Автореферат розісланий " " 2008 р
| Вид материала | Автореферат |
- Автореферат розісланий 17 листопада 2008 р, 356.4kb.
- Автореферат разослан 25 сентября 2008, 237.94kb.
- Автореферат разослан 2008, 441.97kb.
- Автореферат разослан 2008, 287.64kb.
- Автореферат разослан 21 мая 2008 года, 603.72kb.
- Автореферат разослан 2008, 369.45kb.
- Автореферат разослан февраля 2008, 524.47kb.
- История Республики Казахстан автореферат, 539.49kb.
- Автореферат разослан 15 июля 2008, 318.27kb.
- Автореферат разослан " " 1996, 264.76kb.
1 2
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук
Науковий керівник: доктор економічних наук,
старший науковий співробітник
ВЛАСОВ Володимир Іванович,
Національний науковий центр
“Інститут аграрної економіки” УААН,
заступник завідувача відділу
зовнішньоекономічних зв’язків
Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор
ГУБЕНКО Василь Іванович,
Білоцерківський державний аграрний університет
Міністерства аграрної політики України,
завідувач кафедри менеджменту
зовнішньоекономічної діяльності
кандидат економічних наук
ЛУКА Оксана Федорівна,
Секретаріат Президента України,
завідувач відділу Головної служби
соціально-економічного розвитку
Захист відбудеться “___” _____________ 2008 р. о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.350.01 в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м.Київ, МСП, вул.Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал, к.317.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” УААН за адресою: 03680, м.Київ, МСП, вул.Героїв Оборони, 10, кімн.212.
Автореферат розісланий “___ ”_________ 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат економічних наук О.Г.Шпикуляк
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток зовнішньоекономічних зв’язків в аграрному секторі економіки є одним із пріоритетних напрямів підвищення ефективності функціонування національного господарства України. Внаслідок активізації глобалізаційних процесів і посилення конкурентної боротьби на світових ринках та з метою набуття рівноправного партнерства в міжнародній торгівлі важливим є вступ до Світової організації торгівлі (СОТ), збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції галузі, розширення зовнішніх ринків, лібералізація й подальший розвиток інтеграційних процесів. Участь у торговельно-економічних об’єднаннях дає змогу країнам краще використати порівняльні переваги у зовнішній торгівлі, посісти стале місце у міжнародному поділі праці (МПП), підвищити добробут населення, сприяти прогресу в економічній та соціальній сферах. У цьому зв’язку набувають актуальності питання стимулювання експорту сільськогосподарської продукції, оцінки її конкурентоспроможності на світовому ринку, розвитку зовнішньоторговельних операцій.
Проблеми зовнішньоекономічної діяльності досліджувалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими: В.І. Бойком, К.Г. Бородіним, В.С. Будкіним, І.В. Бураковським, В.І. Власовим, М.В. Гладієм, В.І. Губенком, С.І. Дем’яненком, А.М. Кандибою, С.М. Квашою, І.Г. Кириленком, А.П. Кірєєвим, Е.Н. Крилатих, П. Кругманом, О.Ф. Лукою, Д.Г. Лук’яненком, О.М. Могильним, М. Обсфельдом, Ю.М. Пахомовим, П.А. Песковським, М. Портером, П.Т. Саблуком, Є.В. Савельєвим, А.А. Фесиною, А.С. Філіпенком, О.О. Школьним та іншими.
Проте недостатньо вивченими залишаються питання конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції України на світовому ринку, розвитку зовнішньоторговельних зв’язків, перспектив міжнародної інтеграції аграрного сектору з урахуванням територіальної й економічної близькості регіонів, зокрема держав Єдиного економічного простору (ЄЕП). Необхідність поглибленого дослідження наведених вище проблем зумовила вибір теми, мету та структуру дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науково-дослідною роботою Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” Української академії аграрних наук “Розробити пропозиції щодо розвитку зовнішньоекономічної діяльності АПК в умовах глобалізації” (номер державної реєстрації 0106U006647), де автором здійснено оцінку конкурентоспроможності вітчизняної сільськогосподарської продукції й обгрунтовано перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України на світовому аграрному ринку.
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретико-методичних підходів щодо визначення перспектив міжнародної інтеграції та науково обгрунтованих пропозицій розвитку зовнішньоторговельних зв’язків аграрного сектору України. Досягнення поставленої мети зумовило розв’язання таких завдань:
- узагальнити теоретичні основи зовнішньої торгівлі з урахуванням зміни соціально-економічних умов;
- охарактеризувати сучасний стан зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією України;
- визначити конкурентоспроможність сільськогосподарської продукції України на світовому аграрному ринку;
- обгрунтувати перспективні напрями розвитку зовнішньоторговельних відносин в аграрному секторі України з основними інтеграційними угрупованнями;
- запропонувати методичні підходи до напрямів інтеграції аграрного сектору економіки у світову систему;
- розробити пропозиції з удосконалення нормативно-правової бази здійснення зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією з урахуванням інтеграційних процесів та розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України в аграрному секторі Єдиного економічного простору.
Об’єктом дослідження є процеси розвитку зовнішньоторговельних зв’язків аграрного сектору економіки України.
Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні аспекти розвитку зовнішньої торгівлі України сільськогосподарською продукцією з урахуванням регіональної інтеграції.
Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є теорії міжнародної торгівлі, наукові праці вітчизняних та іноземних вчених щодо розвитку зовнішньоекономічних зв’язків, лібералізації зовнішньої торгівлі та формування інтеграційних об’єднань.
Для вивчення теоретико-методичних засад розвитку зовнішньоекономічної діяльності застосовувався монографічний метод. З метою об’єктивної оцінки зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією України використовували методи порівняльного аналізу та статистичний. Для наочного відображення процесів, характерних для зовнішньої торгівлі, застосовувався графічний метод. За допомогою абстрактно-логічного методу здійснювалася розробка пропозицій щодо поглиблення зовнішньоекономічних відносин України з урахуванням процесів глобалізації.
Інформаційною базою дисертаційного дослідження були статистичні дані Державного комітету статистики України та ФАО, чинна нормативно-законодавча база, наукові праці з досліджуваного питання.
Наукова новизна одержаних результатів. Проведене у дисертаційній роботі комплексне дослідження зовнішньоторговельних зв’язків України в аграрному секторі дало можливість одержати теоретичні та практичні результати, на основі яких розроблено пропозиції щодо розвитку експортно-імпортних відносин з урахуванням поглиблення інтеграційних процесів. Серед основних результатів наукової новизни доцільно виділити слідуючі:
вперше:
- розроблено систему оцінки перспектив міжнародної інтеграції в умовах активізації глобалізаційних процесів, що передбачає визначення найбільш перспективних її напрямів щодо аграрного сектору економіки, яка охоплює основні зовнішньоторговельні потоки протягом визначених періодів часу;
удосконалено:
- положення нормативно-правової бази зовнішньоторговельної діяльності України щодо розвитку інтеграційних процесів в аграрному секторі (обмін інформацією, відповідність якості продукції світовим та європейським стандартам тощо);
- зміст категорії “конкурентоспроможність продукції”, що полягає у збереженні попиту на продукцію та забезпеченні прибутковості з урахуванням розвитку міжнародних інтеграційних процесів;
- форми реєстраційних документів стосовно зовнішньої торгівлі, що полягає в удосконаленні класифікації продукції залежно від рівня застосування торговельних бар’єрів з метою визначення впливу лібералізації в інтеграційних угрупованнях;
дістали подальший розвиток:
- поняття “лібералізації зовнішньої торгівлі”, через доповнення терміном “поміркована лібералізація”, під якою розуміється поступове і науково обгрунтоване скасування торговельних бар’єрів для підвищення ефективності зовнішньої торгівлі;
- обгрунтування спеціалізації України в міжнародній торгівлі сільськогосподарською продукцією та перспектив розвитку зовнішньоторговельних відносин України з основними інтеграційними угрупованнями з урахуванням експортно-імпортних потоків і внутрішньогалузевої торгівлі між ними;
- визначення конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції держав Єдиного економічного простору, що дозволило виділити основних її експортерів і розробити пропозиції щодо створення Спільного аграрного ринку ЄЕП для розвитку зовнішньої торгівлі України.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати, отримані в дисертаційному дослідженні, мають теоретико-методичне і практичне значення для оцінки місця сільськогосподарської продукції на світовому ринку, розвитку інтеграційних процесів України в аграрному секторі. Сформовано пропозиції щодо розвитку зовнішньоторговельних зв’язків України в аграрному секторі з урахуванням торгівлі з основними інтеграційними угрупованнями (СНД, ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР) та формування ЄЕП.
Наукові розробки щодо напрямів функціонування та розвитку аграрного ринку в інтеграційних об’єднаннях було використано в переговорному процесі з формування договірно-правової бази Єдиного економічного простору Міністерства економіки України (довідка №107-21/186 від 06.07.07).
Результати дисертаційного дослідження щодо розвитку зовнішньої торгівлі України використано у “Загальнодержавній комплексній програмі розвитку українського села на період до 2015 року” Міністерства аграрної політики України (довідка №37-37-15/8324 від 31.05.07).
Матеріали наукових досліджень щодо оцінки розвитку міжнародної торгівлі сільськогосподарською продукцією України використовуються у навчальному процесі Національного аграрного університету (довідка №125 від 5.07.07).
Особистий внесок здобувача. Наукові результати дисертаційного дослідження, узагальнення, висновки та рекомендації щодо розвитку зовнішньоекономічних зв’язків України одержано особисто автором. Дисертантом розроблено пропозиції щодо удосконалення зовнішньої торгівлі в аграрному секторі з урахуванням інтеграційних процесів, здійснено збір та аналіз статистичних матеріалів із застосуванням сучасних методів. У дисертаційній роботі використані лише ті положення із наукової праці, опублікованої у співавторстві, які розроблені особисто дисертантом, що стосується аналізу угод інтеграційних угруповань.
Апробація результатів дослідження. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на Другій конференції молодих вчених та спеціалістів “Історія освіти, науки і техніки в Україні” (м.Київ, 2004 р.), Міжнародній науково-теоретичній конференції “Методичні основи сучасного дослідження в аграрній економіці” (м.Житомир, 2005 р.).
Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових праць, з яких 5 – у наукових фахових виданнях (1 – у співавторстві). Загальний обсяг публікацій 1,96 д.а., з яких особисто автору належить 1,87 д.а.
Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 180 найменувань. Дисертація викладена на 198 сторінках комп’ютерного тексту, містить 34 таблиці, 7 рисунків і 12 додатків.
Основний зміст роботи
У першому розділі “Теоретико-методичні основи розвитку зовнішньої торгівлі” узагальнено теоретичні основи становлення зовнішньої торгівлі, висвітлено основні тенденції розвитку торговельної політики, проаналізовано методичні підходи щодо конкурентоспроможності продукції.
Дослідженням встановлено, що про розвиток зовнішньої торгівлі, характерний для країн ще тисячі років до нашої ери, свідчать Біблійні оповіді. Вона здійснювалась між стародавніми державами, зокрема Тиром, Арабією, Ізраїлем.
У результаті поглиблення експортно-імпортних операцій відповідно до конкретних умов формування економіки як самих країн, так і взаємодії між ними був зумовлений розвиток різних теорій міжнародної торгівлі. Так, спочатку виникли класичні теорії - меркантелізм, абсолютних переваг (А.Сміт), відносних переваг (Д.Рікардо), потім – неокласичні, зокрема модель “Хекшера-Оліна-Самуельсона”, і внаслідок розвитку соціально-економічних відносин та науково-технічного прогресу (НТП) – модель наукової спеціалізації, теорія технологічного розриву та інші, тобто альтернативні. З поглибленням торгівлі між схожими країнами була створена теорія внутрішньогалузевої торгівлі; в результаті переважного експорту сировини країнами, що розвиваються – теорія негативного зростання (Дж.Бхагваті, доповнена Х.Джонсоном і К.Аледжандро), теорія Р.Пребідша тощо. Розвиток міжнародної торгівлі здійснюється відповідно до змін умов ринку, попиту, досягнень НТП, тому кожна з теорій та гіпотез є вірною для конкретних соціально-економічних умов і доповнює одна одну. Вважаємо, що в постіндустріальному суспільстві для економічного розвитку аграрного сектору найвагомішими складовими є земля, індустрія та праця, а основою, їх рушійною силою – інтелектуальний потенціал, інформатизація, підприємницькі здібності та рівень знань.
Встановлено, що одним з головних факторів розвитку зовнішньої торгівлі є державне регулювання. Питання лібералізації і протекціонізму зовнішньої торгівлі є актуальними протягом століть, що зумовило виникнення низки концепцій щодо відкритості економіки. Уже в XVI cт. Англія підписала закон про вільну торгівлю, але на зміну лібералізації прийшов протекціонізм. У цьому напрямі позитивним зрушенням було підписання Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) у середині ХХ ст., що більш ніж через сорок років зумовило створення Світової організації торгівлі, принципи діяльності якої полягають у лібералізації зовнішньої торгівлі між її членами. Хоча перевагу надають політиці вільної торгівлі, практично всі країни застосовують торговельні бар’єри, особливо стосовно сільськогосподарської продукції. Вважаємо, що лібералізація має бути науково обгрунтованою, здійснюватися поступово з урахуванням ситуації на світовому ринку та торговельної політики інших держав, сприяти зростанню конкурентоспроможності продукції. Тому пропонуємо ввести термін “поміркована лібералізація”, що передбачає поступове усунення торговельних бар’єрів, аналіз наслідків для економіки та прийняття відповідних подальших кроків щодо торговельної політики.
Дослідження показали, що з розвитком міжнародної торгівлі пропонувалися різні визначення та методи оцінки конкурентоспроможності продукції. В умовах інтенсивного розвитку інтеграційних процесів запропоновано під конкурентоспроможністю продукції розуміти її здатність своєчасно задовольняти попит споживачів за доступними для них і вигідними для товаровиробників цінами при усуненні протекціоністських заходів у торговельно-економічних об’єднаннях.
Аналіз методичних підходів щодо визначення конкурентоспроможності продукції дозволив виділити основні показники та їх класифікації. Відповідно до однієї з них методи, завдяки яким здійснюють кількісну оцінку конкурентоспроможності, поділяють на апостеріорні та апріорні. Перші дозволяють, використовуючи фактичні дані, визначити поточну конкурентоспроможність продукції (зокрема RCA, RTA), другі – її майбутній потенціал (DRC, PCR).
Індекс виявлених порівняльних переваг визначають за формулою (1):
, (1)де Х – експорт;
– країна;
– товар; 
– сукупність країн;
– сукупність товарів.Якщо значення В перевищує 1, то країна спеціалізується на експорті певного товару, якщо змінюється від 0 до 1, то переваги відсутні. Верхньої межі індекс не має.
Розвиток в останні десятиліття внутрішньогалузевої торгівлі, що полягає у торгівлі продукцією однієї галузі і є характерною для відносно схожих країн, зумовив необхідність визначення її інтенсивності за формулою (2) відповідно до методики Грубела-Ллойда:
, (2)де
– інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі між країнами; 
– рівень внутрішньогалузевої торгівлі; 
– відповідно експорт та імпорт галузі. Значення показника змінюється від 0, коли внутрішньогалузевий обмін відсутній, до одиниці – обмін має лише внутрішньогалузевий характер. Але недоліком даного показника є те, що він не відображає обсягів торгівлі між країнами.
