Geum.ru

Програма для загальноосвітніх навчальних закладів Біологія

Вид материалаДокументы

Содержание


12 клас біолого-хімічний профіль
РОЗДІЛ V Різноманітність органічного світу
Наводить приклади
Тема 13. Розвиток органічного світу (22 години)
Наводить приклади
Робить висновки щодо
Висловлює судження
Практична робота № 29
РОЗДІЛ VІ Надорганізмені рівні організації живої природи - 68 годин
Пояснює: - генетичну мінливість у природних популяціях; - сутність екологічної валентності видів. Аналізує
Застосовує знання
Тема 15. Екосистемний рівень організації живої природи
Наводить приклади
Застосовує знання
Висловлює судження
Лабораторний практикум № 7
Тема 16. Біосферний рівень організації життя (20 годин)
Називає: межі біосфери; компоненти біосфери; функції живої речовини; основні речовини, що забруднюють біосферу. Наводить приклад
Описує: - причини порушення біогеохімічних циклів хімічних елементів. Характеризує
Висловлює судження
...
Полное содержание
Подобный материал:
1   2   3



12 клас

біолого-хімічний профіль

(140 годин, 4 години на тиждень, з них – 20 годин – резервний час)


Зміст навчального матеріалу
Навчальні досягнення учнів

РОЗДІЛ V Різноманітність органічного світу

та його історичний розвиток - 30 годин

Тема 12. Система органічного світу ( 8 годин)

Підходи до класифікації організмів (історичний аспект).

Принципи сучасної класифікації організмів. Поняття про природні (філогенетичні) та штучні системи організмів.

Систематика органічного світу. Сучасна система органічного світу. Основні таксони та їх ієрархія: царство, тип (відділ), клас, ряд (порядок), родина, рід, вид.

Учень (учениця):

Називає:

- основні таксономічні категорії;

- науки, що визначають належність організмів до систематичних груп;

- принципи класифікації організмів.

Наводить приклади організмів різних таксонів.

Характеризує:

- підходи до класифікації організмів.

Порівнює:

- структуру та основні процеси життєдіяльності організмів різних царств.

Демонстрації : схеми, таблиці, що ілюструють сучасну систему органічного світу; натуральні об’єкти, гербарні зразки, муляжі, опудала, мікропрепаратів представників різних таксонів

Екскурсія до природничого музею, на біологічні факультети вищих навчальних закладів

Тема 13. Розвиток органічного світу (22 години)

Розвиток уявлень про походження життя. Огляд основних гіпотез походження життя на Землі. Абіогенне походження життя.

Явище біомінералізації у еволюції.

Хімічна еволюція. Етапи хімічної еволюції, виділені О. Опаріним. Гіпотеза Опаріна – Бернала. Макромолекули і зародження життя. Біогенез.

Сучасні погляди на виникнення життя на Землі.

Основні етапи геологічної історії Землі. Початкові етапи еволюції життя.

Протобіонти: тип живлення і середовище існування. Еволюція протобіонтів: формування внутрішнього середовища, поява органічних каталізаторів, виникнення генетичного коду. Початок біологічної еволюції: виникнення фотосинтезу, еукаріот, статевого процесу і багатоклітинності.

Основи еволюційного вчення.

Концепції, що пояснюють виникнення органічної доцільності: креаціонізм, трансформізм, ламаркізм, дарвінізм.

Докази еволюції органічного світу. Філогенетичні ряди. Основні положення еволюційного вчення Ч. Дарвіна.

Рушійні сили еволюції: спадкова мінливість, природний добір, боротьба за існування.

Синтетична гіпотеза еволюції.

Головні напрями еволюції: біологічний прогрес та біологічний регрес. Шляхи досягнення біологічного прогресу: ароморфози, ідіоадаптації, дегенерація.

Основні ароморфози в еволюції органічного світу.

Основні напрями еволюції Покритонасінних, Птахів і Ссавців у кайнозойську еру.

Направленість і передбачуваність еволюції.

Еволюційні процеси в протерозої, палеозої, мезозої та кайнозої.

