв за чотирьохбальною шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”), а саме:

  1. ступінь самостійності виконання і оригінальність матеріалів дипломної роботи;
  2. глибина практичного аналізу проблеми і застосування сучасних методів дослідження, використання комп'ютерної, організаційної техніки, інформаційних технологій;
  3. науково-практичний рівень результатів;
  4. якість викладення змісту пояснювальної записки;
  5. презентація роботи, стиль викладення, мовна грамотність, якість візуального супроводження, компетентність відповідей на поставлені запитання, комунікативні здібності студента.
  6. Обґрунтованість висновків та рекомендації щодо можливого застосування результатів роботи.

Рішення про присвоєння студенту кваліфікації спеціаліста з нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії і про загальну оцінку роботи ухвалюється на закритому засіданні ДЕК відкритим голосуванням. Результати засідання ДЕК оголошуються його головою в день захисту після оформлення протоколу засідання ДЕК.


2. Структура дипломної роботи


Дипломна робота студента напряму 7.05070107 “Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії” може мати характер дослідно-конструкторської розробки або ж наукового дослідження. Структура пояснювальної записки дипломної роботи в залежності від її характеру дещо відрізняється, але, в той же час, має досить багато спільних моментів.

Дипломна робота складається з графічної частини і пояснювальної записки з додатками (до додатків, наприклад, включають технологічну документацію і специфікації). Конкретний склад графічної частини і об'єм розділів пояснювальної записки визначається керівником роботи і фіксується в завданні на дипломну роботу перед початком роботи.


2.1. Графічна частина та візуальне супроводження доповіді


Обов'язковою частиною дипломної роботи є графічний матеріал (креслення, графіки, схеми). Всі графічні матеріали повинні бути відбиті в тексті пояснювальної записки.

Під час захисту роботи в обов’язковому порядку використовується візуальне супроводження, що може бути оформлене в якості плакатів на стандартних аркушах ватману формату А1 або в якості електронної презентації (електронний демонстраційний матеріал). Візуальне супроводження повинно відображати результати, які отримані в дипломній роботі.

Електронні демонстраційні матеріали не замінюють доповідь. Демонстрація мультимедійних об’єктів повинна супроводжуватися коментарями та поясненнями студента.

В залежності від теми роботи візуальне супроводження повинно містити 5…8 листів формату А1 або не менше 8 слайдів і включати в себе:

За узгодженням з керівником можуть бути підготовлені інші плакати (слайди).


2.2. Вимоги до оформлення графічної частини та візуального супроводження


2.2.1. Загальні вимоги. Формати, масштаби зображень і загальні вимоги до графічного матеріалу повинні відповідати ЄСКД і ЄСТД. Робоче креслення повинне бути представлене мінімальною кількістю проекцій, розмірів і перетинів, що пояснюють його конструкцію. Форма викладу повинна відповідати вимогам діючих стандартів.

Для збірних конструкцій повинна бути наведена специфікація деталей. Креслення, умовні позначення базування і кріплення інструментів повинні виконуватися з дотриманням вимог діючих стандартів.


2.2.2. Правила оформлення електронних демонстраційних матеріалів дипломної роботи. Відео матеріали надаються у виді окремих файлів тривалістю 1-3 хвилини, в кожному з яких, за допомогою відео чи анімаційних моделей, показаний завершений технологічний цикл чи його частина, робота механізму чи окремого вузла, тощо. Кожен файл має номер та назву, що відображає його суть.

Візуальне супроводження в вигляді мультимедійної презентації дипломної роботи складається із слайдів, на яких представлені графіки, таблиці, схеми, рисунки, алгоритми і т.п. з пояснювальної записки. Кількість слайдів має бути не менше 8 і достатньою для послідовного та повного розкриття теми дипломної роботи. Кожен слайд повинен мати номер та назву. Номер слайду повинен відображатися під час його показу в правому верхньому куті екрану.

Інформація, що виноситься для показу на слайдах презентації, повинна мати чіткі написи і підписи, має бути достатньо доступною для її прочитання та візуального сприйняття на відстані 4-5 метрів.

Слайди мультимедійної презентації повинні бути представлені у друкованому варіанті формату А4 та надані членам ДЕК в день захисту дипломного роботи, а електронна презентація надається на СD-диску для її подальшого показу при доповіді виконавця дипломного роботи.


2.3. Пояснювальна записка


Об’єм пояснювальної записки повинен становити від 70 до 100 сторінок.

Розділи пояснювальної записки повинні бути зброшуровані та пронумеровані в наведеній нижче послідовності:

- Титульний лист (враховується у нумерації але не проставляється номер листа).

Зразок титульного листа наведено у Додатку А.

- Завдання на дипломну роботу (лист не враховується у нумерації).

Зразок листа завдання на дипломну роботу наведено у Додатку Б.

- Реферат (на російській і українській мовах; листи не враховуються).

Зразок реферату наведено у Додатку В.

- Зміст (номер листа проставляється з наступної сторінки змісту, але перший лист змісту також враховується у нумерації).

- Вступ.

1. Оглядова частина.

1.1. Фізичні, фізико-хімічні, інженерні, технологічні або інші основи явищ чи процесів.

1.2. Основні відомі засоби, методи, методики вирішення завдань, подібних до завдання на дипломну роботу.

