Этническая история турок (Етнчна сторя турок)
Мнстерство освти науки Укра
Чернвецький нацональний унверситет
м. Ю. Федьковича
Факультет полтологÿ, сторÿ та мжнародних вдносин
Кафедра етнологÿ, антично
та середньовчно
Етнчна сторя турок
(курсова робота)
Науковий кервник:
Кожолянко О. Г.
Виконала:
студентка IV курсу
Гнулицька к. Г..
Чернвц - 2006 р.
Змст
Вступ..2 Ц 5 стор.
Роздл
.
Тюркськ держави етногенез
(вд тюркв до туркв) 6 - 12 стор.
Роздл ².
Духовна культура ..13 - 18 стор.
Роздл Ⲳ.
Матеральна культура:
1.1а поселення житло 19 - 23 стор.
1.2а одяг....24 - 26 стор.
1.3а сльське господарство..26 - 29 стор.
1.4а ремесло..29 - 33 стор.
1.5а
Висновок 37 - 39 стор.
Список використано
Додатки
Вступ
Для кожного народу держави його сторя
диною з фундаментальних основ нацонально
Саме в свтл цього, бажаючи прикрасити певн моменти власно
Необхднсть в створенн реально
На тл сторично
Ця робота в основному пошук нтерпретаця сторичних джерел, археологчних вдкриттв та нше. Тут розгляда
ться виршення проблеми визначення територÿ розселення етносв, зокрема, тюркоязичних, в свтл
В даний час гостро дискуту
ться питання ареалу мешкання тюркських племен в давнину.
нша проблема - питання лякостû впливу тюркських кочвникв на сусдн народи на тл сторÿ вза
мин мських кочових культур також
одним з спонукальних мотивв написання дано
стотна кльксть народв вд Середземного моря до Тихого океану говорить на тюркськй мов. Саме сх носÿв ц㺿 мови, врнше за групу мов, нерозривно пов'язаний з етносоцальними процесами, зокрема з процесом асимляцÿ, за довгий сторичний перод. Визначити закономрнсть процесу асимляцÿ можна тльки на широкй сторичнй панорам. Тому дане дослдження представля
короткий огляд сторÿ мграцÿ тюркв - кочвникв, розвитку
Визнання цього питання ма
в першу чергу визначити ареал мешкання тюркв методологю дослдження процесу етногенезу.
Хвиля розповсюдження тюрксько
Проти тако
Перший - деяк дослдники затверджують, цлком справедливо, що тюркоязичн етноси у глибокй старовин мешкали в широкому ареал Середньо
Другий - масову асимляцю нших народв тюркоязичними етносами ряд чених пояснюють привабливстю ц㺿 мови, демократичнстю турок стйкстю
Одним з найважливших моментв у визначенн меж ареалу мешкання тюркоязичних етносв в давнину
питання про вдповднсть певно
Вивчення сторÿ кочових племен постйно вимага
визначення методологÿ дослдження енезу державност, культури господарства кочвникв.
Нам залишили сль в спадок вд радянсько
Процеси етнчно
На приклад розвитку номадизму можна пдтвердити важливу роль географчних чинникв на розвиток етносоцальних спвтовариств. Ще одне флософсько-сторичне питання про роль особи в сторÿ знаходить позитивне пдтвердження на тл появи розпаду об¢
днань кочвникв, тод, як в лослих цивлзацях цей висновок взагал заперечний. л
сторя держав тюркських кочвникв показу
, що виникали вони у наслдок посилення одного з племен, на чол якого стояли хоробр, розумн щаслив в сво
Роздл
Тюркськ держави етногенез
(вд тюркв до туркв).
В Азÿ у VI ЦVII столтт тюрки створили державу, якй дали сво
¢мя - Тюркський каганат. Каган, хакан або хан - так називалися у тюркв верховний правитель, лцар. Каганат розкинувся на велик територÿ - вд Хуанхе до Каспÿ, вд Тибету до Приуралля. Тюрки внесли велике досконалення в технку верхово
Тюркськ племена вели обширну мнову торгвлю з Кита
м.
Не дивлячись на сильну майнову соцальну диференцацю, суспльство тюркв мало родоплемнну структуру: см¢
сторична доля Тюркського каганата: в VII столтт вн роздлився на захдний (або середньозатський), схдний центральнозатський. Перший Тюркський каганат проснував до 740 р., другий - до 745 р.
