Розвиток банківської системи україни в умовах становлення ринкового господарства (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Вид материалаДокументы

Содержание


Додаток р
Додаток т
Додаток ф
Додаток х
Додаток ц
Додаток ш
Додаток ю
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8

* Складено за: Отчет Киевского частного коммерческого банка за 1879 год (год одиннадцатый). – К.: Типография С.В. Кульженко, 1879. – 35 с.


ДОДАТОК Р

Модель банківської системи України напередодні революції 1917 р.




ДОДАТОК С

Етапи розвитку банківської системи України пореформеного періоду 1860–1917 рр.

Етапи

Економічні показники

Кредитна політика

уряду

Регулятивна політика Держбанку

1863/64 рр. - 1873 р.

здійснюється низка різних реформ в різних галузях господарства, що дало змогу розпочатися процесу нагромадження початкового капіталу та становлення ринкових суспільно-економічних відносин

уряд намагається швидко створити могутню банківську систему, в якій далеко не останнє місце приділяється різним приватним комерційним банкам

виконує основні статутні задачі – сприяє зміцненню кредитної системи, причому основну увагу приділяє розбудові торгівельного кредиту

1873/75 рр. початок 1880-х рр.

становище сільського господарства погіршується під впливом світової аграрної кризи 1870-х рр.; через появу на європейському ринку дешевого американського хліба ціни на вітчизняне зерно різко впали; промисловість продовжує розвиватися, особливо важка (вугільна, металургійна, гірнича, машинобудівна тощо)

політика уряду спрямована на заборону засновництва нових банків (закон 1972 р.); однак поряд з цим з 1875 р. починає розвиватися мережа сільських банків


за допомогою коштів Державного банку починає діяти програма підтримки урядом уже існуючих приватних банківських установ

80-ті рр. ХІХ ст. – 1893 р.

різко загострюється проблема селянського малоземелля та технічної відсталості агропромислового комплексу, посилення важкого загального економічного становища спричинили ще й неврожайні роки кінця 80-х – початку 90-х; на території України створено розгалужену залізничну мережу; поряд з важкою стрімкого розвитку набуває легка промисловість (борошномельна, цукрова, олійна, спиртова тощо) і торгівля

стосовно приватних банків встановлюється формальна пом'якшувальна політика, це ж стосується і заснування нових аналогічних установ; в цей же час підтримку отримують іпотечні банківські установи, особливо державні та установи дрібного кредиту (сільські банки)

з 1 січня 1881 р. видано наказ про припинення видачі Держбанком позичок на потреби держскарбниці

1894 – 1917 рр.

зростає концентрація промислового капіталу, що сприяє піднесенню в усіх галузях господарства

приймається ряд нових банківських законів, що сприяло швидкому розвитку банківської системи

після затвердження у 1894 р. нового статуту Держбанку велика увага приділяється розбудові промислового та сільськогосподарського кредиту (на придбання землеробських машин та знарядь)

ДОДАТОК Т

Організаційна структура банківської системи України за видами банків у 1917 р.




ДОДАТОК У

МІНІСТРИ ФІНАНСІВ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ






Княжевич Олександр Максимович (1858-1862)

Михайло Христофорович Рейнтерн (1862-1878)





Самуїл Олексійович Грейг (1878-1880)

Абаза Олександр Огійович (1880-1881)








Бунге Микола Християнович (1881-1887)

Вишеградський Іван Олексійович (1888-1892)





Вітте Сергій Юлійович (1892-1903)

Плеске Едуард Дмитрович (1903-1904)





Шипов Іван Павлович (1905-1906)

Коковцов Володимир Миколайович

(1904-1905; 1906-1914)



ДОДАТОК Ф


Банківські заклади на території України в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.





Київська контора Держбанку

(споруда другої половини ХІХ ст.)

Кам’янець-Подільське відділення державного Дворянського земельного банку (споруда 1896 – 1901 року)





Кам’янець-Подільське відділення Селянського поземельного банку (споруда кінця ХІХ ст.). Нині пошта.

Маріупольська контора Держбанку

(споруда початку ХХ ст.)



ДОДАТОК Х

Керівники Державного банку Російської імперії





Штігліц Людвіг Іванович (1779-1843)

керуючий у 1860-1866

Ламанський Євгеній Іванович (1825 або 1826-1902)

керуючий у1866-1881





Олексій Васильович Цімсен (1832-1889)

керуючий у 1881-1889

Жуковський Юлій Галактіонович (1833-1907) керуючий у 1889-1894





Плеске Едуард Дмитрович (1852-1904)

керуючий у1894-1903

Сергій Іванович Тимашев (1858-?)

керуючий у 1903-1909





Олексій Володимирович Коншин (1858-?) керуючий у 1910-1914

Іван Павлович Шипов (1865-?)

