Geum.ru

Відомості Верховної Ради України (ввр), 2003, n 18, n 19-20, n 21-22, ст. 144 ) { Із змінами, внесеними згідно із закон

Вид материалаЗакон

Содержание


Комерційне посередництво (агентські відносини)
Правове регулювання перевезення вантажів
Подобный материал:
1   ...   11   12   13   14   15   16   17   18   19
Глава 31

КОМЕРЦІЙНЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО (АГЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ)

У СФЕРІ ГОСПОДАРЮВАННЯ


Стаття 295. Агентська діяльність


1. Комерційне посередництво (агентська діяльність) є

підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним

агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними

господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в

інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він

представляє.


2. Комерційним агентом може бути суб'єкт господарювання

(громадянин або юридична особа), який за повноваженням, основаним

на агентському договорі, здійснює комерційне посередництво.


3. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в

чужих інтересах, але від власного імені.


4. Комерційний агент не може укладати угоди від імені того,

кого він представляє, стосовно себе особисто.


5. Законом можуть бути встановлені обмеження або заборона

здійснення комерційного посередництва в окремих галузях

господарювання.


Стаття 296. Підстави виникнення агентських відносин


1. Агентські відносини виникають у разі:


надання суб'єктом господарювання на підставі договору

повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій;


схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє

комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта

агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням

наданого йому повноваження.


Стаття 297. Предмет агентського договору


1. За агентським договором одна сторона (комерційний агент)

зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого

представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню

(надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його

рахунок.


2. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і

порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права

та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному

агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами

умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.


3. Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в

межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою

сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено,

вважається, що агент діє в межах території України.


4. Агентський договір укладається в письмовій формі. У

договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень

(представництва) комерційного агента.


Стаття 298. Схвалення угоди, укладеної комерційним агентом

без повноваження на її укладення або з

перевищенням повноважень


1. Комерційний агент повідомляє суб'єкта, якого він

представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні

угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.


2. Угода, укладена від імені суб'єкта, якого представляє

комерційний агент, без повноваження на її укладення або з

перевищенням наданого йому повноваження, вважається схваленою цим

суб'єктом за умови, якщо він не відхилить перед третьою особою дії

комерційного агента. Наступне схвалення угоди суб'єктом, якого

представляє агент, робить угоду дійсною з дня її укладення.


Стаття 299. Немонопольні і монопольні агентські відносини


1. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, має право

довірити комерційне посередництво також іншим суб'єктам,

повідомивши про це агента, а агент має право здійснювати

комерційне посередництво також для інших суб'єктів господарювання,

якщо інтереси суб'єктів, яких представляє комерційний агент, не є

суперечливими у питаннях, для вирішення яких запрошений цей агент.


2. У разі монопольних агентських відносин комерційний агент,

що представляє суб'єкта господарювання, не має права здійснювати

комерційне посередництво для інших суб'єктів у межах, передбачених

агентським договором.


Стаття 300. Передача прав комерційного агента


1. Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які

він уповноважений суб'єктом, якого він представляє.


2. Якщо агентським договором не передбачено інше, комерційний

агент не може передавати на свій розсуд іншим особам прав, якими

він володіє в інтересах того, кого він представляє.


Стаття 301. Взаєморозрахунки в агентських відносинах


1. Відповідно до агентського договору комерційний агент

одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що

здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у

розмірі, передбаченому договором.


2. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту

після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його

посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.


3. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному

агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на

себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в

інтересах суб'єкта, якого він представляє.


4. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує

винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до

розмірів і строків, передбачених договором сторін.


5. Комерційний агент має право вимагати для розрахунку

бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить

агентська винагорода.


6. Умови виплати винагороди комерційному агенту за угоди,

укладені після закінчення договірних відносин, а також інші умови,

що стосуються розрахунків сторін, визначаються договором.


