Автор Петрушкевич А. В., начальник навчально-організаційного відділу
| Вид материала | Документы |
- Національна академія внутрішніх справ навчально-науковий інститут права та психології, 215.77kb.
- Начальник навчально-методичного відділу О. О. Субіна Київ кнеу 2007, 549.4kb.
- Начальник навчально-методичного відділу О. О. Субіна Київ кнеу 2009, 608.59kb.
- «затверджую» «погоджую» «погоджую», 96.97kb.
- Затверджую начальник відділу освіти Нововодолазької районної державної адміністрації, 2511.03kb.
- П‘ята сесія верховної ради україни четвертого скликання, 734.19kb.
- Узгоджено: Затверджено Начальник відділу освіти на засіданні колегії відділу освіти, 1356.54kb.
- Програма розвитку освіти самбірщини 2009 2012 роки проект Автори-укладачі: Охріменко, 556.14kb.
- Голова профкому відділу освіти Начальник відділу освіти, 71.81kb.
- Про Календарний план роботи деканатів, кафедр, навчально-методичного відділу з організації, 14.05kb.
МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ КЕРІВНИХ КАДРІВ
КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
Рівненський факультет
ЛЮБИТЕЛЬСЬКІ
КЛУБНІ ОБ’ЄДНАННЯ –
ЕФЕКТИВНА ФОРМА ОРГАНІЗАЦІЇ ДОЗВІЛЛЯ
Інформаційно-методичний посібник
Р І В Н Е
2010
Рекомендовано до друку навчально-методичною радою Рівненського факультету Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв (протокол №__ від «_» __________2010 р.)
Любительські клубні об’єднання – ефективна форма
організації дозвілля
Інформаційно-методичний посібник
Інформаційно-методичний посібник розкриває особливості організації та управління діяльністю клубних об’єднань, соціально-психологічні аспекти їх діяльності, знайомить з внутрішньо-колективними обов’язками і традиціями, аналізує форми об’єднань і напрямки їх діяльності. У додатках містяться три основні нормативно-правові акти, що є правовими і регламентують діяльність любительських об’єднань, клубів за інтересами. У збірнику використано матеріали видання «Клубні об’єднання за інтересами: задоволення соціально-культурних потреб особистості» (укладачі Слабенко М. І., Михальова Л. С.- Донецьк.- 2005).
Автор Петрушкевич А. В.,
начальник навчально-організаційного відділу
Рівненського факультету НАКККіМ
Редактор Пащук І.Г.
Комп’ютерний набір, верстка Бабак Н.М.
© Рівненський факультет НАКККіМ, 2010
І. ВСТУП
Установи клубного типу посідають особливе місце у системі закладів культури, специфічні якості яких вигідно відрізняють їх від інших соціальних інститутів виховання, адже саме вони дають змогу населенню стати не лише споживачами, а й творцями духовних цінностей. Крім того, державні заклади культури залишаються найбільш демократичними дозвіллєвими установами, мають розвинену мережу і є загальнодоступними для всіх верств населення. Їх діяльність спрямована на задоволення всіх потреб людини у саморозвитку, сприяє здійсненню конституційних прав людини в сфері культури, утвердженню у суспільстві загальнолюдських гуманістичних цінностей.
Народна творчість завжди займала чільне місце у діяльності клубних закладів. В умовах сучасності вона стає однією з провідних функцій цих установ, як така, що віддзеркалює українську ментальність, найбільш повно передає сутність процесу формування національної свідомості, соціального становлення особистості.
В значній мірі вона реалізовується в таких культурно-дозвіллєвих формуваннях, як любительські об’єднання і клуби за інтересами, які не лише сприяють реалізації творчого потенціалу населення, його рекреації та естетизації, але й мають вагомий моральний і виховний аспект. Тому на сучасному етапі клубним установам потрібно більше уваги приділяти питанням розвитку любительського руху з метою сприяння організації різних видів творчої діяльності, урізноманітнення форм роботи, створення умов для максимального прояву особистих здібностей.
Крім того, враховуючи економічний стан мережі закладів культури, який не дозволяє без суттєвих інвестицій розвинути матеріально-технічну базу для росту самодіяльних художніх колективів, розважальну сферу в закладах культури, найбільш перспективним є напрямок розвитку мережі самодіяльних об’єднань – клубів за інтересами, любительських об’єднань, інших формувань, що мають одну назву – клубні об’єднання і є своєрідними громадськими організаціями.
