Земельні стосунки в Україні
| Вид материала | Документы |
- Проблема порушення уявлень про сексуальні стосунки у жінок з розладами особистості, 472.49kb.
- Тематична група: земельні відносини в україні (планування міст, архітектура), 81kb.
- Державна податкова адміністрація україни, 68.11kb.
- 5 Основні чинники антропогенного впливу на земельні ресурси, 168.21kb.
- У м. Запоріжжі загальні положення земельні відносини в м. Запоріжжя регулюються Конституцією, 593.11kb.
- Розглянувши заяви громадян, керуючись ст. 144 Конституції України, пп. 34 п. 1 ст., 29.71kb.
- Пропозиції, що надійшли через мережу Інтернет на Урядовий портал від підприємців, 894.62kb.
- Земельні ділянки для можливості впровадження інвестиційних проектів, станом на 01., 214.86kb.
- Окументів, що посвідчують право на земельні ділянки (невитребувані паї), які передаються, 18.79kb.
- Ніби-то Росією керують не жиди, прирівнюють долю народу Ізраїлю до долі українського, 147.28kb.
Земельні стосунки в Україні
«Тільки тоді можна зрозуміти сутність речей, коли знаєш їх походження і розвиток»
Арістотель
«Вам тільки здається, що ви самі приймаєте рішення, робите вибір. Фактично, вами маніпулюють»
Девід Майєрс «Соціальна психологія»
КОМУ НЕ БАЙДУЖА ДОЛЯ БАТЬКІВЩИНИ ?
В хаосі заяв і реляцій в питанні земельних стосунків ми часто чуємо, що земля потребує ефективного власника, інвестицій, а зняття мораторію на продажу землі ніби дасть імпульс підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Формується суспільна думка для тих, для кого вона бажана. В політиці, яка ґрунтується на маніпуляції свідомістю, головний сенс в мовчанні. Для капіталістичних країн в сільському господарстві продажа землі необов’язкова. Оренда достатньо ринковий механізм і рента вираховується дуже просто. А кому потрібна продажа землі в Україні?
Аналіз українського законодавства показав, що обманом є те, що кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу!
Нинішня влада, як і всі попередні влади, поспішає скасувати мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, стверджуючи, що продаж землі буде благом для народу.
Заяви деяких науковців, державних діячів про те, що землі сільськогосподарського призначення можуть бути товаром, тобто предметом куплі-продажу, як і байдужа, невиразна, непослідовна позиція багатьох аграріїв щодо недопустимості розпродажу землі, фактично підіграють «спеціалістам нових соціальних наук», які планують відібрати землю у корінного народу. Чомусь гучні заяви стосуються тільки земель сільськогосподарського призначення, а не всієї землі. Моніторинг заяв і експресивних виступів політиків та деяких громадських діячів показує, що вони чи навмисно, чи піддаючись психологічним маніпуляціям, або, керуючись тільки політичною кон’юктурою, фактично, нав’язують народу наперед продуману фальшиву філософію.
Так, наприклад, лідер «Свободи» О.Тягнибок, який ідентифікує себе головним націоналістом України, будучи депутатом ВР, голосував за продаж землі, балотуючись на посаду президента, зробив декларативну заяву, що земля не може бути товаром. В.Литвин, у інтерв’ю газеті «Сільські вісті» рік тому, романтично заявив, що земля,- це душа народу і що це питання національної безпеки, а тому, земля сільськогосподарського призначення, не може продаватись і нічого конкретного. 17 березня 2011 р.під час зустрічі з послом США Джоном Теффатом, заявив, «необхідно терміново прийняти закон про ринок землі, бо суспільство нас не зрозуміє» Таке собі банальне блудослів’є.
