Мюнхенська трагедія 1938 року
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
ба було драматично посилити напруження та викликати страх безпосередньої військової загрози. При цьому уряди Англії та Франції хотіли скласти враження, що вони згодні виступити в захист Чехословаччини проти гітлерівського диктату.
Але навіть і цей фарс був досить небезпечним для буржуазії, так як вона могла втратити контроль над подіями. Мобілізація Чехословаччини зустріла велику підтримку всього народу, які бачили в ній вираження рішучості захищати кордони та свободу республіки та миру в усьому світі. Захоплення чехословацькими військами прикордонних укріплень відразу покінчило з гейленовським терором. Демократична громадськість усього світу вітали цю мобілізацію, ентузіазм та рішучість чехословацького народу. Свою симпатію до Чехословаччина висловив також польський народ. У Франції посилився опір політики Бонне. У самі Німеччині, серед народу та у вищих офіцерських колах зростала невпевненість та страх війни.
Радянський союз, який відразу після капітуляції запевнив чехословацький уряд, що надасть йому допомогу, якщо воно захоче чинити опір, надав нові докази цьому. Він знову розпочав преговори з Румунією, забезпечив пряму авіазвязок з Чехословаччиною, перемістив армію в південно-західний бік та запевнив Чехословаччину, що радянська авіація може негайно та ефективно вступити у бій.
Але чехословацький уряд продовжував представляти інтереси тих експлуататорських сил, які в своєму відношенні до Гітлера керувались, по суті, тими ж мотивами, що і Чемберлен та Бонне.
Міжнародна реакція в Лондоні, Парижі та Вашингтоні розвивало свою діяльність для спасіння Гітлера від неминучої катастрофи, яка безсумнівну відбулася б у випадку створення антифашистського фронту. Гендерсон переконував Чемберлена, що треба посилити тиск на Чехословаччину, змусити прийняти вимоги, прийняті в Годесбурсі. На зустрічі в Лондоні 25-26 вересня представників Англії та Франції англійські міністри разом з Бонне запевняли, що проти Гітлера йти не можна і йому треба в усьому поступвтися.
Тиск на користь Гітлера почали чинити і Сполучені Штати Америки, виступивши зі своєю пропозицією своїх послуг в якості посередника для досягнення згоди між Гітлером та західними імперіалістами за рахунок Чехословаччини. Американський посол в Парижі буллі відразу ж після завершення переговорів в Годезбурсі, виступив зі своєю пропозицією про склакання конференці в Гаазі. Американський уряд підтримав пропозицію Буллі та почав переговори про скликання конференції. Основною метою цієї пропозиції було не допустити до цих переговорів Радянський Союз. Американська дипломатія для підготовки цієї конференції прийняла ряд заходів. 26 вересня президент США в спеціальному особистому повідомленні закликав Гітлера, Бекеша, Даладьє та Чемберлена продовжувати переговори. Одночасно він інформував про ці кроки Муссоліні. Одночасно державний секретар розіслав всім дипломатичним представникам США в інших країнах інструкцію, в якій їм пропонувалось негайно звернутися до уряду країн, при яких вони акредитовані, з пропозицією вступити в мирний демарш перед урядами Чехословаччини та Німеччини.
Чемберлен послав Гітлеру через свого дорученого представника Горса Вилсона особистий лист, указував, що Гітлер, по суті може отримати все, що він вимагає, але треба лише трохи почекати32. Після розмови з Вільсоном Гітлер, перед декількома тисячами нацистів, виголосив промову проти Чехословаччини, в якій, з одного боку погрожували Чехословаччині знищенням, з іншої- запевняли, що вимоги передати Німеччині чеські прикордонні області є його останньою територіальною претензією33.
В цей же період чехословацький уряд ще одним кроком послабило свої позиції. Не дивлячись на те, грабіжницькі плани фашистської Польщі були зірвані енергійними виступами Радянського Союзу, і не дивлячись на те, що радянський уряд радив чехословацькому посланнику в Москві, щоб Чехословаччина не дуже йшла на поступки Польщі, Бенеш 26 вересня почав безпосередні переговори з президентом Польщі. Чехословацький посланник у Варшаві зявився до польського президента та найпринизливішим способом просив великий польський народ прийняти маленьку Чехословаччину34 Він передав йому лист бекеша, в якому висловлювалась згода Чехословаччини поступитися Польші Тушинську область, не вимагаючи за це навіть допомоги проти германської агресії. Англійський уряд, не дозволяючи Чехословаччині самостійних кроків реагував на цей крок дратуючись та грубо. Галі факс вказав чехословацькому уряду, щоб воно припинило дипломатичні маневрування і він переговори з поляками нормальним шляхом, причому Англія готова запропонувати свої добрі послуги, як це вона робила при переговорах з Німеччиною. Чехословацький уряд відмовлявшись звернутися за допомогою туди, де її могли дійсно надати, стало отримувати з Лондону та Парижу все більш наполегливі поради поступитися якомога швидше, оскільки на поступку прикордонних областей він згоден вже 24 вересня французький уряд вимагав від Чехословаччини не допустити нічого такого, що могло розцінюватись як бажання воювати за повернення того від чого Чехословаччина добровільно відмовилась. 28 вересня міністерство закордонних справ Франції вказала, що якщо Чехословаччина відмовилась від своїх кордонів в Судейській області, то чому б не зробити максимальну спробу зберегти мир, негайно поступившись великими областями на заході та Півдні Чехії34. Чехословацький уряд був готовий виконати ці ?/p>