Geum.ru

Реформи 1863-1874 рр. в Росії

Контрольная работа - История

Другие контрольные работы по предмету История

ЗМІСТ

 

Вступ

  1. Реформи 1863-1874 рр. в Росії. Реформи місцевого самоврядування.
  2. Діяльність революційних гуртків на початку 30-х років ХІХ ст. Гуртки М. Станкевича та П. Чаадаєва.
  3. Історичний портрет М.І. Новікова (1744-1818)

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Політична та економічна ситуація в Російській імперії у ХVІІІ ХІХ ст.. була досить мінливою і нестабільною

У середині 50-х років 19ст. у Російській імперії розпочався період реформ, які сприяли загальному помякшенню і лібералізації царського режиму. (Терміни відлига і гласність вперше були вжиті саме у цю епоху). Реформи були вимушеним кроком, на який повинно було піти самодержавство під натиском загальної кризи системи та загрозою революційного вибуху.

Безпорадність централізованої системи управління з особливою наочністю проявилася у часи Кримської війни (1853-1856), в якій Росія зазнала нищівної поразки. Однією з ознак кризи стала активізація народних рухів. Навесні 1855 р. вісім повітів України були охоплені масовими виступами, які ввійшли в історію під назвою Київської козаччини. Рухи виникли у тій місцевості, де жила память про козацькі традиції. Російський уряд видав з приводу війни маніфест, в якому закликав усіх підданих вступати до війська. Оголошення маніфесту дало українським селянам привід думати, що їх закликають у козаки і звільняють від панської залежності. Селяни чинили опір будь-яким спробам повернути їх назад у кріпацтво.

Всі ці чинники спричинили необхідність проведення реформ. Реформи треба було проводити на селі, у військовому секторі, в органах місцевого самоврядування.

На початку 19 ст., зокрема в 30-х роках в Росії почали виникати різні революційні невдоволення, в наслідок чого виникло багато революційно спрямованих гуртків.

Мета даної роботи полягає у висвітленні трьох питань з історії Росії ХVІІІ ХІХ ст.

Завданням при цьому є:

  1. зясувати суть та причини проведення реформ 1863-1874 рр. в Росії, зокрема реформ місцевого самоврядування;
  2. проаналізувати діяльність революційних гуртків на початку 30-х років ХІХ ст.
  3. викласти дані історичного портрету М.Новікова (1744-1818).

Аналізуючи літературні джерела, які розкривають суть питань даної роботи, необхідно сказати, що історія Росії ХVІІІ ХІХ досить широко і детально охарактеризована в навчальних підручниках та періодичних виданнях. Це дало мені змогу досить добре розкрити усі питання роботи.

 

1. Реформи 1863-1874 рр. в Росії. Реформи місцевого самоврядування

 

Селянська реформа 1861 р. призвела до змін в економічній структурі суспільства, що викликало необхідність трансформації політичної системи. Нові буржуазні реформи, вирвані в уряду в період демократичного підйому, зявилися побічним продуктом революційної боротьби. Реформи в Росії були не причиною, а слідством розвитку соціально-економічних процесів. У той же час, після реалізації, реформи обєктивно впливали на ці процеси.

Проведені перетворення мали суперечливий характер - царат намагався пристосувати стару політичну систему самодержавства до нових умов, не змінюючи її класової сутності. Реформи (1863-1874) відрізнялися половинчастістю, непослідовністю й незавершеним характером. Вони проектувалися в роки революційної ситуації, а проводилися, особливо деякі з них, через 10-15 років в обстановці спаду революційної хвилі.

Найбільш архаїчною в середині XIX в, залишалася система російського судочинства. Суд носив становий характер, засідання мали келійний характер і не висвітлювалися в пресі. Судді повністю залежали від адміністрації, а підсудні не мали захисників. Найбільш рельєфно буржуазний початок виявився в нових судових уставах 1864 р., в основу яких були покладені головні принципи буржуазного права: неупередженість суду, змагальний характер процесу, гласність і незалежність суддів.

Результатом судової реформи стало введення в Росії двох систем: коронних і світових судів. Коронний суд мав дві інстанції: окружний суд і судова палата. У ході судового засідання обвинувачення висував прокурор, а захист вели адвокати (присяжні повірники). Рішення про винність обвинувачуваного приймали виборні присяжні засідателі. Міру покарання встановлювали суддя й два члени суду.

Світові суди розглядали дрібні злочини, судочинство тут вели світові судді, що обираються земськими зборами або міськими думами.

Однак і на новій системі судочинства лежав відбиток старих феодальних пережитків. Так, були збережені спеціальні суди для окремих категорій населення (наприклад, волосні суди для селян). Обмеженими виявилися й гласність судочинства й незалежність суддів від адміністрації.

Необхідність підвищення боєздатності російської армії, що стала очевидною вже в ході Кримської війни явно заявила про себе під час європейських подій 70-х років 19 ст., коли продемонструвала свою боєздатність прусська армія (обєднання Німеччини під верховенством Пруссії, франко-прусська війна 1870 р.), вимагала здійснення корінних військових реформ.

Ці реформи були проведені під керівництвом військового міністра Д.А.Мілютіна. В 1864 р. він увів систему військових округів, трохи пізніше здійснив централізацію військового управління. Була реформована система військових навчальних закладів, прийняті нові військові устави. Проводилося переозброєння армії. В 1874 р. у Росії була введена всестанова військова повинність із обмеженим терміном військової служби.