Внаслідок поглиблення експортно-імпортних відносин, враховуючи сучасні умови зовнішньої торгівлі, доцільно визначати конкурентоспроможність продукції за двома варіантами методики К.Бородіна, що розраховується за формулами (3) і (4):
, (3)де
; Рі, Хі, Мі – виробництво, експорт, імпорт продукції.
(4)де
; І0 = 1 (тис.тонн) – стала величина, що дозволяє збалансувати одиниці виміру;
. Інші позначення такі як у формулі (3).Коефіцієнти (
, 
) доцільно визначати для порівняння конкурентоспроможності продукції по різних країнах, використовуючи натуральні та вартісні показники. Другий варіант обчислення коефіцієнта можна застосовувати самостійно, для оцінки висококонкурентної продукції, його перевагою є врахування внутрішньогалузевого обміну. Наведені показники прості для розрахунку, досить інформативні, дані для їх обчислення є доступними.
У другому розділі “ Аналіз зовнішньої торгівлі України cільськогосподарською продукцією” досліджено тенденції розвитку зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією та її конкурентоспроможність, проаналізовано розвиток експортно-імпортних операцій з основними інтеграційними угрупованнями й окремими країнами.
Дослідженнями встановлено, що зовнішня торгівля агропродовольчою продукцією у світі суттєво зросла. Основними експортерами та імпортерами є переважно розвинені країни ЄС, США, Канада, а також Аргентина, Бразилія, Китай, причому така тенденція спостерігається понад сорок років.
Важливе значення зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією в Україні підтверджується вагомою її часткою у загальному товарному експорті й імпорті, мінімальні значення якої протягом 1996-2006 рр. становили відповідно 10 і 5%.
З’ясовано, що у товарній структурі експорту агропродовольчої продукції переважає сировина, частка якої у 2006 р. становила 70,4%. Спостерігається зростання частки продукції рослинництва та скорочення продукції тваринництва. Дослідження підтверджують позитивні зрушення у зовнішній торгівлі продуктами харчової промисловості. Їхній експорт протягом 2003-2006 рр. (904,2-1394,2 млн.дол.) збільшився порівняно з 1998-2002 рр. (331,8-546,4 млн.дол.).
У загальному експорті агропродовольчої продукції вагому частку займають зернові, яка у 2006 р. становила 28,7%, причому була меншою ніж у попередні роки. Це не є позитивною тенденцією, оскільки зниження виробництва зернових призведе до збитків товаровиробників, а також втрати постійних імпортерів. Тому існує необхідність диверсифікації товарної структури експорту та державної підтримки її стимулювання.
Більша частина імпорту агропродовольчої продукції припадає на продукти харчової промисловості, а щодо сировини, то з 2000 р. переважно ввозять продукцію рослинництва.
Дослідженням встановлено, що зростає зовнішньоторговельний обіг (ЗТО) агропродовольчої продукції – з 1996 по 2006 рік експорт збільшився відповідно у півтора, а імпорт у 2,2 раза. Протягом цього періоду торговельне сальдо як у цілому по агропродовольчій, так окремо по сільськогосподарській продукції постійно було додатним, а коефіцієнт покриття експорту імпортом у 2006 р. становив 148,8%. З визначення індексу “чистої торгівлі” видно, що Україна практично лише вивозить насіння соняшнику, кукурудзу, в останні роки – сою.
Встановлено, що більше половини експорту сільськогосподарської продукції припадає на товари, наведені в таблиці 1, тому аналіз здійснювався переважно по них. Це характерно в окремі роки і для агропродовольчої продукції. Розрахунок індексу виявлених порівняльних переваг за формулою (1) показав, що у торгівлі сільськогосподарською продукцією Україна спеціалізується на експорті зернових, зокрема пшениці, кукурудзи, а також насіння соняшнику. Зникають порівняльні переваги у торгівлі м’ясом, відсутні по соєвих бобах (табл.1).
Таблиця 1
Індекс виявлених порівняльних переваг окремих видів сільськогосподарської продукції
| Види продукції | 1992 р. | 1993 р. | 1994 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. |
| Зернові | 1,4 | 0,3 | 1,2 | 1,1 | 1,7 | 1,2 | 2,5 | 4,8 | 1,0 | 3,0 | 4,7 | 1,9 | 3,2 | 2,3 |
| Пшениця | 2,6 | 0,6 | 2,1 | 0,2 | 1,2 | 0,9 | 3,8 | 9,1 | 0,4 | 3,6 | 8,0 | 1,0 | 2,7 | 5,6 |
| Кукурудза | 0,0 | 0,0 | 0,03 | 0,01 | 0,3 | 0,3 | 1,4 | 1,2 | 0,7 | 1,0 | 0,8 | 1,8 | 2,5 | 3,6 |
| Насіння соняшнику | 6,7 | 15,0 | 15,0 | 2,8 | 26,7 | 51,9 | 48,1 | 21,8 | 53,5 | 31,3 | 4,4 | 35,2 | 15,0 | 1,3 |
| Соєві боби | 0,1 | 0,1 | 0,03 | 0,02 | 0,02 | 0,01 | 0,04 | 0,03 | 0,03 | 0,01 | 0,01 | 0,1 | 0,1 | 0,4 |
| М’ясо | 1,6 | 0,9 | 1,2 | 1,2 | 1,2 | 1,8 | 1,3 | 1,2 | 1,5 | 1,1 | 0,9 | 0,9 | 0,6 | 0,3 |
| Молоко | 0,0 | 0,0 | 0,01 | 0,2 | 0,2 | 0,1 | 0,04 | 0,01 | 0,03 | 0,09 | 0,01 | 0,1 | 0,03 | 0,1 |
Джерело: розраховано за даними ФАО.