Спочатку людям нав’язувалася думка, що нічого страшного не станеться, якщо частина землі (присадибні, дачні, гаражні ділянки, городи… тощо) стануть приватною власністю. Тепер нав’язують думку про необхідність продажу земель сільськогосподарського призначення. Ці сентенції, які вкидаються в інформаційне поле готують суспільство до чорного дня. Реально земля вже перетворилася у фактор наживи через пограбування місцевих громад,, по суті кожного громадянина, які втрачають свою частку у суспільному продукті. Протестні заяви окремих політиків не приносить практичних результатів. Головною рушійною силою політики в Україні стали гроші і соціально-політичні технології. Головним інструментом реалізації цих технологій є ЗМІ. В політичній боротьбі за владу і власність всі нагальні питання існування української нації відійшли на другий план.
.Чому у ненародній Конституції 1996 року заборонена державна ідеологія
Формально ідеології побудови держави Україна не існує, згідно Конституції. Фактично вона є, але максимально утаємничена від народу. Це ідеологіїя пограбування України. Ось чому відсутня стратегія розвитку, пріоритетність в соціально-економічному розвитку, часто відсутня юридична логіки у законодавстві, нав’язування фальшивої і парадоксальної філософії у формі багатовекторності чи європейської інтеграції. Головними втілювачами такої філософії в Україні є криптоєвреї та шабес-гої.
В основі ідеології земельних реформ лежать домисли, відвертий обман громадськості, фальсифікація, підтасовка фактів, ігнорування досягнень вітчизняної та світової науки і практики землекористування.
Не претендуючи на повноту розкриття проблеми земельних стосунків в Україні, без туману, пафосу, та патетики, спробую довести, що узаконення приватної власності на землю є теоретичною помилкою «реформаторів» і економічним злочином. При цьому не має значення чи це присадибна ділянка, земельний пай чи ставок для розведення риби.
Дослідженню теми земельних стосунків в Україні, мене спонукало побачене у селі, де я мешкаю, не по українськи облаштовані присадибні ділянки.. Вияснилось, що ці садиби належать іноземцям! (китайцям), і які зрозуміло, не є членами! сільської громади. Відомо, що уряд Китаю надає суттєві преференції своїм громадянам, які скуповують землю в інших країнах.
Якби Конституція України 1996 року, як і вся нинішня влада, мала легітимність, тобто була б підтверджена всенародним референдумом то, певно, Основний закон не мав би суперечностей. У питанні права власності на землю ст..13 та ст.. 14 Конституції України, закладена суперечність, так ст.. 13 «Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси…є об’єктами права власності Українського народу», тобто утверджує право на користування землею, отже заперечує право приватної власності на нею, то ст..14, навпаки гарантує право власності на землю громадянам, юридичним особам, державним структурам тощо.…тобто такий собі зсув пріоритету, який згідно визначенням Вікіпедії, називається ідеологією.
Ст.. 15 Конституції,…«Жодна ідеологія не може визнаватися державною як обов’язковою», фактично, не забороняє ідеологію пограбування України. Це не парадокс і не відсутність юридичної логіки—це наперед продуманий злочинний намір закладений в Основному законі. Не випадково президент Кучма запитав «Скажіть, що мені будувати?»
Головні чинники для зміни земельної парадигми:
--економічний.
Землю треба розглядати як засіб виробництва та предмет праці, а не спекуляцій. Дохід від земельної ренти повинен належати суспільству.
-- соціальний.
Якщо земельні відносини розглядати з точки зору соціальної справедливості то земля є ще найважливішою соціальною категорією. Вже нині більшість населення України, внаслідок незбалансованого харчування мають споживання нижче фізіологічного мінімуму,.тобто в організмі людини з’являються незворотні процеси, які призводять до передчасної смерті. Внаслідок поганого харчування організм людини ослаблений і смерть приходить у вигляді пневмонії, грипу, інших інфекцій і хвороб. Голод може виникнуть не від відсутності харчів, а від відсутності грошей, тобто відсутності покупної платеспроможності.
В «Політекономії голоду» підготовлена науковими експертами ООН написано:-
«Здатність людини мати в розпорядженні продовольчі запаси, залежить від соціальних стосунків в суспльстві оскільки в ринковій економіці тільки дохід має право на отримання продовольства. Вивіз продовольства з територій де є голод—природня характеристика ринку., який визнає економічне право, а не нужду.»--ось на яких принципах будується новий світовий порядок.