Основні етапи еволюції рослин і тварин: розділення еукаріотів на рослинні і тваринні клітини, виникнення статевого розмноження, поява багатоклітинних організмів. Різноманітність морської фауни і флори в різні ери.

Вихід організмів на суходіл.

Особливості будови рініофітів.

Основні шляхи еволюції наземних рослин. Шляхи еволюції тварин.

Еволюція людини – антропогенез. Чинники і рушійні сили антропогенезу. Напрями еволюції людини. Сучасний етап еволюції людини. Характеристика великих людських рас.

Узагальнення. Система організмів живої природи як відображення еволюції та доказ єдності органічного світу.
Учень (учениця):

Називає:

- умови, які сприяли появі перших органічних сполук на Землі;

- геологічні ери Землі;

- напрями еволюції багатоклітинних організмів;

- причини біологічного прогресу і біологічного регресу;

- біологічні та соціальні чинники еволюції людини;
  • морфологічні ознаки, що лежать в основі поділу людей на раси;

Наводить приклади:

- неорганічних речовин – попередників біомолекул;

- палеонтологічних і ембріологічних доказів еволюції;

- ароморфозів, ідіоадаптацій і дегенерацій у рослин і тварин;

- видів, що перебувають у стані біологічного прогресу чи регресу;

- антропоморфозів.

Описує:
  • докази еволюції органічного світу;

- ознаки ароморфозу, ідіоадаптації, дегенерації; коацервати; шляхи історичного розвитку наземних груп організмів; стадії еволюції людини;

- явище біомінералізації в еволюції.

Характеризує:

- біогенез;

- гомологічні органи, рудименти, атавізми як докази еволюції;

- перехід організмів до фотосинтезу і автотрофного живлення і його значення;

- виникнення багатоклітинності як важливий ароморфоз у розвитку органічного світу;

- основні етапи у розвитку рослинного світу;

- еволюційні процеси в протерозої, палеозої, мезозої та кайнозої;

- основні положення синтетичної гіпотези еволюції;

- рушійні сили антропогенезу;

- расову класифікацію сучасної людини.

Пояснює:

- механізм відбору біомолекул із суміші хаотичних структур;

- еволюційні переваги виходу рослин на суходіл;

Порівнює:

- організацію рініофітів і водоростей; рініофітів і папоротей;

- біологічне і соціальне на різних етапах еволюції людини.

Аналізує:

- зміни молекул органічних речовин у процесі розвитку життя на Землі;

- шляхи досягнення біологічного прогресу;

- вплив кліматичних умов на еволюцію рослин і тварин;

- роль ароморфозів у освоєнні організмами всіх середовищ існування.

Робить висновки щодо:

- направленості і передбачуваності еволюційних процесів;

- відмінності в будові клітин як свідчення різних шляхів еволюції.

Висловлює судження, що сучасна система органічного світу – це відображення його історичного розвитку; як істота біосоціальна людина підпорядкована законам природи і суспільства.

Застосовує знання для пояснення філогенетичного розвитку окремих представників тварин і рослин.

Демонстрації схема моноцентричного походження рас, портрети людей, які належать до різних рас

Практична робота № 28. Вивчення гомологічних та аналогічних органів, рудиментів і атавізмів

Практична робота № 29. Дослідження появи ароморфозів у різних групах тварин

Практична робота № 30. Дослідження появи ароморфозів у різних групах рослин.

РОЗДІЛ VІ Надорганізмені рівні організації живої природи - 68 годин

Тема 14. Популяційно-видовий рівень організації живої природи (22 годин).

Різноманітність надорганізмених рівнів організації життя та їх основні ознаки.

Структура популяційно-видового рівня та методи його вивчення.

Популяція. Характеристика популяції. Динаміка чисельності особин у популяціях. Криві виживання. Генофонд популяції. Популяційна генетика та її значення для розвитку еволюційного вчення.

Генетична стабільність популяцій. Зміна генотипного складу популяції. Чинники, що зумовлюють зміну генетичного складу популяцій: мутації, міграції, популяційні хвилі, ізоляція, природній добір. Рушійний та стабілізуючий добір. Принцип популяційної рівноваги. «Хвилі життя». Закон Харді-Вайнберга. Дрейф генів. Поняття еволюції. Мікроеволюція.