Значні порівняльні переваги характерні для торгівлі насінням соняшнику, спостерігались в окремі роки по зернових, зокрема пшениці. Середніми вони були переважно для останніх і кукурудзи, слабкими – для всіх наведених у таблиці продуктів, крім сої та молока. Необхідно збільшувати виробництво і експорт, в першу чергу, тих видів сільськогосподарської продукції, в торгівлі якими країна має порівняльні переваги. Якщо ж вони були втрачені, як наприклад, по м’ясу, то необхідно підвищувати якість продукції, щоб зберегти свої позиції на світовому аграрному ринку. Негативним фактором залишається низький рівень впровадження міжнародних та європейських стандартів на продукцію АПК.
Зростання конкурентоспроможності підтверджується також збільшенням частки експорту у виробництві зернових, зокрема пшениці, кукурудзи, а також насіння соняшнику, сої, м’яса. Крім того, вітчизняна сільськогосподарська продукція залишається конкурентоспроможною на світовому ринку за ціною. Тобто це зумовлює необхідність збільшення виробництва сільськогосподарської продукції, зокрема тваринництва, яке суттєво знизилося.
Встановлено, що для України характерне збільшення кількості країн-імпортерів сільськогосподарської продукції. Так, у 2002 р. експорт пшениці здійснювався у 20 і кукурудзи – у 50 країн, а у 2005 р. – відповідно у 34 і 58. Для насіння соняшнику кількість імпортерів з 2002 по 2004 р. зросла від 27 до 34. Диверсифікація географічної структури експорту стимулює його збільшення, і тому таку тенденцію варто підтримувати. Україна зміцнює свої позиції на ринках Азії та Африки, що особливо наочно видно з географічної структури експорту зернових у 1996 та 2006 роках (рис.1).
Рис. 1. Географічна структура експорту зернових України у 1996 (а) та 2006 (б) роках
а)
б)
Проведене дослідження свідчить, що в умовах поглиблення інтеграційних процесів Україна здійснює зовнішню торгівлю переважно з країнами СНД та ЄС, зокрема з першим угрупованням по продукції тваринництва, другим – рослинництва, що більш характерно для останніх років. У 2006 р. частка експорту до СНД та зокрема Єдиного економічного простору становила відповідно по пшениці 1,75 і 1,14%, насінню соняшнику – 2,39 і 2,07%, овочах – 15,86 і 14,62%, тоді як до ЄС – відповідно 21,75; 15,18 і 29,94%. Значною є частка експорту кукурудзи до СНД, і в тому числі до ЄЕП – 33,76% та 31,05%, хоча вона різко зменшилася порівняно з 1996 р. – 81,98 і 79,73%, але є вищою порівняно з ЄС – 16,83% у 2006 р.
Менш вагомим торговельним партнером є Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА) і незначним – Південний спільний ринок (МЕРКОСУР), при цьому найбільше з них імпортують м’яса.
Проте продукцію тваринництва в основному експортують до СНД, переважно до Росії. Так, частка експорту м’яса та харчових продуктів в Росію протягом 1996-2005 рр. постійно перевищувала 93%, а до Білорусі та Казахстану її значення були меншими – відповідно 1,75% (1997 р.) та 0,03% (2001 р.), за винятком 2006 р. Також більше половини обсягу молока та молочних продуктів, яєць і меду натурального вивозять в Російську Федерацію. У 2005 р. частка експорту до останньої становила 74,93%, Білорусі – 0,08, Казахстану 2,03%. Зниження у 2006 р. спостерігалося для першої і зростання для двох останніх країн. Така тенденція є негативною для зовнішньої торгівлі України, оскільки робить її імпортозалежною від Росії. При відмові країною імпортувати вітчизняну продукцію тваринництва аграрному сектору і зокрема товаровиробникам загрожують вагомі збитки. Це може бути зумовлено зростанням внутрішнього виробництва Росії, появою більш конкурентоспроможної продукції на її ринку, тому вимагає диверсифікації географічної структури експорту.
Аналіз свідчить, що імпорт сільськогосподарської продукції Україною з держав СНД ( і безпосередньо ЄЕП) є не вагомим. Великі його обсяги характерні для пшениці, молока та молочних продуктів, яєць, меду натурального. Так, у 2005 і 2006 рр. частка імпорту пшениці з СНД (і зокрема ЄЕП) становила 90,64 і 17,68% (90,64 і 17,68%), молока та молочних продуктів, яєць птиці й меду натурального – 52,54 і 64,54% (31,83 і 49,05) відповідно до загальних обсягів їх ввезення. При цьому основними постачальниками зернових, зокрема пшениці, є Казахстан і Росія, молочних продуктів – Росія. Варто зауважити, якщо у 2005 р. Україна ввезла з Росії молока та молочних продуктів на 31,81 млн.дол. (51,82%), то вивезла до неї на 414,9 млн.дол. (74,93%), тобто за обсягами імпорт набагато нижчий порівняно з експортом. Встановлено, що основними торговельними партнерами України серед країн СНД є Росія і Білорусь, по зернових – Казахстан.
