Удк 37. 026 Неля Самойленко еволюція поняття «педагогічні технології»

Вид материала

Содержание

The article attempts to analyze the evolution of the concept of «educational technology».

Подобный материал:

УДК 37.026

Неля Самойленко

ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ «ПЕДАГОГІЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ»

У статті зроблено спробу дослідити еволюцію поняття «педагогічні технології».

Ключові слова: технологія, педагогічна технологія, технології навчання, технології виховання, дидактична технологія.

В статье сделана попытка проанализировать эволюцию понятия «образовательные технологии»

Ключевые слова: технология, педагогическая технология, технология обучения, технология воспитания, дидактическая технология.

The article attempts to analyze the evolution of the concept of «educational technology».

Key words: technology, educational technology, technology training, technology training, didactic technology.

Постановка проблеми. Національна доктрина розвитку освіти націлює наше суспільство на прискорений інноваційний розвиток освіти. На зламі століть потрібні нові теоретико-методологічні засади для системного осмислення особистості педагога та його діяльності, об’єктивна оцінка його місця в українському суспільстві. Головним завданням сучасної української школи сьогодні є поліпшення ефективності навчально-пізнавального процесу з метою сприяння всебічному і гармонійному розвитку людини, її інтелектуальному й пізнавальному зростанню.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сьогодні у педагогіці вже є великий досвід дослідження педагогічних технологій. Цю проблему розглядали російські психологи та педагоги А.Б. Ананьєв, Ю.К. Бабанський, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, М.О. Данилов, Б.П. Єсіпов, В.І. Загвязинський, О.Г. Ковальов, І.Я. Лернер, М.І. Махмутов, Н.Г. Морозова, С.Л. Рубінштейн, М.М. Скаткін, Г.І. Щукіна та ін.

Поряд розглядаються питання, пов’язані з вивченням проблем розвитку педагогічних технологій. Цим питанням присвятили свої дослідження представники далекого зарубіжжя: Р. Бенуа, Дж. Д. Брунер, Х. Васильєв, У. Джеймс, М. Дональдсон, К. Ізард, С. Карлссон, І. Лінгард, А. Маслоу, Ж. Піаже, В. Оконь, Я. Рейковський, М. Сміт, Дж. Д .Філіпс, І. Холандр, І. Хофман та ін.

В Україні ж цю тематику, безпосередньо чи опосередковано вивчали І.Д. Бех, О.В. Бугрій, В.К. Буряк, Н.М. Бібік, В.В. Вербицький, О.В. Глузман, С.У. Гончаренко, Л.А. Гордон, В.І. Євдокимов О.І. Киричук, Б.С. Кобзар, Л.В. Кондрашова, Г.С. Костюк, В.П. Корнєєв, В.Г. Кремень, В.І. Лозова, В.М. Мадзігон, І.В. Малафіїк, Р.А. Науменко, В.О. Онищук, В.М. Оржеховська, В.Ф. Паламарчук, І.П. Підласий, Р.М. Пріма, О.Я. Савченко, O.I. Синиця, А.І. Сологуб, С.П. Сонько, В.О. Сухомлинський, О.В. Сухомлинська, Т.І. Сущенко, Г.Б. Штельмах, М.Д. Ярмаченко та ін.

Мета написання статті – з’ясувати еволюцію поняття «педагогічні технології».

Виклад основного матеріалу. Зокрема, дослідженнями В.Г. Кременя, І.В. Малафіїка, А.С. Нісімчука, О.М. Пєхоти, О.В. Сухомлинської, М.Д. Ярмаченка доведено, що технологія навчання має провідне значення в задоволенні та розвитку інтересів учнів. Саме тому одним із основних аспектів педагогічних досліджень у цьому напрямі є вивчення проблеми ролі педагогічних технологій у навчальному процесі, тобто проблеми забезпечення технологічності навчального процесу.

Поняття «технологія» (з грецької «знання про майстерність») у педагогіці може вживатися в чотирьох значеннєвих аспектах:

– всі засоби педагогічної взаємодії. Ще на початку ХХ століття Г.Мюнстерберг у роботі «Психологія і вчитель» увів поняття «психотехніки» і можливості її використання в педагогічному процесі [1];

технології навчання – система методів, прийомів і дій учителів та учнів у процесі навчання;
технології виховання – система методів, прийомів і дій вихователя та вихованців у спільній діяльності, зміст якої полягає в засвоєнні норм, цінностей, стосунків;
інформаційні технології, які можна використовувати для організації процесу навчання.