Аматорська дозвіллєва культура позбавлена будь-яких нормативних обмежень і вирізняється багатовекторністю задоволення потреб особистості, її самореалізації, що, безперечно, сприяє соціалізації.
Свобода у виборі аматорських занять створює нові умови для реалізації широкого спектру саме в таких об’єднаннях. Тому потребують вдосконалення методики їх створення, нормативно-правової бази, забезпечення розвитку.
Важливість поліпшення організації вільного часу визнається необхідним фактором соціального громадянського розвитку суспільства. Нераціональне використання часу загрожує зниженням працездатності, творчої ініціативи, дисципліни тощо. Вільний час, його конкретне наповнення безпосередньо пов’язаний із якістю виконуваної роботи - виробничої, наукової, підприємницької чи навчання), із кримінальною обстановкою, рівнем економічного і демократичного розвитку держави.
Широке розповсюдження аматорських об’єднань у практичній діяльності культурно-просвітницьких установ зумовлене закономірностями процесів, що відбуваються на шляху оновлення суспільства, розбудови української державності.
ІІ. Клубні об’єднання і особливості організації
та управління їх діяльністю
Клубні об’єднання є однією з форм суспільної діяльності людини в її особистий дозвіллєвий час. Перш за все, вони виступають колективним носієм інтересів, задоволення яких потребує спільних дій певної сукупності людей.
Клубні об’єднання – це демократичні організації, що мають, як правило, вироблені самими членами об’єднання Статут чи Положення, програму, емблему, девіз та інші атрибути.
Об’єктивними причинами для виникнення клубних об’єднань є ініціатива громади, яка закладена в діяльності багатьох напрямків культурно-дозвіллєвої сфери: дискусії, дебати, обговорення суспільно значущих проблем, ігрові та конкурсні програми, просвітницька робота, свята, театралізовані видовища, громадські та культурно-мистецькі заходи тощо.
Механізм виникнення об’єднання не є простим і зумовлений низкою соціальних, особистісних і культурних умов. Наприклад, спочатку створюється добровільне угрупування людей на основі специфічного інтересу, яке ще не є клубним об’єднанням. Але коли це угрупування починає збиратися не тільки для спілкування, а й для вирішення організаційних питань, спільних дій, спільних заходів, в ньому з’являються неформальні лідери, своя атрибутика, керівні органи, систематизована дозвіллєва діяльність, до якої залучаються усі члени, воно набуває вигляду клубного об’єднання. На цьому етапі його діяльність потребує легалізації. Для цього розробляється Статут, який затверджується організацією-засновником або як Статут самостійної громадської організації.
Отже, своєрідність клубних об’єднань полягає в тому, що вони є громадськими недержавними організаціями, які здійснюють колективну дозвіллєву діяльність у сфері будь-яких інтересів громадян.
Нормативно-правовою базою здійснення діяльності клубних об’єднань є Конституція України, закони України «Про об’єднання громадян», «Основи законодавства про культуру» (редакція на 19.12.2006 р.) та «Примірне положення про любительське об’єднання, клуб за інтересами системи Міністерства культури і мистецтв України» (Наказ Міністерства культури і мистецтв України № 171 від 05.07.1993 р.), «Загальне Положення про клубне формування закладу культури системи Міністерства культури і мистецтв України» (Наказ Міністерства культури і мистецтв України № 835 від 07.12.2004 р.) та інші нормативно-правові акти, що діють у сфері недержавних неприбуткових організацій, якими є клубні об’єднання.
У статті 36 Конституції України закріплено право на свободу об’єднання, що є невід’ємним правом людини, проголошеним Загальною декларацією прав людини. При цьому держава має сприяти розвитку громадської активності всіх громадян незалежно від віку і створювати рівні умови для діяльності їх об’єднань.
Закон України «Про об’єднання громадян» у статті 1 проголошує: «Об’єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод». Цим Законом встановлені загальні засади діяльності, порядок створення, права і відповідальність громадських організацій.
Засновниками клубних об’єднань можуть бути як заклади культури, так і громадяни України різного віку, а також іноземні особи та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах.
У випадку, коли засновником є заклад культури, то він надає клубному об’єднанню приміщення з необхідним обладнанням та інвентарем, допомагає у проведенні заходів, а також здійснює контроль за його діяльністю. Якщо ж клубне об’єднання є самостійною організацією, то всі питання вирішуються на договірній основі із закладами культури або органами влади.