З’ясовано, що внутрішньогалузева торгівля, що почала досліджуватись кілька десятиліть тому, але інтенсивно зростає, зокрема між розвиненими країнами, в Україні щодо сільськогосподарської продукції недостатньо розвинута. Розрахунок її інтенсивності за формулою (2) свідчить, що найвищі показники по сільськогосподарській продукції були для торгівлі зерновими і м’ясом (табл.2).
Таблиця 2
Розрахунок інтенсивності внутрішньогалузевої торгівлі (U), %
| Види продукції | 1992 р. | 1993 р. | 1994 р. | 1995 р. | 1996 р. | 1997 р. | 1998 р. | 1999 р. | 2000 р. | 2001 р. | 2002 р. | 2003 р. | 2004 р. | 2005 р. |
| Зернові | 47,5 | 10,2 | 76,5 | 48,2 | 13,3 | 18,8 | 11,5 | 8 | 73,5 | 25,7 | 4,9 | 80,2 | 33,7 | 33,2 |
| Пшениця | 73,6 | 14,7 | 53,9 | 94,3 | 4,9 | 1,8 | 0,1 | 0,1 | 38,2 | 19,6 | 0,1 | 29,4 | 55,2 | 0,4 |
| Кукурудза | 0,0 | 0,0 | 18,0 | 7,2 | 30,1 | 71,7 | 11,7 | 47,5 | 49,1 | 16,2 | 22,8 | 20,5 | 24,6 | 17,9 |
| Соєві боби | 88,9 | 53,3 | 0,0 | 4,6 | 4,3 | 35,1 | 60,6 | 50 | 2,4 | 71,0 | 36,0 | 7,4 | 2,6 | 0,3 |
| Насіння соняшнику | 85,7 | 69,2 | 32,7 | 74,6 | 7,9 | 3,7 | 6,2 | 6,4 | 2,5 | 3,3 | 33,8 | 6,2 | 9,6 | 68,9 |
| М'ясо | 12,0 | 59,0 | 15,6 | 31,3 | 66,6 | 45,5 | 67,4 | 74,2 | 28,3 | 54,6 | 30,9 | 37,3 | 91,7 | 94,5 |
Джерело: розраховано за даними ФАО.
Значення показника суттєво і різко змінювалися, зокрема по зернових, що свідчить про нестабільність внутрішньогалузевого обміну. Зменшується інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі по сої, насінні соняшнику, за винятком 2005 р.
Низькі значення показників внутрішньогалузевої торгівлі свідчать про те, що країна спеціалізується на експорті тих видів сільськогосподарської продукції у
торгівлі якими володіє порівняльними перевагами.
Дослідження показали, що найбільш розвинений внутрішньогалузевий обмін України насінням соняшнику – з СНД, молоком – з ЄС, по зернових і овочах – з обома угрупованнями. Оскільки розвиток внутрішньогалузевої торгівлі є однією з передумов міжнародної інтеграції, то з проведеного дослідження випливає, що Україні на початкових етапах бажано інтегруватися з даними угрупованнями, усуваючи торговельні бар’єри спочатку в торгівлі цією продукцією.
У третьому розділі “ Перспективи розвитку зовнішньої торгівлі України в аграрнму секторі” обгрунтовано перспективи розвитку зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією України з урахуванням вступу до СОТ, визначено основні напрями інтеграції країни до світового співтовариства, розроблено пропозиції з удосконалення нормативно-правових документів щодо зовнішньої торгівлі, зокрема у торговельно-економічних об’єднаннях.
Для підвищення експорту сільськогосподарської продукції доцільно збільшувати обсяги виробництва, насамперед екологічно чистої продукції, попит на яку продовжує зростати; прискорити упровадження європейських і міжнародних стандартів якості, запровадити обов’язкове маркування продукції із зазначенням вмісту шкідливих речовин, що сприяє зростанню її конкурентоспроможності на внутрішньому та світовому ринках.
Крім того, необхідно диверсифікувати товарну та географічну структури експорту сільськогосподарської продукції. Перспективними ринками збуту є країни Азії та Африки, а також Іспанія, Італія, Франція. У 2005 р. серед найбільших імпортерів української пшениці були Іспанія, Ізраїль, Туніс, Алжир, Корея, Італія, Марокко, Індонезія, Лівія, Єгипет; кукурудзи – Іран, Іспанія, Білорусь, Алжир, Сирія, Туніс, Лівія, Ізраїль, Єгипет, насіння соняшнику – Іспанія, Угорщина, Німеччина, Польща, Грузія. Варто зазначити, якщо країни ЄС є вагомими виробниками сільськогосподарської продукції, то протилежна ситуація у країнах Азії та Африки.