Продавши землю, держава втрачає соціальні важелі управління і перетворюється в тупого поліцейського держиморду, веде до руйнування довкілля. Той хто виступає за торгівлю землею є загрозою існуванню української нації.
-духовний
Якщо дивитись на проблему земельних стосунків через призму соціокультурних потреб народу, то земля э категорією більш духовною ніж економічною. Встановлення ціни на землю-це профанація землі бо не може бути нічого святого в тім, що має ціну. На ринку диктує платеспроможний попит, а не задоволення потреб населення. Економічний бік питання стоїть на другому місці. Землю треба розглядати не тільки як виробництво, а як спосіб життя 13,5 млн. селян.
Людині дане життя яке підтримується за допомогою продуктів харчування, а їх дає земля. Це означає, що право на землю як і на життя є священним. Приватною власністю на землю цей головний принцип соціогуманізму заперечується.
--політичний.
Якщо земля є інструментом отримання всіх життєвих благ, які необхідні для існування людини, то ці блага вважаються продуктом суспільної праці і тому не можуть бути привласнені окремою особою або групою осіб.
Ось що пише С.Кара- Мурза у своїй книзі «Продажа земли, кто найдет кто потеряет»:-«Світовий наркобізнес з річним оборотом майже в 1 трлн. доларів вже приготував значні суми для придбання землі задля відмивання кримінальних грошей. Торгівля землею відповідає інтересам наркобізнесу і МВФ. Відомо,що програма макроекономічної стабілізації МВФ сприяє руйнуванню економіки і демонтажу державних підприємств. Економічне ліки нав'язані всьому пострадянському простору принесли економічні спустошення і негативні соціальні наслідки. Запущена програма приватизації сприяє передачі державної власності в руки організованого єврейства, і спрямована на погашення державного боргу МВФ . Світовий наркобізнес виділив 100 млрд. $ для підкупу політиків і журналістів, підкупу найманих вбивць»
--юридично-правовий
1:-земля є основою людського існування і матеріального благополуччя.
2:- торгівля землею порушує природнє право на рівність всіх. Всі народжуються голими і мають однакові права на сонце, повітря, воду і землю, кількість яких обмежена природою і Богом, і є сталими величинами, які ще називають «життєвим простором». Торгівля землею—це новий вид дискримінації дітей і ненароджених.
3. Виникнуть проблеми при відчуженні землі для суспільних потреб (комунікації, дороги та ін.).
4 Досвід показав, що «узаконення» приватизації землі призвело до шахрайства та спекуляцій з землею. Так площа земель, проданих не для ведення сільського господарства по всій Україні, вже перевершила мільйон гектарів.
5. Торгівля землею завжди відкриває поле для зловживань, є причиною корупції в цій сфері і викликане, насамперед, «недосконалим» земельним кодексом, який проголошує право приватної власності для одних при відсутності такого права для інших. Так в сільських місцевостях молодь до 30 років не має і не буде мати землі, навіть під забудову, згідно діючим Земельним кодексом України.
Більшість громадян України формально є учасником процесу торгівлі землею, але вони фактично витіснені з неї в зв’язку з неплатоспроможністю.
Ось чому найдієвишим політико-правовим механізмом захисту дискримінованих учасникам земельних стосунків є заборона торгівлі землею.
--демографічний.
Приватизація землі призведе до стану, коли майбутні покоління не зможуть одержати безкоштовно землю для житла. Молоді люди при досягнення дітородного віку будуть стояти перед проблемою придбання землі, замість того щоб народжувати дітей. Таким чином в країні поглибиться демографічна проблема і молоді сім’ї, як соціальний капітал, буде втрачати свою вартість.
--геополітичний.