У роботах В.П. Беспалька [1], Б.С. Блума, М.В. Кларіна [3], М.А. Чошанова та інших авторів виділені такі ознаки технології:

доцільність, тобто будь-яка технологія повинна містити опис цілей і завдань, на розв’язання яких спрямовані проектовані способи і дії;
результативність – опис результатів;
алгоритмічність – фіксація послідовності дій учителів та учнів;
відтворюваність – систематичне використання алгоритму дій і засобів в організації педагогічного процесу;
керованість – можливість планування, організації, контролю і коректування дій;
проектування – технологію створюють і реалізують штучним способом, вона підлягає модернізації і коректуванню з урахуванням конкретних умов.

Різноаспектність дослідження цієї проблеми зумовлює потребу в конкретизації змістової сутності поняття «технологія», зокрема «педагогічна технологія». У широкому значенні технологію розуміють як сукупність знань про засоби здійснення процесів, за яких відбувається якісна зміна об'єкта. Базуючись на наявних у педагогічної науці поняттях системного підходу до навчання, педагогічними технологіями доречно вважати інструментарій досягнення цілей.

Словник української мови радянських часів пояснює: технологія - сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь. Саме з технікою і виробництвом пов'язували в нас зміст цього слова донедавна, що було зовсім неправильно. На Заході цей термін завжди використовували і використовують у різних галузях знань, зокрема в педагогіці. Нині в Україні термін «технологія» використовують не лише в технічному розумінні.

Аналізуючи генезис поняття «освітня технологія», деякі автори наводять приклади технологій: підходи до спартанського виховання у грецькій школі, підходи до виховання Плутарха, використання логічних конструкцій діалогу Сократом, систему форм і засобів виховання для різного типу шкіл та під час вивчення різних предметів Платона, технологію досягнення мети Арістотеля. Крім того, технологічними підходами вважають систему наслідування, наставництва, вправ заучування та осмислення матеріалу в процесі виховання (мислитель М. Квінтіліан), систему освіти Ярослава Мудрого та Володимира Мономаха, систему розумового, фізичного й морального виховання Т.Кампанелли, систему виховання М. Монтессорі.

Думки про технологізацію освіти висловлював ще Я. А Коменський. Він виокремлював уміння правильно визначати мету, обирати засоби її досягнення, формувати правила користування цими засобами. Елементи технологічного підходу можна знайти і в працях більшості видатних зарубіжних і українських педагогів, таких як А. Дистервег, Й.Г. Песталоцці, Л.М. Толстой, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський та ін.

Поняття «освітня технологія» віднедавна поширюється в теорії вчення. Уперше у 20-х роках минулого століття його використовували у педології, у наукових працях з рефлексології (І.П. Павлов, В.М. Бехтерев, О.О. Ухтомський, С.Т. Шацький).

У 30-ті роки XX ст., коли у школах США з'явилися перші програми аудіовізуального навчання, в освіті починають користуватися поняттям технологія. Далі у США вперше вживають термін «освітня технологія» у контексті організації навчання і виховання. Одночасно використовують термін «педагогічна техніка», вжитий у «Педагогічній енциклопедії» 30-х рр. XX ст. Педагогічна техніка - сукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організацію навчальних занять. Біля джерел технологізації педагогічного процесу був ще А. С. Макаренко.

Аналіз зарубіжної та української науково-педагогічної літератури дав змогу зробити висновок, що педагогічна технологія пов'язана із системними підходами до освіти і навчання, охоплює всі аспекти, елементи педагогічної системи - від постановки цілей до проектування всього дидактичного процесу і перевірки його ефективності.

У словнику російської мови (С.І. Ожегов) термін «технологія» має таке значення: «сукупність знань про способи обробки матеріалів, виробів, методів здійснення будь-яких виробничих процесів», «сукупність операцій, що здійснюється певним чином і в певній послідовності, з яких складається процес обробки матеріалу, виробу» [7, с.363].

У такому трактуванні щодо педагогіки термін «технологія» не «працює», оскільки характеризує процеси, що відбуваються в промисловому виробництві, але на основі загального поняття «технологія» деякі автори намагаються розкрити сутність педагогічної технології, розуміючи її як певну систему реалізації на практиці цілісного педагогічного процесу, оскільки «технологізувати» можна будь-яку людську діяльність за умови повторюваності її елементів і масштабності здійснення. У цьому контексті «педагогічна технологія» є правомірним і вмотивованим терміном.