Відповідно до Закону України «Про об’єднання громадян» державні органи, що проводять легалізацію об’єднань громадян, здійснюють контроль за додержанням ними положень Статуту. В статутному документі клубного об’єднання обов’язково треба зазначити:
- назву;
- мету, завдання об’єднання;
- умови і порядок прийому в його члени;
- вибуття з нього;
- права і обов’язки членів;
- порядок утворення і діяльності структурних органів;
- джерела надходжень і використання коштів та іншого майна об’єднання;
- порядок звітності, контролю;
- здійснення господарської та іншої діяльності, необхідної для використання статутних завдань.
Необхідно зазначити, що законодавство регламентує питання визначення назви клубного об’єднання. Вона повинна складатися з двох частин – загальної та індивідуальної. Загальна назва (молодіжний громадський клуб, клуб кінологів, клубне об’єднання квітникарів, жіночий клуб тощо) може бути однаковою у різних об’єднань. Індивідуальна назва є обов’язковою і повинна бути відмінною від індивідуальних назв клубних об’єднань з такою ж загальною назвою.
Особливості діяльності різних видів клубних об’єднань обумовлені, зокрема, Законами України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні», «Про молодіжні та дитячі громадські організації».
Управління об’єднанням здійснюється відповідно до статуту та законодавства. При цьому клубні об’єднання самі визначають структуру управління. Члени клубного об’єднання керують його діяльністю безпосередньо або через органи управління.
Регламентація діяльності вищого керівного органу клубного об’єднання – зборів (конференції) членів, має передбачати закріплення в статуті повноважень, умов та порядку скликання, процедури та легітимності голосування. Закон встановлює пряму вимогу для того, що всі основні питання діяльності об’єднання повинні вирішуватися на зборах усіх членів цього угрупування.
До таких основних питань належать:
- створення і реорганізація об’єднання;
- прийняття рішення про припинення діяльності;
- затвердження звітів керівного органу або керівника;
- вибори керівних та контролюючих органів;
- визначення стратегічних напрямків діяльності;
- затвердження програм діяльності;
- прийняття нових членів об’єднання.
До компетенції керівника або керівного органу клубного об’єднання можна віднести:
- розробку шляхів реалізації та впровадження рішень загальних зборів;
- розробку стратегічного плану і контроль за його організацією;
- вирішення оперативних питань залучення коштів;
- вирішення питань використання залучених коштів;
- затвердження програм, проектів;
- організацію діяльності керівного органу;
- скликання загальних зборів і розробка їх порядку денного;
- організацію загально-клубних заходів тощо.
Клубне об’єднання може мати свого керівника або виконавчий орган, які працюють на платній основі. Джерела оплати їх праці можуть бути різними: кошти організації-засновника, бюджетні кошти, кошти спонсорів і меценатів, власні кошти, що надійшли від платних послуг або комерційної діяльності.
При утворенні окремих структурних підрозділів клубного об’єднання варто мати окреме положення про них, які б регламентували їх діяльність.
Це основні положення щодо організації та управління діяльністю клубного об’єднання. Положення Закону «Про об’єднання громадян» застосовуються клубними об’єднаннями у тому обсязі, який необхідний для їх повноцінного функціонування.
ІІІ. Соціально-психологічні аспекти діяльності клубних об’єднань
У працях В. Петровського та його співробітників є поширена класифікація контактних груп чи спільнот, угрупувань, номінальних груп, груп-асоціацій, груп-кооперацій, колективів і сформованих колективів. При цьому висловлюється гіпотеза, що колектив – найвища форма такої спільності і саме така форма притаманна клубним об’єднанням.
Відомий вчений, професор Київського національного університету культури і мистецтв О. В. Сасихов дає таку класифікацію ознак колективу клубного об’єднання:
- - спільна колективна мета;
- - спільна діяльність;
- - внутрішньоколективні обов’язки і традиції.
Розглянемо кожну ознаку відповідно до діяльності клубних об’єднань.
Спільна колективна мета – це синтез індивідуальних цілей, які об’єднані у спільну колективну мету (О. Сасихов). Така мета формується вже на початку існування об’єднання і є основою Статуту. З часом вона може змінюватися, уточнюватися, трансформуватися. Усвідомлена людиною мета, заради якої вона входить до групи, у колективі вдосконалюється.
З існуванням колективної мети індивідуальні прагнення не нівелюються, а навпаки, отримують простір для якнайповнішої реалізації.
В деяких сучасних об’єднаннях виникло таке поняття як місія об’єднання. Це поняття і є сучасною інтерпретацією мети, але має своєрідне значення. Місія визначає роль об’єднання у суспільстві, що воно несе людям.