1.3. Особливості використання технічних засобів, обладнання, методів досліджень, устаткування при вирішенні відповідних типових завдань.

1.4. Висновки з оглядової частини (обґрунтування вибору технологічних, технічних, інженерних, дослідницьких підходів для вирішення проблеми), та постановка задачі на дипломування.

2. Конструкторська частина (у роботах науково-дослідного характеру цей розділ має назву “Методична частина”).

2.1. Проектування обладнання.

У цьому підрозділі для всіх розроблених конструкцій зазвичай надають:

а) Опис конструкції і принципу дії.

б) Розрахунок принципової схеми.

в) Вибір елементної бази з описом характеристик та параметрів, типу конструкційного рішення і т.п.

д) Обґрунтування доцільності застосування обраного технічного рішення.

2.2. Контрольно-вимірювальні пристрої.

У підрозділі надають опис конструкції і принцип дії контрольно-вимірювальних пристроїв, технологічного обладнання, що використовуються, а також методик обробки результатів вимірювань.

2.3. Проектування і розрахунок вузлів. Обґрунтування вибору деталей.

3. Дослідницька частина.

3.1. Мета проведення дослідження.

3.2. Зміст досліджень і методика їх проведення.

3.3. Аналіз отриманих результатів.

3.4. Висновки і рекомендації.

4. Економічна частина.

Зміст цього розділу визначається консультантом з економіки виробництва.

5. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях.

Зміст цього розділу визначається консультантом з охорони праці та безпеки в надзвичайних ситуаціях.

Висновки.

Список використаних джерел.

Додатки.


Оформлення і конкретний зміст розділів пояснювальної записки визначається Методичними вказівками до виконання дипломних робіт для студентів напряму 7.05070107 “Нетрадиційні та відновлювані джерела енергії”, вказівками керівника дипломної роботи та консультантів відповідних кафедр.


2.4. Вимоги до оформлення пояснювальної записки


2.4.1. Загальні вимоги. Текстовий матеріал оформляється у вигляді розділів пояснювальної записки, що включає текстову робочу документацію: методики, розрахунки, схеми, комп'ютерні програми, вибір оптимальних варіантів, опис конструкції, патентний огляд і т.п. Пояснювальна записка оформлюється відповідно до вимог діючих стандартів.

Звіт про науково-дослідну роботу оформлюється відповідно до існуючих стандартів і містить оцінку стану питання, мету роботи, обґрунтування новизни і актуальність досліджень, літературний і патентно-ліцензійний аналіз, опис методик, що використовуються, і технічних засобів, отримані результати і їх обробку.

Пояснювальна записка (ПЗ) виконується на листах паперу формату А4 (210x297 мм), з полями: ліве 25 мм, праве 10 мм, верхнє 15 мм, нижнє 20 мм. Поля не відділяються межею і не обводяться рамкою. ПЗ пишеться на одній стороні листа. Допускається представляти великі ілюстрації, таблиці і роздруки з ЕОМ на листах формату А3.

ПЗ також може бути виконана машинописним способом. У цьому випадку слід виходити з такої вимоги, що на одній сторінці формату А4 з зазначеними вище полями повинно розташовуватись 28-30 рядків тексту.

При використанні для набору тексту ЕОМ рекомендується застосовувати текстовий редактор Microsoft Word, шрифт Times New Roman розміром 14 та полуторний міжрядковий інтервал.


2.4.2. Загальні правила нумерації. Сторінки ПЗ потрібно нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи крізну нумерацію по всьому тексту ПЗ. Номер сторінки проставляється в правому верхньому кутку без крапки в кінці. Титульний лист включається в загальну нумерацію сторінок ПЗ, але номер сторінки на ньому не ставиться. Ілюстрації і таблиці, що розташовані на окремих листах, і роздруки з ЕОМ включаються в загальну нумерацію сторінок ПЗ. Ілюстрації, таблиці і роздруки з ЕОМ на листі формату А3 враховують як одну сторінку.

Заголовки структурних елементів ПЗ і розділів основної частини потрібно розташовувати посередині рядка без крапки в кінці і писати великими літерами, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів і пунктів потрібно починати з абзацу (приблизно 15 мм від початку рядка) і писати, починаючи з великої літери, не підкреслюючи, без крапки в кінці. Якщо заголовок включає декілька речень, їх розділяють крапками. Перенесення слів у заголовках не допускається. Відстань між заголовками розділів і підрозділів та текстом зверху і знизу повинне бути 15...20 мм.

Кожний розділ потрібно починати з нової сторінки. Після заголовка підрозділу або пункту до кінця сторінки повинно бути не менше двох рядків тексту. Заголовки основних розділів ПЗ необхідно писати, починаючи з нової сторінки.

Розділи, підрозділи, пункти і підпункти ПЗ нумеруються арабськими цифрами з крапкою в кінці. Підрозділи, пункти та підпункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу, підрозділу. Так, номер підрозділу складається з номеру розділу та порядкового номеру підрозділу у межах даного розділу, наприклад, 1.2. (другий підрозділ першого розділу). Номер пункту включає в себе номер розділу, номер підрозділу і порядковий номер пункту, розділені крапками, наприклад, 1.1.2.(другий пункт першого підрозділу першого розділу) і т.д. Якщо підрозділ має тільки один пункт або пункт має один підпункт, то нумерувати пункт (підпункт) не треба. Також не нумеруються розділи “Вступ” і “Висновок”.