Популяції та еволюційний процес. Еволюційна роль мутацій. Значення модифікаційної мінливості для еволюційних перетворень.

Вид як етап еволюції та як рівень організації життя

Вид. Критерії виду. Популяційна структура виду. Екологічна валентність видів. Взаємозв’язки між особинами виду.

Видоутворення: основні способи і значення.

Узагальнення. Популяція – форма існування виду, компонент екосистеми і одиниця еволюції.
Учень (учениця):

Називає:
  • науки, що вивчають життя на популяційно-видовому рівні;

- чинники видоутворення;

- результати мікроеволюції;

- складності під час визначення видової належності організму;

- механізми запобігання надмірній чисельності популяцій.

Формулює:

-закон Харді-Вайнберга.

Описує:
  • алопатричне видоутворення;
  • симпатричне видоутворення;

- хромосомне видоутворення;

- зміну генофонду популяцій у результаті стабілізуючого і рушійного добору.

Характеризує:
  • - популяцію як надорганізмену форму життя;
  • - пристосованість організмів до середовища існування як результат мікроеволюції;
  • - дрейф генів як випадковий процес у популяції;

- мутації як основу видоутворення;

- вид як етап еволюції та як рівень організації життя

популяцію як структурну одиницю виду

Пояснює:

- генетичну мінливість у природних популяціях;

- сутність екологічної валентності видів.

Аналізує:

- біологічні механізми запобігання обміну генами між видами;
  • вид як цілісну систему.

Оцінює:
  • зміни популяцій в ході природного добору;

- дивергентний характер мікроеволюції;

Застосовує знання для пояснення утворення нових видів шкідливих комах.

Робить висновок щодо видоутворення як умови біорізноманітності.

Демонстрації таблиці і схеми, що ілюструють структуру популяцій, схеми видоутворення, колекцій різних видів тварин, гербарних матеріалів різних видів рослин, живих об’єктів, фільмів про види та популяції.

Екскурсії Дослідження окремих видів і популяцій (своєї місцевості).

Практична робота № 31. Вивчення критеріїв виду

Тема 15. Екосистемний рівень організації живої природи

(26 годин).

Структура екосистемного рівня.

Екологічна характеристика виду. Екологічна ніша.

Колообіг речовин і енергії в екосистемах.

Ланцюги живлення. Трофічні сітки.

Піраміда енергії.

Стійкість і динаміка екосистем. Продуктивність екосистем та її види. Стійкі клімаксові угруповання.

Екосистема як середовище для еволюції популяцій. Зміна структури екосистеми в ході еволюції видів.

Розміри та склад екосистеми: біотоп, біоценоз (біом). Структура і види біоценозів (біомів). Екосистеми закриті та відкриті. Міграція та трансформація речовин у екосистемах. Саморегуляція в екосистемі. Стійкість екосистем.

Біогеоценоз як замкнена екосистема.

Масштаби біогеоценозів. Компоненти біогеоценозу: біотоп (кліматичний режим, рельєф) та біоценоз (мікроорганізми, гриби рослини, тварини).

Структура біогеоценозу за В.М.Сукачовим. Біогенетичний гомеостаз біогеоценозу. Біомаса та продуктивність біогеоценозу. Просторова структура і трофічна мережа біогеоценозів. Закономірності поширення біогеоценозів на планеті.

Зміни біогеоценозів. Сукцесії. Закономірності сукцесійних процесів.

Агроценози (агроекосистеми): структура та зміни під впливом діяльності людини. Фізико-хімічні характеристики основних типів ґрунтів на Україні та шляхи підвищення їх родючості.

Мінеральні добрива: значення для рослин, хімічні властивості, норми внесення.

Агрофітоценози. Хімічний захист рослин: основні групи сполук і особливості їх використання. Інтегрований захист рослин.

Поживні середовища для культурних рослин.


Узагальнення. Екосистема – самостійний рівень організації живої природи і результат спільного історичного розвитку видів
Учень (учениця):

Називає:

- чинники стійкості екосистем;
  • причини зміни екосистем;
  • основні складові біогеоценозу.

