Система козацьких судів у 17-18 столітті
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
. Але ці суди не набули розвитку. Частіше за все селянські (посполитські) справи розглядав або козацький суд (за участю представника громади), або міщанський, оскільки всі села “приписувалися” для виконання різних “общенародних повинностей” до відповідного магістрату чи ратуші.
Третім судом у селах Гетьманщини в часи зміцнення козацької влади, розширення старшинського землеволодіння і посилення економічної, а відтак і соціальної, залежності селян були суди домініальні (панські). Про ці суди маємо дуже мало документальних свідчень. Очевидно, відновлені вони були наприкінці XVII на початку XVIII ст. Однак на відміну від попереднього часу, крім самого пана чи його урядовця, в суді брали участь сільський війт і представник громади. Другою відміною було керівництво в суді правом, а не волею пана. Ці відмінності пояснюються тим, що хоча селяни і були залежними, знаходячись у “послушанії” пана, однак не були кріпаками .
“По церковним правилам”, як і здавна, діяли духовні суди. Вони розглядали всілякі духовні справи з цивільних - питання подружнього життя. Карні й важливіші цивільні справи були вилучені з їхньої компетенції і передані козацьким судам. Ієрархія духовних судів була такою: суди протопопів, єпархіальні, єпіскопські, Консисторський суд Київської митрополії. Відповідним до цього був і порядок апеляцій щодо вироків судів.
2. Реформа козацьких судів К.Розумовського
За реформою козацьких судів К.Розумовського 1760 1763 рр. Гетьманщина повернулася до старого судоустрою, котрий грунтувався на нормах Литовського Статуту. Таким чином, тут було відновлено статутові суди, які уникали двох вад козацьких судів. Реформа ствердила порядок апеляційних інстанцій і відокремила судову владу від адміністративної .
До статутових судів належали земські, гродські і підкоморські.[2,c.16]. У кожному з десяти полків Гетьманщини створювалися по 2 земські суди, які складалися із земського судді, підсудка, земського писаря, обираних заможними козаками, міщанами і старшиною довічно. На відміну від старих статутових судів нові земські суди мали в своїй юрисдикції не лише новосформовану шляхту, але й все населення даного судового округу повіту. Сесії земських судів проводилися тричі на рік і розглядали всі цивільні справи, крім межових.
Створювалися також 10 гродських судів у полкових містах. Оскільки їх реорганізація на момент ліквідації не була завершена, а на чолі їх стояв полковник або полковий суддя, то до складу їх входили полкова старшина (крім того, судовий писар і один представник знатного військового товариства). Через те гродські суди частіше називали полковими. Ці суди розглядали карні та деякі цивільні (повязані з насиллям) справи.
У кожному з 20 судових повітів існував підкоморський суд, члени якого (підкоморій, його помічник і писар) обиралися з числа старшини довічно. Цей суд розглядав тільки межові спори, головним чином влаштовуючи виїзні засідання.
Від усіх цих судів апеляції направлялися в Генеральний Військовий Суд, котрий перетворився в різновид колишнього Головного Трибуналу Литовського. Змінився принцип його комплектування. До нього входили 2 генеральних судді і 10 депутатів (по одному від кожного полку), обирані полковою старшиною і сотником терміном на один рік. Вироки від ГВС йшли до гетьмана. Після скасування гетьманщини ГВС складався з 12 постійних членів: 6 українців та 6 росіян.
Верховним суддею Української козацької держави був гетьман (до 1764 р.).
3. Спеціальні суди
Крім названих вище козацьких, міщанських і духовних судів існували ще й інші судівництва (суди і процеси), котрі займалися спеціальними правними питаннями і позовами окремих суспільних, професійних чи національних груп. Вони доповнювали загальне судівництво і спиралися на нього. Такими були суди цехові, ярмаркові, митні, мирові, третейські та суд Ніжинського грецького братства.
Оскільки на Гетьманщині збереглися ремісничі цехи як організації виробництва і життя ремісників, то зберігся і цеховий суд. За фундушними або конфірмаційними (підтверджувальними) грамотами та універсалами (гетьманськими і полковничими) цехи(кожен зокрема) мали певну автономію і привілеї, дотримання яких було турботою магістратів і ратуш. Засідання цехового суду (цехмістр та найповажніші цехові майстри) відбувалося в присутності всього цехового товариства. До його компетенції належали професійні справи (наприклад, несправедливий поділ сировини між членами цеху, порушення встановленого ліміту на виготовлення і збут товарів тощо), сварки між членами суду, захист цехових інтересів від порушників ззовні (наприклад, боротьба з конкуренцією позацехових ремісників), підтримання внутрішньої дисципліни, цехової солідарності і моральних норм серед членів цеху (майстрів, підмайстрів, учнів).
Внаслідок розвитку торгівлі на Гетьманщині в кінці XVII ст. виникли ярмаркові та митні суди. Для швидкого розвитку і вирішення справ між купцями чи поміж покупцями і продавцями під час ярмарків, які проводились 2-3 рази на рік майже у всіх містах і містечках Гетьманщини, існував ярмарковий суд. Його здійснював призначений полковим судом старшина, частіше всього полковий осавул, котрий розглядав справу на місці, не ведучи ніяких протоколів, і оголошував вирок усно. Лише інколи на вимогу сторони чи в особливих випадках з ініціативи судді вирок записували в судові книги міського, сотенного чи полкового уряду.
Менше відомостей про митний суд на митниц?/p>