Точно і конкретно сформульовані місія і мета носять консолідуючий, цілеспрямований характер.
Ось декілька прикладів.
Культурно-благодійний фонд «Орган для міста» має місію – відродження музичної культури, мету – створення механізму, що сприяє відродженню громадського інтересу до культурних цінностей.
Клуб людей похилого віку села має мету – соціально-психологічна підтримка процесу соціально-економічної адаптації селян та надання їм можливості приймати активну участь у проведенні реформ.
Спільна діяльність. Об’єднання сприяє не просто вмінню діяти спільно, розподіляючи ролі. Формуються навички цільової діяльності. Набувається важлива якість усвідомлення необхідності співпрацювати на рівних і у певних випадках вступати в ієрархічні взаємини, коли одні члени колективу сьогодні здійснюють керівні функції, інші свідомо виконують їхні поради, вказівки, навіть вимоги, а назавтра інші стають лідерами заради інтересів спільної справи, якщо це відповідатиме їхнім особистим якостям. (О.Сасихов).
Саме на спільній діяльності побудована робота клубу милосердя «Співчуття». Поздоровлення з днем народження літніх людей з відвідинами на дому готує спеціальна група, залучаючи всіх членів клубу. Виїзну творчу акцію в дитячій будинок готує інша творча група, залучаючи всіх інших. І так робляться всі справи. Але всі усвідомлюють, що все відбувається заради виховання у людей милосердя, доброти, ввічливості.
IV. Внутрішньо-колективні обов’язки і традиції
У діяльності клубного об’єднання поступово формується ціла низка внутрішніх зв’язків, виникають традиції, що визначають стиль спільної праці, звичаїв, які регулюють конкретні форми поведінки у важливих ситуаціях. (О.Сасихов)
Ці властивості спільного життя підносять продуктивність цільової діяльності, складають її основну цінність і стають предметом загальної гордості, їх поява, а також виникнення позитивних емоцій у зв’язку зі спільною діяльністю, свідчить про перехід спільності до вищої стадії розвитку. Це шлях від аморфного угрупування, позначеного лише схожістю прагнень, до високопрацездатної групи, що органічно поєднує особисте і колективне.
У сімейного клубу «Іван та Галина» є своя пісня, девіз, емблема. Традиційними стали поздоровлення членів клубу із важливими сімейними подіями, урочисті прийняття до клубу нових членів, взаємодопомога під час скрутних для сім’ї обставин і таке інше. Всі знають, що ніхто не буде осторонь, коли готуються клубні зустрічі, вечори відпочинку.
Існуюча практика виробила різні шляхи цілеспрямованого створення клубних об’єднань:
- з ініціативи закладу культури як засновника;
- з ініціативи населення на основі самоорганізації;
- шляхом навчання населення вмінням і навичкам використання різних видів дозвіллєвої діяльності;
- на основі постійно діючих форм клубної чи бібліотечної роботи.
У колективній діяльності організаційні питання обговорює і вирішує колектив. Організація діяльності передбачає такий розподіл праці, коли у кожного члена в групі, у кожної групи є свої чіткі завдання.
У клубних об’єднаннях переважають різноманітні форми роботи, зумовлені конкретними цілями і завданнями, своєрідний взаємообмін, взаємозбагачення знаннями, навичками, інформацією. На заняття тут витрачається менше часу, ніж у традиційних гуртках, періодичність засідань 1-2 рази на місяць замість 2-3 разів на тиждень у регламентованих колективах.
Члени об’єднань займаються самоосвітою, пошуками і збиранням відповідних матеріалів та накопиченням інформації. Характерною особливістю є й те, що тут людина дістає простір для розвитку і реалізації своїх організаторських і пропагандистських здібностей. Наприклад, члени клубів друзів мистецтва, як правило, не тільки широкоосвідчені люди, а й пристрасні пропагандисти і популяризатори улюбленого захоплення.
У кожної людини виникає ситуація, коли вкрай необхідна потреба у неформальному, дружньому, міжособовому спілкуванні. Тоді культурне любительство, насамперед групове, колективне, здатне стати дієвим, ефективним засобом усунення як особистих, так і соціально значимих протиріч.
Потрапляючи до клубного об’єднання, людина духовно і морально зростає. В творчій атмосфері у членів колективу об’єднання виникає і утверджується почуття відповідальності перед ним, розуміння того, що вони потрібні громаді, а громада, в разі потреби, може захистити їх.
