Різдвяні зустрічі
| Вид материала | Документы |
- Голів, володар Кубку СРСР 1969 року, у складі збірної СРСР провів дві зустрічі. Входив, 42.88kb.
- Природоохоронну акцію «Пташина хатка 2011» в межах Всеукраїнських акцій «Синиця», «Шпак»,, 126.79kb.
- Перші педагогічні зустрічі (читання ) відділу освіти Христинівської райдержадміністрації, 118.33kb.
- Розділ: Сценарії Сценарій „Свято птахів”, 91.68kb.
- На шляху до Європейського простору вищої освіти: відповіді на виклики глобалізації, 139.25kb.
- Інформація про хід виконання протокольних доручень, наданих за результатами проведених, 3879.94kb.
- Заняття для батьків першокласників, 122.33kb.
- Роль та можливості громадських професійних об’єднань в сприянні інтеграції національної, 53.72kb.
- Міністерство освіти І науки україни київський національний лінгвістичний університет, 1125.71kb.
- Нова якість соціальної політики: чотири стратегічних напрямки соціальних реформ”, 216.03kb.
Різдвяні зустрічі
Свято проводиться під час новорічних та різдвяних свят. Це колективна творча справа, учасниками якої є учні 5-9 класів.
Мета: на кращих зразках творів світової літератури, музики та народної творчості вчити учнів читати мовою оригіналу; розвивати навики виразного читання, акторські здібності, вміння працювати в команді; виховувати любов до мистецтва, гарний смак.
Обладнання: святково вбрана зала, ялинка, декорації для інсценівок, столики для гостей, прикрашені різдвяними композиціями.
Звучить музика.
Ведуча. Флегматично зима тротуаром поскрипує,
Фантастичні плете казки,
Позіхне десь під білою липою,
На шибки покладе мазки.
Вкриє землю габою сріблястою
І в напруженій тиші нічній
Світ здається чарівною казкою,
Нерозгаданим плетивом мрій.
В.Симоненко
Ведучий. Зимовий вечір, морозне повітря, тихе кружляння сніжинок. Гарна пора для роздумів, мрій, бажань і казки… Свій танок почала зима, і як казкова царівна, закружляла в білій заметілі, намітаючи кочугури, схожі на білопінні морські хвилі. Вітер, насвистуючи лише йому відому мелодію, не відстає від неї. Все навкруги стало схожим на чарівну зимову казку.
Ведуча. Все в мире сейчас загадочно,
Все будто летит куда-то,
Метельно, красиво, сказочно…
А сказкам я верю свято.
Сказка… мечта-полуночница…
Но где ее взять? Откуда?
А сердцу так чуда хочется,
Пусть маленького, но чуда!
Інсценізація казки «Дванадцять місяців».
Действующие лица: падчерица, Волк, Белка, Декабрь, Январь, Февраль, Март, Апрель.
Зимний лес. Укромная поляна.
Декабрь. Вьюга – белая пурга,
Взбей летучие снега.
Ты курись, ты дымись,
Пухом на землю вались,
Кутай землю пеленой,
Перед лесом стань стеной.
Падчерица (пробирается сквозь сугробы, кутается в платок, дует на замерзшие руки).
Устала я совсем. Не пойду дальше, тут останусь. Все равно, где замерзать. Не знаю, куда я зашла. Вот и пришла моя смерть. Мало хорошего в жизни я видела, а все-таки страшно умирать (присаживается около елочки).
Появляются Волк и Белка.
Волк. Ох, сердит мороз, не щадит мороз.
На ходу ко льду волчий хвост прирос.
У овцы зимой есть овечья шерсть.
У лисы зимой лисья шуба есть.
У меня ж на грех, только волчий мех –
Шуба дранная. Ох и жизнь моя
Окаянная!
Белка. Спит под Новый год весь лесной народ.
Все соседи спят, все медведи спят.
Кто в норе не спит, - под кустом храпит.
Баю- баюшки, зайцы-заюшки.
Баю-баюшки, горностаюшки!
Волк. Я один не сплю – думу думаю,
Думу думаю про беду мою.
У меня тоска да бессонница.
