Geum.ru

Харківської державної академії культури Віват, Академіє! Дайджест Випуск 4 (2006-2008) Харків хдак 2009

Вид материалаДокументы

Содержание


Н. Васюта
Наталочка Чумакова
Л. Логвиненко
Миколі Колодочці
Слобід. край. — 2006. — 29 квіт. — С. 17.
Слобід. край. — 2006. — 29 квіт. — С. 7.
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   40

Н. Васюта


«Барви слобожанщини» в яскравих кольорах

Своєрідною окрасою цьогорічного Міжнародного дня танцю стане фестиваль «Барви Слобожанщини». Для багатьох шанувальників Мельпомени цей традиційний захід, який уже п'ятий рік поспіль проходить у стінах палацу культури «Металіст», чудова нагода продемонструвати не лише свою хореографічну майстерність, а й поділитися з колегами новими досягненнями, номерами, врешті-решт, просто поспілкуватися. Показово, що нині фестиваль кардинально змінив свій статус — з міського на обласний. Разом із цим збагатилася новими кольорами й сама його структура. Розкрити деякі секрети й особливості непересічного культурно-мистецького заходу на Слобожанщині ми попросили одного з його організаторів, художнього керівника народного ансамблю танцю «Промінь» О. А. Панишеву.

<...>

— Високого рівня фестивалю надає ще одна обставина: творча підтримка нещодавно створеної Харківської організації Національної спілки хореографів, очолюваної Борисом Колногузенком. Іменитіші колективи, такі, як «Заповіт», балетна пара з ХАТОБу, розпочинатимуть «Барви Слобожанщини», а отже, й задаватимуть професійний тон усьому святові.

— Режисером нинішнього фестивалю буде... студентка. І сам сценарій — це її дипломна робота. Чим порадує молоде покоління?

— Дійсно, наша практикантка Наталочка Чумакова підготувала справжній сюрприз. Вона закінчує факультет театрального, теле-, кіномистецтва академії культури, і серед глядачів на святі будуть її завідуючий кафедрою режисури та безпосередньо керівник. Прямісінько на фестивалі Наталка й отримає оцінку. Тому готувалася не на жарт. <...>

<...>

Слобід. край. — 2006. — 27 квіт. — С. 9.

Л. Логвиненко


«…А МЕНІ ЗА ПЛАЧЕМ ЖУРАВЛІ ЖУРАВЛЯТЬ»

Авторський концерт у Харківській філармонії під цією назвою присвятив ліквідаторам аварії на Чорнобильській атомній станції відомий композитор і диригент, заслужений діяч мистецтв України Юрій Алжнєв.

— Спасителям, а не просто ліквідаторам, — сказав у вступному слові перед виконанням симфонії-прологу для великого симфонічного оркестру «Чорнобильська» ведучий вечора поет Віктор Бойко.

З українських веснянок та складних сплетінь сучасної симфонічної музики створено цей надскладний твір. Там, у передранковій тиші, де спить ще правічний Бог і перебуває в гармонії шум весняних дерев і пташині голоси, раз по раз настирно проступає тема невідворотності біди, що загрожує не лише тілам, а й душам. Однак усе ж таки світла суть людини й природи залишаються непереборними. Диригував симфонічним оркестром сам автор — Юрій Алжнєв.

<...>

Не менше захоплення викликала рапсодія для скрипкових, ударних, саксофона, синтезатора й фортепіано «Золота пектораль». Цей тисячолітній скарб зі скіфських курганів ще й сьогодні залишається не до кінця розкритою таємницею. Одну з них зумів розгадати фольклорний гурт у складі заслужених артистів України Вікторії Осипенко, Людмили Омельченко, Олени Шишкіної, лауреатів міжнародних конкурсів і фестивалів Галини Бреславець, Ярослави Климюк, Тетяни Непши, Валентини Соломко, Віталії Ткач, голоси яких у сучасне музичне звучання додавали потужності, ніжності й краси часів «Велесової книги».

Друга частина концерту була віддана солістам — заслуженим артистам України Тамарі Томчук, Миколі Колодочці, лауреатам національних та міжнародних конкурсів Василеві Марчаку, Наталі Башмаковій, Валентині Соломко, Володимиру Якобишину. Вони виконали найкращі твори Юрія Алжнєва на вірші Тараса Шевченка, Бориса Олійника, Пантелеймона Куліша, Олександра Олеся, інших авторів.

