Geum.ru

Харківської державної академії культури Віват, Академіє! Дайджест Випуск 4 (2006-2008) Харків хдак 2009

Вид материалаДокументы

Содержание


Б. Колногузенко
Слобід. край. — 2006. — 28 берез. — С. 10.
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   40

Б. Колногузенко


Борис Колногузенко: «Тих, хто займається народною хореографією, меншає»

Однією з найпомітніших подій березня став Перший харківський відкритий хореографічний конкурс балетмейстерів, що пройшов у Харківській опері. Про те, чому цю подію називають непересічною, розмова з професором хореографії, головою обласного осередку Національної спілки хореографів, керівником театру народного танцю «Заповіт» Борисом Колногузенком.

— Організація Першого харківського відкритого конкурсу балетмейстерів — подія не буденна. Кілька років тому було створено Всеукраїнську хореографічну спілку, а рік тому нашій молодій, але потужній організації надано статус національної. Очолює її генеральний директор Національного ансамблю танцю імені Вірського, людина-легенда Мирослав Вантух. За його прикладом ми докладаємо рук, аби працювали спілчанські осередки й на місцях. Харківська область стала тим регіоном, де осередок працює, мабуть, найактивніше. Сьогодні нараховуємо в спілці 136 хореографів, півтора десятка колективних членів.

Врешті-решт, маємо професійний конкурс балетмейстерів. Такі конкурси в Україні іноді бувають, можливо, раз на п'ять років. Цей же — раз на два роки. Провести його було не просто. <...>

— Як показали себе харків'яни на цьому престижному змаганні?

— Бажання взяти участь у заході виявили 12 міст, але на попередньому відборі за відеоматеріалами інші відсіялися. З театру опери та балету — жодної людини. Сім міст, окрім Харкова, прислали на конкурс своїх хореографів. Але конкурс усе ж у цьому жанрі відбувся тому, що свої роботи ставили провідні хореографи й педагоги харківської балетної школи й старшокурсники Харківської академії культури, які, до речі, спеціалізуються на народній хореографії. Власне, щодо народної хореографії, то цей конкурс дозволив нам оцінити власні сили, ознайомитися з новими хореографічними роботами напередодні Другого національного конкурсу імені Вірського, який відбудеться восени. Варто зазначити, що на теренах народної хореографії зростає здібна молодь. Випускниця академії культури, викладач кафедри хореографії Людмила Філь отримала гран-прі. Робота в цьому жанрі дуже важлива, адже телевізійна агітація за сучасну, почасти низькопробну хореографію призвела до того, що попит на народне мистецтво знизився. Втім, як показав конкурс, найцікавіші роботи — саме в народній хореографії. До речі, розгорнута сюїта Людмили Філь «Стрітення» — цьому доказ. Цікаві роботи Олександра Цомая, який посів перше місце, цікаві сценічні роботи відомого дуету «Міпарті» Світлани Двояшкіної й Олександра Авдєєва та сольні танці нашої випускниці, викладача Ганни Акулової… Щодо жанру народної хореографії, то приємно, що в конкурсі взяв участь молодий хореограф харківської вірменської общини Бат Саносян. Його постановка «Фортеця» була однією з найцікавіших. До речі, цей колектив став лауреатом другого ступеня. У сучасній хореографії цікаво показала себе Олена Огуй у виконанні відомого тріо «Дежавю». До речі, танці, зроблені на фольклорній основі, стануть у наступному конкурсі окремою номінацією. У сучасній хореографії в номінації «Ансамбль» кращими були роботи хореографа з Керчі Галини Шалманової та випускниці нашої академії Олександри Літучої. У першої роботи цікаві неповторною образністю, а в останньої, перш за все, режисерським рішенням... На жаль, у номінації «Соло» було дуже мало постановок, бо зробити сольний танець хореографу й станцювати його артисту — дуже не просто.

— Яка ситуація з хореографією в області, адже сьогодні в сільських районах професійного хореографа не часто зустрінеш?

<…> ...З народною хореографією в районах не просто. Тому моє завдання як керівника обласного осередку Національної спілки — зробити все можливе для підняття народної хореографії в області. Безумовно, мій проект можна здійснити лише за підтримки обласної влади. Бо моїх закликів і досвіду для цього замало. Область проводить на досить пристойному рівні, з досить солідними призами конкурс із сучасної хореографії. Втім, тих, хто хоче займатися нею, не бракує. А от з народною, з національним танцем — складніше.

— Ви не раз бували в Іспанії. Як там ставляться до національного хореографічного мистецтва?

— Вже те, що в цій країні відкрито два пам'ятники танцівницям — красномовний факт. До речі, колектив, яким я керую, не раз запрошували до Іспанії саме з українськими танцями. Танець в Іспанії — це культура, сутність нації. Там хореографічні фестивалі міжнародного рівня проходять у сотнях міст. Танці, корида, футбол складають менталітет іспанців... До речі, гопак, інші наші танці, які мають столітню історію, теж формували нашу ментальність, адже на них нація виховувала бойовий дух і відчуття прекрасного.

— Які найближчі перспективи намітила ваша спілка після конкурсу?

— Для того, щоб вони були кращі, колективи Харкова повинні мати можливість виїжджати в область, щоб донести мистецтво до глибинки. Спілкування під час таких поїздок важко переоцінити. Вже у квітні пройде представницький семінар, який підіб'є підсумки конкурсу, намітить подальші шляхи балетмейстерського мистецтва... Ще один проект пов'язаний зі Львовом. Колись взаємні дні культури наших регіонів були помітним явищем у мистецькому житті України. Потрібно відновити ці контакти хоча б на рівні хореографії. Інший мій проект буде пов'язаний з сиротинцями. З одного боку, ми маємо намір відвідувати дитячі будинки з цікавою програмою, з іншого — організовувати там танцювальні колективи. Ця ідея почне втілюватися вже з наступного року.

Бесіду вів Л. Логвиненко

Слобід. край. — 2006. — 28 берез. — С. 10.