Кримiнально-правовi заходи щодо затримання злочинцiв у дiяльностi ОВС (Уголовно - правовые меры по задержанию преступников в деятельности ОВД)

Кримнально - правов заходи щодо затримання злочинцв у дяльност ОВС.

Вступ

Глава 1

нститут затримання злочинця у систем обставин, як виключають злочинн вчинки:

1)

сторко-правовий нарис формування кримнального законодавства про затримання злочинця;

2) Затримання та його мсце у систем заходв обмеження вол;

Глава 2 Кримнально-правова характеристика нституту затримання злочинця:

1) Поняття ознаки особи пдлягаючо

2) Приводи та пдстави затримання злочинця;

3) мови правомрност затримання злочинця;

Глава 3 Кримнально-правов наслдки застосування заходв необхдност затримання злочинця:

1) Пдстави мови правомрност заподяння шкоди злочинцю при затриманн;

Заключення.

Список використано

Додатки.

Вступ

Найголовнш цннсть у нашому сучасному суспльств - людина, ? честь, гднсть, свобода недоторкансть[1]. Недоторкансть особи охороня

ться державою, ? Конституцúю, законами ншими нормативно-правовими актами.

В Закон кра

За останнй час, передан гласност випадки грубого порушення законност у дяльност правоохоронних органв, що повТязан з недодержанням принципу презумпцÿ невинуватост, порушеннями прав пдозрюваного обвинуваченого на захист, незаконними арештами, змушеними ззнаннями т..

Проблема недоторканост особи стала особливо актуальною у наш час, час економчно

Сьогодн ми сто

мо на шляху становлення розвитку правово

Певно, що стрижень нашо

Необхдно пам'ятати, що правову державу можна назвати такою, коли в нй чтко виражен закрплен так ознаки:

1) Вдображення правом дйсно

2) Право засноване на гуманних загальнолюдських принципах, воно безпробельно та без суперечностей;

3) Верховенство закону суворе пдпорядкування йому сх службових особ та громадян на основ рвност перед законом;

4) Вдповдальнсть держави перед громадянами щодо забезпечення

5) Чткий розподл влади на законодавчу, виконавчу, судову неприпустимсть об'

днання

Як видно, з вищенаведеного кожна ознака вплива

прямо або побчно на положення особи у держав, у тому числ у сфер кримнального судочинства.

Правова реформа держави включа

у себе перегляд кримнально-процесуального законодавства. п

Ця реформа повинна виршити деяк моменти, повТязан з нститутом затримання.

Щодо мого погляду, необхдно переглянути питання, що стосуються порядку затримання пдозрюваного приватними особами; допущення захисника до част у процес з моменту затримання; негайно

у новому кримнально-процесуальному законодавств повинна бути проведена полтика щодоа гуманзацÿ запобжних заходв. Розроблен включен запобжн заходи, що стали б альтернативою арешту (наприклад, домашнй арешт, пдписка про належну поведнку, застава таке нше).

Заключення пд варту повинно стати виключною мрою припинення, застосовано

Необхдно також, переглянути сам пдстави утримання пд вартою. Вони не повинн бути скерован на одержання вимушених ззнань.

дже мета затримання або арешту: позбавлення вол, що б никнути здйснення нових злочинв з боку дано

ле тримання пд вартою у нашй систем Ту порушу

с права свободи людини, воно принижу

? честь, лома

? психку, змню

, у ненайкращу сторону, ? характер. Тому необхдно провести реформування у виправно-трудовому прав.

Також мета правово

Доцльно видлити слдчий апарат у окрему структуру незалежну вд мсцевих органв. Щодо мого погляду, це забезпечить те, що питання про затримання або заключення пд варту т㺿 або ншо

нститути затримання та запобжних заходв розглядаються в данй робот в аспект захисту прав людини подальшого удосконалення гарантй недоторканост особи. Адже людина при затриманн позбавля

ться права свободи, але зберга

багато нших повноважень, з яких склада

ться право недоторканост особи.

 

Глава 1

нститут затримання злочинця у систем обставин, що виключають злочиннсть вчинку.