Слобід. край. — 2006. — 29 квіт. — С. 17.

В. Во


ВОЛЯ

Саме таку назву мав балетний номер, який примусив міжнародну професійну спільноту, рясно репрезентовану на конкурсному фестивалі українського мистецтва «Імпресія — XXI століття» — в болгарському місті Созополі, запам'ятати нове ім'я в царині Терпсихори. Наталя Чілікіна. «То не вона танцювала Україну, то сама Україна віншувала власну Волю...», — писала болгарська преса.

На міжнародному небосхилі пані Наталя з'явилася раптово, яскраво, як зрілий майстер. Відомий київський балетмейстер Павло Васюра розгледів у високій, стрункій колежанці неабияке прагнення до творчої свободи та мистецької досконалості. На час їхньої співпраці пані Чілікіна встигла стрімко піднятися крутими сходинками балетної кар'єри від солістки всесвітньо відомого ансамблю народного танцю «Заповіт» під керівництвом народного артиста України Б. М. Колногузенка до найвищого щабля — посади головного балетмейстера Київського обласного музично-драматичного театру імені П. К. Саксаганського. За її плечима вже були серйозні творчі набутки: європейські гастрольні турне, лауреатські звання, власні колективи, персональні постановки великих вистав тощо...

Але колосальний позитивний заряд бажання, природний талант, фундаментальні професійні знання, помножені на неймовірну працездатність, вимагали подальшого розвитку...

Після перемоги на Всеукраїнському фестивалі фольклорного мистецтва «Боромля» пані Наталя отримує запрошення від голови гільдії драматургів України професора Ярослава Верещака взяти участь в організації, проведенні та безпосередньо дебютувати як режисер-постановник вистави за його п'єсою «Бі-цигани» — в І Всеукраїнському фестивалі сучасної драматургії «Суд» (м. Біла Церква).

З букета нагород Чілікіна вибирає найтерновішу путівку на навчання до академії керівних кадрів Міністерства культури і туризму України, яку закінчує з відзнакою. Попереду — командні посади, самостійна творча діяльність, службова перспектива. Але Чілікіній цього замало!

Протягом останніх років вона все частіше звертається до жанру мистецької аналітики на шпальтах різноманітних видань. Результат не забарився. Народний артист України, академік Б. М. Колногузенко, перебуваючи на посаді декана факультету хореографічного мистецтва Харківської академії культури, запрошує свою ученицю до співпраці як викладача. І ось наша героїня вже старший викладач кафедри сучасної хореографії, а її студенти гідно репрезентують власні постановки на Першому конкурсі балетмейстерів Харкова, одним із фундаторів якого є член Спілки театральних діячів та Спілки хореографів України пані Наталя. До нашого міста завітали з гастролями сімферопольці — і знову на афіші її ім'я. Спільно з корифеєм українського музичного театру, лауреатом Державної премії імені Т. Г. Шевченка, народним артистом України, професором С. К. Сміяном здійснена блискуча постановка «Євреї нашого двору».

І це ще не все! Протягам останнього року Наталя Олександрівна активно працює над кандидатською дисертацією, ретельно досліджуючи творчу діяльність українських балетмейстерів кінця XIX — початку XX століть.

Щойно повернувшись із відповідальної місії в складі журі Донецького регіонального конкурсу хореографічного мистецтва, вона поспішає на науково-практичну конференцію до Києва, на якій має доповідати з питань професійної підготовки молодих балетмейстерів. А між двома відрядженнями — Харківський обласний конкурс дитячих танцювальних колективів, ювілейний концерт кафедри хореографії педагогічного університету імені Г. Сковороди (її номер «Козацькі жарти» чи не найкращий!), лекції, семінари, іспити і репетиції, репетиції, репетиції...

<...>

Воля в українській мові має декілька значень, але всі вони притаманні Наталі Олександрівні.

Напередодні Всесвітнього дня танцю хочеться щиросердно побажати їй щастя і проголосити з вірою і на честь:

«Здобула волю —

здобудеш і долю!»

Слобід. край. — 2006. — 29 квіт. — С. 7.