Земля разом з повітрям та водою складає людський життєвий простір, а це вже не є тільки економічною категорією. І цей тезис, зусиллям ЗМІ, знаходиться за рамками існуючої в Україні концепції ринку землі. В соціально-історичному плані це- стабільність і процвітання. В геополітичному аспекті Україна, як і інші країни, які мають значні природні ресурси-енергоносії, майже третина світових запасів чорнозему, води, розглядається як пріоритетний об’єкт експансії (приклад Лівії, яка має величезні запаси нафти і води). Застосування військової сили і техніки буде мати локальний і обмежений характер. Очистка території буде проводитись за допомогою фінансових, економічних, інформаційних і генетичних технологій з використанням корумпованих урядів і депутатів.
--глобалізаційний.
Тенденція світового розвитку показує, що глобалізація є формою нової колонізації в планетарному масштабі, повторюючи на новому витку діалектичної спіралі всі риси економічного примусу. Світова практика показала, що єдиним універсальним обмінним еквівалентом на шляху подолання економічної кризи залишаються природні ресурси. Один з вагомим, практично відновлюваним ресурсом, є земля.
За лаштунками великої політики проглядається схема відбору землі у автохтонів методом безсистемної системності і цей процес розтягується в часі. Ніхто не б’є на сполох, ніхто з нині діючих політиків не пояснює народу про довгострокові наслідки торгівлі землею в соціально-історичному аспекті. Хіба доля американських індіанців не є показовим прикладом ?.
--футурологічний.
Українські землі—це 29,9 % світових запасів чорнозему і майже 40% європейських. Зміна клімату, збільшення чисельності людської популяції, виснаження мінеральних ресурсів Землі ставить український чорнозем головним ресурсом існування і розвитку. Звертаю увагу, що жоден український політик, жоден претендент на посаду президента не приділив належної уваги земельним стосункам у своїх програмах. Ні одна із існуючих в Україні політичних партій, також, не визначилась по земельним питанням, крім ВГО та ВГПР «Всенародний Фронт Порятунку України», як частини державної ідеології.
Торгівлю землею можна розглядати як символ неоколоніалізму, як ознаки відсутності політичної автономії і зміну моделі суспільства не забуваючи при цьому, що головним інструментом сучасного колоніалізму є фінансовий спекулятивний капітал.
--екологічний.
. Торгівля землею ускладнить процес контролю за якістю землі та природоохоронними заходами щодо збереження землі з боку держави. Вже нині, в погоні за прибутком, українські землі засівають монокультурою, виснажують грунти, не вживаючи заходів для їхнього відтворення, а це призводить до хімічного отруєння земель, катастрофічне збіднення грунту на мінерали, що, насамкінець, призводить, при харчовому достатку, до незбалансованого харчування населення, погіршення його здоров’я, і втрати соціального капіталу.
-ЗБЕРЕЖЕННЯ ЗДОРОВ’Я НАЦІЇ.
Нині головним параметром який характеризує якість землі є біологічна цінність. Біологічна цінність це не теж саме, що біологічна продуктивність. За рахунок внесення хімічних добрив можна отримати дуже велику біологічну продуктивність, відповідно отримуючи високі врожаї і максимальний прибуток, але, відповідно, і мінімальну цінність і корисність продукту для організму.
Якість продукту вирощеній на землі залежить від біологічної цінності грунту, який з часом виснажується внаслідок інтенсивної тривалої, часто неправильного обробітку. Найбільшу біологічну цінність мають реліктові грунти (грунти до яких не торкалась людина). Біологічну цінність грунту визначають не тільки вмістом гумусу, але і наявністю необхідних макро і мікроелементів. Відомо, що для нормального функціонування людського організму необхідні біля 600 мікро і макро елементів, 83 із них є незамінними, не синтезуються в організмі людини, а надходять разом із продуктами харчування. Новітні дослідження в галузі молекулярної біології дозволили зробити приголомшуючий висновок:--причиною багатьох хвороб є нестача макро і мікроелементів, які не беруть участі в енергетичному обміні речовин, але керують процесами обміну, підтримують фізичну та хімічну цілісність клітин.