Існують різні підходи щодо тлумачення поняття «педагогічна технологія». Так, Кларин М.В. розглядає педагогічну технологію як «напрям у педагогіці, який має за мету підвищити ефективність освітнього процесу, гарантувати досягнення; це дослідження з метою виявити принципи і розробити прийоми оптимізації освітнього процесу шляхом аналізу чинників, що підвищують освітню ефективність через конструювання і застосування прийомів і матеріалів, а також за допомогою оцінки вживаних методів, як системність і конструювання навчального процесу, що гарантує досягнення поставлених цілей » [3, с.24].

Дещо інше трактування педагогічної технології подає Д. Цвєтков, розуміючи її як науково обґрунтоване передбачення про ефективність здійснення педагогічного процесу, що здійснюється відповідно до розробленої мети, мотивації, ходу, умов і оцінок його результатів [4, с.146].

Савельєв А.Я. розглядає технологію навчання як сукупність методів і засобів обробки, подачі, виміру і презентацію навчальної інформації [4, с.147].

Існує думка щодо розмежування понять «технологія навчання», «технологія в навчанні» і «дидактична технологія». Так, Кларин М.В., аналізуючи зарубіжний досвід, технологію навчання пов'язує з розробкою оптимальних методик викладання, а технології в навчанні – з використанням різних дидактичних засобів, насамперед, ТЗН і комп’ютерів. Дидактична технологія передбачає вдосконалення прийомів впливу на учнів з метою оптимального розв’язання навчально-пізнавальних завдань, успішність застосування якої визначається ступенем оволодіння вчителем уміннями і навичками педагогічного впливу, оптимального поєднання педагогічного впливу з педагогічною взаємодією, що надає професійним діям учителя технологічного характеру [3, с.24].

«Педагогічна технологія – сукупність психолого-педагогічних установок, що визначають спеціальний підбір і компонування форм, методів, способів, прийомів, виховних засобів (схем, креслень, діаграм, карт). Технологічними утвореннями забезпечується можливість досягнення ефективного результату в засвоєнні знань, умінь і навичок учнів, розвитку особистісних властивостей і етичних якостей в одній або декількох суміжних галузях навчально-виховної роботи. Технологія є організаційно-методичний інструментарій педагогічного процесу» (Б.Т. Лихачов).

Лозова В.І. зазначає, що в сучасній науці педагогічна технологія розглядається як чітке наукове проектування і відтворення педагогічних дій, що гарантують успіх [5, с.330].

Кожна технологія навчання – це система, а атрибутивною ознакою будь-якої системи є наявність структури. Структурними елементами технології як системи є цілі навчання, психологічна закономірність засвоєння матеріалу, способи діяльності вчителя та учнів, нарешті, ступінь досягнення мети навчання.

Погоджуючись з думкою В.П. Беспалько, ми вважаємо, що «педагогічна технологія» – це:

– змістово-операційна діяльність щодо забезпечення педагогічного процесу;

– систематичне і послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого навчально-виховного процесу;

– сукупність взаємозв'язаних засобів, методів і процесів, необхідних для організації цілеспрямованої дії на формування особи із заданими якостями;

– діяльність, спрямована на створення умов для формування особистості (особистісно орієнтована взаємодія );

– раціонально організована діяльність щодо забезпечення досягнення мети педагогічного процесу» [1, с.31].

Принагідно зауважимо, що «у 1960-і роки під терміном «педагогічна технологія» розуміли систему вказівок, яка в ході використання сучасних методів і засобів навчання повинна забезпечувати навчання за можливо більш стислі терміни при оптимальних витратах сил і засобів. У подальшому педагогічна технологія розглядалася як цілісний процес постановки цілей, постійного оновлення навчальних планів і програм, як оцінювання педагогічних систем в цілому і постановки нових цілей при появі нової інформації, як ефективність системи» (С. Сполдинг) [8, с.43 ].

«Педагогічна технологія в широкому сенсі трактується як систематичний метод планування, застосування і оцінювання всього процесу навчання і засвоєння знань шляхом обліку людських і технічних ресурсів та взаємодії між ними для досягнення ефективнішої форми освіти» (А.Н. Кузибецький) [8, с.48].

Одним із найбільш вдалих визначень педагогічної технології є В.П. Беспалька [1, с.35], яка розкривається через глибинний сенс відображення попереднього проектування навчально-виховного процесу учнів; як безпосередній проект навчально-виховного процесу, що визначає структуру і зміст навчально-пізнавальної діяльності самого учня; як центральної проблеми, що розглядається в двох аспектах: перший – діагностичне навчання і об'єктивний контроль якості засвоєння навчального матеріалу, другий – розвиток особистості в цілому; принцип цілісності – розробку і практичну реалізацію педагогічної технології.

