Чехословаччина. Незалежні Чеська і Словацька республіки
Контрольная работа - История
Другие контрольные работы по предмету История
ПЛАН
1. ЗАХОПЛЕННЯ ВЛАДИ КОМУНІСТАМИ
2. БУДІВНИЦТВО СОЦІАЛІЗМУ
3. РУХ ЗА РЕФОРМИ ТА РАДЯНСЬКА ІНТЕРВЕНЦІЯ 1968р.
4. ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ 1989р. І РОЗПАД ЧЕХОСЛОВАЧЧИНИ
5. УКРАЇНЦІ У СЛОВАЧЧИНІ
1. ЗАХОПЛЕННЯ ВЛАДИ КОМУНІСТАМИ
На початку 1945 р. на території Чехословаччини розгорнувся наступ радянських військ. Тоді ж у результаті переговорів, що відбувалися в Москві з участю президента Чехословацької Республіки (ЧСР) Едуарда Бенеша і чеських та словацьких політичних діячів, було сформовано новий чехословацький уряд, в якому під тиском радянського керівництва міцні позиції одержали представники Комуністичної партії Чехословаччини (КПЧ). До складу уряду ввійшли також представники ряду демократичних партій.
Спираючись на підтримку радянських властей комуністи крок за кроком розширювали і зміцнювали свій вплив у країні, взяли під контроль ключові пости в державному апараті. Навесні 1945 р. започатковано проведення земельної реформи, згідно з якою конфісковували і розподіляли між селянами землю, яка належала особам німецької національності й зрадникам батьківщини. Згодом були також експропрійовані маєтки великих землевласників. Восени цього ж року націоналізовано банки, страхові компанії, металургійні заводи, шахти та інші промислові підприємства.
Було зроблено спроби врегулювати міжнаціональні відносини всередині ЧСР. Словаччина одержала обмежену автономію. Більшість німецького населення, що проживало на території Чехословаччини (3,5 млн чол.), вислали в Німеччину. У червні 1945 р. підписано Договір між ЧСР і СРСР, за яким Закарпатська Україна передавалася Радянському Союзові з включенням її до складу Української РСР.
Завдяки державно-правовим традиціям, що залишалися від довоєнної Чехословаччини, впливові демократичних партій у громадсько-політичному житті в країні у перші повоєнні роки певною мірою ще зберігалися демократичні свободи, порівняно вільно функціонували засоби масової інформації. Однак уже незабаром КПЧ відкрито взяла курс на встановлення своєї диктатури. У лютому 1948 р. вона вчинила державний переворот, захопивши всю повноту влади в країні.
2. БУДІВНИЦТВО СОЦІАЛІЗМУ
Відтак КПЧ приступила до зміцнення тоталітарного режиму, реорганізації всього життя країни на радянський взірець. У 1948 р. було прийнято закон про націоналізацію промислових підприємств, згідно з яким практично вся промисловість, за винятком дрібних майстерень, стала власністю держави. Прийнято нову конституцію, що проголосила найближчою метою побудову соціалізму. Проведено вибори до Національних зборів, на яких було висунуто винятково кандидатів від комуністів або їхніх прихильників, і вони одержали близько 90 % голосів. (Такі вибори, як і в інших європейських країнах, регулярно проводилися протягом усіх років існування комуністичного режиму). Президента Е. Бенеша було відправлено у відставку, а цей пост зайняв лідер комуністів Клемент Готвальд. Демократичні партії зазнали поразки і були розгромлені. Соціал-демократичну партію приєднали до КПЧ.
Проголошений компартією курс на будівництво соціалізму знайшов втілення у пятирічних планах, перший з яких був розрахований на 1949-1953 pp. і спрямований на розбудову важкої індустрії. Розпочалася колективізація села. Будівництво соціалізму відбувалося в умовах жорстокого терору проти всякого інакодумства.
Відлига в СРСР, що настала в 1953-1956 pp., мало позначилася на внутрішньому житті Чехословаччини. У другій половині 50-х років КПЧ провела кампанію по завершенню колективізації. Комуністична пропаганда оголосила, що, оскільки соціалістичні відносини стали панівними як у місті, так і на селі, то це означає перемогу соціалізму в Чехословаччині. Відповідно до цього у 1960 р. було прийнято нову конституцію, за якою держава дістала нову назву - Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР). Проголошувалося, що комуністична партія здійснює керівну роль у державі. Конституція зміцнювала унітарний характер державного устрою ЧССР: і без того куцу автономію Словаччини було зведено нанівець.
3. РУХ ЗА РЕФОРМИ ТА РАДЯНСЬКА ІНТЕРВЕНЦІЯ 1968р.
Перемога соціалізму виявилася звичайним ідеологічним міфом. Уже на початку 60-х років у країні загострились економічні труднощі. Водночас визрівало широке суспільне невдоволення тоталітарним режимом, партійним диктатом, відсутністю громадянських прав і свобод. У країні виникла гостра політична криза. На початку 1968 р. партійне керівництво очолив Александр Дубчек, який зарекомендував себе прихильником реформ, а президентом ЧССР став герой Другої світової війни генерал Людвік Свобода, оновилося партійно-державне керівництво в цілому. Було накреслено широку програму докорінних суспільних перетворень, метою якої було запровадити соціалізм з людським обличчям. Започатковано демократизацію політичного життя в країні. Значно більшу свободу одержала преса, радіо і телебачення. Державний лад передбачалося перебудувати на принципах федералізму. В економічній галузі замість командно-бюрократичних методів запроваджувалися ринкові елементи.
Лідери СРСР і країн-сателітів, а також консерватори в керівництві самої КПЧ зустріли чехословацькі реформи в штики, характеризуючи їх як підрив соціалістичних засад. На ЧССР було вчинено шалений політичний тиск, а оскільки це не дало бажаних результатів, у Москві зважил?/p>