Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материала

Документы

Содержание Загальні принципи побудови

Подобный материал:

• Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
• Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
• Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
• Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
• Гринчак М. О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ, 308.85kb.
• Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
• Лариса Орєхова розвиток лінгводидактичних ідей у другій половині ХІХ – першій половині, 127.11kb.
• Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
• Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
• А. Ю. Роль газети "Буковина" в загальноукраїнському літературному процесі кінця ХІХ, 342.2kb.

Рішучий крок на шляху до зближення з європейською культурою, її раціоналістичними традиціями зробили братства. Та найбільшого розмаху цей процес набув у Києво-Могилянській академії. Філософські курси перших професорів Києво-Могилянської академії, що були створені у дусі схоластичної філософії, зумовлювали поширення в українській філософії традицій арістотелізму. Утвердження традиції арістотелізму, яка остаточно сформувалась в Україні в XVII ст., здійснювалося професорами Києво-Могилянській академії як на основі вивчення метафізики, фізики, логіки та етики за арістотелівськими джерелами, так і на основі залучення вторинних джерел, що певною мірою свідчили про поширення ідей арістотелізму у їхніх різноманітних інтерпретаціях (наприклад, через рецепцію ідей Д.Скота, В.Оккама, Ф.Суареца та ін.) [3].

На думку Ярослави Стратій, утвердження арістотелізму в українській філософській думці XVII ст. було необхідною основою для зародження новітньої раціоналістичної традиції в Україні на початку XVIII ст., для сприйняття та рецепції професорами Києво-Могилянської Академії ідей картезіанства [4].

Отже, історико-філософський аналіз пам’яток української філософської думки XI-XVII ст. дає підставу зробити висновок, що умови соціально-політичного та духовно-культурного розвитку Київської Русі, усвідомлення потреб в логічному теоретизуванні та орієнтація на арістотелізм у вирішенні філософсько-богословських питань стояли біля витоків формування раціоналістичної традиції в Україні.

1.Рациональность как предмет философского исследования. – М., ИФРАН, 1995. – 225 с.

2.Філософія Відродження на Україні. – К.: Наукова думка, 1990. – 336 с.

3.Котусенко В.Томізм і його рецепція у філософії професорів Києво-Могилянської академії // Релігійно-філософська думка в Києво-Могилянській академії: європейський контекст. – К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2002. – С. 117-150.

4.Стратій Я. Георгій Щербацький і картезіанство в Києво-Могилянській академії // Релігійно-філософська думка в Києво-Могилянській академії: європейський контекст. – К.: Видавничий дім “КМ Академія”, 2002. – С. 151-174.

Ігор Дуцяк

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ
ТИПОЛОГІЇ ВИСЛОВІВ

Якщо ґрунтуватися на тому, що суттю вислову є фіксування відношень між обсягами імен, то для виявлення усіх різновидів висловів треба виявити усі види відношень між іменами за обсягом. У багатьох сучасних навчальних виданнях наявна суперечність між тими видами відношень за обсягом, які наводять у темі Імена (чи Поняття) та тими видами відношень, які наводять у темі Судження. У першій з названих тем, на відміну від другої, наводять такі відношення як співпідпорядкованість, протилежність, суперечність. Однак такий підхід є некоректним. Адже, коли зображують, для прикладу, відношення підпорядкованості, то на діаграмі відтворюють лише два кола (рис. 1, а), тоді як на зображенні співпідпорядкованості чи протилежності (рис. 1, б, в) зображують три кола, тобто це, фактично, вже відношення не між двома іменами, а між трьома.

Три множини об’єктів зображено також на діаграмі суперечності (рис. 1, г) – з’єднавши два поля так, що вони в сукупності позначають обсяг загальнішого поняття, ми насправді, зобразили і це загальніше поняття, демонструючи, що крім цих двох множин об’єктів, загальніше поняття не містить інших об’єктів. У темі Судження для відтворення змісту висловів А, Е, І, О беруть вже тільки п’ять жергонових відношень, тобто фактично чотири відношення, одне з яких (підпорядкованість) має два варіанти. Виділення такої кількості відношень є обґрунтованішим, оскільки, як зазначає Б. Кедров [1, 71], є лише п’ять способів розташування двох кіл одне відносно іншого (рис. 2).

Сформулювавши для кожного з відношень, зображених на рис. 2, відповідний вислів, отримаємо множину елементарних висловів: Усі S і тільки S є Р (рис. 2, а), Усі S, але не тільки S, є Р (рис. 2, б), Частина S є (не є Р) і тільки S є Р (рис. 2, в), Частина S є (не є Р) і не тільки S є Р (рис. 2, г) Усі S не є Р (рис. 2, д). Водночас, нехтування обсягом загальнішого імені, теми мовлення, тобто універсуму, може призводити до обмеженості правил виведення, сформульованих на основі виділених лише цих чотирьох видів відношень. Проаналізуємо такі приклади.

Приклад 1. Темою мовлення є плоскі многокутники. Із вислову Жоден трикутник не є чотирикутником операцією протиставлення предикатові виведемо: Частина, плоских многокутників, які не є чотирикутниками є трикутниками (рис 3, а).

Приклад 2. Темою мовлення є цілі числа. Із вислову Жодне парне число не є непарним операцією протиставлення предикатові виведемо Усі числа, які не є непарними, є парними (рис. 3, б).