2.4.3. Вживання скорочень, розмірностей та математичних знаків. При написанні тексту протягом всієї ПЗ потрібно дотримуватись єдності термінології, рекомендованої ГОСТ і класифікаторами технологічних операцій. Недопустимим є використання жаргонних слів і виразів (техніцизмів). Обов'язковим є точне дотримання скорочень слів і словосполучень, встановлених ГОСТами або загальноприйнятих скорочень. До загальноприйнятих, наприклад, відносяться скорочення словосполучень: ... так далі - "т.д."; ... тому подібне - "т.п.". Скорочення є не допустимим, якщо за словосполученням іде узгоджене з ним слово. Наприклад, "і тому подібні явища".

Деякі словосполучення, що часто використовуються в ПЗ, також можуть бути записані скорочено. У цьому випадку в перший раз по тексту пишеться повне словосполучення, а за ним в дужках вказується прийняте скорочення. Надалі по тексту використовується тільки скорочене написання. Скорочені значення фізичних величин повинні виражатися в одиницях СІ і (або) в одиницях, що допускаються до застосування ГОСТами.

Перед числами з розмірністю не рекомендується ставити прийменник "в" або знак тире (-). Наприклад: написання “швидкість - 5 м/с” є неправильним. Вірно буде записати “швидкість 5 м/с”.

Скорочені позначення одиниць вимірювання і розмірності потрібно застосовувати тільки після кількісних величин, до яких ці позначення відносяться, а також в розшифровках буквених позначень формул та в заголовках таблиць і технологічних документів. Одиниці вимірювань і розмірності, що вживаються без числових величин, пишуться в тексті повністю словами. Числа з розмірністю потрібно писати тільки цифрами. Наприклад: “довжина 5 м”.

При зазначенні величин з двома межами (від і до), а також у разі переліку величин, що мають одну й ту саму розмірність, позначення розмірності ставлять тільки один раз після останньої цифри. Наприклад: “швидкість змінюється від 5 до 25 м/с східчасто, через значення 5; 7,5; 10; 15; 20 і 25 м/с”. Цифрові величини, що знаходяться поряд, відділяють одну від іншої крапкою з комою.

При посиланнях на рисунки, таблиці, сторінки і частини тексту з зазначенням їх номера обов'язковими є скорочення:

рис. – рисунок (наприклад: рис. 2.1);

табл. - таблиця (наприклад: табл. 2.3);

розд. - розділ (наприклад: розд. 1.1);

стор. - сторінка (наприклад: стор. 15, стор. 12...20);

п. - пункт (наприклад: п. 2.2.3);

див. - дивись (наприклад: див. рис. 1.5).

Без зазначенням номера ці слова пишуться в тексті повністю.

Скорочені назви установ, підприємств, марки виробів, машин, апаратів і матеріалів, які складаються з початкових літер слів, що входять в назву, пишуть великими літерами без крапок і лапок. Наприклад:

НДІ – науково-дослідницький інститут;

ГЕС – гідроелектростанція;

АЕС – атомна електростанція;

КБ – конструкторське бюро;

ВАТ – відкрите акціонерне товариство.

Із скорочених назв установ і підприємств потрібно вживати тільки загальновідомі. Маловідомі скорочення треба обов'язково розшифрувати при першій згадці. При повному написанні найменування підприємств беруть в лапки і не змінюють за відмінками. Наприклад: “ ... на заводах "Альфа", "Карданні вали", "Електромаш" і ВАТ "Дніпро"”.

Математичні знаки потрібно застосовувати лише в формулах. У тексті вони пишуться словами. Виключення складають знаки плюс (+) і мінус (-) у супроводі цифр. Між негативними величинами не допускається ставити знак тире (–). У цих випадках межа між величинами вказується прийменниками "від" і "до". Наприклад: “температура змінюється від -15 до -20 °С”.

Знаки №; =; %; lg; sin; і т.п. застосовують тільки при цифрових або буквених величинах. У тексті їх пишуть словами. Наприклад, запис "№ таблиці вказують" є неправильним, тоді як правильний запис буде "номер таблиці вказують". Знаки № і % для позначення множини вказувати не треба. Наприклад: "деталі №№ 1,2 і 4" (неправильно), "деталі № 1,2 і 4" (правильно).


2.4.4. Написання числівників. Числа до десяти без розмірності рекомендується писати в тексті словами, понад десяти – цифрами. При цьому бажано представляти значення у вигляді десяткового дробу, за винятком розмірів в дюймах, дробова частина яких повинна писатися в рядок через косу межу. Наприклад: “трубопровід діаметром ¾ дюйма”. Числа з розмірністю пишуться тільки цифрами. Не треба писати числа при одиницях вимірювання, починаючи з тисяч, змішаним способом. Наприклад: “15 тис. кг, 18 млн. т" (неправильно); “15000 кг, 18106 т” (правильно).

Класи чисел, починаючи з п’ятизначних, розділяють пропуском. Наприклад: “26.453” або “26453” (неправильно); “26 453” (правильно). Виключення з цього правила становлять цифри праворуч від коми в десяткових дробах.