Спробу сформулювати теоретично обгрунтувати систему доказв, достатнх для затримання або арешту, вжив Ч. Беккаря у вдомому трактат, який вийшов у 1764 роц 1. Розроблений

Таким чином, ми ма

мо дло з давнм нститутом кримнально-процесуального права, висхдним сво

Вперше, питання про затримання злочинця було порушено у КК РРФСР у 1922г. В ст. 145 цього першого радянського кримнального кодексу встановлювалась вдповдальнсть за вбивство особи, яку затримано на мсц здйснення злочину, з перевищенням необхдних для його затримання мр. За цúю ж статтею передбачалася вдповдальнсть за заподяння тих же наслдкв при перевищенн меж необхдно

у основних засадах кримнального законодавства СРСР союзних республк 1924 р. та прийнятих у 1926-1928 рр. кримнальних кодексах про заходи щодо затримання злочинця нчого не говорилося, що внесло неозначеннсть у це питання. Розумння даного питання було таким:

-         Якщо при затриманн злочинця йому заподяна шкода з перевищенням мр, необхдних для затримання, то покарання наста

не за статтями про вдповдальнсть за перевищення меж необхдно

Яснсть внес Пленум Верховного Суду СРСР вд 23 жовтня 1956р., що у п. 5 постанови роз'яснив: Е дÿ, застосован потерплим або ншими особами щодо затримання злочинця з метою доставки його у вдповдн органи влади, як правомрн, прирвнюються до необхдно

у ст. 16 казу Президÿ Верховно

Виходячи з цих норм, можна зробити висновок, що певний крок в област правового регулювання дяльност громадян, направлено

Заходи щодо затриманню злочинця та захисн дÿ дуже схож мж собою. Оборона затримання мають активний характер

дину мету - попередження припинення нанесення шкоди нтересам, охоронюваним законом. Вдокремлювальна особливсть заходв затримання та захисних дй перебу

у тому, що перш мають бльш широк меж у час, тобто право на необхдну оборону виника

в момент появи реально

Затримання його мсце у систем заходв обмеження свободи.

Затримання - короткочасне позбавлення вол особи, пдозрюваного у здйсненн злочину, без санкцÿ прокурора постанови суду.

Затримання заподю

певн моральн страждання та стотн обмеження у правах (обмеження у сплкуванн, розпорядженн майном, пересування, пдтвердження обшуку, пдрив репутацÿ, як у трудовому колектив, так у суспльств).

Враховуючи все це, необхдно пам'ятати, що до затримання треба вдаватися тльки у виняткових випадках на вагомих пдставах.

ншими словами затримання повинно бути законним обгрунтованим.

При затриманн, протягом 72 годин господарем положення

млця. Пдозрюваний, позбавлений юридично

у ст. 1 Положення про короткочасне затримання осб, що пдозрюються в здйсненн злочину, зазначен мета затримання:

1) З'ясування причетност затриманого до злочину;

2) Розв'язування питання про застосування до нього запобжних заходв тримання пд вартою;

Однак мета затримання визначен не зовсм точно, адже с ц питання можна зТясувати без затримання (кнцево, коли людина затримана, то з'ясовувати

Мета затримання у деяких аспектах спвпадають з цлями запобжних заходв:

Ц Запобгання хилення вд дзнання, попереднього слдства суду, припинення його злочинно

Поняття лобмеження свободи склада

ться з:

1) Покарання за здйснене правопорушення (позбавлення вол, як кримнальне покарання, адмнстративний арешт, дисциплнарний арешт);

2) Превентивна процесуальна мра;

3) Примусове примщення особи до медичного або виховно

4) Примусове примщення осб у психатрчн станови для проведення експертиз по кримнальним цивльним справам; 1

Кожна людина ма

право на свободу та особисту недоторкансть. Нхто не може бути зрештований або триматися пд вартою накше, як за вмотивованим ршенням суду тльки на пдставах та у порядку встановлених законом... 2

Однак у кримнально-правовому законодавств нема

такого запобжного заходу як арешт, говориться тльки про затримання заключення пд варту. При цьому не вимага

ться санкця суду або прокурора на затримання, тод як для заключення пд варту ця мова необхдна.

Щодо мого переконання, необхдно дозвл суду або санкця прокурора на затримання особи. А так поняття як затримання заключення пд варту об'

днати одним поняттям - позбавлення волû.

Було б доцльно розробити впровадити у життя закон, який б регулював с види обмеження свободи - пдстави, строки застосування, також суб'

ктв

Кримнально-процесуальне затримання - не покарання не штрафна санкця, превентивна мра, що застосову

ться для припинення матерально правового правопорушення, тльки тод, коли особа обгрунтовано пдозрю

ться у здйсненн злочину.

Деяк автори стояють на позицÿ, що захоплення доставка повинн стати складниками кримнально-правового затримання строки повинн обчислюватися з фактичного позбавлення людини вол. Затриманий не повинен розплачуватися за те, що його так довго доставляли у органи млцÿ.

Сьогодн ж захоплення доставка осб, що пдозрюються у здйсненн злочинв немов би лнчийна зона, бо вони напряму не регламентован кримнально-процесуальним правом.

Кримнально-процесуальне затримання звичайно переду

обранню запобжного заходу. Звичайно, тому що згодом мра припинення може бути не обрана або не пов'язана з заключенням пд варту.

