Geum.ru

Як підбирати людей

Вид материалаДокументы

Содержание


Попереднє вивчення.
Детальне вивчення.
Попередня підготовка.
Основна дискусія.
Подобный материал:
Як підбирати людей

Найпершою й основною умовою розвитку нації та її життя взагалі є її незалежність. До неї треба змагати всім своїм життям, всі творчі сили народу належить спрямувати на шлях боротьби за незалежність. Таке цілеве спрямовання каже використовувати всі можливості до осягнення цієї цілі, яка для поневоленої нації є передумовою її розвитку і поступу.

Український націоналізм є якраз таким чинником, який спрямовує сили Українського Народу до Здобуття Самостійної Соборної Української Держави. Умови боротьби під сьогоднішню хвилю спрямовують найбільшу частину дій підпілля. Історія визвольних змагань різних народів вказала, що саме підпільна боротьба була найбільш доцільна. Усі підпільні змагання можуть найвлучніше спрямовувати силу народу проти наїздників. Саме підпілля уможливлює ясне поставлення революційних завдань у цілій ширині, а в загальному дає запоруку тяглости змагань, заховуючи перед очима наїздника носіїв визвольних ідей.

Підпільна праця ставить до людей більші вимоги, ніж звичайна, тож і підбір людей має бути відповідним. Людина повинна всі свої сили, розум і здібності віддати національній справі та вміти пройти важкий шлях праці у підпіллі. Життя члена організації – це гра на життя й смерть з наїздником, озброєним з ніг до голови тисячами агентів, з цілими кадрами адміністаривного апарату – поліції, військом та вороже налаштованим населенням. Проти одного революціонера стають цілі ріди наїздника.

Тай зі свого громадянства деякі з прислужницькою душею вороже ставляться до націоналістів. Коли ворог намагається зламати і знищити їх фізично, то „свої" підривають морально. Щоб приховати своє запроданство вони постійно оббріхують, намагаються знецінити наш рух в очах загалу, відлякують народні маси від національної роботи, а в своїй нікчемності доходять не раз до того, що видають націоналістів в руки ворога (подібно до того, як зробив директор Львівської академічної гімназії у Львові в березні 1932 року).

Націоналіст має бути здатним виконати всі доручені йому завдання і витримати всі труднощі, які доведеться зустріти. Має бути готовим все і усе. Своїм життям не може дати приводу до виявлення того, що він займається революційною працею. У щоденному житті слід зважувати кожен крок. Особиста компрометація чи найменший прорахунок, навіть випадковий та несуттєвий, приносить великі втрати.

Як сказано попередньо, умови праці щоденного життя націоналіста незвичайно важкі, тому до них треба бути всебічно й грунтовно готовим.

Перед вступом в організацію кандидат має собі заздалегідь усвідомити все це, зважити свою готовність і здатність відповісти вимогам підпільної праці.

Місце у рядах організації не всім. Належить воно тим, хто відповідає вимогам, хоче і здатний виконати поставлені завдання та гідно нести прапор боротьби. Не йдеться про кількість, а про якість. Поки зважимо запропонувати комусь вступ до ОУН, слід усвідомити ці вимоги, котрі будуть стояти перед ним, як перед майбутнім націоналістом.

Для позначення члена ОУН, котрий займається підбиранням (залученням) кандидатів, в тексті вживатиметься термін організатор, для позначення особи, котру вивчає організатор для подальшого введення її в ряди ОУН – намічений.

