Судебная реформа на Украине (Судова реформа в крайнЁ)
КАДЕМ
Я ПРАЦ
СОЦ
АЛЬНИХ В
ДНОСИН
ФЕДЕРАЦ
п ПРОФСП
ЛОК КАпНИ
Юридичний факультет
КУРСОВА РОБОТА
на тему: СУДОВА РЕФОРМА 1864 р. В КАпН»
Науковий кервник:
Кудн С. В.
Виконав:
студент 11-
юридичного факультету
Згель Сергй Юрйович
Ки
ЗМ
СТ
1. Вступ ................................................................................................Е.. 3
2. Дореформений суд в кра
3. Передумови пдготовка судово
1. Передумови судово
)а розкладання криза фортечного ладу;
б)а революцйна боротьба проти царського суду.
2. Пдготовка судово
4. Судова реформа 1864 року. ...............................................................11
5. Судов статути (20 листопада 1864 року)....................................Е...18
6. Висновок. .............................................................................................20
7. Список тератури. ..............................................................................22
1. ВВЕДЕННЯ
Судова реформа XIX столття в Росÿ - реформа судово
Судова реформа 1864 року звичайно тракту
ться в тератур як найбуржуаз ша з сх реформ того часу. Дослдники вважають ? самою послдовною. Дйсно, у принципах, на яких побудована реформа, буржуазна деологя вдбилася найбльше повно. В жоднй ншй реформó цього нема
, - там охоронний момент, захист нтересв дворянства, царату виявляються з всúю повнотою. Звичайно, треба мати на ваз, що суд та правосуддя - це системи, з якими громадянин зштовху
ться не повсякденно, вн може прожити життя, жодного разу не побувавши в суд. У цьому значенн для пдданних Росйсько
Судова реформа, як вс реформи 60-70-х рокв, була наслдком визначено
2. ДОРЕФОРМЕНИЙ СУД В КАпН
Рзномантн важел державно
нший порок дореформеного суду - хабарництво. Поряд з свавллям неуцтвом чиновникв, типове для всх ланок державного апарату, це явище тут набуло настльки жахливого всеохоплюючого розмаху, що його змушен були визнати навть найзавзятш захисники самодержавно-крпосницьких порядкв. Переважна бльшсть судових чиновникв розглядали свою посаду як засб наживи самим безцеремонним способом вимагали хабар з сх, хто звертався до суду. Спроби уряду боротися з хабарництвом не давали няких результатв, тому що цей порок охопив весь державний апарат. Вкрай низька загальна, освдченнсть суддв, не говорячи вже про освдченнсть юридичну, зумовлювала фактичне зосередження с㺿 справи правосуддя в руках канцелярських чиновникв секретарв.
У дореформеному суд панувала нквзицйна (розшукова) форма судочинства. Процес проходив у глибокй та
мниц. Принцип писемност припускав, що суд виршу
справа не на основ живого, безпосереднього сприйняття доказв, особистого ознайомлення з сма матералами справи, безпосереднього сного допиту обвинувачуваного, пдсудного, свдкв, спираючись не письмов матерали, отриман пд час слдства. Та й докази оцнювалися по формальнй систем. пхня сила заздалегдь визначалася законом, що твердо встановлював, що може, що не може бути доказом. Закон же встановлював ступнь достоврност доказв, длячи
Рзкй критиц пддавали росйську судову систему революцйн демократи (А. Н. Радищев, декабристи, А. И. Герцен, Н. П. Огарьов) революцонери-рзночинц.
навть страшенн реакцонери не могли не визнати необхднсть ? реформи.
Що ж являв собою дореформений суд в кра
У правобережних (Ки
Головний суд складався з двох департаментв - цинвльних кримнальних справ. Компетенця суду була одннотипна з компетенцúю палат кримнального цивльнного суду нших губернй. Окрм цього, у зв'язку з вднсутнстю у цих губернях совсних судв, головним судам були пдсудн також справи про малолтнх божевльних злочинцв. Псля розгляду в головному суд ц справи понступали в обов'язковому порядку в 5-й департамент Сеннату. До пдсудност головного суду належали також справи, як становили компетенцю надврних судв до
Виконання судових вирокв вдповдно до Литовськонго статуту проводили у повтах повтов, в мстах Ч мськ суди. У 1812 p. був ведений
диний у всй Росйнськй мперÿ порядок виконання судових вирокв: воно передавалося у мстах - мськй полцÿ, повтах - нижннм земським судам.