Взагал в ранн
середньовччя, псля великого переселення народв, багато колишнх племнних об¢
днань розпадаються, з
У VII столтт основним ареалом азатських тюркв стала обширна область в Середнй Азÿ, що одержала в ранських мовах назву Туркестан (Тюркський стан, Кра
ле середньозатськ турки не довго терпли панування арабв. Вже в IX столтт вони створюють свою державу на чол з ханом Огузом, вождем огузських племен. Огузи витсняють з Середньо
Однúю з таких держав була держава Сельджукв. До складу складання ц㺿 держави огузи в сторичних хронках все частше стали називатися туркменами. Таку змну назви деяк дослдники пояснюють хвалення сламу. Саме мусульманська релгя сприяла досить стотним змнам в етносоцальнй структур тюркських кочвникв. При цьому, змни були як позитивного, так негативного характеру. Впливу релгÿ на етногенез зверталося мало ваги, особливо, сламу, [9] а ще один з найважливших чинникв дÿ на етнографчну культурну зовншнсть етносу.
Звичайно, треба вдзначити сторичну специфку мусульмансько
Сельджуки були вихдцями з огузського племен киник. Прийнявши слам, сельджуки вели вйну з сво
У Сельджутськй держав частково збереглося родоплемнне длення. Так, огузська конфедераця, що складалася з 24 племен, длилась на старш племена (праве крило) - бузук молодш (лве крило) - лучук. У Сельджутськй держав таке длення збереглося, що визначало заняття посад - бузуки користувалися бльшим привле
м.
Перший правитель сельджукв Тогрул-бек значно розширив володння. У 1042 роц був захоплений Гурган Табарстан, 1043 рк - Рей, 1062 рк - Фарс, Шираз. Але головною метою Тогрул-бека було захоплення Багдада. Столиця халфата фактично знаходилась в руках рансько
У кнц XI столття сельджуки захопили величезн простори
рану,
раку, Закавказзя Мало
У держав сельджукв незабаром виявилися з гострою силою суперечност, неминуч при переход кочового способу життя до осло
З цього ж пероду почали складатися держави на
Тюркиризаця ж Мало
Сельджутська держава Мало
Привабливсть правлння тюрок сприяла тому, що багато мсцевих жителв, стали активно брати часть в творенн тюрксько
Саме привабливсть тюркського правлння хвалення у звТязку з цим багатьма християнами сламу зграло виршальну роль в змцнення етносу запобгло асимляцÿ тюрок в мсцевому середовищ. ²У Малй Азÿ був перекинутий мст мж мусульманством християнством². [13] Велика кльксть християн цлими селами переходили в слам саме завдяки привабливост тюркського сламу.
Одними з перших стали зливатися з тюрками кочвники - курди, близьк
Тюрки, наприклад, запозичили у курдв легке кочове житло - чорну палатку (кара-чадир). Вона найкраще пдходить до клмату Анатолÿ, де нема
няких холодних зим, як в Середнй Центральнй Азÿ. Покриття чорно
У тюркв став розповсюджуватися звичай одружуватися на ноплемнницях це зграло велику роль в етногенез. В гареми сельджукв поступали гречанки, врменки, грузинки. При османцях цей вибр став ще ширший - вд арабок африканок до слов¢янок з Балкан, полячок, венгерок, кра
Звичай одружуватись на ноплемнницях чужоземках був характерний не тльки для султанв, але для багатьох мущих знатних людей.
Султани прощали шлюби мж мусульманами християнками.
при цьому дружини збергали право сповдати християнство.
Схильнсть тюркв, сельджукв османцв до шлюбв з ноплемнницями виткала з родоплемнних звича
Ендогамя вела до тюркоризацÿ дтей вд змшаних шлюбв, особливо чоловчого потомства. По мов культур вони ставали турками. Але зовншнсть таких туркв збергала материнськ риси, що вдобразилось згодом на рзновид антропологчних типв турецького народу, складених ншими факторами змшання з представниками багатьох багатьох народв.
