Мюнхенська трагедія 1938 року
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
у програму, помякшену лише заяваю про демократичні принципи існування нації. Зміст цих вимог заключався в розподілі чехословацької держави на національні області. Не дивлячись на те що президент Бенеш та уряд розуміли в зміст та значення гейленовського документу, вони під час переговорів пішли на нову поступку: прийняли меморандум для обговорення на рівних началах з запропонованим статусом, разом з яким він повинен був скласти основу для дискусії. Це означало, що чехословацький уряд заздалегідь готов прийняти подальші вимоги, які виходили за межі статуту, який ще в кінці квітня був визначений як остання межа чехословацьких поступок. Вже у той час Гейлен питав Лоренца, який керував підривними діями судейських фашистів, як він повинен поступити якщо чехословацький уряд під тиском Англії та Франції погодиться на усі їх вимоги. Він попросив дозволу виступити з вимогами відмови від чехословацько-радянськикого пакту.
Чехословацька реакція домагалась того, щоб в червні 1938р. уряд Чехословаччини встановив офіційні відносини з урядом іспанських бунтівників, та вже в кінці червня чехословацький дипломатичний представник виїхав в Бургос. Вчинок уряду Чехословаччини був сприйнятий як прояв незалежності Праги від Москви. Одночасно італійські фашисти вказували на те що становище Чехословаччини не було б таким важким , якщо б СРСР не грали роль захисника її незалежності. Для Чехословаччини начебто достатньо симпатій Англії. Союз з СРСР буде одним з головних перешкод мирного вирішення питання про національні меншини з найбільш важливими нашими сусідами.
Поступки чехословацького уряду, як у внутрішній, так і в зовнішній політиці вже тоді були настільки серйозні, що не могли не викликати сумнівів у деяких політиків коаліційних партій. Але керівні діячі коаліційного уряду , в особливості Годжа, для того щоб подолати вагання своїх партнерів по коаліції, не зупинялись навіть перед тим, щоб самими просити західних імперіалістів продовжувати чинити тиск на деяких правих соціалістичних лідерів. Він прямо запропонував , щоб англійський уряд виказало незадоволення незначними результатами переговорів та вказало на серйозні наслідки. Годжа і Бенеш предавали через Масарика в Лондон, що вони начебто докладають усіх зусиль, щоб усунути існуючі перешкоди. Тоді ж англійський уряд почав розглядати питання про можливість проведення плебісцита та відторгнення прикордонних територій. Цю пропозицію у кінці червня 1938р. прислав з Берліну Гендерсон.
В кінці червня Масарик отримав повідомлення від англійського уряду, що воно не задоволене просуванням переговорів и що Чехословаччина повинна прискорити переговори та піти на значні поступки. Те ж саме телеграфував Галіфакс в Прагу. Потім Чемберлен заявив Дірксену, що англійський уряд повністю згоден з німцями в тому що поступки на які пішла Чехословаччина, недостатні і що вона чинитиме ще більший тиск на неї. На підставі цього Дірксен повідомив в Берлін, що англійський уряд вирішило розбити також і пакт Франції з Чехословаччиною та СРСР та витіснити Радянський союз з європейської політики9.
Проти чехословацько-радянського союзу будували перешкоди західні імперіалісти також у Варшаві та Бухаресті і тим самих розпалювали апетити фашистів цих країн. Польща продовжувала дотримуватись своєї анти чехословацької політики. Варшавським фашистам недостатньо було того, що чехословацький уряд досить уважно відреагувало на їх нахабну антикомуністичну ноту, яка була спрямована в березні 1938 р., та провело відповідне розслідування, яке показало, що польські звинувачення , вигадані.
В цей період поляки встановили тісні звязки з фашистами в Словаччини та підбурювали їх проти празького уряду. Вони навіть використали для цього приїзд американських словаків. Для того, щоб їх привітати, польські урядові органи запросили спеціальну делегацію словацьких люд яків, яку скрізь вітали, у той час як офіційну чехословацьку делегацію ігнорували. Поряд з цими демонстративними провокаціями Бек вже в той час вів переговори з угорськими фашистами про розподіл Словаччини та Закарпатської України.
Одночасно Польща почала встановлювати в цей період натиск на Румунія, намагаючись не допустити якої-небудь угоди між Чехословаччиною, СРСР та Румунією з питання про пропуск радянських військ в Чехословаччину і навіть перелітати радянським літаком.
Радянський союз не пропускало ніякої можливості, показати свій намір та готовність виконати свої союзницькі обовязки. Керівники радянського уряду у своїх виступах запевняли , що вони готові допомогти Чехословаччини. Радянський уряд крок за кроком, ліквідувало інтриги західних імперіалістів та румунських бояр під час переговорів. Але сам чехословацький уряд не зробило нічого, щоб допомогти ліквідувати ці перешкоди і тим самим укріпити безпеку своєї країни. Воно посилало чехословацькому посланнику сумнівну відповідь та запевнення Бонне, що можливість нападу Польщі на Чехословаччину неможливий. Тому по відношенню до Радянського Союзу не треба робити нічого такого, що могло налаштувати поляків проти чехів.
Не дивлячись на готовність чехословацького уряду, переговори, як зломити Чехословаків затягувались через те що чеська буржуазія повинна була рахуватися з пильністю народу яка посилювалась, та діяти дуже обережно. Але внутрішні негаразди фашистського режиму не дозволяли Гітлеру чекати, йому треба було скоріш досягти крупних успіхів.
Тому в липні 1938 року західні імперіаліст