2.4.5. Написання формул. При наявності формул як символи потрібно використовувати позначення, встановлені відповідними стандартами або загальноприйняті в науково-технічній літературі. Формули, що являють собою рівняння або нерівності, тобто що вміщують знаки =, >, <, ,  і т.п., пишуться в окремому рядку, симетрично відносно середини рядка. Інші математичні вирази, формули хімічних елементів, можуть бути вписані прямо в рядку тексту. Вище і нижче кожної формули або рівняння, виділеного в окремий рядок, повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Перенесення формул на інший рядок допускаються на знаках рівності, множення, складання, віднімання і на знаках співвідношень (>, <, ,  і т.п.). У разі перенесення множників знак множення позначають хрестом (). Знак, на якому зроблене перенесення формули, пишуть два рази – в кінці першого і на початку другого рядка. Переносити на інший рядок допускається тільки самостійні члени формули. Не допускається при перенесенні розділення показників степеню, виразів в дужках, дробів, індексів, а також виразів, що відносяться до знаків кореня, інтеграла, суми, логарифма, тригонометричних функцій тощо.

У формулах, що містять дріб, як знак розділу повинна застосовуватися або тільки коса (/), або тільки горизонтальна лінія. При використанні косої лінії символи і числові коефіцієнти в чисельнику і знаменнику пишуть в рядок, а їх добутки беруть у дужки.

У кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки розставляють відповідно до правил пунктуації, щоб формули не порушували граматичної структури фрази. Слова, що зв'язують формули, такі як “отже”, “звідки” і т.п., записують перед формулами на початку рядка. Розмірність після формули (якщо вона необхідна) вміщується в рядок з формулами через пропуск, без перенесення на наступний рядок, і в дужки не береться. Розділові знаки, що відносяться до формули, ставлять після розмірності.

Всі формули, якщо їх в документі більше за одну, нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Наприклад, номер п'ятнадцятої формули в третьому розділі записується у вигляді (3.15). Номер формули вказують з правого боку аркуша на рівні останнього рядка формули в круглих дужках. Проміжні формули, що застосовуються для виведення основних протягом однієї або декількох суміжних сторінок і в тексті не згадуються, можна нумерувати малими буквами латинського або російського алфавіту.

При посиланні на формулу або рівняння в тексті ПЗ номер її подається в круглих дужках. Наприклад: "Підставляючи вирази (а) і (б) в формулу (3.2) отримуємо... "

Після закінчення виводу вміщують перелік усіх символів, що застосовуються в формулі з розшифровкою їх значення і вказівкою розмірності. Перелік розташовують у вигляді колонки, при цьому символ від його розшифровки відділяють знаком тире. Після розшифровки кожного символу ставлять крапку з комою. Розмірність літерного позначення відділяють від тексту розшифровки комами. Розшифровка починається словом "де", яке вміщується на початку нового рядка, і після нього двокрапка не ставиться. Колонку розшифровок вирівнюють по знаку тире. Значення кожного символу дають з нового рядка в тій послідовності, в якій вони приведені в формулі. Допускається не приводити значення символів, згадуваних в тексті раніше. Тому у всіх розділах ПЗ одні й ті ж самі величини необхідно позначати однаковими символами з однаковою розмірністю.


2.4.6. Правила оформлення графічного матеріалу. Кількість графічного матеріалу у ПЗ повинна бути достатньою для пояснення тексту, що викладається. Креслення, ілюстрації, схеми, графіки тощо можна розташовувати як по тексту (якомога ближче до відповідних частин тексту), так і виносити в додатки.

Графічний матеріал розміщують як по тексту ПЗ, так і на окремому аркуші формату А4 або на його частині так, щоб розгляд не вимагав повороту документа більш ніж на 90º за годинниковою стрілкою. Допускається виконання ілюстрацій на окремих аркушах інших форматів, що мають висоту 297 мм. У цьому разі їх рекомендується виносити в додаток.

Розрахункові схеми і ескізи виконуються в довільному масштабі, який забезпечує чітке зображення. Як ілюстрації можуть використовуватися фотографії або вирізки з рекламних проспектів, які наклеюються на листи, вказаних вище форматів. Якщо в тексті є посилання на складові частини виробу, що зображений на ілюстрації, то на ілюстрації повинні бути вказані номери позицій цих складових частин в межах даної ілюстрації.

Увесь графічний матеріал в документі іменується рисунками і, якщо їх більше за один, нумеруються в межах розділу арабськими цифрами. Номер складається з номеру розділу і порядкового номеру рисунка, розділеного крапкою. Наприклад, "рис. 4.2". Допускається наскрізна нумерація рисунків в межах всього тексту. У цьому випадку номер розділу не вказується.

Графічний матеріал обов’язково повинен мати найменування після скорочення “Рис.” та порядкового номеру ілюстрації, а за необхідністю, і пояснюючі дані. При цьому найменування розміщують у тому ж рядку, що й номер рисунку, а пояснюючі дані – з наступного за найменуванням рядка. Наприклад:




Рис. 1.3. Типи гетероструктур AlXGa1-XAs – GaAs для ФЕП:

а) з підконтактним шаром GaAs; б) з ультратонким шаром AlGaAs


Відстань між попереднім текстом і графічним матеріалом, між графічним матеріалом і його найменуванням, а також між найменуванням і подальшим текстом повинна складати від 10 до 15 мм (або один вільний рядок для машинописного тексту).