По пятам за мной голод гонится.
Где найду еду, на снегу – на льду?
Волку голодно, волку холодно.
У- у- у, человечьим духом запахло. Будет мне к Новому году пожива.
Белка. Берегись, серый. Слева – ловушка, справа – отрава, а прямо – волчья яма, тебе и осталась дорога, что обратно. Куда ты, серый!
Волк. Куда захочу, туда и поскачу, а тебе дела нет! (Убегает).
Белка (бросает шишки в падчерицу). Не спи – замерзнешь.
Падчерица. Что такое? Кто сказал? Кто здесь? Ах, это просто шишка упала и меня разбудила. А мне сон какой хороший снился. Будто мама моя по дому с лампой идет и огонек прямо мне в глаза светит.
(Поднимает голову, смотрит в даль). А ведь и правда что-то светит – вон там далеко. Побегу! Может там избушка лесника.
Небольшая круглая полянка, посреди которой костер. Вокруг костра сидят люди.
Январь. Гори, гори ярче – лето будет жарче,
А зима теплее, а весна милее.
Все месяцы. Гори, гори ясно, чтобы не погасло!
Март. Гори, гори с треском!
Пусть по перелескам, где сугробы лягут,
Будет больше ягод.
Февраль. Пусть несут в колоду пчелы больше меду.
Пусть в полях пшеница густо колосится.
Все месяцы. Гори, гори ясно, чтобы не погасло!
Падчерица (поклонившись). Добрый вечер!
Январь. И тебе вечер добрый.
Падчерица. Если не помешаю вашей беседе, позвольте мне у костра погреться.
Декабрь. Подходи, красавица, подходи. Грейся.
Падчерица. Хорошо-то как. До самого сердца тепло стало. Спасибо Вам.
Февраль. А что это у тебя в руках, девушка?
Падчерица. Это корзинка, дедушка, послала меня мачеха за подснежниками.
Март. Какие же зимой подснежники?
Падчерица. Не цветы ей нужны, а золото. Обещала наша королева целую корзину золота тому, кто во дворец корзину подснежников принесет.
Январь. Плохо твое дело, голубушка. Не время теперь для подснежников. Надо Апреля-месяца ждать.
Падчерица. Знаю я, дедушка. Да деваться мне некуда. Спасибо вам за тепло и привет. Пойду я.
Апрель. Погоди, девушка, не спеши. (Кланяется январю). Братец Январь, уступи мне на час свое место.
Все месяцы. Уступи, уступи.
Январь. Будь по-вашему! ( Ударяет о землю ледяным посохом).
Не трещите морозы, в заповедном бору,
У сосны, у березы не грызите кору!
Полно вам воронье замораживть,
Человечье жилье выхолаживать!
Февраль (ударяет посохом).
Ветры, бури, ураганы дуйте что есть мочи.
Вихри, вьюги и бураны разыграйтесь к ночи!
В облаках трубите громко, вейтесь над землею.
Пусть бежит в полях поземка белою змеею.
Март (берет посох).
Снег теперь уже не тот – потемнел он в поле.
На озерах треснул лед, будто раскололи.
Облака бегут быстрей, небо стало выше.
Зачирикал воробей веселей на крыше.
Ну, а теперь ты бери посох, братец Апрель.
Апрель. Разбегайтесь, ручьи, растекайтесь лужи.
Вылезайте, муравьи, после зимней стужи.
Пробирается медведь сквозь лесной валежник.
Стали птицы песни петь,
И расцвел подснежник!
Падчерица. Да как же все это случилось? Неужто ради меня весна среди зимы наступила? Глазам своим не верю.
Апрель. Верь – не верь, а беги скорей подснежники собирать. Не то вернется зима, а у тебя корзинка пустая. А чтобы меня не забыла, вот тебе колечко на память. Смотри на него да вспоминай меня. А если случится беда, брось его на землю и скажи:
Ты катись, катись, колечко,
На весеннее крылечко, в летние сени,
В теремок осенний да по зимнему ковру
К новогоднему костру!
Запомнила?
Падчерица. Запомнила.
…Да по зимнему ковру
К новогоднему костру!