нтропологи обачно вдносять турок до середземноморсько-балкансько
Турки - (самоназва) тюрк. До складу туркв входять субетнчн групи скотарв-кочвникв напвкочвники. Говорять на турецькй мов тюрксько
Роздл ²
Духовна культура
Релгя
Переважна бльшсть населення Туреччини (99 %) сповдують слам переважно у форм суннзма ханфтського толку. Серед турок деяких районв Схдно
слам в Туреччин
слам оформився у Хджаз в VII столтт у захднй област Аравйського пвострова. Вн виник через ряд обТ
ктивних сторичних причин. Розкладання родоплемнного ладу арабв, криза в торгвл, викликана несприятливим мжнародним станом, багато нших причин пдсилили визрл у середин арабв тенденцÿ до централзацÿ.
нтереси суспльства вимагали мцного тривалого об¢
днання кра
В процес формування слам, що випробував значний вплив моното
Основоположн принципи сламських догматв культу в сунзм, ши
Основн принципи сламу
Основний догмат сламу -
динобожнсть - виражений простою формою сповдання ври (шехадет): ²Нема
ншого божества, окрм Аллаха, Мухам мед - його пророк². [17] Саме слово ²слам² означа
²покрнсть² (Аллаху дол,
Обрядовй сторон мусульманство нада
першорядне значення: пТятикратний намаз, пост хадж входять до числа основних принципв, ²п¢яти стовпв² сламу. До них зараховують також головний догмат - вру в
диний Аллах добродйну милостиню - ²зекят². У слам багато розпоряджень - заборона на зображення людей тварин, на вживання алкогольних напо
Строго дотримуються тепер тльки два розпорядження - заборона на вживання в
Великий емоцйний ефект мають обрядов богослужння, що здйснюються по пТятницях святах в Мечетях, де гра
роль не тльки психчний настрй мас, але архтектура храму, незрозумла, тому та
мнича мова Корану.
Намаз
Мусульманин повинен регулярно, пТять разв на добу здйснювати молитву - намаз: досвта, опвноч, в другй половин дня, псля заходу сонця на початку ноч. До молитви заклика
спв муедзина. Вийшовши на балкончик Мнарету, муетзин чита
спвучо арабськ врш емана - заклику до молитви: ²Аллах великий!
сповстив про це Магомет. Вставайте на молитву, поспшайте ж до порятунку. Намаз корисно за сон². Врш повторюються клька разв закнчуються словами: ²Нема
ншого Бога, окрм Аллаха².
У Туреччин нов Мечет все частше будуються з Мнаретами без внутршньо
Перед Намазом обовТязкове обмивання. У двор велико
Хадж
Ранше вважалося, що кожний повнолтнй мусульманин, якщо вн здоровий забезпечений матерально, зобовТязаний зробити хадж - паломництво до Мекки. Хадж здйснюють пд час дванадцятого мсяця мусульманського календаря - зильхдже. У Туреччин видляють грош для здйснення паломництва.
Рамазан
Мусульманин повинен раз на рк постити. Мусульманський пст сво
рдний: цлий день не можна н
Останн дн Рамазану призначен генеральному прибиранню в житлових будинках, становах, громадських будвлях. Почина
ться пдготовка до триденного свята разговенья, яким закнчу
ться мсячний пст. Вс дн релгйного свята визнан державою неробочими. Характерна мета свята - обмн подарунками, покупка обновок по
Свято розговенья зветься по-турецьк ²шекер-байран² (цукровий, тобто солодке свято). У ц дн йде обмн поздоровленнями взитами. Домашня прислуга, фтери, офцанти рано вранц поздоровляють сво
через два мсяц десять днв псля початку Рамазану наступа
головне свято мусульман - курбан-байрам (свято жертвоприношення). Вн трива
чотири дня. Вс ц дн також неробоч. Напередодн курбан-байрама мста заповнюють стада овець. Роги
Роздл Ⲳ
Матеральна культура.
1.1 Поселення житло
У Туреччин повсюдно переважають невелик, малонаселен села. За винятком Захдно
У турецьких селах звичайно
мечеть, кавТярня (кахвехане), за
У багатьох селах
спецальне водоймище, звдки населення бере воду (чеше). Вода проведена сюди по глиняних трубах з якого-небудь природного джерела. Водне джерело вважа
ться священним: тут забороня
ться по
Зовншнй вигляд селищ,
Села Центрально
Деяк крупнш села розбит на квартали, населен спордненими групами.