При реалізації торговельної політики лібералізаційні заходи слід впроваджувати для тих видів сільськогосподарської продукції, на експорті яких спеціалізується країна. Варто захистити внутрішній ринок від надмірного імпорту продукції тваринництва, оскільки зникають порівняльні переваги у торгівлі нею. Основними інструментами для його обмеження повинні бути не торговельні бар’єри, а вітчизняне виробництво аналогічної продукції з вищою якістю. Особливу увагу слід приділити переробці сировини, зокрема молока, насіння соняшнику, і стимулювати експорт готової якісної продукції. Для удосконалення виробництва та поглиблення зовнішньої торгівлі доцільно усунути й зменшувати торговельні бар’єри при імпорті високоефективної техніки сільськогосподарського призначення, новітніх технологій; створювати спільні підприємства; забезпечити сприятливий інвестиційний клімат (особливо для тих інвесторів, які запроваджують інновації у сільському господарстві), що зумовить спрощення експорту продукції на зовнішні ринки.
З’ясовано, що для поглиблення експортно-імпортних відносин України вагоме значення має вступ до Світової організації торгівлі (СОТ), що зумовить покращання доступу до зовнішніх ринків; більшу захищеність при антидемпінгових розслідуваннях і суперечках з іншими країнами. Для усунення негативних наслідків доцільно здійснювати заходи підтримки, які належать до “зеленої скриньки” і не підлягають обмеженню, зокрема наукові дослідження, навчання, розвиток інфраструктури, захист навколишнього природного середовища, контроль безпеки продуктів харчування, що сприятиме поліпшенню якості та зменшенню собівартості продукції. Особливу увагу варто приділити контролю якості імпортної продукції, щоб захистити внутрішній ринок від трансгенної та іншої продукції, що шкодить здоров’ю населення. Для стимулювання експорту сільськогосподарської продукції доцільно проводити міжнародні виставки, конференції; створювати консалтингові фірми, дорадчі та маркетингові служби, які інформуватимуть товаровиробників про обсяги попиту, пропозиції, ціни, стандарти якості сільськогосподарської продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках, прогнози виробництва по регіонах.
Встановлено, що одним з ефективних напрямів розвитку зовнішньоторговельних зв’язків є участь у торговельно-економічних об’єднаннях. З проведеного дослідження видно, що Україні доцільно стимулювати експорт сільськогосподарської продукції до НАФТА, оскільки члени цього торговельно-економічного об’єднання належать до основних її імпортерів у світі. Крім того, торгівля з НАФТА велася практично постійно протягом 1996-2006 рр. по зернових, зокрема пшениці, кукурудзі, а також насінню соняшнику, овочах, м’ясу, молоку, молочних продуктах. Крім того, практично відсутньою була торгівля сільськогосподарською продукцією з МЕРКОСУР, крім зростання імпорту м’яса з нього в останні роки. Значно інтенсивніше розвивається зовнішня торгівля між Україною та СНД і ЄС.
Розроблено систему оцінки перспектив міжнародної інтеграції. Пропонується обирати торговельні об’єднання, з якими здійснюється зовнішня торгівля, та конкретні види продукції, визначати частку (обсяг) експорту (імпорту) до них. Угрупованню, показник якого є найбільшим протягом обраного періоду, присвоюється ранг n, де n – кількість угруповань, по яких здійснюють аналіз. Об’єднанню, частка експорту до якого є меншою, присвоюється значення (ранг) n-1 і т.д., якщо експорту не було, тоді нуль. Одержані значення (ранги) заносять до основної таблиці по всіх продуктах для всіх угруповань. На основі отриманих результатів обчислюється коефіцієнт перспектив інтеграції (5):
(5)де
– ранг експорту продукції і до відповідного інтеграційного об’єднання;
– кількість обраних продуктів.Найбільше значення коефіцієнта показує, з яким об’єднанням країна має найбільші перспективи розвитку інтеграції. Перевага полягає в тому, що за отриманими проміжними результатами (на кожному етапі складаються таблиці) можна бачити за якими видами продукції торгівля розвивається ефективно, за якими необхідно здійснювати додаткові регулюючі заходи. Дослідник може обирати період, який цікавить, поділяти його на окремі півперіоди і аналізувати, як змінювалася торгівля залежно від зміни чинного законодавства. За нашими розрахунками, Україна має найбільші перспективи інтеграції з ЄС і СНД, значення коефіцієнта становило відповідно 3,6 та 3,4. Для повної оцінки враховується також територіальна близькість країн, рівень їх економічного розвитку тощо. Ефективному розвитку експортно-імпортних операцій та інтеграційних процесів сприятиме виробництво конкурентоспроможної продукції.
Зовнішньоторговельні зв’язки України з ЄС і СНД потребують удосконалення, хоча між ними було укладено ряд нормативно-правових документів, зокрема з першим Угоду про партнерство та співпрацю між Україною та Європейським Співтовариством, другим – Угоду про створення зони вільної торгівлі, Угоду про Спільний аграрний ринок держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав та ін. Ефективність торговельних відносин України в межах інтеграційних угруповань деякою мірою знижується через нестабільність відносин урядів. При підготовці наступних нормативно-правових документів щодо створення торговельно-економічних об’єднань необхідно враховувати Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, Закон України “Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції”, Угоди про вільну торгівлю та ін. Особливу увагу варто приділити укладанню Договору про спільний аграрний ринок інтеграційного угруповання на вигідних умовах для всіх його учасників. Необхідно чітко визначати цілі об’єднання та методи їх досягнення; які ринки мають інтегруватись на початкових етапах, терміни усунення визначених торговельних бар’єрів по конкретних видах продукції. Запропоновано використовувати форми реєстраційних документів зовнішньої торгівлі, в яких передбачається класифікація продукції залежно від рівня застосування торговельних бар’єрів, що дозволить досліджувати ефективність лібералізації внаслідок аналізу динаміки експорту/імпорту продукції залежно від того, чи діють повні ставки мита, преференційні, чи усуненні взагалі, й удосконалювати торговельну політику.