Наводить приклади:

- екосистем відкритих і закритих;

- біогеоценозів, властивих Україні;

- біомів, біотопів, сукцесій.

Формулює:

- правила створення агроекосистеми.

Описує:

- екосистеми і агроекосистеми своєї місцевості;

- компоненти біогеоценозу;

- біотичні компоненти біогеоценозів (прісної водойми, луків, змішаного лісу);

- фітоценоз, зооценоз, мікробіоценоз;

- зміни трофічних рівнів в агроекосистемах.

Характеризує:

- екосистему як біологічну систему;

- компоненти екосистеми;

- сукцесії і агроекосистеми;

- циклічні та послідовні зміни в екосистемах;

- види продуктивності екосистем;

- трофічні рівні;

- організми екосистем як фільтри макро- та мікроелементів.

Пояснює:

- механізми саморегуляції в екосистемах;

- значення розмаїття видового складу екосистем;

- перетворення енергії в екосистемах;

- сутність інтегрованого підходу до захисту рослин і методику їх мінерального підживлення.

Порівнює:

- закриті та відкриті екосистеми;

- первинну продукцію в екосистемах різних типів;

- продуктивність біогеоценозів в різних біомах;

- біогеоценоз і екосистему;

- сукцесійні зміни екосистем і еволюційні.

Аналізує:

- засоби біологічного та хімічного захисту рослин;

- причини та наслідки переходу біогеоценозу у сукцесію;

- причини формування клімаксних угруповань.

Обґрунтовує:
  • - причини незначної кількості ланок у ланцюгах живлення;

- переваги інтегрованого захисту рослин.

Застосовує знання для догляду за рослинами, виготовлення поживних середовищ-аналогів ґрунтів.

Дотримується правил: під час виконання роботи в кабінеті (лабораторії), на навчально-дослідній ділянці, у теплиці.

Висловлює судження: піраміда енергії є способом вираження енергетичної структури екосистеми.

Робить висновок, що екосистемі властиві всі ознаки біосистем, що екосистема є результатом спільного історичного розвитку видів

Демонстрації Таблиці, схеми, плакати, що ілюструють міжвидові взаємовідносини, ярусність фітоценозів, колообіг речовин і перетворення енергії в екосистемах.

Екскурсії краєзнавчі, біологічні музеї; фенологічні спостереження за життям рослин різних відділів, класів, родин у різні пори року.

Практична робота № 32. Вивчення взаємозв’язків організмів і екосистемах (на прикладі акваріума). Складання ланцюгів живлення.
    1. Практична робота № 33. Моделювання біогеоценозів.

Практична робота № 34 . Розв’язування екологічних задач.

ЛАБОРАТОРНИЙ ПРАКТИКУМ № 7
  1. Геоботанічний опис рослинності екосистеми суходолу.
  2. Моделювання колообігу хімічних елементів у водних екосистемах.
  3. Моделювання колообігу хімічних елементів у наземних екосистемах.
  4. Проведення агрохімічного аналізу ґрунту (регіональні особливості).
  5. Вивчення хімічних засобів боротьби зі шкідниками, хворобами рослин і бур’янами.
  6. Виготовлення розчинів мінеральних добрив.
  7. Складання схеми чергування культурних рослин для різних видів ґрунтів
  8. Складання схеми інтегрованого захисту рослин (враховуючи регіональні особливості).
  9. Спостереження за сукцесіями одноклітинних у витяжці сіна.
  10. Індустріальна технологія вирощування рослин.

Тема 16. Біосферний рівень організації життя (20 годин)

Біосфера та її межі. Вчення В.І. Вернадського про біосферу. Головні принципи функціонування біосфери: використання зовнішнього джерела енергії, колообіги речовин, рівновага між видами та біологічними співтовариствами.

Компоненти біосфери: жива речовина, біогенна речовина, нежива (косна) речовина, їх склад та поширення.

Жива речовина біосфери, її екологічний діапазон, властивості та функції. Закон генетичної різноманітності.

Біомаса поверхні суші, ґрунту і Світового океану.