У багатьох селах будинок виходить на вулицю глухою стною, вкна обернен в двр, який вдгороджений вд зовншнього свту високою огорожею. Вхд в будинок обовТязково через двр. У степових без сових районах села, як правило, позбавлен зелен мають смутний вигляд.
Сльськ житла будуються з рзних матералв. У сових районах, як, наприклад, на побережж Пвнчно
У деяких районах (Конья, Кайзер) будинки складен з нетесаних каменв. Дахи камТяних цеглових будинкв мають звичайно похилу форму крит черепицею.
У Центральнй Анатолÿ, де нема
су, переважають низьк, близько двох метрв висотою, будинки з саманово
Зовншнй внутршнй вигляд сльських будинкв цлком залежить вд добробуту
Стни багатьох селянських будинкв облплен коржиками кзяку.
Посеред кмнати в пдлоз вирите вогнище - тандит, в метр завглибшки. Для тяги пд стною будинку викопаний отвр, сполучений з тандиром. Псля топки отвр закривають ганчркою. У тандир готують обд, печуть коржики, збергають в горщиках
У багатьох мсцевостях з теплим клматом, засобом опалювання
жаровня - мангал, який використовують для приготування
Мангал ма
кришку сферично
Мангал найчастше ставиться посередин кмнатина металевому лист. Вугллю дають прогорти поза кмнатою потм вносять чашу, ставлять в мангал накривають кришкою, яка повльню
горння, але, завдяки отворам, не заглуша
його. При приготуванн
У холодну погоду для збереження тепла над жаровнею встановлюють дерев¢яний каркас, що покрива
ться ковдрами. Члени см¢
У старовинних багатих будинках кмнати опалюються камнами.
Внутршн
брання селянських будинкв знаходиться в повнй вдповдност з
У дворах зазвичай ставлять хлв навс для соломи, часто пд одним дахом з житловою кмнатою. Комори у вигляд окремо
У деяких районах, переважно в Захднй Анатолÿ, у заможного селянського населення зустрчаються двоповерхов дерев¢ян будинки (мал.1 б). На першому поверс звичайно розташован хлв, сни, комора. На другому, куди ведуть зовншн сходи, прибудован збоку будинку, розмщен житлов кмнати, кухня сни - язлик, вдкрит з зовншньо
Для приготування
Кочов скотарськ племена живуть в палатках. Напвосл влтку живуть в палатках, взимку в будинках, нагадуючи формою палатку, але зроблених з каменя, самана або троснка, обмазаного глиною.
Юрюк мають палатки двох типв: карачадир калачик. п
Кожне племТя встановлю
палатки по-сво
му: одн в напрямку втру з пвноч на пвдень, нш - з сходу на захд.
Для освтлення бльшсть селян використовують лучину.
1.2 Одяг
Традицйний одяг зберга
ться переважно в селах. Чим ближче до мста, чим бльше сплку
ться сльське населення з мським, тим бльше традицйний одяг витсня
ться.
Чоловчий одяг в селах поляга
з штанв, сорочки, жилета, куртки, поясу головного бору. Штани, жилет куртку шиють з тканин темних тонв, як правило, власного виготовлення. Штани (дон, або шаль вар) широк в тазу, звужуються до щиколотк стягуються на пояс шнурком (очкур); зустрчаються коротк штани, до гомлки. Сорочку (г
льм
к) носять заправленою в штани; шиють ? з домотканого полотна. Короткий (до поясниц) жилет (й
л
к) надяга
ться поверх сорочки.
Куртка (хрка) також коротка, до поясниц обляга
корпус. Куртку носять поверх жилета або сорочки. Зимов куртки, як жилети, простьобан на ват. Неодмнну частину чоловчого туалету склада
пояс. Вн досяга
в довжину 3 - 4 метри дуже широкий. За поясом турки тримають рзн дрбн реч - тютюн, срники або трут, грош нше. За минулих часв за пояс затикалася зброя - пстолет, нож, кинджали. Пояс роблять з яс карих тканин, частше всього червоного кольору. У грських районах носять шерстян плащ (
нтар).
Турки круглий рк носять прикрашен орнаментом шерстян носки домашньо
Святковий чоловчий одяг по крою не вдрзня
ться вд буденного. Святков куртки нод прикрашен на спин, грудях, здовж рукавв шнурками або тасьмою. Точно також прикрашаються нод галуном здовж шва, вд кишен вниз коротк брюки.