Якщо мра припинення не обрана або не повТязана з позбавленням вол, триманням пд вартою, той час затримання повинно включатися у строк покарання у спввдношенн 1:1, якщо покарання - позбавлення вол; 3:1, якщо покарання - виправн роботи.

 

Глава 2 Кримнально-правова характеристика нституту затримання злочинця.

 

Ознаки, що характеризують затриману особу - особа,яка почала скоювати або ско

Друга ознака - особа, що ско

2) наявнсть нформацÿ про те, що даний злочин ско

ний або скою

ться.

Тльки за наявностю цих мов зводиться до мнмуму можливсть помилки.

 

Пдстави затримання.

Одним з гарантв недоторканост свободи особи

та, що особа, яка пдозрю

ться у здйсненн злочину, може бути затримана тльки у випадках передбачених законом. к строго регламентован кримнальним кримнально-процесуальними кодексами пдстави затримання громадянина. - пдстави нщо нше, як набр певних лдоказуючих ситуацй, що за наявностю хоча б одн㺿 з них, на думку законодавця, достатньо, що б запдозрити особу у здйсненн злочину затримати його.

Розглянемо кожне з, означених у закон, пдстав:

1. Особу застигнута при здйсненн злочину або безпосередньо псля його здйснення.

Як правило, службов особи, орган дзнання, попереднього слдства або прокуратури рдко застигають особу при здйсненн злочину. Тому дана пдстава адресована особам, що здйснюють фактичне затримання особи захват.

Застигнуто означа

раптовсть його затримання, також припиняючий швидкоплинний характер захвату. Але дане формулювання ц㺿 пдстави залиша

вдкритим питання: чи можна застигнути затримати особу при приготуванн та замаху на злочин.

у росйському КПК чтко регламенту

ться цей момент, тобто у ньому допуска

ться можливсть затримання при безпосередньому приготуванню до злочину.

Деяк автори вважають, що дане тлумачення необхдно вдновити у нашому КПК. Адже щодо свойого характеру ц дÿ можуть бути такими, що при спостереженн за ними, не залиша

ться сумнвв у намр особи ско

З даним поглядом не можна погодитится, же тому, що ризик затримати невинну особу все ж хоча мнмальний, але

, це суперечить конституцйним гарантям свободи громадян.

До того ж, як говорилося ранше, затримання здйснюють або громадяни, або рядов робтники млцÿ, що, прибувши на мсце подÿ, повинн дяти швидко та ршуче

Ряд авторв пропонують доповнити закон наступним формулюванням: затримання особи, яка готовиться до здйснення особливо тяжкого або тяжкого злочину, допустимо, якщо спостереження за ? дями, що скоюються, сам по соб або у сукупност з ншими даними дадуть пдставу вважати, що злочин буде доведений до кнця.Але це формулювання просто юридично неграмотне. Адже основн вимоги до закону це стислсть та однозначнсть у тлумаченн, без будь-яких допустимо лякщо. Щодо мого погляду, нема

потреби, у будь-яких добавках до дано

Другий момент - закон допуска

також затримання безпосередньо псля здйснення злочину. Слово безпосередньо означа

, що затримання здйсню

ться у ход короткого термну часу псля здйснення злочину або пд час переслдування. Якщо ж особ вдалося переховатися, то затримання проводиться же за ншими пдставами, як ми розглянемо пзнше.

Деяк автори, зокрема, Тишкевич

. С., Дубинский А. Я., Петрухн

. Л. Вважають, що особа псля здйснення злочину же не може бути застигнута ставить питання про допустимсть затримання не вдразу псля здйснення злочину, у межах встановленого законом строку давност кримнального переслдування (ст. 48 КК укра

Ну що ж, можна тльки привтати творчий пдхд авторв до даного питання та

Але я вважаю належним нагадати даним авторам, що окрм першо

Очевидц, у тому числ потерпл, прямо вказують на дану особу як на ско

у данй пдстав вдразу оберта

вага на себе той факт, що показання очевидцв або потерплих законодавець да

у множин. Адже очевидець або потерплий може бути один. Таким чином, спираючись на букву закону можна сказати, що повдомлення одного очевидця або потерплого

недйсним.

Хоча на практиц це ствердження не ма

такого категоричного вигляду, бо виника

маса ситуацй, коли один очевидець або потерплий володють достатнми вдомостями, що

Другий спорний момент перебу

у тому, що на даному етап потерпл ще такими офцйно не являються, бо нема

мотивовано

Очевидц, у тому числ потерпл, повинн прямо вказати на особу, яка ско

На пдозрюваному або на його одяз, при ньому або у його житл виявлен явн слди злочину.

Як правило, дана пдстава не носить раптовий характер. Нажаль, кримнально-процесуальне законодавство не да

чткого визначення слдам злочину (дане поняття мститься у кримналстиц).