Стаття 302. Обов'язки щодо нерозголошення конфіденційної

інформації в агентських відносинах


1. Комерційний агент не має права передавати конфіденційну

інформацію, одержану від суб'єкта, якого він представляє, без

згоди цього суб'єкта, використовувати її у власних інтересах чи в

інтересах інших осіб всупереч інтересам суб'єкта, якого він

представляє, як при здійсненні комерційним агентом своєї

діяльності в інтересах зазначеного суб'єкта, так і після

припинення агентських відносин з ним.


2. Сторони агентського договору можуть укласти окрему угоду

про захист конфіденційної інформації суб'єкта, якого представляє

комерційний агент (договір про нерозголошення).


3. Комерційний агент несе відповідальність за розголошення

конфіденційної інформації відповідно до закону та договору.


Стаття 303. Відповідальність за порушення агентського

договору


1. Комерційний агент несе відповідальність у повному обсязі

за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок

невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше

не передбачено агентським договором.


2. Якщо інше не передбачено договором, комерційний агент не

гарантує суб'єкту, якого він представляє, виконання третіми

особами зобов'язань за угодами, укладеними за його посередництва.


3. У разі порушення агентського договору суб'єктом, якого

представляє комерційний агент, останній має право на одержання

винагороди у розмірах, передбачених агентським договором, а також

на відшкодування збитків, понесених ним внаслідок невиконання або

неналежного виконання договору другою стороною.


Стаття 304. Припинення агентського договору


1. Агентський договір припиняється за угодою сторін, а також

у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом,

якого він представляє, або відмови комерційного агента від

подальшого здійснення комерційного посередництва за договором,

укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї

із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення

інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або

суб'єкта, якого він представляє.


2. У разі відкликання повноважень комерційного агента

суб'єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити

його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш

тривалий строк не передбачений договором.


3. У разі усунення (закінчення) обставин, що призвели до

припинення повноважень комерційного агента, ці повноваження за

згодою сторін можуть бути поновлені.


Стаття 305. Законодавство про комерційне посередництво у

сфері господарювання


1. Відносини, що виникають при здійсненні комерційного

посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання,

регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього

нормативно-правовими актами, що визначають особливості

комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.


2. У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами,

зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть

застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України

( 435-15 ), якими регулюються відносини доручення.


Глава 32

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ВАНТАЖІВ


Стаття 306. Перевезення вантажів як вид господарської

діяльності


1. Перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається

господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції

виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання

залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними

шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.


2. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники,

вантажовідправники та вантажоодержувачі.


3. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний

транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний

транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний

транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші

види транспорту.


4. Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням

вантажу, є транспортна експедиція.


5. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі

умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин,

зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших

небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими

відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними

статутами та іншими нормативно-правовими актами.


6. Відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу,

регулюються Цивільним кодексом України ( 435-15 ) та іншими

нормативно-правовими актами.


Стаття 307. Договір перевезення вантажу


1. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)

зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною

(вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений

законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на

одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник

зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.


2. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням

перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо)

відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані

забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів

згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.


3. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності

здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень

вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник

зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник

- подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.


4. Залежно від виду транспорту, яким передбачається

систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові

договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті,

навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті),

спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на

автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових

договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами,

транспортними статутами або правилами перевезень.


5. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а

також відповідальність суб'єктів господарювання за цими

перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними

статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть

передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не

суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за

неналежне виконання договірних зобов'язань.


Стаття 308. Приймання вантажу до перевезення


1. Вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно

від виду транспорту та вантажу в місцях загального або

незагального користування.


2. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає

з моменту прийняття вантажу до перевезення.


3. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до

перевезення з урахуванням необхідності забезпечення

транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має

право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.


4. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу

законодавством або договором передбачено спеціальні документи

(посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості

вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов'язаний передати

такі документи перевізникові разом з вантажем.


5. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає

вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений

належним чином.


Стаття 309. Зміна умов перевезення


1. Вантажовідправник має право в порядку, встановленому

транспортними кодексами чи статутами, одержати назад зданий до

перевезення вантаж до його відправлення, замінити вказаного в

перевізному документі одержувача вантажу (до його видачі

адресату), розпорядитися вантажем у разі неприйняття його

одержувачем чи неможливості видачі вантажу одержувачу.


