Провідним завданням шкільної освіти в умовах реалізації «Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті» І Концепції 12-річної освіти є формування компетентної конкурентоспроможної особистості
| Вид материала | Документы |
- «Патріотичне виховання майбутніх соціальних працівників у процесі вивчення соціології, 178.76kb.
- Екологічна освіта І виховання в закладах освіти, 153.52kb.
- На виконання Програми дій Уряду щодо реалізації Національної доктрини розвитку освіти, 126.26kb.
- І. вступ, 399.79kb.
- Про роботу освітньої галузі за 12 місяців 2011 року, 139.9kb.
- Про навчальну, наукову та методичну діяльність Львівського обласного інституту післядипломної, 2447.11kb.
- Постанови Кабінету Міністрів України від 16,11, 52.42kb.
- Програма розвитку профільного навчання шепетівської сзош № 2, 198.77kb.
- Інформація щодо проведення моніторингового дослідження сформованості пізнавально-інтелектуальної, 193.63kb.
- Інститут педагогіки апн україни концепція профільного навчання в старшій школі, 197.18kb.
Методи формування мотивації
Провідним завданням шкільної освіти в умовах реалізації «Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті» і Концепції 12-річної освіти є формування компетентної конкурентоспроможної особистості.
Формування і розвиток в учнів компетентностей можливо: 1. лише шляхом організації активного діяльнісного підходу, побудованого на умовах постійної рівноправної співпраці між учителем і учнем; 2. визначення життєвого досвіду кожного учня;3. розвитку пізнавальних здібностей;4. формування позитивної мотивації та потреби у самопізнанні, самореалізації.
Навчальна діяльність — це основна форма активності учня, спрямована на зміну самого себе як суб'єкта навчання. Відповідно до принципу єдності свідомості й діяльності, сформульованого С. Л. Рубінштейном, навчальна дія як цілісність складається з двох компонентів: мотиваційного (спонукання) та виконавського.
Древняя мудрость гласит: можно привести коня к водопою, но заставить его напиться нельзя. Учитель способен добиться идеальной дисциплины, но без пробуждения интереса, без внутренней мотивации освоения знаний не произойдёт, это будет лишь видимость учебной деятельности. Как же пробудить у детей желание «напиться» из источника знаний? Учителя придумывают различные «завлекалочки» на уроках — игры, слайды и т. д. Но всё это — внешняя мотивация. А успешность учебной деятельности и в конечном счёте качество образования зависят от внутренней мотивации.
Понятие о мотивах.
Чтобы правильно оценить действия ученика, прежде всего следует понять мотивы этих действий, которые могут быть разными даже в случае выполнения внешне одних и тех же действий, достижения одних и тех же целей. Цель — это предвидимый результат, представляемый и осознаваемый человеком. Мотив - побуждение к достижению цели. «Мотив - складне психологічне утворення, яке має вибудувати сам суб'єкт» (Є.Ільїн). Изучение мотивов предполагает проникновение в их иерархию.
Відповідно до психологічної формули «інтерес - стимул - реакція на стимул - мотив дії - сама дія», позбавивши дитину стимулу, не варто чекати від неї успішного вирішення навчальних завдань.
Є.Ільїн під мотивом навчальної діяльності розуміє всі фактори, що обумовлюють виявлення навчальної активності: мотиви, мета, настанови, почуття обов'язку, інтереси.
Загальний зміст розвитку навчальної мотивації школярів полягає в тому, щоби переводити учнів із рівнів негативного й байдужного ставлення до навчання до зрілих форм позитивного ставлення до навчання - дієвого, усвідомленого, відповідального.
Об'єктом формування варто вважати всі компоненти мотиваційної сфери і всі сторони вміння вчитись. А саме:
мотиви соціальні та пізнавальні, їх змістовні й динамічні характеристики;
цілі та їх якості (нові, гнучкі, перспективні, стійкі, нестереотипні);
емоції (позитивні, стійки, вибіркові, регулюючої діяльності);
уміння вчитись і його характеристики (знання, стан навчальної діяльності, навченість).
Фактори навчання:
1. Навчання заради навчання, без задоволення від діяльності або без інтересу до предмета викладання.
2. Навчання без особистих інтересів та користі.
3. Навчання для соціальної ідентифікації.
4. Навчання заради успіху або страху невдач.
5. Навчання з примусу або під тиском.