Музична пауза. Новорічна пісня.
Ведучий. З усіх свят, що існують на землі, людям найбільше подобаються Новий рік та Різдво. Чому? Мабуть, тому, що всі люди очікують дива. Дорослі чекають очищення, змін у житті, розв’язання важливих проблем. Діти – подарунків, розваг і веселощів. Душа кожного потребує чуда.
Ведуча.
На свят-вечір панує казка,
Та всілякі дива й пригоди.
На Різдво всі погратися прагнуть,
Добрі чари стають у пригоді.
Ведучий.
Та він Велике Свято – дурницею назвав.
Цим дуже всіх присутніх
Герой наш здивував.
Його вітають - він не розуміє.
Радіють всі – він не радіє.
Що ж за людина є,
Яка Різдва не визнає?
Рольова гра «Два Скруджа»
Скрудж І.
Різдво! Які дурниці! «Радісне Різдво»! Не кажіть мені токого. На Різдво платять борги без грошей, воно показує, що чоловік став на рік старший і ні на одну годину не став багатший; це той час, коли треба лічити по книгах і бачити, що кожна стаття за всі дванадцять місяців була проти нас.
Коли б я міг робити так, як бажаю, то я б кожного дурня, який шляється та славить Христа, зварив разом з його різдвяною стравою й поховав би, застромивши йому ялинку в серце! Святкуйте собі Різдво по-своєму і не заважайте мені святкувати його, як я хочу.
Скрудж ІІ.
Сьогодні Різдво! Так, я не пропустив його. З Різдвом будьте здорові! Я піду на обід до свого племінника. О, який чудовий буде то вечір! Які хороші забави! Яке щастя!
Я стану добрим другом, добрим господарем, доброю людиною. Я буду сміятися і буду щасливий! Я полюблю людей і стану завжди допомагати іншим. І про мене скажуть, що вже хто-хто, а Скрудж уміє шанувати Різдво.
Дай, Боже, щоб те саме можна було сказати про нас усіх!
Отже, прокажімо разом: «Нехай буде над кожним з нас Боже благословення, його любов та ласка!»
Музична пауза. Пісенька «Jingle bells».
Ведучий. Англійський письменник Чарльз Діккенс писав про Різдво: «Це радісні дні – дні милосердя, доброти, всепрощення. Це єдині дні в усьому календарі, коли люди, наче з мовчазної згоди, вільно розкривають одне одному серця і бачать у своїх ближніх таких самих людей, як вони самі». Це дні дива! Для одного дивом буде подарунок, про який він так мріяв, для другого – довгоочікувана зустріч з друзями, рідними, близькими.
Ведуча. Сьогодні й ми, напередодні такого великого свята, зустрічаємо дорогих гостей з різних країн і епох, які подарують нам диво казки та чудо поезії.
Калейдоскоп новорічних поетичних вітань мовами оригіналу.
(Звучать вірші про зиму, Новий рік, Різдво)
Білорусія.
Англія.
Франція.
Японія.
Польща.
Німеччина.
Музична пауза.
Коляда «Тиха ніч» (українською та німецькою мовами).
Ведучий. Падает снег…
Слышны тихие шаги
Уходящего года.
Как здорово жить,
Не существовать, как сейчас,
Но где искать счастья.
Лежит сорванная роза на земле.
И никто не знает, кто обидел ее…
Слышно, как в глубине земли
Рождается новая жизнь.
До нас на свято завітали поети минулого століття, які прославляли зимову пору, Новий рік, святки.
(Учні виконують ролі відомих російських поетів)
Ведуча. Ім’я Єсєніна буде завжди популярним в народі. Його творчість – це краса рідної землі, його вірші кличуть добро і світло, витонченість і любов.
Есенин – нежное имя,
Соловьиный звон.
Кудрями золотыми
Звенел веселый клен.
Из солнечного ливня
Весеннее лицо
Овеял ветер нивный
Цветочною пыльцой.
Цвел пшеничный колос
С васильками глаз,
Соловьиный голос
Брызгал счастьем в нас.
«Первый снег» С.Есенин
Я по первому снегу бреду,
В сердце ландыши вспыхнувших сил.