у кримналстичному вченн про слди розрзняють слди у широкому вузькому змст слова. До першо

нш дан пдстави, що дають пдозрювати особу у здйсненн злочину.

Вдокремлювальна особливсть ц㺿 пдстави перебу

у тому, що ц дан застосовуються тльки у сукупност хоча б з одним з обставин:

Замах особи, пдозрюваного на втечу;

Вдсутнсть у пдозрюваного постйного мсця проживання;

Не встановлення особистост пдозрюваного;

Пд ншими даними законодавець розумú фактичн дан, повдомлен потерплими, свдками, що не були очевидцями злочину, або пдозрюваного, обвинуваченого; матерали експертизи, оперативн дан, явка з повинною.

Цкавою

думка росйських юриств, зокрема, професора

. Петрухна, В. Вольского, що пропонують внести у пдстави затримання пдозрюваного л 'явку ' з 'повинною, а також ситуацÿ, коли

дан про особу, що готу

або що ско

На мй погляд, цього робити не можна, тобто явка з повинною не

доказом вини заявника не переводить його у статус пдозрюваного. Нердко заявники дають неправдив показання, з метою приховати нший злочин або, переслдуючи нш нтереси, тому явка з повинною вимага

ретельно

Не можна погодитись з ствердженням, що фактичн дан, що встановлюють пдстави затримання у момент його фактичного здйснення не

доказами у процесуальному змст слова, тобто вони отриман не з кримнально-процесуальних джерел. Справа у тому, що докази нколи не витягаються з кримнально-процесуальних джерел, тльки закрплюються у них псля ретельного вдбору, аналзу обробки, тобто одержують юридичну чиннсть.

Певно, що докази, як стали пдставою до затримання не

доказами вини затриманого, але на

Бльшу складнсть пода

доведення пдстав затримання за допомогою негласних оперативних вдомостей, як у момент фактичного затримання, так при складанн протоколв про нього. Складнсть поляга

у тому, що тримання оперативних вдомостей не може бути доведене до затриманого, негласн оперативн дан не вдображаються у матералах кримнально

Деяк проблемн питання виникають при складанн протоколу затримання. Так, у протокол затримання, досить часто, не вказуються пдстави затримання. Адже право громадянина знати за яко

Пдстави затримання злочинця за кримнальним правом.

1.     Фактична пдстава позбавлення особи особисто

- захоплен на мсц здйснення очевидного злочину;

-         ско

-         переховався з мсця злочину;

-         виявив прагнення до втеч;

вдсутнсть, хоча б одного з цих мов, не да

приводу до затримання. 3 З цúю думкою не можна погодитись. Припустимо, злочинець не затриманий на мсц здйснення злочину, виявлений у ншому мсц при ньому або у його житл присутн явн слди злочину. А це, як вдомо,

пдставою до затримання злочинця. Бльш того, Ю. В. Баулн прямо говорить, що нема

необхдност затримувати особу, що ско

2. У вдповдност з кримнальним законодавством правовою пдставою затримання злочинця

здйснення особою злочину. Але не будь-якого злочину. Особа повинна ско

3. Немаловажну роль вдгра

ступнь громадсько

) з великим ступенем громадсько

Б) з невеликим ступенем громадсько

Дане длення необхдно при визначенн меж заподяння шкоди злочинцю при затриманн. Баулн Ю. В. пдда

критиц таку пдставу правомрност затримання як:

-         небезпеку хилення злочинця вд кримнально

-         здйснення особою тяжкого злочину Цмотивуючи тим, що дану пдставу не можна видляти в якост самостйно

Баулн Ю. В. видля

наступн пдстави:

1)                здйснення очевидного злочину;

2)                необхднсть негайно

ле при цьому вн не мотиву

, чим викликана необхднсть доставки особи до органв влади. Адже мета ц㺿 дÿ поляга

у тому, щоб затримана особа не могла переховатися вд органв влади, пти вд вдповдальност за здйснений вчинок.

 

 

 

Об'

ктивна сторона затримання злочинця включа

:

1)    Дÿ, направлен на позбавлення злочинця особисто

) об'

ктивн мови затримання (мсце, час, обстановка);

Б) короткочасний характер затримання (безпосередньо псля здйснення посягання);

2)    Результат, що досяга

ться при вплив громадянина (як правило - це позбавлення особисто

3)    Причинний зв'язок.