6. Навчання, що ґрунтується на поняттях і моральних зобов'язаннях або на загальноприйнятих нормах.
7. Навчання для досягнення мети у повсякденному житті.
8. Навчання, що ґрунтується на соціальній меті, вимогах та цінностях.
Внутрішня мотивація формується через:
умови оточення, які наділяють людину свободою вибору, дозволяють їй почуватися самодетермінованою.
оптимальний рівень складності навчального завдання дозволяє дитині почуватися компетентною та ефективною.
навчальні завдання повинні мати новизну і непередбачуваність.
Відповідно до цього програма діяльності вчителя в цьому напрямі повинна складатися з кількох блоків:
I - власне мотиваційного;
II - цільового;
III - емоційного;
IV - пізнавального.
Усередині кожного блоку вчителем організується робота з актуалізації та корекції колишніх мотивів, стимуляції нових мотивів і появи в них нових якісних характеристик.
1. Прийоми діяльності вчителя, що сприяють формуванню мотивації в цілому
Вони спрямовані на створення сприятливої психологічної атмосфери, що підтримує пізнавальну активність учнів, а саме:
включення учнів у колективні форми діяльності;
залучення учнів до оцінної діяльності й формування адекватної самооцінки;
співробітництво учня й учителя, спільна навчальна діяльність;
заохочення пізнавальної активності учнів, створення творчої атмосфери;
цікавість викладання навчального матеріалу (незвичайна форма подачі матеріалу, емоційність мови вчителя, пізнавальні ігри, цікаві приклади та досвід); уміле застосування заохочення й покарання.
2. Спеціальні завдання на зміцнення окремих сторін мотивації
Учителю необхідно передбачити систему заходів (ситуацій, завдань, вправ), спрямованих на формування окремих аспектів внутрішньої позиції учня стосовно навчання. Пропоновані школярам завдання відповідно до їх спрямованості можна згрупувати в такий спосіб:
а) зміцнення й розвиток навченості учнів (заохочення готовності до співробітництва, відкритості до педагогічних впливів, зміцнення власної позиції та прагнення до здійснення власного вибору);
б) створення ситуацій вибору для зміцнення й усвідомлення мотивів, власної суб'єктивної позиції;
в) навчання цілепокладанню в навчанні (зміцнення самооцінки й адекватного рівня домагань, здатності реально оцінювати поставлені цілі, активізувати свої можливості);
г) стійкість цілей і наполегливість у їх реалізації (подолання перешкод і бар'єрів у процесі навчальної діяльності, рішення надскладних задач, постановка та реалізація близьких і далеких цілей, поведінка в необов'язкових ситуаціях).
3. Формування мотивації на окремих етапах уроку
Діяльність учнів обов'язково повинна мати психологічно повну структуру - розуміння й постановку учнями цілей і задач; виконання дій, прийомів, способів; здійснення самоконтролю та самооцінки. Відповідно виділяють такі етапи формування мотивації:
етап створення вихідної мотивації (спонукання до нової діяльності, підкреслення попередніх досягнень, викликання відносної незадоволеності чимось із попередньої діяльності, підсилення акценту на майбутній роботі, здивування, зацікавленості);
етап посилення та підкріплення виниклої мотивації (інтерес до кількох способів рішення задачі, до форм співробітництва, різних видів діяльності, підтримка завдань різного рівня складності, підключення учнів до самоконтролю);
етап завершення уроку (підкреслення позитивного особистого досвіду кожного учня, підкріплення ситуації успіху, диференційована оцінка праці, визначення труднощів і вибір шляхів їх подолання).
4. Група завдань, що забезпечують індивідуальний підхід до формування мотивації «відсталих дітей»
Ця робота включає такі напрями:
відновлення позитивного ставлення до навчання й окремих предметів (рішення доступних задач, створення ситуацій успіху, умов для переживань успіху, підтримка в учня впевненості); подолання «виученої безпорадності» як наслідку тривалих невдач;
орієнтація на процес, а не на результат навчальної діяльності (складання планів своєї роботи, об'єднання окремих дій у систему, посилення адекватних критичних суджень учня, орієнтація на його попередні успіхи);
зміцнення власного вміння вчитись (розширення запасу знань, усунення пробілів у знаннях, навчання виконанню дій за інструкцією й у послідовності, опора на наочність, плани, схеми, промовляння своїх дій).