Результати експериментальних досліджень функціональної залежності двох або більше величин в ПЗ представляють у вигляді діаграм або таблиць.

Правила виконання діаграм регламентуються рекомендаціями Р 50-77-88.

З більш докладними рекомендаціями за змістом і оформленням окремих частин дипломного роботи можна ознайомитися в учбово-методичних посібниках, наведених у списку літератури, наприклад, в [1].


2.4.7. Оформлення таблиць. Цифровий матеріал пояснювальної записки, як правило, оформлюють у вигляді таблиць.

Таблиці подають в пояснювальній записці безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше. Великі таблиці допускається розміщувати на наступному окремому аркуші після першого згадування в тексті. У тому випадку, коли таблиця повністю займає окремий аркуш (або декілька аркушів), цей аркуш (або аркуші) нумерують на загальних засадах. Таблицю, що повністю займає сторінку, розміщують так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку пояснювальної записки або з поворотом на 900 за годинниковою стрілкою.

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. В правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують надпис “Таблиця” і зазначають її номер. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу та порядкового номера таблиці в межах розділу, причому ці номери розділяються крапкою, наприклад: “Таблиця 1.2” – друга таблиця першого розділу. Якщо в пояснювальній записці всього одна таблиця, то її нумерують за загальними правилами.

Якщо таблиця має велику кількість рядків, то ту її частину, яка не вміщується в межах однієї сторінки, можна перенести на наступну сторінку. В цьому випадку назву таблиці друкують тільки над її першою частиною. Над іншими (перенесеними) частинами таблиці у правому верхньому куті пишуть “Продовження табл.” і вказують її номер, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.

Нижче наведено приклад оформлення таблиці:


Таблиця 3.1

Параметри ФЕП на основі кремнію


Підкладка
Jкз, мА/см2
Uхх, В
Ефективність, %

теоретична
експеримент

Монокристал
38
0,66
25
16

Полікристал
32
0,61
21
14



2.4.8. Правила оформлення посилань. При написанні ПЗ необхідно давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена дипломна робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за списком використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису у списку використаних джерел.

Приклад: цитата в тексті: "... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації" [6].

Відповідний опис у списку використаних джерел:

6. Дороніна М.С. Культура спілкування ділових людей: Навчальний посібник / М.С. Дороніна - К.: "KM Academia", 1998.- 192 с.

Посилання на ілюстрації ПЗ вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.2".

Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)". На всі таблиці, що наводяться в ПЗ, повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл. 1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див. табл.1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора дипломної роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автор дипломної роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М.Х.), (підкреслено мною. - М.Х.).


2.4.9. Правила оформлення додатків. Додатки оформлюють як продовження роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _ » і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) - перша формула додатка А.


3. Методичні вказівки з виконання розділів дипломної роботи


Методичні вказівки містять короткий перелік питань, що вирішуються на кожному етапі виконання дипломної роботи, і рекомендації з глибини опрацювання і представлення рішень в пояснювальній записці. Рекомендації викладені приблизно в тій послідовності, в якій вони повинні бути розміщені в ПЗ.

У залежності від конкретної теми дипломної роботи, окремі розділи можуть бути розширені, а інші скорочені або виключені повністю, про що керівник роботи вказує в завданні на дипломну роботу. Більш докладні відомості про виконання і оформлення окремих розділів студент може отримати з довідкової літератури і учбово-методичних посібників, перелік яких наведено в списку літератури.


3.1. Реферат


Призначення реферату – дати коротку інформацію про проведену роботу. У ньому повинен бути відображений основний зміст дипломної роботи, міра опрацювання, особливості прийнятих технічних рішень і найважливіші отримані результати. Він не повинен підміняти змісту. Реферат пишеться українською і дублюється російською мовами.

Зразок реферату наведено у Додатку В.


3.2. Вступ


У вступі висвітлюється стан розвитку тієї галузі енергетики, до якої відноситься об'єкт чи тема дипломної роботи. Аналізуються перспективні плани розвитку даної галузі і конкретного напрямку, до якого безпосередньо відноситься тема дипломної роботи. Визначається актуальність теми роботи в світлі сучасної господарсько-економічної політики України.

Аналізуються, з урахуванням конкретних умов, перспективні шляхи підвищення економічної ефективності, якості і конкурентоздатності об'єкта проектування в сучасних виробничих умовах.

Окреслюються загальні задачі, на вирішення яких спрямовані основні дослідження та розробки з тематики дипломної роботи.

Об'єм вступу повинен становити 1…2 сторінки.


3.3. Оглядова частина


В оглядовій частині стисло та критично висвітлюються результати досліджень з теми дипломної роботи, наведені в літературних джерелах. Необхідно зупинитися на найкращих світових досягненнях з напрямку досліджень за темою дипломної роботи та тих методах, використання яких дозволило досягти високих характеристик. Особливу увагу слід приділити проблемним моментам, які заважають подальшому покращенню характеристик та які на момент початку власних досліджень залишились не вирішеними, тобто тим проблемам, на які потрібно спрямувати власні дослідження.