Судова система у вобережнй Укра
Дяльнсть сх судв у губернях була пдконтрольною губернаторам. Кримнальн справи в обов'язковому поряднку подавалися губернаторам для ознайомлення. У випадку розбжност мж думкою губернатора вироком суду спранва передавалася до Сенату. Останнй, як правило, пднтримував думку губернатора, позбавляючи сили вирок кримнально
Деяк особливост у губернях кра
3.
Передумови пдготовка судово
Кримська вйна 1853-1856 р., що закнчилася поразкою Росÿ, показала економчну, полтичну вйськову неспроможнсть царату, виявивши пороки виразки соцально-економчно
л
сную ий в кра
Як видно, кризовий стан державного механзму Росÿ став безперечним. Це стало необхдною передумовою свдомлення неминучост реформи. Наприкнц Кримсько
ктивно порушувалося одне з найважливших питань - реформа правосуддя. Тут очевидн дв тенденцÿ. Перша - показати нкчемнсть втчизняно
Крпосне право виключало законнсть. Крпосне право припускало залежнсть юстицÿ вд адмнстративно
Судова реформа, - вважав Кон, - покликана була завдати удару гршому з видв свавлля, свавлля судового, що прикрива
ться маскою формально
Сутт
вий вплив на проекти судово
Член Володимирського комтету
. С. Безобразов заявив про неможливсть селянсько
Член Рязанського губернського комтету князь С.Б.Волконський А.С.Офросмов бачили в судовй реформ
дину гарантю реалзацÿ законодавства про скасування крпосного права. л...Без судово
Без судово
Губернськ комтети пропонували ввести конкретн нститути, що оздоровлюють юстицю. Парначьов пропонував вдкрити судочинство з незалежним судом, спростити слдство, поставити за обов'язок полцÿ вдповдати перед судом. Аналогчну думку висловлював один з членв Нижегородського губернського комтету Г.Н.Н
стеров, Тверського - Е.А.Карно- исо
в, Харквського - Д.Я.Хрущов.
.С.Безобразов вважав за доцльне встановити вдповдальнсть кожного перед судом, незалежнсть судово
Про введення буржуазних нститутв говорилося й в листах дворянства Олександров II. Володимирське дворянство переконувало царя в лист вд 15 счня 1860 р. у неможливост селянсько
1) ароздлити влади: адмнстративну, судову полцейську;
2) авизначити вдповдальнсть всх кожного перед судом;а
3) аввести гласнсть цивльного карного судочинства;
4) азапровадити суд присяжних.
Поряд з беральними пропозицями реформи правосуддя були бажання прерогативи дворянства в суд. ряд вдкинув лберальн пропозицÿ, оскльки реалзаця принципв рвност всх перед судом, гласност, нституту присяжних т.д. суперечила феодальнй державност. Поворот ряду у вдношенн до судово
Необхднсть нагально
4. Судова реформа 1864 року.
Судова реформа 1864 року - берально-буржуазне перетворення царським рядом с㺿 судово
Реформа вдбила класов нтереси росянкою буржуазÿ, що з метою змцнення сво
Судовими статутами 1864 року створювалася оригнальна й ефективна система правосуддя. Вона мала дв глки, дв пдсистеми, що об'
днував вищий судовий орган - Сенат: загальн суди свтов суди. Крм того, снували суди особо
Слду
також мати на ваз, що проведення судово
дмнстративно-територальний судово-територальний подл мперÿ псля реформи не збгалися. Повти мста були роздлен на длянки мирових судв. Територя, пдвдомча окружним судам, охоплювала деклька повтв, округи судових палат - деклька губернй. Окружн суди були судами першо
Записки Б
зобразова (6 травня 1956 року) винуватницею беззако ня в кра
Ще бльш значною гарантúю незалежност судв став принцип незмнюваност судв, закрплений ст.243 заснуванням судових установлень. Вдповдно до ц㺿 статт, голови члени окружних судв судових палат не могли бути звльнен або переведен з одн㺿 посади на другу без
Окружн суди складалися з одного або деклькох вддлень та карних цивльних справ. Вони розбирали бльшсть справ, причому вс цивльн значна частина карних розбиралися коронними суддями. Для розгляду справ про злочини, за як могло бути призначене покарання у вид позбавлення прав на майно, як особливих, пов'язаних з приналежнстю до привлейованих станв, так всх прав (майнових, брачно-смейних т.д.), залучалися присяжн засдател. Як правило, позбавлення прав на майно супроводжувалося ншими покараннями: каторжними роботами, посиланням, в'язницею. Таким чином, суд присяжних був не самостйним твореням, особливою присутнстю окружного суду. До його пдсудност не були вднесен справи про державн злочини, також значна частина посадових злочинв деяк н [7] .
