Мюнхенська трагедія 1938 року
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
політика напередодні Мюнхена та в Зовнішній політиці СРСР (1936-1939рр) Сиплоса В.Я. Також проблема яка досліджується частково розглядається в книжках Івашина І.Ф та Фоміна В.Т
Характеристика міжнародного становища та політики Англії, Франції та США напередодні та в період Мюнхену викладено в дослідженнях В.А Матвєєва, З,С Белоусової, В.Г Полякова та Ю.М Мельникова.
Для написання даної роботи автор використовував також публікації, серед яких стаття Маначевського О. Мыслями о мире вимощена дорога в ад войны в якій автор зробив наголос на те що підписуючи Мюнхенський договір і прикриваючись миром для Європи західноєвропейські країни поклали початок розвязанню війни. Стаття директора інституту всезагальної історії РАН Белые пятна в истории великой войны, присвячена головним чином такому питанню, як пакт Молотова-Ріббентропа, але й торкаеться Чехословацької проблеми. Мюнхенська трагедія згадується також в статті Романова М.Г з матеріалу Всеройської науков-практичної конференції Сант-Петербургу К вопросу о начале второй мировой войны де він представляє Мюнхенську трагедію як одну з передумов Другої світової війни. Таке ж саме значення має Мюнхенська трагедія в статті Ржешевського О.А-президента асоціації істориків Другої світової війни Не в ладах с историей. Смирницький А. зробив переклад статті з архіву американського журналу Time яка називається Человек года-1938: Адольф Гітлер , в якій розповідається про лідера німецьких фашистів, його наміри та дії щодо Чехословаччини, що призвели згодом о її краху.
1. Чехословацькі землі як предмет Німецьких домагань. Розгортання чехословацької кризи
Дивлячись на тогочасну карту Європи, неважко побачити, що наступною жертвою гітлерівської Німеччини мала стати Чехословаччина. Німецькі кордони з трьох боків оточували Чехословаччину. На заході країни, в Судейській промислово розвинутій області, жили майже 3,2 мільйона німців, тобто близько 23 % усього населення ЧСР. Судейські німці мали своїх представників у парламенті Чехословаччини і до березня 1938 р. в її уряді. Вони ще з 1937 р. вимагали надати автономію своїй області. Після аншлюсу Австрії на нараді в Берліні керівник нацистської Судейсько-німецької партії К. Генляйн обвинуватив чехословацький уряд у пригнічуванні німців і рішуче вимагав автономії області. Гітлер публічно заявив йому: Із завтрашнього дня ви мій намісник у Чехословаччині
У квітні Генляйн оголосив програму своєї партії, вимагаючи цілковитої автономії, свободи визнання нацистської ідеології, офіційного узаконення німецької мови, відшкодування збитків німцям з 1918 р. та ін. Гітлер підписав Зелений план, який передбачав окупацію Судейської області, і почав концентрувати війська на чехословацьких кордонах. Уряди Франції та Англії закликали Е. Бенеша розпочати прямі переговори з Ген-ляйном і поступитися йому заради миру.
Той факт що західні демократії змирились з захопленням Австрії задовольнив Гітлера, який став більш рішуче здійснювати свій задуми щодо Чехословаччини. Встановлення контролю над Австрією, розглядалось як необхідна передумова для штурму богемського бастіону. Ще восени 1936 року Гітлер дав секретний наказ вищим військовим і штабним керівникам рейху розробити план окупації Чехословаччини, але фюрер вважав за краще завчасно не розкривати своїх справжніх намірів Гітлер був впевнений що ні Англія ні Франція не будуть воювати.
В день вступу німецьких військ в Австрію згідно з доповіддю посла Франції в Німе чинні, Геринг дав чехословацькому посланнику в Берлині запевнення що в Німе чинні нема ніяких поганих намірів щодо Чехословаччини 14 березня французький премєр міністр Блюм заявив чехословацькому посланнику в Парижі що Франція безперечно виконає зобовязання по відношенню до Чехословаччині Ці дипломатичні запевнення не змогли приховати сумної дійсності. Змінилась уся стратегічна ситуація на континенті . Німеччина могла тепер зосередити як свої аргументи, так і армію безпосередньо проти західних кордонів Чехословаччини. Прикордонні райони цієї держави були заселені німцями, і там існувала агресивна та активна партія німецьких націоналістів, які були готові зіграти роль пятої колони у випадку зіткнення. 10 березня французький уряд був реорганізований. Премєром став Даладьє, а міністром закордонних справ Бонє.
Сподіваючись стримати Гітлера від подальшої агресії англійський уряд у відповідності з рішенням Чемберлена почало шукати згоди з Італією з питання району Середземного моря. Така згода закріпило б положення Франції та дозволило б як французам, так і англійцям зосередити увагу на питаннях Центральної Європи. 16 квітня було підписано англо-італьянський договір, який фактично давав Італії свободу в Абіссіні та Іспанії в обмін на її сумнівну доброзичливість в Центральній Європі.
Гітлер уважно спостерігав за обстановкою. Йому також була важливо знати, на чий бік стане Італія у випадку Європейської кризи. На засіданні з головою штабу у кінці квітня він обговорював питання про те як форсувати рішення цього питання.
Муссоліні бажав свободи Абіссініі. Не дивлячись на згоду англійського уряду, йому могла знадобитися підтримка Німеччини у цій авантюрі. В такому випадку він змирився би з діями германії проти Чехословаків. При урегулюванні чеського питання Італія буде на боці Німечинні.
Там із задоволення відмітили наміри західних держав переконат?/p>