Попереднє вивчення. Організатор може діяти у відомому або невідомому терені. В останньому випадку організатор найперше збирає інформацію про людей та визначає її достовірність. Інформація може черпатися із засобів масової інформації, від людей, навіть з ворожого середовища, але має бути вірогідною та актуальною. Інформатори повинні довіряти організатору і бути впевненими, що він не є провокатором. В ненав'язливих балачках організатор довідується про людей даного терену (міста, села, району) і запам'ятовує все, що говориться про них. Щоб найкраще зорієнтуватися в людях, слід звести розмову на політичні теми. Беремо приміром під розгляд діяльність якоїсь громадської організації. Пильно стежимо за висловлюваннями даного чоловіка про діяльність поодиноких членів цієї організації. Коли в такій балачці випливає якась цікавіша особа, то зводимо розмову на місця, де вона найбільше виявляється. Тут головніше про неї розвідуємо. Далі обдумуємо діяльність поодиноких людей і робимо висновки щодо їх вартості. Надалі намагаємося звести подібні балачки з іншими сторонніми людьми, щоби виробити собі можливо всесторонні і вірні погляди на поодиноких людей. Увагу організатора повинні зайняти люди з суспільного активу, що вносять у суспільне життя творчу ініціативу, а діяльність їх відзначається життєвістю і націоналістичним духом. Це може бути просвітянин або діяч молодіжної організації, що працює в громадському русі саме тому, що бачить у ньому один з засобів національного відродження. Може бути службовець чи вільний інтелігент, що вільний час посвячує суспільній праці і т. п. Не входять тут в гру суспільні класи і верстви, бо ОУН є організацією понадкласовою, а ідеологія українського націоналізму поборює і класову боротьбу.

Кожен українець розглядається організатором як потенційний член організації, правда, якщо він є націоналістом у своїй душі. Нагодою для знайомства можуть бути будь-які збори, на яких з поодиноких виступів і дискусій можна зорієнтуватися у способі мислення поодиноких людей. На святах чи вечірках можна деколи побачити цікавих та цінних осіб з активу, які можуть бути предметом подальшого розгляду.

Детальне вивчення. На підставі вищенаведених відомостей організатор робить висновки і починає детальніше вивчення цінних осіб. Визначає одну або кілька осіб, з якими має детальніше працювати.

У подальших розмовах зі сторонніми людьми необхідно вивчити минуле наміченого. Вивчаємо його минуле і теперішнє приватне життя, ставлення до родичів, близьких та сусідів, його місце праці, громадську та політичну діяльність, політичні погляди, помилки. А також, скомпроментованість, як в приватному так і громадському житті, причини і наслідки цього.

Минуле і теперішнє життя не може мати жодних плям, не виправданих або не вияснених вчинків, зокрема свідомих, які суперечать ідеології українського націоналізму. Слід уникати пияків, правопорушників, злочинців, розпусників, авантюристів, політичних пристосуванців, безвідповідальних, лінивих, скупих та марнотратних. Розглянувши минуле наміченого, організатор з'ясовує: що керувало його вчинками? Чи ідейні мотиви відігравали головну роль? Ставлення до ворогів та руйнівників державності, його витримку та нервову стійкість. Чи має він відповідне психічно-вольове переконання. З чого випливає тверда життєва позиція.

З минулого і сучасного організатор робить висновки щодо ідейності та поглядів наміченого. Він мусить підходити за всіма критеріями.

Крім того, він повинен бути розумово розвинений і мати відповідні знання. Революційна праця потребує людей з розумом, котрі не тільки мають бути виконавчим апаратом, а в першу чергу – творцями історичних подій. Це вимагає великої моральної сили, витривалості, нервів та врівноваження.

Серед людей слід розрізняти різні їх типи. Трапляються тут люди, замкнені в собі, тихі, назовні спокійні, мало проявляються. На загал важко прослідкувати, що в них сидить, але коли це не є розумово нерозвинені або байдужі люди, і коли організатор вміє їх приєднати, то творять позитивний кадр в членстві. Протилежні типи непосидющі, не раз „авантюрники", що все щось роблять. Коли робота є виявом їх внутрішніх потреб (не має значення, що вони роблять), то слід їхню енергію спонукати і належно спрямувати, і тоді вони прислужаться революції. З того авантюристичного елементу слід виключити тих, що в своїх починах мають злі заложення і здеморалізовані деструктивні моменти кермують ними.

Для подальшого опрацювання наміченого організатор має ствердити, що у нього є:

– правильне психічно-вольове переконання;

– відповідний характер;

– достатнє знання і розумовий рівень.