Роль організмів у еволюції біосфери. Колообіг речовин у біосфері. Малий (біологічний) і великий (геологічний) колообіги речовин.

Біохімічні цикли елементів-органогенів та їх порушення внаслідок антропогенного впливу.

Саморегуляція біосфери.

Морфологічна сталість біосфери.

Поняття ноосфери.

Біогеохімія. Геохімічна діяльність живих організмів.

Концентрація та перерозподіл хімічних елементів у біосфері.

Механізми міграції та утримування мікроелементів у земній корі.

Гуміфікація. Гумусові речовини як головні комплексоутворю­вачі в біосфері.

Деградація біосфери.

Сучасні проблеми забруднення біосфери. Основні джерела забруднення біосфери. Проблема аерозольного забруднення атмосфери. Смог. Забруднення органічними речовинами (нафта, пестициди, ПАР). Забруднення мікроелементами.

Безпечна для довкілля хімія («green chemistry»). Основні напрямки та перспективи розвитку «green chemistry».


Узагальнення. Біосфера – стійка динамічна відкрита система

Учень (учениця):

Називає: межі біосфери; компоненти біосфери; функції живої речовини; основні речовини, що забруднюють біосферу.

Наводить приклади ефективного використання «green chemistry».

Формулює основні положення вчення В.І. Вернадського про ноосферу;

- визначення понять жива речовина.

Описує:

- причини порушення біогеохімічних циклів хімічних елементів.

Характеризує:

- функції живої речовини біосфери;

- екологічний діапазон живої речовини;

- роль біоценозів у концентрації та перерозподілі хімічних елементів у біосфері;

- ноосферу як стадію розвитку біосфери;

- колообіг речовин у біосфері як умову її існування;

- головні принципи функціонування біосфери;

- закон генетичної різноманітності;

- органічні речовини, що становлять загрозу для існування живої речовини біосфери;

- біосферу як стійку, динамічну відкриту систему.

Пояснює:

- роль живої речовини у підтриманні біосферного балансу;

- процеси деградації біосфери, їх тривалість та наслідки для існування життя на Землі;

- механізми міграції та утримування мікроелементів у земній корі;

- сутність гуміфікації;

- основні напрями розвитку «green chemistry»;

- особливості забруднення мікроелементами;

- значення гумусових речовин для існування біосфери;

- механізми саморегуляції біосфери.

Порівнює:

- концентрацію хімічних елементів у живій, біогенній і неживій (косній) речовині біосфери;

- біомасу поверхні суші, ґрунту і Світового океану.

Аналізує:

- причини деградації біосфери та можливі шляхи її усунення;

- ступінь небезпеки для біосфери різних джерел забруднення біосфери.

Обґрунтовує:

- необхідність впровадження принципів «безпечної для довкілля хімії».

Висловлює судження про еволюцію фотосинтезуючих організмів як визначальний чинник розвитку біосфери

Демонстрації таблиці, схеми, моделі, що ілюструють колообіг речовин і потік енергії у біосфері, наслідки деградації біосфери

Екскурсії на насосно-фільтрувальну станцію (очищення води, методи фільтрації.

Практична робота № 35. Складання схем перенесення речовин і енергії у біосфері.

ПОЛЬОВИЙ ПРАКТИКУМ № 1
  1. Складання екологічної характеристики місцевих видів рослин і тварин.
  2. Вивчення видового складу, структури та використання екосистеми (водної чи наземної) своєї місцевості. Ланцюги живлення та трофічні рівні.
  3. Побудова кривої виживання (для популяцій своєї місцевості).
  4. Спостереження і виявлення пристосувань організмів до впливу різних екологічних чинників.
  5. Визначення антропогенних чинників та аналіз їх впливу на екосистеми (своєї місцевості).
  6. Спостереження і опис сукцесій них змін екосистем (своєї місцевості).
  7. Вивчення видового складу агроценозів.
  8. Проведення підживлення культурних рослин.

9. Вивчення стану фітоценозів (своєї місцевості) та їх антропогенні зміни.