Теоря вльн го оцнювання доказв була пристосована головним чином до дяльност суду присяжних, ? сутнсть виражена в правилах, що визначали дослдження доказв винесення судового ршення в цм суд. Правила вльного оцнювання доказв повинн були створити люзю неупередженост судв, переконання яких форму
ться нбито винятково пд впливом тих вражень, що присяжн одержують в ход судового розгляду.
Дйсний характер, напрямок змст дяльност суду обумовлювалося тим, що суд був органом буржуазно
В.
.Ленн гнвно викривав буржуазний суд як активного захисника нтересв експлуататорв. Аналзуючи окрем форми й нститути карного процесу, вн показав, що в цьому суд обвинувачуваний позбавлений необхдних гарантй для захисту сво
В.
.Ленн показав, що в мовах буржуазно
Реформою 1864 року була встановлена така система судв: суди з що обираються суддями - миров судд з'
Нова судова система в порвнянн з старою вдрзнялася певною стрункстю. Для виршеня дрбних карних, цивльних справ засновувався нститут виборних мирових судв. Мировий суддя одноосбно розглядав справи за обвинуваченням у злочинах, за вчинення яких могло бути винесене одне з таких покарань: зауваження, догана, грошове стягнення на суму не понад 300 рублв, арешт на строк не бльше трьох мсяцв, в'язння на строк до одного року. Миров судд (дльничн почесн) даного округу збиралися на повтов з'
Сенат у процес судово
нститут мирових судв при всй обмеженост демократизму в ньому не задовольняв вище чиновництво й у 1889 роц був скасований скрзь, крм Москви, Санкт-Петербурга й Одеси. Миров судд були замнен призначуваними особами.
У перш роки псля введення Судових статутв у склад почесних мирових судв, за словами А.Ф.Кон, було чимало чуйних, порядних людей. Мировий суддя Н.В.Почтьонов, дуже освчена людина, вносив у розгляд справ живий струмнь. У нього правосуддя було поставлено добре, мсцев жител вдносилися до нього з доврою. Значний вплив на з'
Судова реформа 1864 року створила систему загальних судв. Судами першо
Другою нстанцúю в систем загальних судв була судова палата. У нй в апеляцйному порядку розглядалися справи по скаргах на вироки ршення окружних судв, винесен без присяжних засдателв. Крм того, до ? пдсудност були вднесен справи про особо небезпечн злочини - державних посадових. - справи повинн були розглядатися коронним судом з становими представниками, по одному вд кожного стану: губернський (або повтовий) ватажок дворянства, мський голова волосний старшина.
На вдмну вд суду присяжних особлива присутнсть судово
Велике значення для незалежност суду змцнення принципу законност в карному цивльному процесах дореволюцйно
В адвокатуру потягнулися видн юристи-професори, прокурори, обер-прокурори Сенату кращи юристи, що працювали при комерцйних судах. Сюди ввйшов друг М.Е.Салтикова-Щедрна вдомий дяч руху селянського розкрпачення А.М.Унковский. На сторнках газет часописв се частше стали зустрчатися мена адвокатв: Ф.Н.Плевако, В.Д.Спаговича, К.К.Арсень
ва, Н.П.Карабчевського, А.М.Унковського, А.
.Урусова, С.А.Андрºвського, П.А.Ал
ксандрова, В.М.Пржевальського, А.Я.Пассов
ра й нши [13] .