Варто особливо підкреслити, що розвитку мотиваційно-пізнавальної сфери учнів сприяє вміле сполучення різних методів, засобів та організаційних форм, використаних учителем при навчанні. Педагогу необхідно вміти оптимально співвідносити між собою функції, виконані тією чи іншою групою методів («живе споглядання» при спостереженні, абстрактне мислення при використанні словесних методів, здійснення практичних дій), характер змісту досліджуваної теми, можливості учнів у засвоєнні матеріалу для того, щоб відібрати ті методи та засоби навчання, що дозволять у даних умовах формувати навчально-пізнавальну мотивацію й досягати поставлених цілей. Виходячи з потреб мотиваційного забезпечення навчального процесу, можна використовувати такий варіант класифікації методів навчання та їх дидактичних характеристик.
I. Інформаційні методи навчання: бесіда, лекція, розповідь, консультація, демонстрація, експертиза, доповідь, огляд, звіт, пояснення, розмова, ілюстрація, повідомлення, кінопоказ, інструктаж, аналіз різних носіїв інформації, екскурсії, інтерв'ю, зустрічі з видатним гостем.
Шляхи формування мотивації: історичний ракурс, яскраві інженерні факти, біографії вчених, привернення уваги, практична необхідність матеріалу для фахівця та його цінність для інтелектуального розвитку, здивування, привернення, цікавість, залучення асоціативної пам'яті, емоції, дискусія, уміння спілкування.
II. Операційні методи: робота з підручниками, опорними схемами, мнемоніками, алгоритмами, орієнтовними картками, поетапне формування знань, практичні методи, вправи, лабораторні роботи, «роби так, як я», тренінг, програмування навчання, АОС, експеримент, самостійна робота.
Шляхи формування мотивації: створення ситуації, що авансує успіх, робота на майбутні цілі, прагнення до мети, увага до змісту, заохочення, пред'явлення навчальних вимог, групова робота, самостійне досягнення результату, критика та самокритика, складання планів, аналіз випадків із практики, людська цінність знання.
III. Творчі методи навчання: аналіз конкретних ситуацій, бесіда за Сократом, ділова гра, «діловий кошик», форум, обговорення напівголосно, «думай і слухай», інноваційна гра, лабіринт дій, метод аперцепції-інтеракції, «мозкова атака», панельна дискусія, програма саморозвитку, студія активного випадку, евристика, метод контрольних запитань, метод проб і помилок, творчий діалог, проблематизація, метод «круглого столу», імітаційна гра, проектування тощо.
Шляхи формування мотивації: створення пізнавальних протиріч, проблемно-пошукових ситуацій, емоційний настрій, навчання, засноване на діяльності, допитливість, аналіз подій, вирішення інцидентів і конфліктів, дослідження обставин, ігровий азарт, рольова гра, використання ЕОМ, самоаналіз діяльності, рефлексія, реакція викладача й аудиторії, колективний пошук, похвала, знання про можливості, фінансування, професійна необхідність, очікування.
IV. Методи контролю та зворотного зв'язку: семінар, колоквіум, конференція, симпозіум, залік, іспит, захист курсових робіт, випускна робота, доповідь, реферат, щоденник відпрацьованої практики, рубіжний і підсумковий контроль, анкетування, вікторина.
Шляхи формування мотивації: закріплення отриманих знань, доведення їх до рівня навичок і вмінь, ретроспективний аналіз, змагальність, положення у групі, рейтинг, хіт-парад, якість досягнутих результатів, перехід від контролю до самоконтролю, цінність контрольованих характеристик, відкритість діагностики, досягнення поставлених цілей, кількісні критерії рівня знання, досягнення в галузі інтелектуального розвитку, оцінка своєї діяльності та діяльності товаришів, винагороди, задоволення.
Далі визначимо можливості різних дидактичних засобів для формування навчально-пізнавальної мотивації учнів. Друковані навчальні матеріали дозволяють, наприклад, підвищити рівень поінформованості, розширити світогляд учнів, дають можливість постійного використання як якихось зберігачів інформації. Натуральні об'єкти дозволяють актуалізувати увагу школярів, викликають їхнє здивування, цікавість, зацікавленість. Макети та моделі задіюють асоціативну пам'ять учнів, викликають замилування твором рук людських, допитливість, інтерес, бажання виготовити що-небудь власними руками. За допомогою лабораторних пристроїв і матеріалів розвиваються практичні вміння, навички, що підсилює значущість дітей у власних очах; формуються їхні творчі здібності та значущість діяльності.