Знайомство. Коли організатор бачить, що намічений надається до праці в ОУН, тоді приступає до безпосереднього, особистого його пізнання.

За посередництва людини, що знає організатора та наміченого (це у випадку незнайомого терену) організатор особисто знайомиться з наміченим, а краще з гуртом, де обертається намічений і намагається виробити в наміченого достатню довіру до себе, а з часом входить у безпосередні розмови з ним. Вони мають підтвердити й переконати організатора в правильності попередніх висновків та ширше і детальніше розгорнути погляди на наміченого. Предметом розмови може бути історія України, економічний розвиток, підприємництво, культурна та освітня праця, її суть та значення, і т. п. Як приклад подаємо тут одну з проблем. Історію звичайно ввійти найпростіше, майже кожен українець знається в основних і важніших її місцях. Так, взявши приміром, Переяславську Раду, зорієнтуємося, чи намічений має віру у власні сили українського народу і не є просякнутий орієнтаціями та чужими концепціями державного визволення. Подібні балачки можуть бути предметом дискусії.

Усі розмови на довільні теми слід вести так, щоб намічений якнайбільше роз'яснював і викладав, таким чином показуючи свої погляди.

При розгляді питань, особливо останніх років, треба запитувати: як має бути, або як може бути? Тут він покаже свої погляди на розв’язку питань – а саме це організаторові потрібно. Вони мають виказувати віру у власні сили українського народу, потребу ведення всіх справ під кутом національної окремішності і розбудови держави, а образ кровавого етапу буде для нього кращим історично-виховним моментом, ніж будь-яка орієнтація і так звані переходи УГА до більшовиків. Словом, визнає, що революція є одиноким шляхом до визволення.

Політичні погляди наміченого краще розглянути на основі обговорення сучасного партійного обличчя і суспільно-політичного життя. Намічений може належати до якоїсь партії, то слід головну увагу звернути на діяльність цієї партії і показати недоцільність її існування. До партії вони належать більше по формі і з браку більше підходящої – кожна її давніша приналежність не виключає того, що їх можна приєднати до революційної організації, а тим самим стати з дроугого боку форонту. Тут потрібний докладний розгляд і достатня аргументація у переконуванні їх. На тлі цих розмов належить знайти відповіді на такі питання: чи політичні партії причиняються до приближення національного визволення? Зокрема виказати, що ідея єдиного національного Фронту УНДО це тільки широка фраза (слова) без реальної політичної вартости, а політична партійна єдність може бути тільки там, де є ясне ідеольогічне обличчя та одноцілість програми – зокрема, що рацію існування мають політичні концепції з максимальною програмою політичного визволення (і яку має ОУН). Лише у тому випадку (ясні ідеологічні і програмові основи) може бути мова про доцільність організації людей, а даний їх гурт може розв'язувати всі грядучі життєві питання як в площині теорії, так і практики, тобто вести національне життя. Загалом виказати, що слабість УНДО є його політичне невірство і ідеологічна безконфесійність, УОРП політична мішанина соціалізму з ундівством, соціал-демократів раціоналістичні сумніви і духова анемія, їх однородна інертність та опортуністична угодовщина. УНДО, УРСП, УКС, УКНП, УСДП на плятформі культурно-економічного псевдо-морально-релігійного та клясово-соціального співжиття.

Націоналізм уміщає в собі нові імперіалістичні заложення – його програма на майбутнє це політична, економічна і культурна експансія на зовні, до нерва дразнить душі наших провінціоналістів (імперіалізм) – звихнені душі путами неволі.

Погляд наміченого в тому напрямі треба прослідити. Послужить тут знов Українська Держава 1918 року, її кордони і яка політика була у тому напрямі і в чому її хиби.