Як головний бр, псля заборони в 1925 роц носння фесок тюрбанв (тюрбани дозволено носити тльки духовим особам), найбльше поширена в сел кепка (каск
т). Користуються також башликами (мал..4).
Жночий одяг склада
ться з широких шароварв, надто
Жноче взуття в селах вдрзня
ться вд мського простою формою грубстю матералу, з якого вона зроблена. Найбльше поширен туфл або черевики на цвяхах з грубо
Святковий жночий одяг вдрзня
ться бльшою барвистстю. У селянськй см¢
Повсякденний одяг переважно
У бльшост на ногах дерев¢ян черевики. Навть грубе шкряне взуття мають лише небагато. Влтку чоловки носять саморобне взуття з овечих шкур, взимку бльшсть чоловкв ходять в дерев¢яних черевиках. Рдко у кого
шкарпетки. Що ж до жнок, то вони зовсм не мають верхнього одягу².
1.3 Сльське господарство
В турецькому сльському господарств представлен дв основн галуз - землеробство скотарство. Рзномантнсть фзико-географчних мов зумовлю
в Туреччин три основн типи сльського господарства.
Перший тип - середземноморський - поширений на побережж Егейського, Мармурового Середземного морв. Особливсть його поляга
в наявност, завдяки м¢якй теплй зим, зимового вегетацйного пероду. У середземноморськй зон вирощуються: пшениця, ячмнь, овес, боби, виляск, тютюн, цитрусов, маслини, нжир, виноград т.д. Як правило, виляск тютюн деяк нш культури вимагають штучного зрошування. У грських районах ц㺿 зони розвинене також пасовищне скотарство. У пошуках корму стада кочують з одного мсця на нше, залежно вд пори року трав¢яного покриву. Взимку стада спускаються з гр в долини. На протяз всього року худоба (головним чином кози) знаходиться на пднжному корму.
Другий тип - схдно-причорноморський - поширений на пвнчному побережж Анатолÿ. Тут, на вдмну вд першо
Третй тип - континентальний - поширений в Центральнй Схднй Анатолÿ. Цей тип характерний, перш за все, тим, що в зон його розповсюдження
скотарство або воно першенству
(Схдна Анатоля), або ма
дуже велике значення (Центральна Анатоля). У континентальнй зон опадв не бува
по пТять-шсть мсяцв в роц. Поголов¢я худоби склада
ться з овець або кз. Особливу цннсть ма
ангорська коза, шерсть яко
Низький агротехнчний рвень турецького землеробства характеризу
ться, перш за все, переважанням примтивних землеробських знарядь прац. Широко поширений дерев¢яний плуг, сапан або карасапан. Карасапан, за винятком сошника, зроблений з дерева, звичайно з дуба, рдше - з буку. Довжина плуга 80 см, сошника 45 см. До дишла прикрплене ярмо. Карапсан спаху
грунт неглибоко, не перевертаючи пласта. Розрзняють легкий важкий карапсани. У легкий впрягають пару волв або буйволв, у важкий три-чотири пари. Важкий карапсан ма
складнену конструкцю, застосову
ться взок для правлння (мал..6).
Посв, як правило, проводять ручну. Боронують звичайно псля посву круглою колодою завдовжки 2,5 м, забезпечений зубчиками. До колоди прикрплене дишло завдовжки 4 м. Така борона назива
ться дишли сюргю або сюргю. жива
ться також борона тирмик.
Прибирають зернов культури в селянських господарствах косою або серпом, що склада
ться з леза коси, прикрпленого до рукоятки. Для молотьби служать молотильн сани або молотарка девен - таке ж примтивне знаряддя, як карасапан сюргю. Це дошка завдовжки 2 м шириною 60 см, в яку вправлен гостр камен прикрплене дишло з ярмом. У девен звичайно впрягають одного або двох волв, як кружляють по струму. Селянин, що правля
молотаркою, сто
Вс ц сльськогосподарськ знаряддя прац виготовляються самими селянами, рдше - ремсниками.
Основним робочим скотом
воли, буйволи, осли. Коней в Туреччин мало,
На територÿ Центрально
У Туреччин панують двоплля трьохплля. Паров земл використовуються як пасовища. Грунт далеко не скрзь вдобря
ться навть гно
м золою. Штучн добрива застосовуються в деякй мр лише в садвництв на полях, що засвають технчними культурами. У безлсих районах гнй дефцит йде на паливо.