Вечер синею свечкой звезду
Над дорогой моей засветил.
Я не знаю, то свет или мрак?
В чаще ветер поет иль петух?
Может, вместо зимы на полях
Это лебеди сели на луг.
Хороша ты, о белая гладь!
Греет кровь мою легкий мороз!
Так и хочется к телу прижать
Обнаженные груди берез.
О, лесная, дремучая муть!
О, веселье оснеженных нив!
Так и хочется руки сомкнуть
Над древесными бедрами ив.
Ведуча. В то время я гостила на земле
Мне дали имя при крещенье – Анна,
Сладчайшее для губ людских и слуха.
«Бежецк» А.Ахматова
Там белые церкви и звонкий, светящийся лед.
Там милого сына цветут васильковые очи.
Над городом древним алмазные русские ночи
И серп поднебесный желтее, чем липовый мед.
Там строгая память, такая скупая теперь,
Свои терема мне открыла с глубоким поклоном;
Но я не вошла, я захлопнула страшную дверь...
И город был полон веселым рождественским звоном.
| |
Ведучий.
«Найперше – музика у слові!»
Як гасло линуть ці слова,
Це Поль Верлен сказав чудово,
Хоч істина і не нова.
Хто ж не захоче прочитати
Чудову розповідь із слів,
Що так і просять пролунати
І схожі на прекрасний спів?
Музичність краще ми сприймаєм,
А якщо в музиці слова,
Які дають надію людям,
То віра знову ожива.
Лауреат Нобелівської премії, поет, вірші якого «світлова злива» -
Борис Пастернак.
«Снег идет».
Снег идет, снег идет.
К белым звездочкам в буране
Тянутся цветы герани
За оконный переплет.
Снег идет, и все в смятеньи,
Все пускается в полет, -
Черной лестницы ступени,
Перекрестка поворот.
Снег идет, снег идет,
Словно падают не хлопья,
А в заплаканном салопе
Сходит наземь небосвод.
Словно с видом чудака,
С верхней лестничной площадки,
Крадучись, играя в прятки,
Сходит небо с чердака.
Потому что жизнь не ждет.
Не оглянешься – и святки.
Только промежуток краткий,
Смотришь, там и новый год.
Снег идет, снег идет,
Снег идет, и все в смятеньи:
Убеленный пешеход,
Удивленные растенья,
Перекрестка поворот.
Ведуча. «Бог зберігає все: а над усе слова любові й дарувань, немов свій власний голос». Ці слова належать Йосипу Олександровичу Бродському, який став спдкоємцем поетів «срібної доби». Поет надав статусу вищої цінності загальнокультурного буття – мові, що забезпечує безперервність культурної традиції і як першооснову Всесвіту, що сягає біблійного слова «Різдвяна зірка» Бродського вбирає у себе неосяжно безмежне…
Йосиф Бродский «Рождественская звезда»
В холодную пору, в местности, привычной скорей к жаре,
чем к холоду, к плоской поверхности более, чем к горе,
младенец родился в пещере, чтоб мир спасти;
мело, как только в пустыне может зимой мести.
Ему все казалось огромным: грудь матери, желтый пар
из воловьих ноздрей, волхвы - Балтазар, Гаспар,
Мельхиор; их подарки, втащенные сюда.
Он был всего лишь точкой. И точкой была звезда.
Внимательно, не мигая, сквозь редкие облака,
на лежащего в яслях ребенка, издалека,
из глубины Вселенной, с другого ее конца,
звезда смотрела в пещеру. И это был взгляд Отца.
Музична пауза. Романс «Зимняя ночь».
Ведучий.
Україна – дзвін Софії
Спалах волі в буревії.
Україна – квіт надії,
В серці, у душі і в мрії.
З давніх-давен Україна приваблювала зарубіжних істориків і письменників. Вольтер і Гердер, Байрон, Гюго, Міцкевич, Пушкін неодноразово у своїй творчості звертались до образу України.
«Згадую оце полтавські степи, надвечірні зорі, хатки і охоплює душу сум, що мене там немає», - такий запис зробив у своєму щоденнику Райнер Марія Рільке, який захоплювався староукраїнською літературою, Шевченком та Гоголем.
