К. Й. Кілінська доктор географічних наук, (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)

Вид материала

Содержание

1) забезпечення політичного та економічного благополуччя.
2) надання інвесторам гарантій перспективного і довготривалого співробітництва.
3) створення сприятливого нормативно-правового середовища для залучення і реалізації іноземних інвестицій.
4) реформування економіки і створення ринкових механізмів залучення та реалізації інвестицій.
5) стимулювання активності за допомогою пільг.
6) активізація внутрішнього інвестиційного процесу.
7) інфраструктурне забезпечення реалізації інвестицій.
8) посилення міжнародного співробітництва і формування міжнародного інвестиційного іміджу області.
9) удосконалення управління і організаційного механізму регулювання інвестиційного процесу.

Подобный материал:

1 ... 12 13 14 15 16 17 18 19 20

2.8. Інвестиційна привабливість Івано-Франківської області

Світове співтовариство визнало туризм ефективним засобом залучення іноземних інвестицій в економіку області. В умовах сьогодення інвестиційна сфера знаходиться під впливом ринкових чинників. Ринкове реформування української економіки супроводжується поступовим зменшенням дії держави і місцевих органів державної влади на інвестиційну діяльність, тобто відбувається швидке скорочення централізованого фінансування капіталовкладень. Як наслідок, обмежується простір впливу прямого державного управління та адміністрування у сфері фінансування. Ця закономірна тенденція відповідає інтересам інвесторів, які бачать вигоду у послабленні адміністративного тиску. Однак вони рівнобіжно очікують від державних органів створення відповідних сприятливих умов для підтримки інвестиційної діяльності.

Вимоги аналогічного характеру висуваються як міжнародним, так і внутрішнім ринком інвестиційних капіталів [3]. Яка ж роль області в даній ситуації? Область – покупець, в більшості випадків, перебуває в постійній конкуренції з претендентами на інвестування. Оцінюючи область, з позиції вкладення інвестицій, інвестори задають широкий набір критеріїв для вибору регіону вкладення капіталів. У кінцевому результаті, той регіон отримає капіталовкладення, чия пропозиція вигідніша з точки зору інвестора. Тому головним завданням області є створення необхідних умов для надходження і реалізації інвестицій.

Державна інвестиційна політика передбачає ефективність використання державних інвестицій як засобу створення первинних умов для залучення приватних та іноземних інвестицій у розвиток пріоритетних галузей економіки. Значна увага приділяється проектам із комбінованими інвестиціями, тобто з використанням державної частки інвестицій. В умовах економічної кризи часто товаровиробники не можуть самостійно здійснювати інвестування у великих масштабах, необхідних для структурних змін. Державний і недержавний сектори функціонують у загальній інвестиційній сфері у певному інвестиційному кліматі, який створюється за допомогою регулювання шляхом законодавчо-нормативного забезпечення, прямого державного інвестування програм, організаційних заходів щодо гарантіх і страхування ризиків. На цьому етапі місцеві органи влади повинні зосередити свою діяльність на вирішенні завдань, які виникають протягом підготовки регіонів відповідно до вимог іноземних інвесторів і мають вирішальне значення для формування сприятливого і конкурентоспроможного інвестиційного середовища та захист інтересів області.

Потрібно відмітити, що такими завданнями є :

1) забезпечення політичного та економічного благополуччя.

Як засвідчує закордонний досвід, країни, які успішніше залучають і реалізовують іноземні інвестиції підтримують стабільні та надійні умови господарювання. Це дозволяє іноземному інвестору чітко визначити певні ризики і спрогнозувати рівень рентабельності тощо. Серед елементів політичної нестабільності в інвесторів особливий негатив викликає політизація економіки і протиріччя між виконавчою та законодавчою гілками влади. Треба мати на увазі, що вони не тільки можуть зашкодити інвестуванню в область, але й зашкодити престижній репутації області. Важлива запорука привабливості інвестиційного ринку області – відсутність протиріч між центром та регіоном.

2) надання інвесторам гарантій перспективного і довготривалого співробітництва. Тобто, на національному рівні йдеться про розробку і затвердження довгострокової стратегії економічного розвитку держави на основі ринкових реформ, інвестиційної, промислової, науково-технічної, зовнішньоекономічної, банківської та валютно-фінансової діяльності, що й необхідно інвестору для оцінки перспектив співробітництва. Він має знати, в якому руслі рухається економіка, і куди з огляду на перспективу доцільно вкладати капітали. На рівні області розробляються і затверджуться перспективні програми з питань соціально-економічного розвитку області, завдяки яким інвестиційний ринок області є більш прозорим і доступним для інвестора. На даному етапі необхідно звернути особливу увагу на якість підготовки та виконання програм, оскільки виконані програми, проявлятимуть негативний вплив на інвестиційний клімат області.