Цей момент можна найти у обговорюванні справи культурних цінностей Українського Народу, їх високовартість, окремішність, життєздатність. Зокрема те, що українська культура грунтована на західно-европейській, то матиме повну місію на сході. Питання і теми можна ставити є різних ділянок життя. Добирати їх так, щоб намічений в даному питанні найкраще орієнтувався і мав на них вироблені погляди. Наслідком цих безпосередніх балачок має бути ствердження чи намічений визнає національну як одиноку можливість дальшого поступового розвою національного життя, а визволення соціальне уважає залежним від національного. Наступна серія розмов має бути ведена в тому самому тоні, тільки тема була ближча до революційної організації. Під розгляд беремо історію визволення поодиноких народів і діючих в тому часі революційних організацій. Обговорюємо їх ідеольогічні основи, їх правильність і кінцевий вислід, входимо в можливості - як треба було ставити і т.н. та зараз же нав'язуємо це до нашого сучасного положення і ОУН питаємо його про неї. Тут намічений-поки що організатор незв'язаний-має висказати свої погляди на ідеольогічні заложення українського націоналізму, програму і тактику, що вважає неприємливим для себе? У тоні критики чи оцінки слід вважати чи не має в собі певну дбайливість, і добру охоту, і волю впливати на хід її розвитку, а в загальному віру у правильність шляху обраного ОУН, доцільність нелегальної організації – зокрема правильність ставлення нею справи.

Залишається перевірити наскільки його погляди викликають в ньому потребу здійснення. З його життя бачить вже організатор, що намічений це чоловік дієвий, а не голосливий.

Не треба ставити формально питання як мають на його думку працювати революційні організації? Чи вірить він в успіх цієї праці і т. п. Коли вищезгадані проби дадуть достатній (позитивний) висновок, вказаним є порушити другу сторінку життя й праці організацій, а саме стале непруження, самовідречення, тюрма, побої, кара смерти, можливости провокацій і т. п. Мусить він собі в данім моменті це усвідомити, а дійти можна з прикладів життя поодиноких своїх чи чужих революціонерів. Виказувати тут потребу реальної сили, нервової витривалости, усі життєві консеквенції і т. п. Його зауваження до цих справ повинні виказувати, що було недоброго у даних людей, як належало працювати й ставити, як підбирати людей і як поступати. За такими балачками (дискусіями) належить прийти до останнього (третього) степеня розгляду наміченого.

Попередня підготовка. Залишаємо наміченого без його відома обсервації (доглядові) одного з членів організації (а якщо такого немає, то сам організатор мусить це робити). Завданням його є слідкувати за подальшим життям наміченого й про все повідомляти організаторові. В міжчасі належить пропонувати йому нелегальні пропагандивні видання ОУН і обсервувати, що він з ними робить, як заховується, чи є опанований, а в дальшому наскільки ця лектура має на нього вплив. Це можна довідатися уряджуючи відповідну балачку в гурті, де обертається намічений. Коли намічений "ляпа" то буде розповідати всім і то в присутности інших і більшої кількости людей; коли розумний, то викаже погляд на дану справу і нічим не дасть пізнати, що це чужа думка, зокрема, думка викладена в нелегальнім виданні ОУН. Проби такі слід повторити кілька разів. Час обсервації залежний від одиниці повинен тривати 3-6 місяців. По нім визначає організатор придатність (або непридатність) наміченого до організації.

Основна дискусія. Нарешті приступаємо до останньої фази розгляду наміченого, а це головної (генеральної) і основної дискусії відносно ідеольогічних і політичних основ націоналізму. Підгрунтям має бути одне із видань даної ділянки. В часі дискусії (розмови) входимо до сфери актуальних подій, висвітлюємо їх з націоналістичного становища та вимагаємо завваг наміченого. Тут намічений дає тільки замітки й короткі завваги, а цілу розмову веде організатор в формі викладу ідеольогічних основ українського націоналізму і політичних завдань ОУН. Після і на основі цих проб і дискусій організатор рішається запропонувати наміченому вступ в члени ОУН. Тут слід тямити, що намічений повинен цілком довіряти організатору, не вважати його провокатором, і бути впевненим, що організатор людина, котра говорить правду й має право залучати людей до ОУН.