Психологические истоки эгоизма (Психологчн витоки его�зму)

Мнстерство освти науки кра

Донбаська Державна Машинобудвна Академя

Кафедра флософÿ та соцально-полтичних наук

Доповдь з флософÿ на тему:

Психологчн витоки его

(на конференцю студентв та викладачв кафедри флософÿ)

Виконав: студент групи ОМТ 00-1у

Голубенко Олександр Васильович

Кервник: Дубнн В. В.

Ц Краматорськ 2002 Ц

Передмова

Перед тим, як перейти безпосередньо до розкриття теми доповд, доцльно окреслити деяк контури поставленого питання та зробити деклька зауважень, як б могли застерегти слухачв вд передженого й неврного сприйняття матералу т вдповдного ставлення до автора.

По-перше, автор не збира

ться винаходити велосипед, також привласнювати те, що йому не належить. По-друге, автор н в якому раз не вдкида

можливсть заперечення всього сказаного нижче. По-трет

, автор вважа

необхдним заздалегдь попросити вибачення за можливу некомпетентнсть та субТ

ктивзм деяких суджень.

Водночас з цим слд зазначити, що представлена на суд слухачв доповдь

самостйною спробою на вже снуючий платформ збудувати щось нове в розумнн як само

Стосовно ж доцльност розкриття обрано

О ти, дивна людська стота!

Ф. Нцше. Так казав Заратустра

Ca nТempeshe pas dТexister^*

Шукаючи шляхи до визначення явища его

* - Це не заважа

тому, щоб було так (франц.)

Що ж, вважатимемо наведен вище слова достатнми для формування деякого явлення про людське я в такому ракурс: ндивд, особистсть та ндивдуальнсть в постйнй активнй вза

модÿ. А якщо додати до цього сво

рдний полалог я (Уя - я, я - ти, я - ми, я - людство, я - нша природа, Уя - природа, я - нверсум), то в решт решт матимемо достатньо обТ

ктивну та сучасну концепцю, що висвтлю

структуру сутнсть вдносин внутршнього свту людини з свтом навколишнм.

Виходячи з тако

Для висвтлення цього процесу пдйде класичне визначення его

Що ж тут особливого? Це очевидно не пдляга

сумнву!Ф - скаже багато хто з вас. Та чи доцльно заперечувати це шукати те саме особливе там, де його нема

? Н, автор буде цлком згоден з вами, проте матиме в запас одне але. Це Уале, власне кажучи,

тим, заради чого було варто починати цю розмову.

Отже, зробимо таке припущення: его

* - Спостергальна силЕ творча сила (лат.)

вже немовби чу

вигуки про те, що, по-перше, це ганьбить людську гднсть, по-друге - ця думка не така вже й нова (згадаймо, наприклад Штрнера або Нцше).

Одразу ж, з метою попередити вс наступн по-трет

Ф, по-четверте т.д., скажу: давайте подивимось на проблему его

Щоб пояснити в решт решт те, до чого автор веде мову, не будемо вигадувати щось нове та неймоврне. Навщо? Для розкриття основно

Дал спробу

мо пристосувати цю систему таким чином, аби з ? допомогою можна було б легко пояснити як природу его

Людина

Ego примтивне

Ego номнальне

Super-Ego

Природа (нстинкти)

Навколишнй свт

Суспльство

Его

Его

Наведена вище схема достатньо точно вдображу

основну думку автора. Звичайно, говорити з приводу того, що хова

ться за цúю схемою, можна потрбно багато, але в рамках невелико

1) Незважаючи на всю багатограннсть людсько

З самих назв логчно виплива

сутнсть цих понять. Ego примтивне - частина людсько

Кажучи просто, це те саме бсеня, що так часто говорить в нас. Але лякатися появи якого не варто - вн частина будь-яко

Ego примтивне

втленням наказв первсних нстинктв, яке ми можемо свдомити, бо наявнсть самого Id в соб, також тих процесв, що вдбуваються в його межах, людина вдчути не здатна (простий приклад - постйна памТять в компТютер).

Але з роками Ego примтивне вдступа

перед Ego номнальним (нтелектуальним), що форму

ться з житт

вого досвду. Це частина людсько

2) Виходячи з зробленого розподлу Ego, автор вважа

необхдним ввести градацю поняття его

Тожа матимемо наступн види его

Згдно з наведеною схемою, его

Що стосу

ться его

- та нш питання, що постають перед нами в рамках дано

Висновки:

1) Психологчними витоками его

2) Свдома частина людського я (Ego)

дискретною.

3) Его

4) Точка зору про однозначну аморальнсть его

Пропозицÿ:

1) В рамках модел людсько

2) Видлити два основних види людського его

3) Розвивати в подальшому дею провдно

Лтература

1. Г. А. За

2. З. Фрейд. Введение в психонализ. Наука. Москва. 1991. С. 399 Ц 439.

3. М. М. Розенталь. Философский словарь. Политическая литература. Москва. 1968. С. 406.

4. Ф. Ницше. Так говорил Заратустра. Фолио. Москва. 2001. С. 44.