3) створення сприятливого нормативно-правового середовища для залучення і реалізації іноземних інвестицій.

Законодавча і нормативно-правова діяльність перебуває в абсолютній компетенції держави і в межах конституційних повноважень місцевих органів державної влади. Маючи на меті залучення інвестицій, приймаюча сторона відповідальна за формування таких умов роботи інвесторів, які забезпечили б зростання надходжень внутрідержавного та іноземного капіталу.

При даних умовах найбільше значення мають:

стабільність, прозорість і зрозумілість інвестиційного законодавства для всіх учасників інвестиційного процесу;
врахування в законах і нормативно-правових актах інтересів інвесторів;
гарантування і страхування інвестицій і власності інвесторів;
державна та регіональна підтримка інвестиційних проектів на основі проведення пільгових програм.

Врахування зазначених вимог до інвестиційних ринків сприяло б формуванню сприятливого і конкурентоспроможного нормативно-правового середовища для діяльності інвесторів в області.

4) реформування економіки і створення ринкових механізмів залучення та реалізації інвестицій.

Попередній досвід показав, що масове надходження інвестицій, зокрема іноземних, неможливо заохотити без проведення глибоких ринкових перетворень.

Ні нормативно-правова база, якою б вона не була досконалою, ні гарантії та пільги, ні широкі перспективи для співробітництва чи інші чинники не будуть достатньо працювати, поки приватний іноземний інвестор не отримає в партнери приватного українського власника і, хоча б мінімальні, права власності на землю під об’єктом інвестування. Невирішення цих проблем є однією з головних причин вичікувальної позиції потенційних іноземних інвесторів стосовно інвестування в Україну. Основною метою такої політики є створення конкурентоспроможних комплексів, які зацікавили б потенційних інвесторів і були зорієнтовані на збут продукції, завоювання та утримання нових ринків. Розраховуючи на збільшення інвестицій місцеві органи державної влади зобов'язані шукати і знаходити вирішення проблем, що перешкоджають їх надходженню.

5) стимулювання активності за допомогою пільг.

На сучасному етапі становлення економіки області достатня інвестиційна активність неможлива без виваженої діяльності державних органів у регулюванні інвестиційного процесу шляхом надання пільг. Не може влаштовувати ситуація, коли інвестиційний клімат погіршується через тиск додаткових фінансових навантажень на підприємця. Тому необхідно проаналізувати питому вагу місцевих податків, зборів та нарахувань у обсягах надходжень до бюджетів міст та районів, внести на розгляд органів місцевого самоврядування пропозиції щодо надання відповідних пільг у випадках реалізації суб’єктами підприємництва перспективних інвестиційних проектів.

Система надання однакових пільг для всіх інвесторів не стільки сприяє залученню іноземних інвестицій, скільки дискримінує вітчизняного інвестора і товаровиробника та створює основу для організації фірм з фіктивним іноземним капіталом. Вона є основою негативного галузевого розподілу і неефективного використання іноземних інвестицій. Враховуючи світовий досвід, було б доцільним запровадити адресну систему надання пільг для реалізації конкретних інвестиційних проектів, регіональних програм, виробництв тощо. Адресне надання пільг дозволить керувати напрямами використання іноземних інвестицій і забезпечить реалізацію конкретних проектів в конкретних галузях і регіонах. Перевага адресної системи полягає ще й в тому, що вона вже наперед дозволяє підрахувати економічну ефективність застосування тих чи інших пільг та контролювати їхнє використання протягом усього періоду реалізації проекту або програми. Пільги можуть включати податкові пільги, пільги у формі фінансової допомоги, пільги нефінансовго характеру. Доцільно було б розробити чітку систему регіональних критеріїв надання пільг інвесторам. Вона могла б базуватись на ролі інвестиції у створенні нових робочих місць та імпортозамінюючих виробництв, запровадженні перспективних ресурсозберігаючих і екологічно безпечних технологій, формуванні конкурентоспроможного експортного потенціалу, раціональному використанні місцевої сировини, розвитку наукоємних виробництв.

6) активізація внутрішнього інвестиційного процесу.

В умовах перехідної економіки України нагромадження національного капіталу має здійснюватися на основі об’єднаних зусиль державного і приватного секторів економіки та населення. Проте сьогодні всі потенційні учасники інвестиційного процесу існують і діють розрізнено. Незважаючи на актуальність проблеми, механізми залучення приватного капіталу та коштів населення ще далеко не відпрацьовані ні на загальнодержавному, ні на місцевому рівнях. Значний іноземний капітал починає надходити в економіку тоді, коли починає набирати обороти інвестиційний процес за рахунок національного капіталу.

Надзвичайно важливо, якщо органи місцевої влади задекларують і дотримуватимуться у своїй діяльності принципу непогіршення умов для здійснення суб’єктами господарювання підприємницької діяльності.

7) інфраструктурне забезпечення реалізації інвестицій.