Заподяння шкоди злочинцю при затриманн без пдстав

незаконним. Ршення про заподяння шкоди злочинцю громадянин прийма

самостйно, в результат зставлення сво

1)    Сприятливою - коли суб'

кт ма

явну перевагу в сил, засобах затримання, клькост осб, здйснюючих затримання;

2)    Несприятливою - коли сили засоби рвн або злочинець ма

перевагу;

Таким чином, тльки в другий ситуацÿ виправдову

ться заподяння шкоди злочинцю. Одн㺿 пдстави злочинець намагався переховатися недостатньо для заподяння шкоди. Ще одна особливсть - дÿ, що заподяли шкоду злочинцю, будуть правомрн тльки у тому випадку, якщо вони мали сво

ю метою затримати злочинця доставити його органам влади. Якщо в процес затримання злочинця була заподяна шкода третм особам, то так дÿ необхдно розглядати, як крайня необхднсть, або по необережност. Саме ж заподяння шкоди не може бути необмеженим. Воно повинно вдповдати небезпец посягання обставинам затримання.

Мотив мета затримання злочинця.

Встановлення мотиву ма

важливе кримнально-правове значення, тобто мотив

частиною само

Мотив може рзко вдрзнятися вд мети затримання. Наприклад, мотив припинити суспльно небезпечну дяльнсть, мета - повернути предмети власност, вдновити порушений громадський порядок. Звичайно мотив - спонукання, як заохочуються мораллю, що вдобража

суспльно-житт

ву позицю громадянина. Не можна виключати особисту мотивацю - прагнення показати свою силу, розрахунок на винагороду та нше.

Сама мета може носити негативний характер, хоча самий мотив був позитивний (самосуд).

Мета доставки злочинця органам влади - певно, ма

першорядне значення, але не можна ставити питання про незаконнсть затримання за вдсутностю ц㺿 мети. Виконання дано

Умови правомрност затримання:

1)    злочин, у здйсненн якого пдозрю

ться особа, кара

ться позбавленням вол;

2)    затриманий суб'

кт,

належним з точки зору встановлених законом вимоги;

3)    пдстави затримання проводимого без попереднього винесення постанови з'являються зненацька;

Деяк автори додають до цих мов - порушення кримнально

1)    без попередньо винесено

2)    на пдстав тако

Затримання першого виду проводиться до порушення кримнально

) фактичне затримання на мсц (захоплення);

Б) доставка;

В) переврка пдстав затримання;

Г) складання протоколу затримання;

Д) збудження (вдмова) кримнально

Е) повдомлення прокурора про затримання;

Затримання другого виду виробля

ться псля порушення кримнально

Рзниця мж цими видами затримання поляга

у тому, що перше затримання ми здйсню

мо зненацька, у другому випадку, ми же при порушенй кримнальнй справ можемо винести постанову про затримання особи. Але це затримання же не буде раптовим, тобто фактично ми можемо затримати особу, як до порушення кримнально

Певну складнсть пода

питання про можливсть проведення затримання доставки у млцю пдозрюваного приватними особами.

. Л. Петрухн пропону

, щоб никнути помилкових та довльних затримань на мсц лгромадянам слдувало б надати право затримання тльки у випадках, коли скоюються небезпечн злочини, як караються не менше, нж 5 роками позбавлення вол. 1 Але нажаль бльшсть громадян не орúнтуються де небезпечний, де не небезпечний злочин тим бльш не знають санкцй статей кримнального кодексу.

сну

надто спрне питання про можливсть затримання осб надлених правом дипломатично

Затримання пдозрюваного за кримнальною справою допустимо тльки один раз. У противному випадку було б суцльне свавлля, тиск на психку пдозрюваного з метою отримати ззнання. Не можна затримання повторювати у випадках застосування рзних пдстав (спочатку був зловлений на гарячому, псля цього випущений, а псля цього знову затриманий).

У нашому КПК не виршено позитивно питання про можливсть надання права затримання пдозрюваного приватними особами. Хоча заборони на ц дÿ нема

. У певнй мр дане питання виршено у кримнальному кодекс кра

Характеристика затримання.

Кримнальне затримання можна подлити на два види:

1) затримання без заподяння шкоди (у цьому випадку щемля

ться тльки особиста свобода злочинця);

2) затримання з заподянням фзично

Характерною рисою

те, що саме затримання злочинця повинно бути правомрним, якщо воно не правомрно, то заподяння шкоди у будь-якому випадку буде неправомрним.

навпаки, неправомрнсть заподяння шкоди не тягне за собою неправомрност самого затримання.

Вимага

до соб ваги те, що ознаки пдстави затримання необхдно вдбити у кримнальному закон. Це викликане тим, що принципи свобод громадян та

Спрним залиша

ться питання, що стосу

ться суб'

ктв ст. 15 КК кра

1)       здйснення права;

2)       виконання правових обов'язкв;

3)       виконання службового боргу;

Одна юридична форма може переходити у ншу. Так, наприклад, право громадянина на затримання злочинця для службово

Правомрнсть здйснення громадянами дй, направлених на затримання злочинця, заснована на нормах кримнального права. Дан дÿ громадян можна охарактеризувати, як суспльно-корисн бажан для суспльства вчинки. Ця норма вплива

на розвиток активност громадян у област боротьби з злочиннстю.