Особливо це важливо для соціально-вразливих верств населення – дітей, підлітків, літніх людей, людей з певними фізичними вадами тощо. У об’єднанні вони отримують таке необхідне їм визнання, авторитет, любов. Один лише факт приналежності до шанованого й авторитетного угрупування говорить про високий статус такої людини.
Велику роль у формуванні й розвитку колективу у клубному об’єднанні відіграє сприятливий соціально-психологічний клімат. В кожному клубі він складається на засадах ділових відносин, обумовлених спільною аматорською діяльністю, з однієї сторони, і емоційно-особистими відношеннями, що виникають в процесі діяльності – з іншої. При цьому емоційно-особистісні відношення тут більш важливі, ніж будь-які інші.
Характерною ознакою дозвіллєвої діяльності клубного об’єднання є відсутність будь-якого тиску ззовні. Психологічно вільна діяльність сприймається як задоволення в сфері якогось інтересу. Як що ж клубні об’єднання створюються за адміністративним розпорядженням, то вони втрачають цю специфіку і стають групою людей, що діють в обов’язковому порядку.
Колективна вільна діяльність клубного об’єднання повинна носити суспільно значущий характер. Група людей, об’єднаних асоціальною діяльністю (наркоманією, алкоголізмом, кримінальною діяльністю тощо), не може бути названа клубним об’єднанням.
Як правило у клубного об’єднання складне життя, є окремі етапи його розвитку:
- період становлення;
- зрілість;
- спад діяльності;
- старість.
Все залежить від діяльності активної частини членів клубу, їх зацікавленості та вмінні спрямувати його розвиток. Застій і згасання клубного життя відбувається в разі втрати перспектив розвитку, нехтування стратегією перебудови і оновлення роботи. Якщо керівництво клубу відчуває негативні тенденції, негайно треба прийняти дійові заходи:
- поставити нові завдання і мету;
- змінити ракурс інтересів;
- залучити нових членів з цікавими ідеями;
- змінити форми діяльності;
- змінити керівництво.
Все це дасть об’єднанню ще кілька років цікавого життя.
Клубні об’єднання – це і масові школи, де населення має змогу опановувати соціальнопозитивні види дозвіллєвої діяльності й передавати їх оточуючим. Така система передачі знань і вмінь – «рівний – рівному» – найбільш ефективна за своїми педагогічними наслідками.
У дитячому творчому клубному об’єднанні, наприклад, діти спочатку лише виконували окремі ролі в театралізованих ігрових програмах, потім виступали ведучими. Згодом їх кваліфікація настільки зросла, що вони виступали співавторами програм, самостійно проводили заходи в своїй школі, залучаючи до цього своїх однокласників, передаючи їм набуті в об’єднанні навички.
Навчальна робота в любительських об’єднаннях має певні особливості:
- індивідуалізація навчання, як фактор роботи в об’єднанні;
- поєднання вільного часу з навчальною роботою.
Для досягнення спільної мети важливою ділянкою роботи об’єднання є навчання – цілеспрямований, організований процес оволодіння теоретичними знаннями і практичними навиками.
Основні завдання навчального процесу в любительських об’єднаннях:
- врахування умов вільного часу;
- велика увага спрямована на оволодіння практичними навичками;
- індивідуалізація навчання;
- своєрідність відносин суб’єкта та об’єкта навчання;
- гнучкість навчального процесу;
- активність учасників;
- дотримання ряду методичних вправ гурткових занять.
Навчальний матеріал повинен бути оригінальним, його кількість не повинна бути меншою ніж у музичних, естетичних чи інших школах.
При навчанні напрямок повинен бути спрямоваим на досягнення кінцевого результату, практичне заняття повинно бути більше за теоретичне.
Кожне любительське об’єднання повинне мати свою програму, яка відрізняється від програм професійних колективів.
Для закріплення знань у любительському об’єднанні використовують:
- повторення, використання в різних варіантах і пропозиціях теоретичного матеріалу;
- чітке визначення провідних елементів;
- широке використання нестандартних методів;
- підвищення теоретичного і практичного рівня по мірі розвитку колективу;
- неперіодична подача матеріалів.
При поставленні конкретної мети і завдань, потрібно брати не вище й не нижче від можливостей колективу. Але щоб добре розвинути професійні здібності, треба завжди ставити вищі потреби.
Для стимуляції навчання потрібно проводити різноманітні змагання.
Однак при цьому не варто навчання в об’єднанні робити пріоритетним. Треба так організовувати відпочинок, розваги, творчу діяльність, щоб вони мали виховний вплив.