з-за примтивност знарядь прац недолку робочо
1.4 Ремесло
Повсюдно в турецьких селах зберга
ться домашн
ремесло, так як бднсть не дозволя
багатьом селянам купити дорог реч. Найбльшого розповсюдження ма
ткання.
Значна частина виляску, льону, конопель, шовку, сирцю, шерст осда
в селах використову
ться для виготовлення тканини одягу: сорочок, платтв, жилетв, курток, шароварв, рукавичок, шалей, шарфв, також сумок, мшкв, попон, хусток, повст, покривал. Виготовлення пряж проводиться на дерев¢яних веретенах, а тканин - на примтивних ткацьких верстатах. У ткацькй справ зайнят як жнки, так чоловки. Нердко в багатьох турецьких селах можна зустрти чоловкв терпких панчохи. Ткання для власних потреб селян особливо розвинене у вддалених вд мст сльських мсцевостях.
Широко поширена в селах обробка шкри, що йде головним чином на виготовлення простого сльського взуття - чарикв (постол), також збру
Особливе мсце серед ремесел займа
килимове виробництво. Ще знаменитий арабський мандрвник
бн - Баттута, що вдвдав Малу Азю в 30-х роках XIV столття захоплювався килимами з Аксарая вдзначав, що вони славляться по всьому Сходу. Дослдники вважають, що високояксн шерстян килими виготовлялися не тльки в мст шак (мал.7), але в Конь
Свас. Наскльки можна судити по зставленню фрагментв, що зберглися, ранн зразки Османа мали загальне з сельджутськими - в технц, колорит частково в характер зору, переважно геометризованого. Але в ХV столтт у орнаментику поступово стали проникати нов мотиви зокрема зображення живих стот фантастичних тварин, як це видно по рдксних фрагментах, що дйшли до наших днв, наприклад частини килима з схематично переданою сценою боротьби дракона фенкса (Державн музе
Починаючи з XIV столття турецьк килими мабуть у великй клькост експортувалися до квропи. Досить багато
Народна традиця килимового виробництва снувала плч - о - плч з вишуканим виробництвом в природних мських майстернях. Аж до справжнього сторччя в бльшост будинкв були ткацьк верстати, на яких ткали килими доржки, всляк сумки, так саме шала нш предмети одягу. Нитки для цих домашнх ткацьких верстатв прялися уручну на веретенах або прядках в район Чорного моря з шерст мсцевих овець кз, виляску або льону. Одержан з рзних мсцевих анатолйських рослин фарби давали широку палтру кольорв. Найбльш вдомий корнь марени, що да
вдтнки вд цегляно - червоного до оранжевого навть рожевого темно - пурпурного. Корнь марени був прибутковою експортною культурою, оскльки тльки з нього одержували надйну червону фарбу аж до появи синтетичних фарб 1860 - х рокв.
нш важлив рослинн фарби здобували з ндиго (синй колр), шафран (жовтий) волоський горх, теж експортно
У визначенн мсця походження тканого виробу можуть допомогти орнамент, колр, яксть шерст стиль плетння. Перший з цих дагностичних ознак - орнамент -
найменше надйним. Вза
мн шлюби, переселення, нструкцÿ торгвцв нш впливи, до яких схильн ткач, привели до того, що орнамент мня
ться швидше нж колр або стиль плетння. У килим може бути вдображена особиста фантазя ткача. Але може бути так, що торговець, якому вона прода
сво
Кочвники Тавра ткуть блискуч пдлогов килими,
Тепер, звичайно, нхто вже не зможе розпзнати вс т впливи, як накопилися за довг сторччя змн, нам залишаються тльки моглядн висновки. Не дивлячись на те, що продавц на критому ринку, та будь-якому ншому мсц, можуть скласти будь-яку байку, до
Одним можливим виключенням з цих непорозумнь
килими, вироблен в схдних влай
тах Хакяр Ван, як ще 20 рокв тому не дуже цнувалися набагато довше никали безпосереднього впливу ринку, нж ворсист килими. В даний час вони цнуються за жвавсть чтксть
1.5 пжа
У традицйнй
Найбльш поширений у турок пшеничний хлб, в селах на побережж Чорного моря - кукурудзяний. Пшеничний хлб випка
ться рзними видами. Поширений екмек (цим словом в турецькй мов познача
ться хлб взагал), кругло
Турецьк нацональн блюда вдрзняються великою рзномантнстю. М¢ясн, борошнян, молочн, овочев, солодк та нш страви налчують безлч найменувань.