керуючий у 1914-1917



ДОДАТОК Ц


АЛЧЕВСЬКИЙ Олексій Кирилович (1835—07.05.1901)

— український банкір, купець, підприємець і промисловець. Чоловік Христини Данилівни Алчевської (відомого педагога-просвітника, основоположника методики навчання грамоті дорослих). Батько Дмитра, ссылка скрытаНародився у м. ссылка скрыта. Розпочинав кар’єру підприємця як власник невеличкої чайної крамниці у ссылка скрыта.

Відомим у ділових колах півдня Росії став 1868 року, коли потрапив до числа засновників і членів правління Харківського торгового банку. Цей банк став першим у Росії приватним акціонерним банком. У подальшому, в 1871 році, Алчевський бере участь у створенні Харківського земельного банку і з 1871 до 1901 року був головою його правління. Харківський Земельний банк, що видавав позики під заставу нерухомого майна у Харківській, Полтавській, Катеринославській, Курській та Воронезькій губерніях, фінансисти тих років визнавали найкращим в усій імперії, діяльність якого для лихварів стала справжнім ударом. Сам Алчевський великими капіталами не володів, але він зміг все вміло організувати. З часом у нього з'явився контрольний пакет акцій. Олексій Кирилович фактично став повним розпорядником обох банків; ці банки обслуговували різні підприємства Алчевського. 1870 був уже купцем 1-ї гільдії. Банківський бізнес допоміг Алчевському стати великим землевласником. Фінансував гірничозаводську пром-сть ссылка скрыта. Заснував кілька потужних гірничопром. підпр-в: 1879 — Олексіївське т-во (з осн. капіталом у 5 млн. руб.), 1895 — одне з найбільших АТ у металургійній галузі — Донецько-Юр’ївське (осн. капітал — 5 млн. руб.), а через два роки (1897) — спільне рос.-бельг. АТ у ссылка скрыта «Російський провіданс» (осн. капітал — 6 млн. франків). Капітали А. зросли від 3–4 млн. руб. у 1870-х до 30 млн руб. у 1890-х рр. До кінця XIX століття власність О.Алчевського оцінювалася в 12 млн. рублів.

20 років А. був головою Харків. біржового к-ту, почесним чл. Харків. добродійного т-ва, засн. двох т-в взаємного кредитування, активним учасником з’їздів гірничопромисловців Пд. Росії. Нагороджений орденом Станіслава. 1895 отримав ступінь комерції-радника. За матеріальної підтримки А. виникли такі освіт. заклади, як перша жін. недільна шк., гірниче уч-ще у Катеринославі (нині м. ссылка скрыта), харків. комерційне уч-ще та с.-г. ін-т.

Але на рубежі ХІХ—XX століть в Росії розпочалася економічна криза, яка не оминула й підприємства Алчевського. Рятуючись від банкрутства, Олексій Кирилович намагався отримати урядове замовлення для своїх металургійних підприємств. Окрім того, він домагався у Міністерстві фінансів дозволу на випуск облігацій на 8 млн. рублів під заклад свого майна, але міністр фінансів С.Вітте відмовив йому. Безвихідне становище штовхнули Алчевського на самогубство (7 травня 1901 року він кинувся під потяг на Варшавському вокзалі в Петербурзі).

Загалом Олексій Кирилович Алчевський зробив великий внесок у розвиток економіки на південному сході України

Його ім’ям названо залізничну станцію, а згодом і робітниче селище, яке стало містом.

Отримано з:

1.ссылка скрыта

2. ry.org.ua/EHU/?verbvar=Alchevskyj_O


ДОДАТОК Ш



ДОДАТОК Щ




ДОДАТОК Ю




1 Міняйли (прообрази перших банкірів) – особи, які з часів рабовласницького суспільства займалися розміном і обміном різних видів грошей, а згодом і зберіганням коштів клієнтів та кредитуванням.

* Півімперіал – російського золота монета номіналом 5 рублів, яка карбувалася з 1755 р.; у 1895–97 роках номінал півімперіалу становив 7 рублів 50 копійок (автор)

* Мораторій на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення в Україні було продовжено до 1 січня 2008 року (автор)

* впливовий ліберальний бюрократ, з 1879 р. Харківський генерал-губернатор, з 1880 р. – начальник Верховної розпорядчої комісії, згодом міністр внутрішніх справ (автор).

* Складено за: Отчет Крестьянского поземельного банка за 1905 год (23-й отчетный год). – СПб., 1907. – С. 46


* Складено за: Складено і підраховано за: Отчет Крестьянского поземельного банка за 1905 год (23-й отчетный год).-С.-Петербург, 1907.

*Складено за: Отчет Крестьянского поземельного банка за 1905 год (23-й отчетный год). – СПб., 1907. – С. 45.


* Складено за: Отчет Крестьянского поземельного банка за 1905 год (23-й отчетный год). – СПб., 1907. – С. 93–96.