Ніхто не досліджував кореляцію між біологічною цінністю грунту і ессенціальними (невідомі причини) хворобами людини. Можливо такі дослідження дали б відповідь на причину раптової зупинки серця та інші хвороби. Можливо синдром раптової смерті пов’язаний з браком в організмі калію і магнію?
Все частіше раптово помирають люди на уроках фізкультури, або просто на вулиці від раптової зупинки серця, а покійникам, як відомо, ніхто не проводить біохімічні дослідження крові.
Відомо, що брак йоду в грунтах призвело до того, що Україна є територією ендемічною по зобу(крім Херсонської і частини Миколаївської обл..), а, також, збільшенням з кожним роком народження розумово відсталих дітей. В європейських країнах проблема йододефіциту вирішена, на державному рівні, ще 100 років тому(Англія) , а в деяких країнах 60-70 років тому назад(Угорщина, Греція).
Дослідженням встановлено, що якщо нинішній харчовий статус буде зберігатися, то людина, як біологічний вид, зникне через 9 поколінь.
Висновок:- необхідна державна програма. Реалізація науково розробленої державної програми по відтворення біогумусу, унеможливить подальший розвиток такої негативної тенденції. Така програма може бути зреалізована тільки на державних землях.
Отже, системне і комплексне дослідження проблеми земельних стосунків в Україні, як сукупність вище зазначених чинників, дає підстави кардинально змінити наше ставлення до факту можливої торгівлі українською землею. Чорний день для українців не повинен наступити.
Земля повинна бути суспільною власністю, належати усім людям, які її населяють і нікому зокрема ще по таким причинам:
А) природна обмеженість земельної площі;
Б) рівні права кожного перед природою і Богом;
В) земельна рента є продуктом суспільної праці і не може бути привласнена особою чи групою осіб.
При приватній власності на землю, неможливо дотримуватись:
1 природнього права рівних можливостей.
2. принципу однакових первинних благ для всіх, які не повинні визначатися обставинами.
Збереження біологічної цінності землі можливе тільки при реалізації державних програм і тільки за умови державної власності на землю.
А в який спосіб потрібно вирішувати землекористування, це вже питання другорядне. Очевидно потрібно враховувати досвід радянського періоду, НЕПу , теоретичних розробок відомого російського вченого Чаянова, який ввів поняття трудової власності на землю (за що і був розстріляний у 1937 р), українського вченого Туган-Барановського, , досвід реформ Столипіна, досвід сімбіотичного землекористування наших предків. Можливо нам прийдеться відмовитись від сучасних, екологічно згубних, індустріальних методів виробництва сільськогосподарської продукції ., впровадити заходи по зменшенню розорюванності та ерозії земель, введення сівозмін та ін. Ці питання будуть вирішувати фахівці.
Отже керуючись вищими природнім правом на рівність і справедливість, можна вважати, що торгівлю землею є найстрашнішим економічним злочином проти українського народу., бо якщо торгівлю товарами та послугами можна регулювати різними економічними методами (мито на експорт, імпорт та ін.), то торгівля тим, що людина не створила сама, а Богом, є ще й явищем аморальним, ганебним та образливим для майбутніх поколінь.
У майбутній Конституції повинно бути записано:- «право приватної власності на землю в Україні забороняється законом».
Відомо, що існує тільки два шляхи до істини:
1-через усвідомлення;
2-через страждання.
Не дай Бог нам повторити другий шлях!
МОДЕЛЬ МАЙБУТНЬОГО України У ВИПАДКУ ТОРГІВЛІ ЗЕМЛЕЮ
Пастка для українців розпочалася з прийняттям закону про землю. Для знищення (розпаювання землі) с.г.України США виділили 200 млн $. Консультантами при міністерстві АПК та Кабміну були іноземці, які успішно насаджували ліберальну доктрину світового жидівства. Природа ліберальної економіки передбачає тільки прибуток.
Ідея соціальної справедливості є одним із наріжних каменів української традиції. Земля як суб’єкт, і в той же час земля є суб’єктом господарювання.