Виходячи з цього, цілком правомірно стверджувати, що педагогічна технологія використовує системний аналіз як теоретичний інструмент. Вона ніби переводить загальні теоретичні основи навчання, які у вигляді принципів і закономірностей формулює загальна дидактика, в систему норм і вказівок, на те, як саме треба проектувати педагогічні системи та здійснювати на практиці ефективні дидактичні процеси в тих або інших умовах.

Без сумніву, системний підхід лежить в основі будь-якої педагогічної технології, оскільки вершиною системи є мета, яка повинна бути, як відзначає В.Беспалько, діагностичною (такою, що перевіряється) і вимірюваною, реальною, конструктивною [1, с.28]. При цьому він, не вважаючи технологічний підхід ідеальним, виділяє його уразливі риси: орієнтація на навчання репродуктивного типу, неопрацьованість мотивації навчальної діяльності, що пов'язана з найбільшим недоліком педагогічної технології – ігноруванням особи.

Багато зарубіжних дослідників (М. Ераут, Р. Кауфман, С. Ведемейер та інші) [8, с.37] відзначають, що педагогічна технологія є міждисциплінарним конгломератом, що складається з елементів психології, соціальної філософії, теорії управління, техніки, теорії комунікацій і спілкування, аудіовізуальної освіти і кібернетики.

Б.Т. Лихачов [8, с.45] предметом педагогічної технології вважає конкретну практичну взаємодію вчителів і учнів, що вчаться в будь-якій сфері діяльності, організованій на основі чіткої структуризації, систематизації, програмування, алгоритмізації, стандартизації способів і прийомів навчання або виховання, з використанням комп'ютеризації і технічних засобів. Таким чином, досягається стійкий позитивний результат у засвоєнні дітьми знань, умінь і навичок, у формуванні соціально цінних форм і звичок поведінки.

Поняття «педагогічна технологія» останнім часом стало широко використовуватися в науці та освіті, психолого-педагогічній літературі і має понад 300 формулювань. Проаналізувавши еволюцію поняття «педагогічна технологія», ми беремо за основу думку О.М. Пєхоти про те, що трансформація терміна - від «технології в навчанні» до «технології освіти», а потім до «педагогічної технології» - відповідає зміні його змісту, що охоплює, відповідно, визначені періоди [8, с.17].

У 60-ті роки, коли власне відбувалося становлення педагогічної технології, багато авторів не диференціювали поняття «технологія навчання», «навчальна технологія» і «педагогічна технологія», терпимість до різних формулювань простежується на тлі загальної тенденції переходу до розуміння педагогічної технології як педагогічної системи, в якій використання засобів навчання підвищує ефективність навчального процесу.

Позиції педагогів-технологів дотримується доктор педагогічних наук О.М.Пєхота, ілюструючи її трьома визначеннями щодо сутності педагогічних технологій.

1. «Педагогічна технологія є удосконалювання, застосування й оцінювання систем, способів і засобів для поліпшення процесу засвоєння знань» (Рада з педагогічної технології, Велика Британія).

2. «Педагогічна технологія є додаток до наукового знання про засвоєння й умови засвоєння навчального матеріалу для поліпшення ефективності і корисності навчання і практичної підготовки...» (Національний центр програмованого навчання, Велика Британія).

3. «Педагогічна технологія є система дій з планування, забезпечення й оцінювання всього процесу навчання, зумовлена специфічною метою, заснована на дослідженнях процесу засвоєння знань і комунікації, а також використання людських і матеріальних ресурсів для досягнення ефективнішого навчання» (Комісія з технології навчання, США) [8,с.21]

У цей час у вітчизняну педагогічну науку й освіту міцно ввійшло поняття «педагогічна технологія» («освітня технологія»), що спричинило великі розбіжності серед учених і практиків щодо розуміння суті і практичного вживання цього терміна:

Педагогічна технологія — змістова техніка реалізації навчального процесу (В.П. Беспалько).
Педагогічна технологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних, інструментальних і методологічних засобів, використовуваних для досягнення педагогічної мети (М.В. Кларин).
Педагогічна технологія є змістовним узагальненням, що вбирає в себе зміст усіх визначень різних авторів (джерел). Педагогічна технологія може бути представлена науковим, процесуально-описовим і процесуально-діючим аспектами (Г.К. Селевко).
Педагогічна технологія — системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що своїм завданням вважає оптимізацію форм освіти (ЮНЕСКО).

Педагогічні технології, як правило, відображають прийняту в різних країнах систему освіти, її загальну цільову і змістовну спрямованість, організаційні структури і форму, відображені в державних нормативних документах, зокрема — в освітніх стандартах. Сама по собі система неперервної освіти в нашій країні теж може бути занесена до класу освітніх технологій.