Баранина, що найбльш вжива
ться, також м'ясо свйсько
Мська бднота селяни районв без скотарства майже не споживають м¢яса: переважнй бльшост населення воно недоступно. Селяни для власних потреб ржуть лише хвору худобу. Лише раз на рк вс
Рибна
У Туреччин дуже поширен молочн блюда; разом з овочевими вони складають основне живлення широких мас селянського мського населення. Найбльш споживан молочн продукти: сир тулум пейнир (овечий сир типу бринзи, що зберга
ться в бурдюках), кашар, або кашка вал ( подбнсть голландського сиру), катик або йогурт (прохолодний напй, приготовлений з кислого молока, розбавлений водою. З йогурту готують джаджик; це блюдо нагаду
селянку, у нього додають накришен огрки, сль нод прованське масло; у жаркий час кладуть шматок льоду. Селяни вживають овече, козине, коровТяче, буйволове молоко. Масло вершки (каймак) доступн лише спроможним селянам.
Овочев блюда в Туреччин готують з квасол, гороху, чечевиц. Картопл
З числа солодких блюд слд назвати кадайф - блюдо з тста волоських горхв, просочене цукровим сиропом, баклаву - рд тстечка з тонкого солодкого тста, перешарованого горхами або мигдалем. люблен нацональн ласощ - халва рзних видв, рахат - лукум, патока з винограду або тутових ягд, фруктов варива т.д.
Улюблен напо
Шербет нш напо
Не дивлячись на релгйну заборону, серед турок вдвку широко поширене вживання спиртних напо
Головну
Висновок
В данй робот я дослдила рзн проблеми етнчно
Ця робота в основному пошук нтерпретаця сторичних джерел, археологчних вдкриттв та нше. Тут розгляда
ться виршення проблеми визначення територÿ розселення етносв, зокрема, тюркоязичних, в свтл
Тому дане дослдження представля
короткий огляд сторÿ мграцÿ тюркв - кочвникв, розвитку
В першу чергу визначити ареал мешкання тюркв методологю дослдження процесу етногенезу.
Я дзналася, що велику роль в кочовому суспльств вдгравали вожд,
Таким чином в Азÿ у VI ЦVII столтт тюрки створили державу, якй дали сво
¢мя - Тюркський каганат. Перший каганат - 740 р., другий Ца 745 р.
У VII столтт основним ареалом тюркв стала обширна область в Середнй Азÿ, що одержала назву Туркестан. У V столтт велику частину Туркестану завоювали араби.
через це вже в IX столтт турки створили свою державу на чол з ханом Огузом. Дал склалася крупна могутня держава Сельджукв. Привабливсть тюркського правлння приволкало багато населення на свою сторону. Люди цлими селами приходили на землю Мало
Турецька народнсть склалась до середини XVI столття з двох основних етнчних компонентв: тюркських кочових племен скотарств, головним чином огузських туркменських, мгруючих в Малу Азю з сходу в перод сельджутських монгольських завойовникв XI - XII столть, мсцевого малозйського населення: грекв, врмен, лазв, курдв нших. Частина тюркв проникла до Мало
Переважна бльшсть туркв - мусульмани-сунти.
Традицйний одяг зберга
ться переважно в селах. Чоловчий одяг в селах поляга
з штанв, сорочки, жилетки, куртки, поясу головного бору. Святковий чоловчий одяг по крою не вдрзня
ться вд буденного. Святков куртки нод прикрашен на спин, грудях, здовж рукавв шнурками або тасьмою. Точно також прикрашаються нод галуном здовж шва, вд кишен вниз коротк брюки.
Жночий одяг склада
ться з широких шароварв, надто
В турецькому сльському господарств представлен дв основн галуз - землеробство скотарство.
Найбльш розповсюджений вид ремесла в сльськй мсцевост ткання вироблення килимв.
Головну
В данй робот було прослдковано про появу, заселення, розвиток, звича
Список використано
1. Новосельцев А.П. Хозарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. М., 1990.
2. Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. М., 1973.
3. История Европы. Т.1. М., 1998.