Я так і не отримав відповіді від Жан-Жака Ерве, радник ТНК ІНДЕКСБАНК Кредіт Агріголє Груп (Франція) в минулому радник міністра АПК України, на моє запитання:- «Американські спеціалісти вважають, що приватна власність на землю є гальмом розвитку с/г., чому ж Ви пропагуєте торгівлю землею?» Що міг мені відповісти цей представник світової криптосистеми.
23 березня 2011 р. у Верховній Раді України відбулися слухання про долю майбутньої торгівлі землею.
Всі виступаючи розмірковуючи про торгівлю землею говорили тільки про економічну і інколи соціальну функцію землі. Переважна більшість виступаючих говорили про необхідність продовження мораторію на продажу земель сільськогосподарського призначення, про неготовність законодавства до початку процесу торгівлі землею і таке ін.. Дехто з учасників, працівників фермерських і сільськогосподарських підприємств, десь на рівні підсвідомості, справедливо вказували, що потрібно продавати продукцію, вирощену на землі, а не землю. . З точки зору економічної доцільності така сентенція має сенс.
В противагу всім виступаючим, голова профільного комітету Верховної Ради, а також директор Інституту аграрної економіки пан Саблук заявили, що альтернативи продажу землі немає, тому що відсутня формула ціни на продукцію с/г.
Якраз в 94-96-х роках, коли віце прем’єр-міністром АПК України був п.Саблук, транснаціональна корпорація «Монсато» активно проникла в Україну зі своїми ГМ картоплею, та ін. гмо культурами. І в тих же роках в Україні лоббісти ГМО наголос робили також на економічній доцільності впровадження ГМО.
Ніхто з учасників обговорення не допускав ймовірного варіанту, що купівля землі буде відбуватися переважно тільки заради перепродажі. Цьому буде сприяти не тільки корупція, але й те, головне, що фінансова система України, фактично, не належить Україні.
Меїр Ротшильд (1744-1812), якось сказав:- «дайте мені керування грошима країни і мені байдуже хто буде писати закони». Цей тезис нині реалізований у всіх країнах третього світу і СНГ. Робиться це шляхом надання фінансової і методологічної допомоги через світові фінансові структури МВФ, Світового банку. Фактично Національний банк України є філією ФРС США, після того, як долар з’явився в обігу на території України. Гроші, як відомо, виконують ще й міжнародну функцію. Ззовні нав’язується міф, що Нацбанк повинен контролюватись МВФ. Створений руйнівний механізм керуванням Нацбанком, коли уряд відповідає за економічний розвиток, а Нацбанк за боротьбу з інфляцією, замість того, щоб об’єднати зусилля уряду і НБУ задля розвитку реальної економіки. В результаті такої політики, позичковий процент вилучається з країни, емісійний прибуток залишається в країні метрополії (80млрд.$ за підрахунками академіка М.А Швайка), а центробанк де-факто втрачає статус національного, виконуючи прості обмінні функції. Грошова маса в країні визначається розміром позики МВФ. Тобто кредитні можливості банківської системи країни та процентна ставка і доступність кредитів для реального сектору економіки визначає не Нацбанк і уряд, а МВФ. І чим більша процентна ставка кредиту, тим більший прибуток для іноземного інвестора. Необхідно враховувати ще той факт, що 80% банківської системи України належить іноземному капіталу, який через офшори виводить прибуток за кордон. Ідеологічною основою керуванням грошовою системою ззовні, є створення міфів, що розвиток економіки можливий тільки за рахунок зовнішнього інвестування, що ринок сам все відрегулює, що ринок це вільна конкуренція, внаслідок чого держава не має ні стратегії розвитку, ні інструментів впливу на базові процеси.