На міжнародному ринку інвестиційних капіталів одним з найефективніших засобів в конкурентній боротьбі за інвестиції є надання інфраструктурних послуг, які забезпечують інвесторам зниження витрат, що не належать до прямих витрат в реалізації конкретних інвестиційних проектів. Особливе місце посідає інформаційне забезпечення інвестиційного процесу, яке виступає найдієвішим інструментом державного сприяння інвестиціям. Незважаючи на здійснювану за останній час роботу, інформаційне забезпечення інвестиційної діяльності в області потребує поліпшення. Нагальною є проблема підтримки місцевими органами державної влади розвитку інформаційної інфраструктури, включаючи створення відповідних банків даних, налагодження постійного моніторингу зовнішніх, національного і регіональних інвестиційних ринків, збору, обробки та актуалізації інформації щодо законодавства, підприємств, зацікавлених у залученні інвестицій. Інформаційна інфраструктура буде також запорукою прийняття своєчасних і виважених рішень органами державної та місцевої влади.

Процес залучення і реалізації інвестицій, особливо іноземних, супроводжується зростанням вимог до якості інвестиційних проектів, що пропонуються інвестору. Іноземні інвестори та кредитори постійно звертають увагу на гостроту цієї проблеми, яка рішуче висувається на передній план боротьби за іноземні інвестиції. Іноземні та вітчизняні інвестори й підприємці очікують від місцевих органів державної влади організаційної, юридичної і фінансової підтримки для розширення мережі консультативних фірм та спеціалізованих фірм з інвестиційного проектування та управління проектами (менеджери та адміністратори проектів).

Важливим завданням держави та каталізатором прискорення припливу капіталу є створення надійної страхової системи, забезпечення її виходу на міжнародні страхові ринки, залучення великих страхових компаній на вітчизняний ринок з метою страхування та перестрахування інвестиційних ризиків комерційного та некомерційного характеру. Без такої системи суттєво пожвавити процес залучення інвестицій, особливо іноземних, неможливо. Необхідно зауважити, що більшість питань інфраструктурного забезпечення перебуває у компетенції місцевих органів державної влади, їх вирішення демонструє інвестору зацікавленість в його інвестиціях.

8) посилення міжнародного співробітництва і формування міжнародного інвестиційного іміджу області.

Інвестиційний проект має конкретну спрямованість і з найбільшою ефективністю може бути реалізований у тих регіонах, де для цього є найкращі умови. Кожна область повинна мати не лише програму розвитку туризму, але і регіональну програму залучення інвестицій у пріоритетну галузь, у нашому випадку – в туризм. У процесі стратегічного планування потрібно здійснити аналіз інвестиційного стану території.

Ситуація на міжнародному ринку інвестиційних капіталів та орієнтація на активне залучення іноземних інвестицій в економіку області вимагає від місцевих органів державної влади посилення співробітництва з відповідними міністерствами та установами іноземних держав, міжнародними фінансовими організаціями, банками, інвестиційними фондами, страховими компаніями, налагодження постійного діалогу з інвесторами всередині країни та за її межами. Враховуючи, що в області реалізується порівняно небагато проектів в рамках програм міжнародної технічної допомоги, налагодження тісніших робочих контактів з міжнародними та іноземними установами, що займаються цими питаннями, та підготовка для них конкретних проектів знаходяться на першому місці. Поряд з розвитком ділових контактів і активним пошуком інвестиційних ресурсів важливим напрямом цієї багатопланової роботи повинно стати цілеспрямоване формування інвестиційного іміджу області. Для активізації цього напрямку діяльності ще необхідно вирішити цілий ряд організаційних, фінансових та інших питань інформаційно-рекламного забезпечення.

9) удосконалення управління і організаційного механізму регулювання інвестиційного процесу.

Незважаючи на зміни на внутрішньому і зовнішньому інвестиційних ринках та на внутрішню природу інвестицій, які уникають державного адміністрування, система управління інвестиційним процесом в Україні продовжує залишатися адміністративно-бюрократичною. Спрощення та впорядкування державного адміністрування, створення умов для ринкового саморегулювання інвестиційного процесу є вкрай необхідним [2].

Ефективна інвестиційна політика має ключове значення для процесу вибору можливих варіантів інвестування. Формування методологічних і маркетингових стратегій оцінювання ефективності туристичних інвестиційних програм та проектів необхідних для регулювання інвестиційної діяльності. Однією із стратегій інвестиційної діяльності в туристичній галузі є інноваційна діяльність, яка здійснюється з метою впровадження досягнень маркетингового наукового процесу у виробництво і збут туристичної продукції.