Освітні технології є стратегіями розвитку національного, державного, регіонального і муніципального освітнього простору.

Педагогічна технологія відображає тактику реалізації освітніх технологій і будується на знанні закономірностей функціонування системи «педагог - середовище – учень» у визначених умовах навчання (індивідуального, групового, колективного, масового тощо). Їй притаманні загальні риси і закономірності реалізації навчально-виховного процесу незалежно від конкретного навчального предмета.

Поняття «педагогічна технологія» і «технологія навчання» є близькими, але не тотожними, оскільки технологія навчання відображає шлях освоєння конкретного навчального матеріалу в рамках визначеного предмета, теми, питання в межах педагогічної технології. Вона близька до окремої методики. Її ще можна було б назвати дидактичною технологією.

Отже, інтерес як учених, так і практиків до педагогічної технології викликано різними причинами. Для когось це модний напрям. Інші вважають педагогічну технологію засобом вирішення більшості педагогічних проблем.

Узагальнюючи історико-педагогічні напрацювання з визначеної проблеми, ми можемо констатувати, що розвиток педагогічної технології у світовому освітньому просторі умовно поділяється на три етапи, кожен із яких характеризується перевагою тієї чи іншої тенденції, що позначилася на еволюції поняття «педагогічна технологія».

На наш погляд, більш вдало відображають наукову суть педагогічних технологій такі визначення:

«Педагогічна технологія – це системний метод створення, застосування і визначення всього процесу викладання і засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів і їх взаємодії, що ставить своїм завданням оптимізацію форм освіти» (ЮНЕСКО).

«Педагогічна технологія – це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності щодо проектування, організації і проведення навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя» (В. Монахов).

Педагогічна технологія – це певна система, що реалізовується на практиці. Системно-діяльний підхід є методологічною основою вивчення, конструювання і застосування педагогічної технології. Технологічний підхід має втілення в побудові систем навчання в минулому і сьогоденні.

Висновки. Таким чином, нами проаналізовані різні наукові підходи щодо розкриття змістової сутності поняття «педагогічні технології». У процесі дослідження ми виявили, що педагогічна технологія наближає педагогіку до точних наук, а педагогічну практику, що включає творчість учителів, робить цілком організованим, керованим процесом з передбаченим позитивним результатом навчання, в основі якого раціонально організована діяльність у забезпеченні досягнення мети на основі особистісно орієнтованої взаємодії вчителя і учнів.

ЛІТЕРАТУРА

Беcпалько В.П. Слагаемые педагогической технологии / Владимир Павлович Беспалько. – М.: Педагогика, 1989. – 302 с.
Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: навч. посіб. / Ілона Миколаївна Дичківська. – К., 2004. – 352 с.
Кларин М.В. Педагогическая технология в учебном процессе / Михаил Владимирович Кларин. – М.: Знание, 1989. – 80 с.
Кондрашова Л.В. Процесс обучения в высшей школе: учеб. пособ. / Лидия Валентиновна Кондрашова. – Кривой Рог: КГПУ, 2007. – 318 с.
Лозова В.І. Теоретичні основи виховання і навчання [навч. посіб.] / В.І. Лозова, Г.В. Троцко. – Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. – 2-е вид., випр.і доп. – Харків: «ОВС», 2002. – 400 с.
Нісімчук А.С. Педагогіка: підручник / Андрій Сергійович Нісімчук. – К.: Атіка, 2007. – 344 с.
Ожегов С.И. Словарь русского языка / Сергей Иванович Ожегов. – М., 1988. – 816 с.
Освітні технології: навч.-метод. посіб. / О.М.Пєхота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарська та ін.; [за заг. ред. О.М. Пєхоти]. – К.: А.С.К, 2002.– 255 с.
Педагогічна технологія у сучасному вузі / Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.]. – Луцьк, 1995.– 88 с.
Педагогічний словник / [за ред. Ярмаченка М.Д.] – К.: Педагогічна думка, 2001. – 516 с.
Педагогічні технології у неперервній професійній освіті / [за ред. професора С.Сисоєвої]. – К., 2001. – 501 с.
Ярмаченко М.Д. Розвиток системи освіти і педагогічної думки в Україні / Микола Дмитрович Ярмаченко. – К.: Вища шк., 1991. – 381с.

ВІДОМОСТІ ПРО АВТОРА

Самойленко Неля Іванівна – викладач кафедри педагогіки ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди».

Blog

Удк 37. 026 Неля Самойленко еволюція поняття «педагогічні технології»

Содержание