Социологические взгляды Г.С. Сковороды

Соцологчн погляди Григоря Сковороди

Вершиною розвитку просвтництва й гуманстичних традицй Ки

во-Могилянсько

Григорй Савич СКОВОРОДА (1722-1794) народився в сел Чорнухи на Полтавщин в смТ

Складна за сво

ю символкою багата за змстом флософська спадщина великого нацонального мислителя давно приверта

до себе вагу численних дослдникв самобутнстю проблематики й засобами ? виршення. А також сво

ю потенцйною актуальнстю на рзних етапах подальшого розвитку флософського та соцального знання.

Флософя Григоря Сковороди не явля

собою традицйну строго логчну. Чтко категорально визначену систему знання. Його не цкавлять стален флософськ й богословськ традицÿ, поняття та принципи. Сво

вчення Сковорода розробля

на основ власного свтосприймання, вдчуття та буття. Тому кожнй прац мислителя притаманне складне переплетння художнх мфологчних образв. Релгйних символв, флософських, природничо-наукових, полтичних. Етичних, релгйних понять, котр трансформуються. Переплавляються скрзь авторське свтовдчуття, нтегруються в синкретичному по

днанн рацонального й чутт

во-емоцйного. Це видля

флософськ прац Сковороди з-помж нших, вн сам виступа

як флософ-мистець, флософ-поет. Мислитель переда

свй свтогляд, власн шукання, особистий досвд осягнення й збагнення мети людського життя належить до того рдксного сократвського типу мислителв, чи

Григорй сковорода залився в кра

Людина, сенс ? життя й дяльност - центральн в творчост Сковороди. п

В контекст соцально

В основ флософського вчення Г. Сковороди лежить принцип снування трьох свтв: макрокосм (всесвт), мкрокосм (людина), символчний свт (Ббля). Котрий по

дну

макро- мкро-свти. Кожен з цих свтв ма

подвйну натуру - видиму. Зовншню (Утвар, матеральну натуру) й невидиму, приховану (духовну). Видимими частинами макрокосмосу-всесвту

матеря, мкрокосмосу-людини - ? плоть фзичне тло, символчного свту - Ббля. Вищими. Невидимими - духовними

Соцальн аспекти житт

дяльност людини Сковорода розкрива

в сво

Центром розгортання соцально

Сковорода - проповдник помркованого способу життя; вн осуджу

нагромадження багатства, прагнення до фзичних насолод, бо жити зароди цл петь, пить и есть не есть дело. Це не робить людину щасливою, вона подбна до шершня, на вдмну вд бджоли, котра есть герб мудрого человека, в сродном деле трудящегося.

Праця потрбна людин як мова ? снування. Але суть дйсно

Самопзнання мислитель розгляда

як засб, що да

змогу людин вдчути свою вищу, божественну сутнсть, бо щастя, мир, рай, бог внутри тебя есть. Осягнення тако

Самопзнання - це перманентний процес руху людини до вищо

Самопзнання поляга

в необхдност усвдомлення полярност свту, його дихотомчност, роздво

ност не видиме - невидиме, матеральне - духовне, гдне - недостойне т.н. в таких ситуацях людина завжди знаходиться в стан гостро

Сковородинська концепця людини цкава й плдна в тому вдношенн. Що вона виходить з визнання примату серця, духовност над тлеснстю, проте

Г. Сковорода розгляда

людину переважно як атомарну стоту поза системою соцальних звТязкв, визнаючи при цьому ? загальн сутнсн родов ознаки: У если кто единого человека знает, то всех знает. Адже самопзнання сковорода розгляда

як суто ндивдуальний, особистий акт. Соцальний контекст впливу на людину, на процеси формування, розвитку та дяльност ? випада

з поля зору. Людина аналзу

ться поза сторичним простором часом. Але люди не народжуються мудрими чи злими, щедрими чи скупими не завжди можуть вибрати Гродну працю в силу соцальних обставин. - якост й можливост визнаються й живе людина як продукт суспльства та його член. Але це вже детал.

Найважлившою заслугою кра

Концепця людини в творчост Григоря Сковороди набула подальшого розвитку в ченн про Гродну працю.