двокатура по судових статутах була двох категорй. Адвокатами вищо
Другу, нижчу категорю адвокатури складали приватн поврники. Вони займалися незначними справами могли виступати в тих судах, при яких состояли.
Велике значення для затвердження нових демократичних принципв судочинства мала реорганзаця прокуратури. Псля судово
Вдповдно до судових статутв засновувалися посади прокурора судово
Перше поколння робтникв прокуратури дечим поступалося сво
Мж обвинуваченням захистом вдбувалися привселюдн змагання в правильному розумнн застосуванн закону, в смекалки, у блиску фраз в розумнн найтонших зигзагв людсько
Заснуванням судових становлень (ст.237 239) передбачалося, що основою внутршньо
Губернатор же не мг, як ранше, зрештувати судью за невдповдний його явленню про закон вирок, пдсудн потерпл, позивач вдповдач були рятован вд необхдност пддобрювати судових чиновникв. Миров судд, що обираються прийшли на змну полцейським чиновникам. Провину пдсудного потрбно було доводити гласно, у боротьб з адвокатурою перед лицем представникв населення - присяжних засдателв. Суд присяжних зробив потужний сприятливий вплив на всю судову систему навть, у деякй мр, на полтичну систему Росÿ.
Перш кроки нових судв, особливо суду присяжних були зустрнут схваленням ряду, прес [15].
5. судов статути (20 листопада 1864 року).
Судов статути, у Росÿ законодавч положення, прийнят 20 листопада 1864 року склали основу судово
Судов статути - у дореволюцйно
Вдповдно до Заснування судових становлень (закон про судоустрй), судова влада належала мировим суддям, з'
Судова палата засновувалася в окруз, що об'
днував деклька губернй або областей (по особливому розкладу). Вона длилася на департаменти, що складалися з голови членв департаменту. Для завдування судовою частиною в Сенат були збережен в якост верховного касацйного суду касацйн департаменти по карних цивльних справах. Прокурорський нагляд здйснювали обер-прокурори, прокурори
Устав про покарання, що накладаються свтовими суддями являвся кодексом, у який були видлен з кладення про покарання карних виправних менше серйозн злочини (проступки), пдвдомч мировим суддям.
Статут складався з 13 глав. Перша глава мстила загальн положення перелк покарань за злочини, передбачен статутами. Глави 2-9 були присвячен дрбним злочинам проти суспльного полтичного ладу, проступкам проти порядку правлння т.д. У главах 10-13 говорилося про проступки проти особисто
Устав карного судочинства (кримнально-процесуальний кодекс) визначав компетенцю судових органв по розгляду кримнальних справ, загальн положення, порядок виробництва у мирових становленнях, порядок виробництва в загальних судових мсцях, вилучення з загального порядку карного судочинства.
Вдповдно до статуту, мировий суддя розглядав кримнальн справи в межах вдведено
Основними стадями в карному процес, вдповдно до Статуту, були: попередн
розслдування, передання суду, пдготовч розпорядження до суду, розгляд справи, виконання вироку. Розрзнялися так вироки: остаточн (який пдлягали перегляду тльки в касацйному порядку, тобто не по сут, лише по питанню про
Устав цивльного судочинства (цивльний процесуальний кодекс) розрзняв судочинство цивльних справ у мирових судово-адмнстративних установленнях (у суд земських начальникв повтових з'
Судов статути ввели суд присяж их нститут судових слдчих, була реорганзована прокуратура, заснована адвокатура проголошен так буржуазно-демократичн принципи судочинства, як гласнсть, снсть, змагальнсть. Деяк судов органи (мирова юстиця) стали виборними, була створена бльш чтка система судових нстанцй.
Проте судов статути зберегли значною мрою риси феодалзму.
Селянство нацональн меншини (лнородцû) по маловажних карних цивльних справах позивалися в особливих судах, головним чином на основа феодальних звича
6. ВИСНОВОК
Судова реформа мала прогресивне значення, тому що нова судова система замнила собою вкрай роздрбнену систему судв (суди по станах, по роду справ, з безлччю нстанцй, де справи велися на основ нквзицйного процесу, при закритих дверях, слдч функцÿ здйснювала полця т.п.). Проте значення судово
З 70-х рокв у перод реакцÿ почався вдступ вд проголошених принципв.