Розробка стратегії інвестування в туристичний інноваційний розвиток вважається сильною стороною діяльності втуристичній сфері області, що розраховує тривалий час утримуватися на туристичному ринку. Усі головні напрями розвитку, передбачені загальною економічною стратегією та маркетинговими комунікаціями, знаходять своє відображення в туристичній інвестиційній стратегії, яку слід розглядати, як стратегію забезпечення ресурсної бази для реалізації виявлених у результаті маркетингових досліджень варіантів інноваційного туристичного розвитку. У рамках туристичної інвестиційної стратегії розробляють підходи до ресурсного забезпечення реалізації наявних ринкових можливостей інноваційного туристичного розвитку, формування оптимальної структури інвестицій, здійснюють пошук найбільш ефективних напрямів інвестування з погляду максимізації доходу.

Івано-Франківська область має величезний інвестиційний потенціал. Цьому сприяють значні курортно-рекреаційні ресурси, історико-культурний і природний потенціал, вигідне географічне положення, ринкова економіка, спрямованість області до євроінтеграції, наявність значних земельних ресурсів, які можуть використовуватися інвесторами для розбудови туристичної інфраструктури. Івано-Франківська область має всі можливості для подальшого розвитку туристичної сфери, ефективного використання природно-рекреаційних, історико-культурних, туристично-екскурсійних ресурсів, всебічного задоволення оздоровчо-спортивних, пізнавальних, духовних потреб вітчизняних та іноземних туристів, створення нових видів туризму, сприятливих умов для активізації діяльності інвесторів у курортно-туристичній галузі.

Інвестиційна політика в туристично-рекреаційній сфері передбачає визначення оптимальних співвідношень параметрів, які характеризують структурні зміни в її розвитку. На сьогоднішньому етапі перевага надається інвестуванню в розвиток санаторно-курортного і готельного господарства, а створення нових видів туристично-рекреаційної діяльності (наприклад, "зелений туризм", екотуризм). На особливу увагу заслуговує механізм формування інвестиційного клімату в галузі рекреації і туризму. Зокрема, інвестиційний потенціал або інвестиційна місткість галузі визначається сумою об'єктивних передумов для інвестицій, яка залежить від різноманітності сфер та об'єктів інвестування, а також від економічного становища країни, регіону. На регіональному рівні інвестиційний потенціал рекреаційно-туристичного господарства визначається насиченістю території чинниками виробництва (рекреаційними ресурсами, матеріально-технічною базою, розвитком інфраструктури, трудовими ресурсами тощо), рівнем доходів населення, споживчим попитом.

Пріоритетними напрямами залучення інвестицій у туристично-рекреаційний сектор економіки є: стимулювання інноваційної діяльності у сфері оздоровлення, лікування та рекреації, забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних методів та технологій санаторно-курортного лікування на зарубіжних ринках; формування рекреаційно-туристичної інфраструктури на рівні міжнародних стандартів (готелі, кемпінги, санаторії, пансіонати, транспорт, комунікації тощо); стимулювання інвестиційної діяльності у сфері супутніх послуг для рекреантів (торгівля, громадське харчування, інформаційна, фінансова інфраструктура, відпочинковий туризм); підвищення кваліфікації працівників рекреаційно-туристичного господарства; реставрація та реконструкція пам'яток історії та культури, особливо таких, які репрезентують область на міжнародному ринку туристичних послуг; розвиток "сільського" туризму, особливо у регіонах, які зберегли народні звичаї та традиції; рекламна діяльність (залучення значного потоку туристів в область неможливе без належної поінформованості потенційних рекреантів про рекреаційно-туристичний потенціал країни, його особливості та унікальність на світовому ринку туристичних послуг).

Особливу увагу слід звернути на галузеву координацію інвестиційної діяльності. Координація інвестиційних процесів у туристично-рекреаційні сфері - це детальне вивчення, мобілізація та раціональне використання інвестиційного потенціалу туристично-рекреаційного комплексу, науково обґрунтована інтеграція інвестиційних ресурсів для досягнення стратегічної мети інвестування та забезпечення практичної реалізації інвестиційних проектів різного розміру, спрямованості і масштабу.

Першочергові завдання підвищення ефективності розвитку туристичних підприємств та становлення туризму як галузі полягають в переорієнтації політики господарювання підприємств на основі сучасної економічної концепції їх розвитку побудованої на програмно цільовому плануванні, управлінні галуззю на асоційованих принципах ринковій фінансово-кредитній системі з пільгами і низькою ставкою позичкового капіталу. Корінне реформування господарського механізму з впровадженням сучасних методів і важелів інтенсифікації розвитку туристичної сфери як на рівні підприємств, так і на рівні регіонів, яке повинно виходити з основних проблем розвитку туристичних підприємств в умовах становлення ринку, а також з визначення туризму як галузі, яка спроможна створювати додаткову споживчу вартість.