Аудиторні засоби навчання розвивають уміння слухати та чути, формують музичну культуру, інтерес до техніки, дозволяють поглибити почуття прекрасного і зробити доступними твори мистецтва, унікальні малюнки та фотографії. Аудіовізуальні засоби дозволяють формувати всебічну культуру, цілісність світосприймання, розширюють пізнавальні вміння й навички. Дидактичні засоби забезпечують розвиток пізнавальних здібностей учнів, оволодіння конкретними знаннями, самоконтролем і самокорекцією своїх дій, компонентами навчальної діяльності.
Комп'ютери дозволяють підтримувати інтерес учнів до досягнень сучасності, прагнення до оволодіння електронною технікою, за допомогою якої можливі швидкість та якість розрахунків, набір та оформлення текстів, знайомство з розвивальними іграми, програмами; здійснюється певна орієнтація у професійній сфері. Засоби масової інформації підвищують поінформованість школярів, розвивають їхню загальну культуру, знайомлять з різноманітними підходами до ряду проблем.
Ефективність використаних учителем дидактичних методів і засобів для розвитку мотиваційної сфери учнів багато в чому залежить від їх чисельності, а отже, забезпечується умілим вибором організаційних форм. Назвемо деякі шляхи формування мотивації взаємозалежності від організаційних форм (за кількістю учнів). Індивідуальна робота з конкретним учнем дозволяє розвивати в ньому самоповагу, свої можливості, волю, прагнення до самоконтролю, корекції власної поведінки, задоволення пізнавальних потреб.
Почуття підтримки, взаємовиручки, взаємодопомоги, здатність до взаємодії, співробітництва, спільного досягнення високого результату в діяльності розвиває робота в парах.
Комунікативні вміння, змагальність, взаємозалежність при досягненні результату підвищуються при роботі в малих групах (5-8 осіб). Тут є можливість закріпити або змінити певний статус учня, продемонструвати власні судження й вести дискусію, що дозволяє виявити неповторність, індивідуальність під час обговорення загальних проблем.
Велика група (25 і більше осіб) стимулює становлення особистості та прояв свого «Я» у колективі, учить пізнавати й ураховувати у спілкуванні індивідуальність інших людей, розвиває комунікативні навички, організаторські чи виконавські здібності, відповідальність за роль, яка виконується у групі.
Усі вищезгадані засоби педагогічної комунікації визначаються необхідністю систематично активізувати діяльність учнів на різних етапах освітнього процесу з урахуванням прийнятих цілей і задач навчання.
Отже, підбиваємо деякі підсумки
Мотивація є особливо важливим і специфічним компонентом навчальної діяльності, через реалізацію і за допомогою якого можливе формування навчальної діяльності школярів у цілому.
Через мотивацію педагогічні цілі швидше перетворюються на психічні цілі учнів; через зміст формується певне ставлення учнів до навчального предмета й усвідомлюється його ціннісна значущість для особистісного, у тому числі інтелектуального, розвитку дитини; за допомогою функцій засобів, що спонукають, у педагогічній комунікації актуалізуються й освоюються навчальні ситуації; систематичний контроль навчальної діяльності та його результати використовуються для формування відповідальності та прийняття коригувальних рішень.
Висновок: формування мотивів навчання - це створення у школі умов для появи внутрішніх спонукань до навчання, усвідомлення їх учнем і подальший саморозвиток ним своєї мотиваційної сфери.
Мотивація:
емоційне задоволення, внутрішній інтерес;
підвищення самоповаги дитини, її самооцінки,
майстерність, компетентність.
ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НА УРОЦІ
Навчальна діяльність — це основна форма активності учня, спрямована на зміну самого себе як суб'єкта навчання. Відповідно до принципу єдності свідомості й діяльності, сформульованого С. Л. Рубінштейном, навчальна дія як цілісність складається з двох компонентів: мотиваційного (спонукання) та виконавського. НаБчальнідії розвиваються від дії за зразком до творчих дій. Мотив як спонукальна причина окремої дії та сукупності дій є результатом складної взаємодії мотивів — цілей, пізнавального інтересу, соціальних, моральних, практичних та ін. Він проявляється в навчанні у вигляді ставлення учня до сукупності дій, в результаті яких формуються компетентності певного рівня.