Тясувати правову природу даного виду дй, направлених на затримання злочинця, неможливо не з'ясувавши, чи

вони самостйною обставиною, що виключають громадську небезпеку протиправнсть вчинку.

Згдно дючому кра

Необхдно пдкреслити той факт, що дÿ направлен на затримання злочинця,

пдставою, що виключають кримнальну вдповдальнсть. Деяк плутають цю пдставу з пдставою, що звльняють вд кримнально

Ю. В. Баулн розрзня

наступн групи пдстав, що виключають кримнальну вдповдальнсть особи за зроблене:

1 група - обТ

дну

ситуацÿ, здйснення особою злочину, з високим ступенем громадсько

2 група - охоплю

випадки, ско

ння особою вчинку, формально кримнально правово

3 група - сюди включаються вчинки, що хоча зовн нагадують злочин, але вдповдають ознакам юридично

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Глава3 Кримнально-правов наслдки застосування мр необхдност затримання злочинця.

 

Пдстави, що виключають злочиннсть вчинку.

Ознаки пдстав, що виключають злочиннсть вчинку:

1)    Пдстави подають собою свдом вольов вчинки людини, виражен у форм дÿ або бездяльност;

2)    Обов'язкова зовншня схожсть вчинкв з тим або ншим складом злочину,тобто по сво

3)    Характеризуються як негативним, так позитивним соцально-полтичним змстом.

Пдстави, що виключають злочиннсть вчинку - це система зовн схожих з певним колом злочинв свдомих вольових вчинкв, що виключають громадську небезпеку або протиправнсть вчинку вимагають вд повноважених на то органв держави обов'язкового безумовного сунення кримнально

Дан ознаки мовно можна подлити на об'

ктивн та суб'

ктивн. Об'

ктивн - позбавлення на короткий строк вол очевидного злочинця шляхом фзичного або фзичного впливу на нього, або шляхом обману. Суб'

ктивн - мета затримання. Законодавча мета - доставка особи до органв влади. У громадянина можуть бути нша мета - припинити суспльно небезпечний вчинок, позбавити можливост ско

сну

ряд помилок, яких найбльш часто припускаються при затриманн. Найбльш повну класифкацю дав, на мй погляд, В.

. Ткаченко:

1)    Помилки, вдносно юридичного затримання особи, коли дÿ потерплого неправильно приймаються за злочин;

2)    Помилки у властивостях особи, що затриму

ться, тобто коли вона, будучи малолтнею, неосудною або невинною, помилково прийма

ться за дорослу, психчно повноцнну або винну;

3)    Помилки, вдносно фактично

4)    вибачаюча помилка - охоплю

ситуацÿ затримання фктивного злочинця особою, що вибачно помиля

ться у вдношенн юридично

5)    невибачаюча помилка - поспшне затримання, не зважена оцнка обстановки, необачнсть, помилка вдносно пдстав затримання т.. на вдмну вд вибачаючо

Кримнальне законодавство регламенту

дяльнсть громадян лише по затриманню очевидного злочинця,тобто осудного досягнувшого вку кримнально

.

Перевищення меж заподяння злочинцю шкоди при його затриманн - навмисне нанесення особ тяжко

Нажаль, закон не мстить поняття перевищення меж заподяння шкоди злочинцю. Заподяння шкоди злочинцю при його затриманн Кримнальний кодекс прирвню

по сво

Обставини, при наявност яких можливо затримання:

1) характер ступнь громадсько

2) ступнь небезпеки особи самого злочинця;

3) спввдношення сил затримаючого затримаючих;

4) обстановка затримання;

5) поведнка особи пд час затримання;

Право громадян на затримання злочинця носить самостйний характер, тобто громадяни здйснюють дане право незалежно вд того чи мають вони можливсть звернутися за допомогою до органв влади.

Заходи по затриманню злочинця захисн дÿ дуже схож мж собою.

1. Право на здйснення цих дй виника

лише у вдношенн особи, що скою

суспльно небезпечний вчинок.

2.     Мають активний характер.

3.     Мета попередження припинення нанесення шкоди або ншо

4.     Як затримання так необхдна оборона правомрн лише при додержанн певних мов.

Суспльн та юридичн ознаки затримання злочинця:

1)    cубТ

ктивне право кожно

2)    незалежне право - тобто не залежить вд можливост особи никнути нападу чи звернутися за допомогою до нших осб або до органв влади;

3)    унверсальне право - наявнсть його не залежить вд наявност у осби нших прав ;

4)    найбльш суспльне право - може бути застосовано для захисту права та нтересв сх нших осб;

Пленум Верховного суду кра

Об'

кт заподяння шкоди.