Наявний потенціал розвитку туризму в умовах кожного регіону необхідно використовувати творчо та системно, що створить наступні переваги: інвестиційні надходження і додаткові прибутки, нові робочі місця; модернізація туристичної інфраструктури, зв'язку, транспортного сполучення, комунальних об'єктів і служб; впровадження інновацій і нових технологій; розв'язання проблем навколишнього середовища і збереження історико-культурної спадщини.

Інвестиційна політика повинна проводитися на двох рівнях: загальнодержавному і регіональному.

На загальнодержавному рівні вона включає забезпечення нормативно-правової та законодавчої бази; розробка стратегії залучення інвестицій; визначення пріоритетних територій і об'єктів рекреаційно-туристичного профілю для інвестування; встановлення пріоритетів податкового регулювання. На регіональному рівні такими функціями є: здійснення маркетингових досліджень ринку інвестицій, проведення моніторингу рекреаційно-туристичних ресурсів та територій; розробка інвестиційних пропозицій для найбільш перспективних рекреаційно-туристичних об'єктів; формування карти інвестиційної привабливості регіону; внесення пропозицій щодо вдосконалення інвестиційної політики в державні органи влади.

Таким чином, внутрішні і зовнішні чинники вимагають якісних змін у ролі місцевих органів державної влади в інвестиційному процесі. При цьому з’являються нові підходи та напрями в інвестиційному процесі, назріває необхідність застосування нових методів державного регулювання інвестицій. Вони полягають сьогодні в переході від бюрократичного адміністрування до обслуговування інвестиційного процесу, цілеспрямованого формування сприятливого і конкурентоспроможного інвестиційного клімату, підтримки підприємництва та інвестиційної діяльності. В цьому плані роль місцевих органів влади незмірно зростає у порівнянні з передринковим періодом [1].

Розвиток туризму у великих і малих містах відбувається у контексті розвитку туристичної інфраструктури, яка включає: туристичні підприємства, готелі, музеї, заклади торгівлі та громадського харчування, транспорт, сфери побутового обслуговування, культури, освіти, мистецтва і тим самим впливає на забезпечення збільшення зайнятості населення та поповнення державного і місцевого бюджету. Розвиток туристичної галузі в місті покликаний не тільки поповнити його бюджет, а й представити місто широкій громадськості, показати його туристичну, інвестиційну привабливість, велику історичну та культурну спадщину, неповторний етнографічний колорит. Туристична галузь Івано-Франківської області є важливим чинником стабільного й динамічного збільшення надходжень до бюджету, істотного позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях економіки (транспорт, торгівля, зв’язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів широкого вжитку та інше). Туризм сприяє підвищенню зайнятості населення, розвитку ринкових відносин, міжнародному співробітництву, залученню українців та іноземних громадян до пізнання багатої природної та історико-культурної спадщини краю, збереженню екологічної рівноваги. В Івано-Франківській області здійснюється комплекс заходів щодо удосконалення системи державного регулювання туризму, розвитку матеріально-технічної бази та туристичної інфраструктури, ефективного використання наявних рекреаційних ресурсів, збереження історично- культурної спадщини. У процесі реалізації заходів створюються умови для продажу інвестиційних проектів, забезпечення галузі висококваліфікованими кадрами, розширюються мережі туристично-екскурсійних маршрутів, активно підтримується рекламно-інформаційна діяльність.

Нарощенню туристичного потенціалу області сприяють рекламно-інформаційні тури, які організовують Головне управління та Туристична Асоціація Івано-Франківщини (ТАІФ); участь в міжнародних виставках та форумах, які показують туристичну привабливість, історичні та культурні пам’ятки, музеї, можливості для оздоровчого, дитячого, молодіжного і екотуризму, послуги готелів, ресторанів, перевізників (15 Міжнародний туристичний салон "Україна 2008", 9-та міжнародна виставка-ярмарок "Тур ЕКСПО-2008", Перша національна виставка-форум українського туристичного продукту "Visit Ukraine 2008", "UITT-2008. Подорожі та туризм", "Українське село запрошує", "Tourism, Leisure, Ноtels").

За рахунок інвестиційних та власних коштів в області проводились реконструкція та будівництво туристичних закладів: у 2007 р. – 17, у 2008 р. 49 об’єктів туристично-рекреаційної сфери. Одним із найкращих зразків ефективного залучення інвестиційних коштів є гірськолижний туристичний комплекс "Буковель", де функціонують 14 сучасних крісельних підйомників та облаштовано 50 кілометрів лижних трас всіх рівнів складності з чудово обладнаними спусками, сервіс, що відповідає найвищим стандартам. Найпривабливішими місцями гірськолижного відпочинку є село Паляниця (курорт "Буковель"), Яблуниця, Вишків, Косів, Верховина. До послуг туристів – готелі та приватні садиби неподалік нижніх станцій витягів, ресторани з національною та європейською кухнею, стоянки автомобілів.