В складнй алегоричнй, символчнй систем вчення Сковороди. Чий жребий с голяками визнавав сам автор, чтко вдображен основн духовн цнност селянсько

В дослдженн рол й значення прац Г. Сковорода виступив як чений-новатор, що сказав сво

оригнальне слово про Гродну працю як сутнсний атрибут людського життя й розглянув окрем механзми процесу перетворення прац з засобу життя в мову досягнення людиною щастя благо.

Гродна праця

однúю з найважливших категорй в систем флософських соцологчних поглядв Сковороди в розумнн людини, ? дяльност та сенсу життя. Вона да

можливсть блага щаст, систему виховання, сво

рднсть його нтерпретацÿ соцально

Що

таке сродна (спорднена) праця чи, за його термнологúю, - сродный труд?

Сковорода, розглядаючи дво

дину природу людини, вважав, що вона народжу

ться з певними, так би мовити, запрограмованими задатками (здбностями, нахилами) до того чи ншого (Бог, природа и Минерва есть то же) вкорнений в людин. В процес самопзнання вона вдкрива

в соб вище начало, котре

дна

? з Богом робить богорвною насамперед завдяки свдомленню свого власного покликання, адекватно оцню

сво

Найповнший аналз сродно

Вчення Сковороди про сродну (спорднену) працю розкрива

джерела сродност - призначення, покликання людини до конкретного виду дяльност. пх заклада

природа-бог з моменту народження людини. Тому все Усродне

природним у людин.

Люди не народжуються однаковими за сво

Нервнсть мж людьми - у вдмнност

Сковорода зазнача

, що пзнати свою сродность важко, але можливо, бо крм самопзнання кожна та

мниця ма

власну тнь, тобто

зовншн ознаки, за якими можна розпзнати Усродность. Це вже мистецтво педагогки. Якщо одна дитина робить ярмо, нша пдперзу

шаблю, то це

показником покликання першо

Невдповднсть природних задаткв посад - джерело особистих невдач суспльного зла. Людина не на сво

му мсц стражда

сама приносить негаразди оточуючим: кто безобразит и растлевает всякую должность? Несродность. Кто мерщвляет науки и художества? Несродность. Кто обесчестил чин священнический монашеский? Несродность. Она каждому званию внутреннейший яд и бийцЕ делай то, к чему рожден, будь справедливый и миролюбивый гражданинЕ Якщо Бог створив людину землеробом, чи гончаром, чи бандуристом, то

Якщо людина не ма

природного нахилу до прац, то вона лише шкодить суспльству, бо природа - мати охоти, охоти, котра запалю

людину до прац, руха

нею. Якщо ж ? нема

, коли людина не на мсц, то й праця зда

ться

Сковородинська концепця сродно

Проте в деал така постановка питання Григорúм Сковородою дуже цкава й плдна, бо вн порушу

питання про соцальн умови реалзацÿ природних задаткв людини в суспльств, як оптимально могли б здйснюватися на користь людин й суспльству одночасно, сприяти гармонÿ особистих суспльних нтересв.

Звичайно. Що за браком даних наукового характеру мислитель не мг себчно розкрити поставлену це й дос не виршену проблему. Цим можна пояснити. Що вн констату

суспльний подл прац як статичну дансть не розгляда

? сторичний генезис. Що зумовлю

появу нових професй, спецалзацй, посад т.д. т.п. проблематичним

розумння Сковородою сродност як одного можливого варанта здбностей. Насправд ж людина ма

багато чи, принайм, клька сродностей - здбностей, нахилв, задаткв, за певних мов вона маже реалзувати один з них у вдповднй форм дяльност, навть змнючи професю, але працюючи за покликанням. Крм того, перед визначенсть сродностей приркала б суспльство на стагнацю. Сьогодн ми зна

мо сотн нових професй, не вдомих Сковород. Вони викликан соцальними потребами суспльства, породжен обТ

ктивною логкою розвитку матерального й духовно виробництва. Тому посадово-професйне заповнення мсць прац вдбува

ться не на основ природжено

Величезним досягненням Г. Сковороди була дея необхдност вивчення природних здбностей людини та

Вихдним началом в аналз сродно

Соцально-професйну структуру суспльства Сковорода розгляда

статично:

набр сродностей вдповдних

Проте Григорй сковорода був мудрою людиною, флософом, вн бачив снуюче соцальне зло, нервнсть несправедливсть, його ставлення до цього - негативне, осудливе, але це осудження зовншнього спостергача, котрий переконаний у нездоланност снуючого зла, хоча шляхи й рецепти подолання цього йому вдом. Цю особливсть соцального протесту Сковороди проти мира лукавого його кумирв та долв тонко пдмтив

ван Франко, пдкресливши, що мислитель цнив над се свободу бачив дуже добре, що для його поглядв деалв, його вдач морально

Спосб життя Григоря Сковороди був вдповдний його особистим переконанням, деалам вченню в цлому. Народний мудрець мряв про деальне суспльство, засноване на принципах свободи людсько

Виходячи з розумння дво

У прац Книжечка о чтении священного писания, нареченная жена Лотова Сковорода опису

деал суспльства, суспльних вдносин цнностей, в котрих вн вбача

смТя стини, вилучено

Таким чином, деал суспльства й соцальних вдносин Сковорода вбача

не в свт матеральних, речевлених предметних вдносин, у вдносинах, що спираються на глибинн духовн й моральн засади, на внутршн переконання людини, котра здатна керувати тлом тлесними пристрастями, як суперечать божественному й людському духовн, деалам добра, щастя, та стини.

Горнй крусалим Сковорода не розгляда

як потойбчний свт чи рай. У цьому поляга

складнсть розумння його флософських соцологчних поглядв, котр часто подаються у вигляд метикувато

Сковорода здебльшого розгляда

людину не як рд, як ндивда, особу, та це не значить, що вн обмина

проблему суспльства. Останн

вн розгляда

як складну систему, подбнюючи ? машин: Общество есть то же, что машина. В ней замешательство бывает тогда, когда ее части отступают от того, к чему оные своим хитрецом сделаны, тому потрбно никати подбних замшань берегти основу суспльства, заступать общества основание - правду. Правду як головне пдрунтя суспльства Сковорода тракту

в дус традицйних народних уявлень як особлення стини, антитезу неправди. Як вдповднсть верховному закону, цей закон духовний

У. Якщо праця

необхдною мовою фзичного снування людини й суспльства, то правда - його духовний базис. Адже стинна людина створена по Богу в правд преподобÿ стини.

На принципах правди, стини, прагнення до щастя й заснову

ться деологя сковородинського гуманзму. Характерними рисами його

визнання цнност людини та ? життя, право людини на свободу. Щастя, самореалзацю в сроднй прац тощо. Мислителю вдом шляхи досягнення цього6 через самопзнання та морально-етичну досконалсть, це вихд за меж тлесного, матерального. Проте не вс це розумють зупиняються на видимому, що породжу

а негаразди в суспльств: Кто не желает честей, сребла, волостей? Вот тебе источник ропоту, жалоб, печалей, вражд, тяжеб, граблений, татьбы, всех машин, крючков и хитростей. Из сего родника родятся изменыЕ падения государств и нещастий бездна.

Люди прогнуть багатства, чинв задоволення плотських потреб. Женуться за матеральним не розумють сво¿ стинно

Думка про необхднсть тако

Значну частину свого наукового доробку Г. Сковорода присвятив розробц ц㺿 науки. Найголовншим здобутками ? стали де

Сьогодн, коли соцологя та соцальна флософя поставили на архвн полиц де гуманстичн концепцÿ й принципи розумння людини, соцальних спльного як механзмв, Угвинтикв, органзмв, прямолнйних вульгаризаторських залежностей

Григорй Сковорода до де

Г. Сковорода, можливо, був першим мислителем у квроп, хто свдомив суперечнсть мж науково-технчним моральним прогресом. В Разговре пяти путников об истинном счастии в жизни вн однозначно констату

, зо нов науков й технчн досягнення не роблять людину щасливою,

Безумовно, Г. Сковорода ма

рацю, що створений людиною матеральний свт речей технологй (друга природа) не може забезпечити

ВИСНОВОК

Отже, в сторÿ розвитку флософсько

Вчення Г.Сковороди. його щира флософя серця де