Тема 17. Біорізноманітність як інтегральна концепція сучасних природничих наук (14 годин)

Сутність біорізноманітності. Значення біорізноманітності для людини: практична і естетична цінність.

Рівні біорізноманітності: від молекул до біосфери. Методи вивчення біорізноманітності. Моніторинг біорізноманітності та складання екологічного прогнозу. Біорізноманітність як результат еволюції органічного світу.

Типи біорізноманітності: генетична, видова, екосистемна та їх закономірності.

Сучасні тенденції змін біорізноманітності. Причини зменшення біорізноманітності: інтродукція видів, монокультурне сільське господарство, надмірне використання природних ресурсів, регіональне просторове планування, забруднення середовища.

Природоохоронна політика людства у збереженні біорізноманітності. Конвенція про біологічну різноманітність.

Заходи збереження і примноження біорізноманітності. Біоіндикація. Біотестування.

Екологічні та економічні аспекти збереження біорізноманітності. Природоохоронні території.


Узагальнення. Біорізноманітність як основа стійкості біосфери і результат еволюції.
Учень (учениця):

Називає :

рівні і типи біорізноманітності; етапи становлення біорізноманітності в процесі еволюції; методи вивчення біорізноманітності.

Розпізнає:

- способи впливу людини на борізноманітність.

Описує:

-наслідки зменшення біорізноманітності.

Характеризує:

- практичне та естетичне значення біорізноманітності;

- генетичну біорізноманітність видів, популяцій, особин;

- видову різноманітність рослин і тварин;

- причини зміни біорізноманітності.

Пояснює:

- сутність і межі застосування біоіндикації та біотестування та їх переваги;

- основні напрями природоохоронної політики людства.

Аналізує:

- тенденції змін біорізноманітності;

- наслідки інтродукції видів для біорізноманітності планети.

Обґрунтовує:

- необхідність збереження генофонду дикорослої флори;

Прогнозує:

-наслідки регіональних і глобальних змін біорізноманітності.

Висловлює судження:

біорізноманітність є одним із чинників оптимального функціонування екосистем і біосфери в цілому.

Робить висновок: різкі зміни біорізноманітності – наслідки впливу людини на природу.

Дотримується правил поведінки у природі.

Показує на карті природоохоронні території, території планети, що потерпають від екологічної кризи.

Лабораторна робота № 18. Виявлення мікроорганізмів у повітрі.

ПОЛЬОВИЙ ПРАКТИКУМ № 2
  1. Ознайомлення із методами вивчення біорізноманітності.
  2. Вивчення біорізноманітності екосистем. Екосистемний моніторинг.
  3. Вивчення видового складу екосистем (своєї місцевості). Видова біорізноманітність.
  4. Визначення причин зменшення чисельності видів рослин, тварин, грибів у наземних екосистемах.
  5. Вивчення динаміки рослинності екосистем з використанням ботанічного моніторингу.
  6. Вивчення регіональних кризових ситуацій.

Узагальнення курсу – 8 годин

Просторова організація життя як ієрархія біосистем.

Позитивні і негативні наслідки антропогенного впливу на біосистеми. Оцінка глобальних антропогенних змін у біосфері. Принципи екорозвитку. Основні концепції, закони і перспективи розвитку біології.

Застосування біологічних знань у забезпеченні існування людства.. Штучні системи життєзабезпечення людини. Поняття автотрофної цивілізації (за В.І. Вернадським).

Біоетика. Природоохоронна діяльність.
Учень (учениця):

Називає:

- принципи екорозвитку;

- перспективні напрями біологічних досліджень.

Описує:

- антропогенний вплив на біосистеми.

Характеризує:

- прояв властивостей життя на різних рівнях організації живої природи;

- впровадження досягнень біологічної науки у практичну діяльність людини;

- сучасні відкриття в біології.

Пояснює: принципи біоетики;

- дискретність і цілісність біосистем на конкретних прикладах.

Аналізує та оцінює:

- глобальні антропогенні зміни в біосфері;

-можливості формування автотрофної цивілізації;

- етичні аспекти сучасних біологічних досліджень та можливості їх практичного використання.



Укладач програми: Т.В.Коршевнюк – канд. пед. наук, науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України