Ефективне виконання програмних засад розвитку області дасть змогу створити позитивний імідж Івано-Франківщини як розвинутого туристичного регіону в Україні і Східній Європі, Європейського центру обслуговування туристів і створення конкурентноздатних туристичних продуктів на основі високої якості, унікальної та різнорідної пропозиції завдяки багатству природної та історико-культурної спадщини. Івано-Франківська область поступово стає "воротами" в Західну Європу з сучасною туристичною та транспортною інфраструктурою. Принципово важливим є що при формуванні програми, найбільш пріоритетного розвитку повинні набути ті сфери туризму, в яких є змога найбільш ефективно задіяти наявний туристичний потенціал без значного залучення державних коштів та формування об'єктів туристичної інфраструктури. Беручи до уваги наявну структуру розвитку туризму, а також конкретні позиції сусідніх районів і держав, пріоритетними видами туризму є такі, як: культурно-пізнавальний, екологічний, а також транзитний туризм. Розвиток цих напрямків дає змогу без залучення значних фінансових ресурсів розвивати туризм, підвищити інвестиційну привабливість регіонів, що дозволить в майбутньому акумулювати значну кількість коштів для реалізації низки широкомасштабних процесів [4].

Список використаних літературних джерел

до розділу 2

2.1.

1. Кілінська К.Й. Географія рідного краю. Навчально-методичний посібник. Випуск 5. – Чернівці: - Вид-во “Рута”, 2004. – 99 с.

2. Кілінська К.Й. Туристичні ресурси Карпато-Подільського регіону // Вісник наукових досліджень. Серія ТУРИЗМ. Вип. 1. – Тернопіль, 2006. – С. 56–65.

3. Народне господарство Української РСР в 1960 році. Статистичний щорічник // Державне статистичне видавництво. – К.: – 1961. – 556 с.

4. Народне господарство Української РСР у 1970 році. Статистичний щорічник. – К.: - Вид-во „Статистика”, 1971. – 565 с.

5. Народне господарство УРСР (статистичний довідник). Державне видавництво „Народне господарство та облік”. – К.: - 1935. – 664 с.

6. Статистичний щорічник України за 1995 рік. – К.: - Вид-во „Техніка”. – 1996. – 576 с.

2.2.

Авакян А. Б., Шарапов В. А. Водохранилища гидроэлектростанций. – М.-Л., 1968. – 318 с.
Биржаков М.Б. Введение в туризм. – СПб.: «Издательский дом «Герда», 2001. – 418 с.
Василевський Г.А. Водні багатства Карпат. – Ужгород: Карпати, 1973. – 240 с.
Вендров С.Л. Жизнь наших рек. – Л.: Гидрометеоиздат, 1986.– 312 с.
Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. – К.: Генеза, 2000. – 268 с.
Водний Кодекс України. Постанова ВР № 214/95 – ВР від 06.06.95
Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Відп. ред. О.М. Маринич. – К., 1987, 1990, 1993.
Григорьев В.Н. Водный туризм. – М.: «Профиздат», 1990. – 321 с.
Использование и охрана малых рек / А.Н. Альферович, В.В. Дроздов, В.Н. Плужников и др. - Минск: Ураджай, 1989.– 348 с.
Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991.– 269 с.
Методика з упорядкування водоохоронних зон річок України / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К.: УкрНДІВЕП, 1999.–- 146 с.
Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2000. – 58 с.
Паламарчук М.М., Ревера О.З. Нове життя малих річок. – К.: Урожай, 1991. – 122 с.
Перехрест В.С., Чекушкина Т.А. Малим річкам – чистоту і повноводність. – К.: Урожай, 1984. – 203 с.
Поліщук В.В. Малі річки України та їх охорона. – К.: “Знання” УРСР, 1988. – 110 с.
Самойленко А.А. География туризма: учебное пособие для вузов. – Ростов на Дону: «Феникс», 2006. – 368 с.
Справочник по водным ресурсам / Под ред. Б.И. Стрельца. – К.: Урожай, 1987. – 254 с.
Фильчагов Л.П., Полищук В.В. Возрождение малых рек. – К.: Урожай, 1989.– 345 с.
Фоменко Н.В. Рекреаційні ресурси та курортологія / – К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 312 с.
Чубатий О.В. Гірські ліси – регулятори водного режиму. – Ужгород: Карпати, 1984. – 219 с.
Яцик А.В. Экологические основы рационального водопользования. – К.: Генеза, 1997. Василевський Г.А. Водні багатства Карпат. – Ужгород: Карпати, 1973.– 415 с.

2.3.

1. Антонов В.С. Климат г. Черновцы. – Чернівці: Рута, 1998. – 98 с.

2. Білявський Г.О. Основи загальної екології: Підручник.- К.:- Либідь, 1995, 368 с.

3. Горєв Л.М., Пелешенко В.І., Хільчевський В.К. Гідрохімія України: Підручник. - К.: Вища школа, 1995. - 307с.

