Валютний курс залежить від: паритету купівельної спроможності співвідно­шення грошових одиниць відповідно до їхньої купі­вельної спроможності в різних країнах; зміни в доходах населення чим вище стають доходи, тим нижче курс грошової одиниці

Вид материалаДокументы

Содержание


Світова валютна система
Платіжний баланс (у $) (у загальному вигляді)
Міжнародні валютно-фінансові організації
Міжнародний валютний фонд (МВФ)
Подобный материал:
ТЕМА: МІЖНАРОДНА ВАЛЮТНА СИСТЕМА. МІЖНАРОДНІ ГРОШІ.

МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНО-ФІНАНСОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ

У світі налічується близько 150 національних грошових одиниць, або валют, що значно ускладнює проведення розрахунків між країнами в торговель­них та іншій угодах.

У будь-якій країні валюта необхідна:

а) громадянам для туристичних поїздок або як засіб заощадження грошей;

б) фірмам, які проводять експортно-імпортні опе­рації;

в) підприємствам для інвестування в інші країни;

г) державі для підтримки валютних ресурсів, ре­гулювання курсу національної валюти.

Купуючи іноземну валюту, ми пред'являємо по­пит на неї, одночасно пропонуючи в обмін національну валюту, тобто створюємо попит та пропозицію валю­ти.

Ціна валюти однієї країни, виражена у валюті іншої країни, називається валютним курсом, який змінюється під впливом попиту та пропозиції.

Валютний курс залежить від:
  1. паритету купівельної спроможності - співвідно­шення грошових одиниць відповідно до їхньої купі­вельної спроможності в різних країнах;
  2. зміни в доходах населення - чим вище стають доходи, тим нижче курс грошової одиниці;
  3. інфляція і збільшення грошей в обігу, які зни­жують валютний курс;
  4. процентні ставки за внесками – їхнє зростання викликає збільшення курсу;
  5. державне регулювання курсу валюти.

Основні угоди з валютою проходять через банки та інші фінансові установи, що купують і продають один одному валюту у великих кількостях,

У світі є кілька великих центрів торгівлі валютою, з якими пов'язані багато які банки. Вони знаходять­ся в Лондоні, Нью-Йорку, Токіо, Парижі, Цюріху, Гонконгу, Сінгапурі.

Основні види угод на валютному ринку - це:
  • угоди спот (касові) – постачання валюти покупцю протягом двох днів;
  • форвардні угоди – постачання валюти через пев­ний термін (1, 3, 6, 12 міс.) за курсом, укладеним на момент угоди.

(Тут покупець може виграти у разі падіння курсу або програти, якщо курс зріс.)

Основними валютами світового ринку є: USD - $; EUR - €; JPY - ¥, GBR - £.

Ці валюти є вільно конвертованими, тому що на операції з ними немає ніяких обмежень.

Світова валютна система, яка визначає види міжнародних платіжних коштів, правила регулювання валютних курсів, правила функціонування світо­вих валютних ринків, почала формуватися наприкінці XIX ст. і пройшла ряд етапів.

З 1867 по 1914 pp. – система «Золотомонетного стандарту» - усі валюти розвинутих країн вільно об­мінюються на золото за фіксованим курсом.

1944-1971 pp. - «Бреттон-Вудська система» - долар США мав чітку фіксовану вартість у золоті, а решта валют підтримувала свій курс до долара з припустимими відхиленнями від курсу ±1%. У разі потреби могли бути обміняні на долари, а ті – на золото.

З 1976 р. - «Ямайська система» - перехід до «пла­ваючих» валютних курсів. Коли курс основних ва­лют залежить від попиту-пропозиції, а курс валют інших країн «прив'язується» до них і регулюється державою.

В Україні на даний момент використовується система «керованого плавання» курсу – Національ­ний банк регулює курс гривні в разі потреби.

Це регулювання проводиться у вигляді «валют­них інтервенцій»: продаж доларів на внутрішньому ринку в обмін на гривні, якщо потрібно підвищити курс гривні; купівля доларів за гривні, якщо потрібно понизити курс гривні.

Результати економічної діяльності країни протя­гом року в грошовій формі відбиває платіжний ба­ланс країни.

Платіжний баланс – співвідношення суми пла­тежів, зроблених даною країною за кордоном, і надходжень, отриманих нею з-за кордону.

Платіжний баланс (у $) (у загальному вигляді)

Кредит

Дебет
  • Доходи від експорту товарів та послуг
  • Витрати від імпорту товарів та послуг.
  • Приплив інвестицій в економіку з-за кордону.
  • Відплив інвестицій з економіки за кордон.
  • Приплив коштів у вигляді прибутку, переказів, внесків з-за кордону
  • Відплив коштів у вигляді прибутку, переказів, внесків за кордон.
  • Кредити з-за кордону
  • Кошти для погашення зовнішніх кредитів

Сальдо: кредит – дебет =




Платіжний баланс активний, якщо надходження перевищують платежі, і пасивний, якщо платежі пе­ревищують надходження.

Міжнародні валютно-фінансові організації

У разі потреби країни можуть брати кредити одна в одної в спеціально створених міжнародних валют­но-фінансових організаціях.
    • Міжнародний валютний фонд (МВФ) (1944 p.) -видає кредити офіційним органам країн терміном на 5-10 років для розвитку чи стабілізації економіки. Надання кредиту МВФ говорить про платоспро­можність країни і полегшує одержання нею інших кредитів.
    • МБРР - Міжнародний банк реконструкції і роз­витку складається з Всесвітнього банку і трьох його філій. Видає кредити під конкретні проекти в краї­нах, які розвиваються.
    • Паризький клуб - об'єднання 17 європейських країн, які надають кредити.

Україна бере участь у роботі цих організацій. Основними кредиторами України є: Всесвітній банк, МВФ, Росія, США. Зовнішній борг цим організаціям і країнам складає близько 11 млрд $ або 35% ВВП (на 2002 p.). З розвитком економіки борги разом з відсотками вже поступово виплачуються.