Цей розділ необхідно закінчити коротким висновком стосовно необхідності проведення досліджень з обраної теми. В короткому висновку необхідно також сформулювати мету дипломної роботи та задачі, які будуть вирішуватися у дипломній роботі.

Загальний обсяг оглядової частини не повинен перевищувати 20% від обсягу основної частини пояснювальної записки.


3.4. Конструкторська (методична) частина


У конструкторській частині роботи, яка носить характер дослідно-конструкторської розробки, вирішуються питання конструктивного опрацювання елементів. Описуються, зокрема, складові вузли обладнання і контрольно-вимірювальні пристрої, спеціальний або допоміжний інструмент, матеріали, принцип дії обладнання або технологічна схема процесу, що розробляється. Конкретний об'єм і зміст конструкторської (методичної) частини регламентується завданням на дипломну роботу, і реалізується, наприклад, у вигляді складальних креслень, які повинні відповідати вимогам діючих стандартів.

Так, на складальних кресленнях проставляються габаритні, настановні, приєднувальні, монтажні (вказуючи взаємне розташування деталей в складальній одиниці). Контури частин, що переміщуються, зображають в крайніх положеннях штрихпунктирними тонкими лініями. Складові частини конструкції повинні мати номери позицій на полицях ліній-виносок. Технічні вимоги на кресленні вміщують, групуючи їх по характеру однорідності. Специфікація при необхідності складається для кожної складальної одиниці на окремих листах формату А4 і підшиваються до пояснювальної записки [1].


3.4.1. Особливості проектування вузлів і механізмів. Методика проектування включає вивчення початкової інформації для конструювання, розробку і аналіз варіантів, проведення необхідних розрахунків (наприклад, точності установки і зусилля закріплення, розрахунки на міцність деталей) і розробку конструкції.

Як будь-яка конструкторська задача, проектування базується на використанні елементів конструктивних рішень існуючих аналогів із залученням оригінальних рішень. Тому недопустимо запозичити конструкцію базового (заводського) варіанту пристосування без внесення елементів, які характеризували б рівень конструкторської підготовки фахівця.

У пояснювальній записці необхідно також надати опис конструкції вузла механізму. Вказуються значення параметрів вузла з точки зору задач, що вирішуються з його застосуванням. Стисло описують принцип роботи і взаємодію елементів, посилаючись на їх номери по кресленню загального вигляду. Прийнята конструкція повинна задовольняти вимогам продуктивності і відповідати прогресивним тенденціям.

На закінчення необхідно підкреслити відмітні особливості прийнятої конструкції від існуючого базового варіанту або аналогів і відмітити доцільність прийнятого рішення. Такого роду порівняння найкраще ілюструвати за допомогою схем аналогів.


3.4.2. Опис та особливості проектування контрольно-вимірювальних пристроїв. Оскільки важливим чинником, що впливає на якісні показники, є точність засобів контролю, то цьому питанню повинна приділятись особлива увага.

У дипломній роботі необхідно описати всі контрольно-вимірювальні пристрої, що застосовувались під час проведення досліджень, або які рекомендуються до використання під час експлуатації розробленого у дипломній роботі обладнання з обов’язковим вказуванням точності. У останньому випадку вибір контрольно-вимірювальних пристроїв (приладів) необхідно обґрунтувати.

Що стосується методики проектування контрольно-вимірювальних пристроїв (приладів), то вона залишається аналогічною до будь-якої іншої конструкції. Конструкція повинна забезпечувати необхідні зручності і продуктивність контрольної операції, а в необхідних випадках і управління процесом обробки.

У випадку, коли дипломна робота пов’язана з розробкою контрольно-вимірювальних пристроїв, вказується найменування і призначення пристрою, формується постановка задачі і аналізуються варіанти її вирішення. Аналіз повинен бути гранично лаконічним і супроводжуватися схемами. Обов'язково визначається гранично допустима похибка контролю, яка залежить від точності параметра, що контролюється.

Далі наводиться опис конструкції і принципу дії пристрою, формулюються відмінні особливості вибраного варіанту від заводського аналога (якщо такий є) і описується в стислій формі конструкція і принцип контролю.

Необхідним також є проведення розрахунку на точність та надійність, в якому розраховується похибка контролю, що забезпечується запропонованим приладом. Розрахунки супроводжуються схемами, побудовами, які пояснюють ефект впливу елементарних складових похибки і ілюструють хід розрахунків і прийнятих рішень.

Зіставляється розрахункова похибка контролю з гранично допустимою, встановлюється граничне свідчення відлікових приладів (індикаторів відліку) і робиться висновок про прийнятність конструкції функціональному призначенню. Тут також корисно навести інші аргументи, що стосуються, наприклад, продуктивності контролю і його організацій [1].


У роботі, що носить науково-дослідний характер, цей розділ має назву “Методична частина”. Розділ слід починати з опису апаратури, що використовувалась у дослідженнях, проаналізувати вимоги, що ставляться до апаратури, та відмітити ступінь її відповідності цим вимогам.