В умовах існуючих інтеграційних об’єднань між Україною та Білоруссю, Казахстаном, Росією було укладено Угоди про вільну торгівлю, а згодом між усіма державами разом – Угоду про формування Єдиного економічного простору (ЄЕП). Членство в ЄЕП не означає зміни вектору інтеграції України з ЄС, а передбачає створення зони вільної торгівлі, що підтверджується нормативно-правовими документами.
Дослідженням встановлено, що ЄЕП може стати значним постачальником сільськогосподарської продукції на світовий ринок, оскільки на експорті пшениці спеціалізується Казахстан, Україна, Росія; кукурудзи – Україна, насіння соняшнику – Україна та Росія, м’яса і молока – Білорусь. Це дозволить зберігати сталі позиції на світовому ринку при зменшенні обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в одній з країн через несприятливі кліматичні умови чи інші форс-мажорні обставини. Розвиток зовнішньої торгівлі країн ЄЕП підтверджується проведеними розрахунками, відповідно до яких експорт зернових на душу населення та особу, зайняту в сільському господарстві у них зріс, а у світі суттєво не змінився. Передбачається, що об’єднання стане ємним ринком збуту для України, оскільки позитивне торговельне сальдо по сільськогосподарській продукції характерне лише для України та Казахстану, а наприклад, по м’ясу – переважно для Білорусі та України. Білорусь та Росія є імпортозалежними у торгівлі сільськогосподарською продукцією понад 10 років. Хоча країни ЄЕП мають відносні переваги у зовнішній торгівлі по деяких однакових видах сільськогосподарської продукції (що видно з розрахунку індексу RTA), українська продукція є однією з найбільш конкурентоспроможних, що підтверджується значеннями коефіцієнтів конкурентоспроможності, розрахованими за формулами (3) і (4) (табл.3).
Таблиця 3
Оцінка конкурентоспроможності окремих видів агропродовольчої продукції держав ЄЕП у 2005 р.
| Країни | Зернові | Пшениця | Кукурудза | Насіння соняшнику | М’ясо | |||||
| | І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ | І | ІІ |
| Білорусь | 32,1 | 0,3 | 0,01 | 0,004 | 0,01 | 0,01 | 0,01 | 0,06 | 5,9 | 11,9 |
| Казахстан | 480,4 | 11,4 | 13,8 | 34,7 | 0,3 | 5,0 | 0,03 | 0,04 | 0,01 | 0,01 |
| Росія | 50,1 | 11,6 | 53,0 | 23,3 | 1,2 | 1,2 | 3,6 | 11,0 | 0,5 | 0,1 |
| Україна | 107,7 | 55,7 | 53,3 | 82,2 | 42,2 | 88,6 | 0,5 | 3,0 | 1,9 | 1,6 |
Джерело: розраховано за даними ФАО.
Оскільки висока конкурентоспроможність наведених видів сільськогосподарської продукції характерна і для інших членів ЄЕП, то вони потенційно конкуруватимуть між собою, що може сприяти підвищенню якості продукції. Проте існує ймовірність ускладнення інтеграційних процесів у межах ЄЕП через те, що його члени переважно спеціалізуються на експорті однакових видів сільськогосподарської продукції, а інтенсивність їх внутрішньогалузевої торгівлі невисока. Тому її необхідно розвивати, для чого слід диверсифікувати товарну структуру експорту, але крім того важливо виходити на нові зовнішні ринки.
Для оцінки найбільш інтенсивних напрямів зовнішньої торгівлі в межах інтеграційного угруповання та оптимальної диверсифікації географічної структури експорту й імпорту пропонуємо використовувати модель дослідження торговельних потоків. Її застосування дало можливість ранжувати країни ЄЕП за їх значенням для розвитку експортно-імпортних відносин України – Росія, Білорусь, Казахстан.
Оскільки члени ЄЕП є значними постачальниками та споживачами сільськогосподарської продукції, на рис.2 відображено можливі експортно-імпортні потоки у зоні вільної торгівлі.
Рис.2. Розподіл експорту та імпорту в межах ЄЕП по окремих сільськогосподарських продуктах
Стимулюючим фактором розвитку зовнішньоторговельних відносин може стати укладання Угод про усунення торговельних бар’єрів з інтеграційними об’єднаннями, оскільки в Росії та Україні вони значно нижчі порівняно з іншими країнами, а також вступ країн ЄЕП до СОТ. Вважаємо за доцільне, щоб торговельно-економічне об’єднання ЄЕП надавало допомогу населенню бідних країн, які страждають від голоду. Це, на нашу думку, стане одним із найбільших досягнень і зміцнить довіру до нього з боку світової спільноти. Створення торговельно-економічних об’єднань на вигідних умовах для всіх його членів сприяє розвитку експортно-імпортних відносин в аграрному секторі України.