4. ГОСТ 2761-84. Источники централизованного хозяйственно-питьевого водоснабжения. Гигиенические, технические требования и правила выбора. - М.: Государственный комитет СССР по стандартам.

5. Екологічна оцінка якості поверхневих вод суші та естуаріїв України: Методика.КНД 211.1.4.010-94.-К.: 1994.- 37 с.

6. Эксплуатация систем водоснабжения и канализации: Справочник / П.Д. Хоружий, А.А.Ткачук, П.И. Батрак. - К.: Будівельник, 1993. – 232с.

7. Карелин В.Я. Насосы и насосные станции: Курсовое проектирование.- М.: Стройиздат, 1986.- 320 с.

8. Кирилюк М.І. Водний баланс і якісний стан водних ресурсів Українських Карпат: Навчальний посібник.- Видавництво ”Рута” Чернівецького національного університету.- 2001.- 246 с.

9. Клячко В.А., Апельцин И.Э. Очистка природных вод. М.: Стройиздат, 1971. – 579 с.

10. Кульский Л.А. Технология очистки природных вод.- К.: Вища школа, 1981.- 327 с.

11. Кульский Л.А., Накорчевская В.Ф. Химия воды.- К.: Вища школа, 1983.- 239 с.

12. Кучерявий В.П. Екологія. Львів: Світ, 2001.- 500 с.

13. Николадзе Г.И. Комунальное водоснабжение и канализация. М.: Стройиздат, 1983.- 422 с.

14 Николадзе Г.И. Технология очистки природных вод. - М.: Высшая шк.-1987.-479 с.

15. Природа Чернівецької області / За ред. проф. К.І.Геренчука.- Львів: Вища школа, 1978.- 160 с.

16. Шевчук Ю.Ф. Якість води поверхневих джерел централізованого питного водопостачання м. Чернівці // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія.- географія.- Тернопіль. - № 2. - Ч. 2- 2004.- с. 29-34.

17. Яковлев С.В. и др. Канализация. М.: Стройиздат, 1987.- 319 с.

2.4.

Большаков Н.М. Рекреационное лесопользование/ Николай Большаков - Сыктывкар: СЛИ, 2006. – 312 с.
Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: Сучасні концепції менеджменту і маркетингу / О. Дмитрук . – “Альтерпрес”, 2004. –192 с.
Дроздов А.В. Экотуризм: определение, принципы, признаки, формы /А. Дроздов // Актуальные проблемы туризма – 99. Перспективы развития туризма в южном Подмосковье. - М.,1999. – С. 135 – 140.
Квартальнов В.А. Туризм: Учебник / В. Квартальнов – М.; Финансы и статистика, 2000.- 245 с.
Кекушев В.П. Введение в экологический туризм / В.П.Кекушев - М.: Изд-во МНЭПУ, 1999. – 216 с.
Національний природний парк “Вижницький”: природа, рекреаційні ресурси, менеджмент /В.П. Коржик, І.І. Чорней, І.В. Скільський та ін. – Чернівці: Зелена Буковина, 2005. – 356 с.
Теория и практика экологического туризма /За ред А.Ю. Косолапов. – М.: КНОРУС, 2005. –240 с
Храбовченко В.В. Экологический туризм Учебно-методическое пособие / В.В.Храбовченко - М.: Финансы и статистика, 2003. - 208 с.

2.5.