Правомрним визна

ться шкода, що була заподяна менно злочинцю, тобто його життя, здоров'ю або майну. Якщо у ход затримання була заподяна шкода третй сторон, то вн повинен розглядатися з точки зору крайньо

Деяк автори наркають на те, що КПК Укра

Пдстави мови правомрност заподяння шкоди злочинцю при затриманн.

умови:

1)    вимушеннсть;

2)    певне спрямування;

3)    особлива мета;

4)    пропорцйнсть;

Правомрним визна

ться така шкода, що вдповда

сукупност сх цих мов.

Вимушеннсть:

-         опр злочинця при його затриманн;

-         тяжксть ско

-         спроби переховатися;

Тут необхдно враховувати два фактору: 1. Фактор, що характеризу

злочинця та його поведнка при затриманн. 2. Фактор, що характеризу

громадянина його затримуючого.

У перший фактор входить поведнка злочинця, що свдчить про його намагання хилитися вд затримання, або його опр. У другий фактор входять обставини, що свдчать про неможливсть конкретного громадянина затримати злочинця без застосування насильства. Тут ма

значення число осб з двох сторн: вк, фзичн сили, озбро

нсть та н. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що пдстави заподяння шкоди злочинцю при затриманн, визначаються такою обстановкою затримання, при якй у громадянина була вдстуня реальна можливсть без серйозно

У випадку, коли затримання злочинця було законним шкода вдповда

мовам крайньо

Мета заподяння шкоди - припинення дяльност, затримання доставка до органв влади. Правильна оцнка заподяння шкоди злочинцю при його затриманн потрбна для з'ясування тих фактв, що розмежують правомрне затримання вд саморозправи. Однак мета - доставка особи до органв влади не завжди може бути досягнута. Якщо вона не досягнута по об'

ктивним причинам, то заподяння шкоди все рвно буде правомрним. Вимушене заподяння шкоди не може бути необмеженим, тобто шкода повинна мати розумн меж. Шкода визна

ться правомрною якщо вона вдповдала небезпец здйсненого посягання обстановц затримання злочинця.

ншими словами шкода, що заподю

ться повинна бути пропорцональною:

1) обстановц затримання;

2) небезпеки ско

3) особ, що затриму

ться;

4) силам та засобам, наявним в обох сторн;

Перерахован мови вдповдност завжди повинн розглядатися у сво

Разом з тим ч. 3 ст. 15 КК кра

Привлейований характер перевищення меж заподяння шкоди злочинцю при затриманн виража

ться насамперед у тому, що кримнальна вдповдальнсть за шкоду, заподяну у результат виходу за меж дозволеного, може наступити у випадку заподяння злочинцю не будь-яко

Заключення.

нститут затримання злочинця ма

свою давню юридичну сторю, висхдну сво

Найбльш прогресивно цей нститут був виражен у кримнальному кодекс кра

На жаль у стислих рамках даного реферату неможливо повнстю проаналзувати цю тематику, та це й не доцльно. Як видно з роботи сьогодншне законодавство ма

певн недолки з питань затримання злочинця.

- пробли стосуються як кримнального, так процесуального законодавства. Роблячи навть стислий аналз снуючого законодавства, вдносно нституту затримання можна зробити висновок, що його необхдно розглядати, як самостйний вид правомрно

Вимага

до себе вагу той факт, що ознаки пдстави затримання, не вдбит у кримнальному прав.

На мй погляд, для вдосконалення законодавства, з цього питання, також для створення ряду додаткових гарантй недоторканост особи особистого життя громадян необхдно поширити нститут затримання злочинця. Зробити це можна, видливши його у окрем статт кримнального кодексу,тобто надлити його самостйним складом. У наш час цей нститут особливо не змнився. Так, наприклад, у нашому дючому кримнальному кодекс нема

спецальних статей про вдповдальнсть осб, що перевищили меж заподяння шкоди злочинцю. Вдосконалення кримнального законодавства можливо шляхом або додання статей у кримнальний кодекс, що передбачають вдповдальнсть за перевищення меж необхдно

Список використано

1.Актуальные проблемы головного права. М., 1988г.

2.Белый Н.А. Процессуальное положение подозреваемого в головном процессе. Автореферат. К.,1995г.

3.Баулин Ю.В. Обстоятельства, исключающие преступность деяния. Х., 1994г.

4.Варфоломеева Т.В. Органзацйн, процессуальн та кримналстичн проблеми захиста адвокатом прав пдозрюванного, обвнуваченного, пдсудного. К., 1994р.

5.Вишинская З.А. К вопросу о необходимой обороне и задержании лица, совершившего общественно опасное посягательство. М., 1981г.

6.Всник Академÿ правових наук Укра

№2 - Рецензÿ: особа пд охороною кримнального закону.

7.Ветрова Г.Н. Санкции в судебном праве. М., 1991г.