Судова реформа була пддана корнному перегляду ранше нших реформ 60-х рокв. У 1866 роц з веденням суду присяжних були вилучен справи про пресу;
законом 19 травня 1871 року були затверджен Правила про порядок дÿ членв корпусу жандармв по дослдженню злочинв, що передали дзнання по справах про державн злочини у ведення жандармерÿ. 7 червня 1872 року була прийнята нова редакця роздлу про судочинство по державних злочинах Статуту карного судочинства, що закрпила створення Особливо
СПИСОК Л
ТЕРАТУРИ
1. Виленский Б. В. Подготовка судебной реформы 20 ноября 1864 года в России. - Саратов, 1963.
2. Виленский Б. В. Судебная реформа и контрреформа в России. - Саратов, 1969.
3. Глазунов М. М., Митрофанов П. А., Фоменко И. П., По законам Российской империи. - М., 1976.
4. Зайончковский П. А. Российское самодержавие в конце XIX столетия. - М., 1970.
5. Исаев И. А. Политико-правовая топия в России (конец XIX - начало ХХ века). - М., Наука, 1991.
6. Исаев И. А. История государства и права России: учебное пособие. - М., Юрист, 1996.
7. Кони А. Ф. Воспоминание о деле Веры Засулич. т.2. - М., 1966.
8. Куприн Н.Я. Из истории государственно-правовой мысли дореволюционной России (XIX век). - М., Издательство МГУ, 1980.
9. Кульчицький В.
сторя держави права кра
10. Ленин В. И. Проект и объяснение программы социал-демократической партии. // Полное собрание сочинений. т.2, с.99-101.
11. Ленин В. И. Случайные заметки. Бей, но не до смерти.// Полное собрание сочинений. т.4, с.401-415.
12. Ленин В. И. Гонители земства и Аннибалы либерализма.// Полное собрание сочинений. т.5, с.26-38.
13. Ленин В. И. По поводу юбилея.// Полное собрание сочинений. т.20, с.161-170.
14. Ленин В. И. Крестьянская реформа и пролетарски-крестьянская революция. //Полное собрание сочинений. т.20, с.171-180.
15. Ленин В. И. Памяти Герцена.// Полное собрание сочинений. т.21, с.255-262.
16. Маркс. Вопрос об отмене крепостного права в России.// Маркс и Энгельс. соч.2-е изд. т.12. с 605-608.
17. Российское законодательство Х-ХХ вв. В 9 т., т.8, Судебная реформа. - М., Юридическая литература, 1991.
18. Ткач А.
сторя кодефкацйного дореволюцйного права Укра
19. Троцкий Н. А. Царские суды против революционной России. Политические процессы 1871-1880 годов. - Саратов, 1976.
20. Юшков С. В. История государства и права Р. ч.1. - М., 1961.
[1] Большая Советская Энциклопедия, т.25
[2] Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России. 1989.
[3] Кони А.Ф. Отцы и дети судебной реформы, с..
[4] Коротких М. Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 года в России, 1989.
[5] Ленин В. И. Полн. собр. соч., т. 20, с. 165-166.
[6] Российское законодательство Х-ХХ вв. В 9 т., т.8. Судебная реформа. - М.
[7] Сост. С. М. Казанцев. Суд присяжных в России: Громкие головные процессы 1864-1917 гг., Л. 1991, с.с.5-7
[8] В. И. Ленин. Полное собрание сочинений, т.4, с.407-408.
[9] Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной России. М.: Высшая школа, 1968, с.242-246
[10] В. И. Смолярчук. Анатолий Федорович Кони. М., 1981, с.46
[11] Джаншиев Г. А. Сборник статей, с.179.
[12] В. И. Ленин. Полное собрание сочинений. т.4, с.407.
[13] В. И. Смолярчук. Анатолий Федорович Кони. М., 1981, с.47-48
[14] В. И. Смолярчук. Анатолий Федорович Кони. М., 1981, с.47
[15] Сост. С. М. Казанцев. Суд присяжных в России: Громкие головные процессы 1864-1917 гг., Л. 1991, с.13-14
[16] Большая Советская Энциклопедия, т.41
[17] Большая Советская Энциклопедия. т.25