Ступінь докладності описання апаратури диктується тим, наскільки вона оригінальна. Якщо апаратура широко застосовується у науковій практиці, то достатнім можна вважати описання її переваг та недоліків і послатися на літературне джерело, у якому цю апаратуру докладно описано. Якщо ж апаратура має ряд оригінальних елементів і являє самостійний інтерес, то її слід описувати детально, вказуючи основні переваги і відмінності від раніше описаних у літературі аналогів.

Далі слід надати опис об’єкта дослідження, вимоги до нього і методи його підготовки до досліджень. Детальність описання у цьому випадку є аналогічною до викладеної вище. Але слід пам’ятати, що методика проведення досліджень повинна описуватись так, щоб будь-який дослідник при бажанні міг би повторити ці дослідження і отримати такі ж результати.

Наприкінці наводиться детальний аналіз похибок дослідження. Окремо оцінюється похибка методу дослідження, інструментальна похибка та похибка, пов’язана з не ідеальністю об’єкту дослідження.


3.5. Дослідницька частина


Тематику і об'єм цієї частини визначає керівник роботи, що фіксується в завданні на дипломну роботу.

У цьому розділі роботи необхідно показати уміння аналізувати науково-технічну інформацію і визначати тенденції розвитку в сучасних умовах напрямку, пов’язаного з темою роботи.

У дипломній роботі, що носить характер дослідно-конструкторської розробки, в дослідницьку частину пояснювальної записки включають наступні підрозділи:

аналіз науково-технічної і патентної інформації за темою дослідження;

методика проведення дослідження;

нові конструкторські і технологічні розробки;

результати дослідження;

висновки і рекомендації по впровадженню у виробництво.

Схеми, графіки, креслення дослідно-конструкторських розробок, що містяться в дослідницькій частині, обов’язково представляються як в ПЗ, так і в графічній частині роботи.

У роботах науково-дослідного характеру в дослідницькій частині подають оригінальні результати, які отримані під час виконання дипломної роботи, та їх обговорення. Наводяться основні досягнення, експериментальні дані. Потрібно наводити лише найбільш суттєві результати – найбільш характерні, найважливіші та кінцеві дані, встановлені дипломником експериментальні закономірності.

Особливу увагу у цьому розділі слід приділити детальному аналізу точності, відтворюваності та надійності результатів, що обговорюються. Такий аналіз дає можливість судити про достовірність, обґрунтованість та загальність зроблених у роботі висновків.

У цьому ж розділі наводиться порівняння отриманих результатів з літературними даними. Таке порівняння рекомендується проводити у вигляді таблиць та рисунків. Це підвищує наочність встановлених закономірностей і робить їх більш переконливими.

Далі встановлені закономірності обговорюються спочатку якісно на основі загальних теоретичних уявлень, а потім проводиться кількісне порівняння, наприклад, з результатами теоретичних розрахунків, пропонується фізичне пояснення, модель або механізм.


3.6. Економічна частина


Економічна частина є обов'язковою складовою дипломної роботи. Метою її виконання є визначення основних економічних показників дослідно-конструкторських та науково-дослідних розробок, наведених в основній частині роботи та, відповідно, обґрунтування доцільності їх застосування. Цей розділ передбачає розрахунок витрат на розробку, капітальних вкладень, експлуатаційних витрат і визначення зведених економічних показників.

У випадку виконання робіт науково-дослідного спрямування в економічній частині рекомендується представити розрахунок витрат на організацію процесу наукового дослідження

Рекомендований обсяг економічної частини – до 10 сторінок, її конкретний зміст визначається викладачем-консультантом, виходячи з тематики та мети роботи.

Економічна частина обов‘язково підписується викладачем-консультантом на титульному аркуші дипломної роботи та у листі-завданні.


3.7. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях


Завдання по розділу „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях” й перелік рекомендованої літератури студент-дипломник повинен одержати від консультанта з розділу не пізніше, ніж через два тижні після одержання завдання від керівника проекту. Розділ „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях ” є складовою частиною розрахунково-пояснювальної записки, його зміст повинен відповідати темі дипломного проекту. Працюючи над розділом, необхідно використовувати матеріали, зібрані під час переддипломної практики, нормативні документи та літературні джерела, відображаючи останні досягнення в галузі охорони праці. Обов’язковим є виконання ДНАОП, ГОСТів, норм, правил, інструкцій та інших чинних нормативних документів з питань охорони праці.

Зміст розділу повинен мати творчий характер, а його виклад – відповідний науково-технічний та інженерний рівень. Не допускається підміняти розробку оздоровлення, полегшення та безпеки праці, переписуванням ДНАОП, ГОСТів, правил норм, інструкцій та інших документів з питань охорони праці. Окремі положення щодо прийнятих рішень з охорони праці мають бути підтверджені відповідними розрахунками та ілюстровані схемами, рисунками, кресленнями, графіками, діаграмами. Розрахункові схеми, графіки та інше належить розміщати в тексті пояснювальної записки.

Об’єм розділу повинен складати не більше 12 сторінок, причому дві третини об’єму розділу складає підрозділ „Охорона праці в галузі” та одну третину об’єму розділу складає підрозділ „Безпека в надзвичайних ситуаціях”.

Розділ „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях”; в дипломних проектах студентів факультету кібернетики повинен складатися із таких підрозділів:

1. «Охорона праці».Вступ.