Отже дії українських вельмож спрямовані на продаж землі, які знають, що земля є ресурсом світового масштабу, ресурсом сталого розвитку і процвітання, можна розцінювати як зраду державних інтересів. Всі носії ідей продажу землі, як правило, не затьмарені логікою здорового глузду, ментально не можуть бути носіями іншої раціональної політики. Дуже прикро, що на стороні їхніх барикад стоїть велика частина власників земельних паїв, яка зосереджена на питаннях виживання, для яких матеріальні стимули набагато перевищують якісь інші «ілюзорні» принципи наведені мною вище.. Ось так реалізовується принцип керування без примусу, згода без загрози сили, так будується соціальний апартеїд і нова форма колонізації. Найреальнішою загрозою є те що діти всі без винятку прошарків населення перетворюються на рабів нового світового порядку, в якому Україні не буде місця.
Ніхто з політиків не говорить про розвиток біоіндустрії, охорони довкілля, збереження продуктивності землі та її біологічної цінності, про державні програми отримання якісних продуктів задля збереження здоров’я нації, про наукові фундаментальні дослідження в сільському господарстві..
Бачачи це, ми не можемо бути щасливими, ми зобов’язані звільнитись від фальшивої логіки ніби приватизація потягне за собою інвестиції і підніме сільське господарство. Приватизовані землі ніколи вже не будуть частиною України і для господаря земель буде вигідним завезти робітників з Малайзії чи Гваделупи, бо головне для ліберального ринку –прибуток. Задля стабільності прибутку інколи знищуються продукти, молоко виливають просто на землю аби підтримати високу ціну. Ніби-то завдяки ринку продукт має дешевіти, ні, якраз навпаки. В капіталістичних країнах, в інтересах торгового капіталу, забороняється торгівля вздовж траси, будують спецпункти по знищенню врожаю. Прикладів достатньо:- Сомалі при голодних дітях експортує м'ясо, в Бангладеш після паводка, сотні тисяч померли з голоду бо фермери притримали урожай, сподіваючись на ріст цін.
Все це свого часу теоретично і морально обґрунтовано Мальтусом.
Господарство, метою якого є забезпечення споживання в принципі не допустить голоду. А нам українцям відомо про голод 20 го століття, голод, як засіб наведення політичного порядку.
На прикладах Бразилії, Аргентини та ін. країн можна передбачити, що якщо тенденція розвитку агрохолдінгів в Україні збережеться і надалі, коли один холдинг обробляє 180-500тис га землі і більше, то, автоматично, знищиться сільська інфраструктура, зміняється традиційне життя сільських жителів, що вже відбувається.
Серед прикладів загарбництва земель: 500 000 га в Танзанії, що їх придбала Саудівська Аравія. Індія позичила гроші 80 компаніям для купівлі 350 000 га в Африці.
Інші країни придбали землі в Камеруні, Ефіопії, Мадагаскарі та Замбії.
Приведу ще негативний досвід приватизації землі:
-- Індія до приходу колонізаторів не знала голоду;
-- В Чехії, Словаччині, Угорщині МВФ не вимагав розпуску кооперативів і розпродажі землі, можливо по причині невеликої частки орної землі;
--в Ізраїлі, де земля націоналізована, успішно працюють кібуци;
-- недавно, «приватизатори землі» повністю знищили 2 племена в Перу і Бразилії;
--в Бразилії колючим дротом обнесені величезні території і на цій благодатній території голодує і недоїдає 71% населення, при цьому 85% землі ніхто не обробляє, теж саме повторюється нині в Аргентині;
--в Іспанії на території латифундій знайшли склади з токсичними речовинами, господар цієї території живе десь в Чілі;
--досвід Польщі, де не було колгоспів, 82% землі знаходилось у приватних селян. МВФ застосувала схему, яка розорила село шляхом штучних ножниць на ціни промислового виробництва і продуктів сільського господарства;
--в решті країн Європи сільське господарство є бюджетною галуззю, а не ринковою. У 24 розвинутих країнах бюджетні дотації досягають 50%, Японія, Фінляндія -80%.
Отже справжня війна за ресурси ще попереду. Переможцю все, переможеному Закон.
Як позбутися колонізованої психіки, питання не риторичне.
Микола Бойко,
Секретар Президії Всеукраїнського громадського об’єднання та
Всеукраїнського громадськополітичного Руху
«Всенародний Фронт Порятунку України»