Березівська Р.О. Питання динаміки рослинного покриву гірських лук Вижницького району Чернівецької області // Праці експедиції по комплексному вивченню Карпат і Прикарпаття. Сер. біол. - Т. 1.- Вид-во Львів. ун-ту, 1955. - С. 17-19.
Бучинський І.О., Волеваха М.М., Коржов В.О. Клімат Українських Карпат.- К.: Наукова думка, 1971. - 172 с.
Воропай Л.І, Коржик В.П. Ресурси оптимізації структури природнозаповідного фонду Буковини // Матер. наук. конфер. “Проблеми географії України”.- Львів, 1994 .- С. 202-203.
Воропай Л.І., Куниця М.О. Українські Карпати.- К.: Радянська школа, 1966. - 167 с.
Геренчук К.И. Природные условия предгорных районов Черновицкой области. Географический сборник Львовского ун-та. Вып. 4. Львов: Изд. Львов. ун-та, 1956 .- С. 27-30.
Голева Г.О. Мінеральні води Північної Буковини // Використання природних лікувальних ресурсів Українських Карпат.- К.: Вид-во АН УРСР, 1959, С. 9-11.
Игнатенко А.Н. Рекреационные территориальные системы. Научные основы развития и функционирования.- К.: УМКВО, 1989. - С. 45-48.
Игнатенко Н.Г. и др. Рекреационные ресурсы Советских Карпат // Природа, население и хозяйство Юго-Западного экономического района. - Черновцы, 1973. - С. 11-13.
Использоваение природных ресурсов для организаций туризма и отдыха // Под ред. С.В. Воробьева. - Омск, 1972. - 144 с.
Козій Г.В. Рослинні ресурси Українських Карпат та їх раціональне використання // Конференція по вивченню флори і фауни Карпат та прилеглих територій.- К.: Вид-во АН УРСР, 1960 .- С. 37-41.
Коржик В.П. Національний природний парк “Вижницький”: Наукові проблеми розбудови // ”Зелена Буковина”. - 1996.- № 1-2.- С. 23-26.
Коржик В.П. Хворі груди Землі: Про сучасний природно-заповідний фонд Буковини // “Зелені Карпати”. - 1994.- № 3-4.- С. 56-72.
Преображенский В.С., Ведений Ю.А. География и отдых.- М.: Знание, 1971. - 48 с.
Природа Українських Карпат / За ред. Геренчука К.І. - Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1968. - 265 с.
Природа Чернівецької області / За ред. Геренчука К.І.- Львів: Вища школа, 1978. - 159 с.
Руденко В.П. Географія природно-ресурсного потенціалу України.- Львів: Світ, 1993. - 237 с.
Смольянинов И.Ф. Природа в системе эстетического воспитания. – М.: Просвещение. 1984. - 207 с.
Карта ландшафтів території НПП «Вижницький» / За ред. Коржикп В.П. - Чернівці, 1994.
Техніко-економічне обгрунтування створення НПП “Вижницький” / За ред. Третяка А.М. - Чернівці, 1994. - 427 с.
Техніко-економічне обгрунтування створення національного природного парку “Вижницький”. - Чернівці, 1994. - Кн. 1. - 196 с.; Кн. 2.- 64 с.

2.6.

1. Кілінська К.Й. Еколого-прогнозна оцінка природно-господарської різноманітності Карпато-Подільського регіону України / К.Й. Кілінська. - Чернівці: Рута, 2007. - 494 с.

Коржик В.П. Лісистість Буковини як функція антропогенізації довкілля // Наук. вісник Чернівецького ун-ту. Вип. 104: Географія. – Чернівці: ЧНУ, 2001. – С. 36-60.
Габрель М. Не бачимо за деревами? / Микола Габрель // Зелені Карпати. -2000. - № 1-2 (11-12). – С. 35-36.
Петрина Н.В. Заповідна справа. Конспект лекцій у схемках і таблицях: Навчальний посібник / Н.В. Петрина. – К.: Центр ІТ, 2007 – 116 с.

2.7.

1. Горішевський П., Васильєв В., Зінько Ю. Сільський зелений туризм: організація надання послуг гостинності. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2003. – 148 с.

2. Зенгенбергер В., Кене М. Роль активной отраслевой и региональной политики занятости // Общество и экономика, № 3-4, 1996 г., с. 85-94.

3. Климко Г.Н., Павлюк В.І., Красильчук В.Я., Дідківський М.І. Проблеми інтеграції України у МПП. – К., “Посередник” ltd, 1994 р., 174 с.

4. Лапко О.О. Реформування системи управління інноваційною діяльністю в регіонах // Регіональна економіка, №1, 1999 р., с. 65-74.

5. Мікловда В., Пітюлич М. Регіональні механізми стимулювання розвитку самостійної зайнятості // Регіональна економіка, № 1-2, 1996 р., с. 100-114.

6. Соціально-економічна характеристика сільських населених пунктів Івано-Франківської області. – Івано-Франківськ: Головне управління статистики в Івано-франківській області, 2006. – 130 с.

7. Статистичний бюлетень. Економічне і соціальне становище Івано-Франківської області за січень 2009 року. – Івано-Франківськ: Головне управління статистики в Івано-Франківській області, 2009. – 85 с.

8. Статистичний щорічник Івано-Франківської області за 2007 рік. – Івано-Франківськ: Головне управління статистики в Івано-Франківській області, 2008. – 502 с.

9. Статистичний щорічник Івано-Франківської області за 2008 рік. – Івано-Франківськ: Головне управління статистики в Івано-Франківській області, 2009. – 533 с.

10. Сторощук Б. Економічні інтереси регіону // Науковий вісник Чернівецького університету серія “економіка” . – Чернівці, “Рута”, 2000. – Вип. 65. – С. 35-40.

2.8.

1. Євдокименко В.К. Регіональна політика розвитку туризму (Методологія формування, механізм реалізації). – Чернівці: Прут, 1996. – 288 с.

2. ссылка скрыта.

3. v.ua/

4. www.tourism-carpathian.com.uа – сайт Ради с туризму Карпатського регіону

Розділ 3. Історико-культурні

пам’ятки – складова рекреаційного природокористування

Blog

К. Й. Кілінська доктор географічних наук, (Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича)

Содержание