Основною формою організації навчальної діяльності є урок. Для проведення уроку пропонуємо такі рекомендації, впровадження яких сприятиме створенню мотиваційних моментів.
Використовувати різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб'єктивний досвід учнів щодо теми, яка розглядається.
Створювати атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу.
Стимулювати учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися, одержати неправильну відповідь.
Заохочувати прагнення учнів до самостійної роботи, аналізувати під час уроку різні способи виконання завдань, запропоновані дітьми, відзначати та підтримувати всі прояви діяльності, що сприяють досягненню учнями мети.
Створювати педагогічну ситуацію спілкування, що дозволяє кожному учневі, незалежно від ступеня його готовності до уроку, виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи.
Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те, «що ми дізналися» (що опанували), але й те, що сподобалось (не сподобалось) та чому; що хотілося б виконати ще раз, а що зробити по-іншому.
Під час опитування на уроці (виставлення оцінок) аналізувати не лише правильність (неправильність) відповіді, але і її самостійність, оригінальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань. • Оголошуючи домашнє завдання, слід повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної
організації навчальної роботи, яка забезпечить виконання домашнього завдання.
З огляду на вищевикладене можна відзначити, що учень на уроці повинен бути настроєний на ефективний процес пізнання, мати в ньому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивний результат. Для досягнення необхідного результату можна використовувати різноманітні прийоми розвитку пізнавальних мотивів.
1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди
У вступному слові вчитель окреслює коло питань, що розглядатимуться на уроці. При цьому залучаються знання і суб'єктивний досвід учнів, наводяться цікаві приклади й парадоксальні ситуації, демонструється зв'язок матеріалу, що вивчається, з раніше вивченим. Учитель указує на практичне значення теми, яка розглядається.
2. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення проблемної ситуації
Постановка питання, демонстрація експерименту або надання до уваги учнів логічної суперечності, для розв'язання та пояснення яких у дітей не вистачає знань.
Способи створення проблемних ситуацій
1.Зіткнення учнів із суперечностями між новими фактами та явищами й наявними знаннями за необхідності теоретичного пояснення і пошуку шляхів їх застосування.
2.Зіткнення учнів з необхідністю вибору потрібної інформації (ситуація з надлишком інформації).
3.Використання суперечностей між наявними в учнів знаннями та практичними завданнями, що виникають під час виконання цих завдань.
4.Спонукання до порівняння, зіставлення та протиставлення фактів, явищ, правил і дій та їх узагальнення.
5.Зіткнення учнів із суперечностями між існуючими технічними рішеннями та новими вимогами, які висуває практика.
6.Спонукання учнів до виявлення внутрішніх і міжпредметних зв'язків і зв'язків між явищами.
Настільна книга педагога
Мотивація навчальної діяльності шляхом використання технології «Мозкова атака»
Цей метод полягає у колективній творчій роботі з розв'язання певної складної проблеми. Всіх учнів об'єднує спільна робота над пошуком істини. Розмірковуючи над певною проблемою, доповнюючи один одного, підхоплюють і розвивають одні ідеї, відкидаючи інші.
Орієнтовна послідовність дій
1.Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обмірковування пропозицій.
2.Висловлювання суджень, ідей/Реєстрація ідей на дошці.
3.Обгрунтування ідей їхніми авторами. Загальна дискусія навколо представлених ідей: правильність, доцільність, оригінальність. Вибір найкращої ідеї.
4.Обгрунтування остаточного вибору. Підбиття підсумків роботи.
4. Мотивація навчальної діяльності шляхом опрацювання тексту періо
дичних видань
Для активізації роботи й зацікавленості учнів на початку уроку вчитель роздає газети, журнали або сторінки цих видань, де розміщено інформацію, що стосується теми уроку. Учитель просить учнів звернути увагу на конкретну інформацію, наголошуючи на її важливості для кожного учня та можливості її повсякденного використання.
5. Мотивація навчальної діяльності за технологією «Незакінчене речення»
Учням роздають сторінки учнівської роботи «Мої думки» та пояснюють, що кожен має самостійно закінчити запропоновані речення. Запропоновані речення стосуються теми уроку, і учні мають достатньо знань та особистого досвіду для висловлення власних думок. Після завершення роботи висловлювання зачитуються і деяким учням пропонується прочитати свої відповіді. В будь-який момент уроку учні повинні бути готові обговорити відповідь товариша або попросити його аргументувати свій варіант закінчення речення.