4. Кобщанов Ю.М. Теоря велико
5. Марков Г.Е. Кочевники Азии. Структура хозяйства и гражданской организации. М., 1976.
6. Бромлей Ю.В. Этносоциальные процессы: теория, история и современность. М., 1987.
7. Аристов Н.А. Наброски про этнический состав тюркских племён и народностей и сведения про их численность. Живая старина. Выпуск 3, 4. 1986.
8. Гумелев Л.Н. Древние тюрки. М., 1993.
9. Литвинский Б.А. Этногенез и этническая история Средней Азии и Казахстана в древности и средневековье Проблемы этногенеза и этническая история Средней Азии и Казахстана. Выпуск 1, Алма-Ата, 1990.
10. Бертольд В.В. 12 лекций по истории турецких народов Средней Азии. Сбор. соч. Т.5.
11. Гордилевский В.А. Государство Сельджуков Средней Азии. Сбор. соч. Т.1. М., 1960.
12. Тихвинский С.Л., Минаев Л.М. Детская энциклопедия. Издательство Педагогика. Т.10. М., 1977.
13. Религии мира. Энциклопедия. Т.6. М., 1996.
14. Ислам. Проблемы идеологии, права, политики и экономики. Под. Ред. Г.Ф. Ким. М., 1980.
15. Мавлютов Р.Р. Ислам. М., 1974.
16. Ваганов М.В. Ислам и семья. М., 1980.
17. Мчедлов М.П. Религия и современность. М., 1982.
18. Кислякова Н.А. Народы Передней Азии. М., 1957.
19. Масон Н.Э. Типология сельского хозяйства. Алма-Ата, 1989.
20. Жуковский П.М. Земледельческая Турция. М. - Л., 1933.
[1] Новосельцев А.П. Хазарское государство и его роль в истории Восточной Европы и Кавказа. М., 1990. С.69
[2] Бромлей Ю.В. Этнос и этнография. М., 1973. С. 91.
[3] История Европы. Т. 1. М., 1988. С. 100-105.
[4] Кобщанов Ю.М. Теоря велико
[5] Марков Г.Е. Кочевники Азии. Структура хозяйства и гражданской организации. М., 1976. С. 293.
[6] Бромлей Ю.В. Этносоциальные процессы: теория, история и современность. М., 1987. С. 82 - 83.
[7] Аристов Н.А. Наброски про этнический состав тюркских племён и народностей и сведения про их численность. Живая старина. Выпуск 3 - 4. 1896. С. 284.
[8] Гумелев Л.Н. Древние тюрки. М., 1993. С. 25.
[9] Литвинский Б.А. Этногенез и этническая история Средней Азии и Казахстана в древности и средневековье. Проблема этногенеза и этнической истории Средней Азии и Казахстана Выпуск 1. Алма-Ата. 1990. С. 23.
[10] Бартольд В.В. 12 лекций по истории турецких народов Средней Азии. Сбор. соч. Т.V. С.69.
[11] Гордлевский В.А. Государство Сельджуков Средней Азии. Изб. соч. Т.1. М., 1960.
[12] Гордлевский В.А. Государство Сельджуков Средней Азии. Изб. соч. Т.1. М., 1960. С.198 - 199.
[13] Гордлевский В.А. Государство Сельджуков Средней Азии. Изб. соч. Т.1. М., 1960. С. 210.
[14] Тихвинский С.Л., Минаев Л.М. Детская энциклопедия. Издательство Педагогика. Т.10. М., 1977. С. 292.
[15] Религии мира. Энциклопедия. Т.6. М., 1996. С. 511.
[16] Ислам. Проблемы идеологии, права, политики и экономики. Под ред. Г.Ф.Ким. М., 1980. С. 438.
[17] Мавлютов Р.Р. Ислам. М., 1974. С. 13.
[18] Ваганов М.В. Ислам и семья. М., 1980. С. 154.
[19] Мчедлов М.П. Религия и современность. М., 1982. С. 98 - 99.
[20] Кислякова Н.А. Народы передней Азии. М., 1957. С. 337.
[21] М.Макал. к.соч., С. 70 - 72.
[22] Масон Н.Э. Типология сельского хозяйства. Алма-Ата, 1989. С. 56-58.
[23] Жуковський П.М. Земледельческая Туриця. М.-Л. 1933. С. 34-36.