Інсценізація «Ніч перед Різдвом».
Автор. Последний день перед Рождеством прошел. Зимняя ясная ночь наступила. Месяц величаво поднялся на небо посветить добрым людям и всему миру, чтобы всем было весело колядовать и славить Христа.
Появляется черт крутится вокруг месяца.
- Последнюю ночь мне осталось шататься по белому свету и выучивать грехам добрых людей. Завтра, с первыми колоколами к заутрене, побегу без оглядки, поджавши хвост, в свою берлогу. Ну а сегодня, повеселюсь.
Прячет месяц и убегает.
Оксана перед зеркалом. Не может налюбоваться собой.
- Что людям вздумалось расславлять будто я хороша? Лгут люди, я совсем не хороша. Разве что черные брови и очи мои так хороши, что и равных им нет на свете. Нет, хороша я! Ах, как хороша! Чудо!
Кузнец. Чудная девка! С час стоит, глядясь в зеркало, и не наглядится, и еще хвалит себя вслух.
Оксана. Зачем ты пришел сюда? Все вы мастера подъезжать к нам. Вмиг пронюхаете, когда отцов дома нет.
Кузнец. Не сердись на меня, моя Оксана! Позволь мне хоть поговорить, хоть поглядеть на тебя!
Оксана. Кто ж тебе запрещает, говори и гляди! (садится на лавку, продолжает любоваться собой).
Кузнец. Позволь и мне сесть возле тебя!
Оксана. Садись.
Кузнец. Чудная, ненаглядная Оксана, позволь поцеловать тебя!
Оксана. Что тебе еще хочется? Ему когда мед, так и ложка нужна! Поди прочь, у тебя руки жестче железа. Да и сам ты пахнешь дымом. Да и мать, говорят, у тебя ведьма.
Кузнец. Что мне до матери? Ты у меня мать, и отец, и все что ни есть дорогого на свете. Не хочу я ни каменьев дорогих, ни золотой кузницы, ни целого царства. Мне бы только мою Оксану.
Оксана. Видишь, чего он захотел.
Стук в дверь. Заходят девушки.
Оксана. Э, Одарка! – у тебя новые черевички! Ах, какие хорошие! И с золотом! Хорошо тебе, Одарка, что у тебя есть такой человек, который все тебе покупает; а мне некому достать такие славные черевички.
Кузнец. Не тужи, моя ненаглядная Оксана! Я тебе достану такие черевички, какие редкая панночка носит.
Оксана. Ты? Посмотрю я, где ты достанешь черевики, которые могла бы я надеть на свою ногу. Разве принесешь те самые, которые носит царица.
Девушки. Видишь, каких захотела!
Оксана. Да, будьте все вы свидетельницы: если кузнец Вакула принесет те самые черевики, которые носит царица, то вот мое слово, что выйду за него замуж.
Ведучий.
Так, оповідання «Ніч перед Різдвом» закінчилося добре. Коваль Вакула дістав черевички, які носила сама цариця, Оксана ж, майже всю ніч картала себе вголос. Це була не проста ніч, а різдвяна, коли очищається, висвітлюється душа. І саме тому Оксана зрозуміла, що кохає Вакулу. Відкинувши гордість вона стала добрішою. Таке диво могло статися лише в різдвяну ніч, коли здійснюються всі бажання.
«Старосвітська балада» . І.Малкович
Краєм світу уночі
при Господній при свічі
хтось бреде собі самаотньо
із янголом на плечі.
Йде в ніде, в невороття,
йде лелійно, як дитя
і жене його у спину
сірий маятник життя.
Щоб не вештав уночі
при Господній при свічі
щоб по світі не тинявся
із янголом на плечі.
Віє вітер вировий,
виє Ірод моровий,
маятник все дужче буха,
стогне янгол ледь живий.
А він йде і йде, хоча
вже й не дихає свіча,
лиш вуста дрижать гарячі:
янголе, не впадь з плеча!
Учні виконують колядку «Добрий вечір» в обробці співачки Руслани.