1.1. Аналіз умов праці.

1.2. Техніка безпеки.

1.3. Виробнича санітарія та гігієна праці.

1.4. Пожежна безпека.

2. Безпека в надзвичайних ситуаціях.

Перший підрозділ 1.1 можна поєднувати із загальним вступом до дипломного проекту. Вступ до розділу повинен містити такі відомості : визначення дисципліни „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях ”; рішення уряду і постанов Верховної Ради з питань охорони праці (переважно за останні роки) та ув’язку цих рішень з темою дипломного проекту і з врахуванням сучасних вимог охорони праці.

Підрозділи 1.1-1.4 стосуються вимог щодо створення безпечних умов на робочих місцях у відповідності до теми проекту.

Підрозділ 2 «Безпека в надзвичайних ситуаціях» включає в себе питання цивільного захисту (ЦЗ), тому що студент, як майбутній спеціаліст, повинен буде вміти приймати рішення не тільки з організаційних. конструкторських. проектних і економічних питань у відповідності з профілем своєї підготовки, але й також розв’язувати їх з урахуванням вимог ЦЗ (з умовами можливого використання зброї масового ураження).

Розробка питань ЦЗ в дипломних проектах є завершуючим етапом роботи студентів по вивченню курсу ЦЗ, який визначає ступінь їх підготовки по організації ЦЗ на об’єктах господарської діяльності і практичному втіленню засобів ЦЗ у мирний час. Зміст питань ЦЗ, які включаються в цей підрозділ, вручаються студентам одночасно з видачею завдання загалом для розділу „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях ”.

Завдання з підрозділу ЦЗ «Безпека в надзвичайних ситуаціях» видається студенту й перевіряються консультантом з циклу ЦЗ.

Список використаної літератури з охорони праці наводиться в кінці розділу, або в загальному списку літератури (залежно від побудови розрахунково-пояснювальної записки в цілому ).

Після виконання розділу „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях” студент-дипломник не пізніше ніж за два тижні до захисту представляє його в оформленому вигляді консультанту з охорони праці. Після перевірки консультант ставить свій підпис на титульному аркуші розрахунково-пояснювальної записки і листі-завданні. Під час захисту дипломного проекту перед Державною екзаменаційною комісією дипломник повинен у своїй доповіді стисло висвітлити основні, принципові питання з охорони праці, які розроблені в проекті.

Детальні рекомендації по складанню розділу наведено в „Методичних рекомендаціях до виконання розділу „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях” в дипломних проектах(роботах) спеціалістів та магістрів факультету кібернетики”, що укладені д.т.н., проф. Михайликом В.Д., к.т.н., доц.. Лисюк В.М.[8]


3.8. Висновки


У висновках наводиться перелік оригінальних результатів, отриманих автором дипломної роботи, а також оцінюється їх значення для науки і практичного застосування.


3.9. Оформлення списку використаних джерел


Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи, зокрема, потрібну інформацію можна одержати із стандарту: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1-2003, IDT)». Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі: ДСТУ 3582–97 «Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги і правила» . - К. : Держстандарт України, 1998.

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел (щонайменше 20 джерел) і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, встановлення пропущених відомостей.

Приклади оформлення бібліографічного опису у списку використаних джерел наведені у Додатку Г.


3.10. Додатки


За необхідності до додатків доцільно включати допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття результатів роботи:

- проміжні математичні доведення, формули і розрахунки;

- таблиці допоміжних цифрових даних;

- протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту;

- інструкції і методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, які розроблені в процесі виконання дипломної роботи;

- ілюстрації допоміжного характеру.


ЛІТЕРАТУРА

  1. Пойда В.Г. Метрологічне і нормалізаційне забезпечення конструкторської та технологічної документації: Навч. посібник. / В.Г. Пойда, Л.С. Гончаренко – К.: НМК, 1992. - (Українське і російське видання).
  2. Справочник технолога машиностроителя: в 2-х. т., Т. 1 / Под. ред. А.Г, Косиловой и Р.К. Мещерякова – М.: Машиностроение, 1986. – Т.1. – 1986. – 656 с.
  3. Методічні вказівки з дипломного проектування для спеціальності 1201 (Технологія машинобудування) / Під ред. В.А. Шабайковича. – Львів: ЛДУ «Політехніка», 1993.
  4. Технологичность конструкций изделий: Справочник / Под ред. Ю.Д.Адамирова. – М.: Машиностроение, 1985.
  5. Технология технического контроля в машиносторении. – М.: Изд-во стандартов, 1990. – 400с.
  6. Булюк Н.Г. Методичні вказівки до практичних робіт по курсу “Взаємозамінність, стандартизація і технічні вимірювання"./ Н.Г. Булюк – Херсон, ХДТУ, 1998.
  7. Пащенко Э.А. Методические указания к курсовой работе по дисциплине “Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения"./ Э.А. Пащенко – Харьков, ХИПИ, 1990.
  8. Михайлик В.Д. Методичні рекомендації до виконання розділу „Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях” в дипломних проектах(роботах) спеціалістів та магістрів факультету кібернетики./ В.Д. Михайлик, В.М. Лисюк. – Херсон, ХНТУ, 2012.



Додаток А