2. У разі переривання або припинення перевезення вантажів з

незалежних від перевізника обставин перевізник зобов'язаний

повідомити вантажовідправника і одержати від нього відповідне

розпорядження щодо вантажу.


Стаття 310. Одержання вантажу в пункті призначення


1. Перевізник зобов'язаний повідомити одержувача про прибуття

вантажу на його адресу.


2. Одержувач зобов'язаний прийняти вантаж, який прибув на

його адресу. Він має право відмовитися від прийняття пошкодженого

або зіпсованого вантажу, якщо буде встановлено, що внаслідок зміни

якості виключається можливість повного або часткового використання

його за первісним призначенням.


3. Відповідальність перевізника за збереження вантажу

припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті

призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в

установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має

право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик

вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.


4. Вантаж, не одержаний протягом місяця після повідомлення

перевізником одержувача, вважається невитребуваним і реалізується

в установленому законодавством порядку.


Стаття 311. Плата за перевезення вантажів


1. Плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт,

пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими

відповідно до законодавства.


Стаття 312. Договір перевезення вантажу в прямому змішаному

сполученні


1. За договором перевезення вантажу в прямому змішаному

сполученні перевезення здійснюється від вантажовідправника до

вантажоодержувача двома або більше перевізниками різних видів

транспорту за єдиним перевізним документом.


2. До договорів перевезення вантажу у прямому змішаному

сполученні застосовуються правила статті 307 цього Кодексу, якщо

інше не передбачено транспортними кодексами чи статутами.


3. Відносини перевізників під час перевезення вантажу у

прямому змішаному сполученні та умови роботи перевалочних пунктів

регулюються вузловими угодами. Порядок укладення вузлових угод

встановлюється транспортними кодексами та статутами.


Стаття 313. Відповідальність перевізника за прострочення

доставки вантажу


1. Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту

призначення у строк, передбачений транспортними кодексами,

статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному

порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у

договорі.


2. Перевізник звільняється від відповідальності за

прострочення в доставці вантажу, якщо прострочення сталося не з

його вини.


3. Розмір штрафів, що стягуються з перевізників за

прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до

закону.


4. Сплата штрафу за доставку вантажу з простроченням не

звільняє перевізника від відповідальності за втрату, нестачу або

пошкодження вантажу, що сталися внаслідок прострочення.


Стаття 314. Відповідальність перевізника за втрату, нестачу,

пошкодження вантажу


1. Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та

пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що

втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.


2. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути

передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті,

нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або

відправника.


3. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник

відповідає:


у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості

вантажу, який втрачено або якого не вистачає;


у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку

зменшилася його вартість;


у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням

його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде

доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.


4. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася

настільки, що він не може бути використаний за прямим

призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і

вимагати відшкодування за його втрату.


5. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник

сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач

(відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу,

повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування.


Стаття 315. Порядок вирішення спорів щодо перевезень


1. До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з

договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому

претензії. ( Частина перша статті 315 із змінами, внесеними згідно

із Законом N 2705-IV ( 2705-15 ) від 23.06.2005 )


2. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а

претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти

днів.


3. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє

заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців,

а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному

сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу

або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. ( Частина

третя статті 315 в редакції Закону N 2705-IV ( 2705-15 ) від

23.06.2005 )


4. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано

в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має

право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання

відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.


5. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та

вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення,

встановлюється шестимісячний строк.


6. Щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями

вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності

встановлюються транспортними кодексами чи статутами або

міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано

Верховною Радою України.


Стаття 316. Договір транспортного експедирування


1. За договором транспортного експедирування одна сторона

(експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони

(клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором

послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.


Договором транспортного експедирування може бути встановлений

обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом

і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від

свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу,

забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання

інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.


Договором транспортного експедирування може бути передбачено

надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу

(перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та

вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта,

зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення,

одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання

митних формальностей тощо).


2. Плата за договором транспортного експедирування

здійснюється за цінами, що визначаються відповідно до глави 21

цього Кодексу.