8.Вопросы головного права и процесса: Сб. статей. Алма-Ата 1963г.

9.Гальперин И.М. Наказание социальная функция, практика применения. М., 1983г.

10.Гуляев А.П. Комментарий к положению о порядке кратковременного задержания лиц, подозреваемых в совершении преступления. М.,1982 г.

11.Грищук В.К. Кодификаця кримналистичного законодавства кра

12.Дивлетов А., Вегтомов С. О совершении процессуального порядка задержания подозреваемого \\ Сов. Юстиция 1991г. №5 - с.12-13.

13.Диденко В.П. Правомерность причинения вреда преступнику при задержании. К., 1984 г.

14.Дурманов Н.Д. Обстоятельства, исключающие преступность деяния М., 1994г.

15.Еникеев Е.Д. Проблемы эффективности уголовно-процессуального принуждения. Казань. 1992г.

16. Злочиннсть в кра

17.Закон кра

18.Закон кра

19.Козлов А.П. головно-правовые санкции. Красноярск, 1989г.

20.Костенко О.М. Воля свдомсть злочинця. К., 1995р.

21.Коржанський М.Й. Уголовне право кра

22.Корнуков В.М. Меры процессуального принуждения в головном судопроизводстве. К., 1993г.

23.Кожохин Б.И., Антонова Л.И., Дрейшев Б.В. Государственная дисциплина и ответственность. Изд-во: ЛГУ, 1990г.

24.Науково-практичнй комментар кримнального кодексу кра

25.Огородников В.С. Подозреваемый еще не преступник\\ Известия\\ 1990г.

26.Осипов П.П. Теоритические проблемы построения и применения головно-правовых санкций. Л., 1996г.

27.Права людини: основн мжнародно правов документи. Збоник документв. К., 1996р.

28.Права людини. Мжнародн договори кра

29.Преступление и наказание в Англии, США и Японии. Общая часть головного права. М., 1992г.

30. Петрухин И.Л. Задержание и арест: охрана интересов личности \\ Советское государство и право. - 1989г. №8 - с.73-82.

31.Петрухин И.Л. Неприкосновенность личности и принуждение в головном процессе. М., 1989г.

32.Стецовский Ю.И. Если человек обвинен в преступлении, М., 1988г.

33.И.С. Тишкевич Право граждан на задержание преступника. Минск. 1989г.

34.Танцюра О.В. Принцип презумпцÿ невинуватост та проблеми його реалзацÿ у процесуальних ршеннях слдчого. Х., 1995р.

35.Харченко В.Н. Роль предварительного заключения в достижении целей наказания, назначенного в виде лишения свободы. Х., 1992г.

36.Чдаев С.Г. головная политика и преступность. М.,1992г.

37.Янович Ю.П. Проблемы совершенствования процессуального статуса подозреваемого и обвиняемого. Х., 1992г.

38. Якубович М.И. Необходимая оборона и задержание преступника. М.,1989г

---

[1] Ст. 3 Конституцÿ кра

1 Ч.. Беккария О преступлениях и наказаниях - М.: Юриздат, 1939г.

2 И.С. Тишкевич Право граждан на задержание преступника. Минск, 1972г.

3 М. Шаргородский, Л. Козак Новий головный кодекс ССР. Харьков, 1927г.

. Б. Врувлевский Кримнальний[Карний|Уголовный|Уголовний] кодекс. Коментар. М., 1928 г.

4 Збрка постанов Пленуму Верховного Суду СРСР 1924-1963гг. М., 1964, стор. 185

1

. Л. Петрухин[Петрухн] Недоторкансть Особи примушення[примус|примушування] в[у] кримнальному[карному] процес. М.: Наука, 1989 - 256 з[з].

2 ст. 29 Конституцÿ[Консттуцÿ] кра

1 В. Вольский[Вольський] Затримання, як мра[засб] процесуального примушення[примусу|примушування]//Законнсть//1996г. п11

. Л. Петрухин[Петрухн] Недоторкансть Особи примушення[примус|примушування] в[у] кримнальному[карному] процес. М.: Наука, 1989г.

2 ст. 9 Загально

3 Ю. В. Баулин[Баулн] Обставини, що виключають злочиннсть вчинку[дяння]. Харкв: Основа, 1991г.

4 те же[ж]

1

. Л. Петрухин[Петрухн] Недоторкансть Особи примушення[примус|примушування] в[у] кримнальному[карному] процес. М.: Наука, 1989г.

1 Ю. В. Баулин[Баулн] Право громадян на затримання злочинця. Харкв: Вища школа, 1986г.

1 В.

. Ткаченко[Ткаченко] Необхдна оборона по[щодо|з] кримнальному праву. М., 1979г.

1 Ю. В. Баулин[Баулн] Право громадян на затримання злочинця. Х., 1986г.